пошук  
версія для друку
16.03.2017 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 106 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 26.12.2016 – 30.12.2016

   

Надійшло 79 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 50 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, призначенням позачергових місцевих виборів, проведенням парламентських слухань тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 5613 від 27.12.2016 (Геращенко А. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів у сфері охорони державної таємниці (щодо оптимізації процедури здійснення перевірки громадян у зв'язку з допуском їх до державної таємниці).

Серед пропонованих змін маємо відзначити такі: віднесення до числа порушень законодавства про державну таємницю «невиконання обов’язків щодо збереження державної таємниці» (при цьому знімається вказівка, що ця державна таємниця має бути «довірена»  особі, а не стала відома їй іншим чином); пропозиція скасувати вимогу про те, що засекречування документів здійснюється лише в частині відомостей, що становлять державну таємницю, а у разі подання запиту на документ, частина якого засекречена, доступ до такого документа забезпечується в частині, що не засекречена; пропонується уточнити, що дозвіл на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, надається державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям за погодженням із Службою безпеки України, їх структурним підрозділам у разі такої необхідності (що за необхідність і коли вона виникає не зазначається); визначається, що громадянин, який у визначені Кабінетом Міністрів України строки не оформив документи для розгляду питання про надання йому допуску до державної таємниці може бути в передбаченому законодавством порядку переведений на іншу роботу або службу, не пов’язану з державною таємницею, чи звільнений; встановлюється вимога про те, що допуск до державної таємниці не надається у разі «набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення громадянина до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією»; пропонується визначити, що відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю також несуть посадові особи та громадяни, винні у порушенні строку подання документів, необхідних для розгляду питання про надання або скасування громадянину допуску до державної таємниці та у неповідомленні громадянином, якому надано допуск та доступ до державної таємниці, у письмовій формі посадовим особам, які надали йому доступ до державної таємниці, та/або відповідним режимно-секретним органам про свій виїзд з України або територію, особливий правовий режим якої встановлюється законодавством.

Проект відзначає помітне посилення режимних обмежень поводження з державною таємницею і розширення підстав для притягнення до відповідальності. Доцільність деяких пропозицій потребує фахового обговорення.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 5598 від 26.12.2016 (Кабінет Міністрів України) про Фонд енергоефективності.

Проект визначає основні правові, економічні та організаційні засади утворення та діяльності Фонду енергоефективності. Метою Фонду енергоефективності проголошується підтримання ініціатив щодо енергоефективності, впровадження інструментів стимулювання і підтримання заходів із забезпечення (підвищення рівня) енергетичної ефективності будівель та енергозбереження (далі – заходи з енергоефективності) переважно в житловому секторі з урахуванням національних планів щодо енергетичної ефективності, зменшення викидів двоокису вуглецю, впровадження acquis communautaire Європейського Союзу та Договору про заснування Енергетичного Співтовариства та забезпечення дотримання Україною міжнародних зобов’язань у сфері енергоефективності. До функцій Фонду, зокрема, належить: надання кредитів, грантів, гарантій та порук юридичним та фізичним особам, а також банкам-партнерам та іншим посередникам, з метою реалізації проектів з енергоефективності; розробку та надання фінансових продуктів, що прийнятні для інвестицій з точки зору енергоефективності; впровадження кращих практик та досвіду у сфері енергоефективності та технічне навчання у сфері енергоефективності; підготовку переліку заходів з енергоефективності, на реалізацію яких може надаватися фінансування Фондом, а також розроблення та впровадження пакетів заходів, що прийнятні для інвестицій з точки зору енергоефективності; проведення комунікаційних заходів, пов’язаних з підвищенням рівня поінформованості та знань населення у сфері енергозбереження та енергоефективності. Як зазначається в пояснювальній записці, одним із важливих зобов’язань України, як повноправного члена Енергетичного співтовариства, є імплементація у національне законодавство вимог Директиви Європейського Парламенту та Ради ЄС 2012/27/ЄС в рамках виконання ратифікованого Договору про заснування Енергетичного Співтовариства. Технічний стан переважної більшості існуючих будівель та енергетичних систем не дозволяє ефективно використовувати енергоресурси, що робить Україну енергозалежною. Ця проблема може бути вирішена за допомогою масштабної енергомодернізації. Враховуючи інвестиційні потреби та платоспроможність населення, енергомодернізація потребує суттєвої державної підтримки. Такою підтримкою населення має стати Фонд енергоефективності.

Проект 5628 від 29.12.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо приведення у відповідність назви документа дозвільного характеру.

Пропонується уточнити в ст. 33 Закону України «Про охорону праці» та в Переліку документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності (затвердженому Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності») назву «Дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки» виклавши її в такі редакції: «Дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки». Як зазначається в пояснювальній записці, причиною колізії яку пропонується усунути цим проектом стали зміни внесені Законом України від 19.05.2011 № 3395-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення дозвільних процедур» до Закону України «Про охорону праці». Наслідком цих змін стало вживання двох назв дозволу: «на виконання» та «на початок виконання».

Проект сам по собі не викликає заперечень, однак він гарно розкриває проблему численних «законів про внесення змін до деяких законів», які часто-густо зводяться до дрібних редакційних змін.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 5546-1 від 28.12.2016 (Сисоєнко І. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо доступності для осіб з інвалідністю до об'єктів громадського та цивільного призначення).

Альтернативний урядовому проекту 5546 від 16.12.2016 про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо відповідальності за обстеження та паспортизацію об'єктів громадського та цивільного призначення) (див. Бюлетень» № 104).

Проекти є тотожними окрім: а) значно вищих граничних розмірів штрафів у проекті 5546-1 і б) заміні у змінах до ст. 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення слів «в тому числі щодо його доступності для маломобільних груп населення» урядового проекту на слова «в тому числі щодо його доступності для осіб з інвалідністю, інших маломобільних груп населення».

Проект не має принципового значення, оскільки не містить значимих нових положень.

Проект 5629 від 30.12.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за паркування, зупинку, стоянку транспортних засобів на місцях, призначених для осіб з інвалідністю.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення ст. 122 після частини третьої пропонується доповнити новою частиною, якою ввести відповідальність за: «зупинку чи стоянку транспортних засобів на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою, де дозволено зупинку чи стоянку лише водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, а так само створення перешкод водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, у зупинці або стоянці, порушення правил установлення і використання на транспортному засобі розпізнавального знака “Водій з інвалідністю”». Відповідно уточнюється і примітка до цієї статті таким абзацом «До відповідальності за зупинку чи стоянку на місцях, що позначені відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою, де дозволено зупинку чи стоянку лише водіям з інвалідністю або водіям, які перевозять осіб з інвалідністю, а так само за встановлення і використання розпізнавального знака “Водій з інвалідністю” при відсутності відповідних документів не може бути притягнуто водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності». Також пропонується викласти в новій редакції частину 2 та доповнити новою частиною 3 ст. 152-1 «Порушення правил паркування транспортних засобів», встановивши відповідальність за «паркування транспортного засобу на місцях, призначених для паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, водієм, який не має підтвердних документів щодо наявності в нього чи одного з пасажирів інвалідності (крім явно виражених ознак інвалідності)» та «необлаштування на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та будівель, на тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів) місць, призначених для паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, чи облаштування без дотримання вимог щодо розміщення таких місць». Так само як і в попередньому випадку пропонується доповнити примітку до статті новим положенням: «Під місцями, призначеними для паркування (в тому числі безоплатного паркування) транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та будівель, на тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів), вважаються місця, що позначені відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою. Якщо на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для платного паркування транспортних засобів, у тому числі біля житлових будинків (крім індивідуальних житлових будинків) та будівель, на тротуарах (із числа місць для зупинки та стоянки транспортних засобів), не позначено відповідними дорожніми знаками та/або дорожньою розміткою місця для зупинки, стоянки транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, то такими місцями вважаються будь-які місця, на яких розмістяться транспортні засоби, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю». Серед інших, переважно технічних змін до кодексу, слід відзначити зміни до ст. 255, якими запроваджується можливість складати протоколи про адміністративні правопорушення членами громадських організацій осіб з інвалідністю, уповноважених на те виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад, щодо правопорушень передбачених частинами 2–4 та 6 ст. 152-1. Також значні зміни вносяться до ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо порядку виділення та облаштування в межах майданчиків для паркування місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Серед інших змін слід звернути увагу на те, що пропонується відкинути чинну вимогу про виділення та облаштування таких місць біля всіх адміністративних будівель, натомість встановлені вимоги щодо обладнання таких місць біля житлових будинків та будівель.

Проект є доволі неоднозначним з огляду на запропоновані положення. Саму ідею захисту осіб з інвалідністю слід вітати, що не можна сказати про пропозиції законодавчо максимально перекласти вирішення цього питання з держави на суспільство. Викликає помітні сумніви й ініціатива надати можливість складати протоколи про адміністративні правопорушення членам громадських організацій осіб з інвалідністю. Слід враховувати, що такі протоколи є доволі складними процесуальними документами і ставлять значні вимоги до тих осіб, які їх складають. Названі ж дії можуть призвести до популістського ставлення до питання через надання можливості складати протоколи недостатньо підготовленим для цього особам, що в свою чергу а) збільшить навантаження на суди та б) може призвести до цілковитої безкарності правопорушників.

Проект 5620 від 28.12.2016 (Білецький А. Є.) про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (щодо вдосконалення порядку державної реєстрації громадських об'єднань та їх відокремлених підрозділів).

Пропонується визначити, що суб’єктами державної реєстрації  громадських об’єднань та їх відокремлених підрозділів є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси, акредитовані суб’єкти. Згідно з пояснювальною запискою  розгляд документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій щодо громадських об’єднань та їх відокремлених підрозділів, передбачається здійснювати протягом 24 годин після надходження документів, поданих для державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, крім вихідних та святкових днів. Однак в тексі проекту відповідний строк розгляду документів, поданих для державної реєстрації, не передбачений для громадських об’єднань, які мають статус юридичної особи.

Можливо, пропозиція щодо державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій щодо таких громадських об’єднань всього за 24 години видалася зрештою нереалістичною з огляду на суто технічні обставини, однак відповідні виправлення у пояснювальну записку забули внести.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 5609 від 27.12.2016 (Лапін І. О.) про внесення змін до статті 36 Кримінального кодексу України щодо визначення необхідної оборони.

Пропонується скасувати частину 5 названої статті, натомість доповнити її новою частиною першою (чинна ч. 1 стає ч. 2), яка значно розширює положення ч. 5, а саме: «Необхідною обороною визнається застосування особою зброї або будь-яких інших засобів чи предметів,  незалежно від розміру заподіяної шкоди тому, хто посягає, для:  захисту від нападу іншої озброєної особи або від нападу групи осіб; відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення такої особи або житло чи інше приміщення членів її сім’ї; відбиття нападу на нерухоме майно такої особи або нерухоме майно членів її сім’ї». За вчинення таких дій особа не підлягає кримінальній відповідальності. Слід зазначити, що дійсно новелою є лише останнє положення про «відбиття нападу на нерухоме майно такої особи або нерухоме майно членів її сім’ї». Воно  є доволі дискусійним з огляду на те, що не розкривається, що таке напад, хто і як здійснює напад, про яке саме нерухоме майно йдеться тощо. Немає відповідних роз’яснень і у пояснювальній записці до проекту.

Проект 5603 від 26.12.2016 (Лапін І. О.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо удосконалення забезпечення права на необхідну оборону).

Назва не повною мірою відображає характер запропонованих змін. Пропонується установити, що: застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що відсутні обґрунтовані підстави вважати, що мали місце обставини, які виключають злочинність діяння; клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, і повинно містити наявність обставин, що можуть виключати злочинність діяння, з посиланням на статтю закону України про кримінальну відповідальність, яка виключає злочинність діяння; До прав підозрюваного, обвинуваченого при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу відноситься право заперечувати обґрунтованість підозри (зокрема з посиланням на обставини, що виключають злочинність діяння); Слідчий суддя, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо існують обґрунтовані підстави вважати, що мали місце обставини, що виключають злочинність діяння, якщо прокурор чи слідчий не надасть доказів на спростування таких обставин, а якщо особа підозрюється чи обвинувачується за декількома статтями закону України про кримінальну відповідальність і за частиною з них будуть обґрунтовані підстави вважати, що мали місце обставини, що виключають злочинність діяння, то слідчий суддя, суд не враховує покарання за такими кримінальними правопорушеннями при постановленні ухвали про застосування запобіжних заходів; Кримінальне провадження закривається судом, якщо встановлено наявність обставин, що виключають злочинність діяння.

Проект не містить належних аргументів на користь відповідних змін. Хоча більшість з них загалом не викликають принципових заперечень, проект потребує уважного вивчення з боку спеціалістів у царині кримінального процесуального права.

Проект 5610 від 27.12.2016 (Паламарчук М. П.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження).

Проект передбачає численні зміни до КПК України, кожна з яких потребує окремого розгляду. Достатньо зазначити, що висновок ГНЕУ, який висвітлює лише декілька положень проекту, має обсяг 5 сторінок. З огляду на це звернемо увагу лише на деякі з них. Так, пропонується установити, що у разі наявності інформації про перебування особи за межами України повістка такій особі надсилається за останнім відомим місцем її проживання чи перебування та обов’язково публікується в офіційних друкованих виданнях: «Голос України», «Урядовий кур’єр» та на офіційному веб-сайті органу, що здійснює досудове розслідування. У такому разі особа вважається належним чином ознайомлена зі змістом повістки про виклик з моменту її опублікування у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження. Пропонується скасувати положення про терміновість ухвали про дозвіл на затримання з метою приводу, натомість зазначається, що така ухвала втрачає чинність у разі добровільного з’явлення підозрюваного до слідчого судді, а обвинуваченого до суду, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування пропонується визначити максимум у 18 місяців «в особливо складному кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів, вчинених організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою чи терористичною організацією». Сам строк досудового розслідування злочину може бути продовжений до 18 особисто Генеральним прокурором України у разі «виняткової складності провадження та наявності виключних обставин». До виключних обставин, зазначених у частині третій цієї статті, належить: 1) необхідність проведення складних комісійних або комплексних експертиз, допиту великої кількості свідків або потерпілих; проведення значної кількості інших слідчих (розшукових) дій для отримання доказів, що необхідні для правильної правової кваліфікації кримінального правопорушення та можуть бути використані під час судового розгляду; 2) встановлення під час досудового розслідування інших злочинів, вчинених підозрюваним, щодо якого здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із злочинами, вчиненими підозрюваним, щодо якого здійснюється досудове розслідування, та виділення матеріалів досудового розслідування щодо яких в окреме провадження негативно вплине на правильність правової кваліфікації дій підозрюваного, повноту досудового розслідування і судового розгляду кримінального провадження; 3) розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації або терористичної групи чи терористичної організації. Передбачені і значні інші зміни.

Проект видається вкрай неоднозначним. Маємо звернути увагу на  згаданий висновок ГНЕУ, в якому дуже жорстко розкритиковані ряд положень цього проекту і він загалом. Тим не менш проект був прийнятий у першому читанні 23.02.2017.

Проект 5605 від 26.12.2016 (Різаненко П. О.) про внесення зміни до статті 3 Закону України «Про судовий збір» щодо звільнення від сплати судового збору органів опіки та піклування при поданні окремих видів заяв (скарг).

Пропонується доповнити перелік обставин, за яких судовий збір не справляється, таким положенням: судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про встановлення або припинення опіки (піклування), призначення або звільнення опікунів (піклувальників), обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною, поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Ініціативи внесення змін до названої статті вносяться ледь не щотижня. А отже, питання судового збору вже давно потребує комплексної реформи.

 

Культура та освіта

 

Проект 5602 від 26.12.2016 (Балицький Є. В.) про забезпечення державної підтримки заходів з розвитку, популяризації та захисту російської мови, інших мов національних меншин в Україні.

Відносно короткий проект, який містить преамбулу та 5 статей. Серед пропозиції немає норм прямої дії і стилістика проекту є притаманнішою актам програмного характеру чи постановам, ніж законам. Пропонується надати протягом 2017–2020 рр. з Державного бюджету України щорічну державну підтримку заходів з розвитку та популяризації російської мови, інших мов національних меншин в Україні. До таких заходів пропонується віднести: створення та забезпечення роботи шкіл, спеціальних класів, курсів, гуртків і семінарів з вивчення російської мови, інших мов національних меншин в Україні, підвищення рівня володіння цими мовами різними категоріями громадян, в тому числі державними службовцями; створення довідників, словників різного типу і призначення, навчальних посібників з російської мови, інших мов національних меншин, їх видання масовими тиражами; підготовку і видання академічних зібрань творів класиків української літератури та українського фольклору російською мовою та іншими мовами національних меншин; підготовку науково-довідкових видань російською мовою та іншими мовами національних меншин; комплектування фондів бібліотек російськомовною літературою, літературою інших мов національних меншин; організацію регулярних науково-популярних радіо- і телепередач та публікацій про російську мову, інші мови національних меншин в засобах масової інформації; створення умов для популяризації та використання російської мови, інших мов національних меншин засобами сучасного мистецтва (театр, кіно, народна творчість); зниження споживчої вартості інформаційної, друкованої, поліграфічної продукції, створеної з використанням російської мови, інших мов національних меншин, шляхом податкового, тарифного, митного регулювання, надання безповоротної фінансової допомоги; здійснення заходів, спрямованих на вільний розвиток та використання російської мови, інших мов національних меншин у різних сферах суспільного життя.

Проект по суті є набором рекомендацій уряду щодо підтримки мов національних меншин, більшість яких мали бути реалізовані через зміни в Державному бюджеті. 21.02.2017 проект було знято з розгляду.

Проект 5607 від 26.12.2016 (Різаненко П. О.) про внесення зміни до статті 48 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо строку зберігання передач.

Пропонується збільшити з двох тижнів (14 днів) до 1 року строк, коли усі передачі, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій), повинні бути записані і зберігатися. Відповідно з 2 тижнів до року збільшується і строк, у який може бути подана скарга щодо змісту таких передач. У пояснювальній записці автори зазначають, що у разі подання громадянином, в межах строку позовної давності, позовної заяви про спростування недостовірної інформації стосовно себе чи членів своєї сім'ї, а також щодо відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації, неможливо буде забезпечити збереження доказів того, що подібна інформація поширювалася телерадіоорганізацією. Таким чином, існує необхідність у приведенні строку зберігання передач, які телерадіоорганізація транслювала чи ретранслювала або забезпечувала їх трансляцію чи ретрансляцію у повній та незмінній формі третьою особою (оператором телекомунікацій) у відповідність до строку позовної давності, встановленого Цивільним кодексом України (один рік).

Слід зазначити, що пропонована вимога може призвести до закриття багатьох телерадіоорганізацій і радикального подорожчання послуг інших, адже потрібно буде витратити значні кошти на зберігання великих масивів інформації, а це і дороге устаткування, і оренда приміщень тощо. Тому видається доцільним зберегти сучасні строки оскарження. Крім того, автори мали б навести приклади, коли названа норма реально стала на перешкоді задоволенню відповідного позову.

Проект 5612 від 27.12.2016 (Констанкевич І. М.) про внесення змін до статті 62 Закону України «Про вищу освіту» (щодо справедливої системи стипендіального забезпечення).

Проектом запропонований ряд змін щодо регулювання порядку виплати, одержувачів та розміру стипендій. Пропонується викласти в законі ряд положень, які на разі відносяться до компетенції уряду і мають вирішуватися його актами. Центральним положенням проекту є вимога щодо виплати стипендій лише особам, «які навчаються у державних та комунальних вищих навчальних закладах», але тепер право на стипендію пропонується надати усім студентам таких закладів, що навчаються за денною формою навчання, зокрема і тим, які навчаються за кошти фізичних (юридичних) осіб. Пропонується установити, що розмір стипендіального фонду вищого навчального закладу має забезпечувати виплату академічних стипендій не менш як 50 відсоткам і не більш як 66 відсоткам студентів (курсантів невійськових вищих навчальних закладів) денної форми навчання, які навчаються за кошти державного або місцевих бюджетів або за кошти фізичних (юридичних) осіб, без урахування осіб, які отримують соціальні стипендії. Пропонується також на рівні закону зазначити, які власне досягнення у навчанні є підставою для отримання академічних стипендій особами, а саме стипендії надаються особам, які за результатами семестрового контролю (іспитів, заліків) з кожного навчального предмету (дисципліни) мають не менше 75 балів за стобальною шкалою або 4 бали за п’ятибальною системою оцінювання або оцінка С за шкалою ECTS. Розмір мінімальної академічної стипендій для здобувачів освітніх ступенів вищої освіти не може бути меншим, ніж 75% відсотків прожиткового мінімуму з розрахунку на одну особу на місяць, а соціальної стипендії для цих же осіб – не меншим, ніж дві третини розміру прожиткового мінімуму з розрахунку на одну особу на місяць. Натомість, зазначається, що розмір мінімальної академічної та соціальної стипендії для здобувачів ступеня молодшого бакалавра не може бути меншим, ніж 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму з розрахунку на одну особу на місяць. Передбачається, що академічні стипендії будуть виплачуватись не менш як 50 відсоткам і не більш як 66 відсоткам студентів (курсантів) кожного курсу (крім першого семестру першого року навчання) за кожною спеціальністю, без урахування осіб, які отримують соціальні стипендії. Академічну стипендію мають отримувати студенти (курсанти), які згідно з рейтингом, складеним у вищому навчальному закладі за наслідками семестрового контролю, здобули найкращі результати. До проведення першого семестрового контролю академічна стипендія у мінімальному розмірі призначається всім студентам (курсантам), зарахованим до вищого навчального закладу на перший курс навчання. Особам, які досягли значних успіхів у навчанні та/або науковій діяльності, за рішенням вченої ради вищого навчального закладу можуть призначатися персональні стипендії.

Проект є дуже формалізованим, але запропоновані положення часто-густо перебувають у певному конфлікті між собою, або загалом породжують більше питань, ніж відповідей. Зокрема, постає питання про реальність розміру стипендіального фонду з огляду на вимоги мінімального розміру стипендій та мінімальної і максимальної кількості студентів, які можуть її отримувати. Не зазначається порядок індексації розміру стипендіального фонду в разі збільшення розміру прожиткового мінімуму і відповідного росту стипендій, не визначено джерело фінансування персональних стипендій, не встановлено вимог до рейтингів, які є основою для нарахування стипендій тощо.

Проект 5616 від 28.12.2016 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» щодо започаткування службово-прикладного та військово-прикладного спорту.

Пропонується запровадити новий напрям спорту – службово-прикладний та військово-прикладний спорт, який визначається як «напрям спорту, пов’язаний з виконанням військовослужбовцями і працівниками Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, правоохоронних органів, рятувальних та інших спеціальних служб своїх службових обов’язків». Також закон пропонується доповнити такою нормою: спортсмени вищої категорії, які проходять військову службу у Збройних Силах України, інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, правоохоронних органах, рятувальних та інших спеціальних службах, можуть зараховуватися до закладів фізичної культури і спорту або призначатися на посади у структурних підрозділах, на які покладені функції із спортивної діяльності та розвитку фізичної культури і спорту, де їм можуть створюватися необхідні умови для підвищення спортивної майстерності, а також забезпечується можливість брати участь у міжнародних, всеукраїнських та інших спортивних змаганнях.

Якщо остання ініціатива зміна є цілковито природньою, то введення нового напряму спорту видається щонайменше дискусійним.

 

Охорона здоров’я

 

Проект 5617 від 28.12.2016 (Мусій О. С.) про лікарське самоврядування.

Великий за обсягом проект (50 сторінок), що робить край важким його належний аналіз в межах цього огляду. Проект стосується як власне діяльності органів лікарського самоврядування, так і інших, часто досить віддалених від проблем лікарського самоврядування питань, як то лікарської етики, сертифікації освітніх заходів у системі безперервного професійного розвитку лікарів, інформації про потенційних донорів тощо. Принципово новими видаються положення про наставництво, єдиний реєстр лікарів України, інститут лікарського запиту та ін. При цьому внесення змін до інших законів майже не передбачається, що створює потенційну загрозу конфлікту між положеннями різних законів. Прогнозовано дискусійною є чергова пропозиція узаконити право на лікарську помилку.

Найпринциповішою вадою проекту, на нашу думку, є спотворення сутності професійного самоврядування. У черговий раз пропонується модель всеохоплюючої громадської організації, яка однак має монопольне право на представництво інтересів фахової спільноти та державне визнання і підтримку. Проект має чимало й інших недоліків, зокрема вкрай недбале ставлення до усталеної юридичної термінології, на які слушно звертається увага у вельми критичному висновку ГНЕУ.

 

Питання сільського господарства та земельних справ

 

Проект 5606 від 26.12.2016 (Різаненко П. О.) про внесення зміни до статті 99 Земельного кодексу України щодо уточнення видів права земельного сервітуту.

Пропонується скасувати положення названої статті про те, що власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати встановлення земельного сервітуту на право розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм). Як зазначається у пояснювальній записці, очікується, що прийняття проекту сприятиме ефективнішому використанню земель державної та комунальної власності, посиленню конкуренції серед суб’єктів підприємницької діяльності через отримання земельних ділянок державної чи комунальної власності або права оренди на них на конкурентних засадах (земельних торгах), що в підсумку сприятиме зниженню корупційних ризиків у сфері земельних відносин.

Проект 5535-1 від 28.12.2016 (Корнацький А. О.) про обіг земель сільськогосподарського призначення.

Альтернативний однойменному проекту 5535 від 13.12.2016 (Мушак О. П.) (див. Бюлетень № 104).

Порівняно з основним проектом, альтернативний є дещо докладнішим... Пропонується, зокрема, установити, що покупцем землі сільськогосподарського призначення можуть бути виключно фізичні та юридичні особи, для яких основним видом діяльності є виробництво сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідницької діяльності із використанням такої землі за цільовим призначенням, ведення присадибного, особистого селянського господарства. Пропонується запровадити інститут переважного права на придбання землі сільськогосподарського призначення, яке реалізується через систему черг, зокрема: у першу чергу переважне право на придбання землі сільськогосподарського призначення мають інший з подружжя, діти, батьки продавця; у другу чергу – рідні брати та сестри, дід та баба, онуки продавця, а також особи, які проживали із продавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до моменту прийняття продавцем рішення щодо відчуження землі сільськогосподарського призначення; у третю – власник суміжної землі сільськогосподарського призначення; у четверту чергу – користувач цієї землі. Запропонований доволі оригінальний підхід до визначення мінімальної ціни землі сільськогосподарського призначення: мінімальна ціна землі сільськогосподарського призначення, що відчужується, встановлюється у двадцятикратному розмірі мінімальної річної суми платежу за оренду землі (орендної плати), визначеної статтею 288 Податкового кодексу України. Становить інтерес також пропозиція запровадження довічної ренти на землі сільськогосподарського призначення, зокрема зазначається, що у разі відчуження земель сільськогосподарського призначення за мінімальною ціною покупець зобов’язаний довічно надавати продавцю щорічну ренту у вигляді продукції та послуг, необхідних для мінімального забезпечення життєдіяльності та господарських потреб продавця. Перелік та обсяги продукції та послуг, що складають довічну ренту, визначаються за домовленістю сторін правочину із відчуження землі сільськогосподарського призначення із врахуванням видів сільськогосподарської діяльності покупця.. Слід вказати, що пропонований порядок значно відрізняється від положень щодо ренти викладених у Цивільному кодексі України. Цікавим є положення щодо матеріальної відповідальності посадовців: у разі невиконання або неналежного виконання уповноваженими особами повноважень щодо контролю правочинів із відчуження землі сільськогосподарського призначення, внаслідок чого продавцю землі сільськогосподарського призначення спричинено матеріальну шкоду, уповноважені особи несуть перед такими продавцями відповідальність в повному обсязі завданої матеріальної шкоди. Слід однак зазначити, що незрозумілим є ось така односторонність цієї норми, адже шкода може бути завдана і покупцеві так само. Крім того, ініціатива перегортає до гори дригом усю концепцію персональної відповідальності посадових та службових осіб, нотаріусів тощо.

Проект містить чимало дуже неординарних ініціатив правового регулювання. Деякі з них можуть становити інтерес і по за межами власне вузької сфери відносин з обігу земель. Загалом проект без сумніву слід врахувати у підготовці інших законів, але в пропонованій редакції його численні новели вступають в конфлікт з багатьма положеннями законодавства України і в такому вигляді він не може бути прийнятий без суцільної правової реформи.

Проект 5621 від 28.12.2016 (Дирів А. Б.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо покращення раціонального користування тваринним та рослинним світом). 17.02.2017 подано доопрацьований варіант проекту, який тут і розглядається.

Пропонується внести різнопланові зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Законів України «Про тваринний світ», «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» і « Про захист тварин від жорстокого поводження». Значна частина змін уже раніше пропонувалася, а то й не раз, зокрема заборона на використання тварини у пересувних цирках-шапіто. Серед інших змін назвемо пропозицію поширити норму ст. 85 «Порушення правил використання об'єктів тваринного світу» КУпАП про грубе порушення правил рибальства на порушення правил промислового рибальства, також пропонується змінити назву ст. 87 та викласти диспозицію її першої частини у такому форматі: порушення вимог щодо охорони середовища існування, умов розмноження, шляхів міграції, переселення, акліматизації та схрещування диких тварин. В Законі України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» пропонується встановити обмеження на використання деяких видів водних біоресурсів, а саме визначити, що дозволи на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах (їх частинах) не надаються щодо біоресурсів, які перебувають у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду. Відповідно забороняється визначати ліміти спеціального використання водних біоресурсів та квот добування щодо таких біоресурсів тощо.

Проект вбачається дуже неоднозначним. Ряд ініціатив заслуговує на увагу, водночас як інші є щонайменше дискусійними.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 5604 від 26.12.2016 (Білозір О. В.) про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт» щодо забезпечення права на безоплатний проїзд осіб, які брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій, а також інших пільгових категорій громадян.

Пропонується запровадити новий механізм компенсації перевізникам за пільгове перевезення пасажирів. Зокрема, встановлюється, що пільгові перевезення пасажирів можуть здійснюватися за рахунок автомобільного перевізника, через віднесення витрат, понесених ним у зв’язку з пільговим перевезенням пасажирів, до собівартості послуг з перевезення, а також за рахунок державного чи місцевих бюджетів через виплати компенсацій автомобільним перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів. З цією метою пропонується включити до обов’язкових умов договору про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування відсоток місць для перевезення пільгових пасажирів, визначених умовами конкурсу на перевезення пасажирів, розмір компенсації витрат (у разі прийняття рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її виплату). Крім того, пропонується встановити, що при формуванні замовлення на пільгове перевезення пасажирів пріоритетне право на безоплатний проїзд надається особам, які брали участь в Антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій. Утім, вимога про те, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані надати перевізникам, які здійснюють пільгові перевезення пасажирів та перевезення пасажирів за регульованими тарифами, компенсацію відповідно до закону, переглянута таким чином, що названі органи «можуть прийняти рішення про виплату перевізникам» такої компенсації.

Проект 5611 від 27.12.2016 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Закону України «Про теплопостачання» (щодо заборони відключення в опалювальний період об'єктів теплопостачання від систем енергопостачання).

Головна позиція проекту викладена через зміни до переліку принципів державної політики у сфері теплопостачання, а саме: «Державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах заборони обмеження енергопостачання об’єктів у сфері теплопостачання в опалювальний період нижче технологічного мінімуму споживання природного газу. У разі несплати або внесення не в повному обсязі плати за використаний природний газ та послуги з його  транспортування газопостачальна організація має право обмежити споживання  природного газу суб'єктів господарювання у сфері теплопостачання, для яких тарифи встановлені на економічно обґрунтованому рівні, до технологічного  мінімуму  споживання». Названі положення в інших змінах лише дублюються.

Проект 5614 від 28.12.2016 (Луценко І. С.) про систему збирання та утилізації використання тари.

В преамбулі проекту зазначається, що він визначає організаційні, правові та економічні засади впровадження та функціонування системи збору використаної тари з метою забезпечення  максимальної її  переробки та утилізації, ощадливого використання матеріально-сировинних та енергетичних ресурсів, захист довкілля. Зазначається, що тара – це виріб, виготовлений з будь-якого матеріалу, для розміщення, захисту, обігу, доставки або представлення товару протягом усього  циклу існування цього товару: від сировини до готової продукції та від  виробника до споживача, а використана тара – це тара, яка повністю або частково  втратила свої первинні якості і не підлягає подальшому використанню за своїм прямим призначенням. Також вводиться цікаве положення про «депозит тари (депозит, вартість депозиту)», який визначається як грошова сума,  що додатково стягується з покупця при придбанні продукції у тарі, визначеної  цим Законом, та яка повертається споживачеві при поверненні тари споживачем у порядку, передбаченому цим Законом. Загалом проект спрямований на введення депозитної система тари, яка є складовою інтегрованої системи управління відходами. Депозитна система поширюється на будь-яку картонно-паперову тару (покриту поліетиленом та іншими полімерними плівками, смолами, лаками, парафіном, фольгою, що не розчиняються у воді), металеву тару (залізо, мідь, алюміній, жерсть з олов'яним покриттям), скляну, полімерну тару та іншу тару, у яку розливаються харчові напої. Депозитна система не поширюється на тару експортної, лікеро-горілчаної продукції, продукції, що перевозиться через територію України транзитом, та тару для дитячого  харчування. Більшість положень проекту пов’язані з процедурними питанням та/або визначенням прав і обов’язків сторін. Серед інших положень слід звернути увагу на таке: кінцевий споживач, придбаваючи харчові напої у тарі, на яку поширюється дія цього Закону, сплачує заставну вартість тари та має право повернути депозитну тару до точок збору і отримати вартість депозиту. Для того, щоб отримати заставну вартість тари, споживач повинен повернути пусту тару, позначену непошкодженою та оригінальною депозитною етикеткою у  точку збору тари. Споживач має право надати до точок збору тари будь-яку пусту тару. Точка збору відшкодовує виключно вартість тари, на якій є непошкоджена оригінальна депозитна етикетка.

Проект пропонує новий підхід до впорядкування та управління відходами і вимагає ретельної уваги з боку спеціалістів. Водночас усі ризики, пов’язані з неякісністю або пошкодженням тари, покладатимуться виключно на споживача. Складним є і питання депозитних етикеток, оскільки перевірити чи не фальшиві вони споживачі цілковито не в змозі.

Проект 5615 від 28.12.2016 (Луценко І. С.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо системи збирання та утилізації використання тари).

Проект доповнює попередній. Пропонується визначити, що вартість депозитної етикетки,  що використовується відповідно до Закону України «Про систему збирання та утилізації  використаної тари», до бази оподаткування не включається.

Проект 5624 від 29.12.2016 (Горват Р. І.) про внесення змін до Закону України «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів» щодо посилення адаптаційної спроможності та поетапного запровадження в Україні міжнародних екологічних вимог до транспортних засобів.

Пропонується уточнити положення щодо можливості ввезення в Україну та реєстрації після 1 січня 2018 року транспортних засобів, які виробленні в Україні або ввезенні на митну територію України до 31 грудня 2019 року включно та мають чинний сертифікат або інший документ про підтвердження відповідності, виданий згідно із законодавством України, який підтверджує, що конструкція даного транспортного засобу відповідає екологічним нормам не нижче рівня «ЄВРО-5». Водночас пропонується відкласти до 1 січня 2020 року запровадження вимоги щодо пропуску на митну територію України з метою вільного обігу та першу державну реєстрацію в Україні транспортних засобів як вироблених в Україні, так і ввезених на митну територію України, нових і таких, що були в користуванні, лише за умови їх відповідності екологічним нормам не нижче рівня «ЄВРО-6».

Проект 5625 від 29.12.2016 (Домбровський О. Г.) про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України».

Суть проекту викладена в його назві. В пояснювальній записці ця ініціатива аргументується так: Законом України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України», що набув чинності 1 січня 2014 року, було імплементовано Другий енергетичний пакет ЄС. Підписавши угоду про членство в Енергетичному Співтоваристві, Україна зобов’язалась з 1 січня 2015 року застосовувати правила Третього енергетичного пакета ЄС. З метою виконання взятих на себе зобов’язань Верховною Радою України 22.09.2016 прийнято у першому читанні проект Закону України № 4493 «Про ринок електричної енергії України», поданий Кабінетом Міністрів України. Оскільки зазначений законопроект розроблявся на заміну Закону України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України», у ньому були також скориговані заходи щодо створення передумов для переходу від діючої до нової моделі енергоринку України та визначені терміни запровадження роботи повномасштабного ринку електричної енергії. Законом України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» визначено, що робота повномасштабного ринку електричної енергії, у тому числі таких його складових як ринок двосторонніх договорів, ринок «на добу наперед», та балансуючий ринок, має бути запроваджена з 01.07.2017. У зв’язку з наближенням дати запровадження нової моделі ринку та одночасним припиненням функціонування Оптового ринку електричної енергії підприємства електроенергетичної галузі зазнають труднощів у роботі, зокрема, пов’язаних із залученням коштів для фінансування поточної діяльності. Враховуючи, що на теперішній час не створено передумов, які б забезпечили можливість функціонування ринку електричної енергії за новою моделлю, а діяльність Оптового ринку електричної енергії має бути припинена з визначеної дати, існує потреба врегулювати питання щодо функціонування ринку електроенергії на період до прийняття Верховною Радою України Закону  України «Про ринок електричної енергії».

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори