пошук  
версія для друку
26.04.2017 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 114 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 27.02.2017 – 03.03.2017

   

Надійшло 29 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 8 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів і створенням тимчасової слідчої комісії. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект 0135 від 28.02.2017 (Президент України) про ратифікацію Третього додаткового протоколу та Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників.

Україна є стороною Європейської конвенції про видачу правопорушників 1957 р., Додаткового протоколу 1975 р. та Другого додаткового протоколу 1978 р. до неї. 20 вересня 2012 р. у м. Відні від імені України було підписано Третій та Четвертий додаткові протоколи до Європейської конвенції про видачу правопорушників. Третій додатковий протокол до Європейської конвенції про видачу правопорушників набрав чинності 1 травня 2012 р. і наразі діє для 16 держав. Він спрямований на уніфікацію правил застосування державами спрощеної екстрадиції. Так, затримана особа може надати згоду на свою екстрадицію без очікування завершення виконання всіх формальностей екстрадиційного процесу. У такому разі особа мінімальний час перебуває під вартою у запитуваній державі до її видачі, внаслідок чого обидві держави – запитуюча і запитувана також скорочують витрати людських та грошових ресурсів завдяки пришвидшенню і спрощенню процедури видачі. Проект передбачає ратифікацію Третього протоколу із заявою до пункту 5 статті 4, сформульованою з урахуванням вимог статті 588 Кримінального процесуального кодексу України, у якій Україна заявляє, що згода особи на видачу у спрощеному порядку та у відповідному випадку відмова особи від застосування спеціального правила можуть бути відкликані до їх затвердження слідчим суддею; заявою до підпункту «b» статті 5, відповідно до якої Україна заявляє, що стаття 14 Конвенції не застосовується, якщо видана Україною особа погодилася на видачу та чітко висловила відмову від застосування спеціального правила.

Четвертий додатковий протокол набрав чинності 1 червня 2014 р. і сьогодні застосовується для 8 держав. Він уточнює і доповнює низку положень Конвенції для того, щоб адаптувати її до сучасних потреб співробітництва держав. Ці положення стосуються, зокрема, строків давності, вимог до запитів та підтверджувальних документів, особливостей застосування спеціального правила, транзитного перевезення, видачі особи третій державі, каналів і засобів зв’язку. Проект передбачає ратифікацію Четвертого протоколу із заявою і застереженнями до статей 2, 5, 6 Протоколу, які покликані врахувати положення чинного законодавства України у сфері міжнародно-правового співробітництва у кримінальних справах, зокрема статей 573, 574 КПК України.

Очікується, що з набранням чинності Третім і Четвертим протоколами до Європейської конвенції про видачу правопорушників будуть створені правові підстави для співпраці нашої держави з державами-сторонами на основі більш досконалих сучасних правил та механізмів задля притягнення осіб, які переслідуються компетентними органами за вчинення правопорушення або розшукуються з метою виконання вироку.

Проект 6149 від 28.02.2017 (Президент України) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з ратифікацією Третього додаткового протоколу та Четвертого додаткового протоколу до Європейської конвенції про видачу правопорушників.

Пропонується внести зміни та доповнення до глави 44 «Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)», зокрема до статей 575, 576, 581, 583–585, 589, 591, 593, а також до ст. 208 «Затримання уповноваженою службовою особою» названого кодексу, та викласти в новій редакції ст. 588 «Спрощений порядок видачі осіб з України». Зміни спрямовані на удосконалення існуючої процедури екстрадиції з України правопорушників, які розшукуються компетентними органами іноземної держави для проведення розслідування у кримінальній справі або виконання вироку. Так, у разі прийняття закону особа отримає право просити про застосування щодо неї спрощеного порядку видачі одразу ж після затримання у зв’язку з перебуванням у міжнародному розшуку, не очікуючи надходження формального запиту про екстрадицію. Це дасть можливість скоротити строки перебування такої особи під вартою на території України з метою її екстрадиції іншій державі. При цьому у статті 588 буде встановлено, що спрощений порядок видачі не застосовується у разі притягнення особи до кримінальної відповідальності чи відбування покарання на території України, якщо є підстави вважати, що видача може суперечити інтересам захисту національної безпеки України або що розшукувана особа є громадянином України. З огляду на широку практику європейських держав, а також враховуючи можливість, передбачену Третім додатковим протоколом до Європейської конвенції про видачу правопорушників, особі буде одночасно зі спрощеною видачею надано можливість відмовитися від застосування спеціального правила щодо меж кримінального переслідування виданої особи. Очікується, що імплементація до КПК України положень Третього та Четвертого додаткових протоколів до Європейської конвенції про видачу правопорушників дасть можливість вивести практику застосування екстрадиції на сучасний європейський рівень, надати право особам, які розшукуються іноземними державами у зв’язку із вчиненням злочину, значно скоротити період очікування видачі, що у свою чергу сприятиме реалізації права таких осіб на справедливий суд.

Проект підготовлений на виконання положень попереднього. І ГНЕУ, і профільний Комітет з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності підтримали дані ініціативи.

Проект 0136 від 01.03.2017 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Рамкового договору між Урядом України та Урядом Угорщини про надання кредиту на умовах пов’язаної допомоги.

Рамковий договір між Урядом України та Урядом Угорщини про надання кредиту на умовах пов’язаної допомоги був вчинений 24 листопада 2016 р. в Будапешті. Предметом Рамкового договору є одержання Урядом України кредитної лінії на умовах пов’язаної допомоги із визначенням умов погашення кредиту і використання зазначеного кредиту для фінансування пріоритетних проектів, визначених у Додатку І, який є невід’ємною частиною Рамкового договору (наразі серед таких відзначені заходи програми «Розбудова прикордонної дорожньої інфраструктури на українсько-угорському державному кордоні»). Рамковим договором передбачається надання Україні безвідсоткової позики у розмірі, що не перевищує 50 млн. євро, не більше ніж на 18,5 років і з 1,5-річним пільговим періодом. Статтею 4 Рамкового договору передбачено використання кредитної лінії для фінансування до 100% вартості контрактів на поставку товарів, робіт та послуг з Угорщини до України. Вартість товарів, робіт та послуг, походженням з Угорщини, в рамках контракту, становить не менше 50% вартості контракту. Оскільки Рамковим договором передбачено інший порядок закупівлі, ніж визначений Законом України «Про публічні закупівлі», то Верховною Радою України має бути надано згоду на обов’язковість цього договору.

Закон прийнято за основу і в цілому 23.03.2017 та невдовзі підписано Президентом.

 

Участь громадян в діяльності органів законодавчої та виконавчої влади

 

Проект 6144 від 27.02.2017 (Різаненко П. О.) про народне вето та народний вотум недовіри.

Проект передбачає, що право народного вето реалізується шляхом організації та проведення референдуму з питання скасування рішення, прийнятого органом державної влади або органом місцевого самоврядування. Право ж народного вотуму недовіри реалізується шляхом організації та проведення референдуму з питання висловлення недовіри керівникам центральних та місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, сільським, селищним, міським головам, депутатам місцевих рад. У разі, якщо на референдумі з питань застосування народного вето, більшість осіб від числа осіб, які взяли участь у голосуванні, проголосували за скасування рішення, прийнятого органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, таке рішення втрачає чинність з дня наступного за днем офіційної публікації результатів референдуму. Так само, якщо на референдумі з питань висловлення народного вотуму недовіри більшість осіб від числа осіб, які взяли участь у голосуванні, проголосували за висловлення недовіри керівникові центрального чи місцевого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, сільському, селищному, міському голові, депутату місцевої ради, така особа вважається звільненою з посади, або такою, що втратила повноваження сільського, селищного, міського голови, депутата місцевої ради з дня офіційної публікації результатів референдуму.

Як видається, за новими терміносполученнями «народне вето» та «народний вотум недовіри», яких немає в нашому конституційному законодавстві, немає жодного реального змісту. Подібні ініціативи мають повністю розглядатися в рамках чинного законодавства про референдум і пропозицій щодо його вдосконалення.

Проект 6154 від 02.03.2017 (Фельдман О. Б.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо електронних петицій громадян до політичних партій, що представлені у Верховній Раді України).

У проекті пропонується внести зміни до Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про політичні партії в Україні», надавши громадянам право звертатись з електронними петиціями до політичних партій, що представлені у Верховній Раді України. Водночас до політичних партій передбачається висунути імперативну вимогу створення та реєстрації своїх офіційних веб-сайтів. Обидві ці ініціативи, як видається, не враховують самоврядну природу політичних партій, відсутність у них владних повноважень тощо. Як слушно зауважують експерти ГНЕУ, чинна редакція Закону України «Про звернення громадян» в розвиток зазначеної конституційної норми визначає суб’єктами, яким адресується електронна петиція, органи та посадових осіб, які наділені владними повноваженнями. Розширення переліку відповідних суб’єктів за рахунок політичних партій, що представлені у Верховній Раді України, не має логічного зв’язку з приписами ст. 40 Конституції України.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 6063-1 від 27.02.2017 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціальних гарантій дітей та сімей з дітьми.

Альтернативний проекту 6063 від 09.02.2017 (Ільюк А. О.) про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення належного рівня соціального захисту родин з дітьми та встановлення справедливих соціальних гарантій дітям (див. Бюлетень № 111).

Проект поєднує положень основного проекту та проекту 5709 від 24.01.2017 (Бахтеєва Т. Д.) про внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» щодо розміру допомоги при народженні дитини та порядку її виплати з метою підвищення народжуваності в Україні (див. Бюлетень № 109). Крім того, пропонуються зміни до Законів України «Про загальну середню освіту» та «Про вищу освіту» (і відповідні повторення цих ініціатив в Законі України «Про охорону дитинства»), щодо забезпечення безкоштовним харчуванням учнів 1–4 класів загальноосвітніх навчальних закладів та усіх учнів із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», а також щодо того, що «поза конкурсом до державних і комунальних вищих навчальних закладів громадяни можуть зараховуватися у випадках, передбачених законом», що «держава забезпечує пільгові умови для вступу до державних та комунальних професійно-технічних, вищих навчальних закладів дітям-інвалідам, дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та іншим категоріям дітей, які потребують соціального захисту, у тому числі дітям з багатодітних сімей, у складі яких є п'ятеро і більше дітей, за умови наявності у них достатнього рівня підготовки» і «діти з багатодітних сімей, у складі яких є п'ятеро і більше дітей, а також особи віком від 18 до 23 років із таких сімей звільняються від плати за навчання у вищих навчальних закладах державної та комунальної форми власності усіх рівнів акредитації за умови, що певний освітньо-кваліфікаційний рівень вони здобувають вперше». Названі новели неодноразово пропонувалися в проектах від народних депутатів, що ініціювали цей проект, проте це не стосується основного проекту та альтернативних йому.

Окрім названих ініціатив, проект повторює раніше висунуті пропозиції, а тому може розглядатися лише як джерело для їх доопрацювання. Також звертає на себе не зовсім коректна з мовного боку назва проекту.

Проект 6139 від 27.02.2017 (Артеменко А. В.) про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо подвійного громадянства в Україні.

Проект пропонує узаконити можливість отримання громадянином України подвійного громадянства. Пропонується установити, що «Громадянин України, який має громадянство (підданство) іншої держави, розглядається Україною тільки як громадянин України, за винятком випадків, передбачених міжнародними договорами України». Вказується, що набуття громадянином України громадянства іноземної держави не має наслідком автоматичне припинення громадянства України, крім випадків набуття відповідним громадянином громадянства Російської Федерації. Іноземці, крім громадян Російської Федерації, мають право за власним бажанням, не відмовляючись від громадянства іноземної держави, подати клопотання про прийняття їх до громадянства України. Іноземцям, які набули громадянство України і не припинили громадянство іноземної держави, та громадянам України, які мають громадянство іноземної держави, в паспорті громадянина України ставиться уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань громадянства відмітка про належність до громадянства іншої держави. Назване положення не поширюється на осіб, що мають громадянство Російської Федерації. Громадянин України, який набув громадянство іноземної держави має право, за власним бажанням, вийти з громадянства України, шляхом подання письмової заяви до уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства. Окремо зазначається, що набуття громадянином України громадянства Російської Федерації має наслідком автоматичне припинення громадянства України. Відповідно, передбачається скасувати усі положення щодо «єдиного громадянства», «зобов'язання припинити іноземне громадянство», «декларації про відмову від іноземного громадянства», «декларації про відсутність іноземного громадянства» тощо. Зокрема скасовується і така норма: «Вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України». Водночас до числа принципів законодавства України про громадянство пропонується додати такі: «неможливість примусового автоматичного набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства Російської Федерації» та «неможливість набуття громадянином України подвійного громадянства внаслідок набуття відповідною особою громадянства Російської Федерації».

Проект є суто політичним та дилетантським, оскільки ігнорує наявні конституційні заборони подвійного громадянства, а також відповідні заборони в укладених Україною міжнародних договорах. Крім того, проект мав би містити процедурні положення, пов’язані з фактичною реалізацією проблеми подвійного громадянства (податки, вимоги до участі в виборах, інші громадянські зобов’язання тощо). Не заперечуючи проти самої ідеї подвійного громадянства (це зрештою питання політичної волі), слід відзначити, що така реформа має бути комплексною і змінами до одного закону проблему вирішити неможливо.

Проект 6140 від 27.02.2017 (Кривохатько В. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення максимального розміру штрафних санкцій по заборгованості за житлово-комунальні послуги та кредитних договорах.

Пропонується пункт десятий частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» викласти в такій редакції: «у разі несвоєчасного внесення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється, якщо споживачу послуг призначена субсидія. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати п’ятдесят відсотків суми боргу». Водночас передбачається доповнити статтю 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» частиною шостою такого змісту: «Максимальний розмір неустойки за кредитними договорами не може перевищувати п’ятдесят відсотків від суми залишку кредитних коштів, які підлягають поверненню за договором, без урахування відсотків за користування кредитом».

Позитивно оцінюючи соціальну спрямованість проекту і загальну ідею  встановлення максимального розміру відповідних штрафних санкцій, маємо все ж зауважити, що проект не містить жодних розрахунків на підтвердження запропонованого розміру.

Проект 6142 від 27.02.2017 (Писаренко В. В.) про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» щодо захисту житлових прав студентів.

Ключовими положеннями проекту є надання права студентам із числа осіб, які до вступу на навчання і реєстрації у гуртожитку мали місцем постійного проживання ОРДЛО, після закінчення відповідного навчального закладу зареєструватися як внутрішньо переміщена особа, а також проживати в цьому ж гуртожитку ще 6 місяців уже в статусі внутрішньо переміщеної особи.

Не заперечуючи проти необхідності підтримки внутрішньо переміщених осіб, особливо з числа молоді, слід однак зазначити, що пропонований закон ставитиме в скрутне становище як виші, так і нових студентів, які мають потребу поселитися у гуртожитках. І це питання в проекті просто проігноровано.

Проект 6146 від 28.02.2017 (Ільюк А. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо встановлення мінімального посадового окладу (тарифної ставки) залежно від розміру мінімальної заробітної плати). 06.03.2017 проект відкликано, а вже 10.03.2017 подано доопрацьований текст на заміну, який далі і розглядається.

Пропонується внести зміни до Кодексу законів про працю України та Законів України «Про оплату праці», «Про підвищення престижності шахтарської праці», «Про державну службу» та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими установити таке. Мінімальна заробітна плата - це встановлений законом розмір заробітної плати, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України не рідше одного разу на рік у законі про Державний бюджет України за результатами переговорів сторін соціального діалогу на національному рівні. Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за мінімальну заробітну плату, встановлену на 1 січня календарного року. Той самий розмір визначається і щодо мінімального розміру посадового окладу групи 9 у державних органах, юрисдикція яких поширюється на територію одного або декількох районів, міст обласного значення. Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) визначається генеральною угодою. Відповідно з перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VII пропонується виключити такі норми: «Установити, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень» і «Установити, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. Сторонам, які уклали колективні договори і угоди, у тримісячний строк привести їх норми у відповідність із цим Законом згідно із законодавством. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб».

Загалом підтримуючи ініціативи проекту, слід однак звернути увагу на цілковито нереальну заяву, що прийняття проекту не потребуватиме додаткових витрат з Державного бюджету України, адже йдеться про суттєве збільшення виплат. Тому проект є неоднозначним саме з фінансової точки зору.

Проект 6150 від 28.02.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації та наближення до громадян адміністративних послуг у сфері державної реєстрації актів цивільного стану.

Фактично йдеться про нову редакцію відомого кодифікованого акта та зміни ще до 13 кодексів та законів України. Великий обсяг проекту (34 сторінки) не дає змоги  належно охарактеризувати його в цьому стислому огляді. Маємо лише звернути увагу на самі принципові (водночас і найдискусійніші) ініціативи, зокрема наділити виконавчі органи сільських, селищних та міських рад повноваженнями у сфері державної реєстрації актів цивільного стану та спростити порядок державної реєстрації актів цивільного стану; надати . можливість розірвання подружжям, яке має дітей, шлюбних відносин в органах реєстрації актів цивільного стану та можливість розривати шлюб у судовому порядку лише в разі існування відповідного спору щодо його розірвання.

Проект 6155 від 02.03.2017 (Третьяков О. Ю.) про внесення зміни до статті 31 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» щодо транспортного обслуговування осіб з інвалідністю.

Пропонується норму про те, що «інваліди, діти-інваліди, які проходять реабілітацію в реабілітаційних установах у сільській місцевості, забезпечуються реабілітаційними установами транспортним обслуговуванням до місця реабілітації і до місця проживання безоплатно» викласти в такій редакції: «інваліди, діти-інваліди, які проходять реабілітацію в реабілітаційних установах, забезпечуються реабілітаційними установами безоплатним транспортним обслуговуванням у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері праці та соціальної політики».

До проекту слід висловити те зауваження, що передача повноважень з визначення певних пільг від парламенту до центрального органу виконавчої влади може призвести до звуження обсягу пільг, а також спростить порядок їх зміни чи скасування. Втім ініціатори проекту звертають увагу лише на очікуване збільшення таких транспортних пільг і вважають, що прийняття проекту дасть змогу забезпечити доступність осіб з інвалідністю до реабілітаційних послуг, у тому числі з урахуванням вимог статті 26 «Абілітація та реабілітація» Конвенції ООН про права інвалідів.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 6147 від 28.02.2017 (Рудик С. Я.) про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення кримінальної відповідальності за незаконне переміщення товарів через лінію зіткнення.

Пропонується розділ VII «Злочини у сфері господарської діяльності» названого кодексу доповнити новою статтею 201-1 «Незаконне переміщення товарів через лінію зіткнення» такого змісту: «1. Незаконне переміщення продовольчих, непродовольчих та медичних товарів через лінію зіткнення, – карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років. 2. Та сама дія, вчинена за попередньою змовою групою осіб або особою, раніше судимою за злочин, передбачений статтею 201 цього Кодексу, або службовою особою з використанням службового становища, – карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Примітка. Під лінією зіткнення слід розуміти лінію і уявну вертикальну поверхню, що проходить через цю лінію, яка визначає межі між окремими територіями Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та районами, містами, селищами, селами. на яких органи державної влади та місцевого самоврядування здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, зокрема Законів України "Про місцеві державні адміністрації", "Про місцеве самоврядування", "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей». Дана стаття є тимчасовою, що застосується «до завершення антитерористичної операції».

Проект є незадовільним як з точки зору його юридичної визначеності (що таке законний порядок перетину в цьому випадку, оскільки як юридично ОРДЛО це територія України; некоректно вживати посилання на «завершення антитерористичної операції», оскільки АТО на Сході України є лише однією з таких операцій тощо), так і юридичної техніки (некоректне закріплення тимчасових норм в постійно діючому акті, зашироке «вікно» щодо строку позбавлення волі у частині 2 пропонованої статті тощо).

Проект 6151 від 01.03.2017 (Яценко А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та недоторканості малолітнього (малолітньої).

Проектом пропонується запровадити у Кримінальному кодексі України примусові заходи медичного характеру у формі хімічної кастрації до осіб, «які вчинили у віці старше вісімнадцяти років злочин проти статевої свободи та недоторканості малолітнього (малолітньої) і страждають розладом сексуальної переваги (педофілією), що не виключає осудності». Також кодекс пропонується доповнити положенням про те, що до обставини, які обтяжують покарання, належить і «вчинення злочину щодо малолітнього (малолітньої) близькими родичами або іншою особою, на яку законом покладено обов’язки з виховання малолітнього (малолітньої), а так само педагогічним працівником або іншим працівником освітньої організації (установи), медичної організації (установи), організації (установи), що надає соціальні послуги, або іншої організації, зобов'язаним здійснювати нагляд за малолітнім (малолітньої)». Також процедурні та процесуальні зміни пов’язані, із запровадженням примусових заходів медичного характеру у формі хімічної кастрації, пропонується внести до Кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого кодексів України та Закону України «Про психіатричну допомогу».

Порушена проектом проблема злочинів проти статевої свободи та недоторканості малолітнього (малолітньої) є дуже складною і дійсно потребує уваги законодавців. Тим не менш запропонований підхід викликає суттєві зауваження щонайменше з огляду на існуючу ситуацію з якістю роботи правоохоронних органів і суду.

Проект 6156 від 03.03.2017 (Каплін С. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо встановлення кримінальної відповідальності сільських, селищних, міських голів за вивезення побутових відходів на територію іншої області без спеціальних дозволів.

Пропонується статтю 35 «Вимоги щодо поводження з побутовими відходами» Закону України «Про відходи» доповнити наступним положенням: «Вивезення побутових відходів на територію іншої області здійснюється у виключних випадках за спеціальним дозволом Кабінету Міністрів України та з погодженням маршрутів руху транспортних засобів органами Національної поліції та органом місцевого самоврядування, через територію якого здійснюється таке вивезення. Порядок видачі дозволів та правила погодження маршрутів руху транспортних засобів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідальність за вивезення побутових відходів без спеціального дозволу покладається на сільського, селищного, міського голову ради, на території якої були вироблені побутові відходи, що вивозяться. Під виключними випадками у цій статті слід розуміти виникнення ризику суттєвого погіршення санітарно-епідемічного благополуччя населення». Відповідно пропонується доповнити Кримінальний кодекс України статтю 268-1 «Вивезення побутових відходів без спеціального дозволу», в якій передбачити відповідальність за «вивезення побутових відходів на територію іншої області без спеціального дозволу». Кваліфікуючою обставиною, що посилює відповідальність є спричинення названими караними діями тяжких наслідків.

Проект поданий на «злобу дня», є реакцією на конкретну відому ситуацію з «львівськими відходами». Водночас він абсолютно не враховує, що кримінальне законодавство має свою логіку, системні зв’язки між окремими статтями, співрозмірність санкцій тощо. Через лаконічність викладу багато важливих питань залишилося нез’ясованими. Зокрема, не розкривається, що є «тяжкими наслідками» для цього складу злочину.

 

Питання сільського господарства та земельних справ

 

Проект 6148 від 28.02.2017 (Кулініч О. І.) про внесення змін до Земельного кодексу України щодо переоформлення деяких прав на землю, набутих до набрання чинності Земельним кодексом України.

Пропонується визначити, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі переоформлення права постійного користування землею на право її оренди особами, які відповідно до цього Кодексу не можуть набувати право постійного користування земельними ділянками, а також переоформлення права довічного успадковуваного володіння землею на право її оренди. Відповідно в Перехідних положеннях кодексу норму про те, що «Громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. При переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення селянських (фермерських) господарств, у довгострокову оренду строк оренди визначається селянським (фермерським) господарством відповідно до закону. При цьому розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку» пропонується замінити такою: «Фізичні особи та юридичні особи, незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, які до набрання чинності Земельним кодексом України набули земельні ділянки у постійне користування, але відповідно до цього Кодексу не можуть набувати право постійного користування земельними ділянками, а також ті, які до набрання чинності цим Кодексом набули право довічного успадковуваного володіння землею, мають право на переоформлення відповідного права на право оренди строком на 50 років, якщо інший строк не погоджений орендарем. Рішення про переоформлення права постійного користування землею, права довічного успадковуваного володіння землею на право оренди  приймається органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати розпорядження земельною ділянкою відповідно до статті 122 цього Кодексу. Переоформлення прав здійснюється у порядку, визначеному статтею 123 цього Кодексу. Рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про переоформлення права постійного користування земельною ділянкою, права довічного успадковуваного володіння землею на право оренди припиняє право постійного користування землею, право довічного успадковуваного володіння землею».

Слід нагадати, що ЗК України діє вже понад 15 років, а рішення Конституційного суду, на яке посилаються автори проекту у пояснювальній записці, мало місце 12 років тому. Втім в названій записці належним чином не розкривається, ані чому саме зараз, ані чому саме так слід вирішувати проблему успадковуваного володіння землею.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 6081-1 від 27.02.2017 (Рябчин О. М.) про внесення зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо стимулювання інвестицій в об'єкти електроенергетики, що виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії.

Альтернативний проекту 6081 від 13.02.2017 (Домбровський О. Г.) про внесення зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо покращення інвестиційних можливостей у сфері виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (див. Бюлетень № 112).

Проект порівняно з основним пропонує набагато розвиненіше впорядкування визначеної проблеми продовження технічних умов, а саме пропонується не доповнювати частину 7 статті 30, а додати нову частину 9 такого змісту: Для об’єктів електроенергетики, що виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, строк дії технічних умов встановлюється договором на приєднання та не може перевищувати трьох років. Технічні умови є чинними протягом цього строку незалежно від зміни замовника. Строк дії технічних умов може бути продовжено юридичною особою, яка є відповідальною за систему ліній, допоміжного обладнання, обладнання для трансформації та перемикань, що використовується для передачі чи розподілу електроенергії (далі – оператор системи передачі або оператор системи розподілу) за заявою замовника приєднання до п’яти років. Для продовження строку дії договору замовник приєднання подає оператору системи передачі або оператору системи розподілу заяву та документи, які підтверджують фактичний початок будівництва об’єкта, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії. Рішення про продовження строку дії договору приймається протягом одного місяця з дня отримання заяви замовника. У разі, якщо рішення не було прийняте протягом цього строку, технічні умови вважаються продовженими до п’яти років. Технічні умови для об’єктів електроенергетики, що виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії набувають безстрокової дії за умови сплати повної вартості приєднання. Замовник має право на передачу технічних умов третій стороні. Сторона, якій перейшли права на технічні умови, має у тримісячний строк звернутись до оператора системи передачі або оператора системи розподілу з заявою про переоформлення. Переоформлення технічних умов здійснюється на безоплатній основі зі збереженням умов та врахуванням всіх внесків. У разі відмови замовником від реалізації проекту, оператор системи передачі або оператор системи розподілу повинен відшкодувати вартість приєднання за письмовою заявою замовника у трирічний строк.

Тобто хоча орієнтація на трирічний строк і зберігається, в альтернативному проекті значно більше уваги приділяється особливостям процедури, які дають змогу змінити цей строк тощо. Тому видається доцільним підготовка з двох єдиного проекту для винесення в сесійну залу.

Проект 6141 від 27.02.2017 (Різаненко П. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння залученню іноземних інвестицій.

Передбачаються значні зміни до Законів України «Про депозитарну систему України», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Усі вони пов’язані з пропозицією запровадження інституту «номінальних утримувачів», які визначаються так: «номінальний утримувач – іноземна фінансова установа, зареєстрована в державі, що є членом Європейського союзу та/або членом Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF) або Комітету експертів Ради Європи з  питань взаємної оцінки заходів боротьби з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму (MONEYVAL), відповідає встановленим Комісією вимогам, та яка відповідно до законодавства держави, в якій зареєстровано фінансову установу, має право надавати своїм клієнтам послуги щодо обліку цінних паперів та реєстрації переходу права власності на цінні папери, в тому числі в інших державах на підставі відповідних договорів з іноземними фінансовими установами». Більшість змін стосуються різних аспектів депозитарного обліку цінних паперів щодо номінальних утримувачів, зокрема щодо особливого порядку ідентифікації власника цінних паперів, які обслуговуються через номінальних утримувачів.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори