пошук  
версія для друку
25.04.2017 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 112 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 13.02.2017 – 17.02.2017

   

Надійшло 45 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 25 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням тимчасових слідчих комісій тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект 0133 від 13.02.2017 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди (у формі обміну нотами) між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Словенія про здійснення оплачуваних видів діяльності членами сімей співробітників дипломатичних представництв, консульських установ та представництв при міжнародних організаціях.
Угоду вчинено у листопаді 2016 року у формі обміну нотами. Передбачається, що ратифікація Угоди сприятиме подальшій реалізації права на працю, підтримки рівня кваліфікації та отримання можливості для подальшого професійного розвитку членами сімей співробітників дипломатичних представництв та консульських установ України в Республіці Словенія та Республіки Словенія в Україні. Угода має спростити порядок працевлаштування цієї категорії осіб та створити на взаємній основі правові підстави для працевлаштування як членів сімей працівників дипломатичної служби України в Словенії, так і членів сімей персоналу дипломатичних установ Словенії в Україні.
Проект є доволі типовим і спрямованим на вирішення цілком зрозумілих питань. Не менш двох таких угод вже були ратифіковані парламентом за останні два роки.
Проект 0134 від 13.02.2017 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Чорногорії про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і вантажів.
Згадану Угоду підписано 13 червня 2013 року в м. Києві. Положення цієї Угоди регулюють здійснення міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автотранспортними засобами між територіями держав Договірних Сторін, транзитом через їхні території та до/з третіх держав на основі відповідних дозволів, що видаються уповноваженими органами Договірних Сторін, та перевезень, що звільнені від таких дозволів. Зокрема, передбачається, що дозвіл видається на ім’я перевізника та не може передаватись третій особі. Очікується, що ратифікація Угоди забезпечить надійний міжнародно-правовий механізм для реалізації та активізації процесу двосторонніх міждержавних зв’язків між Україною та Чорногорією, а також створить сприятливі умови для покращення транспортних зв’язків між двома країнами, сприятиме розвитку співробітництва у галузі автомобільного транспорту та налагодженню ділових зв’язків.
Проект 6085 від 15.02.2017 (Юринець О. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо транскордонного співробітництва.
В основу проекту покладено Рекомендації парламентських слухань на тему: «Транскордонне співробітництво як чинник євроінтеграційних процесів України» (затверджені Постановою ВР України від 21 вересня 2016 року). Крім того, проект фактично поглинає ініціативи проекту 3172 від 23.09.2015 (Брензович В. І.) про внесення змін до Закону України «Про транскордонне співробітництво» (щодо заснування об’єднання єврорегіонального співробітництва) (див. Бюлетень № 41), який 01.11.2016 не був включений до порядку денного. Змін досить багато, зокрема пропонується закріпити визначення «об’єднання єврорегіонального співробітництва – форма органу транскордонного співробітництва зі статусом юридичної особи відповідно до національного законодавства держави, на території якої є її місцезнаходження», «європейське об’єднання територіального співробітництва – об’єднання суб’єктів транскордонного співробітництва України та відповідних суб’єктів сусідніх держав – членів Європейського Союзу зі статусом юридичної особи відповідно до національного законодавства держави-члена ЄС, на території якого є його місцезнаходження» та «транскордонне об’єднання – добровільне об’єднання суб’єктів та/або учасників транскордонного співробітництва України та сусідніх держав, передбачене угодою про транскордонне співробітництво». Суттєво змінюється мета транскордонного співробітництва, яка визначається тепер як «формування добросусідських відносин та поглиблення їх взаємодії між суб’єктами та учасниками транскордонного співробітництва, що сприяє спільному вирішенню завдань місцевого та регіонального розвитку». Зазначається, що транскордонне співробітництво може здійснюватися також і через створення транскордонних об’єднань та органів транскордонного співробітництва, зокрема, об’єднань єврорегіонального співробітництва, європейських об’єднань територіального співробітництва, або шляхом розроблення та реалізації спільних ініціатив, заходів, проектів, програм та стратегій в окремих сферах, що передбачає координацію співробітництва та акумулювання ними на визначений період ресурсів з метою спільного здійснення відповідних заходів. Багато уваги приділено особливостям фінансування такого співробітництва, відповідним повноваженням центральних та місцевих органів влади, а також питанням прикордонної торгівлі.
Пропозицій дуже багато. Власне, як зазначалося, в їх основі є рекомендації парламентських слухань. Утім, спеціалістам слід звернути увагу на належний порядок реалізації цих рекомендацій.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 6079 від 13.02.2017 (Македон Ю. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вирішення проблемних питань проведення антитерористичної операції та посилення боротьби з тероризмом).
Згідно з пояснювальною запискою проект був розроблений Службою безпеки України на виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України. Найсуттєвішою слід визнати пропозицію уповноважити слідчих органів безпеки здійснювати досудове розслідування злочинів, що загрожують життєво важливим національним інтересам України. Рішення про наявність загрози життєво важливим національним інтересам України внаслідок вчинення конкретного злочину приймає керівник органу досудового розслідування органів безпеки за погодженням із прокурором. Під життєво важливим національним інтересом України пропонується розуміти життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток. Проект також пропонує активно залучати оперативні підрозділи до проведення «процесуальних дій, пов’язаних із забезпеченням кримінального провадження чи здійсненням досудового розслідування». Дуже суттєвим видається і те, що наявний у чинному законодавстві конкретний і вичерпний перелік випадків, коли уповноважені службові особи мають право без ухвали слідчого судді або суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, пропонується доповнити таким положенням «за наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі, якщо ця особа намагалася втекти, або якщо вона не має постійного місця проживання, або якщо не встановлено особи підозрюваного». Тобто, як видається, будь-кого можна оголосити підозрюваним з посиланням на наявність «інших даних» та затримати під приводом відсутності належних відомостей про особу чи її місце проживання. Також пропонується закріпити, що у виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із урятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, негласна слідча (розшукова) дія може бути розпочата на підставі рішення слідчого не лише до постановлення ухвали слідчого судді, а, на відміну від чинного порядку, і без погодження з прокурором. Серед інших ініціатив відзначимо такі: клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна пропонується подавати не наступного дня, а протягом 3 робочих днів (а отже, в разі вилучення майна в п’ятницю, це фактично 5 діб); скасовується право підозрюваного та його захисника подати заперечення на клопотання про продовження строку досудового розслідування. Крім того, пропонується доповнити Закон України «Про боротьбу з тероризмом» визначенням терміну антитерористичні заходи, а саме: «заходи, що здійснюються з метою запобігання, виявлення та припинення терористичної діяльності, мінімізації наслідків такої діяльності». Передбачається спростити (розширити коло уповноважених осіб) прийняття рішень про проведення антитерористичної операції або про знешкодження терориста (терористів) та інші заходи, спрямовані на посилення державних органів безпеки та охорони правопорядку із одночасним послаблення контролю за їх діяльністю.
Проект є доволі типовим прикладом розуміння «ефективного законодавства» з позицій силових відомств, яке можна звести до формули: максимум повноважень і мінімум обтяжуючого контролю і нагляду. Утім, на нашу думку, кожне повноваження таких відомств має передбачати правові межі і противаги.
Проект 6086 від 15.02.2017 (Македон Ю. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питань організації та забезпечення охорони державної таємниці.
Проект дослівно повторює проект 5639 від 13.01.2017 (Вінник І. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питань організації та забезпечення охорони державної таємниці (див. Бюлетень № 107), який було відкликано 09.02.2017.
Проект 6086 було в свою чергу відкликано вже 23.02.2017.

Ідеологічні питання

Проект 6078 від 13.02.2017 (Рабінович В. З.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності за невиконання Президентом України, народними депутатами України, депутатами місцевих рад, сільськими, селищними, міськими головами передвиборної програми.
Головна пропозиція проекту полягає у доповнені Кримінального кодексу України новою статтею 160-1 «Невиконання передвиборної програми Президентом України і народними депутатами України, депутатами місцевих рад, сільськими, селищними, міськими головами» такого змісту: «Невиконання Президентом України його передвиборної програми, невиконання передвиборної програми партії народними депутатами України, обраними від цієї партії у загальнодержавному окрузі, народними депутатами України, обраними в одномандатному окрузі, депутатами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатами місцевих рад, сільськими, селищними, міськими головами, а так само бездіяльність цих осіб в частині виконання своєї передвиборної програми, – карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років». Зміни запропоновані також до Законів України «Про вибори народних депутатів України», «Про статус народного депутата України», «Про вибори Президента України», «Про місцеві вибори», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад» і Кримінального процесуального кодексу України. В них закріплюється загальний обов’язок кандидатів на виборні посади (пости) додержуватися своєї передвиборної програми, визначається з незначними редакційними відмінностями, що «передвиборна програма складається з переліку конкретних дій кандидатів та строків їх виконання, і є зобов’язанням кандидата перед виборцями».
Проект не має належної юридичної визначеності у питанні про елементи, зокрема суб’єктивної сторони, запропонованого складу злочину, а тому у поданому вигляді видається суто популістською піар-акцією.

Відносини між владними суб’єктами

Проект 6059-1 від 13.02.2017 (Вілкул О. Ю.) про внесення зміни до Регламенту Верховної Ради України щодо недопущення обмеження права народних депутатів України та інших осіб на виступ рідною мовою мовних меншин України під час засідань Верховної Ради України та її органів.
Альтернативний проекту 6059 від 08.02.2017 (Парубій А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо мови роботи Верховної Ради України та її органів (див. Бюлетень № 111). Основна ідея проекту полягає в тому, щоб закріпити у Регламенті Верховної Ради України, що промовець (зокрема, народний депутат, офіційна особа іноземної держави або міжнародної організації, інші офіційні особи та інші запрошені) може вільно обирати мову виступу, в тому числі виступати рідною мовою мовних меншин України.
Утім, як зазначають експерти ГНЕУ, це суперечить конституційній нормі, згідно з якою основною мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади є державна мова. На їхню (можливо, небезспірну) думку, право на виступ в парламенті недержавною мовою з відповідним перекладом повинні мати лише ті народні депутати України, які не володіють державною мовою. Є до проекту і ряд зауважень юридично-технічного характеру. Зокрема, у подібних вторинних актах (проектах) «про внесення змін» преамбула є недоречною.
Проект 6073-1 від 14.02.2017 (Рябчин О. М.) про внесення змін до Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (щодо невідкладної ротації чинного складу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг).
Альтернативний проекту 6073 від 09.02.2017 (Підлісецький Л. Т.) про внесення змін до Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (щодо відкритого та прозорого формування складу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) (див. Бюлетень № 111).
Порівняно з основним проектом передбачається не лише внести зміни у прикінцеві і перехідні положення, а й уточнити порядок проведення відбору кандидатів до складу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Зокрема пропонується замінити саму назву комісії, що здійснюватиме такий відбір кандидатів з конкурсної на відбіркову. Останнє призвело до внутрішнього конфлікту в тексті, адже у змінах до прикінцевих і перехідних положень, які значною мірою перейшли від основного проекту, збережено назву «конкурсна комісія». Загалом характеризуючи ініціативи, варто звернути увагу на те, що пропонується посилити вимоги до кандидатів, особливо стосовно можливого конфлікту інтересів, ускладнити процедуру відбору, передати від Президента України до парламенту ряд функцій щодо призначення на посади тощо.
Проект є більш осяжним, порівняно з основним, але значна частина нових змін видається доволі дискусійною. Як і основний проект, проект 6073-1 викликав жваву критику з боку ГНЕУ. Профільний же Комітет з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки не прийняв щодо них ніякого однозначного рішення, переклавши вирішення питання на весь депутатський загал.

Права громадян та їх об’єднань

Проект 6087 від 15.02.2017 (Острікова Т. Г.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури державного нагляду (контролю) за додержанням законодавства про працю та відповідальності за правопорушення у цій сфері.
Фактично проект альтернативний проектам 5711 від 25.01.2017 (Продан О. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання адміністративної відповідальності за порушення трудового законодавства (див. Бюлетень № 109) та 5711-1 від 09.02.2017 (Довгий О. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання адміністративної відповідальності за порушення трудового законодавства (див. Бюлетень № 111).
На відміну від двох названих проектів, проект 6087 не лише радикально зменшує розміри штрафів з юридичних осіб та ФОП (за трудовим законодавством), а також з їхніх посадових осіб (за адміністративним законодавством) за порушення вимог Кодексу законів про працю України, але й визначає випадки, коли штрафи не стягуються загалом. Зокрема, «у разі вчинення юридичною особою або фізичною особою – підприємцем правопорушень, передбачених абзацами другим – п’ятим, сьомим частини другої цієї статті (ст. 265 КЗпП України – авт. огл.), вперше, фінансові санкції (штрафи), передбачені цією статтею, не застосовуються. У цьому разі юридичній особі, фізичній особі – підприємцю не пізніше трьох робочих днів з останнього дня проведення перевірки вноситься припис про усунення виявлених порушень вимог законодавства про працю із зазначенням граничного строку його виконання, який не може бути меншим ніж п’ятнадцять робочих днів. Юридична особа, фізична особа – підприємець, яка одержала припис про усунення порушень вимог законодавства про працю, зобов’язана в установлений у приписі строк подати до органу контролю інформацію про усунення зазначених у приписі порушень. У разі неподання зазначеної інформації або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданої інформації позапланова перевірка виконання юридичною особою або фізичною особою – підприємцем припису може проводитися органом контролю у будь-який час протягом шести місяців з дня закінчення граничного строку виконання припису без попереднього повідомлення юридичної особи або фізичної особи – підприємця. Невиконання припису щодо усунення порушень вимог законодавства про працю тягне за собою застосування до юридичної особи, фізичної особи – підприємця фінансових санкцій (штрафу), передбачених цієї статтею за відповідні порушення». Натомість збільшуються розміри деяких штрафів, передбачених як санкції у ст. 166-21 «Порушення порядку здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» Кодексу України про адміністративні правопорушення. Проект передбачає встановлення додаткових обмежень щодо визначення дій юридичної особи чи ФОП як недопущення посадових осіб органу контролю до проведення перевірки або створення перешкод у проведенні перевірки. Також значна частина змін присвячена проблемі передачі від органів Державної фіскальної служби до органів місцевого самоврядування повноважень щодо контролю за дотриманням законодавства про працю.
Не викликає заперечень те, що має існувати баланс законодавчого регулювання відносин роботодавців і робітників, елементом якого є і контроль за порушенням законодавства про працю. Втім, пропонована проектом реформа має дещо односторонній характер і не передбачає альтернативних засобів забезпечення прав найманих працівників замість тих санкцій, які скасовуються або зменшуються.

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 6080 від 13.02.2017 (Лубінець Д. В.) про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (щодо складення повної ухвали).
Пропонується доповнити статтею 87 «Надсилання рішень та ухвал» названого кодексу такими положеннями: У разі проголошення у судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин ухвали господарський суд повідомляє, коли буде складена повна ухвала. Ухвала суду, яка містить вступну та резолютивну частини, підписується всім складом господарського суду і додається до справи. Повна ухвала має бути складена у строк не більше трьох днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини ухвали. Передбачається, що прийняття проекту сприятиме забезпеченню права учасників судового процесу на своєчасне та обґрунтоване оскарження винесених господарським судом ухвала.
Проект 6088 від 15.02.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо технічного регулювання у сфері спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку та інших технічних засобів негласного отримання інформації.
Ініціатори проекту звертають увагу, що абзацом четвертим пункту 1 статті 5 Закону України «Про технічні регламенти та оцінку відповідності» встановлено, що функції технічного регулювання відповідно до визначених сфер діяльності здійснюються центральними органами виконавчої влади. Водночас Служба безпеки України не вважається центральними органами виконавчої влади. Тому у названий Закон, а також у Закон України «Про Службу безпеки України» пропонується внести зміни з тим, щоб забезпечити покладення на Службу безпеки України здійснення функцій щодо технічного регулювання у сфері спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку та інших технічних засобів негласного отримання інформації.
Не заперечуючи проти ініціативи по суті, маємо все ж звернути увагу на зауваження ГНЕУ, що термінологія проекту не завжди узгоджується з чинним законодавством, а також на те, що недоцільно заради одного конкретного випадку надавати повноваження у сфері технічного регулювання всім «іншим державним органам», крім Служби безпеки України.

Культура та освіта

Проект 6092 від 16.02.2017 (Мусій О. С.) про внесення змін до статті 62 Закону України «Про вищу освіту» (щодо визначення частки студентів, які мають право на отримання академічної стипендії).
Проект фактично альтернативний ряду проектів, спрямованих на внесення змін до розмірів та порядку виплати стипендій. За своїм змістом він дослівно повторює два абзаци з проекту 5654 від 18.01.2017 (Писаренко В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення порушених прав студентів (див. Бюлетень № 108).
Порівняно з іншими проектами не містить якихось особливостей.

Питання сільського господарства та земельних справ

Проект 6083 від 14.02.2017 (Дзюблик П. В.) про внесення змін до Закону України «Про насіння і садивний матеріал» (щодо забезпечення умов ефективного ведення лісового насінництва та розсадництва).
Проект пропонує доповнити названий закон новими поняттями, а саме «лісове насінництво – система селекційних і організаційно-технічних заходів, спрямованих на одержання в промислових обсягах насіння лісових рослин із цінними спадковими ознаками» та «моніторинг лісового насінництва та розсадництва – комплекс наукових, технічних, технологічних, організаційних та інших засобів, які забезпечують систематичний контроль за станом та тенденціями розвитку лісового насінництва та розсадництва». Пропонується доповнити перелік органів виконавчої влади, що здійснюють державне управління та регулювання у сфері насінництва та розсадництва, «центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства» і, відповідно, пропонується перелік повноважень цього органу у сфері насінництва та розсадництва. Також закріплюється, що сертифікати на насіння або сертифікати на садивний матеріал видів лісових рослин можуть бути видані, якщо насіння та/або садивний матеріал за посівними якостями та/або товарними якостями відповідають вимогам законодавства у сфері насінництва та розсадництва. Суб’єктами видання сертифікатів, що засвідчують посівні якості насіння або товарні якості садивного матеріалу видів лісових рослин, є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, або органи з оцінки відповідності, що належать до сфери його управління. Визначення посівних якостей насіння або товарних якостей садивного матеріалу видів лісових рослин здійснюється органом з оцінки відповідності у лісовому насінництві та розсадництві шляхом аналізу проб, відібраних від партій насіння та/або садивного матеріалу його спеціалістом. Проба насіння видів лісових рослин, заготовленого для власного використання, відбирається представником фізичної особи – підприємця або юридичної особи. Проект передбачає й інші менш суттєві зміни. Як зазначається у пояснювальній записці, щорічно в Україні для відтворення лісів заготовлюється близько одного мільйона кілограм лісового насіння, що отримується з лісонасінної бази. Якісне насіння і садивний матеріал лісових рослин є основою підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів і збереження природного різноманіття в лісах. Тому законодавче врегулювання питань ведення лісового насінництва та розсадництва за видами лісових рослин унеможливить використання низькоякісного лісового насіння та садивного матеріалу невідомого походження та забезпечить виконання основних вимог щодо ведення лісового господарства в Україні.
Пояснювальна записка не відповідає на головне питання – чим не влаштовує існуюча система регулювання у сфері насінництва та розсадництва стосовно лісного господарства? Тим більше, як слушно відзначило ГНЕУ, відповідні зміни «здебільшого зводяться до поширення загальних вимог щодо насіння та садивного матеріалу на насіння та садивний матеріал лісових рослин, суттєво не вплинуть на регулювання відповідних відносин».

Проекти з інших питань

Проект 6077 від 13.02.2017 (Фельдман О. Б.) про внесення змін до статті 42 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (щодо захисту прав громадян-інвесторів житла у випадку банкрутства).
Пропонується установити, що об’єкти незавершеного будівництва житлового призначення, що належать юридичній особі – банкруту, передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Зазначається, що після передачі об’єкту незавершеного будівництва житлового призначення до комунальної власності відповідної територіальної громади, майнові права громадян – інвесторів житла зберігаються у повному обсязі. На думку ініціаторів проекту, його прийняття створить умови, для придбання житла у власність тими громадянами, які інвестували у будівництво і опинились в ситуації банкрутства замовника.
Проект потребує значного уточнення як щодо його аргументації, так і щодо розкриття процедури відповідного набуття власності.
Проект 6081 від 13.02.2017 (Домбровський О. Г.) про внесення зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо покращення інвестиційних можливостей у сфері виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Статтю 30 «Технічні умови» названого закону пропонується доповнити частиною такого змісту: «Для об’єктів електроенергетики, що виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, технічні умови є чинними протягом трьох років з дати їх видачі». Відповідно, перехідні положення проекту містять вказівку, що технічні умови для об’єктів електроенергетики, що виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, видані до дати набрання чинності цим Законом, є чинними протягом трьох років з дати набрання чинності цим Законом. Як зазначається у пояснювальній записці, проект підготовлено з метою усунення перешкод для реалізації нових проектів у сфері відновлюваної енергетики, зокрема щодо «резервування» потужностей на невизначений період у зв’язку з вдачею безстрокових технічних умов для об’єктів електроенергетики, а також можливості зловживань з виданими технічними умовами. Там же вказується, що визначення конкретного строку дії технічних умов дозволить потенційному інвестору поліпшити якість прогнозування майбутніх витрат на реалізацію проекту, оцінити строк його окупності, бізнесові та виробничі ризики згідно з наявними резервами потужностей відповідних інженерних мереж. Автори зазначають, що трирічний період дії технічних умов визначено експертним середовищем як оптимальний строк, протягом якого можливо збудувати об’єкт відновлюваної енергетики (ВЕС, СЕС, БіоТЕЦ), у тому числі значної потужності, та враховує ймовірність виникнення фінансових ризиків. Зазначається, що це зумовлюється тим, що період будівництва об’єктів відновлюваної енергетики становить від 9 місяців до 2,5 років. Крім цього, цей період є прийнятним як для міжнародних, так і для вітчизняних підприємств, девелоперських компаній, а також мінімізує ризик зловживань з виданими технічними умовами.
Проект є належним чином аргументованим і не викликає принципових заперечень. З огляду на це він очікувано отримав підтримку ГНЕУ та профільного Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства.
Проект 6089 від 15.02.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення законодавства з питань поводження з радіоактивними відходами.
Основним елементом змін є запровадження поділу радіоактивних відходів на класи: дуже низькоактивні, низькоактивні, середньоактивні та високоактивні. Віднесення радіоактивних відходів до конкретного класу визначається згідно з нормами і правилами ядерної та радіаційної безпеки. Відповідно, зазначається, що відпрацьовані закриті джерела, залежно від їх характеристик, можуть бути захоронені у сховищах різного типу Такими типами сховищ є «геологічне сховище для захоронення радіоактивних відходів – споруда, облаштована в глибоких геологічних формаціях в прогнозованих геологічних умовах (зазвичай на глибині декількох сотень метрів і більше від поверхні землі) з метою забезпечення довготривалих утримання та ізоляції радіоактивних відходів від біосфери», «сховище для захоронення радіоактивних відходів на середніх глибинах – споруда, облаштована на глибині від декількох десятків до сотень метрів від поверхні землі з метою забезпечення утримання та ізоляції радіоактивних відходів від біосфери», «приповерхневе сховище для захоронення радіоактивних відходів – споруда, розташована на поверхні чи в приповерхневому шарі землі (на глибині до декількох десятків метрів), обладнана системою інженерних бар’єрів з метою забезпечення утримання та ізоляції радіоактивних відходів від біосфери» та «поверхневе сховище для захоронення радіоактивних відходів – сховище, облаштоване у споруді, траншеях або на поверхні землі з простими інженерними бар’єрами, які забезпечать утримання та ізоляцію радіоактивних відходів від біосфери». Окрім геологічних сховищ для захоронення радіоактивних відходів, інші сховища пропонується не включати до числа ядерних установок і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення. Також з числа таких ядерних установок і об’єктів пропонується виключити «об’єкти з переробки радіоактивних відходів (крім установок, включених до технологічного циклу ядерної установки, або сховища для захоронення радіоактивних відходів)». Серед інших змін, зокрема, пропонується дати нове визначення поняття «захоронення радіоактивних відходів», як «розміщення радіоактивних відходів у сховищі, без наміру їх вилучення, з метою утримання та ізоляції радіоактивних відходів від навколишнього природного середовища», а також пропонується таке нове понять, як «відпрацьовані закриті джерела – закриті джерела випромінювання, строк служби яких закінчився та не був продовжений, подальше використання яких не передбачається та які підлягають передачі до спеціалізованого підприємства по поводженню з радіоактивними відходами або поверненню підприємству, яке їх виготовило». Пропонується уточнити, що відпрацьовані закриті джерела належать до радіоактивних відходів після виключення їх із Державного регістру джерел іонізуючого випромінювання.
Проект значною мірою реформує нормативне регулювання сфери перероблення та захоронення радіоактивних відходів. За таких умов він потребує виключної уваги з боку спеціалістів у цій сфері.
Проект 6090 від 15.02.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо охорони теплових мереж.
Зміни зводяться до взаємного уточнення вживання понять «магістральна теплова мережа» та «місцева (розподільча) теплова мережа» у Законах України «Про електроенергетику» та «Про землі енергетики та правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів».
Проект дістав підтримку ГНЕУ і профільного Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки. Водночас ГНЕУ висунуло пропозиції щодо ще більшої уніфікації понять.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори