пошук  
версія для друку
24.03.2017 | Ігор Сосонський

Самовільне зайняття військовослужбовцями будинків та адміністративних будівель: юридичний аналіз

   

Уже три роки, як продовжується військова операція на сході нашої країни. Як відомо, початок конфлікту припав на середину квітня 2014 року, коли незаконні військові формування почали захоплювати адміністративні будівлі та відділення міліції у деяких районах Луганської та Донецької областей. Влада України пішла на вимушений крок та оголосила про проведення військової компанії.

Відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 року №405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та ЗУ «Про боротьбу з тероризмом»» - Антитерористичним центром при Службі безпеки України на території Луганської та Донецької областей проводиться антитерористична операція.

Юристи та монітори Харківської правозахисної групи (ХПГ) постійно виїжджають у зону проведення АТО для моніторингової роботи й надання юридичної допомоги особам, права яких порушені.

Під час моніторингу територій, які перебувають під повним або частковим контролем Уряду України та Збройних Сил України (надалі – ЗС України) юристами ХПГ виявлені грубі порушення прав людини, а саме право на вільне володіння майном та отримання компенсаційних виплат за користування цим майном військовослужбовцями добровільних військових формувань або ЗС України. Це факти самовільного займання будинків, з яких через військові дії виїхали громадяни, або примусове виселення громадян з житлових приміщень та користування військовослужбовцями цим житлом та комунальними послугами (електропостачання, водопостачання) без компенсацій власникам майна.

Для того, щоби зрозуміти, чи дійсно вищевизначена проблема є серйозним порушенням прав людини, необхідно розібратись із основними поняттями, що таке «антитерористична операція» та «боротьба з тероризмом». Чинний Закон України «Про боротьбу з тероризмом» визначає ці поняття так:

- «антитерористична операція – це комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності»

- «боротьба з тероризмом – це діяльність щодо запобігання, виявлення, припинення, мінімізації наслідків терористичної діяльності»

- «терористична діяльність - діяльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об’єктів у терористичних цілях; організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму».

Виходячи з цих визначень, військова операція на сході України направлена на знищення загроз терористичної діяльності та терористів й забезпечення безпеки населення. У разі, якщо терористична діяльність або спеціальні заходи, які спрямовані на попередження, запобігання або припинення терористичної діяльності, завдали матеріальних збитків населенню або окремій особі, вищезазначений закон визначає, яким чином та за чий рахунок компенсуються збитки.

Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про боротьбу з тероризмом» матеріальні збитки, які спричинені людині від проведення антитерористичної операції, відшкодовуються за кошти Державного бюджету України. Тобто усі пошкодження або зруйнування майна громадян України, яке розташоване в зоні проведення АТО, повинно фіксуватися компетентними державними органами та компенсуватися за рахунок бюджету. З цим усе зрозуміло, але все ж таки є «але»: що робити із заборгованістю за комунальні послуги, яка утворилася за час користування майном військовослужбовцями добровільних батальйонів або ЗС України? Який чинний нормативно-правовий акт регулює порядок відшкодування цих збитків?

Для отримання відповідей юристи ХПГ звернулися з інформаційним запитом до розпорядника інформації – Міністерства оборони України, Об’єднаного оперативного штабу Збройних сил України - щодо нормативно-правових актів, які регулюють порядок займання для проживання, несення служби приватних житлових будівель військовослужбовцями в зоні проведення антитерористичної операції.

06 лютого 2017 року Міністерством оборони України надана відповідь, в якій зазначається, що основним нормативно-правовим актом з питання забезпечення військовослужбовців ЗС України жилими приміщеннями, є Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 30.11.2011 № 737 (зі змінами).

Вказана Інструкція визначає організацію обліку військовослужбовців ЗС України та осіб, звільнених у запас або відставку, що залишилися на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов; забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців ЗС України (крім військовослужбовців строкової військової служби, призваних на військову службу у зв’язку з мобілізацією та резервістів), а також осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, включаючи членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти під час проходження військової служби, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов; порядку надання жилої площі в гуртожитках; порядку оренди і оплати орендованого жилого приміщення у ЗС України; порядку виплати грошової компенсації деяким категоріям військовослужбовців за піднайом (найом) ними жилих приміщень; порядку надання місць у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини; порядку створення та роботи житлових комісій; контролю за розподілом жилих приміщень у гарнізонах ЗС України, перевірки правильності оформлення облікових справ військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов.

Виходячи з цього можна сказати, що ця Інструкція в основному визначає порядок надання службових жилих приміщень у користування, оренду жилих приміщень, виплату грошової компенсації деяким категоріям військовослужбовців за піднайом жилих приміщень. З цього складається єдиний висновок – законним займанням жилих приміщень військовослужбовцями є оренда цього житла у власників, відповідно до вимог цієї Інструкції та норм Цивільного Кодексу України.

Майже у всіх випадках самовільного зайняття цивільного житла військовослужбовцями, в населених пунктах Луганської та Донецької областей, що розташовані на лінії зіткнення, які трапилися юристам ХПГ, відсутні будь-які договори (оренди, компенсування комунальних витрат) між власниками будівель та силовими структурами (у підпорядкування яких входять військовослужбовці).

Самовільне займання житлових будівель без згоди власника або примушування власника покинути житло з метою його подальшого займання є протизаконним.

Наведені факти не тільки порушують норми чинного Цивільного Кодексу України та Конституції України, а й призводять до грубого порушення статті 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод.

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори