пошук  
версія для друку
25.04.2017 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 113 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 20.02.2017 – 24.02.2017

   

Надійшло 60 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 24 проекти процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням тимчасових слідчих комісій, заслуховуванням інформації Кабінету Міністрів України, проведенням парламентських слухань тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект Постанови 6111 від 22.02.2017 (Ляшко О. В.) про Звернення Верховної Ради України до Конгресу Сполучених Штатів Америки щодо безпекових гарантій. 16.03.2017 був поданий доопрацьований проект, який тут і розглядається.

У Зверненні, зокрема, зазначається таке: Відповідно до Будапештського меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї держави-підписанти – Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки – взяли на себе зобов’язання поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, а також утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи незалежності України. Вони зобов’язалися, що їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН. Однак, одна з держав-гарантів – Російська Федерація, грубо порушила міжнародне право, Статут ООН та міжнародні зобов’язання за Будапештським меморандумом і розпочала збройну агресію проти України. Вона захопила та незаконно анексувала Крим – невід’ємну частину України. Незаконні збройні формування, що підтримуються, фінансуються і озброюються Російською Федерацією, на чолі з підрозділами російських регулярних збройних сил окупували окремі райони Донецької та Луганської областей України, систематично ведуть відкриті бойові дії проти нашої країни. Будучи ціллю неспровокованої військової, економічної та інформаційної агресії Російської Федерації, народ України справедливо очікує на підтримку з боку США та інших світових демократій у захисті свого права жити у вільній, демократичній і процвітаючій державі. Недотримання безпекових гарантій ядерних держав за Будапештським меморандумом матиме вкрай небезпечні наслідки для міжнародного порядку, зокрема щодо підриву глобального режиму нерозповсюдження ядерної зброї, дискредитації міжнародних безпекових гарантій з боку ядерних держав та спонукання вразливих до зовнішніх загроз держав до розгляду ядерної зброї як легітимного засобу стримування агресора.

Україна прагне суттєвого поглиблення двостороннього безпекового партнерства між Україною і США. У міжнародній політиці існує успішний досвід такого партнерства – Основний союзник США поза НАТО. Цей статус надано як державам, які перебувають у стані миру, таким як Австралія, Нова Зеландія чи Японія, так і державам, що перебувають під загрозою воєнних дій, як Південна Корея, Афганістан чи Ізраїль. Відповідно до духу і букви Будапештського меморандуму, а також на розвиток стратегічного партнерства між нашими державами звертаємося до США з проханням розглянути питання щодо укладення з Україною оборонної угоди та надання Україні статусу Основного союзника поза НАТО. Надання Україні статусу Основного союзника поза НАТО та укладення двосторонньої оборонної угоди між Україною та США матиме величезний вплив на припинення російської агресії проти України, стримування агресора та запобігання розпалюванню великої війни в Європі. Це є в інтересах України, США, Європи і усього світу.

Постанову прийнято 22.03.2017 та невдовзі підписано.

Проект Постанови 6128 від 23.02.2017 (Гопко Г. М.) про Звернення Верховної Ради України до Конгресу Сполучених Штатів Америки.

У Зверненні парламентарі висловлюють глибоку вдячність за принципову підтримку США становлення та розбудови Української держави і за провідну роль Конгресу в цьому питанні та високу оцінку послідовної двопартійної підтримки України. Це стало особливо відчутно в останні три роки, коли Конгрес ухвалив низку резолюцій та законодавчих актів, що засуджують російську збройну агресію і незаконну окупацію частини української території, підтверджують непорушність кордонів, суверенітету та територіальної цілісності України, створюють законодавчі механізми застосування санкцій проти Росії та надання допомоги нашій державі.

Зазначається, що Україна заінтересована в подальшому розвитку взаємовигідного економічного співробітництва зі Сполученими Штатами. Ми пишаємось тим, що багато поколінь українців робили свій внесок в історію та культуру Сполучених Штатів, економічні та науково-технічні досягнення американської нації. На сучасному етапі пріоритетними напрямами економічної взаємодії ми бачимо, зокрема, енергетичний сектор, ракетно-космічну галузь, банківсько-фінансову сферу, сферу інформаційних технологій, сільське господарство. На особливу увагу заслуговують перспективи якісного розширення військово-технічного співробітництва, а також реагування на кіберзагрози та кібертероризм, захист інформаційного середовища. Україна іде непростим, але єдино можливим і конче необхідним шляхом реформ. За останні три роки, будуючи нову сучасну демократичну державу на основі курсу на європейську та євроатлантичну інтеграцію, Україна досягла більшого прогресу у реформуванні економіки, армії, боротьбі з корупцією, ніж за всі роки після відновлення Незалежності. Ми високо цінуємо підтримку США на цьому шляху. Результатом наших спільних зусиль став значний прогрес України у реформуванні державної служби та створенні антикорупційних органів, запровадження системи електронного декларування, покращення системи державних закупівель та подальша дерегуляція ведення бізнесу. Наша кінцева мета – оновити економіку нашої країни, що має стати основою нашої незалежності та нашої спроможності долати майбутні виклики.

Парламентарі звертають увагу, що від самого початку російської агресії Сполучені Штати зайняли тверду позицію на підтримку суверенітету та територіальної цілісності України в рамках міжнародно визнаних кордонів, зусиль Українського уряду щодо здійснення глибинних структурних реформ та реагування на драматичні суспільно-політичні, соціально-економічні, безпекові та гуманітарні виклики. Вони сподіваються, що нещодавні двопартійні ініціативи Конгресу США, спрямовані на посилення підтримки України та протидію Росії, будуть ухвалені і сприятимуть подальшому успіху наших спільних зусиль на цьому напрямку. Вони виражають впевненість в тому, що безпека і успішний розвиток України за послідовної підтримки Сполучених Штатів відображатимуть спільність та першочергове значення цінностей, що лежать в основі як американського, так і українського суспільств. Відновлення територіальної цілісності України та досягнення миру в цьому регіоні стало б потужним сигналом світовому співтовариству, що міжнародний порядок, який десятиліттями створювався та підтримувався, в тому числі, рішучими зусиллями Сполучених Штатів, є непохитним і повинен безумовно поважатися всіма державами та націями.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 6109 від 21.02.2017 (Суслова І. М.) про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях.

Пропонується два по суті непов’язаних між собою блоки змін. По-перше, це закріплення в Законі України «Про військовий обов’язок і військову службу» обмеження щодо можливості прийняття на військову службу за контрактом лише осіб, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі військовослужбовців відповідного складу (рядового, сержантського і старшинського, офіцерського). Другий блок становлять зміни, спрямовані власне на забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби, а саме: пропонується скасувати положення про те, що «Військовослужбовці-жінки, як правило, до складу добового наряду не призначаються. Військовослужбовців-жінок залежно від військового звання та посади можуть у разі потреби призначати з додержанням законодавства черговим фельдшером (санітарним інструктором), черговим штабу, їдальні, посильним, черговим чи днювальним жіночого гуртожитку. Військовослужбовці-жінки призначаються також на чергування за спеціальністю» (пункт 269 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил  України) та щодо зарахування жінок виключно до запасу другої категорії, незалежно від присвоєних їм військових звань (ст. 27 та 28 названого закону). Також пропонується обмежити вимогу щодо непроходження зборів військовозобов’язаними-жінками лише вагітними жінками.

Проект 6118 від 22.02.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 9 Закону України «Про оборону України».

У короткому проекті пропонується через внесення змін до названої статті  надати Кабінету Міністрів України повноваження щодо визначення особливостей виконання військово-адміністративних функцій органами військового управління на тимчасово окупованих територіях.

Утім, така пропозиція породжує занадто багато сумнівів і запитань. Насамперед не зрозуміло, які саме функції може здійснювати військове командування України на фактично непідконтрольних територіях з урахуванням того, що відповідно до міжнародно-правових актів управління окупованою територією здійснюється або окупаційною державою або адміністративними органами, призначеними цією державою. Чинне законодавство, як видається, не містить відповіді на це питання.

Проект 6124 від 23.02.2017 (Ричкова Т. Б.) про внесення змін до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (щодо населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення).

Пропонується доповнити закон таким положенням: «населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення – населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, розташовані в зоні проведення антитерористичної операції, між територією, де розміщені населені пункти, у яких органи державної влади України не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі свої повноваження та підконтрольними територіями».

Подібні ініціативи вже раніше неодноразово висувалися в ряді більш комплексних проектів. Утім, проект не містить сутнісної аргументації на користь таких змін, обмежуючись загальними фразами.

Проект 6130 від 24.02.2017 (Вінник І. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання питань організації та забезпечення охорони державної таємниці.

Проект дослівно повторює проекти 5639 від 13.01.2017 (Вінник І. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питань організації та забезпечення охорони державної таємниці (див. Бюлетень № 107), який було відкликано 09.02.2017 та 6086 від 15.02.2017 (Македон Ю. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питань організації та забезпечення охорони державної таємниці (див. Бюлетень № 112), який було відкликано 23.02.2017, за виключенням одного нового абзацу в прикінцевих положеннях: «Фізичні особи, які на день набрання чинності цим Законом мають допуск чи доступ до державної таємниці і які набули громадянство (підданство) іншої держави (держав), або звернулися до уповноважених органів іноземної держави із заявою чи клопотанням про набуття громадянства (підданства) іншої держави (держав), або громадянство України яких припинено, або щодо яких скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України, протягом п’яти робочих днів з дня набрання чинності цим Законом зобов’язані письмово повідомити про зазначені обставини Службу безпеки України, а також центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства».

До проекту можна висунути усі ті зауваження, що й до проекту 5639.

 

Ідеологічні питання

 

Проект Постанови 6119 від 22.02.2017 (Королевська Н. Ю.) про заходи щодо відновлення державного цінового регулювання на соціально значущі продовольчі товари.

Проект по суті є дещо видозміненим проектом 1021 від 27.11.2014 (Королевська Н. Ю.) про внесення зміни до Закону України «Про ціни та ціноутворення» про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян в умовах різкого підвищення цін на соціально значущі продовольчі товари, який 21.02.2017 був знятий з розгляду. Пропонується вимагати у Кабінету Міністрів України забезпечити виконання у повному обсязі постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» і від 17 жовтня 2007 р. № 1222 «Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари». Також на Уряд України покладається завдання забезпечити встановлення (у разі відсутності) та зменшення граничної величини, в межах якої Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації регулюють (встановлюють) ціни і тарифи на окремі види продукції, товарів і послуг, для: граничних рівнів рентабельності та торговельних надбавок на дитяче харчування; граничних торговельних (постачальницько-збутових) надбавок до оптової ціни виробника (митної вартості) на борошно, хліб, макаронні вироби, крупи, цукор, яловичину, свинину і м’ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, олію соняшникову, яйця курячі; граничних рівнів рентабельності виробництва борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту, борошна житнього обдирного, хліба вагою більш як 500 грамів з борошна пшеничного вищого, першого і другого сорту та їх суміші, борошна житнього та суміші борошна пшеничного та житнього простої рецептури (борошно, дріжджі, сіль, вода) без додавання цукру, жиру, інших наповнювачів, а також хліба і хлібобулочних виробів для діабетиків; оптово-відпускних цін на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, крупи гречані, яловичину, свинину, м’ясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко коров’яче питне (пастеризоване, фасоване у плівку), сир, сметану, масло вершкове, яйця курячі, цукор, олію соняшникову.

Такі ініціативи, окрім їх суто популістського змісту, є принципового неприйнятними і з точки зору самого підходу до поділу влад. Завданням парламенту є законотворення, а не перетворення себе на найвищий орган виконавчої влади шляхом покрокового керування урядом через різного виду вказівки.

Проект 6131 від 24.02.2017 (Ляшко О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності народних депутатів України та державних службовців за набуття громадянства інших держав.

Як видається, назва проекту не зовсім відбиває його зміст, оскільки йдеться не стільки про відповідальність, скільки про правові наслідки набуття громадянства інших держав народними депутатами України та державними службовцями. Передбачається внесення змін до Законів України «Про Регламент Верховної Ради України», «Про громадянство України», «Про вибори народних депутатів України», «Про державну службу», а також до Кодексу адміністративного судочинства України з метою недопущення вступу та припинення перебування на публічній службі осіб, які мають громадянство іншої держави (держав). Серед запропонованих змін визначення додаткової підстави для втрати громадянства України – неподання документа про припинення іноземного громадянства, виданого уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту прийняття особи до громадянства України за відсутності незалежних від особи причин неотримання такого документа; визначення підсудності та особливостей розгляду справ про встановлення фактів наявності в особи, зареєстрованої народним депутатом України, громадянства іншої держави та/або подання такою особою неправдивих відомостей чи фальшивих документів стосовно часу проживання в Україні на день виборів; запровадження можливості прийняття Центральною виборчою комісією рішення про скасування рішення про реєстрацію обраної особи народним депутатом України у разі встановлення судом фактів наявності в особи, зареєстрованої народним депутатом України, громадянства іншої держави та/або подання такою особою неправдивих відомостей чи фальшивих документів стосовно строку проживання в Україні на день виборів; встановлення додаткової підстави припинення державної служби у разі втрати державним службовцем права на державну службу або його обмеження – неповідомлення під час вступу на державну службу про наявність громадянства іншої держави та ін.

Пропозиції жорсткіше урегулювати питання наявності у наших співвітчизників подвійного громадянства подавалися вже не раз. Проте досі не вдається оцінити можливі практичні наслідки реалізації таких пропозицій, унаслідок чого вони ніби «провисають» і не знаходять належної підтримки. В даному випадку, як і в більшості інших проектів подібного спрямування, серед принципових недоліків слід назвати фрагментарність ініціатив. У ситуації, коли зрозуміло, що чинний порядок регулювання проблеми вступу, виходу та позбавлення громадянства не працює належним чином (зокрема, й з ініціативи влади, яка надає громадянство Україн іноземцям особливим порядком без фактичного очікування подальшої їх відмови від громадянства своєї країни), має йтися про комплексну реформу відповідного законодавства. Фрагментарні ж зміни за неефективності всієї системи не зможуть якось принципово покращити ситуацію. Як видається, автори таких проектів цілком це розуміють і шукають не стільки вихід з ситуації, скільки політичних дивідендів.

Проект 6138 від 24.02.2017 (Каплін С. М.) про встановлення мораторію на співпрацю з Міжнародним валютним фондом, визначення альтернативних шляхів наповнення державного бюджету та забезпечення економічної стабільності. 10.03.2017 проект був відкликаний, але вже 20.03.2017 поданий доопрацьований текст на заміну, який тут і розглядається.

У преамбулі проекту зазначається, що «Цей Закон спрямований на недопущення соціального геноциду українського народу та погіршення стану фінансової системи України, сприяння викоріненню таких ганебних явищ, як олігархизація, деіндустріалізація та політична корупція». Технічно проект важко назвати законом. Це набір вказівок різним органам. Так, ст. 2 починається словами «Кабінету Міністрів України в місячний строк…», ст. 3 – «Міністерству фінансів України в місячний строк…», ст. 5 – «Верховній Раді України не пізніше…» тощо. По суті лише ст. 1 має законодавчий характер: «Стаття 1. Встановити мораторій на укладення меморандумів, договорів та угод з Міжнародним валютним фондом».

Проект має суто політичний та популістський характер. Давати юридичну оцінку його змісту особливого сенсу не має. З фахової точки зору він порушує майже усі принципи та вимоги юридичної техніки і законопроектом може називатися доволі умовно.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 6115 від 22.02.2017 (Шинькович А. В.) про внесення змін до статті 26 Закону України «Про Регламенту Верховної Ради України» щодо зарахування даних письмової реєстрації.

Пропонується не лише перед відкриттям, а й після закриття кожного пленарного засідання проводити реєстрацію народних депутатів особисто на підставі пред’явлення посвідчення народного депутата та підтвердження своєї присутності власноручним підписом. Дані цих письмових реєстрацій є підставою для нарахування виплат народному депутату за час участі в пленарних засіданнях Верховної Ради. Відсутність даних письмової реєстрації після закриття кожного пленарного засідання без поважних причин є підставою для незарахування письмової реєстрації та ненарахування виплат народному депутату за час участі у відповідному пленарному засіданні Верховної Ради.

Ініціатива, звісно, має політичний підтекст, але є цілком зрозумілою і принципових заперечень не викликає, адже пустий зал парламенту вже давно є однією з прикмет сучасної української політики. Втім, як видається, «коріння зла» не у технології реєстрації, скільки у відсутності політичної волі в більшості парламентарів щодо належного виконання своїх обов’язків.

Проект 6133 від 24.02.2017 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» щодо підтвердження фактичної наявності підстави для відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою.

Проект передбачає внесення змін до ст. 38–41 названого закону щодо підтвердження факту наявності підстави для відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою. Зокрема, такі підстави мають зазначатися у протоколі зборів виборців, на яких розглядається питання про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою. Таке ж посилання на підстави має бути вміщено і у витягу з названого протоколу, який додається до повідомлення про такі збори, а також і у підписному листі для збирання підписів виборців на підтримку пропозиції про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою. До протоколу зборів виборців, на яких розглядається питання про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, додаються документи, що підтверджують факти наявності хоча б однієї з перелічених у ст. 37 названого закону підстав для відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою. Ці ж документи подаються і до територіальної виборчої комісії разом з іншими документами (підписні листи тощо).

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 6102 від 20.02.2017 (Німченко В. І.) про внесення змін до деяких законів України (щодо судоустрою і статусу суддів).

Пропонується в Законах України «Про судоустрій і статус суддів» і «Про Вищу раду правосуддя» закріпити положення щодо того, що подання Вищої ради правосуддя про призначення судді на посаду, зокрема і судді на посаду у вищий спеціалізований суд або Верховний Суд, є обов’язковим для видання відповідного указу Президентом України.

Як слушно зазначено у висновку ГНЕУ, аналогічна вимога вже існує в законодавстві і сенс її дублювання ніяк авторами проекту не розкритий.

Проект 6110 від 22.02.2017 (Немировський А. В.) про внесення зміни до статті 336 Кримінального процесуального кодексу України (щодо проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час судового провадження у разі неможливості виконання ухвали про здійснення приводу).

Пропонується доповнити названу статтю положенням про те, що судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, зокрема, й поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), також у разі неможливості виконання ухвали про здійснення приводу.

Проект видається занадто лаконічним і, зокрема, залишає нез’ясованим потребу щодо такої нової підстави для здійснення провадження у режимі відеоконференції.

Проект 6112 від 22.02.2017 (Васюник І. В.) про внесення зміни до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» щодо звільнення учасників бойових дій, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, від сплати авансового внеску для проведення виконавчих дій.

Пропонується установити, що у разі звернення до органів державної виконавчої служби від сплати авансового внеску звільняються не тільки державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а й учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19 та 20 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Високі розміри авансових внесків перетворюють названу статтю Закону України «Про виконавче провадження» у таку ж мішень для постійних соціально зумовлених пропозиції, як це має місце з судовим збором.

Проект 6125 від 23.02.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення протидії торгівлі людьми та захисту постраждалих осіб.

Проект є досить значним за обсягом і містить пропозиції щодо змін до 8 законодавчих актів: Кодексу адміністративного судочинства України та Законів України «Про протидію торгівлі людьми», «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про зайнятість населення», «Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим», «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» і «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Втім, більшість змін пов’язані із Законом України «Про протидію торгівлі людьми». Самі ініціатори проекту в пояснювальній записці так описують свої ініціативи: приведення у відповідність визначення «торгівля людьми» до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї, що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної  організованої злочинності; розширення кола суб’єктів Національного механізму взаємодії, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми; здійснення центральними органами виконавчої влади заходів щодо убезпечення жінок, дівчат, чоловіків і хлопців з інвалідністю від  сексуального насильства та експлуатації; надання повноважень Раді міністрів Автономної Республіки Крим та органам місцевого самоврядування у сфері протидії торгівлі людьми; удосконалення процедури встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми; розширення мережі закладів, які надаватимуть допомогу особам, які постраждали від торгівлі людьми.

Проект 6127 від 23.02.2017 (Левченко Ю. В.) про внесення змін до статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо оприлюднення висновку про підсумки тестувань особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей судді (кандидата на посаду судді)).

Короткий за змістом проект передбачає зняття існуючих обмежень на оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищої кваліфікаційної комісії суддів України відомостей про результати проведення тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей судді (кандидата на посаду судді), загальних здібностей судді (кандидата на посаду судді). Утім, залишається відкритим питання, наскільки повними будуть ці відомості. Чи йдеться про розширену характеристику претендента чи лише про факт успішного (неуспішного) проходження тестування? Від відповіді на це питання, як видається, залежатиме й оцінка проекту.

 

Культура та освіта

 

Проект 6116 від 22.02.2017 (Співаковський О. В.) про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо забезпечення права на здобуття вищої освіти осіб, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія України.

Пропонується частину 3 ст. 44 названого доповнити новим абзацом такого змісту: «Для осіб, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія та які отримали документ про загальну середню освіту, прийом на навчання до одного з вищих навчальних закладів, розташованих на території Запорізької, Миколаївської, Одеської та Херсонської областей, здійснюється на конкурсній основі за результатами вступних випробувань у межах установлених квот прийому до вищих навчальних закладів (наукових установ) України». Відповідно в перехідних положеннях того ж таки закону пропонується закріпити таке: «розмір квоти для прийому осіб, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія, до вищих навчальних закладів, що знаходяться на території Запорізької, Миколаївської, Одеської та Херсонської областей, встановлюється у обсязі 1000 місць державного замовлення та розподіляється між вищезазначеними вищими навчальними закладами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України» та «забезпечити поглиблене вивчення української мови особами, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія та які прийняті на навчання до одного з вищих навчальних закладів, розташованих на території Запорізької, Миколаївської, Одеської та Херсонської областей». Як зазначається у пояснювальній записці, існує нагальна необхідність щодо поширення дії норм, закладених у Законі України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення права на здобуття освіти осіб, місцем проживання яких є територія проведення антитерористичної операції» на осіб, які проживають в тимчасово окупованому Криму та м. Севастополі. Ініціатори проекту звертають увагу на те, що зважаючи на складнощі, які виникають при перетині кордону з тимчасово окупованою територією, та матеріальні витрати, які є необхідними для здобуття вищої освіти у зв’язку з необхідністю проживання на території, підконтрольній українській владі, вважається за доцільне надати можливість здобувачам вищої освіти з тимчасово окупованої території навчатися у вищих навчальних закладах Півдня України як територій, що розташовані найближче до зазначеної території. Передбачається, що прийняття відповідного Закону дасть змогу зберегти принципи рівності та доступності української освіти, сприятиме дотриманню права на отримання вищої освіти та заохочуватиме осіб, які проживають на тимчасово окупованій території, продовжити навчання та в подальшому реалізувати своє право на працю на території Української держави.

Принципові заперечення до проекту були подані у висновку ГНЕУ, в якому звернута увага на те, що більшість цих питань вже врегульовані підзаконними актами, натомість самі законодавчі ініціативи є фрагментарними і не охоплюють всієї складної ситуації зі здобуття вищої та професійної освіти названими категоріями осіб.

Проект 6092-1 від 23.02.2017 (Одарченко Ю. В.) про внесення змін до статті 62 Закону України «Про вищу освіту» (щодо визначення частки студентів, які мають право на отримання академічної стипендії).

Альтернативний проекту 6092 від 16.02.2017 (Мусій О. С.) про внесення змін до статті 62 Закону України «Про вищу освіту» (щодо визначення частки студентів, які мають право на отримання академічної стипендії) (див. Бюлетень № 112).

Якщо не брати до уваги деякі редакційні зміни, альтернативний проект порівняно з основним пропонує лише поширити право на соціальні стипендії на осіб, «один із батьків яких загинув у районі  антитерористичних операцій, бойових дій чи збройних конфліктів або під час масових акцій громадянського протесту».

Дана ініціатива потребує уточнення з огляду на занадто широке і не конкретне формулювання, адже в у районі проведення антитерористичних операцій гинуть і терористи.

Проект 6120 від 22.02.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про фізичну культуру і спорт» (щодо уточнення деяких положень).

Пропонується названий закон доповнити двома положеннями такого змісту: «спортивна зброя – це вогнепальна (крім бойової) чи пневматична, стрілецька, вихолощена (охолощена) та холодна зброя, що призначена виключно для ураження цілей під час проведення спортивних заходів, параметри і характеристики якої зафіксовано в правилах спортивних змагань з видів спорту, визнаних в Україні» та «придбання, зберігання, перевезення і використання спортивної зброї, боєприпасів до неї, утримання стрілецьких тирів, стрільбищ та стендів здійснюються відповідно до законодавства суб’єктами сфери фізичної культури і спорту, що розвивають види спорту, визнані в Україні, правила змагань яких передбачають використання спортсменами вогнепальної (крім бойової) чи пневматичної, стрілецької, вихолощеної (охолощеної) та холодної зброї».

На жаль, з проекту та супровідних матеріалів важко зрозуміти мету запропонованих змін, окрім вказівки на розроблення проекту Міністерством молоді та спорту України на виконання пункту 5 протокольного рішення Організаційного комітету з підготовки та участі спортсменів України в Олімпійських, Паралімпійських і Дефлімпійських іграх, Всесвітніх Універсіадах, чемпіонатах світу та Європи  під головуванням Прем’єр-міністра України В. Б. Гройсмана  від 27 травня 2016 року.

 

Охорона здоров’я

 

Проект 6106 від 21.02.2017 (Дирів А. Б.) про стратегічну екологічну оцінку.

Проект є незначною мірою доопрацьованим варіантом проекту 3259 від 08.10.2015 (Єднак О. В.) про стратегічну екологічну оцінку (див. Бюлетень № 43), який був прийнятий як закон у другому читанні 04.10.2016, але на нього було накладено вето Президента України і в засіданні 17.01.2017 закон було відхилено. Проект незначною мірою відрізняється від того тексту, який був підписаний Головою Верховної Ради України за результатами голосування 04.10.2016. Основна маса змін є суто редакційними. Деякі положення були відкинуті чи відредаговані. Новел в проекті всього 4. Перше, це нове визначення поняття «документи державного планування», як «стратегії, плани, схеми, містобудівна документація, загальнодержавні програми, державні цільові програми та інші програми і програмні документи, включаючи зміни до них, які розробляються та/або підлягають затвердженню органом державної влади, органом місцевого самоврядування та стосуються сільського господарства, лісового господарства, рибного господарства, енергетики, промисловості, транспорту, поводження з відходами, використання водних ресурсів, охорони довкілля, телекомунікацій, туризму, містобудування або землеустрою (схеми), та виконання яких передбачатиме реалізацію видів діяльності (або які містять види діяльності та об’єкти), щодо яких законодавством передбачено здійснення процедури оцінки впливу на довкілля, або які вимагають оцінки з огляду на ймовірні наслідки для територій та об’єктів природно-заповідного фонду та екологічної мережі (далі - території з природоохоронним статусом) ), за винятком тих, що стосуються створення або розширення територій та об’єктів природно-заповідного фонду». Також ст. 12 «Громадське обговорення у процесі стратегічної екологічної оцінки» була доповнена положенням такого змісту: «Громадськість у межах строку громадського обговорення має право подавати замовнику в письмовій формі (у тому числі в електронному вигляді) пропозиції та зауваження до проекту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку. Усі пропозиції і зауваження до проекту документа державного планування та звіту про стратегічну екологічну оцінку, одержані протягом встановленого строку, підлягають обов’язковому розгляду замовником. За результатами розгляду замовник враховує одержані зауваження і пропозиції або мотивовано їх відхиляє. Пропозиції і зауваження, подані після встановленого строку, не розглядаються». Також і прикінцеві положення доповнені двома новими позиціями: «До прийняття закону про оцінку впливу на довкілля, види діяльності та об’єкти, зазначені у пункті 3 частини першої статті 1 цього Закону, означають визначені Кабінетом Міністрів України види діяльності та об’єкти, що становлять підвищену екологічну небезпеку» та «Абзац четвертий частини другої статті 2 цього Закону [про те що дія цього закону не поширюється на програми економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст на короткостроковий період – авт. огл.] втрачає чинність 1 січня 2020 року. До зазначеного строку замовники програм економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, областей, районів та міст на короткостроковий період можуть здійснювати стратегічну екологічну оцінку цих програм на добровільній основ». Жодних інших нововведень проект не містить.

Пропонований проект доволі слабко враховує пропозиції Президента, висловлені щодо проекту 3259 після прийняття його як закону, а рівно і зауваження ГНЕУ. З огляду на це висновок ГНЕУ до проекту 6106 теж є негативним. Незважаючи на це, профільний Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи рекомендував проект прийняти за основу.

Проект 6137 від 24.02.2017 (Головко М. Й.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо заборони торгівлі алкоголем в нічний час).

Власне головна ідея викладена в назві проекту. Так, у Законі України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» пропонується заборонити продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів в нічний час з 22 до 8 години (крім закладів ресторанного господарства). Водночас ст. 156 «Порушення правил торгівлі пивом, алкогольними, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами» Кодексу про адміністративні правопорушення пропонується доповнити двома частинами такого змісту: «Продаж пива (в тому числі безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв у заборонений законом час, – тягне за собою накладення штрафу від трьохсот  до шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян» і «Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення, – тягнуть за собою накладення штрафу від шестисот до тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією предметів торгівлі та забороною торгувати алкогольними напоями протягом одного року». В пояснювальній записці зазначається, що реалізація норм даного проекту дозволить зменшити обіг алкоголю в нічну частину доби, кількість злочинів, скоєних у стані алкогольного сп’яніння, поліпшить показники стану здоров’я населення України, особливо молоді та підростаючого покоління, що зумовить покращення якості життя громадян, підвищення його тривалості і як наслідок – до подолання демографічної кризи в Україні останніх двадцяти років.

 

Питання сільського господарства та земельних справ

 

Проект 6113 від 22.02.2017 (Івченко В. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляції) в аграрному секторі економіки.

З метою дерегуляції пропонуються різнопланові зміни до Цивільного кодексу України, Кодексу України про надра, Законів України «Про відходи», «Про бджільництво», «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про електроенергетику», «Про комбіноване виробництво теплової та електричної енергії (когенерацію) та використання скидного енергопотенціалу», «Про ветеринарну медицину». Зокрема передбачається скасувати необхідність дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами для жому, патоки, а також макухи, шроту, фосфатидних концентратів та інших продуктів олійно-жирового виробництва; спеціального дозволу на користування надрами для підземних вод; ліцензії на виробництво електроенергії  для власних потреб, а також комбінованої теплової і електричної енергії. Також пропонується спростити оформлення дозволу на допуск тварин у стадо після карантину; розширити коло суб’єктів, які мають право займатись професійним бджільництвом (зняти обов’язкову умову наявності відповідної освіти); запровадити договір групового підряду працівників на виконання короткострокової разової або сезонної роботи.

Усі ініціативи є добре аргументованими і загалом цілком зрозумілими. Тому проект заслуговує щонайменше на уважне доброзичливе вивчення.

Проект 6049-1 від 23.02.2017 (Кулініч О. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні.

Формально є альтернативним проекту 6049 від 07.02.2017 (Івченко В. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації використання масивів земель сільськогосподарського призначення (див. Бюлетень № 111), хоча у дійсності цей проект присвячений дещо іншим аспектам землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення та виходить з цілковито інших позицій. Спільного між проектами лише пропозиція доповнити Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» статтею 13 «Використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв)». Текст статті фактично дослівно співпадає з аналогічною ініціативою основного проекту. Водночас у альтернативному проекті пропонується доповнити Земельний кодекс України новими статтями 37-1 «Інвентаризація масиву земель сільськогосподарського призначення», 37-2 «Особливості використання та розпорядження земельними ділянками, розташованими у масиві земель сільськогосподарського призначення, а також лісосмугами та іншими захисними насадженнями» та деякими іншими новелами. Суттєві зміни передбачається у Законах України «Про оренду землі», «Про землеустрій», «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», «Про колективне сільськогосподарське підприємство», «Про Державний земельний кадастр», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про меліорацію земель». Утім, в рамках цього стислого огляду немає технічної можливості навіть перелічити усі ці ініціативи.

Проект безумовно заслуговує на ретельну увагу і неквапливе обговорення разом з основним проектом.

Проект 6132 від 24.02.2017 (Бублик Ю. В.) про внесення зміни до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо недопущення передачі земельних ділянок за межами населених пунктів та сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування.

Проект по суті повторює ініціативи проекту 2791 від 07.05.2015 від 07.05.2015 (Тимошенко Ю. В.) про внесення змін до розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо захисту прав землевласників (див. Бюлетень № 21), який 03.02.2016 не був включений в порядок денний.

Пропонується доповнити зазначений розділ новим пунктом такого змісту: «До затвердження проектів землеустрою щодо встановлення меж територій територіальних громад не допускається передача земельних ділянок за межами населених пунктів та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 122 цього Кодексу, у власність або у користування для всіх потреб».

 

Проекти з інших питань

 

Проект 6097 від 20.02.2017 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (щодо часткового відновлення процесів передачі (надання) у власність та користування земельних ділянок для містобудівних потреб).

Проект спрямований на врегулювання тих же відносин, що й проект 5718 від 26.01.2017 (Долженков О. В.) про внесення змін до Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (див. Бюлетень № 109) і зумовлений тими ж причинами: з 1 січня 2015 року припинила свою дію норма пункту 6 та пункту 6-1 Розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, якою передбачалося, що рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, приймалися з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку та встановлювалось, що дія частин третьої та четвертої статті 24 Закону до 1 січня 2015 року не поширювалась на території, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій (далі див відповідний Бюлетень). У проекті 6097 пропонується такий шлях вирішення цієї проблеми. По-перше, доповнити частину 3 ст. 24 «Особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності» названого закону новим абзацом наступного змісту: «У сільських населених пунктах до затвердження відповідно до вимог закону плану зонування або детального плану територій дозволяється передача (надання) земельних ділянок із земель комунальної власності у власність чи користування фізичним особам для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд». По-друге, доповнити розділ V «Прикінцеві положення» пунктом 6-2 такого змісту: «Встановити, що дія частини третьої статті 24 цього Закону не поширюється у випадках, якщо рішення про надання дозволу на складення проектів землеустрою щодо передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування були прийняті в період до 1 січня 2015 року». Як зазначається у пояснювальній записці, очікується, що прийняття законопроекту створить передумови для забезпечення житлом громадян, які проживають (або мають намір оселитися) у сільській місцевості, для повернення до села кваліфікованих фахівців у галузі сільського господарства та соціальній сфері, для практичної реалізації гарантованої законом пріоритетності соціального розвитку села та загалом матиме позитивні наслідки для забезпечення життєдіяльності сільських населених пунктів.

Головною вадою проекту є відсутність належного пояснення того, чого саме такий шлях є найкращим для вирішення існуючої проблеми. Крім того, проект по суті обходить проблему комерційних забудовників, обмеження щодо діяльності яких власне і мало відбутися через запровадження плану зонування або детального плану територій.

Проект 6121 від 23.02.2017 (Ляшко О. В.) про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо удосконалення оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації прав.

Проектом пропонується скасувати можливість Мінюсту анулювати доступ до Державного реєстру прав. Натомість блокування доступу пропонується в двох варіантах: тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав та/або тимчасове блокування будь-яких дій у Державному реєстрі прав щодо об’єкту, стосовно якого оскаржується рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора. Крім того, пропонується звузити коло варіантів можливих рішень про задоволення (повне чи часткове) скарги, оскільки пропонується виключити такі можливі варіанти рішення: «скасування рішення про державну реєстрацію прав», «скасування рішення про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав», «внесення змін до записів Державного реєстру прав та виправлення помилки, допущеної державним реєстратором» та «анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав». У пояснювальній записці так аргументується необхідність прийняття проекту: «Згідно із статтею 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Водночас, на сьогодні процедура оскарження рішень, дій та бездіяльності органів державної реєстрації прав в адміністративному порядку містить можливість прийняття рішень Міністерством юстиції України, які не можуть прийматись без відповідного рішення суду, зокрема щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав, анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав тощо. З метою забезпечення оскарження рішень, дій та бездіяльності органів державної реєстрації прав в адміністративному порядку без дублювання функцій судів пропонується внести відповідні зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».».

Аргументація з правової точки зору є цілковито нікчемною, оскільки про жодні делеговані права тут не йдеться, натомість оскарження рішень органів нижчої ланки до органів вищої цілком природно для адміністративних процедур. Окремо слід звернути увагу на те, що власне аргументація ніяк не пов’язана з самими змінами. За органом лишається право покарати підлеглих, але не дозволяється скасувати їх рішення. При чому на громадян фактично покладається вимога подвійного оскарження: подати скаргу до відповідного органу Мінюсту з метою тимчасового блокування будь-яких дій у Державному реєстрі прав щодо об’єкту, стосовно якого виявлені порушення, а також судового оскарження для ліквідації порушень. Навряд чи такий підхід є належним і має отримати підтримку громадськості.

Проект 6123 від 23.02.2017 (Розенблат Б. С.) про особливості виробництва та обігу дорогоцінного каміння органогенного утворення. Був відкликаний 11.04.2017, але вже наступного дня внесена нова доопрацьована редакція проекту, яка тут і розглядається.

Проект являє собою доопрацьований варіант проекту 1351-1 від 26.12.2014 (Розенблат Б. С.) про видобування та реалізацію бурштину, який 23.04.2015 був прийнятий у першому читанні, але 07.02.2017 не був прийнятий у другому. Проект здебільшого повторює текст проекту 1351-1 у редакції до другого читання з такими відмінностями: 1) не вносяться зміни до лісового та земельного кодексів України, а також скорочені зміни до Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»; 2) текст проекту доповнено такими статтями: «Комунальні підприємства в бурштиновій галузі», «Особливості проектування гірничодобувних об’єктів, пов’язаних з видобуванням бурштину» та «Вторгнення на чужу старательську ділянку та вихід за межі старательської ділянки». Крім того, ст. 16 «Спеціальний дозвіл на користування бурштиноносними надрами» та ст. 33 «Порядок реалізації видобутого бурштину, видобутого відповідно до спеціального дозволу на користування надрами для видобування бурштину та договору про видобування бурштину» доповнену кожну 1 абзацом наступного змісту, відповідно: «Наданню спеціальних дозволів на користування надрами для видобування бурштину або для геологічного вивчення ділянки бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки, передує проведення громадських слухань на території місцевих громад, на яких планується безпосереднє геологічне вивчення та/або видобування бурштину. Організація проведення громадських слухань покладається на обласну раду із обов’язковим залученням місцевих рад, громадських організації та місцевих мешканців. Результати проведення громадських слухань враховуються під час розгляду питання про надання спеціального дозволу на користування надрами для видобування бурштину або для геологічного вивчення ділянки бурштиноносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки» та «У разі, якщо запаковані та опломбовані фракції бурштину, що супроводжуються свідоцтвами про видобутий бурштин, не реалізовані старателем, який видобув ці фракції бурштину, або якому надано право реалізувати бурштин, видобутий відповідно до умов договору про видобування бурштину, від імені надрокористувача, на бурштинових біржах відповідно до умов договору про видобування бурштину та вимог цього Закону протягом 6 місяців з дня виставлення його для продажу, старателю надається право зняти його з продажу на бурштиновій біржі та реалізувати його як експорт бурштину-сирцю».

З кожною редакцією, а це вже 4-та, проект стає трохи кращим. Утім і досі в ньому чимало досить спірних способів регулювання та невідповідностей чинному законодавству (див. висновок ГНЕУ, хоча він і до 3, а не останньої редакції проекту, але зауваження здебільшого з питань, які лишилися і в поточній редакції). І це не рахуючи неоднозначне ставлення до самої ідеї легалізації приватного видобування бурштину.

Проект 6135 від 24.02.2017 (Корчинська О. А.) про внесення змін до Закону України «Про рекламу» (щодо врегулювання розміщення соціальної реклами).

Пропонуються дві цілком самостійні зміни до названого закону. Перша, це заборона в рекламі вміщувати зображення померлої фізичної особи «без письмової згоди осіб, визначених відповідно до цивільного законодавства». Друга стосується надання друкованої площі для соціальної реклами. Так, пропонується скасувати вимогу до друкованих ЗМІ – розповсюджувачів реклами, діяльність яких повністю або частково фінансується з державного або місцевих бюджетів, розміщувати соціальну рекламу державних органів та органів місцевого самоврядування, громадських організацій безкоштовно в обсязі не менше 5 відсотків друкованої площі, відведеної для реклами. Для надання ефірного часу іншими видами ЗМІ така вимога лишається. Крім того, запропонована така норма: «Розповсюджувачі зовнішньої реклами, незалежно від форм власності, зобов’язані розміщувати соціальну рекламу державних органів та органів місцевого самоврядування, громадських організацій безкоштовно в обсязі не менше 2 відсотків площі, відведеної для зовнішньої реклами, виключно для розміщення фотографічних зображень учасників бойових дій, осіб, що отримали звання Герой України, Ордени України чи Медалі України, волонтерів та  загиблих учасників антитерористичної операції».

Утім, як видається, пояснювальна записка до проекту не містить належних аргументів на користь кожної з названих ініціатив, що ставить під певний сумнів їх доцільність.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори