пошук  
версія для друку
05.04.2017 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 109 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 23.01.2017 – 27.01.2017

   

Надійшли 44 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 18 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням тимчасових слідчих комісій, проведення або рекомендації парламентських слухань тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 5697 від 23.01.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Проект передбачає три групи змін: заміна словосполучення Велика Вітчизняна війна на Друга світова війна; визнання учасниками бойових дій «осіб, які одержали тілесні ушкодження (тяжкі, середньої тяжкості, легкі), що не призвели до інвалідності, під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича та включені до відповідного переліку осіб, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я»; віднесення до числа інвалідів війни осіб, які стали інвалідами внаслідок поранень чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних: «від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, під час її проведення» та «під час виконання робіт, пов’язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання».

Проект отримав загальну підтримку і 21.02.2017 був прийнятий у першому читанні. До проекту було висунуто ряд зауважень з боку ГНЕУ, які були загалом підтримані профільним Комітетом у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю і мають бути враховані при підготовці проекту до другого читання.

Проект 5713 від 25.01.2017 (Третьяков О. Ю.) про внесення зміни до статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо надання членам сімей загиблих пільг без урахування середньомісячного сукупного доходу сім’ї.

Пропонується скасувати вимогу чинної редакції названої статті щодо того, що члени сімей загиблих мають право на отримання пільг, передбачених зазначеним Законом, за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує 1930 грн. Йдеться про такі пільги: 1) безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів і безплатне першочергове зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів); 2) 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата), користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб у межах середніх норм споживання; 3) 50-відсоткова знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення; 4) позачергове користування всіма послугами зв’язку та позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів (оплата у розмірі 20 процентів від тарифів вартості основних та 50 процентів – додаткових робіт). Абонементна плата за користування телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів. Наразі право на отримання пільг без урахування середньомісячного сукупного доходу мають лише члени сімей загиблих учасників антитерористичної операції та Революції Гідності.

 

Ідеологічні питання

 

Проект 5707 від 24.01.2017 (Савчук Ю. П.) про внесення змін до чинного законодавства України щодо вдосконалення механізму встановлення протипоказань для повноцінного виконання своїх функціональних обов’язків особами, які займають або претендують на посади, що передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком.

Пропонується запровадити обов’язкові попередні, періодичні та позачергові профілактичні медичні, наркологічні та психіатричні огляди населення та осіб, які займають або претендують на посади, що передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, посад державних службовців, суддів, а також посад з підвищеним корупційним ризиком (пропонована нова ст. 57-1 Закону України «Про запобігання корупції»). Проведення спеціальної перевірки щодо наявності (або відсутності) наркологічних, психіатричних та/або інших медичних протипоказань (захворювань і вад) для повноцінного виконання особами своїх функціональних обов’язків здійснюється Державним управлінням справами. Передбачається, що ДУС спільно з МВС, МОЗ та Національним агентством України з питань державної служби розробляє та затверджує Інструкцію про обов’язкові попередні, періодичні та позачергові профілактичні медичні, наркологічні та психіатричні огляди населення та осіб, які займають або претендують на посади, що передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, посад державних службовців, суддів, а також посад з підвищеним корупційним ризиком. Крім того, на ДУС покладається ведення відповідного спеціального реєстру. Про це ніде не зазначається прямо, але декілька разів згадується про «виписку з реєстру ДУС про відсутність (або наявність) наркологічних, психіатричних та/або інших медичних протипоказань (захворювань і вад) для повноцінного виконання своїх функціональних обов’язків». Сутність та порядок ведення такого реєстру не знайшли відображення в проекті.

Проект має стільки вад і недоліків, що усі з них і не назвати в такому короткому огляді. Передусім це створення бюрократично-монстра, який через контроль над відомостями про стан здоров’я дістає величезний вплив на  низку вищих посадовців. Сприятиме цьому і цілковита неврегульованість ряду положень або віднесення їх до компетенції самого ж ДУС. Існує й проблему етичності таких вимог.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 5696 від 23.01.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про державну геологічну службу України».

Пропонується виключити з числа повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, завдання з «видачі суб’єктам господарювання ліцензій на видобування дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, здійснення  контролю за дотриманням ними ліцензійних умов». Як зазначається у пояснювальній записці, Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000, яким передбачено такий вид ліцензування, як видобуток дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння, втрачає чинність у зв’язку з прийняттям Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015, яким такий вид ліцензування не передбачено. Таким чином, виникла необхідність внесення змін до Закону України «Про державну геологічну службу України» з метою приведення його положень у відповідність до норм чинного законодавства.

Проект 5700 від 23.01.2017 (Луценко І. В.) про внесення змін до Закону України «Про Національну поліцію» (щодо ідентифікації поліцейських).

Як зазначається у пояснювальній записці, метою проекту є удосконалення системи персональної ідентифікації поліцейських. Для цього пропонується, зокрема: визначити функції службового посвідчення та жетона з індивідуальним номером; зазначення індивідуального номера у службовому посвідченні; зазначення індивідуального номера на жетоні таким чином, щоб забезпечити можливість розпізнавання номеру на відстані; довічне закріплення індивідуального номеру за поліцейським; створення єдиної бази індивідуальних номерів поліцейських; при цьому пропонується скасувати норму щодо можливості невикористання індивідуальних номерів поліцейськими підрозділу спеціального призначення під час виконання завдань в режимі секретності; встановлення заборони використання жетона з індивідуальним номером поліцейського особою, яка не є поліцейським; встановлення персональної дисциплінарної відповідальності поліцейського за порушення правил ідентифікації. Передбачені і певні безпосередні практичні аспекти ідентифікації, а саме: закріплення жетона з індивідуальним номером в області грудей; у випадку використанні бронежилету – закріплення жетона з індивідуальним номером на ньому в області грудей; закріплення на засобах індивідуального захисту нашивок з індивідуальним номером. Серед інших змін зокрема і термінологічні, як то заміна категорії «номер спеціального жетона» на «індивідуальний номер» та «спеціальний нагрудний знак» на «жетон з індивідуальним номером».

Проект 5701 від 23.01.2017 (Луценко І. В.) про внесення змін до Закону України «Про Національну гвардію» (щодо ідентифікації військовослужбовців Національної гвардії України під час виконання ними завдань із охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки).

Проект перебуває у безпосереднім зв’язку з попереднім і спрямований на врегулювання проблеми ідентифікації військовослужбовців Національної гвардії України під час виконання ними завдань з охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, зокрема під час мирних зібрань тощо. Проект передбачає одну нову статтю до названого закону, а саме ст. 20-1 «Індивідуальний номер військовослужбовця Національної гвардії України», якою пропонується, зокрема, такі нововведення: військовослужбовець Національної гвардії України повинен мати жетон з індивідуальним номером; індивідуальний номер зазначається у службовому посвідченні; індивідуальний номер зазначається на жетоні таким чином, щоб забезпечити можливість розпізнавання номеру на відстані; індивідуальний номер закріплюється за військовослужбовцем Національної гвардії України одночасно з прийняттям на службу та зберігається за ним протягом усього періоду його служби, а облік індивідуальних номерів ведеться в єдиній базі даних; на період відсторонення від виконання службових повноважень та при звільненні зі служби військовослужбовця жетон вилучається; під час виконання завдань з охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки військовослужбовець Національної гвардії України зобов’язаний закріпити на військовій формі одягу або спеціальному одязі в області грудей жетон з індивідуальним номером, а в разі використання бронежилету – закріпляє на ньому в області грудей жетон з індивідуальним номером; у разі використання під час виконання вищеназваних завдань засобів індивідуального захисту до них кріпиться нашивка з індивідуальним номером, який зазначається на нашивці таким чином, щоб забезпечити можливість його розпізнавання на відстані і фіксації за допомогою технічних засобів; знімати з військової форми одягу або спеціального одягу чи приховувати жетон з індивідуальним номером, а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на жетоні з індивідуальним номером та нашивках або фіксуванню її за допомогою технічних засобів забороняється; за невиконання зазначених вище вимог військовослужбовці Національної гвардії України несуть персональну дисциплінарну відповідальність.

Обидва проекти спрямовані на посилення громадського контролю за діяльністю правоохоронних органів. Крім того, запроваджувані норми мають запобігати потенційним корупційним та іншим протизаконним діям працівників поліції та військовослужбовців Національної гвардії України. Обидва проекти доповнюються розлогими і детальними пояснювальними записками. Втім, у висновках ГНЕУ до проектів висунуті ряд цілком слушних зауважень, особливо щодо редакційних та мовних аспектів.

Проект 5705 від 24.01.2017 (Ільюк А. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення порядку формування складу Центральної виборчої комісії та забезпечення незалежності цієї Комісії).

Центральним положенням проекту є запровадження Комісії з проведення конкурсу на зайняття посад членів Центральної виборчої комісії, врегульовуються питання її формування, діяльності, зокрема вимоги до кандидатів на посади членів Центральної виборчої комісії тощо. Зазначається, що Президент України вносить до Верховної Ради України лише ті кандидатури на посади членів Центральної виборчої комісії, які обрані конкурсною комісією.

Вже за три дні по внесенні і практично одночасно з розміщенням тексту на сайті 27.01.2017 проект було відкликано.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 5709 від 24.01.2017 (Бахтеєва Т. Д.) про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо розміру допомоги при народженні дитини та порядку її виплати з метою підвищення народжуваності в Україні.

Проект передбачає повернення до прогресивної шкали розміру допомоги при народженні дитини з одночасним переходом від чітких сум до визначення розміру допомоги в розмірах прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років. Пропонується  виплачувати допомогу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого на момент здійснення виплати допомоги. Допомога при народженні дитини надається у такому розмірі:  на першу дитину – 52 розміри прожиткового мінімуму, на другу дитину – 70 розмірів, на третю та кожну наступну дитину – 120 розмірів. Також пропонується повернути виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Розмір такої допомоги не зазначається. Втім, пропонується перелік того, хто і за яких умов може її отримувати.

Проект 5716 від 26.01.2017 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо припинення трудового договору та виплат належних працівникові сум у разі його смерті.

Зміни вносяться в Кодекс законів про працю України та Закон України «Про відпустки». Пропонується установити, що до підстав припинення трудового договору відносять смерть працівника або власника – фізичної особи. Відповідно, пропонується визначити, що у разі смерті працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, що не були ним одержані за життя, зокрема і грошова компенсація за невикористані дні відпусток (щорічних та додаткових), провадиться членам його сім’ї, а у разі їх відсутності – входять до складу спадщини.

Досить дивною є найперша норма, щодо припинення трудового договору у разі смерті власника – фізичної особи. Чи слід це розуміти як потребу звільнення усіх співробітників приватного підприємства у разі смерті його власника? Слід було б говорити про роботодавця – фізичну особу - підприємця. Власне про це говорить і пояснювальна записка, де згадується вже «смерть фізичної особи – роботодавця». З огляду на це проект потребує належного уточнення.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 5704 від 24.01.2017 (Тимошенко Ю. В.) про внесення змін до статті 216 Кримінального процесуального кодексу України (щодо зміни підслідності незаконного виготовлення, зберігання, збуту або транспортування з метою збуту підакцизних товарів).

Пропонується виключити з підслідності слідчих органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених ст. 204 «Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів». Згідно з пояснювальною запискою проект спрямований на створення додаткових умов для здійснення належного досудового розслідування злочинів, передбачених названою статтею, та створенню умов для протидії та запобіганню отруєнню громадян неякісними алкогольними та тютюновими виробами тощо.

Головний аргумент авторів про те, що раз населення травиться фальсифікатами, то слід змінити органи розслідування, видається цілковито надуманим. Інших же причин для таких змін не наведено.

Проект 5706 від 24.01.2017 (Каплін С. М.) про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо пільг при сплаті судового збору).

Черговий проект щодо пільг при сплаті судового збору. Цього разу пропонується звільнити від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях позивачів – споживачів житлово-комунальних послуг – у справах щодо спорів, пов’язаних з отриманням або наміром отримати житлово-комунальні послуги.

Зауважимо, що невідповідність реаліям існуючих ставок судового збору вже давно зрозуміла, але спроби їх реформування точковим шляхом лише перевантажують закон і ускладнюють його використання.

Проект 4960-д від 25.01.2017 (Рибалка С. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо уточнення їх окремих положень з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів.

Проект є доопрацьованою у профільному Комітеті з питань фінансової політики і банківської діяльності однойменного проекту 4960 від 12.07.2016 (Демчак Р. Є.) (див. Бюлетень № 82). Зміни цілковито спрямовані на скорочення проекту 4960, нових положень проект 4960-д не містить.

14.03.2017 проект було розглянуто, але не прийнято парламентарями.

Проект 5711 від 25.01.2017 (Продан О. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання адміністративної відповідальності за порушення трудового законодавства.

Пропонується радикально, до 10 разів і більше зменшити штрафи за порушення трудового законодавства з боку роботодавця, а за певні дії загалом скасувати відповідальність. Такі зміни стосуються як трудового, так і адміністративного та кримінального законодавства (так у частині 1 ст. 172 «Грубе порушення законодавства про працю» штрафи зменшуються десятикратно, з 2–3 тисяч мінімумів доходів громадян до 200–300 мінімумів доходів громадян). Показовою є пропозиція скасувати  штраф, передбачений ст. 265 Кодексу законів про працю України (накладається на роботодавців, тобто юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), який є санкцією у разі «фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків» (30 розмірів мінімальної заробітної плати, що на сьогодні становить 90 тисяч гривень) зі збереженням відповідальності для посадових осіб за ті ж порушення (не всі) у ст. 41 Кодексу України про адміністративні проступки (100–300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700–5100 гривень). В пояснювальній записці ініціатори проекту вбачають у наявності двох названих видів санкцій неправомірне встановлення подвійної відповідальності, цілковито ігноруючи той факт, що йдеться про різних суб’єктів. Автори ніяк не розрізняють персональну відповідальність посадовців і відповідальність юридичних осіб та прирівняних до них ФОП як роботодавців. Апеляції до того, що раніше існувала лише адміністративна відповідальність для посадовців є безпідставними, адже обидва названі кодекси були створені ще за радянських часів, коли роботодавцем фактично виступала сама лише держава.

Проект видається суто лобістським, спрямованим на посилення безкарності роботодавців. Технічно ж він є ігноруванням основних принципів юриспруденції.

Проект 5717 від 26.01.2017 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо строків видачі виконавчого документу.

Пропонується доповнити усі 4 процесуальні кодекси нормами такого однакового змісту: «Виконавчий лист (в ГПК України – наказ) виписується не пізніше наступного дня після набрання рішенням суду законної сили або після повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції або Верховного Суду України, а в справах, у яких рішення підлягає негайному виконанню, – у день постановлення рішення. Виконавчий лист передається судом на руки стягувачу за його заявою в день звернення або на вимогу стягувача надсилається за місцем його проживання (для юридичних осіб – за місцем її знаходження) рекомендованим листом із розпискою про одержання». Як зазначається у пояснювальній записці, станом на сьогодні норми процесуальних кодексів України не містять вказівки на строки, в які після подачі заяви про видачу виконавчого документу суд має видати такий документ. Враховуючи зазначене, на думку авторів, доцільно закріпити у відповідних процесуальних законах граничний строк, протягом якого суд має видати виконавчий документ після надходження заяви від заінтересованої особи.

Проект 5720 від 26.01.2017 (Паламарчук М. П.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо врегулювання окремих питань підслідності.

Пропонується виключити слідчі підрозділи органів Державної кримінально-виконавчої служби України з числа органів досудового розслідування. Як зазначається в пояснювальній записці, проект підготовлено з метою приведення положень Кримінального процесуального кодексу України у відповідність до Концепції реформування кримінальної юстиції України, яка не передбачає покладення досудового слідства на органи Державної кримінально-виконавчої служби України. Втім, куди більш яскраво та докладно потребу такої реформи розкрито у висновку ГНЕУ, до якого і пропонуємо звернутися. Підтримав проект і профільний Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Проект 5721 від 27.01.2017 (Шухевич Ю.-Б. Р.) про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення кримінальної відповідальності за порушення правового режиму використання прибережних захисних смуг.

Пропонується доповнити названий кодекс ст. 242-1 «Порушення правового режиму використання прибережних захисних смуг» такого змісту: «Винесення завідомо неправомірних рішень представниками органів місцевого самоврядування та органів державної виконавчої влади щодо внесення у землевпорядну документацію земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг у разі доведення умислу у діях таких суб’єктів щодо подальшого надання права власності та оренди на такі ділянки фізичним і юридичним особам з метою їх неправомірного використання, передбаченого обмеженнями, встановленими частиною 2 статті 60 Земельного кодексу України та статтею 88 Водного кодексу України – карається позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років або обмеженням волі на той самий строк, або позбавленням волі на той самий строк».

Проект порушує важливу проблему протидії корупції та перевищення службових повноважень. Втім, не до кінця зрозумілим є склад суб’єктивної сторони злочину. Яке саме рішення слід вважати  таким, що підпадає під дію названої статті?  Винесення з порушенням питання на розгляд ради, чи власне прийняття рішення, проголосованого радою. Незважаючи на цілком слушну мету, технічно проект потребує помітного доопрацювання аби домогтися відсутності двозначності його положень і тим самим забезпечити ефективність застосування.

 

Культура та освіта

 

Проект 5695 від 23.01.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до статті 11 Закону України «Про державні нагороди України».

Пропонується доповнити перелік Державних премій ще однією, а саме: Державною премією України імені Михайла Грушевського – за найкращі наукові та науково-популярні видання з історії України за номінаціями: наукове видання з історії України; науково-популярне видання з історії України.

Пропозиція ще на стадії її попереднього погодження дістала негативний висновок фахівців Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Втім, ініціатори проекту не врахували жодного із критичних зауважень цього висновку. Нині аналогічний за змістом критичний висновок надало ГНЕУ. Основні зауваження до проекту зводяться до такого. Пропозиція в поданій редакції лишає простір для різночитань, а, отже, її слід вважати юридично невизначеною. Так, згідно з пояснювальною запискою йдеться про відзначення авторів історичних наукових і науково-популярних праць. Водночас, формулювання «за найкращі … видання» використовується здебільшого для нагородження видавців з урахуванням поліграфічної якості видання. Така, зокрема, практика нагородження премією «За найкраще видання НАН України».  У контексті чинної нагородної системи пропозиція відзначати істориків – авторів наукових і науково-популярних праць Державною премією окремого виду створює щодо суб’єктів нагородження небажане дублювання з Державною премією України в галузі науки і техніки. Окрім того, важко пояснити, чому з усього загалу науковців виключно для істориків має бути «додаткова» Державна премія. Також варто взяти до уваги, що існує премія НАН України імені Грушевського Михайла Сергійовича за видатні наукові роботи в галузі історичної україністики та соціології. Оскільки нова Державна премія має носити ім’я Михайла Грушевського, то вона б мусила охоплювати всі основні сфери діяльності М. С. Грушевського, тобто не лише історичні, а й політичні, юридичні та соціологічні науки. За інших обставин будуть підстави говорити про певне приниження величної постаті М. С. Грушевського.  Оскільки питання функціонування нагородної системи України значною мірою належить до компетенції Президента України, то саме він, а не Кабінет Міністрів України мав би бути належним суб’єктом законодавчої ініціативи щодо цього проекту. Пропозиція, щоб Верховна Рада України «рекомендувала Президентові України привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом» виходить, на нашу думку, за межі конституційних повноважень Верховної Ради України. Використаний у тексті зворот «привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом», як видається, не відповідає нормативам української мови. Має бути «привести свої нормативно-правові акти у відповідність до цього Закону».

Проект 5719 від 26.01.2017 (Скрипник О. О.) про внесення змін до розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про вищу освіту» щодо захисту дисертацій аспірантів і здобувачів, діяльності спеціалізованих вчених рад та видачі дипломів доктора філософії.

Проект є вже другим поданим цим народним депутатом на дану тематику, попереднім був проект 2316а від 08.07.2015 про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо строків захисту дисертацій та права на отримання диплому доктора філософії (див. Бюлетень № 30). Незважаючи на підтримку з боку ГНЕУ та профільного Комітету з питань науки і освіти щодо проекту не було прийнято жодного рішення під час голосування 19.01.2017 через недостатню кількість осіб, які голосували. Як наслідок проект вважається неприйнятим. Відповідно ініціатором був поданий проект 5719, значною мірою розвинений. Основна ідея нового проекту, як і  старого, щоб започаткована до 1 вересня 2016 року підготовка кандидатів та докторів наук продовжувалася в межах передбаченого строку підготовки. Нагадаємо, що у чинному Законі передбачено, що продовжити підготовку за старими правилами можуть лише ті здобувачі наукових ступенів, які розпочали її до набрання чинності Законом, а для захисту дисертації випускниками аспірантури і докторантури було встановлено абсолютно нереальний строк в один рік. В новому проекті додатково урегульовано ряд процедурних моментів. Водночас збережена доволі дискусійна пропозиція скасувати можливість видання кандидатам наук диплом доктора філософії з відповідної галузі науки. Ініціатори проекту при цьому не беруть до уваги, що дипломи докторів філософії особам, які захистили кандидатську дисертацію (іноземцям – обов’язково, громадянам України – на їх бажання), у вітчизняній практиці видаються вже доволі давно.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 5694 від 23.01.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення охорони прав на компонування напівпровідникових виробів.

Згідно з пояснювальною запискою метою проекту є забезпечення виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції в частині узгодження вимог чинного законодавства України щодо охорони прав на компонування (топографії) інтегральних мікросхем із правом Європейського Союзу. Для цього проектом пропонується: надати нове визначення ряду термінів; уточнити умови надання правової охорони та умови охороноздатності компонування напівпровідникового виробу (переважно щодо визначення строків); переглянути вимоги до заявки на реєстрацію (переважно щодо заявок поданих в електронній формі); удосконалити порядок проведення експертизи заявок; уточнити перелік прав та обов’язків, що випливають з державної реєстрації компонування напівпровідникового виробу, тощо. По суті більшість змін виражаються у заміні одних термінів іншими, зокрема «інтегральна мікросхема» на «напівпровідниковий виріб», «топографія інтегральних мікросхем» на «компонування напівпровідникових виробів», «сплата збору» на «збір» тощо.

Проект 5698 від 23.01.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» щодо провадження господарської діяльності у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї.

Пропонується віднести до діяльності, яка вимагає ліцензування, «розроблення, виготовлення, реалізація, ремонт, модернізація та утилізація озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї».

Як слушно заявили народні депутати під час обговорення проекту в профільному Комітеті з питань промислової політики та підприємництва, запровадження ліцензування у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової техніки, військової зброї і боєприпасів до неї сприятиме монополізації ринку та може призвести до посилення корупційних ризиків у сфері оборонних замовлень. Також маємо зазначити, що проект є ляпасом всьому волонтерському руху, руками якого за останні три роки було відремонтовано та відновлено тисячі одиниць озброєння, провадилася його модернізація тощо. Профільний комітет прийняв рішення рекомендувати повернути проект на доопрацювання суб’єкту права законодавчої ініціативи.

Проект 5699 від 23.01.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони інтелектуальної (промислової) власності.

Метою прийняття проекту проголошено узгодження положень чинного законодавства України у сфері інтелектуальної власності з директивами та регламентами Ради ЄС, імплементація відповідних положень Угоди про асоціацію, включаючи запровадження інституційних та організаційних змін задля належного виконання положень цієї Угоди в частині охорони прав на промислові зразки і торговельні марки. Досягти поставленої мети пропонується через внесення змін до Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, а також Законів України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та «Про охорону прав на промислові зразки». Зміни значною мірою мають редакційний характер. Утім, через різноплановість пропозицій і доволі значний (39 сторінок) обсяг проекту належний аналіз ініціативи у рамках цього огляду не видається можливим.

Проект 5703 від 23.01.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України у сфері використання ядерної енергії.

На розгляді в парламенті вже перебуває однойменний урядовий проект 5550 від 16.12.2016 (див. Бюлетень № 104), який 08.02.2017 дістав позитивний висновок профільного Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Проте змістовно проекти не просто різні, а навіть конфліктують між собою (наприклад щодо ряду змін до Закону України «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії»). Як виявилося, даний проект є дещо доопрацьованою редакцією однойменного урядового проекту 4285 від 22.03.2016 (див. Бюлетень № 66), внесений попереднім складом уряду та відкликаний 14.04.2016 після його відставки. Запропонований проект 5703 має досить великий обсяг (40 сторінок, на 4 більше від проекту 4285), що майже виключає його належний аналіз в межах цього огляду. Проектом пропонується внести ряд змін до Законів України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про поводження з радіоактивними відходами», «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів» і, особливо, «Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії». В останній закон вноситься переважна кількість змін. Зокрема, пропонується повністю переписати декілька статей дуже значного обсягу.

Проект вимагає ретельної уваги з боку спеціалістів. Зі свого боку хотілося б звернути увагу на значні термінологічні розбіжності як в пропонованих змінах, так і між змінами та чинними положеннями законів. Для більш докладної інформації пропонуємо звернутися до висновку ГНЕУ. Слід зазначити, що профільний комітет підтримав ГНЕУ і рекомендував за результатами розгляду у першому читанні повернути проект суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання. Окреме маємо звернути увагу на невдалу практику послідовного внесення однойменних проектів з різним змістом, що вводить в оману як народних обранців, так і громадськість.

Проект 5718 від 26.01.2017 (Долженков О. В.) про внесення змін до Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

В пояснювальній записці зазначається, що з 1 січня 2015 року припинила свою дію норма пункту 6 та пункту 6-1 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, якою передбачалося, що рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, приймались з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку та встановлювалось, що дія частин третьої та четвертої статті 24 Закону до 1 січня 2015 року не поширювалась на території, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій. Таким чином, як зазначають автори проекту, з 1 січня 2015 року склалась безвихідна ситуація, за якої жителі населених пунктів, в яких не розроблено план зонування території (зонінг), маючи намір забудови своєї земельної ділянки на законних підставах, не мають можливості його реалізувати протягом років та, таким чином, не мають можливості  повною мірою розпоряджатися своєю власністю, адже не мають змоги отримати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, без чого неможливо розпочати будівництво. За статистикою Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, яка наводиться в пояснювальній записці, наразі плани зонування території розроблено та затверджено тільки в 14-ти містах-обласних центрах, 42 містах обласного значення та 9 містах районного значення. Враховуючи зазначене, автори проекту пропонують внести зміни до чинного законодавства в частині продовження до 01.01.2018 дії пунктів 6 та 6-1 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI щодо передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам за відсутності плану зонування або детального плану території.

Проект 5722 від 27.01.2017 (Бабак А. В.) про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу.

Пропонується закріпити такі положення: «З метою забезпечення комерційного обліку природного газу для населення, суб’єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, оснащують населення (побутових споживачів) індивідуальними лічильниками газу. Загальнобудинковий лічильник газу може бути встановлений лише за згодою  співвласників багатоквартирного будинку, в порядку визначеному статтею 10 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку”», «У разі ненадання співвласниками багатоквартирного будинку згоди на встановлення загальнобудинкового лічильника газу суб’єктам господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється» та «Побутові споживачі (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за природний газ суб’єкту господарювання, що здійснює розподіл природного газу на відповідній території. Порядок і розміри компенсації витрат на придбання та встановлення приладів обліку природного газу для споживачів встановлюються Кабінетом Міністрів України».

Проект є вже далеко не першим з цього питання і більшість пропонованих положень вже висувалися раніше. Зокрема остання ініціатива майже дослівно повторює положення проекту 2824 від 13.05.2015 (Балога В. І.) про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (щодо порядку компенсації споживачам вартості встановлених ним лічильників обліку природного газу постачальниками газу) (див. Бюлетень № 22), але з урахуванням певних зауважень до цієї норми, висунутих ГНЕУ у висновку до проекту 2824.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори