пошук  
версія для друку
18.04.2017 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 111 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 06.02.2017 – 10.02.2017

   

Надійшло 66 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 24 проекти процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням тимчасових слідчих комісій, ініціативою відставки міністра, заслуховуванням звітів вищих посадовців тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект 0132 від 07.02.2017 (Президент України) про приєднання України до Міжнародної конвенції про рятування 1989 року.

Проект передбачає приєднання України до Міжнародної конвенції про рятування 1989 року, яку було розроблено в рамках Міжнародної морської організації та підписано 28 квітня 1989 року у м. Лондоні. Названа Конвенція належить до найважливіших міжнародних договорів, які регламентують процедуру надання відповідної допомоги суднам чи будь-якому іншому майну, що перебувають у небезпеці на водних шляхах. Передбачається, що Україна приєднується до зазначеної Конвенції із застереженням про те, що відповідно до статті 30 Конвенції Україна зберігає за собою право не застосовувати положення Конвенції: коли рятувальна операція має місце у внутрішніх водах України та всі судна, з якими пов’язані такі дії, є суднами внутрішнього плавання; коли рятувальні операції проводяться у внутрішніх водах України без використання  плавзасобів; коли всі заінтересовані сторони є громадянами або юридичними особами України; коли майно, стосовно якого потрібно застосовувати рятувальні операції, є морським майном культурного характеру, доісторичного, археологічного чи історичного значення та перебуває на морському дні.

Проект прийнято як закон 22.03.2017.

Проект Постанови 6039 від 06.02.2017 (Заліщук С. П.) про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав та міжнародних організацій щодо засудження ескалації збройної агресії Російської Федерації проти України.

У своєму Зверненні Верховна Рада України, зокрема, закликає парламенти іноземних держав та міжнародні організації: засудити Російську Федерацію за порушення режиму припинення вогню, передбаченого Мінськими домовленостями, навмисну руйнацію іррегулярними та регулярними збройними формуваннями Російської Федерації міста Авдіївка Донецької області та варварські напади на об’єкти, необхідні для виживання цивільного населення; здійснити всі можливі заходи, що сприятимуть припиненню невибіркових нападів іррегулярних та регулярних збройних формувань Російської Федерації на об’єкти, необхідні для виживання цивільного населення, та відвернуть гуманітарну катастрофу в Авдіївці Донецької області; вжити заходи, спрямовані на попередження подальшої ескалації збройної агресії Російської Федерації проти України та її припинення. Організацію з Безпеки і Співробітництва в Європі український парламент закликає сприяти дотриманню Російською Федерацією режиму припинення вогню на Донбасі, зокрема в районі міста Авдіївка Донецької області. Він також звертається до міжнародних організацій, представників громадянського суспільства, правозахисних організацій із закликом розслідувати випадки серйозних порушень міжнародного гуманітарного права в ході нинішньої ескалації збройної агресії Російської Федерації проти України, зокрема можливого скоєння воєнних злочинів і злочинів проти людяності Також парламент доручає Генеральній прокуратурі України надіслати до Міжнародного кримінального суду матеріали і документи, які свідчать про порушення міжнародного гуманітарного права під час ескалації збройної агресії Російської Федерації в рамках провадження, яке здійснюється Міжнародним кримінальним судом відповідно до Постанови від 04.02.2015 № 145-VIII «Про Заяву Верховної Ради України "Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій "ДНР" та "ЛНР", які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян"».

Постанова була прийнята вже наступного дня після внесення та невдовзі підписана.

Проект Постанови 6040 від 07.02.2017 (Вілкул О. Ю.) про Звернення Верховної Ради України до Голів Держав та Урядів: Президента Французької Республіки Франсуа Олланда, Канцлера Федеративної Республіки Німеччини Ангели Меркель, Президента Російської Федерації Владіміра Путіна та Президента України Петра Порошенка – представників країн-учасниць «нормандського формату» щодо вирішення збройного конфлікту на сході України та виконання Мінських домовленостей.

У Зверненні зазначається, зокрема, таке: з метою забезпечення виконання Україною «Комплексу заходів з виконання Мінських угод», констатуючи, що жодної альтернативи Мінським угодам не існує, Верховна Рада України від імені Українського народу звертається до Голів Держав та Урядів – представників країн-учасниць «нормандського формату» щодо вирішення збройного конфлікту на сході України та виконання Мінських домовленостей: закликаємо Голів Держав та Урядів: провести екстрену зустріч представників країн-учасниць «нормандського формату» з метою сприяння припиненню вогню та подальшого розведення військ; сприяти прискореному розробленню покрокової «дорожньої карти» імплементації Мінських угод. В цій дорожній карті має бути дві складові: чітка послідовність кроків для імплементації Мінських угод, а також гарантії виконання цих кроків.

Профільний Комітет у закордонних справах одноголосно ухвалив рекомендувати Верховній Раді України відхилити зазначений проект.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 6032 від 06.02.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо врегулювання питання припинення органів, утворених органами влади Автономної Республіки Крим.

Пропонується доповнити названу статтю частиною такого змісту: «У разі недоцільності функціонування органів, які утворені органами влади Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України може прийняти рішення про припинення таких органів з визначенням у разі потреби порядку припинення зазначених органів». У пояснювальній записці зазначається, що прийняття проекту забезпечить врегулювання питання припинення органів, утворених органами влади Автономної Республіки Крим, до повного відновлення конституційного ладу України на тимчасово окупованій території.

Пояснювальна записка до проекту вкрай неконкретна та доволі формальна. Лишається незрозумілим, яким чином і на що вплине запровадження названої норми. Крім того, в проекті міститься внутрішнє протиріччя, адже мова йде про тимчасово окуповану територію України, а пропонована норма є постійнодіючою, а не тимчасовою.

Проект Постанови 6037 від 06.02.2017 (Королевська Н. Ю.) про невідкладні заходи щодо забезпечення життєдіяльності та основних потреб мирного населення, що постраждало внаслідок загострення бойових дій на Сході України.

Пропонується уповноважити Кабінет Міністрів України: 1) утворити при Кабінеті Міністрів України оперативний штаб із надання допомоги мирному населенню, яке підлягає евакуації з окремих територій Донецької та Луганської областей внаслідок загострення бойових дій, та взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, міжнародних і вітчизняних гуманітарних, правозахисних, благодійних організацій і волонтерів для забезпечення створення необхідних умов життєдіяльності евакуйованих громадян в місцях тимчасового перебування; 2) забезпечити у місцях тимчасового перебування евакуйованих громадян надання всебічної допомоги, зокрема, обігріву та санітарно-гігієнічних послуг, забезпечення харчуванням, одягом, необхідними засобами гігієни тощо, надання первинної медичної та психологічної допомоги, а також забезпечення інших базових потреб громадян, що евакуюються; 3) вжити термінових заходів для безкоштовного забезпечення громадян житловими приміщеннями, придатними для проживання, у тому числі з урахуванням потреб людей похилого віку та осіб з інвалідністю; 4) вирішити питання щодо влаштування дітей до дошкільних та шкільних навчальних закладів для забезпечення безперервного виховного та навчального процесу; 5) забезпечити організацію надання евакуйованим громадянам постійної безкоштовної медичної та психологічної допомоги; 6) розглянути питання щодо надання одноразової адресної соціальної допомоги громадянам, що евакуюються; 7) забезпечити оперативне надання статусу внутрішньо переміщених осіб громадянам, які не мають такого статусу, з виплатою відповідної щомісячної адресної допомоги; 8) забезпечити організацію оперативного призначення (переоформлення) та виплати належних громадянам, що евакуюються, державних соціальних допомог та пенсій; 9) організувати роботу по виявленню серед евакуйованих громадян осіб, які потребують працевлаштування, а також вжити заходів для забезпечення зайнятості таких осіб; 10) забезпечити надання необхідних юридичних і консультаційних послуг щодо захисту громадянських і соціальних прав евакуйованих громадян, у тому числі дітей, людей похилого віку та осіб з інвалідністю.

Підтримуючи ряд ініціатив постанови гуманітарного характеру, слід однак звернути увагу на те, що з огляду на принцип поділу влади парламент не має перебирати на себе керування урядом через видання прямих розпоряджень.

Проект 6041 від 07.02.2017 (Вілкул О. Ю.) про відшкодування шкоди, заподіяної громадян терористичним актом та внаслідок проведення антитерористичної операції.

Проект є незначною мірою доопрацьованою версією проекту 4301 від 24.03.2016 (Недава О. А.) про відшкодування збитків за зруйноване (знищене) або пошкоджене приватне житло особам, приватне житло або приватні домогосподарства яких було пошкоджені (зруйновані) під час проведення антитерористичної операції (див. Бюлетень № 66) і який незважаючи на багаторазове голосування так і не був прийнятий 22.12.2016. Зміни між проектами досить незначні і стосуються переважно загальних положень порядку фінансування відшкодування збитків. Відповідно усі зауваження до проекту 4301 актуальні і щодо даного.

Проект 6051 від 08.02.2017 (Вінник І. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо приведення законодавства у сфері проходження військової служби у відповідність до законодавства у сфері запобігання корупції та уточнення строків подання військовими посадовими особами декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування).

Пропонується внести зміни до Законів України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України», «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» та «Про запобігання корупції». Основна підстава для змін – приведення названих законів у відповідність з чинним законодавством у зв’язку з втратою чинності Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» та прийняттям Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року. Значна частина змін має термінологічний («безпосереднє підпорядкування» на «пряме підпорядкування», «корупційне правопорушення» на «правопорушення, пов’язане з корупцією») та редакційний (заміна відсилочних норм на Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» такими ж нормами на Закон України «Про запобігання корупції» з певною редакцією пов’язаною з особливостями термінології цих законів) характер. Серед інших положень пропонується доповнити Ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» нормою про те, що військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, «які не мають можливості подати до 1 квітня за місцем виконання обов’язків служби декларацію за минулий рік у зв’язку з виконанням завдань в інтересах оборони України та її безпеки під час проведення мобілізації, підготовки та безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, забезпеченні їх проведення подають таку декларацію за звітний рік протягом 30 календарних днів: з дня прибуття до місця служби після виконання завдань, визначених абзацом другим цієї частини – для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, або осіб офіцерського складу, які проходять кадрову військову служб; з дня закінчення проходження військової служби, визначеного частиною другою статті 24 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”, або з дня прийняття на військову службу за контрактом – для військовослужбовців, які проходять військову службу за призивом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період».

Проект 6052 від 08.02.2017 (Вінник І. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення окремих питань проходження громадянами військової служби).

Як зазначається в пояснювальній записці до проекту, внесення змін до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» зумовлено, зокрема, необхідністю: підвищення граничного віку (до 30 років) прийому громадян (у тому числі військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) на військову службу (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів або військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, у тому числі тих, що здійснюють підготовку осіб на посади сержантського та старшинського складу; надання як додаткових державних гарантій у сприянні працевлаштуванню, можливості військовослужбовцям, визнаних військово-лікарськими комісіями за станом здоров’я непридатними до військової служби, за певних умов бути залишеними на військовій службі, а у разі, якщо такі військовослужбовців проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період – бути прийнятими на військову службу за контрактом. Порядок прийняття на військову службу за контрактом зазначених осіб, продовження їм військової служби пропонується визначити відповідними положеннями про проходження громадянами України військової служби або іншими нормативно-правовими актами; унормування підстав звільнення з військової служби військовослужбовців з числа іноземців та осіб без громадянства, які не пройшли встановлений цим Законом випробувальний строк. Також пропонуються зміни до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.

Проект було відкликано 29.03.2017.

Проект 6053 від 08.02.2017 (Вінник І. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо удосконалення окремих питань поховання військовослужбовців (резервістів та військовозобов’язаних під час проходження ними зборів), поліцейських, які померли (загинули) під час проходження служби).

Пропонується визначити, що за державний рахунок, окрім інших, мають бути поховані «Герої України (у разі присвоєння звання за здійснення визначного геройського вчинку)», «військовослужбовці (резервісти та військовозобов’язані під час проходження ними навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів) Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, які померли (загинули) під час проходження військової служби (при виконанні обов’язків військової служби) або проходження навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів» та «поліцейські, які померли (загинули) під час проходження служби в Національній поліції України (під час виконання службових обов’язків)». Зазначається, що за зверненням сімей, батьків або інших осіб, які зобов’язалися поховати померлих (загиблих) військовослужбовців та поліцейських, замість здійснення безоплатного поховання державні органи, визначені у частині першій цієї статті, надають допомогу в проведенні поховання померлих (загиблих) військовослужбовців та поліцейських, а також компенсують матеріальні витрати на надання ритуальних послуг та на спорудження надгробків у порядку та розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Окремо підкреслюється, що названі положення не застосовуються щодо батьків померлих (загиблих) військовослужбовців, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу або інших осіб, які зобов’язалися поховати померлих (загиблих) військовослужбовців, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу, смерть (загибель) яких сталася внаслідок вчинення ними злочину чи адміністративного правопорушення, вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов’язаним, резервістом, поліцейським чи особою начальницького і рядового складу тілесного ушкодження.

Загалом проект цілком слушний. Утім, редакційно бажано б було допрацювати положення і щодо фінансування витрат на поховання (пропоноване досить плутане) і щодо порядку співвідношення норм ст. 14 та 15 щодо різних категорій осіб для їх кращого сприйняття та уникнення неоднозначного тлумачення.

Проект 6058 від 08.02.2017 (Бурбак М. Ю.) про внесення зміни до статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо надання пільг без урахування середньомісячного сукупного доходу сім’ї.

Пропонується внести зміни до частини 5 названої статті. Зокрема передбачити, що 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в жилих будинках усіх форм власності поширюється і на військовослужбовців, а також звільнених з військової служби осіб, які стали інвалідами під час проходження військової служби, та членів їх сімей, які перебувають на їх утриманні, батьків та членів сімей військовослужбовців, «які були захоплені в полон або заручники, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні». Пропонується установити, що зазначена знижка не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. Крім того, пропонується скасувати чинну норму про те, що надання такої знижки залежить від розміру середньомісячного сукупного доходу сім’ї.

Дані положення вже висувалися в різних законопроектах, яких щодо забезпечення прав військових подається чимало.

Проект 5713-1 від 10.02.2017 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо надання пільг без урахування середньомісячного сукупного доходу сім’ї.

Альтернативний проекту 5713 від 25.01.2017 (Третьяков О. Ю.) про внесення зміни до статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо надання членам сімей загиблих пільг без урахування середньомісячного сукупного доходу сім’ї (див. Бюлетень № 109).

Різниця між проектами переважно в тому, що аналогічні зміни (виключити положення щодо надання членам сімей загиблих пільг з урахування середньомісячного сукупного доходу сім’ї) альтернативний пропонує внести не лише до 15, а й до 14 та 16 статей названого закону. Крім того, в даному проекті точніше зазначені номери частин ст. 15, які слід виключити.

При розгляді 22 лютого 2017 року основного і альтернативного проектів на профільному Комітеті Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю було вирішено запровадити у проекті 5713 редакцію змін до ст. 15 в форматі проекту 5713-1, але сам проект 5713-1 відхилити.

 

Ідеологічні питання

 

Проект Постанови 6034 від 06.02.2017 (Каплін С. М.) про Звернення Верховної Ради України до Кабінету Міністрів України з вимогою щодо внесення змін до Постанови № 409 від 06 серпня 2014 року якою необґрунтовано знижено соціальні нормативи користування житлово-комунальними на оплату яких держава встановлює субсидії (назва подана так, як вона  зазначена на парламентському порталі).

Йдеться про рекомендацію уряду підвищити соціальні нормативи використання природного газу для індивідуального опалення не менше, як до 7 куб. метрів природного газу на 1 кв. метр опалюваної площі на місяць в опалювальний період.

Згідно з практикою наших оглядів ми не коментуємо подібні популістські проекти прямих парламентських вказівок щодо дій уряду, але вважаємо доцільним проінформувати наших читачів про наявність і такого проекту. Не можемо не звернути уваги і на друкарські помилки в назві проекту.

Проект Постанови 6045 від 07.02.2017 (Сюмар В. П.) про вшанування Героїв України та інформування громадян України про подвиги українських військових.

З нагоди третьої річниці початку збройної агресії Російської Федерацій проти України з метою інформування громадян України та  вшанування Героїв України – учасників антитерористичної операції в Україні, утвердження патріотизму в українському суспільстві, популяризації героїзму українських військових, донесення інформації про події в зоні проведення Антитерористичної операції пропонується постанова Верховної .Ради України такого змісту: 1) загальноосвітнім та вищим навчальним закладам всіх типів і форм власності облаштувати та систематично оновлювати на території своїх приміщень інформаційно-меморіальні стенди про Героїв України та їхні подвиги в ході захисту України  від збройної агресії Російської Федерації; 2) органам місцевого самоврядування забезпечити інформування жителів відповідних територій про Героїв – вихідців з цих територій через публікування інформації про них в офіційних друкованих виданнях органів місцевого самоврядування, а також перейменування вулиць та найменування навчальних закладів в населених пунктах, в яких проживали/проживають Герої України, на їхню честь, встановлення меморіальних дощок та пам’ятних знаків в місцях їхнього проживання.

Постанову прийнято 21.02.2017 і невдовзі підписано.

Проект 6068 від 09.02.2017 (Геращенко І. В.) про внесення зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо заходів забезпечення вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні.

Пропонується Прикінцеві положення названого Закону доповнити такою нормою «Встановити, що дія частин третьої, четвертої статті 24 цього Закону не поширюється на надання у центральній частині міста Києва в установленому порядку земельної ділянки із земель комунальної власності у користування Національному меморіальному комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності для будівництва з метою вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні». Автори проекту звертають увагу на таке: відповідно до частини третьої ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог названого закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, а відповідно до частини четвертої – зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється. Відповідно, зазначається, що проект спрямований на забезпечення можливості функціонування та реалізації місії Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності, яка, серед іншого, полягає у збереженні, презентації та поширенні в Україні та світі історії боротьби українців за національну та особисту свободу, права та гідність.

21.02.2017 проект було прийнято і невдовзі підписано Президентом України.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 6059 від 08.02.2017 (Парубій А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо мови роботи Верховної Ради України та її органів. 20.02.2017 надано доопрацьований текст проекту на заміну, який тут і розглядається.

Основна суть запропонованих у проекті змін полягає у тому, що після їх прийняття народні депутати України зможуть виступати у парламенті виключно державною мовою, водночас як нині відповідно до статті 9 чинного Закону України «Про засади державної мовної політики» «промовець (зокрема, й народний депутат України) може виступати іншою мовою. Переклад його виступу на державну мову, у разі необхідності, забезпечує Апарат Верховної Ради України». У проекті пропонується визначити, що мовою роботи Верховної Ради України, її органів та посадових осіб є державна мова. Переклад виступів глав іноземних держав, глав парламентів іноземних держав, глав дипломатичних представництв іноземних держав, інших офіційних осіб іноземних держав та офіційних осіб міжнародних організацій, іноземців та осіб без громадянства державною мовою у разі необхідності забезпечує Апарат Верховної Ради України. У разі порушення промовцем вимог частини третьої статті 2 Регламенту головуючий зобов’язаний попередити про неприпустимість порушення вимог закону, а у випадку повторного порушення відповідних правил на пленарному засіданні парламенту головуючий на пленарному засіданні Верховної Ради України припиняє виступ промовця.

Свою ініціативу народний депутат пояснює, зокрема, тим, що занадто довго триває конституційне провадження у справі встановлення конституційності Закону України «Про засади державної мовної політики». Утім, питання є не таким однозначним. Так, ГНЕУ слушно звертає увагу,  що Конституція України та чинне виборче законодавство допускають обрання народним депутатом України особи, яка не володіє державною мовою. За цих умов ініціатива народного депутата (він же – голова Верховної Ради України) є щонайменше передчасною (до внесення належних змін у базовий закон про мови).

Проект 6067 від 09.02.2017 (Литвин В. М.) про внесення змін до статті 17 Закону України «Про політичні партії в Україні» (щодо удосконалення порядку подачі звітності політичних партій).

Пропонується зобов’язати політичні партії не лише оприлюднювати на веб-сайті свій щоквартальний звіт до Національного агентства з питань запобігання корупції, а й через 10 днів після підписання висновку агентства на нього оприлюднювати звіт з висновком у газеті «Голос України». Також уточнюється, що політична партія стосовно якої відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні» Національним агентством з питань запобігання корупції не прийнято рішення про фінансування її статутної діяльності з державного бюджету або яка відмовилась від такого фінансування, не подає звіт політичної партії про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру щодо кожної її місцевої організації, яка в установленому порядку набула статус юридичної особи.

Названі пропозиції вже в різних варіантах пропонувалися на розгляд парламенту. Загалом вони лежать суто в царині політичної волі.

Проект 6073 від 09.02.2017 (Підлісецький Л. Т.) про внесення змін до Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (щодо відкритого та прозорого формування складу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).

Замість існуючого порядку ротації членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, пропонується такий порядок формування її складу: «Перший склад Регулятора призначається не пізніше шести місяців з дати набрання чинності цим Законом у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону, з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом. З метою визначення кандидатів до першого складу Регулятора Конкурсна комісія оголошує прийом заявок на відкритий конкурс протягом 10 робочих днів з дати затвердження складу такої Конкурсної комісії. З метою забезпечення періодичної ротації складу Регулятора перший склад Регулятора призначається Указом Президента України на такий строк: один член Регулятора – на три роки, по два члени Регулятора – на чотири, п’ять та шість років відповідно. Строк призначення на посаду кожного члена першого складу Регулятора визначається на підставі результатів рейтингового голосування, проведеного Конкурсною комісією відповідно до положень частини третьої статті 8 цього Закону, та з урахуванням побажання кандидата на посаду члена Регулятора щодо призначення його на посаду на більш короткий строк, ніж той, який передбачено його місцем у рейтингу. Члени Регулятора, які виконують свої повноваження на дату набрання чинності цим Законом, мають право брати участь у конкурсному відборі на зайняття посади члена Регулятора на рівні з іншими кандидатами. Повноваження членів Регулятора, які виконують свої повноваження на дату набрання чинності цим Законом, припиняються достроково з дати призначення першого складу Регулятора. Члени Регулятора, повноваження яких припинені достроково у зв’язку з призначенням першого складу Регулятора, мають право на компенсацію заробітної плати у розмірі та протягом строку, встановлених частиною восьмою статті 8 цього Закону». В прикінцевих положення проекту також уточнюється, що «Суб’єктам, відповідальним за формування персонального складу Конкурсної комісії, в місячний строк з дня набрання чинності цим Законом визначити членів Конкурсної комісії з добору кандидатів на посади членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до положень статті 8 Закону».

Не зупиняючись на доволі спірному змістовному наповненні проекту (радимо ознайомитися з висновком ГНЕУ), слід звернути увагу на вкрай низький рівень технічного оформлення проекту. Зокрема в останньому наведеному з його положень лишається лише здогадуватися про ст. 8 якого закону йде мова.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 6038 від 06.02.2017 (Дерев’янко Ю. Б.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення прав працюючих громадян.

Проектом пропонується внести зміни до Кодексу законів про працю України та Закону України «Про оплату праці», внаслідок чого фактично відновиться дія попередньої редакції статей 95, 96 Кодексу законів про працю України, а також статей 3, 6, 10 Закону «Про оплату праці», яка діяла до прийняття Верховною Радою України  Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016. Крім того, пропонується внести зміни до КЗПП України, передбачивши зменшення розміру штрафів, які накладаються на юридичних та фізичних осіб – підприємців, які використовують найману працю, за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні (з 3 до 1 розміру мінімальної заробітної плати; а у разі, якщо такі дії відбуваються при проведенні перевірки з питань виявлення порушень щодо фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків – зі 100 до 3 розмірів мінімальної заробітної плати).

Проект 5709-1 від 09.02.2017 (Сольвар Р. М.) про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо розміру допомоги при народженні дитини та порядку її виплати з метою підвищення народжуваності в Україні.

Альтернативний проекту 5709 від 24.01.2017 (Бахтеєва Т. Д.) про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо розміру допомоги при народженні дитини та порядку її виплати з метою підвищення народжуваності в Україні (див. Бюлетень № 109).

Проект дослівно повторює ініціативи основного проекту щодо відновлення допомоги до досягнення дитиною трирічного віку, натомість радикально відрізняється в питання виплати допомоги при народженні дитини, пропонуючи таке: «Допомога при народженні дитини нараховується та виплачується у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виплати допомоги при народженні дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі, що дорівнює 5 мінімальним заробітним платам. Упродовж наступних 36 місяців допомога виплачується щомісячно у розмірі 1 мінімальної заробітної плати».

Проект 6063 від 09.02.2017 (Ільюк А. О.) про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення належного рівня соціального захисту родин з дітьми та встановлення справедливих соціальних гарантій дітям.

Фактично є альтернативним попередньому проекту та проекту 5709 від 24.01.2017 (Бахтеєва Т. Д.) про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо розміру допомоги при народженні дитини та порядку її виплати з метою підвищення народжуваності в Україні (див. Бюлетень № 109). Однак зміни пропоновані в проекті 6063 набагато більш значущі. Зміни вносяться не до 1, а до 7 законодавчих актів: Сімейного кодексу України та Кодексу законів про працю України, Законів України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», «Про відпустки», «Про дошкільну освіту» та «Про охорону дитинства». Напрями змін головне ті самі: підвищення (шляхом переходу до розрахунку у кількості розмірів прожиткового мінімуму для дітей віком до шести років) і відновлення прогресивної шкали виплат допомоги при народженні другої та третьої дитини, а також запровадження виплати допомоги до досягнення дитиною трирічного віку (із запровадженням мінімального розміру такої допомоги і порядку її розрахунку, а також з гарантіями для жінок які працюють на умовах неповного робочого часу). Крім того, передбачається: запровадження мінімального (гарантованого) розміру тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від обов’язку утримувати дитину, на рівні не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку; скасування норми, якою визначається, що максимальний розмір державної соціальної допомоги з урахуванням збільшення її розміру на кожну дитину, яка входить до складу малозабезпеченої сім’ї, не може перевищувати прожитковий мінімум для сім’ї; закріпити положення щодо обмеження можливості ліквідації дошкільних закладів; відновлення ряду положень щодо харчування для школярів, порядку його оплати, категорій осіб яким воно надається безоплатно та багато інших змін.

Загалом пропоновані зміни не є значною новелою, оскільки вже неодноразово пропонувалися в багатьох проектах змін в тім чи іншим виді та в різних поєднаннях.

Проект 5711-1 від 09.02.2017 (Довгий О. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання адміністративної відповідальності за порушення трудового законодавства.

Альтернативний проекту 5711 від 25.01.2017 (Продан О. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання адміністративної відповідальності за порушення трудового законодавства (див. Бюлетень № 109). Альтернативний проект є помітно коротшим за основний. Зміни до Кодексу законів про працю України переважно спрямовані на зменшення штрафів у ст. 265 у 2-3 рази або цілковите їх скасування. Також пропонується установити, що такі штрафи можуть бути накладені в установленому Кабінетом Міністрів України порядку керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, його заступниками, керівниками територіальних органів та структурних підрозділів (з питань, що належать до їхньої компетенції) цього органу, головами виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об’єднаних територіальних громад та їх заступниками на підставі акта про виявлення під час перевірки суб’єкта господарювання, який використовує найману працю, ознак порушення законодавства про працю. Названа постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку. Крім того, у Кодексі України про адміністративні правопорушення пропонується радикально звузити положення ст. 188-6 (в проекті – частина перша названої статті), встановивши відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю та/або загальнообов’язкове державне соціальне страхування лише «в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб». Доповнення статті новою частиною другою, яка передбачає відповідальність за «недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю та зайнятість населення, щодо якої дотримано всіх визначених законом вимог, та/або створення перешкод для проведення такої перевірки», принципово ситуацію не покращують.

Проект є менш радикальним, ніж основний, але й він принципово стоїть на сторожі інтересів саме юридичних осіб та їх власників, а не працівників.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 6037 від 06.02.2017 (Мусій О. С.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо адресних покажчиків на будівлях).

Пропонується доповнити названий кодекс новою ст. 152-2 «Відсутність номерних та адресних покажчиків на будівлях», якою встановити відповідальність за «відсутність на приватному будинку адресного номера, номера будинку та назви вулиці на: багатоквартирному будинку, будівлях підприємств, організацій, закладів, установ, об’єктів сфери послуг, а також недостовірність вказаних на будівлях адресних даних».

Не заперечуючи проти самої ідеї, слід звернути увагу на те, що проект не містить жодних пояснень, хто ж є порушником і до кого мають застосовувати засоби адміністративного впливу.

Проекти 6056 від 08.02.2017 (Сотник О. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення розширення повноважень органів Державної кримінально-виконавчої служби України та 5720-1 від 10.02.2017 (Сотник О. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання окремих питань підслідності.

Проекти є альтернативними проекту 5720 від 26.01.2017 (Паламарчук М. П.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо врегулювання окремих питань підслідності (див. Бюлетень № 109). Проект 6056 здебільшого повторював проект 5720 з такими відмінностями: положення про слідчі підрозділи органів Державної кримінально-виконавчої служби України видаляються ще з декількох статей Кримінального процесуального кодексу України; вносяться зміни того ж характеру до Закону України  «Про оперативно-розшукову діяльність»; проект не містить таких розлогих прикінцевих положень щодо перехідного періоду та передачі слідчих справ. 10.02.2017 текст проекту 6056 під назвою «про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання окремих питань підслідності» був зареєстрований як альтернативний до проекту 5720 під номером 5720-1. Відповідно 13.02.2017 проект 6056 було відкликано.

Проект 6057 від 08.02.2017 (Македон Ю. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо встановлення строку прийняття процесуального рішення прокурором під час досудового розслідування).

Проект передбачає дві зміни. Перша пов’язана з тим, що прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений погоджувати або відмовляти у погодженні клопотань слідчого до слідчого судді про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, чи самостійно подавати слідчому судді такі клопотання. Пропонується, щоб відповідні погодження або відмова на клопотання були надані не пізніше 72 годин після отримання клопотання. Крім того, пропонується дозволити притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора, який здійснював процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та/або підтримання державного обвинувачення у провадженні, якщо виправдання особи або закриття стосовно неї судом кримінального провадження відбулося через бездіяльність прокурора.

Певні сумніви викликає друга з ініціатив, адже в законодавстві вже є аналогічна норма, яка дозволяє притягнути прокурора до відповідальності в названій ситуації через «неналежне виконання службових обов’язків». Утім ГНЕУ у цьому питання підтримало розробників, тож питання є дискусійним.

Проект 6070 від 09.02.2017 (Соляр В. М.) про внесення змін до статті 242 Кримінального процесуального кодексу України.

Пропонується у названій статті виключити положення про те, що слідчий або прокурор зобов’язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених статтею 155 Кримінального кодексу України. Як зазначається у пояснювальній записці, даний проект безпосередньо пов’язаний із проект 2016 від 03.02.2015 (Луценко І. С.) про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо захисту дітей від сексуальних зловживань та сексуальної експлуатації, який наразі прийнятий у першому читанні (15.11.2016) і готується до другого. Автори проекту 6070 звертають увагу на те, що проектом 2016 пропонується комплексний підхід щодо вдосконалення законодавства у сфері захисту дітей від сексуальних зловживань та гармонізації законодавства України із положеннями Факультативного протоколу до Конвенції ООН про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, ратифікованого Верховною Радою України 3 квітня 2003 р., Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства, ратифікованої Україною 20 червня 2012 р. та Європейської соціальної хартії (переглянута), ратифікованої Україною 14 вересня 2006 р. Зокрема, проектом 2016 пропонується встановити чіткий мінімальний вік статевого повноліття, що робить вимогу ст. 242 КПК України зайвою.

 

Культура та освіта

 

Проект 6048 від 07.02.2017 (Крулько І. І.) про внесення змін до деяких законів України (щодо запровадження стандартів Ради Європи для молодіжних центрів і децентралізації роботи з молоддю).

Проектом пропонується створення молодіжних центрів, які визначаються як неприбуткові установи, що утворюються з метою вирішення питань соціального становлення та розвитку молоді. Молодіжні центри можуть утворюватися, реорганізовуватися та ліквідовуватися органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Питання утворення, функціонування, фінансування, напрямів діяльності та ліквідації молодіжних центрів визначаються Типовим положеннями про молодіжні центри, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Формою державного контролю визначена державна атестація молодіжних центрів, що здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері молоді, фізичної культури та спорту. У разі виявлення грубих порушень у діяльності молодіжного центру атестація проводиться позачергово. У разі визнання молодіжного центру неатестованим зазначений центр не має права надавати соціальні послуги у сфері соціального становлення молоді та у сфері національно-патріотичного виховання молоді. На жаль у питанні молодіжних центрів проект не виходить за межі загальних настанов. Друга ж частина ініціатив присвячена виключно питанням компетенції державних органів. Так, до компетенції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері молоді, фізичної культури та спорту пропонується віднести також такі положення: створює умови для соціального становлення та розвитку молоді; забезпечує виконання загальнодержавних програм і заходів у сфері соціального становлення та розвитку молоді та у сфері національно-патріотичного виховання молоді; залучає молодь до участі у формуванні та реалізації державної політики у сфері соціального становлення та розвитку молоді та у сфері національно-патріотичного виховання молоді; здійснює проведення державної атестації молодіжних центрів, надає відповідну методичну допомогу; затверджує методичні рекомендації щодо визначення потреби територіальної громади адміністративно-територіальної одиниці в утворенні та діяльності молодіжних центрів; виконує інші повноваження, визначені Законом України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» та покладеними на нього актами Кабінету Міністрів України.

Проект є дуже загальним і майже не містить конкретики. Лишається незрозумілим, для чого створюються ці центри і чи усі неприбуткові установи, що утворюються з метою розвитку молоді підпадають під вимоги цього проекту щодо держаної атестації молодіжних центрів.

Проект 6060 від 08.02.2017 (Співаковський О. В.) про внесення зміни до пункту 6 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».

Пропонується установити, що президенти, перші віце-президенти, віце-президенти, головні учені секретарі, академіки-секретарі відділень та члени Президії Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, які перебувають на своїх посадах на момент набрання чинності Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», мають право після закінчення строку своїх повноважень бути обраними ще не на один, як у чинному акті, а не два строки.

Аргументація ініціаторів проекту дуже нагадує обґрунтування сумної слави «третього строку» Л. Д. Кучми. З іншого боку, заслуговує на увагу застереження ГНЕУ, що Національна академія наук та галузеві академії наук України за своєю природою є науковими самоврядними організаціями, а тому закон не повинен встановлювати обмеження щодо перебування на посаді осіб, які здійснюють загальне науково-організаційне керівництво поточною діяльністю академій. Ці питання мають регулюватися в їх статутах. За всіх обставин перегляд лише цього з багатьох дискусійних положень Закону, на нашу думку, явно йде в розріз із суспільними очікуваннями.

Проект 6064 від 09.02.2017 (Артюшенко І. А.) про внесення змін до статті 4 Закону України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» (щодо занесення пам’яток Другої світової війни до Державного реєстру нерухомих пам’яток України).

Пропонується скасувати Єдиний національний реєстр пам’яток Другої світової війни 1939–1945 років, а натомість зазначити, що «Пам’ятки Другої Світової війни 1939–1945 років заносяться до Державного реєстру нерухомих пам’яток України відповідно до закону».

Оцінюючи цю ініціативу, слід врахувати, що підстави та умови включення пам’яток до названих реєстрів не є тотожними. Відповідно, цілком справедливим є зауваження ГНЕУ про те, що реалізація цього проекту може призвести до того, що певна частина пам’яток Другої Світової війни 1939–1945 років, яка не буде включена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України, при скасуванні Єдиного національного реєстру пам’яток Другої світової війни 1939–1945 років, по суті залишиться поза межами правової охорони з боку держави.

Проект Постанови 6066 від 09.02.2017 (Парасюк В. З.) про відзначення 100-річчя від дня заснування громадської організації Союз Українок України. 29.03.2017 поданий доопрацьований текст проекту постанови, який тут і розглядається.

У проекті зазначається, що 21 лютого 2017 року виповнюється 100 років від часу створення Союзу Українок. Патріотична жіноча організація започаткувала свою діяльність, об’єднавши громадські організації, які розрізнено діяли у Галичині – Жіночу громаду та Дівочі гуртки. Враховуючи історичний внесок Союзу Українок у боротьбу за незалежну Українську державу, її відновлення та розвиток, волонтерську діяльність, моральну та матеріальну підтримку воїнів АТО та їх родин, виховання патріотичних почуттів у наших дітей та молоді, усвідомлюючи відповідальність суспільства за майбутнє Держави пропонується відзначити даний ювілей на державному рівні. Серед рекомендацій до заходів слід відзначити такі: провести низку наукових конференцій, «круглих столів», наукових семінарів, присвячених ювілею; організувати висвітлення в засобах масової інформації заходів, що проводитимуться у зв’язку з відзначенням 100-річчя від дня заснування громадської організації Союз Українок України тощо.

Чи не єдиний коментар який можна дати – чому згадали про таку подію так пізно?

 

Питання сільського господарства та земельних справ

 

Проект 6035 від 06.02.2017 (Денисенко А. П.) про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань економічної політики.

Пропонується віднести до сфери регулювання Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» паливну деревину. Основні ж зміни стосуються скасування чинної заборони експорту лісоматеріалів у необробленому вигляді. Натомість у прикінцевих положеннях названого закону запроваджується вимога щодо того, щоб на період до 1 січня 2020 року зовнішньоекономічні контракти (договори) на експорт лісоматеріалів необроблених та/або деревини паливної підлягали державній реєстрації. Проектом визначаються вимоги до реєстрації зовнішньоекономічного контракту (договору) на експорт лісоматеріалів необроблених та/або деревини паливної; прописується порядок відповідного розгляду заяви на реєстрацію; дається виключний перелік підстав для відмови у видачі картки реєстрації-обліку тощо.

Проект розглядає проблему лісової галузі виключно з комерційної мети. Натомість названий мораторій на експорт лісоматеріалів зумовлений насамперед екологічними підставами. Загалом проект викликає чимало заперечень. Щодо деяких рекомендуємо звернути до висновку ГНЕУ.

Проект 6049 від 07.02.2017 (Івченко В. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації використання масивів земель сільськогосподарського призначення.

Під  «оптимізацією» у цьому проекті розуміються заходи щодо збереження масиву земель у разі наявності всередині масиву нерозподілених земельних ділянок та невитребуваних земельних часток (паїв) або/та земельних ділянок, власники яких вирішили самостійно обробляти їх або передати в оренду іншій особі. Йдеться насамперед про обмін рівноцінними земельними ділянками за відповідними проектами землеустрою. Якщо власники приватних земельних ділянок можуть здійснити обмін рівноцінними земельними ділянками згідно із чинним законодавством, то обмін державних/комунальних земельних ділянок на рівноцінні земельні ділянки приватної власності досі був лише теоретично передбачений, але не врегульований процедурно. Щоб зробити це реальним, пропонується внести зміни до низки законодавчих актів. Щоб стимулювати господарське використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і  земельних часток (паїв) всередині масивів, які перешкоджають цілісності його використання, крім запровадження механізму обміну ділянками, пропонується встановити, що у разі, якщо до 1 січня 2020 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, така невитребувана земельна частка (пай), після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у випадку необхідності формування), передається до комунальної власності територіальної громади, на території якої вона розміщена, в порядку визнання майна безхазяйним.

Проект видається практично важливим, що не виключає дуже обережного ставлення до тих його пропозицій, які стосуються умов і механізму визнання земельної ділянки безхазяйним майном.

Проект 6055 від 08.02.2017 (Медуниця О. В.)про внесення змін до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» (щодо Аграрного фонду).

Пропонується виключити з названого закону положення про Аграрний фонд, натомість запровадити інститут державних інтервенційних агентів. Державним інтервенційним агентом може бути виключно суб’єкт господарювання державного сектору економіки, який уповноважений Кабінетом Міністрів України провадити державні аграрні інтервенції на організованому аграрному ринку. Фінансування державного інтервенційного агента здійснюється шляхом наповнення статутного капіталу, в межах якого здійснюється формування державного інтервенційного фонду. Суб’єкт господарювання, який уповноважений на виконання функцій державного інтервенційного агента, не підлягає приватизації. Умови та критерії визначення суб’єкта господарювання державного сектору економіки, який може бути уповноважений на здійснення державних аграрних інтервенцій на організованому аграрному ринку, затверджуються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства. Державний інтервенційний агент у частині виконання завдань, визначених названим законом, підпорядковується, є підзвітним та підконтрольним згаданому центральному органу виконавчої влади. На виконання проекту Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності ним як законом уповноважується ліквідувати державну спеціалізовану бюджетну установу Аграрний фонд і розробити та винести на розгляд Верховної Ради України концепцію стимулювання та розвитку сільського господарства України. Дані ініціативи, як зазначають ініціатори проекту, пов’язані з неефективною роботою Аграрного фонду, невиконанням ним планових завдань щодо формування державного інтервенційного фонду та не забезпечення продовольчої безпеки населення.

Головна вада проекту – «скромність» пропонованих ініціатив. Положення про державних інтервенційних агентів є дуже короткими і декларативними. Запроваджуючи принципово новий спосіб впливу на ринок, варто було докладніше розкрити порядок уповноваження відповідних осіб на функціонування як державних інтервенційних агентів, розписати порядок їх діяльності, контролю за ними тощо. Адже докладність процедур та їх формальна юридична визначеність мають першорядне значення для лібералізації законодавства та ліквідації корупційних ризиків.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 6033 від 06.02.2017 (Денисенко А. П.) про захист прав інвесторів житлового будівництва та врегулювання зобов’язань відносно довгобудів.

У статті 1 проекту зазначається, що ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади врегулювання зобов’язань перед особами, кошти яких прямо чи опосередковано залучені у будівництво багатоквартирних житлових будинків, із завершення будівництва та введення їх в експлуатацію, а також із передачі особам у власність квартир або приміщень соціально-побутового призначення у таких будинках. Зазначається, що заходи з врегулювання зобов’язань відносно довгобудів, мають тимчасовий характер та запроваджуються з метою забезпечення ефективної процедури захисту прав і законних інтересів осіб, кошти яких були прямо чи опосередковано залучені у будівництво багатоквартирних житлових будинків, що мають ознаки довгобудів. Довгобуд визначається як незавершений будівництвом об’єкт житлового будівництва, який одночасно відповідає таким критеріям: будівництво об’єкта відбувалось із залученням прямо чи опосередковано коштів не менш ніж десяти фізичних осіб; з настання дати завершення будівництва чи здачі об’єкта в експлуатацію, обумовленої в договорах, що передбачали передачу майнових прав на незавершений будівництвом об’єкт та/або у відповідних рішеннях органів місцевого самоврядування про надання в оренду земельної ділянки для будівництва об’єкта, минуло більш ніж три роки; будівництво об’єкта розпочалось до набрання чинності цим Законом. Проект має досить значний обсяг і містить детальний порядок процедури врегулювання зобов’язань відносно довгобуду. До нього додаються прикінцеві положення, які передбачають багато змін до чинного законодавства.

Слід цілковито підтримати ініціативу врегулювати таке насущне питання, однак проект містить чимало досить неоднозначних положень і загалом потребує ретельної уваги спеціалістів.

Проект 6042 від 07.02.2017 (Розенблат Б. С.) про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (щодо належного захисту законних інтересів суб’єктів господарювання під час державного нагляду).

Зміни зосереджені на удосконаленні та деталізації процедур перевірок. Зокрема, пропонується уточнити, що в посвідченні на проведення позапланових заходів зазначаються конкретні положення частини 1 ст. 6 названого закону, що надають органу контролю (нагляду) повноваження на проведення такого заходу. Далі пропонується уточнити, що перед початком перевірки посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов’язані пред’явити службові посвідчення, посвідчення (направлення) на проведення заходу, а у разі здійснення заходу на основі звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров’ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави – документ про погодження проведення заходу центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідним державним колегіальним органом. Посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов’язані надати суб’єкту господарювання копії посвідчення (направлення) та документу центрального органу виконавчої влади або державного колегіального органу про погодження проведення заходу. Зазначається, що суб’єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу,  у разі якщо: вони не пред’явили будь-який з документів, передбачених законом; посвідчення (направлення) на проведення заходу не містить всіх передбачених законом відомостей; не дотримано вимоги абзацу 3 частини 1 ст. 6 вищеназваного закону щодо попереднього повідомлення про виправлення помилки (у разі якщо підставою для проведення заходу встановлено виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб’єктом господарювання у документі обов’язкової звітності).

Проект викликає неоднозначні враження. З однієї сторони слід вітати такі ініціативи, спрямовані на деталізацію процедур. З іншої, ряд пропозиції проекту вступають у конфлікт з вимогами Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 3 листопада 2016 року.

Проект 6069 від 09.02.2017 (Писаренко В. В.) про внесення змін до Закону України «Про ринок природного газу» щодо реалізації прав мешканців гуртожитків як побутових споживачів.

Пропонується уточнити визначення терміну «побутовий споживач», додавши до такого визначення два уточнення в дужках щодо гуртожитків: «побутовий споживач – фізична особа (у тому числі мешканець гуртожитку), яка придбаває природний газ з метою використання для власних побутових потреб, у тому числі для приготування їжі, підігріву води та опалення своїх  жилих приміщень (житлових кімнат у гуртожитку), що не включає професійну та комерційну діяльність». У пояснювальній записці зазначається, що значна кількість закладів освіти у своєму структурному підрозділі мають гуртожитки, в яких природний газ використовується виключно для приготування їжі, підігріву води і не включає професійну та комерційну діяльність. Тобто, природний газ в гуртожитках використовується для власних побутових потреб його мешканців. Натомість навчальний заклад є юридичною особою, тому закупівля природного газу для потреб гуртожитків здійснюється як закупівля юридичною особою і відповідно до положень чинного Закону України «Про ринок природного газу» не може бути віднесена як закупівля для побутових споживачів.

Проект спрямований на врегулювання складної проблеми неналежними засобами. Має йтися не про особливий різновид «побутових споживачів», якими відповідно до законодавства і так є мешканці гуртожитків, а про упорядкування питання закупівель юридичними особами газу та інших комунальних послуг для своїх гуртожитків та іншого житла на умовах, передбачених для побутових споживачів.

Проект 6074 від 09.02.2017 (Дзюблик П. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо приведення у відповідність до європейських норм та вимог законодавства про охорону біорізноманіття).

Змін дуже багато і вони є вельми різноплановими. Загалом пропонується уточнити положення Кодексу України про адміністративні правопорушення та Законів України «Про Червону книгу України», «Про природно-заповідний фонд України», «Про рослинний світ», «Про тваринний світ», «Про мисливське господарство та полювання» та «Про захист тварин від жорстокого поводження». Серед змін слід назвати такі: заборона пересувних цирків з тваринами; дозволяється полювання на самців лося лише у вересні–грудні; принципово змінюється принцип обчислення такси для визначення розміру відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства в сфері мисливського господарства та полювання (замість відсоткових ставок на основі ринкових цін запроваджуються чіткі ставки у неоподатковуваних мінімумах доходів громадян); заборона у період масового розмноження диких тварин, з 1 квітня до 15 червня, також промислового рибальства, меліоративних виловів водних біоресурсів, виловів водних біоресурсів у науково-дослідних, науково-промислових і дослідно-конструкторських цілях; пропонується заборонити спеціальне використання (добування, збирання) об’єктів Червоної книги України у селективних цілях; на території природних заповідників забороняється будь-яка господарська та інша діяльність, що суперечить цільовому призначенню заповідника, порушує природний розвиток процесів  та явищ або створює  загрозу  шкідливого  впливу  на  його природні комплекси та об’єкти, у тому числі всі види рубок, ліквідація захаращеності, звалища, розміщення пасік та інші зміни.

Проект потребує ретельної уваги з боку спеціалістів. Утім, помітно, що створюються значні ускладнення для наукового вивчення флори і фауни. Всі ж аргументи авторів проекту зводяться до доволі загальних посилань на документи ЄС.

Проект 6075 від 10.02.2017 (Давиденко В. М.) про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» щодо виробництва алкогольних напоїв із спирту солодового.

Пропонується доповнити названий закон положенням про застосування спирту солодового, який визначається як «спирт солодовий – спирт, отриманий шляхом дистиляції збродженого сусла та /або пива за спеціальною технологією з можливою подальшою витримкою в дубовій тарі не менше трьох років для виробництва алкогольних напоїв (у тому числі віскі)». Фактично інші зміни зводяться до доповнення назв статей, назви та преамбули самого закону словами «спирту солодового» у відповідних відмінках. Автори у пояснювальній записці зазначають, що метою проекту є законодавче унормування питань державного регулювання виробництва вітчизняними підприємствами алкогольних напоїв, у тому числі віскі, в частині вимог щодо спирту солодового, усунення законодавчої колізії у регулюванні цього питання.

Видається, що проект слід було б доповнити і певними вимогами щодо продукції зі спирту солодового, або ж передбачити прийняття відповідного спеціального закону.

 

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори