Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 108 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 16.01.2017 – 20.01.2017
Надійшло 69 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 14 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням тимчасових слідчих комісій тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.
Міжнародно-правові відносини
Проект 0127 від 16.01.2017 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Королівства Норвегія про технічне та фінансове співробітництво.
Проектом Закону передбачається ратифікувати Угоду між Кабінетом Міністрів України та Урядом Королівства Норвегія про технічне та фінансове співробітництво, вчинену 18.10.2016 в м. Осло. Ратифікація Угоди дасть змогу створити організаційно-правові засади українсько-норвезького співробітництва у сфері залучення та використання міжнародної технічної допомоги та сприятиме розвитку технічного та фінансового співробітництва між двома державами. Угода поширюється на всі програми/проекти технічної та/або фінансової допомоги, які реалізуються в Україні та фінансуються повністю або частково за рахунок Норвезької сторони. Це стосується діючих програм/проектів, програм/проектів на етапі підготовки та майбутніх програм/проектів після дати набрання чинності цією Угодою. Технічна допомога включає в себе, зокрема, передачу ноу-хау, тренінги, консультації, поставку обладнання та матеріалів, допомогу пов’язану із упровадженням нових технологій, необхідних для успішної реалізації програм/проектів. Натомість фінансова допомога це, зокрема, гранти для фінансування постачання товарів, обладнання і матеріалів, робіт та послуг, необхідних для успішної реалізації програм/проектів.
Закон прийнято 22.03.2017.
Проект 0128 від 17.01.2017 (Президент України) про ратифікацію Договору між Україною та Урядом Малайзії про взаємну правову допомогу в кримінальних справах.
4 серпня 2016 року у м. Путраджая було підписано Договір між Україною та Урядом Малайзії про взаємну правову допомогу в кримінальних справах. Метою Договору є налагодження ефективного співробітництва судів та інших компетентних органів обох держав у процесі надання взаємної правової допомоги при розслідуванні кримінальних справ та конфіскації доходів, одержаних злочинним шляхом.
Закон прийнято 22.02.2017 і наразі вже підписано Президентом України.
Проект 0129 від 17.01.2017 (Президент України) про ратифікацію Договору між Україною та Урядом Малайзії про видачу правопорушників.
4 серпня 2016 року у м. Путраджая було підписано Договір між Україною та Урядом Малайзії про видачу правопорушників. Метою Договору є створення правових підстав для співробітництва компетентних органів двох держав з питань видачі осіб, які ухиляються від кримінальної відповідальності в одній Договірній Стороні, переховуючись на території іншої. Умовами Договору врегульовані вимоги до запиту про видачу, порядок відстроченої та умовної видачі, порядок тимчасового арешту розшукуваної особи до отримання запиту про видачу, питання транзитного перевезення особи, яка підлягає видачі третій державі тощо.
Закон прийнято 22.02.2017 і наразі вже підписано Президентом України.
Проект 0130 від 18.01.2017 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди між Урядом України і Європейським Союзом про участь України в програмі ЄС «Конкурентоспроможність підприємств малого і середнього бізнесу (COSME) (2014-2020)».
COSME – програма ЄС, спрямована на створення сприятливих умов для розвитку МСП, що реалізується в рамках стратегії “Європа 2020” та затверджена Регламентом Ради ЄС № 1287/2013 від 11 грудня 2013 року. Програма COSME розрахована на період 2014-2020 рр. із загальним бюджетом у розмірі 2,3 млрд. євро. Участь України у програмі COSME визначена в Дорожній карті щодо підтримки ЄС короткострокових пріоритетів України (Європейський порядок денний реформ для України) і включена в План відновлення України на 2015–2017 рр. Участь України у програмі COSME дасть змогу малому і середньому бізнесу залучати кошти та нематеріальні ресурси Європейського Союзу для якіснішої підготовки українського бізнесу до вільної торгівлі з ЄС, прискореного виходу вітчизняних підприємств на ринок ЄС, зміцнення їхніх торговельних зв’язків з європейськими компаніями та залучення іноземних інвестицій в Україну.
Закон прийнято 22.02.2017 і наразі вже підписано Президентом України.
Проект 0131 від 19.01.2017 (Кабінет Міністрів України) про приєднання до Протоколу про сталий туризм до Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат.
Протокол про сталий туризм до Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат учинено у м. Братислава 27 травня 2011 р. Приєднання до Протоколу надасть можливість: розвивати туристичну складову, ураховуючи унікальне біологічне та культурне різноманіття та спільну спадщину Карпат; впливати на економічний розвиток менш розвиненої території Карпат, сприяти диверсифікації економічної діяльності на цих територіях та створювати можливість використання ресурсів з метою збереження біологічного різноманіття та ефективного використання його компонентів; впливати на збереження та відновлення історико-культурної спадщини регіону; створити умови для подальшого розвитку сільського та екологічного туризму в Карпатському регіоні; визначити координовані та спільні інтереси в регіоні щодо розвитку туризму та реалізації міжнародних програм, залучення іноземних інвестицій; розробити збалансовані плани стратегічних і тактичних дій Сторін, спрямованих на сталий розвиток туризму; сприяти розробленню туристичних маршрутів і турів, що користуються попитом в Україні; створювати спільний конкурентоспроможний туристичний продукт та ефективно його просувати на міжнародному ринку; сприяти здійсненню організаційних і фінансових заходів відносно пріоритетного розвитку соціально, культурно та екологічно спрямованих видів туризму: пізнавального, оздоровчо-спортивного та інших; сприяти обміну інформацією та досвідом у сфері туризму.
Закон прийнято 22.02.2017 і наразі вже підписано Президентом України..
Проект Постанови 5687 від 20.01.2017 (Геращенко І. В.) про Звернення Верховної Ради України Про Остаточний звіт ОБСЄ/БДІПЛ за результатами спостереження на виборах до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації 2016 року».
У своєму Зверненні Верховна Рада України зокрема висловлює своє занепокоєння тим, що в Остаточному звіті Місії ОБСЄ/БДІПЛ щодо виборів до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації знехтувано засадничий принцип, закріплений у Декларації принципів міжнародного спостереження за виборами, яку підписала ОБСЄ 27 жовтня 2005 року.
Згідно з цим принципом, справжні демократичні вибори є проявом суверенітету, що належить народові країни, чиє вільне волевиявлення становить основу влади та легітимності уряду. Відповідно до виборчого законодавства Російської Федерації, депутати Державної Думи обираються за змішаною системою: половина депутатів обираються в одномандатних виборчих округах, а друга половина – у федеральному виборчому окрузі за партійними списками. Неприпустимим є те, що АР Крим та м. Севастополь, які є невід’ємною частиною суверенної території України, розглядалися як складові частини федерального округу. Більше того, у Криму були утворені 4 одномандатні округи. Таким чином, вибори до Державної Думи були проведені на території іноземної держави, на яку не поширюється суверенітет Російської Федерації. Внаслідок таких виборів Державна Дума Федеральних Зборів РФ сьомого скликання не може вважатись легітимно обраною.
На жаль, Остаточний звіт Місії ОБСЄ/БДІПЛ щодо виборів до Державної Думи Російської Федерації 2016 року не містить жодної юридичної оцінки впливу проведення голосування в Криму та м. Севастополь на результати цих виборів. У Звіті навіть не згадується той факт, що АР Крим та м. Севастополь є незаконно окупованими Російською Федерацією територіями. Натомість неможливість моніторингу за виборами у Криму у звіті пояснюється «відсутністю консенсусу у питаннях статусу Криму серед країн-учасниць ОБСЄ», при цьому про домовленість щодо включення до остаточного звіту саме такого формулювання було оголошено публічно окремими членами ЦВК РФ безпосередньо після дня голосування.
Вважаємо, що відсутність в Остаточному звіті Місії спостереження ОБСЄ/БДІПЛ належної правової оцінки голосування на виборах до Державної Думи Російської Федерації, зокрема на тимчасово окупованій території України, є несправедливим і стосовно громадян Російської Федерації, які мають право на проведення вільних і чесних виборів. Водночас, відсутність належної реакції ОБСЄ/БДІПЛ на імітацію однією державою виборів на території іншої держави прямо суперечить інтересам міжнародного співтовариства, зацікавленому у безпеці та демократичному розвитку регіону.
Викликає занепокоєння, що Звіт місії ОБСЄ/БДІПЛ про спостереження за парламентськими виборами в Російській Федерації в 2016 році може бути використаний державою-агресором для легітимізації своїх дій на території України, що ускладнить ключове для ОБСЄ завдання з виправлення порушень та відновлення поваги до принципів Гельсінського заключного акта, зокрема поваги до суверенітету і територіальної цілісності та забезпечення недоторканності кордонів.
У зв’язку з викладеним, Верховна Рада України заявляє про неприпустимість ігнорування в Остаточному звіті ОБСЄ/БДІПЛ за результатами спостереження на виборах до Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації 2016 року фактів незаконного голосування на території незаконно окупованих Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, а також закликає ОБСЄ/БДІПЛ оперативно розробити стандарти реагування та оцінювання викликів для виборчих стандартів, пов’язаних із агресивними діями одних держав-учасниць ОБСЄ на території інших.
Звертаємося до країн-членів ОБСЄ з проханням підтримати звернення до ОБСЄ/БДІПЛ щодо необхідності негайно розробити нову методику підготовки Звітів, яка б включала оцінку ситуації, пов’язаної із окупацією частини території України Російською Федерацією. Крім цього, закликаємо ОБСЄ/БДІПЛ вивчити усі обставини підготовки Остаточного звіту Місії спостереження на виборах до Державної Думи Росії із метою недопущення політичного впливу на міжнародних спостерігачів.
Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО
Проект 5640 від 16.01.2017 (Вінник І. Ю.) про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення питань проходження військової служби з метою забезпечення повноцінного функціонування Збройних Сил України. Проект був відкликаний 08.02.2017, але 20.02.2017 поданий новий текст проекту на заміну, який тут і розглядається.
Суть проекту зводиться до того, що можуть бути звільнені з армії особи «у зв’язку із відсутністю за місцем служби без поважних причин більше, ніж два місяці». Відповідно, зазначається, що такі особи не матимуть права на військову пенсію, виплату одноразової грошової допомоги тощо. На думку суб’єктів права законодавчої ініціативи, реалізація законопроекту сприятиме підвищенню рівня військової дисципліни, правопорядку серед військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, через дотримання ними встановленого порядку проходження військової служби.
Перша редакція проекту отримала вкрай незадовільний висновок ГНЕУ. Більшість його положень актуальні і для цієї редакції. Загалом маємо пристати на позицію колег – прийняття такого закону створить більше нових проблем ніж розв’яже існуючих.
Проект 5648 від 17.01.2017 (Єфімов М. В.) про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» щодо врегулювання окремих питань ведення господарської діяльності на території проведення антитерористичної операції.
Пропонується передати від Верховної Ради України до Кабінету Міністрів України повноваження визначати перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження щодо питання звільнення господарюючих суб’єктів від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а також скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном, якщо такі ділянки чи майно розміщені на цій території. Пояснювальна записка до проекту не наводить аргументів на користь такої передачі повноважень. Порушене питання про запровадження відповідного звільнення/скасування плати можливо вирішити також і в законодавчому порядку і відповідний законопроект, і навіть декілька, досить давно внесені до парламенту.
Ідеологічні питання
Проект 5659 від 19.01.2017 (Рабінович В. З.) про встановлення розміру посадового окладу народних депутатів України.
Проект складається з однієї статті: «До стабілізації економічної ситуації в Україні, підвищення до європейського рівня розміру мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населенню, встановити посадовий оклад народних депутатів України у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатної особи».
Абсолютно популістський проект, далеко не перший з цього питання як від цього народного обранця, так і від інших депутатів.
Проект Постанови 5688 від 20.01.2017 (Шухевич Ю.-Б. Р.) про Комісію у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941–1945 рр. при Верховній Раді України.
Проект має суто ідеологічне обґрунтування і віддзеркалює настрої лише тієї частини суспільства, яка протиставляє радянських партизан і підпільників воякам УПА та інших аналогічних формувань.
Разом з тим проект може стати підставою для уточнення статусу органів, які існують при Верховній Раді України.
Проект 5692 від 20.01.2017 (Шухевич Ю.-Б. Р.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення відповідальності за заперечення факту правомірності боротьби за незалежність України у XX столітті, факту Голодомору 1932–1933 років в Україні.
Пропонується доповнити Кримінальний кодекс України новою ст. 448 «Публічне заперечення факту правомірності боротьби за незалежність України у XX столітті, факту Голодомору 1932–1933 років в Україні» такого змісту: «1. Публічне заперечення факту правомірності боротьби за незалежність України у XX столітті, що встановлений Законом України «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», факту Голодомору 1932–1933 років в Україні, що встановлений Законом України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні», а також виготовлення та розповсюдження матеріалів із таким запереченням – карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців. 2. Ті самі дії, вчинені особою, яка є представником влади, або вчинені повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, – карається штрафом до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до п’яти років.». Водночас у змінах до статті 216 Кримінального процесуального кодексу України пропонується встановити підслідність таких справ Службі безпеки України.
Це вже не перша пропозиція встановити кримінальну відповідальність за заперечення певної оцінки історичних фактів. Ініціатори подібних проектів щиро переконані, що історичні факти і навіть їх оцінка можуть встановлюватися парламентським рішенням (законом). Така тенденція, особливо коли йдеться про кримінальну відповідальність, видається доволі небезпечною і з нею важко погодитися з принципових міркувань, якими б патріотичними мотивами такі пропозиції не аргументувалися.
Відносини між владними суб’єктами
Проект 5650 від 17.01.2017 (Геращенко А. Ю.) про внесення змін до статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги поліцейському.
Проектом, окрім деяких незначних термінологічних правок, пропонується поширити положення названої ст. 97 «Одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського» не лише на співробітників поліції, а в певних випадках також на міліціонерів і співробітників органів внутрішніх справ. Водночас уточнюється, що інвалідність може настати не лише внаслідок захворювання, а й «поранення (контузії, травми або каліцтва)».
Загалом положення не викликають принципових заперечень, деякі з них пов’язані з недостатнім рівнем опрацювання закону під час його прийняття, проте, як видається, в пропозиціях спостерігається певний відступ від «духу» поліцейської реформи, акцентування на традиційному «співробітник органів внутрішніх справ» тощо. Слід згадати і висновок ГНЕУ, в якому звернена увага на те, що ряд запропонованих положень по суті існують на разі в законодавстві, але в іншій формі.
Проект 5651 від 17.01.2017 (Балога В. І.) про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування видачі вогнепальної зброї як державних нагород та відомчих відзнак.
Проект передбачає обмеження нагородження вогнепальною зброєю. Право нагороджувати відзнакою «Іменна вогнепальна зброя» залишається за Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, хоча з обмеженням: тепер нею не можуть бути нагороджені «державні службовці, які мають офіцерське звання». Натомість відзнака «Вогнепальна зброя» скасовується і залишається, а щодо співробітників МВС – запроваджується, відзнака «Холодна зброя». Порядок та суб’єкти нагородження лишаються ті самі, що й для відзнаки «Вогнепальна зброя».
Головний недолік проекту – відсутність положень щодо порядку вживання нагородної зброї, яка вже перебуває на руках. На це звернули увагу і експерти ГНЕУ і навіть запропонували доповнити проект таким положенням: «Враховуючи відсутність законодавчої регламентації застосування нагородної зброї і поводження з нею, вважаємо за доцільне внести відповідні доповнення до статті 10 Закону України «Про державні нагороди», де передбачити, що нагороджені особи мають застосовувати нагородну вогнепальну зброю відповідно до правил, встановлених статтею 46 Закону України «Про Національну поліцію»». Загалом проект потребує підтримки, був позитивно оцінений ГНЕУ, але отримав негативну оцінку з боку МО України та МВС України, наслідком чого стали зокрема і рекомендації профільного Комітету з питань національної безпеки і оборони відхилити проект (висновок від 15.03.2017).
Проект 5656 від 18.01.2017 (Ільюк А. О.) про внесення змін до статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо формування персонального складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради.
Частини другу та третю названої статті пропонується доповнити такими абзацами відповідно: «У разі ненадходження на розгляд сільської, селищної, міської, районної у місті ради протягом дев’яноста днів після розпуску виконавчого комітету чи припинення повноважень ради, якою він був утворений, пропозицій від сільського, селищного, міського, районної у місті ради голови, по персональному складу виконавчого комітету, персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради затверджується радою за пропозиціями депутатів відповідної ради» та «У складі виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради загальна кількість членів виконавчого комітету, які є посадовими особами органів місцевого самоврядування, працівниками патронатних служб, керівниками комунальних підприємств, установ та організацій (засновником яких є відповідна рада чи її виконавчі органи) має становити не більше однієї третьої від загального кількісного складу виконавчого комітету, визначеного відповідною радою». Як зазначається у пояснювальній записці, проект спрямований на недопущення «узурпації» влади сільським, селищним, міських головою у виконавчому комітеті ради, який є самостійною ланкою місцевого самоврядування, та визначення на законодавчому рівні суб’єкта внесення кандидатур членів виконавчого комітету, у разі не виконання сільським, селищним, міським головою своїх повноважень та зобов’язань. Очікується, що прийняття проекту сприятиме забезпеченню позитивних умов для розвитку місцевого самоврядування та реалізації принципу «народовладдя», а територіальна громада зможе бути активним учасником процесів, які відбуваються в органах місцевого самоврядування, та розшириться можливість через відповідні процедури представникам громадськості бути членом виконавчого органу ради.
Проект не викликає принципових заперечень, хоча слід було б більше уваги приділити процедурним аспектам, зокрема порядку висунення кандидатур і затвердження депутатами членів виконкому.
Проект 5661 від 19.01.2017 (Богдан Р. Д.) про публічну адвокацію.
За дещо незвичною назвою криється чергова спроба унормувати діяльність з просування (лобіювання) проектів нормативно-правових актів. Щодо попередніх ініціатив можна подивитися проекти 5144 від 20.09.2016 (Батенко Т. І.) про лобізм (див. Бюлетень № 92) та 5144-1 від 05.10.2016 (Найєм М.-М.) про лобіювання (див. Бюлетень № 94). Проект, за задумом його ініціаторів, покликаний врегулювати порядок здійснення діяльності, пов’язаної із забезпеченням публічної підтримки прийняття, зміни або скасування законів, інших нормативно-правових актів, формування їх проектів, органами державної влади України, органами місцевого самоврядування України, іншими суб’єктами владних повноважень України, їх посадовими та службовими особами, а також депутатами усіх рівнів. Базовим поняттям проекту проголошується «адвокасі» – діяльність суб’єкта адвокаційної діяльності, спрямована на підтримку прийняття, зміни або скасування законів, інших нормативно-правових актів, формування їх проектів, органами державної влади України, органами місцевого самоврядування України, іншими суб’єктами владних повноважень України, їх посадовими та службовими особами, а також депутатами усіх рівні. Відповідно, у проекті передбачаються вимоги до суб’єктів, об’єктів і замовників адвокаційної діяльності, договору про надання послуг з адвокаційної діяльності, Єдиного державного реєстру суб’єктів адвокаційної діяльності тощо. Особливістю цього проекту є пропозиція внести деякі позиції про права «суб’єктів здійснення адвокаційної діяльності» до Регламенту Верховної Ради України. Йдеться про право подавати власні аналітичні матеріали до проекту, брати участь в обговоренні проекту на засіданні парламентських комітетів та деякі інші права, які фактично і зараз реалізуються заінтересованими особами за сприяння суб’єктів законодавчої ініціативи.
Ініціатива щодо пересадження на вітчизняний грунт інституту лобізму і в цьому її варіанті виглядає, на нашу думку, непереконливо.
Проект 5672 від 19.01.2017 (Матейченко К. В.) про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» (щодо визначення посадової особи юридичної особи публічного права). 14.03.2017 був поданий доопрацьований текст проекту, який далі і розглядається.
Пропонується ст. 3 зазначеного закону, присвячену визначенню суб’єктів, на яких поширюється дія названого закону, доповнити приміткою такого змісту: «Примітка. 1. Під посадовими особами юридичної особи публічного права розуміються особи, які займають постійно чи тимчасово в юридичній особі публічного права посади та здійснюють встановлені для цих посад повноваження, безпосередньо пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом чи повноважною особою юридичної особи публічного права, судом або законом. 2. Під адміністративно-господарськими обов’язками розуміються обов’язки з управління майном (установлення порядку та прийняття рішень щодо зберігання і використання майна, розпорядження ним, забезпечення контролю за операціями з майном). 3. Під організаційно-розпорядчими обов’язками розуміються обов’язки щодо здійснення керівництва ділянкою роботи, трудовим колективом, діяльністю окремих осіб на підприємствах, в установах чи організаціях».
У пояснювальній записці автори проекту цілком слушно зазначають, що поняття «посадова особа юридичної особи публічного права» потребує чіткого визначення та уніфікації його вживання. Однак фактично відбувається лише доповнення законодавства ще одним визначенням, тим більше орієнтованим на потреби лише певного закону. Як наслідок, плутанина в законодавстві лише посилиться.
Проект 5689 від 20.01.2017 (Шухевич Ю.-Б. Р.) про авторське право на тексти законодавчих актів.
У проекті йдеться, звісно, про авторське право не на «тексти законодавчих актів», що було б повною нісенітницею, а на «тексти проектів законодавчих актів». Якщо прибрати ці та інші мовні негаразди, то ініціатива з певними застереженнями заслуговує на увагу. Головне – запобігти можливим зловживанням авторським правом з тим, щоб ініціатори відкликаної або відхиленої пропозиції не могли блокувати внесення аналогічних пропозицій іншими суб’єктами.
Права громадян та їх об’єднань
Проект 5652 від 17.01.2017 (Одарченко Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (щодо встановлення обов’язкового мінімуму виплат на дітей одиноким матерям (батькам), одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які є пенсіонерами).
Пропонується ст. 18-3 названого закону доповнити новою частиною такого змісту: «Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які є пенсіонерами, надається в розмірі, встановленому абзацом першим цієї статті, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».
Застереження викликає лише формат внесення нової частини, яка змінює порядок наявних частин статті. Це призведе до потреби внесення змін до ряду нормативно-правових актів, натомість додавши цей абзац останнім в статтю можна було б уникнути цієї проблеми без жодних вад для її змісту.
Проект 5655 від 18.01.2017 (Левченко Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (щодо реєстрації та зміни реєстраційних відомостей професійних спілок).
Пропонується установити, що «від сплати адміністративного збору у сфері державної реєстрації звільняються професійні спілки, їх організації та об’єднання». Також пропонується уточнити, що положення пунктів 6 та 9 частини 1 ст. 15 «Вимоги до оформлення документів, що подаються для державної реєстрації» названого закону щодо громадських об’єднань поширюються зокрема і на «професійну спілку, її організацію, об’єднання профспілок». Як зазначається у пояснювальній записці, не дивлячись на те, що частина 3 статті 36 Конституції України відносить профспілки до громадських об’єднань, органи Мін’юсту часто ігнорують це та вимагають нотаріально посвідчувати протоколи, інші документи, на підставі яких здійснюється державна реєстрація створення, зміни відомостей про професійні спілки, що створює додаткові організаційні та фінансові перепони на шляху здійснення громадянами права на вільне об’єднання у профспілки. Щодо сплати адміністративного збору автори проекту звертають увагу на те, що хоча чинна редакція Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» не передбачає його сплату профспілками, однак не містить чіткої норми про повне звільнення профспілки від сплати адміністративного збору, що породжує відповідні корупційні ризики.
Проект порушує поширену на практиці проблему буквального дослівного тлумачення нормативно-правових актів, що часто-густо є неприпустимим і подекуди вступає в конфлікт з сутністю таких актів.
Проект 5671 від 19.01.2017 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення прав працюючих пенсіонерів на отримання пенсії.
Проект є дещо доопрацьованою версією проекту 2587 від 07.04.2015 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до деяких законів України щодо пенсійного забезпечення окремих категорій громадян (див. Бюлетень № 17). Головні зміни стосуються спрощення формулювань, зокрема і через зміни законодавства за останні 2 роки, а також поширення вимог про відновлення прав працюючих пенсіонерів додатково також на працівників Національного банку України та помічників-консультантів народних депутатів України.
Проект 5690 від 20.01.2017 (Шухевич Ю.-Б. Р.) про внесення змін до статті 2-1 Кодексу законів про працю України щодо підтвердження наявності деяких ознак в порядку окремого провадження.
Пропонується названу статтю, в якій визначається заборона будь-якої дискримінації у сфері праці, доповнити частиною другою такого змісту: «У разі неможливості документального підтвердження наявності ознак, що зазначені в частині першій цієї статті, підтвердження наявності цих ознак здійснюється в порядку окремого провадження відповідно до ст.ст. 256–259 Цивільного процесуального кодексу України». Дана норма сформульована настільки неоднозначно, що незрозуміло йдеться про ознаки дискримінації, чи про ознаки, з яких така дискримінація можлива. На жаль, нічого до цього не додає й пояснювальна записка, яка є не менш невизначеною.
Проект 5691 від 20.01.2017 (Шухевич Ю.-Б. Р.) про внесення змін до статті 32 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо необхідного страхового стажу для призначення пенсій по інвалідності.
Пропонується у питання визначення необхідного страхового стажу для призначення пенсій по інвалідності інвалідів 2 групи прирівняти до інвалідів 1 групи. Проект продовжує лінію проекту 2511а від 17.08.2015 (Шухевич Ю.-Б. Р.) про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо необхідного страхового стажу для призначення пенсій інвалідам другої групи (див. Бюлетень № 36), а нині однойменного Закону України від 19 квітня 2016 року № 1110. Однак якщо в названому законі таке прирівняння мало місце лише на строк до 1 січня 2017 року, то наразі пропонується зробити його постійним.
Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво
Проект 5662 від 19.01.2017 (Македон Ю. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо приведення у відповідність із Конституцією та законами України окремих положень діяльності органів досудового розслідування).
Пунктом 20-1 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України запроваджені особливості застосування положень глави 24-1 «Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень», але на період лише до 15 квітня 2017 р. Пропонується передбачити, що норми названого пункту 20-1 діють «до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції». Дана пропозиція викликає те заперечення, що по суті заморожує існуючу особливу і надзвичайну ситуацію. Крім того, формулювання не містить чіткого юридичного визначення що таке «початок функціонування». Також пропонуються зміни до ст. 5 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції», якими пропонується дозволити здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не лише стосовно осіб, які перебувають в районі проведення антитерористичної операції, а й таких, які «переховуються від органів слідства та суду в районі проведення антитерористичної операції». Різницю між перебуванням і переховуванням відносно даного положення автори не розкривають. Тут по суті змішуються суто територіальний (перебування) та змістовний (з метою переховування) підходи.
Проект відзначається недостатньою юридичною визначеністю і це стосується усіх пропонованих змін. Недостатньою є і аргументація на користь запровадження таких змін.
Проекти від 20.01.2017 (Савчук Ю. П.) 5681 про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вдосконалення механізму проведення оглядів водіїв на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 5682 про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення правил та норм надання медичного допуску для набуття спеціального права; 5683 про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вдосконалення механізму недопущення ризиків та своєчасного визначення здатності водіїв (наявності захворювань і вад) безпечно керувати транспортними засобами; 5684 про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення правил та норм отримання медичного допуску для набуття спеціального права; 5685 про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності та позбавлення спеціального права осіб, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; 5686 про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вдосконалення судової практики у визначенні впливу наявних у обвинуваченого захворювань, вад та інших проявів, що виникли через вживання алкоголю, наркотичних або прирівняних речовин.
Названі 6 проектів, подані групою народних депутатів на чолі з Ю. П. Савчуком, присвячені різним аспектам однієї проблеми і тому розглядати їх доцільно разом. Слід однак зазначити, що в основі ряду положень цих проектів лежать пропозиції до другого читання до проекту 4373 від 05.04.2016 (Тететрук А. А.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо посилення відповідальності за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції) (див. Бюлетень № 68), подані О. С. Мусієм, але не враховані.
Перший із проектів зосереджує увагу на відповідальності осіб, які допускають до керма водіїв, які, зокрема, не пройшли періодичного або позачергового наркологічного оглядів (подібна норма, але вже щодо виключно випуску водіїв на лінії, запроваджується в третьому з проектів); на порядку проведення огляду водія (судноводія) на стан алкогольного сп’яніння, зокрема висуваються вимоги до закладів, які можуть проводити наркологічний огляд. Другий із проектів пропонує запровадження відповідальності за «порушення нормативно-правових актів України щодо проведення періодичних і позачергових медичних, профілактичних наркологічних та психіатричних оглядів», що є доволі загальною нормою, але третій з проектів вже більше зосереджує увагу на відповідальності самих водіїв, зокрема щодо «ухилення особи від проходження позачергового медичного, наркологічного та психіатричного оглядів за направленням уповноваженої особи Національної поліції та/або лікаря для встановлення наявності захворювань і вад (медичних протипоказань) і визначення здатності безпечно керувати транспортними засобами, користуватися зброєю та обіймати певні посади або займатися певною діяльністю», «керування транспортним засобом особою, яка не має при собі документів щодо медичного допуску до керування транспортним засобом, у тому числі, сертифікату щодо проходження періодичного профілактичного наркологічного огляду та довідки щодо проходження періодичного психіатричного огляду», «невиконання законних вимог посадових осіб уповноважених державних та комунальних наркологічних закладів» тощо. Сюди ж слід віднести і встановлення відповідальності четвертим проектом за «Порушення правил та норм отримання медичного допуску для набуття спеціального права, у тому числі, права керувати транспортними засобами, користуватися зброєю та обіймати певні посади або займатися певною діяльністю». П’ятий проект доповнює положення попередніх стосовно процедури позбавлення особи права на полювання та на керування транспортними засобами, а шостий – щодо процедури розгляду таких справ, належності доказів тощо.
Не відкидаючи актуальність порушеного питання слід звернути увагу на таке. Зміни не повною мірою узгоджуються і подекуди фактично конкурують між собою (наприклад перший, другий та четвертий проекти). Далеко не завжди нові вимоги є логічними, зокрема вимога до водіїв постійно мати при собі документи медичного допуску до керування транспортним засобом. Не завжди вдалими є і самі по собі пропоновані редакції норм, зокрема зі ст. 129 КУпАП «випало» положення щодо невчасного проходження медичного огляду.
Культура та освіта
Проект Постанови 5646 від 17.01.2017 (Бурбак М. Ю.) про відзначення 100-річчя з дня організації Буковинського віче.
3 листопада 2018 року виповнюється 100 років від дня організації Буковинського віче – народних зборів в місті Чернівці, результатом яких стало проголошення возз’єднання Північної Буковини із Західноукраїнською Народною Республікою та подальша Злука з «Великою Україною». Враховуючи визначний внесок Буковинського віче в розвиток українського державотворення пропонується відзначити цей ювілей на державному рівні.
Пропозиція спрямована на вшанування однієї із важливих подій Української революції 1917–1921 рр. і не викликає суттєвих заперечень.
Проект 5654 від 18.01.2017 (Писаренко В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення порушених прав студентів.
Пропонується внести зміни до Законів України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»; «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні»; «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»; «Про підвищення престижності шахтарської праці» та «Про вищу освіту», якими відновити скасовані Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року № 1774 порядок та розміри призначення стипендій.
Проект 5657 від 18.01.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо територій з особливим режимом мовлення.
Змін доволі багато, але всі вони пов’язані із запровадженням особливого виду мовлення – тимчасового мовлення, яке визначається як «мовлення з використанням радіочастотного ресурсу, що здійснюється телерадіоорганізаціями на підставі наданого Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення дозволу на тимчасове мовлення». З визначень понять «дозвіл на тимчасове мовлення» та «території з особливим режимом мовлення» виходить, що таке мовлення здійснюється на основі названого дозволу на території адміністративно-територіальних одиниць, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням потреб інформаційної безпеки держави, та на яких шляхом аналогового та/або цифрового мовлення поширюються програми держави-агресора. Зазначається, що перехід від аналогового до цифрового мовлення здійснюється з урахуванням необхідності забезпечення інформаційної безпеки держави. Зокрема для забезпечення можливості тимчасового мовлення із використанням радіочастотного ресурсу, аналогове мовлення може бути продовжене на території з особливим режимом мовлення, що визначається Кабінетом Міністрів України. Враховуючи особливий характер тимчасового мовлення, на Державне підприємство «Український державний центр радіочастот» покладається завдання безоплатно підготувати висновок щодо можливості та умов користування радіочастотним ресурсом України для телерадіомовлення для потреб тимчасового мовлення. Передбаченій й інші процедурні уточнення. Як зазначається у пояснювальній записці, проект розроблено Міністерством інформаційної політики України у зв’язку з нагальною необхідністю забезпечення конституційного права громадян на інформацію та потребою у захисті інформаційного простору України в умовах збройної агресії Російської Федерації. Також в ній зазначається, що метою проекту є забезпечення безперервності мовлення телерадіоорганізацій і приймання їх програм населенням, шляхом закріплення механізму прискореної видачі тимчасових дозволів на телерадіомовлення на територіях, найбільш вразливих до зовнішнього негативного інформаційного впливу, а також визначення особливих умов щодо переходу від аналогового до цифрового мовлення на окремих адміністративно-територіальних одиницях.
Хоча саме по собі питання і є вкрай актуальним, проект отримав ряд зауважень як з боку ГНЕУ, так і з від профільного Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики. Останній також прийняв рішення повернути проект на доопрацювання.
Проект 5669 від 19.01.2017 (Головко М. Й.) про функціонування української мови як державної та порядок застосування інших мов в Україні.
Проект, авторство якого належить С. П. Головатому, вже не раз виносився на розгляд українського парламенту. Див. наприклад проект 17075 від 13.08.2012 (6 скликання) або 1233 від 10.01.2013 (7 скликання). Проект містить у преамбулі незвичну для нашої практики низку посилань на міжнародні акти, висновки і рекомендації Венеціанської комісії тощо з прямим їх цитуванням. Є в ньому і така категорична норма «Спроби запровадження офіційної багатомовності на національному рівні всупереч Конституції України і встановленій конституційній процедурі є діями, спрямованими на розпалювання міжетнічної ворожнечі, мовний розкол країни, порушення конституційного ладу і територіальної цілісності України» (ст. 4). Можливість застосування мови національної меншини або регіональної (міноритарної) мови передбачається здебільшого для місцевостей, де відповідною мовою традиційно користується понад 30% населення (у попередніх варіантах було 50%). Передбачено створення Національної комісії зі стандартів державної мови, яка має затвердити правопис української мови, стандарти транслітерації, а також перевіряти рівень володіння мовою державних посадовців. Водночас Центр української мови має здійснювати тестування на визначення рівня володіння українською та видавати відповідні сертифікати. Ще однією пропозицією є запровадження посади Уповноваженого із захисту державної мови (філолог або юрист за освітою).
Проект має певні позитиви, зокрема передбачає захист мов як таких і водночас захист мовних прав національних меншин. Остання версія проекту, порівняно з попередніми варіантами, не містить деяких неоднозначних положень (щодо так званого мовного інспектування та інших). Проте ці скорочення були зроблені без узгодження з іншим текстом проекту. Як наслідок в проекті 5669 зовсім немає статей 22–27 (після 21 статті йде 28) і статті 58, у прикінцевих положеннях є посилання на відсутні у тексті статті 67 і 68, а у перехідних положеннях є низка посилань на застарілі редакції законів. Така недбалість видається неприпустимою неповагою до парламенту.
Проект 5670 від 19.01.2017 (Подоляк І. І.) про державну мову.
Цей проект виходить з тією ж основи, що і попередній (первісного проекту С. П. Головатого), відповідає йому структурно і змістом більшості положень. При цьому він позбавлений деяких кричущих недоліків попереднього проекту, зокрема щодо нумерації статей і посилань у перехідних положеннях на відповідні редакції законів. Водночас у ньому збережені положення щодо мовного інспектування, що вже викликали доволі негативну реакцію в експертному середовищі. Натомість з іншого принципового питання, ініціатори проекту обмежилися відсиланням до ще не існуючого нормативно-правового акта: порядок застосування мов національних меншин під час здійснення повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування визначається Законом України «Про права осіб, що належать до національних меншин».
Проект Постанови 5675 від 19.01.2017 (Констанкевич І. М.) про відзначення 150-річчя від дня народження української письменниці та громадського діяча Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки).
25 лютого 2021 року виповниться 150 років від дня народження Лесі Українки – однієї із центральних постатей в історії національної культури. Враховуючи важливість постаті Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки) пропонується урочисто відзначити на державному рівні даний ювілей. Серед заходів пропонується видання повного зібрання творів Лесі Українки у 16-ти томах (відповідно до постанови Верховної Ради України № 2633-VІ від 29.10.2010 року), персональної енциклопедії «Леся Українка», наукової біографії Лесі Українки, словника мови творів Лесі Українки, оновленого варіанту спогадів про Лесю Українку, репринтного видання з належними науковими коментарями прижиттєвих поетичних збірок та ліро-епічних і драматичних поем Лесі Українки, електронного видання основних періодичних видань, у яких опубліковано твори Лесі Українки, продовження роботи з підготовки та видання щорічних збірників наукових праць, матеріалів та документів «Леся Українка і сучасність» та «Леся Українка: доля, культура, епоха», створення повного корпусу бібліографії Лесі Українки, створення електронного варіанту архіву родини Драгоманових-Косачів: О. Косач (Олени Пчілки), М. Драгоманова, О. Косач-Кривинюк, О. Косач-Шимановської, відкриття інтернет-сайту Науково-дослідного інституту Лесі Українки, підготовка і проведення щорічних наукових конференцій та семінарів з проблем підготовки Повного зібрання творів Лесі Українки та персональної енциклопедії «Леся Українка», проведення у лютому 2021 року в закладах культури тематичних виставок, лекцій, вечорів, мистецьких конкурсів, святкових концертів, присвячених 150-річчю з дня народження Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки). Також пропонується рекомендувати Державному комітету телебачення і радіомовлення України організувати тематичні теле - і радіопередачі, присвячені життю і творчості Лесі Українки (Лариси Петрівни Косач-Квітки), та забезпечити висвітлення через засоби масової інформації заходів, що проводитимуться у зв’язку з відзначенням 150-річчя від дня її народження.
Проект 5677 від 19.01.2017 (Подоляк І. І.) про внесення змін до деяких законів України щодо посилення відповідальності у сфері охорони культурної спадщини.
Проект передбачає дві0 групи змін. По-перше, це посилення адміністративної відповідальності фізичних (зміни до ст. 92 Кодексу України про адміністративні правопорушення) і юридичних (ст. 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини») осіб. Переважно увага зосереджується на збільшенні штрафів, а не розширені кола проступків. Серед новел можна назвати введення відповідальності за «ухилення власника пам’ятки або уповноваженого ним органу від укладення та/або підписання охоронного договору або порушення ним режиму використання пам’ятки». У межах цих змін пропонується також зосередити в руках органів охорони культурної спадщини право накладати штрафи як щодо фізичних (передача повноважень від адміністративних комісій), так і юридичних (пропонується нова процедура накладення штрафів) осіб. При цьому автори проекту цілковито обійшли проблему відшкодування шкоди, завданої культурній спадщині, розміри якої можуть в десятки і сотні раз перевищувати власне розміри штрафів. Хоча відповідні дії передбачені ст. 47 Закону України «Про охорону культурної спадщини», однак недосконалість процедури та завузьке коло об’єктів спадщини (тільки зареєстровані пам’ятки культури та охоронювані археологічним території) роблять норму майже не діючою, на що неодноразово звертали увагу спеціалісти в царині охорони культурної спадщини. Друга група змін стосується запровадження в Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» необхідності отримання погодження органу охорони культурної спадщини, якщо будівельні роботи здійснюються на пам’ятках культурної спадщини.
Проект не викликає принципових заперечень, але видається не більш ніж півзаходами на шляху до запровадження ефективного засобу охорони культурної спадщини.
Проект 5678 від 19.01.2017 (Подоляк І. І.) про внесення змін до Закону України «Про охорону культурної спадщини» (щодо визначення поняття «пам’ятка культурної спадщини»).
Пропонується дати таке нове визначення: «пам’ятка культурної спадщини (далі – пам’ятка) – об’єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, або об’єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об’єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам’яток України». Водночас пропонується уточнити статус складових об’єкта культурної спадщини, а саме виключити чинне положення «із занесенням до Реєстру на об’єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам’ятки».
Проект є прикладом ситуації, коли бажаючи спростити регулювання, у дійсності його ускладнюють. Справа в тому, що категорія «об’єкти культурної спадщини, які взято на державний облік» є дуже широкою і охоплює досить різні об’єкти, зокрема деякі дендропарки, які мають свій особливий статус, і таке зрівняння лише створить колізії в законодавстві.
Проект 5679 від 19.01.2017 (Подоляк І. І.) про внесення змін до деяких законів України щодо заборони розміщення зовнішньої реклами на пам’ятках культурної спадщини.
Пропонується комплексний підхід до врегулювання проблеми розміщення зовнішньої реклами на пам’ятках культурної спадщини. Насамперед пропонуються введення заборон однакового змісту до ст. 92 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ст. 44 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме за: «Розміщення зовнішньої реклами на пам’ятці культурної спадщини, на території зони охорони пам’ятки культурної спадщини, на об’єкті, включеному до Списку історичної спадщини ЮНЕСКО, в його охоронній (буферній) зоні, за винятком розміщення афіш культурних заходів, а також розміщення зовнішньої реклами в історичному ареалі населеного місця з порушенням встановлених вимог» До відповідної заборони додаються примітки такого змісту: «Площа встановленої одиниці зовнішньої реклами обчислюється шляхом множення максимальної висоти на максимальну довжину одиниці зовнішньої реклами незалежно від її форми» та «Розмір штрафу за одиницю встановленої зовнішньої реклами розміром менше одного квадратного метра дорівнює розміру штрафу за один квадратний метр». Однак основні зміни вносяться до Закону України «Про рекламу». Зокрема органам, що надають дозволи на розміщення зовнішньої реклами, дозволяється втручання в форму та зміст зовнішньої реклами, якщо рекламний засіб пропонується для розміщення на території історичного ареалу населеного місця. Єдині вимоги щодо розміщення реклами в історичному ареалі населеного місця затверджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини. Також запроваджується така нова правова категорія як «афіша культурного заходу», щодо якої зокрема зазначається таке: афіша культурного заходу може розміщуватись на фасаді будівлі тільки того закладу культури, де проводиться рекламований захід, на спеціальній конструкції відповідно до вимог паспорту опорядження фасаду будівлі закладу культури на безоплатній основі. Розміщення інформації рекламного характеру про спонсора та/або його товари, ім’я, найменування, знак для товарів і послуг спонсорів на афіші культурного заходу забороняється. Інші зміни стосуються переважно процедурних питань діяльності органів охорони культурної спадщини з врегулювання вищеназваних питань.
Проект загалом є актуальним та цікавим, однак деякі його положення потребують доопрацювання. Зокрема належної юридичної визначеності щодо порядку надання дозволів позбавлена така норма: «Розміщення зовнішньої реклами в історичному ареалі населеного місця здійснюється відповідно до цього Закону та на підставі дозволу, що оформляється за участі відповідного органу охорони культурної спадщини».
Охорона здоров’я
Проект 5664 від 19.01.2017 (Яценко А. В.) про лікарняні каси.
В проекті під лікарняною касою розуміється добровільне неприбуткове об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права, діяльність якого ґрунтується на засадах захисту суспільних інтересів у сфері охорони здоров’я та утворене з метою задоволення потреб у лікуванні та/або медичному обслуговуванні її членів (осіб, що мають права члена лікарняної каси). Розглядаються організаційні засади діяльності лікарняної каси, права та обов’язки членів лікарняної каси, органи управління лікарняної каси, економічні засади діяльності лікарняної каси, питання самоврядування лікарняних кас, відповідні прикінцеві та перехідні положення.
Саму постановку питання про необхідність унормування організації і діяльності лікарняних кас слід визнати слушною, хоча ініціатори проекту і не уникнули спокуси пролобіювати створення Асоціації лікарняних кас та її органів як єдино можливої легальної форми самоврядування лікарняних кас.
Проект 5665 від 19.01.2017 (Яценко А. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо особливостей застосування податкової соціальної пільги).
Даний проект запроваджує до ПК України положення пов’язані із тими реформами, які закладені в попередньому проекті і є додатком до нього.
Проект 5673 від 19.01.2017 (Івченко В. Є.) про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняної лікеро-горілчаної продукції).
Пропонується доповнити названий закон новим поняттям «дистилят зерновий», яке визначається як «алкогольна продукція з вмістом спирту не більше 95 відсотків об’ємних одиниць, отриманий одно або багаторазовою дистиляцією (перегонкою) збродженого сусла із зерна та іншої крохмалевмісної сировини, яка може зберігати аромат та смак, похідні від використаної сировини». Також уточнюється, що виробництво алкогольних напоїв може здійснюватися з використанням «дистиляту зернового». Автори проекту в пояснювальній записці звертають увагу на суто комерційну сторону справи: «Дистилят зерновий використовується для виробництва алкогольних напоїв, зокрема: віскі, зернового спиртового напою тощо, які отримують у результаті дистиляції продуктів бродіння зернової сировини для виробництва спиртових натуральних напоїв. Залежно від виду напою використовуються різні види зерна, у тому числі ячмінь, жито, пшениця і кукурудза. Імпорт напоїв із дистиляту в Україну складає 2 млн. літрів (в перерахунку на 100% спирту). Лікеро-горілчана продукція, яка наразі імпортується може бути заміщена конкурентоспроможною алкогольною продукцією виробленою на вітчизняних лікеро-горілчаних та спиртових заводах. Це сприятиме збільшенню обсягів виробництва та розширенню асортименту лікеро-горілчаної продукції, покращить фінансовий стан підприємств, їх інвестиційну та приватизаційну привабливість».
Проект 5674 від 19.01.2017 (Івченко В. Є.) про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (щодо стимулювання розвитку вітчизняного ринку альтернативних видів палива).
Пропонується чинну норму ст. 14 про те, що суб’єкти господарювання - виробники спирту етилового здійснюють його реалізацію вітчизняним споживачам через державні підприємства (організації), спеціально уповноважені на це Кабінетом Міністрів України, які отримали ліцензію на право оптової торгівлі, доповнити таким положенням: «Оптовий продаж біоетанолу в межах власного виробництва здійснюється їх виробниками на підставі ліцензії на виробництво спирту етилового». У пояснювальній записці наводяться такі аргументи на користь проекту: «Внесення зазначених змін до законодавства сприятиме дерегуляції у даній галузі, побудові ефективного регуляторного поля та скасуванню неефективних правил та норм. Зазначене дає змогу будівництва нових потужностей з виробництва біоетанолу, альтернативних видів палива на його основі. Виробники сільськогосподарської продукції, зерна, цукрових буряків будуть мати змогу збільшити виробництво та проводити її реалізацію на внутрішньому ринку. Збільшення виробничих потужностей біоетанолу дасть змогу зменшити залежність від імпортного палива. А використання біоетанолу в моторних паливах, зменшить шкідливі викиди».
Проект 5676 від 19.01.2017 (Заставний Р. Й.) про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (щодо порядку реалізації тютюнових виробів).
Пропонується ст. 11-1 названого закону доповнити частиною п’ятою такого змісту: «Суб’єкти господарювання, які отримали ліцензії на виробництво, імпорт або оптову торгівлю тютюновими виробами, здійснюють реалізацію цієї продукції суб’єктам господарювання, що отримали ліцензію на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, що не перевищують 85 відсотків встановленої виробником або імпортером максимальної роздрібної ціни на тютюнові вироби з урахуванням ПДВ та акцизного збору». Порушення даної норми призводитиме до фінансових санкцій у вигляді штрафів до суб’єктів господарювання у розмірі «100 відсотків вартості реалізованої продукції, але не менше 100 000 гривень».
Питання сільського господарства та земельних справ
Проект 5653 від 18.01.2017 (Ляшко О. В.) про внесення змін до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо встановлення мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення до повного відновлення територіальної цілісності України.
Пропонується чинну норму про можливість купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення, а рівно й внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств з 1 січня 2018 р. замінити положенням про те, що такий обіг земель дозволяється не раніше «3 років після повного відновлення територіальної цілісності України».
Це вже щонайменше третя спроба значно подовжити мораторію на відчуження земель сільськогосподарського призначення з боку цієї групи законодавців, зокрема мова про проекти 3404-1 від 10.11.2015 (Ляшко О. В.) про внесення змін до Земельного кодексу України (щодо мораторію на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земель сільськогосподарського призначення) (див. Бюлетень № 48) і 4727 від 30.05.2016 (Ляшко О. В.) про внесення змін до Земельного кодексу України (щодо мораторію на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земель сільськогосподарського призначення) (див. Бюлетень № 76), якими пропонувалося відкласти питання до 2021 року.
Новий проект містить доволі неконкретну пропозицію, прийняття якої, на нашу думку, може викликати стан правової невизначеності, яку знов доведеться вирішувати законодавчим шляхом.
Проект 5667 від 19.01.2017 (Урбанський О. І.) про виноград та виноробну продукцію.
Проект є новою редакцією Закону України «Про виноград та виноградне вино» і дублює багато чинних положень. Утім, оскільки автори подають проект саме як новий закон, таблицю змін для порівняння з названим законом не було подано, що значно ускладнює оцінку новел. Серед особливостей проекту слід назвати значне посилення контролю за виноградною промисловістю всіх рівнів, зокрема запровадження Державного реєстру виноградників, які має містити перелік усіх виноградників (за виключенням столових сортів винограду, які не використовуються для виробництва виноробної продукції). Водночас виноградником пропонується визнати виноградні насадження від 0,15 га і більше (наразі – від 0,5 га). Також відновлюється положення щодо діяльності контролюючих органів у галузі виноградарства, яке містить зокрема і чимало положень щодо контролю, перевірок тощо (в чинному законі ці положення були скасовані ще 2008 року).
Загалом незважаючи на ряд цікавих положень, а також назрілу потребу оновлення чинного закону, проект відзначається значним посиленням тиску на виробників, запроваджує чимало додаткових реєстраційних (фактично – дозвільних) процедур, посилює бюрократичний контроль за виноробами та виноградарями.
Проекти з інших питань
Проект 5644 від 16.01.2017 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» щодо повернення до сплати єдиного соціального внеску в залежності від наявності доходу суб’єктів малого і середнього підприємництва та запобігання їх масовому припиненню.
Проект спрямований на скасування нещодавно введеної вимоги щодо обов’язкової щомісячної сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування незалежно від розміру отриманого доходу у відповідний місяць. Базою нарахування такого внеску визначається мінімальна заробітна плата, розмір якої також значно збільшився від початку 2017 р. Пропонується: 1) скасувати вимогу обов’язкової щомісячної сплати єдиного внеску і повернути право самостійного визначення суми внеску відповідно до реально отриманого доходу; 2) у разі бажання суб’єкта сплатити єдиний внесок за місяць, в якому не було доходу, пропонується визначити мінімальний розмір такого внеску у 0,5 від мінімального страхового внеску; 3) установити, що якщо база оподаткування не перевищує розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (наразі для цих розрахунків використовується розмір мінімальної заробітної плати, який є значно більшим).
Проект 5645 від 17.01.2017 (Величкович М. Р.) про внесення зміни до прикінцевих та перехідних положень розділу IX Закону України «Про публічні закупівлі» щодо закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення підготовки та проведення в Україні у 2017 чемпіонату світу з хокею з шайбою серед чоловіків.
Черговий проект, яким пропонується звільнити від загального порядку здійснення державних закупівель закупівлі для тих чи інших подій, а даному випадку це чемпіонат світу з хокею з шайбою. Пропонується установити, що до 29 квітня 2017 року замовники, визначені Кабінетом Міністрів України, можуть здійснювати закупівлю товарів, робіт і послуг, необхідних для забезпечення підготовки та проведення в Україні чемпіонату світу з хокею з шайбою серед чоловіків у 2017 році згідно з переліком товарів, робіт і послуг, що затверджується Кабінетом Міністрів України за переговорною процедурою, встановленою статтею 35 цього Закону. При цьому замовник має право укласти договір про закупівлю за результатами застосування переговорної процедури закупівлі у строк не раніше ніж через 5 днів з дня оприлюднення на веб-порталі Уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі. Пояснення традиційне: належним способом здійснити закупівлі не встигаємо.
Проект було відкликано 17.03.2017.
Проект 5668 від 19.01.2017 (Урбанський О. І.) про внесення змін до Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» (щодо фінансування дорожньої галузі).
Пропонується запровадити такий правовий термін як віньєтка, який визначається як «плата за користування автомобільними дорогами України з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів з іноземною реєстрацією залежно від категорії транспортного засобу, сплата якого підтверджується сертифікатом, який має певний строк дії». Відповідно, визначення «плата за проїзд автомобільними дорогами України транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів іноземних держав» пропонується замінити таким: «плата за проїзд автомобільними дорогами України транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів з іноземною реєстрацією (віньєтка)». У пояснювальній записці зазначається, що хоча в законодавстві і передбачено стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами України транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів іноземних держав, однак, через неточність формулювань та відсутність механізму стягнення такої плати, Україна не використовує додаткове джерело надходження коштів. Водночас переважна більшість країн Європи стягують плату за користування автошляхами при перетині кордону автомобілями з іноземною реєстрацією.
Якщо необхідність належного справляння зборів зрозуміла, то причини запровадження саме такого терміна як «віньєтка», а рівно й причини обрання саме таких положень лишилися без аргументації. Лишається незрозумілим, як пропоновані зміни вирішать названу проблему, зокрема, хто я в якому порядку видає сертифікат, розміри і порядок сплати тощо. З огляду на це проект видається недоопрацьованим.