пошук  
версія для друку
23.05.2017 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 121 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 18.04.2017 – 21.04.2017

   

Надійшов 41 проект законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 15 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект 0144 від 18.04.2017 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Адміністративних домовленостей щодо охорони інформації з обмеженим доступом між урядом України та Організацією Північноатлантичного договору.

Як зазначається у пояснювальній записці, статтею 4 Угоди про безпеку між Урядом України і Організацією Північноатлантичного Договору від 13.03.1995 передбачено укладення Адміністративних домовленостей щодо охорони інформації з обмеженим доступом між Урядом України та Організацією Північноатлантичного Договору (далі – Адміністративні домовленості) з метою врегулювання правових засад захисту інформації з обмеженим доступом, обмін якою здійснюватиметься між Україною та НАТО в ході співробітництва. Відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 07.08.2015 № 31568/1/1-15 Службою безпеки України спільно з Офісом безпеки НАТО підготовлено проект зазначеного міжнародного договору. Адміністративні домовленості підписано 28 вересня 2016 р. в м. Київ. Адміністративні домовленості забезпечують рівноправний, партнерський характер відносин у процесі інформаційного обміну та зобов’язують Сторони вживати необхідні заходи для охорони отриманої під час співробітництва інформації з обмеженим доступом. Суб’єктами виконання цього міжнародного договору з української сторони є державні органи, підприємства, установи та організації, які відповідно до національного законодавства провадять діяльність, пов’язану з державною таємницею, та отримали дозвіл на передачу секретної інформації іноземному партнеру. Адміністративними домовленостями зобов’язано компетентні органи України та Альянсу забезпечувати належний контроль за дотриманням суб’єктами співробітництва вимог законодавчих актів Сторін під час обміну інформацією з обмеженим доступом, а також визначено шляхи та канали передачі інформації з обмеженим доступом. Після набрання чинності Адміністративні домовленості складатимуть правову основу та визначатимуть докладні процедури взаємної охорони інформації з обмеженим доступом, яка буде передаватися або створюватися в ході співробітництва між Україною та Організацією Північноатлантичного Договору.

Проект Постанови 6394 від 18.04.2017 (Каплін С. М.) про Звернення Верховної Ради України до Міжнародного валютного фонду щодо неприпустимості встановлення умов, які призведуть до погіршення державних соціальних гарантій для населення, та відкликання голови місії в Україні Рон ван Родена.

Враховуючи умови, встановлені Міжнародним валютним фондом для надання міжнародної фінансової допомоги Україні, що призведуть до  підвищення пенсійного віку для населення, погіршення умов ведення бізнесу, та зважаючи на позицію голови місії Міжнародного валютного фонду в Україні Рон ван Родена, яка є несумісною з національними інтересами, пропонується: 1) звернутись до Міжнародного валютного фонду щодо неприпустимості встановлення умов для виділення фінансової допомоги Україні, які неминуче призведуть до погіршення державних соціальних гарантій для населення, підвищення пенсійного віку, продажу земель сільськогосподарського призначення, скорочення кількості працівників бюджетної сфери, погіршення умов ведення бізнесу, що несприятливо вплинуть на доходи українських громадян; 2) звернутися до Міжнародного валютного фонду щодо відкликання голови місії Міжнародного валютного фонду в Україні Рон ван Родена через  несумісність його позиції, викладеної у заявах, з національними інтересами українського народу.

Проект є доволі абсурдним, адже якщо вимоги МВФ видаються українській стороні неприйнятними, вона може відмовитися від такої взаємодії. Загалом проект належить до числа популярних останнім часом ініціатив парламентарів, спрямованих на прискіпливий контроль за діями уряду та органів виконавчої влади. Такі ініціативи, на наш погляд, порушують принцип поділу держаної влади.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 6400 від 20.04.2017 (Сироїд О. І.) про тимчасово окуповану Російською Федерацією територію України.

Проект покликаний замінити чинні Закони України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», «Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції», які мають втратити чинність з дня набуття чинністю цим законом. Згідно з пояснювальною запискою проектом комплексно врегульовано такі питання: визначені поняття тимчасово окупованої території, збройних сил Російської Федерації, окупаційної адміністрації Російської Федерації, цивільного населення тимчасово окупованої території; визначено правовий статус окупованої території; врегульовано питання щодо збереження громадянства України щодо цивільного населення, що проживає на тимчасово окупованій території; визначено часові рамки тимчасової окупації таких територій;       врегульовано питання щодо припинення функціонування представницького органу Автономної Республіки Крим, уряду Автономної Республіки Крим, органів державної влади, виконавчих органи органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб на тимчасово окупованій території, складення повноважень органів місцевого самоврядування в день початку тимчасової окупації відповідної території; визначено обов’язки Російської Федерації, як держави-окупанта, щодо тимчасово окупованих територій відповідно до норм міжнародного права; встановлено порядок забезпечення Україною захисту прав цивільного населення тимчасово окупованої території; визначено порядок оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус; врегульовано питання участі цивільного населення, що проживає на тимчасово окупованій території, у загальнодержавних виборах чи всеукраїнському референдумі; приведено у відповідність до норм міжнародного гуманітарного права питання щодо соціального та пенсійного забезпечення; визначено речові права та правовий режим майна на тимчасово окупованій території; встановлено порядок перетину межі тимчасово окупованої території, особливості та обмеження в’їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї; впроваджено систему обмежень щодо переміщення товарів через лінію межі тимчасово окупованої території у відповідності до норм та принципів міжнародного гуманітарного права; врегульовано питання підсудності судових справ, підсудних судам розташованим на тимчасово окупованій території; врегульовано питання відповідальності і відшкодування Російською Федерацією збитків, спричинених державі Україна.

Актуальність і доцільність кодифікації законодавства України щодо окупованих територій не викликають сумніву. Заслуговує на увагу і думка ініціаторів проекту, що «чинні нормативно-правові акти щодо тимчасово окупованої території не вирішують завдань щодо відновлення державного суверенітету та територіальної цілісності України, не формують комплексного й уніфікованого підходу до визначення основних напрямків державної політики у цій сфері, а, часто, містять правові норми, які суперечать національним інтересам України та створюють загрози національній безпеці». Все це однак не виключає необхідності ретельного редакційного, зокрема, і сутнісного опрацювання поданого проекту.

 

Ідеологічні питання

 

Проект 6291-1 від 20.04.2017 (Семенуха Р. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо поетапної заборони ввезення на територію України видавничої продукції з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України.

Альтернативний проекту 6291 від 05.04.2017 (Кривенко В. М.) про внесення змін до деяких законів України щодо заборони ввезення на український ринок друкованої продукції з території держави-агресора (див. Бюлетень № 119). Проект є набагато радикальнішим, ніж основний. Пропонується не лише заборонити ввезення на митну територію України видавничої продукції, що має походження або виготовлена та/або ввозиться з території держави-агресора, тимчасово окупованої території України, крім ввезення видавничої продукції фізичними особами в ручній поклажі або супроводжуваному багажі загальною кількістю не більше 10 примірників, а й: 1) заборонити розповсюдження такої видавничої продукції; 2) запровадити адміністративну відповідальність за ввезення особою такої видавничої продукції; 3) уточнити, що фізичним особам дозволяється ввезення такої видавничої продукції в ручній поклажі або супроводжуваному багажі загальною кількістю не більше 10 примірників, крім видавничої продукції, внесеної до Реєстру видавничої продукції держави-агресора, забороненої до ввезення на територію України. Відповідно запроваджується названий Реєстр, який розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері та на єдиному державному веб-порталі відкритих даних. До Реєстру мають вносяться видання на основі хоча б однієї із таких ознак: 1) наявність у змісті видання матеріалів (висловлювань, закликів тощо), спрямованих на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, шаржування  державних  символів України; 2) наявність у змісті видання принаймні однієї ознаки, за якої видання вважається таким, що містить популяризацію або пропаганду органів держави-агресора та їх окремих  дій, або створює позитивний образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів державної безпеки, або виправдовує чи визнає правомірною окупацію території України або частини її території; 3) автором (співавтором) видання є фізична особа, включена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, складеного та оприлюдненого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах культури і мистецтв. Видання вважається таким, що містить популяризацію або пропаганду органів держави-агресора або їхніх окремих дій, або створює позитивний образ працівників держави-агресора, працівників радянських органів державної безпеки, або виправдовує чи визнає правомірною окупацію території України або частини її території, якщо в ньому наявна принаймні одна з таких ознак: серед позитивних героїв твору є співробітники (у тому числі колишні або позаштатні) органів держави-агресора, радянських органів безпеки; сюжет твору безпосередньо або опосередковано пов’язаний з діяльністю органів держави-агресора, радянських органів безпеки, і ця діяльність представлена у творі як позитивна; у змісті видання (у сюжеті твору, на картах політичних, географічних та гідрографічних, аналогічних картах всіх видів, включаючи атласи, настінні карти, топографічні плани, тощо) безпосередньо або опосередковано заперечується або ставиться під сумнів територіальна цілісність України, виправдовується або подається в позитивному світлі окупація території України або частини її території, акти агресії з боку інших держав, розв’язування війни, пропагується винятковість, зверхність або неповноцінність осіб за ознаками їх релігійних переконань, належності до певної нації або раси, статі, майнового стану, соціального походження. Рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику в інформаційній сфері, про віднесення видавничої продукції до забороненої до ввезення на територію України приймається на підставі звернень правоохоронних органів, інших державних органів, юридичних та фізичних осіб або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела інформації щодо наявності однієї або декількох з вищеназваних підстав.

Проект пропонує переглянути нещодавно запроваджену практику цензури російської видавничої продукції, яка полягає у дозволі на ввезення особами у поклажі до 10 одиниць видавничої продукції, що походить з РФ, без обмежень щодо змісту, але з можливістю ввезення книг для комерційного продажу лише після попереднього отримання дозволу на ввезення кожного конкретного видання. Основний проект пропонував просто заборонити ввезення книг походженням з РФ інакше, як особами у поклажі до 10 одиниць видавничої продукції. Альтернативний проект пропонує обмежити і це право через запровадження спеціального Реєстру забороненої книжкової продукції, ввезення якої забороняється будь-яким способом. На думку авторів огляду, існуючий нині порядок комерційного ввезення видавничої продукції виключно за дозволом, цілковито відповідає навіть найжорсткішим вимогам протидії іноземній пропаганді в умовах війни.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект Постанови 6390 від 18.04.2017 (Ляшко О. В.) про здійснення фінансового аудиту та аудиту ефективності використання кредитів (позик), залучених державою до державного бюджету, а також міжнародної технічної допомоги, бенефіціарами якої є органи державної влади.

З метою парламентського контролю за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням, а також аналізом ефективності використання міжнародної технічної допомоги, бенефіціарами якої є органи державної влади, а також керуючись статтею 98 Конституції України, пропонується доручити Рахунковій палаті в шестимісячний термін здійснити за 2015–2016 рр. фінансовий аудит та аудит ефективності: операцій щодо державних внутрішніх та зовнішніх запозичень, державних гарантій, обслуговування і погашення державного та гарантованого державою боргу; використання кредитів (позик), залучених державою до спеціального фонду державного бюджету від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій, виконання міжнародних договорів України, що призвели до фінансових наслідків для державного бюджету, у межах, які стосуються таких наслідків; залучення та використання міжнародної технічної допомоги, бенефіціарами якої є органи державної влади.

Проект породжує багато питань, зокрема, і щодо того, як запропоновані доручення співвідносяться з компетенцією Рахункової палати.

Проект 6392 від 18.04.2017 (Васюник І. В.) про внесення змін до Повітряного кодексу України щодо прийняття Авіаційних правил України.

Пропонується уточнити, що Авіаційні правила України розробляються, приймаються і впроваджуються у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Авіаційні правила України мають відповідати, окрім іншого, стандартам і рекомендованій практиці Європейського агентства з безпеки авіації (EASA), а також враховувати  законодавство Європейського Союзу у галузі цивільної авіації. Це поширюється, зокрема, на всі технічні терміни і визначення, що вживаються в Повітряному кодексі України та в нормативно-правових актах і нормативних документах, прийнятих на його основі.. Установлюється, що нормативні документи уповноваженого органу з питань цивільної авіації приймаються та публікуються державною мовою або в разі потреби однією з мов EASA. Далі, проект передбачає внесення змін до інших законодавчих актів, але робить це не прямо, а через доповнення пункту 5 Розділу ХIХ Прикінцеві та перехідні положення Повітряного кодексу України. Самі зміни є загалом технічними і вносяться до Законів України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», «Про стандартизацію» та «Про технічні регламенти та оцінку відповідності».

Проект викликає зауваження насамперед з боку юридичної техніки, оскільки некоректно законом про внесення змін вносити їх в ту частину давно чинного закону, яка власне вимагала внесення змін колись раніш. Такі дії дуже заплутують законодавство. Головне – суть проекту цілковито не вимагала таких складних дій.

Проект 6299-1 від 20.04.2017 (Шинькович А. В.) про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України (щодо удосконалення процедур прийняття рішень).

Альтернативний проекту 6299 від 06.04.2017 (Соловей Ю. І.) про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України (щодо удосконалення процедур прийняття рішень) (див. Бюлетень № 119). Проекти мають більше різного, ніж спільного. Головна увага альтернативного проекту присвячена ідеї запровадження окремого типу парламентських рішень, а саме проміжних рішень: «Проміжними рішеннями Верховної Ради є рішення про включення питань до порядку денного, рішення, які приймаються під час розгляду проектів актів  в першому, другому та третьому читаннях». Також пропонується обмежити права головного комітету щодо доопрацювання проектів для другого читання. Зокрема зазначається, що ініціатор внесення проекту має право вимагати не лише обговорення відхилених головним комітетом пропозицій та поправок, а й поставити їх на голосування. Значно уточнюються процедура прийняття рішення за результатами розгляду законопроекту в другому читанні.

Проект заслуговує на увагу при підготовці остаточного проекту.

Проект 6399 від 20.04.2017 (Кривохатько В. В.) про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо доповнення переліку суб’єктів декларування Президентами України, після перебування на посаді.

Для досягнення мети викладеної в назві проекту пропонується в підпункті «а», пункту 1, частини 1 статті 3 названого закону замінити слова «Президент України» на «Президенти України». В пояснювальній записці, зокрема, зазначається, таке: «Загальновідомо, що часи перебування при владі деяких одіозних Президентів України знаменувалися безпрецедентними випадками незаконного збагачення їх особисто та членів їхньої сім’ї, розгулом корупції.  Такі процеси в державі, як приватизація стратегічних для економіки підприємств, фактично була проведена у їх особистих інтересах, однак вказані злочинні дії, до цього часу залишились безкарними. Враховуючи загальне зубожіння народу України, слід визнати, що настав час колишнім Президентам України звітувати перед суспільством не лише за результати політичної діяльності, а й шляхи отримання власних статків та статків родин та яким чином обернулась їх діяльність для держави».

Загалом проект не викликає принципових заперечень.

Проект 6365-1 від 21.04.2017 (Веселова Н. В.) про внесення зміни до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» (щодо забезпечення підвищеної ефективності роботи Верховної Ради України у зв’язку з проведенням антитерористичної операції).

Формально альтернативний проекту 6365 від 13.04.2017 (Шинькович А. В.) про внесення змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» (щодо забезпечення підвищеної ефективності роботи Верховної Ради України у зв’язку з проведенням антитерористичної операції) (див. Бюлетень № 120). Пропонується так само доповнити названий закон новим Розділом VІІ «Перехідні положення», однак зміст змін принципово інший: «На період, визначений частиною першою статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на пленарних засіданнях Верховної Ради України першими підлягають розгляду питання, що стосуються обороноздатності країни, території проведення антитерористичної операції, учасників антитерористичної операції або внутрішньо переміщених осіб. Питання мають бути включені до порядку денного пленарного засідання, підготовленого у відповідності до частини першої статті 25 цього Закону».

Проект видається цілком слушним.

Проект 6406 від 21.04.2017 (Писаренко В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо приведення у відповідність до вимог Конституції України діяльності Конституційного Суду України.

Проект було подано після того, як невдачі зазнали два проекти, що передбачали нову редакцію Закону України «Про Конституційний Суд України», а саме: одноосібний проект Одарченко Ю. В. 5336 від 01.11.2016, який був відхилений 09.02.2017, та проект групи народних депутатів 5336-1 від 17.11.2016, який було прийнято в першому читанні 09.02.2017, але не прийнято в другому читанні 11.04.2017 (див. Бюлетені № 98 і 100). Зміни передбачаються до Законів України «Про Конституційний Суд України» та «Про Регламент Верховної Ради України». Новий проект реалізує насамперед дві основні ідеї: запровадження інституту конституційної скарги та конкурсний порядок відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України. Серед інших ініціатив відзначимо вилучення повноважень Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення законів України, зменшення категоричності чинних положень щодо недоторканності особи судді Конституційного Суду України, запровадження нових підстав для припинення повноважень судді Конституційного Суду України (припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави, вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування своїми обов'язками, що є несумісним зі статусом судді Суду або виявило його невідповідність займаній посаді), збільшення віку перебування на посаді судді Конституційного Суду України до 70 років.

Пропозиції сприймаються неоднозначно. Деякі з них видаються щонайменше дискусійними.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 6292-1 від 21.04.2017 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо відновлення справедливих соціальних гарантій.

Альтернативний проекту 6292 від 05.04.2017 (Біловол О. М.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо удосконалення окремих положень та відновлення справедливих соціальних гарантій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи) (див. Бюлетень № 119). Повторює положення основного проекту у поєднанні з положеннями проекту 5055 від 01.09.2016 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо соціального захисту постраждалих осіб (див. Бюлетень № 89), який є дещо скороченою версією проекту 2093 від 10.02.2015 (у текстовій  редакції від 24.04.2015) тих же ініціаторів про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо соціального захисту постраждалих осіб, прийнятого як закон у другому читанні 17.03.2016, але ветованого Президентом України (спроба подолати вето не мала успіху), а також проекту 2137 від 13.02.2015 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо відновлення соціального захисту осіб, який був відкликаний 27.04.2015 на користь проекту 2093 (див. Бюлетень № 9).

Порівняно з названими проектами нових положень не виявлено.

Проект 6371-1 від 21.04.2017 (Веселова Н. В.) про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо реалізації прав на пенсійне забезпечення громадян, які знаходяться в місцях обмеження волі або проживають у населених пунктах, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Альтернативний урядовому проекту 6371 від 13.04.2017 про внесення зміни до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (див. Бюлетень № 120). Містить положення урядового проекту, а також додаткові у відповідності до змін у назві проекту. Зокрема, частину третю статті 47 закону пропонується доповнити положенням такого змісту: «Під час перебування пенсіонера на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, виплата призначеної йому пенсії здійснюється на загальних підставах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за умови подання щороку до 31 грудня заяви про продовження виплати». Також пропонується Розділ XV «Прикінцеві положення» доповнити пунктом 14-5 такого змісту: «Установити, що громадянам, які проживають на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, виплата пенсій та надання соціальних послуг, передбачених цим Законом, здійснюються на підконтрольній Україні території в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за умови подання щороку до 31 грудня заяви про продовження виплати. Суми пенсії, на які особи мають право, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком».

Фактично цілковито новий проект, в якому лише незначне положення пов’язує його з основним.

Проект 6404 від 21.04.2017 (Веселова Н. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо поновлення виплати пенсій працюючим інвалідам).

Пропонується у Законах України «Про пенсійне забезпечення», «Про державну службу» та «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не поширювати на інвалідів III групи. норму про те, що тимчасово по 31 грудня 2017 року особам, які займають посади державної служби, визначені Законом України «Про державну службу», а також працюють на посадах та на умовах, передбачених законами України, «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», призначені пенсії/щомісячне довічне грошове утримання не виплачуються.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 6396 від 19.04.2017 (Голубов Д. І.) про внесення змін до розділу ІV Кримінального кодексу України (щодо посилення кримінальної відповідальності за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи).

Зміни вносяться до статей 152–156 і стосуються виключно посилення санкцій. Перелічувати їх немає сенсу. Як правило пропонується збільшити мінімальний строк ув’язнення, також передбачається заміна легших покарань більш важкими (штраф на арешт, арешт на обмеження волі, обмеження волі на позбавлення волі).

Не заперечуючи проти необхідності належного покарання злочинців, все ж таки деякі із заявлених пояснень ініціатив видаються щонайменше спірними, як то твердження, що «абсолютно неприйнятною видається становище, коли мінімальний термін покарання за наругу над статевою свободою людини (зґвалтування) становить лише три роки позбавлення волі».

Проект 6397 від 19.04.2017 (Бобов Г. Б.) про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення покарання за деякі злочини проти осіб похилого віку.

Пропонується віднести до числа кваліфікованих складів злочинів умисного вбивства, побоїв і мордування, катування, крадіжки, грабежу, розбою, вимагання та шахрайства названі дії щодо особи похилого віку. Аргументуючи необхідність запровадження такого додаткового заходу захисту осіб похилого віку, в пояснювальній записці звертається увага на те, що «фізична слабкість осіб похилого та старечого віку, їх безпорадність, погіршення гостроти слуху і зору, зменшення рухових функцій є віктимним фактором, що є спонукальним моментом до вчинення щодо них злочину».

Слід нагадати, що згідно зі статтею 67 Кримінального кодексу України, вчинення злочину щодо особи похилого віку віднесено до обставини, які обтяжують покарання. Саме через названі в проекті мотиви. З огляду на це, проект щонайменше потребує додаткової аргументації.

Проект 6398 від 19.04.2017 (Бобов Г. Б.) про внесення змін до статті 67 Кримінального кодексу України щодо встановлення обставиною, яка обтяжує покарання, вчинення злочину щодо особи, визнаної інвалідом.

Пропонується у статті 67 «Обставини, які обтяжують покарання» віднести до числа таких обставин вчинення злочину щодо особи, визнаної інвалідом.

Проект 6401 від 20.04.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення положень Кодексу з урахуванням практики Європейського суду з прав людини з питань застосування адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту.

Пропонується у санкціях частини 1 статті 44, частин 5 та 6 статті 130, частини 3 статті 178 та частини 2 статті 185-1 скасувати можливість накладення адміністративного арешту, а також збільшити (у 1,5–10 разів) розміри штрафів. Відповідні зміни вносяться і до статті 328. У статті 294 «Набрання постановою судді у справі про адміністративне правопорушення законної сили та перегляд постанови» пропонується установити, що у разі накладення стягнення у виді адміністративного арешту, апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом трьох днів з дня надходження справи до суду. У таких справах апеляційний суд повідомляє про дату, час і місце судового засідання особу, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не пізніше ніж за день до початку судового засідання. Натомість у частині 4 статті 121 «Порушення водієм правил керування транспортним засобом, правил користування ременями безпеки або мотошоломами» пропонується за «повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою–третьою цієї статті» не лише позбавляти права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців, а й накладати штраф в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Також у частині 5 статті 130 «Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції» пропонується у санкції за «керування річковими або маломірними суднами судноводіями в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само передача керування судном особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова осіб, які керують річковими або маломірними суднами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» позбавленням права керування всіма видами плавучих засобів строком від 1 до 3 років замінити таким позбавленням рівно на один рік. Передбачається, що прийняття проекту забезпечить приведення у відповідність до міжнародних стандартів та практики Європейського суду з прав людини положень КУпАП в частині зменшення кількості складів адміністративних правопорушень, за вчинення яких передбачено адміністративне стягнення у вигляді арешту, а також сприятиме швидкому перегляду в апеляційному порядку рішень суду першої інстанції з питань застосування стягнення у вигляді адміністративного арешту.

Пропозиції щодо зменшення підстав застосування адміністративного арешту слід вітати. Натомість бажано було б звернути увагу і на розкриття підстав змін до статей 121 та 130.

Проект 6402 від 21.04.2017 (Паламарчук М. П.) про внесення змін до статті 137 Кримінального процесуального кодексу України щодо вдосконалення положень змісту повістки про виклик.

Пропонується уточнити, що у повістці про виклик має бути зазначено, окрім найменування (номеру) кримінального провадження, в рамках якого здійснюється виклик, «дата внесення до ЄРДР, зміст кримінального провадження, що стосується процесуальної дії, для участі в якій викликається особа». Пояснювальна записка до проекту є відверто формальною і ніяк не розкриває сутність пропонованих змін.

Пропозиції самі по собі не викликають заперечень, але й потрібність та нагальність таких змін є доволі сумнівною.

 

Культура та освіта

 

Проект 6393 від 18.04.2017 (Співаковський О. В.) про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

Метою проекту декларовано є створення правових умов для забезпечення формування якісного складу Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, що буде спроможний протистояти наявним в системі вищої освіти негативним явищам і здатний сформувати в Україні нові механізми і стандарти забезпечення якості вищої освіти. Для цього пропонується викласти статтю 19 Закону України «Про вищу освіту» в новій редакції, де встановити новий порядок формування Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти та вимоги до кандидатів у його члени. Зокрема, пропонується: зменшити кількісний склад агентства та змінити порядок його формування; створити для відповідних цілей Ідентифікаційний комітет з питань якості вищої освіти, який за результатами відкритого конкурсу буде обирати та затверджувати склад Національного агентства, а також визначити порядок формування та особливості функціонування цього комітету. Також уточнюється порядок позбавлення особи присудженого їй наукового ступеня у разі виявлення академічного плагіату. Така санкція має застосовуватися Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти за поданням Комітету з питань етики на підставі негативного експертного висновку галузевої експертної ради Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти.

Ініціативи загалом суперечать традиційним вимогам щодо утворення та функціонування центральних органів виконавчої влади, до певної міри применшують роль Кабінету Міністрів України у створенні агентства, що викликало різку критику з боку ГНЕУ. Визнаючи слушність цієї критики, все ж вважаємо доцільним взяти до уваги, що атестація науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації завжди мало складний державно-громадський характер і ці засади бажано зберегти.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 6273-1 від 18.04.2017 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав вкладників, відновлення довіри до банківської системи України, підвищення ефективності виведення банків з ринку а також адаптації до міжнародних стандартів та актів законодавства ЄС.

Альтернативний проекту 6273 від 31.03.2017 (Довбенко М. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності виведення банків з ринку, продажу активів банків, а також адаптації до міжнародних стандартів та актів законодавства ЄС (див. Бюлетень № 118). Здебільшого положення проектів є тотожними, або мають суто редакційні відмінності. Втім, ряд положень основного проекту відкинуто. Натомість є певні новели, зокрема пропонується доповнити Кримінальний кодекс України статтею 218-2 «Штучне знецінення банківського активу», якою передбачити відповідальність за «штучне знецінення банківського активу, тобто умисне, з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості або в інтересах третіх осіб вчинення будь-якою особою будь-яких дій, що призвели до знецінення банківського активу, якщо це завдало великої матеріальної шкоди державі або кредитору». У примітці до статті зазначається, що у цій статті матеріальна шкода вважається великою, якщо вона у десять тисяч і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Пропонується радикально змінити підхід до ознайомлення громадськості щодо стану проблемних банків, замінивши в статті 75 «Віднесення банку до категорії проблемних» Закону України «Про банки і банківську діяльність» положення про те що «Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею» таким: «Рішення (Постанови Правління) Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного та інформація про підстави визнання його проблемним підлягають оприлюдненню шляхом опублікування в газеті “Урядовий Кур’єр” або “Голос України”, а також на веб-сайті Національного банку України. У випадку наявності в такому рішенні інформації з обмеженим доступом відповідно до ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», – публікації підлягають виключно назва, реквізити та резолютивна частина рішення. Такі рішення набирають чинності з дати встановленої в рішенні, але не раніше дати їх публікації. В такому ж порядку здійснюється публікація та набрання чинності рішень Національного банку України про виключення банку з категорії проблемного». Так само з метою інформування громадськості переглядаються положення частини 5 статті 18 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Серед інших змін слід відзначити пропозицію скасувати чинну норму про те, що Фонд не відшкодовує кошти: передані банку в довірче управління; за вкладами у банку, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку проценти за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України «Про банки і банківську діяльність», або мають інші фінансові привілеї від банку; та за вкладами у філіях іноземних банків.

Ініціатива заслуговує на увагу при підготовці остаточного тексту проекту.

Проект 6273-2 від 18.04.2017 (Луценко І. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення довіри до банківської системи України та гарантій захисту права власності, адаптації до міжнародних стандартів та актів законодавства ЄС.

Альтернативний попередньому. Загалом поєднує положення обох проектів. Основні новели проекту стосуються доповнення Закону України «Про банки і банківську діяльність» новим Розділом VІІ «Відновлення функціонування банківської установи» (статті 80–84). Розділ містить положення щодо підстави відновлення функціонування банку, принципів такого відновлення, вимоги та основні засади, на яких ґрунтується план відновлення. Також запроваджується персональна відповідальність (кримінальна, цивільно-правова та адміністративна) пов’язаної з банком особи за невиконання плану відновлення функціонування банку. Втім, останнє положення є дещо декларативним.

Проект так само, як і попередній, заслуговує на увагу як матеріал для подальшої роботи..

Проект 6391 від 18.04.2017 (Рябчин О. М.) про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» (щодо створення єдиної бази абонентів – споживачів природного газу).

Частина змін є суто технічними, пов’язаними з уточненням назв законів та державних органів, натомість основні зміни стосуються доповнення названого закону статтею 6-1 «Єдина база абонентів – споживачів природного газу», в якій пропонується з метою досягнення повного комерційного (приладового) обліку природного газу в Україні створити єдину базу абонентів –  споживачів природного газу, до якої з урахуванням вимог законодавства про захист персональних даних має вноситься інформація про кожного споживача природного газу. Адміністратором Єдиної бази абонентів (далі – ЄБА), відповідальним за її ведення, є суб’єкт господарювання, балансоутримувач газотранспортних та газорозподільних систем. Повний перелік інформації, що вноситься до ЄБА, підстави, строки та порядок подання інформації адміністратору ЄБА суб’єктами ринку природного газу, порядок перевірки та внесення інформації адміністратором до ЄБА, права та обов’язки адміністратора ЄБА, порядок доступу до ЄБА визначаються відповідно до правил ведення та використання ЄБА, що затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Оператори газотранспортних систем та оператори газорозподільних систем зобов’язані подавати та оновлювати інформацію про всіх споживачів, приєднаних до газотранспортних та газорозподільних систем таких операторів, адміністратору ЄБА відповідно до цього Закону та порядку ведення та використання ЄБА. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, застосовує до операторів  газотранспортних та газорозподільних систем санкцію у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за невиконання ними обов’язку щодо подання або включення інформації про споживача, приєднаного до газотранспортної чи газорозподільної системи відповідного оператора до ЄБА у відповідності до цього Закону та порядку ведення та використання ЄБА. У пояснювальній записці дається таке пояснення цих ініціатив: Створення  єдиної бази абонентів – споживачів природного газу є одним з ключових та специфічних аспектів забезпечення моніторингу споживання природного газу, а також  своєчасного оновлення заходів з безпеки постачання цього енергоносія. Зазначається, що потреба в єдиній базі абонентів обумовлена також особливостями функціонування ринку природного газу та безпосередньо впливає на можливості оператора газотранспортної системи по забезпеченню балансування цієї системи.

Натомість маємо звернути увагу на те, що будь-який реєстр є також і засобом контролю за усіма суб’єктами в нього внесеними. Ця сторона питання, а також доцільність внесення до бази даних «кожного споживача природного газу» та персональних даних про нього лишилися повністю за межами аргументації ініціаторів проекту.

Проект 6395 від 19.04.2017 (Довбенко М. В.) про фінансовий лізинг.

Проект має замінити однойменний чинний закон. З огляду на обсяг проекту та чинного закону зробити належний аналіз пропонованих змін в цьому огляді видається цілковито неможним. Так, навіть найзагальніший огляд основних змін у пояснювальній записці займає 4 сторінки.

Проект потребує уваги та належної оцінки з боку спеціалістів.

Проект 5592-д від 20.04.2017 (Рибалка С. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо спрощення ведення бізнесу та залучення інвестицій емітентами цінних паперів).

Проект є доопрацьованою в Комітеті з питань фінансової політики і банківської діяльності редакцією проекту 5592 від 23.12.2016 (Різаненко П. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо розкриття інформації на фондовому ринку та вдосконалення порядку емісії цінних паперів та розширення можливостей для залучення капіталу) (див. Бюлетень № 105).

Під час доопрацювання скоротилися як кількість законодавчих актів, до яких вносяться зміни (з 30 до 23), так і окремі ініціативи. Зокрема, повністю відкидається ідея багатосторонніх торгівельних систем, яка була ключовою в проекті 5592. Втім, зміни до значної частини законів лишилися цілковито тими ж самими.

Проект 6403 від 21.04.2017 (Андрієвський Д. Й.) про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Фактично проект запроваджує нову редакції названого закону. Проект дуже великий (63 сторінки) і розглянути його в даному короткому огляді практично неможливо. Як зазначається у пояснювальній записці, положення проекту спрямовані на: удосконалення структури документації з просторового планування (містобудівної документації), визначення складу та змісту усіх видів цієї документацій; забезпечення проведення комплексної експертизи для всіх видів документації з просторового планування; більш чітке визначення функцій державних органів влади та місцевого самоврядування при розробленні, затвердженні та реалізації Генеральної схеми планування території України та усіх інших видів документації з просторового планування на регіональному та місцевому рівнях; введення нового виду документації з просторового планування на місцевому рівні – плану об’єднаної територіальної громади; розширення повноважень органів місцевого самоврядування шляхом введення місцевих правил регулювання забудови, які встановлюють порядок регулювання забудови та іншого використання територій і об’єктів у населених пунктах, на територіях об’єднаних територіальних громад; забезпечення доступу інвесторів та громадськості до документації з просторового планування через Державний реєстр документації з просторового планування на регіональному та місцевому рівнях на офіційному веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури та містобудування; визначення історико-архітектурного опорного плану вихідними даними для розроблення документації із просторового планування; забезпечення розроблення плану червоних ліній, як технічної документація, яка розробляється або після затвердження генерального плану населеного пункту, або у його складі та дозволяє отримати червоні лінії для всієї території населеного пункту; забезпечення належної забудови земельних ділянок відповідно до затверджених детальних планів території та проектів забудови територій; усунення колізій містобудівного законодавства, які породжують спори та гальмують економічне зростання територій; забезпечення реального зв’язку програм соціально-економічного розвитку із документацією із просторового планування; створення прозорого та неконфліктного механізму врахування громадських інтересів при розробленні документації з просторового планування.

Звернемо також увагу на неповноту назви та технічну некоректність проекту: внесення змін до інших законів, окрім зазначеного в назві, здійснюється через прикінцеві та перехідні положення проекту.

Проект 6405 від 21.04.2017 (Рибалка С. В.) про кредитні спілки.

Проект має замінити чинний однойменний закон. Великий обсяг проекту потребує його належної оцінки в окремому огляді. В пояснювальній записці зазначаються такі ініціативи проекту. Передбачено, що членами кредитної спілки, створеної за територіальною ознакою, можуть бути, окрім фізичних осіб, фермерські господарства, кооперативи, професійні спілки зі статусом первинних або місцевих, релігійні організації, за умови, що вони мають місцезнаходження в межах адміністративно-територіальної одиниці(-ь), проживання на території якої є ознакою членства фізичних осіб в кредитній спілці. Проект має врегулювати майбутні правовідносини між кредитними спілками та їх членами – юридичними особами щодо набуття та припинення статусу членства. Передбачені: механізм ліквідації кредитної спілки (за рішенням загальних зборів членів кредитної спілки, за рішенням Уповноваженого органу, за рішенням суду), віднесення Уповноваженим органом кредитної спілки до категорії проблемних та неплатоспроможних; концептуальний напрямок щодо приєднання кредитних спілок до системи гарантування вкладів фізичних осіб. Але, з огляду на те, що механізм та умови взаємодії учасників із Фондом гарантування вкладів фізичних осіб визначається Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», положення проекту, які стосуються гарантування вкладів, відтерміновані до прийняття змін до цього Закону, які врегулюють гарантування вкладів у кредитних спілках. Окремим положенням проекту передбачена можливість всеукраїнським асоціаціям кредитних спілок за рішенням Уповноваженого органу набувати статус саморегулівних організацій кредитних спілок – членів асоціації. Метою саморегулівної організації кредитних спілок (СРО) є захист прав і спільних інтересів його членів. У проекті окреслюються завдання та повноваження СРО, встановлюється її право щодо контролю за діяльністю своїх учасників, визначаються джерела фінансування СРО. СРО наділяється значними повноваженнями, з яких можна виокремити такі: встановлює правила, стандарти та вимоги до здійснення діяльності учасників СРО, які б захищали професійні інтереси та були спрямовані на попередження правопорушень; здійснює контроль дотримання своїми учасниками спеціального законодавства та прийнятих СРО кредитних спілок документів через здійснення безвиїзного та виїзного моніторингу, у тому числі із залученням зовнішніх фахівців та аудиторів; розробляє плани фінансового оздоровлення чи організаційної реструктуризації своїх членів та адміністрування і контролює виконання цих програм, після погодження таких планів Уповноваженим органом; визначає стандарти якості системи управління, внутрішнього контролю та розкриття інформації своїх учасників, а також контроль їх виконання. Значні повноваження СРО мають компенсуватися повноваженнями держави щодо діяльності такої СРО. Тому, законопроектом передбачається, що Уповноважений орган здійснює моніторинг реалізації СРО делегованих ним функцій та має право отримувати в зв’язку з цим будь-яку інформацію про діяльність СРО. СРО звітує про свою діяльність перед Уповноваженим органом. Уповноважений орган має право вносити обов’язкові для розгляду органами СРО розпорядження про усунення виявлених порушень законодавства про фінансові послуги у діяльності СРО в процесі здійснення нею делегованих функцій, припиняти або відкликати відповідні повноваження, включно до позбавлення СРО статусу саморегулівної організації кредитних спілок. Передбачена обов’язкова участь кредитних спілок, які здійснюють залучення внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб. Особливості участі кредитних спілок в системі гарантування вкладів фізичних осіб мають визначатися Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також, проектом пропонується внесення змін до деяких нормативно–правових актів, зокрема, до Господарського кодексу України,  Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про фермерське господарство» з метою забезпечення гармонізації нормативно-правових актів, запровадження єдиних термінів та понять.

Проект потребує ретельної уваги з боку спеціалістів.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори