пошук  
версія для друку
02.05.2017 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 115 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 06.03.2017 – 10.03.2017

   

Надійшло 53 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 38 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, призначенням позачергових виборів створенням тимчасових тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 6171 від 10.03.2017 (Іонова М. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у сфері воєнної безпеки і оборони).

По суті альтернативний проекту 6109 від 21.02.2017 (Суслова І. М.) про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях (див. Бюлетень № 113). Основні зміни вносяться до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків», який доповнюється статтею 16-1 «Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у Збройних Силах України та інших військових формуваннях» такого змісту: «Жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у прийнятті та проходженні військової служби у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту та Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України (далі – Збройні Сили України та інші військові формування), підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації, просуванні по службі, а також при припиненні службових правовідносин. Прийняття на військову службу за контрактом до Збройних Сил України та інших військових формувань здійснюється з обов’язковим забезпеченням рівних умов доступу для кандидатур кожної статі. Дискримінація за ознакою статі при прийнятті на військову службу і під час її проходження забороняється. Під час проходження військової служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях гарантується: можливість суміщати військову службу із сімейними обов’язками для жінок і чоловіків; рівне грошове забезпечення для жінок і  чоловіків при однакових умовах служби; недопущення випадків  сексуальних домагань. На жінок під час проходження військової служби поширюються гарантії щодо спеціального захисту під час вагітності, пологів та грудного вигодовування дитини». Зміни ж до Законів України «Про Збройні Сили України», «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є достатньо загальними на зразок таких: «забезпечує рівні права та можливості жінок і чоловіків у прийнятті та проходженні військової служби у Збройних Силах України».

Проблема даних ініціатив в тому, що головну увагу слід приділити реальним питанням одночасної служби чоловіків та жінок (створення змішаних підрозділів, вимоги до навантаження та фізичної підготовки, умови санітарно-медичного характеру тощо). Формальні ж ініціативи щодо загальних принципів навряд чи серйозно можуть вплинути на реальне балансування ефективного використання чоловіків та жінок для захисту і оборони держави.

 

Ідеологічні питання

 

Проект 6131-1 від 09.03.2017 (Рудик С. Я.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо встановлення відповідальності народних депутатів України, депутатів сільських, селищних, обласних, районних, міських, районів у містах рад, сільських, селищних, міських голів, старост, державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування за набуття громадянства інших держав).

Альтернативний проекту 6131 від 24.02.2017 (Ляшко О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності народних депутатів України та державних службовців за набуття громадянства інших держав (див. Бюлетень № 113).

Проект значною мірою текстуально повторює проект 6131 і пропонує поширити ініціативи основного проекту не лише на народних депутатів України та державних службовців, а й на депутатів сільських, селищних, обласних, районних, міських, районів у містах рад, сільських, селищних, міських голів, старост та службовців органів місцевого самоврядування за набуття громадянства інших держав.

Як видається, обидва проекти є доволі близькими за своїм спрямуванням і  мають розглядатися разом.

Проект 6170 від 09.03.2017 (Лапін І. О.) про заборону колабораціонізму.

Проект має не зовсім адекватну назву, оскільки колабораціонізм розуміється в ньому надзвичайно вузько лише як «співпраця громадянина України з російською окупаційною владою та створеними чи підтримуваними Російською Федерацією незаконними збройними формуваннями в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також на тимчасово непідконтрольних органам влади України територіях окремих районів Донецької та Луганської областей». У такому контексті логічнішою була б назва «Про заборону співпраці громадян України з російською окупаційною владою та створеними чи підтримуваними Російською Федерацією незаконними збройними формуваннями». Основна пропозиція проекту передбачає доповнити Кримінальний кодекс України статтею 111-1 «Колабораціонізм» такого змісту: 1. Співпраця громадянина України з російською окупаційною владою та створеними чи підтримуваними Російською Федерацією незаконними збройними формуваннями в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, а також на тимчасово непідконтрольних органам влади України територіях окремих районів Донецької та Луганської областей, крім випадків, передбачених частиною другою статті 3 Закону України «Про заборону колабораціонізму» – карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої. 2. Не підлягають відповідальності за колабораціонізм громадяни України, які були змушені співпрацювати з російською окупаційною владою та створеними чи підтримуваними Російською Федерацією незаконними збройними формуваннями під впливом фізичного примусу, тортур чи катувань. Формами колабораціонізму пропонується визнати такі: організація та участь у мітингах на підтримку російської окупаційної влади, а також у референдумах та виборах, які проводяться російською окупаційною владою; публічні заклики, спрямовані на підтримку чи співробітництво з російською окупаційною владою; ведення господарської діяльності з російською окупаційною владою та суб’єктами господарювання, які знаходяться на території Автономної Республіки Крим, міста Севастополя та на територіях окремих районів Донецької та Луганської областей, незалежно від місця реєстрації таких суб’єктів господарювання; отримання чи використання паспортів або інших документів незаконних організацій; входження до складу російської окупаційної влади; будь-які інші форми співпраці з російською окупаційною владою та створеними чи підтримуваними Російською Федерацією незаконними збройними формуваннями.

Пропозиція, як видається, сформульована в гірших традиціях того нещасного часу, коли сам факт перебування на окупованій території вважався суттєвою плямою в біографії. Вона має мало спільного як з реальною боротьбою з колабораціонізмом, так і з основоположними принципами кримінальної репресії. Тому ми кваліфікуємо цей проект як суто ідеологічний, а точніше – популістський.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 6172 від 10.03.2017 (Президент України) про внесення зміни до статті 3 Закону України «Про запобігання корупції».

Пропонується перелік осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, але на яких не поширюються дія Закону України «Про запобігання корупції» доповнити військовими посадовими особами Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, військовослужбовцями військової служби за призовом під час мобілізації, військової служби за контрактом осіб рядового, сержантського і старшинського та молодшого офіцерського складу, військової служби (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки. Як зазначається в пояснювальній записці, прийнятий 14 жовтня 2014 року Закон України «Про запобігання корупції» зобов’язав осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічно подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. До кола таких осіб, зокрема, включено військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби. Тобто, значна частина військовослужбовців з 1 січня 2017 року зобов’язана подавати електронні декларації. В умовах проведення АТО, коли значна частина військових перебуває в зоні бойових дій, їх можливості для виконання цієї вимоги вкрай обмежені.

Вже за 4 дня після внесення проект був прийнятий в першому читанні, а 23.03.2017 – в другому і невдовзі підписаний Президентом України. Саме на етапі підготовки та прийняття у другому читанні закон набув сумної слави, адже через внесені правки він збільшився чи не в 10 разів і далеко вийшов за межі тих питань, для вирішення яких він створювався.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 6159 від 06.03.2017 (Кабінет Міністрів України) про забезпечення державного контролю під час надання соціальної підтримки.

Згідно з пояснювальною запискою проект розроблено з метою забезпечення в умовах децентралізації влади державного контролю правильності застосування законодавства при наданні соціальної підтримки, попередження і виявлення випадків його порушень, а також забезпечення цільового використання коштів державного та місцевого бюджетів, спрямованих на ці цілі. Проектом передбачено створити з 1 січня 2018 р. соціальну інспекцію, яка включатиме територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, які здійснюватимуть соціальне інспектування. Ініціатори проекту розраховують, що прийняття проекту підвищить статус соціальних інспекторів, ефективність їх діяльності за рахунок виконання лише контролюючих функцій, виведення з підпорядкування керівників місцевих органів соціального захисту населення, здійснення перевірок лише окремих випадків щодо яких є підозри, достатнього рівня фінансового, матеріально-технічного забезпечення.

Запровадження нового органу контролю (частиною якого є соціальна інспекція), який має поєднувати антикорупційні функції (порушення з боку представників органів влади) та податково-соціальний контроль за певними категоріями громадян (порушення щодо подання завідомо неправдивих відомостей) видається доволі спірним. Тим паче, що така «соціальна поліція» обійдеться державі, за власними орієнтовними підрахунками ініціаторів проекту, близько 50 млн. гривен на рік. Також можна прогнозувати певне підвищення соціальної напруги в суспільстві. Окрім того, пояснювальна записка, на нашу думку, не дає відповіді на питання, чому не можна забезпечити ефективний контроль за наданням «соціальної підтримки» (термін проекту, який теж видається далеко не безспірним) в рамках чинного законодавства та існуючої системи державних органів. Наразі ряд органів тим чи іншим чином і так займаються відповідними справами. Натомість серед запроваджуваних структур є такі, що матимуть дуже широкі повноваження, які визначатимуться суто підзаконними актами (діяльність соціальних аудиторів), що створює простір для потенційно корупційних діянь. Та й сам проект містить дуже широкі і нечіткі формулювання. Наприклад, право соціального інспектора: «відвідувати отримувачів соціальної підтримки за місцем проживання з метою визначення достовірності відомостей про ступінь нужденності та можливості знаходження додаткових джерел для існування, які впливають на встановлення права на отримання соціальної підтримки та розмір/обсяг її надання» (п. 4, част. 3 ст. 9 проекту). Проект не визначає, що ж таке «ступінь нужденності», «можливість знаходження», «додаткові джерела для існування» тощо. За цих обставин проект потребує дуже зваженого ставлення.

Проект 6165 від 07.03.2017 (Помазанов А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення механізму реалізації права на соціальний захист фізичними особами – підприємцями та особами, що забезпечують себе роботою самостійно.

Пропонується ряд різносторонніх змін. Зокрема, в статті 7 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування пропонується розширити тлумачення поняття «особи, які забезпечують себе роботою самостійно», додавши до членів творчих спілок і творчих працівників, які не є членами творчих спілок, також і осіб, які займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності». В статті 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» пропонується визначити, що страхові внески, в випадках, передбачених законом, можуть також сплачуватися особою та роботодавцем щороку або щокварталу. А стаття 22 того ж закону доповнюється таким положенням: «Оплата всього періоду тимчасової непрацездатності фізичних осіб – підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, що забезпечують себе роботою самостійно (займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності), внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування починаючи з першого дня настання відповідного страхового випадку». Зміни до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» спрямовані на регламентацію звільнення від сплати за себе єдиного внеску самозайнятими особами, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Зміни до статті 29-1 Закону України «Про нотаріат» передбачають, що приватний нотаріус вправі зупинити нотаріальну діяльність за власним бажанням на строк, що не перевищує двох місяців протягом календарного року, і використати цей час «у тому числі на відпочинок».

Проект 6166 від 07.03.2017 (Бахтеєва Т. Д.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо права на відпустку для догляду за дитиною жінки, яка народила та фактично доглядає за трьома і більше дітьми з метою підвищення народжуваності в Україні.

Пропонується закріпити, що мати, яка  народила трьох або більше дітей та фактично доглядає за ними, після закінчення відпустки для догляду за народженою дитиною до досягнення нею трирічного віку, має право на відпустку без збереження заробітної плати для догляду за народженою третьою та наступною дитиною до досягнення дитиною шестирічного віку. Строк такої відпустки включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески, виходячи з розміру мінімального страхового внеску. Відповідні зміни вносяться до Кодексу законів про працю та Законів України «Про відпустки» і «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Як зазначається у пояснювальній записці, метою проекту є забезпечення з боку держави сприятливих умов для підвищення народжуваності в Україні, які спрямовані на надання жінці-матері, яка народила та виховує трьох і більше дітей, додаткових соціальних гарантій з метою зацікавити та підтримати бажання сімей народжувати дітей.

Проект 6167 від 07.03.2017 (Бахтеєва Т. Д.) про внесення змін до деяких законів України про приведення у відповідність законів України щодо зменшення пенсійного віку багатодітним матерям з метою підвищення народжуваності.

Проект безпосередньо пов’язаний з попереднім. Пропонується установити, що жінки, які народили троє або четверо дітей і виховали їх до чотирнадцятирічного віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років із  зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (в цей стаж рахується і догляд до досягнення дитиною 6 років, запроваджуваний попереднім проектом). У разі, коли дитина не досягла шестирічного або чотирнадцятирічного віку, а матері, яка народили троє та більше дітей та їх виховує, виповнилося 50 або 55 років відповідно, за наявності не менше 15 або 20 років страхового стажу, вона має право звернутися за призначенням дострокової пенсії за віком відповідно до закону. Також визначається, що пенсії за особливі заслуги перед Україною встановлюються матерям,  які народили троє або четверо дітей та виховали їх до чотирнадцятирічного віку. Якщо у разі смерті матері або позбавлення її батьківських прав виховання дітей до зазначеного віку здійснювалося батьком, право на пенсію за особливі заслуги надається батьку. Відповідні зміни вносяться до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною» та «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування».

Головне зауваження до проектів це, чому вони подані окремо, а не в одному тексті. Адже хоча про проект 6166 в пояснювальній записці до цього проекту немає згадок, зміни спираються на запропоновані в нім проекті ініціативи.

 

Культура та освіта

 

Проект 6164 від 07.03.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про дошкільну освіту» щодо розширення можливостей для створення та діяльності дошкільних навчальних закладів різних форм власності.

Згідно з пояснювальною запискою проектом передбачено механізм створення дошкільних навчальних закладів: корпоративних (на засадах державно-приватного партнерства) та інших форм власності для забезпечення дошкільною освітою дітей відповідно до потреб; врегулювання діяльності інклюзивних груп, визначення базових етапів становлення особистості дитини, питання установчих документів та інші важливі аспекти функціонування дошкільних навчальних закладів.

Проект, як видається, значною мірою складається з пропозицій редакційного характеру, які мають відбити нові теоретичні погляди на ті чи інші питання дошкільної освіти. Ймовірно, всі ці ініціативи є абстрактно правильними, а от чи є вони необхідними? Доволі показово, що пояснювальна оцінка починається з фрази «Відповідно до пріоритетів розвитку системи освіти в Україні існує необхідність постійного вдосконалення та оновлення освітнього законодавства». Загалом законодавство більше потребує стабільності, ніж постійного оновлення. 

Проект Постанови 6168 від 07.03.2017 (Ляшко О. В.) про відзначення на державному рівні 100-річчя з дня народження видатного вченого лікаря-хірурга, громадського діяча, Героя України Олександра Олексійовича Шалімова.

Враховуючи важливість постаті та вагомий внесок видатного вченого лікаря-хірурга, громадського діяча, Героя України, Героя соціалістичної партії, дійсного члена Національної академії наук України та Національної академії медичних наук України,  засновника та першого директора науково-дослідних установ з проблем хірургії, головного хірурга МОЗ України (1980–2005 рр.), фундатора сучасної української хірургічної школи  Олександра Олексійовича Шалімова в розвиток медичної науки та організації охорони  здоров’я пропонується у 2018 році урочисто відзначити на державному рівні названий ювілей. Серед рекомендацій щодо заходів можна назвати ініціативу проведення Національною академією медичних наук України спільно з Національною академією наук України та Міністерством охорони здоров’я із залученням міжнародної спільноти урочистого з’їзду хірургів України, видання ювілейного збірнику праць та спогадів О. О. Шалімова, проведення інших інформаційних заходів щодо лікування хірургічних захворювань та профілактики захворюваності в Україні тощо.

 

Охорона здоров’я

 

Проект 6173 від 10.03.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 21 Закону України «Про рекламу».

Пропонується частину 9 названої статті доповнити абзацами такого змісту: «У рекламі дієтичних добавок забороняється наводити контактні номери телефонів» та «У друкованих виданнях і під час трансляції інформаційних та інформаційно-аналітичних програм, в яких висвітлюються питання, пов’язані з медичною тематикою, забороняється наводити контактні номери телефонів, крім випадків, коли замовником реклами є заклад охорони здоров’я чи фізична особа – підприємець, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики». Як зазначається в пояснювальній записці, проект розроблений з метою врегулювання ситуації, що склалася у зв’язку із зловживанням особами, що реалізують дієтичні добавки населенню як лікарські засоби. Особи, видаючи себе за представників закладів охорони здоров’я, науковців, посадових осіб, за телефонами, що зазначаються в рекламі дієтичних добавок («кол-центри»), реалізують дієтичні добавки як лікарські засоби, пропонують компенсації за неефективне лікування дієтичними добавками та, користуючись довірою людей, заволодівають їх коштами (вимагають повернути різницю в нарахованій компенсації тощо). Таким чином проект орієнтований на унеможливлення реалізації дієтичних добавок як лікарських засобів в телефонному режимі.

Проект видається недостатньо ефективним для досягнення поставленої мети.

 

Питання сільського господарства та земельних справ

 

Проект 6162 від 06.03.2017 (Івченко В. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо успадкування права постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення.

Проект є певною мірою альтернативним проекту 6148 від 28.02.2017 (Кулініч О. І.) про внесення змін до Земельного кодексу України щодо переоформлення деяких прав на землю, набутих до набрання чинності Земельним кодексом України (див. Бюлетень № 114), оскільки регулює близькі по суті відносини, хоча і дещо іншого спрямування.

Зміни досить різносторонні. Так, пропонується доповнити перелік видів речових прав на чуже майно «правом постійного користування земельною ділянкою» (зміни до ст. 395 Цивільного кодексу України). При чому таке право є спадковим (зміни до ст. 1225 ЦК України та ст. 92 Земельного кодексу України). Земельні ділянки, що належить громадянину на праві постійного користування для ведення фермерського господарства, зможуть входити до числа земель фермерського господарства (зміни до ст. 31 ЗК України). Пропонується, щоб до складу майна фермерського господарства (цілісного майнового комплексу) належали, зокрема, і земельні ділянки, і «права на користування землею» (ст. 19 Закону України «Про фермерське господарство»).

Проект дуже непослідовний щодо вживання термінології. Зокрема, використовуються поняття і «право постійного користування земельною ділянкою», і «право користування земельною ділянкою», і «земельні ділянки, що належить громадянину на праві постійного користування для ведення фермерського господарства», і «права на користування землею», хоча в усіх випадках йдеться про одне й те саме. Визначення фермерського господарства як «цілісного майнового комплексу» вимагає уточнення та пояснення. Так само, як і віднесення до його складу «прав на користування землею», адже цілісний майновий комплекс є таким не лише стосовно спадкування, а й продажу тощо. Натомість йшлося виключно про спадкування. Загалом проект потребує значного доопрацювання для того, щоб він міг у разі прийняття застосовуватися належним чином, а не породжувати та посилювати плутанину в законодавстві.

Проект 6148-1 від 07.03.2017 (Івченко В. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав постійних користувачів земельних ділянок.

Проект формально альтернативний проекту 6148 від 28.02.2017 (Кулініч О. І.) про внесення змін до Земельного кодексу України щодо переоформлення деяких прав на землю, набутих до набрання чинності Земельним кодексом України (див. Бюлетень № 114), хоча має дуже мало спільного з ним через іншу мету пропонованих змін.

Пропонується закріпити, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок, які були надані їм до набрання чинності Земельним кодексом України у довічне успадковуване володіння чи у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства і використовуються для ведення фермерського господарства (ст. 31 ЗК України і ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство»). Зазначається, що членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства,  розташованого на території відповідної ради, а також що цим же особам передаються безоплатно у приватну власність земельні ділянки, які були надані їм «до набрання чинності цим Кодексом» у довічне успадковуване володіння чи у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства і використовуються для ведення фермерського господарства (в обох випадках ст. 32 та 121 ЗК України і ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство»). У пункті 6 Перехідних положень Земельного кодексу України прописується докладний порядок оформлення членом фермерського господарства одержання безоплатно у власність земельної ділянки, яка була надана йому до набрання чинності Земельним кодексом України у довічне успадковуване володіння чи у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства.

Проект оформлений дуже неохайно. Так, зміни в частину 3 ст. 13 Закону України «Про фермерське господарство» містять і такі слова: «до набрання чинності цим Кодексом», що є просто некоректним перенесенням при дублюванні норми зі змін до Земельного кодексу України. Окремо слід звернути увагу на те, що автори ніяк не пояснюють, навіщо було потрібно вносити два проекти, які по суті конкурують одне з одним.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори