пошук  
версія для друку
10.02.2017 | медіа-група ХПГ

День юристів ХПГ

   

Робота юриста далеко не завше перед очима, тож поготів приємно, коли копітка праця дає позитивний результат. Нижче наводимо короткий огляд перемог правників Харківської правозахисної групи, що вони здобули останнім часом у судах – національних і не тільки. Цікаво, що більшість перемог випала на 2 лютого – цю дату можна назвати своєрідним Днем юристів ХПГ.

Василь Мельничук домігся в апеляційному суді відновлення права іноземця на належний розгляд заяви про надання йому статусу біженця.

Громадянин Республіки Таджикистан М., працюючи в Москві, вступив до лав неурядової організації «Група 24», діяльність якої полягала в донесенні до таджицьких громадян їхнього конституційного права на вільне волевиявлення та необхідності організації мирних масових акцій протесту, спрямованих на ненасильницьку зміну влади. В жовтні 2014 року Верховний суд Таджикистану визнав «Групу 24» незаконною та екстремістською, після чого розпочалося кримінальне переслідування членів організації як у Таджикистані, так і в Росії.

Побоюючись можливої екстрадиції, М. вирішив на початку 2015 року перебратися в Україну. В середині липня 2016 року його затримано в Харкові через відсутність документів. Після утримання в якомусь підпільному слідчому ізоляторі й судового рішення про видворення з України, М. спровадили до Чернігівського пункту тимчасового тримання іноземців. Наприкінці серпня минулого року М. написав заяву про отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, але отримав відмову, яку оскаржив у суді, але знов отримав відмову.

По юридичну допомогу в процедурі апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції М. звернувся до ХПГ. І от, 25 січня цього року колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду визнала неправомірним та скасувала наказ Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області в частині відмови в наданні М. статусу біженця та зобов’язала згадане Управління повторно розглянути його заяву.

У адвоката Тетяни Ромаданової дві перемоги. Перша: чоловіка звільнено від незаконного позбавлення волі. Друга: незаконну заборону в’їзду громадянки іншої держави в Україну скасовано.

1. Наприкінці червня сього року громадянин Н. був звільнений з місця позбавлення волі на підставі Закону України «Про амністію у 2014 р.». Н. розпочав звичайне життя, працевлаштувався, але в листопаді був затриманий працівниками колонії біля свого будинку. Вони повідомили Н., що той не відбув цілий термін та мусить повернутись у колонію. Н. не погодився й був спроваджений у колонію примусово.

Адвокат в порядку ст. 206 КПК звернулася до слідчого судді Ленінського райсуду міста Кіровограда з вимогою звільнити її підзахисного від незаконного позбавлення волі. 2 лютого, після розгляду адвокатського клопотання Н. звільнено з-рід варти негайно в судовій залі.

2. Громадянка ОАЕ Є. з родиною не змогла потрапити на територію України, куди їхала на запрошення друзів – під час перетину державного кордону в аеропорту «Бориспіль» родину повідомлено, що СБУ заборонено в’їзд Є. в Україну. Бувши впевненою, що заборона є безпідставною, Є. оскаржила її в суді.

2 лютого отримано повний текст рішення Київського окружного адміністративного суду, яким рішення прикордонної служби про відмову в перетині державного кордону України громадянці Є. визнано протиправним і скасовано.

2 лютого оголошено Рішення Європейського суду з прав людини у справі Кулика проти України. З моменту початку комунікації Суду з урядом заявника представляла юристка Центру стратегічного судового захисту ХПГ Олена Ащенко.

ЄСПЛ визнав порушення статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Заборона катування) у зв’язку з неналежними умовами тримання заявника в Київському СІЗО та Сокальській виправній колонії № 47. Суд зазначив, що попри відсутність доказів, які б підтверджували чи спростовували факт неналежних умов тримання у колонії, з медичних документів ясно, що заявник захворів на туберкульоз під час перебування у цьому виправному закладі.

Суд також визнав, що перебування заявника у металевій клітці під час розгляду справи Верховним Судом України є поводженням, що принижує гідність, а це знов таки суперечить принципам статті 3 Конвенції. Рішення з цього питання є прецедентним щодо України.

Суд також зазначив, що ухвалення рішень про обрання стосовно заявника запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без конкретизації періоду, на який він застосовується, становить порушення права заявника на свободу (стаття 5 Конвенції – Право на свободу та особисту недоторканність). Також визнано порушення права заявника на захист, оскільки після його затримання та під час першого допиту як підозрюваного йому не надали можливість отримати допомогу адвоката.

ЩИРО ВІТАЄМО НАШИХ ЮРИСТІВ І ТРАДИЦІЙНО БАЖАЄМО ЇМ ПОДАЛЬШИХ УСПІХІВ!

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори