Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 117 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 20.03.2017 – 24.03.2017

Надійшло 56 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 25 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, проведенням або затвердженням рекомендацій парламентських слухань, зверненням до органів виконавчої влади, уточненням порядку денного шостої сесії Верховної Ради України тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект 0138 від 23.03.2017 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Хорватія про економічне співробітництво.

Угода між Урядом України та Урядом Республіки Хорватія про економічне співробітництво була вчинена 27 березня 2013 р. в м. Києві. Угода спрямована на розвиток партнерських взаємовигідних відносин між Україною та Республікою Хорватія в економічній сфері, створення сприятливих умов для здійснення торгівлі між суб’єктами господарської діяльності двох країн через налагодження контактів між діловими колами, сприяння участі у виставках, ярмарках, організації ділових заходів, семінарів, симпозіумів та конференцій. Угодою Договірні Сторони погоджуються утворити Спільну комісію з питань економічного співробітництва, що сприятиме розвитку двосторонніх торговельно-економічних відносин та активізації ділових кіл обох держав, зміцненню економічного співробітництва, вільному обігу капіталу, товарів та послуг між обома державами.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 6202-1 від 22.03.2017 (Дерев’янко Ю. Б.) про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо розширення кола осіб, яким надається статус учасника бойових дій за участь у антитерористичній операції.

Альтернативний проекту 6202 від 16.03.2017 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (щодо уточнення деяких положень) (див. Бюлетень № 116). Проект повністю охоплює ініціативи основного проекту, а також пропонує додати таке положення: «Учасники бойових дій, зазначені у пунктах 19–21 частини першої статті 6 цього Закону [тобто передбачені чинним законом категорії осіб, а також ті категорії осіб, яким присвячений цей та основний проекти – авт. огл.], які дістали поранення, контузію або каліцтво під час участі в бойових діях чи при участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, мають право на безоплатне позачергове обслуговування в поліклініках та госпіталях за власним вибором».

Проект має розглядатися разом з основним проектом.

Проект 6231 від 23.03.2017 (Шкрум А. І.) про внесення змін до деяких законів України щодо захисту прав осіб, які були захоплені в заручники.

Проект передбачає три окремі групи змін. Перша, це запровадження нових статей 16-5 «Одноразова грошова допомога членам сім’ї військовослужбовця, який був захоплений у полон або заручники, інтернований в нейтральних державах, визнаний безвісно відсутнім або оголошений померлим» та 16-6 «Одноразова грошова допомога військовослужбовцю у разі звільнення з полону або із утримування в заручниках, військовослужбовцю, репатрійованому із нейтральних держав, а також у разі появи військовослужбовця, якого було визнано безвісно відсутнім або оголошено померлим», якими вводяться відповідні види виплат та закріплюється підстави і порядок їх здійснення. По-друге, пропонується уточнити порядок виплати грошового забезпечення членам сім’ї військовослужбовців, визначити, що таке забезпечення виплачується рівними частинами дружині (чоловіку), законним представникам неповнолітніх дітей (дітей з інвалідністю з дитинства – незалежно від їх віку) військовослужбовця. Якщо військовослужбовець не перебуває у шлюбі і не має неповнолітніх дітей (дітей з інвалідністю з дитинства – незалежно від їх віку), грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, які проживають разом з військовослужбовцем. Грошове забезпечення виплачується особам, які перебувають на утриманні військовослужбовця, або батькам військовослужбовця рівними частками, якщо військовослужбовець не перебуває у шлюбі і не має дітей. Інші ініціативи проекту пов’язані із уповноваженням Служби безпеки України: а) вести облік осіб, які були захоплені і утримуються в заручниках; б) повідомляти родичів особи, яка була захоплена в заручники, про захоплення особи в заручники; в) протягом п’яти днів з дня отримання звернення родичів заручника, особи, яка була захоплена в заручники (після її звільнення), видавати документ, що підтверджує факт утримування особи в заручниках із зазначенням дати захоплення особи в заручники і, якщо особу було звільнено, із зазначенням дати звільнення особи.

Проект порушує важливі питання, однак він не містить жодної аргументації на користь саме такого порядку їх вирішення. Доволі неоднозначним є й питання про уповноваження Служби безпеки України щодо ведення обліку осіб, які були захоплені і утримуються в заручниках. Захоплення заручників може відбуватися і внаслідок кримінальних правопорушень, не пов’язаних з державною безпекою.

Ідеологічні питання

Проект 6236 від 24.03.2017 (Ляшко О. В.) про внесення змін до статті 41 Конституції України щодо реалізації прав українських громадян на землю, збереження власності на сільськогосподарські землі в руках громадян України та сталого розвитку села на основі фермерських господарств.

Пропонується названу статтю Конституції України доповнити новою частиною такого змісту: «Основою аграрного устрою України є фермерське господарство». Проект підтримали більше третини народних депутатів України.

Утім, пропоноване доповнення має очевидний політичний і декларативний характер. Уявити його як норму прямої дій доволі важко.

Законодавство про громадянство

Проект 6216 від 21.03.2017 (Македон Ю. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо обов’язку службових осіб подавати інформацію про наявність громадянства (підданства) іншої держави (держав).

Короткий за змістом проект передбачає три законодавчі новели. По-перше, у статті 46 «Інформація, що зазначається в декларації» Закону України «Про запобігання корупції» закріплюється обов’язковість зазначення у декларації інформації про «наявність громадянства (підданства) іншої держави (держав)». По-друге, у стаття 84 «Припинення державної служби у разі втрати державним службовцем права на державну службу або його обмеження» Закону України «Про державну службу» встановлюється нова підстава для припинення державної служби – «наявність громадянства (підданства) іншої держави (держав)». По-третє, у статті 366-1 «Декларування недостовірної інформації» Кримінального кодексу України пропонується абзац другий примітки доповнити новим абзацом такого змісту: «Відповідальність за цією статтею також настає у випадку подання суб’єктом декларування завідомо недостовірних відомостей у декларації стосовно наявності у суб’єкта декларування громадянства (підданства) іншої держави (держав)».

Пропозиції виглядають цілком логічними і самі по собі не викликають якихось заперечень. Втім, як уже не раз зазначалося, актуальні проблеми громадянства мають вирішуватися комплексно, а не фрагментарно.

Відносини між владними суб’єктами

Проект 6218 від 21.03.2017 (Чижмарь Ю. В.) про внесення змін до статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» (щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України службових осіб, які займають особливо відповідальне становище, у разі звільнення з займаної посади).

Пропонується частину першу названої статті доповнити пунктом десятим, в якому передбачити, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли «він є службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, згідно з переліком, наведеним у пункті 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України,  – протягом трьох місяців з дня звільнення з займаної посади».

Утім, слід погодитися з ГНЕУ, що факт перебування громадянина України на посаді службової особи, яка займає особливо відповідальне становище та звільнення її з такої посади, не може бути підставою для обмеження його у праві виїзду за кордон.

Проект 6227 від 23.03.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про державну службу» (щодо уточнення окремих положень).

Фактично пропонується нова редакція названого закону, оскільки проект містить 22 сторінки змін до нього. Звісно, охопити їх в даному огляді цілковито неможливо. У пояснювальній записці зазначається, що проект напрацьовано у співпраці з громадськістю та представниками заінтересованих органів, міжнародними та вітчизняними експертами, які підтримують необхідність його прийняття. Зазначається, що пропоновані зміни не змінюють ідеології закону та спрямовані на підтримку курсу держави на успішне реформування державного управління та державної служби. Також зазначається, що у проекті значною мірою враховані ініціативи проекту 4370 від 04.04.2016 (Шкрум А. І.) про внесення змін до Закону України «Про державну службу» (щодо технічного уточнення деяких положень) (див. Бюлетень № 68), в редакції профільного Комітету з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування.

Права громадян та їх об’єднань

Проект 6155-1 від 20.03.2017 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до деяких законів України щодо транспортного обслуговування та пільгового проїзду осіб з інвалідністю.

Альтернативний проекту 6155 від 02.03.2017 (Третьяков О. Ю.) про внесення зміни до статті 31 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» щодо транспортного обслуговування осіб з інвалідністю. (див. Бюлетень № 114).

Проект повністю повторює ініціативи основного проекту і, крім того, вносить ініціативу щодо відновлення прав інвалідів, дітей-інвалідів та осіб, які супроводжують інвалідів першої групи або дітей-інвалідів, на пільговий проїзд. Остання пропозиція вносилася ініціаторами даного проекту неодноразово з самого початку діяльності Верховної Ради України VIII скликання.

Проект 6159-1 від 20.03.2017 (Веселова Н. В.) про забезпечення державного контролю під час надання соціальної підтримки.

Альтернативний проекту 6159 від 06.03.2017 (Кабінет Міністрів України) про забезпечення державного контролю під час надання соціальної підтримки (див. Бюлетень № 115). Від основного проекту відрізняється двома суттєвими уточненнями. По-перше, соціальна інспекція визначається як територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової та бюджетної політики, а не центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту. Відповідно, змінюється і центральний орган виконавчої влади, який координує діяльність соціальної інспекції. По-друге, з поняття «соціальна підтримка» (предмету державного контролю соціальної інспекції) вилучаються пенсії.

Утім і основний проект, і всі альтернативні не знайшли підтримки народних депутатів і під час голосування 06.04.2017 не були включені до порядку денного.

Проект 6159-2 від 23.03.2017 (Королевська Н. Ю.) про забезпечення державно-громадського контролю під час надання соціальної підтримки.

Альтернативний проектам 6159 і 6159-1. Основна відмінність цього проекту полягає у декларування державно-громадського характеру контролю під час надання соціальної підтримки. Відповідно, передбачається залучення до такого контролю за згодою і на безоплатній основі громадських об’єднань, до статутної діяльності яких належать питання соціального захисту населення. Суб’єктом контролю визначаються соціальна інспекція та залучені у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку громадські об’єднання. Повноваження суб’єктів державно-громадського контролю починаються з формулювання «соціальна інспекція із залученням громадських об’єднань». Окремою статтею передбачено обмеження щодо участі представників громадських об’єднань у проведенні державно-громадського контролю. Вони за загальним правилом не мають права доступу до персональних даних отримувачів соціальної підтримки і права бути присутніми під час обстеження соціальними аудитором матеріально-побутових умов сімей, які звернулися за призначенням соціальної підтримки (крім випадків, коли є відповідна письмова згода отримувача соціальної підтримки).

Проект не знайшов підтримки народних депутатів і під час голосування 06.04.2017 не був включений до порядку денного.

Проект 6228 від 23.03.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 7 Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою».

Пропонується названу статтю доповнити таким положенням: «Особа, яка набула статусу депортованої особи, майно якої вилучене внаслідок депортації та перебуває на тимчасово окупованій території України або території проведення антитерористичної операції, має право подати заяву про компенсацію та повернення майна не пізніше трьох років після повного відновлення конституційного ладу України на зазначених територіях».

Позитивом проекту є встановлення певної юридичної визначеності з поставленого питання.

Проект 6230 від 23.03.2017 (Арешонков В. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо виплати грошової компенсації на безоплатне харчування дітей).

Проект є розвитком проекту 2060 від 06.02.2015 від 06.02.2015 (Москаленко Я. М.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо харчування дітей) (див. Бюлетень № 8) і який був відкликаний 27.04.2015. Пропонується викласти в новій редакції статтю 29 «Забезпечення потерпілих дітей продуктами харчування» та пункт 11 частини першої статті 30 «Пільги та компенсації потерпілим дітям та їх батькам» відповідно: «потерпілим дітям компенсується вартість продуктів харчування відповідно до фізіологічних норм, встановлених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, які сприяють виведенню радіонуклідів з організму, в порядку, передбаченому статтею 30 цього Закону» та «11) учням загальноосвітніх навчальних закладів, професійно-технічних закладів освіти, студентам коледжів та технікумів (училищ), розташованих на територіях радіоактивного забруднення, а також дітям з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується грошова компенсація вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я, у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України».

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 6211 від 20.03.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до статті 9 Закону України «Про судовий збір» щодо створення умов для забезпечення доступу осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення до приміщень судів.

Проектом визначається, що кошти судового збору спрямовуються також і на «забезпечення архітектурної доступності приміщень судів, доступності інформації, що розміщується у суді, для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення».

Проект 6213 від 20.03.2017 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо заборони виплати суддівської винагороди у випадку оголошення судді у міждержавний та/або міжнародний розшук).

Проект дослівно повторює проект 3541 від 26.11.2015 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо заборони виплати суддівської винагороди у випадку оголошення судді у міждержавний та/або міжнародний розшук) (див. Бюлетень № 50), який 21.02.2017 було знято з розгляду.

Проект 6220 від 22.03.2017 (Денисенко В. І.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та підстав закриття кримінального провадження.

Пропонується частину 1 статті 214 «Початок досудового розслідування» названого кодексу доповнити абзацом такого змісту: «Не підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, щодо яких прийнято рішення про закриття кримінального провадження або існує вирок суду по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили». В частині 1 статті 284 «Закриття кримінального провадження та провадження щодо юридичної особи» до переліку підстав закриття кримінального провадження пропонується віднести також і ситуацію, коли «існує не скасована постанова слідчого, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини».

Проект дістав негативну оцінку ГНЕУ через обмеженість пропонованих змін, які в чинному вигляді призведуть до конфлікту між вимогами різних статей кодексу. Тим не менш 13.04.2017 проект було прийнято в першому читанні.

Проект 6222 від 22.03.2017 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до статті 219 Кримінального процесуального кодексу України щодо встановлення граничних строків досудового розслідування до моменту повідомлення про підозру.

Пропонується частину першу названої статті замінити двома частинами такого змісту: «1. Досудове розслідування повинно бути закінчено: 1) при вчиненні кримінального проступку впродовж одного місяця з моменту реєстрації заяви, повідомлення про кримінальний проступок в Єдиному реєстрі досудових розслідувань; 2) при вчиненні злочину впродовж двох місяців з моменту реєстрації заяви повідомлення про злочин в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. 2. Правила, викладені в частині першій цієї статті, не поширюються на справи, в яких встановлено особу, що вчинила кримінальне правопорушення. Перебіг строку досудового розслідування в таких справах, починається з дня встановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, та досудове розслідування повинно бути закінчено: 1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину». Відповідно чинні частини 2 та 3 стають частинами 3 та 4. На думку ініціаторів проекту, названі зміни мають удосконалити положення кримінального процесуального законодавства щодо строків досудового розслідування.

Згадана в пояснювальній записці проблема неефективності досудового розслідування беззаперечно є дуже складною. Однак лишається незрозумілим, як саме запропоновані зміни можуть позитивно вплинути на її вирішення.

Проект 6225 від 23.03.2017 (Рабінович В. З.) про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо встановлення грошової винагороди для викривачів.

Центральним елементом проекту є такі положення: Національне агентство протягом тридцяти днів з дня отримання повідомлення організовує перевірку наявності у викривача права на грошову винагороду та факту повернення до державного або місцевого бюджету коштів внаслідок розкритої викривачем інформації про шкоду або загрозу суспільним інтересам та приймає за результатами перевірки рішення про виплату відповідної грошової винагороди чи про відмову у її виплаті. У разі якщо повідомлення про корупційне правопорушення дозволило уникнути збитків державному або місцевому бюджету, викривачу корупції виплачується грошова винагорода в розмірі 10 відсотків від можливої суми збитків, яка визначається Національним агентством відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Слід нагадати, що на розгляді в парламенті вже перебувають проекти 4038а про захист викривачів і розкриття інформації про шкоду або загрозу суспільним інтересам та 4039а про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо забезпечення фінансування захисту викривачів (обидва – від 20.07.2016, Заліщук С. П., див. Бюлетень № 83). Поданий проект мав би розглядатися одночасно з ними.

Проект 6232 від 23.03.2017 (Президент України) про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів.

Проект загальним обсягом у 794 сторінки передбачає комплексну реформу всього процесуального законодавства через прийняття нових редакцій Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України і Кодексу адміністративного судочинства України, а також уточнення окремих положень Кодексу законів про працю, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Сімейного кодексу України, Цивільного кодексу України, Кримінально-виконавчого кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Законів України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про міжнародний комерційний арбітраж», «Про судову експертизу», «Про банки і банківську діяльність», «Про доступ до судових рішень», «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», «Про безоплатну правову допомогу», «Про судовий збір», «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної організації», «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів», «Про виконавче провадження», «Про Вищу раду правосуддя». Як зауважують ініціатори проекту, переважна більшість процесуальних повноважень суду переглянута виходячи з принципу виконання судом у цивільному та господарському процесах виключно ролі арбітра і ніколи – слідчого. Докази, включаючи висновки експертів, подаються сторонами; суд витребовує докази і призначає експертизу лише у визначених законом випадках. З урахуванням принципу диспозитивності сторонам надається фактична, а не формальна свобода на будь-якій стадії судового процесу відмовитись від позову або укласти мирову угоду, предмет якої до того ж (на відміну від чинних правил) може виходити за межі предмета спору, якщо це не порушує вимоги закону і права третіх осіб. Відповідно до нових правил юрисдикції та підсудності юрисдикція між загальними, господарськими та адміністративними судами розмежовується залежно, в першу чергу, від предмета спору, а не суб’єктного складу сторін. У будь-якій справі (за винятком окремих категорій) сторони можуть звернутися до неформальної процедури розгляду – врегулювання спору за участю судді, за наслідками якої вони можуть або укласти мирову угоду, або продовжити судовий розгляд.

Утім, належний аналіз проекту такого обсягу у рамках цього огляду не видається можливим.

Проекти з інших питань

Проект 6212 від 20.03.2017 (Бондар М. Л.) про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств.

Проект структурно має форму постанови, а не закону. Основний його зміст зводиться до такого. Тимчасово, на строк до 1 січня 2019 р. підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», щодо державних вугледобувних підприємств та знімаються арешти та заборони відчуження їх майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику, у зв’язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України. Справи про банкрутство державних вугледобувних підприємств до 1 січня 2019 р. не порушуються. Провадження у справах про банкрутство державних вугледобувних підприємств, порушені до набрання чинності цим Законом, підлягають припиненню, крім випадків, коли ліквідація відбувається за рішенням власника. Також у проекті дається завдання Кабінету Міністрів України, окрім іншого, розробити та затвердити програму відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств.

Належної аргументації на користь таких ініціатив автори не надають. Тим не менш проект був досить швидко прийнятий за основу та в цілому 13.04.2017, однак лише 03.05.2017 він був підписаний Головою Верховної Ради України та направлений на підпис Президенту України.

Проект 6221 від 22.03.2017 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» щодо зупинення дії ліцензії.

Передбачається запровадити процедуру зупинення дії ліцензії. Для цього пропонується додати в статтю першу згаданого Закону таке визначення: «грубе порушення ліцензіатом ліцензійних умов – невиконання ліцензіатом в установлений строк розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов або вчинення ним порушення ліцензійних умов, яке свідчить про явне й умисне нехтування їх вимогами з боку ліцензіата та потягло наслідки у вигляді значної шкоди, завданої державі, навколишньому природному середовищу, фізичним чи юридичним особам». Також закон доповнюється новою статтею 15-1 «Зупинення дії ліцензії», в які викладені такі положення. Підставою для зупинення дії ліцензії є грубе порушення ліцензіатом ліцензійних умов. Вичерпний перелік грубих порушень ліцензіатом ліцензійних умов щодо кожного виду ліцензованої діяльності зазначається у ліцензійних умовах конкретного виду діяльності. Орган ліцензування протягом десяти робочих днів з дати встановлення підстав для зупинення дії ліцензії приймає рішення про зупинення її дії, яке вручається особисто ліцензіату або надсилається йому поштовим відправленням з описом вкладення не пізніше трьох робочих днів з дати його прийняття. Дія ліцензії вважається зупиненою з дня, коли ліцензіат дізнався чи повинен був дізнатися про зупинення її дії. Ліцензіат з моменту отримання рішення про зупинення дії ліцензії позбавляється права здійснювати ліцензовану діяльність до моменту відновлення її дії. Якщо рішення про зупинення дії ліцензії направлено ліцензіату поштовим відправленням з описом вкладення на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, то рішення про зупинення дії ліцензії вважається врученим ліцензіату належним чином і отриманим ним на сьомий календарний день з дня поштового відправлення, за умови, що ліцензіат раніше не отримав його. Ліцензія, дія якої зупинена, відновлюється: після закінчення строку, на який було зупинено її дію; за рішенням органу ліцензування у разі усунення порушень, що стали причиною зупинення дії ліцензії; за рішенням суду.

Найістотнішою проблемою проекту є його погане технічне опрацювання. Зокрема пункт 1-1, який пропонується внести до частини 1 статті 1, у дійсності вже півтора роки існує, хоча, звісно, іншого змісту. Заперечення викликає також і занадто широкі та неконкретні положення у визначенні поняття «грубе порушення ліцензійних вимог» щодо «явного й умисного нехтування вимогами» та «значної шкоди, завданої державі, навколишньому природному середовищу, фізичним чи юридичним особам».

Проект 6223 від 22.03.2017 (Бублик Ю. В.) про внесення змін і доповнень до Господарського кодексу України щодо статусу дочірніх підприємств.

Кодекс пропонується доповнити главою 11-1 «Дочірні підприємства» у складі 6 статей (117-1 – 117-6). Серед основних положень можна назвати такі. Дочірнім підприємством визнається, підприємство, залежне від іншого підприємства, яке володіє щодо нього правом вирішального впливу (контролю), що виникло незалежно від його волі. Право вирішального впливу виникає у підприємства, яке одноособово або спільно з іншими підприємствами, безпосередньо або через інших осіб здійснює контроль (вирішальний вплив або можливість здійснення вирішального впливу) над підприємством, який дає змогу визначати прийняття рішень дочірнього підприємства. Передбачається, що дочірні підприємства можуть бути базового виду, автономні і приєднані. Контролююче підприємство має право давати обов’язкові до виконання вказівки, а дочірнє підприємство зобов’язане їх виконувати, окрім випадку, що стосується автономного підприємства. Автономне дочірнє підприємство має право не виконувати вказівки контролюючого підприємства, окрім випадків, коли між ними укладено договір про підпорядкування. Однак органи дочірнього підприємства не можуть виконувати вказівки контролюючого підприємства, які суперечать інтересам дочірнього, за винятком випадків, коли контролююче підприємство гарантує відшкодування збитків. Слід зазначити, що іноді в проекті наявні взаємовиключні положення. Зокрема, визначається, що «контролююче підприємство відповідає за борги дочірнього підприємства базового виду, що виникли у результаті виконання його вказівок, незалежно від того, чи укладався між контролюючим і дочірнім підприємством договір про підпорядкування». Проте далі зазначається, що «контролююче підприємство може визнати себе гарантом боргів дочірнього підприємства, які виникли у результаті виконання його вказівок». Таким чином наявна пряма конкуренція норм з дуже важливих майнових питань. З інших змін слід назвати пропозицію скасувати положення про те, що відносини вирішальної залежності можуть встановлюватися лише за умови отримання згоди відповідних органів Антимонопольного комітету України.

Сама ініціатива є доволі цікавою, але вона потребує як внутрішнього узгодження положень, так і належного врахування антимонопольного законодавства.

Проект 6224 від 22.03.2017 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до статті 13 Закону України «Про теплопостачання» щодо повноважень місцевих рад по встановленню тарифів на теплову енергію.

Пропонується установити, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для відповідної територіальної громади в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію, які надаються як підприємствами та організаціями комунальної власності, так і «суб’єктам господарювання некомунального сектору економіки, ліцензування яких здійснюється іншими, окрім Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, органами». У достатньо докладному огляді законодавства в пояснювальній записці робиться висновок, що до повноважень органів місцевого самоврядування віднесені функції із встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги тільки для комунальних підприємств та підприємств спільної власності територіальних громад. Зазначається, що зважаючи, що відповідно до чинного законодавства НКРЕКП повноважна встановлювати тарифи на теплову енергію тільки суб’єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП, поза межами правового регулювання залишилось питання визначення повноважного органу щодо затвердження тарифів на теплову енергію суб’єктам господарювання некомунального сектору економіки, ліцензування яких здійснюється іншими, окрім НКРЕКП, органами. Відповідно, ініціатори проекту звертають увагу, що виникає необхідність законодавчого врегулювання існуючої ситуації та визначення повноважного органу у сфері встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами некомунального сектору економіки.

Проект 6229 від 23.03.2017 (Бєлькова О. В.) про забезпечення прозорості у видобувних галузях.

Метою проекту декларовано впровадження в Україні міжнародних стандартів та передових практик розкриття інформації у видобувних галузях відповідно до Ініціативи щодо забезпечення прозорості у видобувних галузях (ІПВГ). Однак та сама мета була заявлена і щодо проекту 2591 від 07.04.2015 (Бєлькова О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення прозорості видобувних галузей в Україні, який було прийнято як закон 16.06.2015. Враховуючи, що в пояснювальній записці до проекту 6229 не названо жодного міжнародного акта, прийнятого після 2013 року, а також нічого не говориться про уточнення певних положень, виходячи з досвіду попередніх змін, постає питання про  актуальність та реальну необхідність змін, запропонованих в обох проектах. Сам проект є доволі значним за обсягом (17 сторінок), проте його положення мають переважно характер загальних принципів. Проекту дуже не вистачає належного рівня юридичної визначеності та однозначності формулювань і процедур. Доволі докладний огляд недоліків проекту міститься у висновку ГНЕУ, до якого і відсилаємо читачів.

Проект 6235 від 24.03.2017 (Кривошея Г. Г.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо технічних регламентів та оцінки відповідності. 11.04.2017 надано доопрацьований текст на заміну, який тут і розглядається.

Проект є дещо, втім не дуже сильно, доопрацьованим і розширеним (зміни вносяться не до 12, а до 14 актів) варіантом проекту 3724 від 28.12.2015 (Кіраль С. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо технічних регламентів та оцінки відповідності), який 01.11.2016 було повернуто на доопрацювання ініціаторам внесення. (див. Бюлетень № 55). Загалом проект містить 40 сторінок змін і за такого обсягу не може бути належним чином розглянутий у цьому огляді.