Per aspera ad libertata – крізь тернії до волі
17 липня 2017 року Сергія Кротова звільнили. Про судовий процес щодо цього засудженого, в якого ампутовані верхні та нижні кінцівки, і якому ХПГ з 2015 року надавала правову допомогу в судових процесах з метою в судовому порядку звільнити його через стан здоров’я від відбування покарання, були детальні та об’єктивні сюжети від «Магнолія-ТВ» (див. публікації на Facebook і на сторінці телеканалу ЧП.INFO).
Хотіли написати, що «Кротов вийшов на свободу», але зупинились, бо ходити Кротов фізично не може – в нього висока ампутація нижніх кінцівок. Його в понеділок вранці на ношах винесли до воріт колонії, до яких під’їхав автомобіль представників однієї з релігійних організацій, що взялись опікуватись Кротовим після його виходу на свободу.
Здавалось би, чергова адвокатська перемога ХПГ, однак сьогоднішня ситуація ставить більше питань, ніж дає підстав радіти перемозі.
Перебуваючи в лікарні при БВК-85, куди його було етаповано з іншої колонії, в якій він декілька років відбував покарання, Кротов отримував необхідне обстеження і лікування (при ознайомленні з його амбулаторною картою, що ми зробили в день звільнення, встановили обсяг досліджень, аналізів, обстежень та лікування, що були здійснені в стінах лікарні – навряд чи в пересічній лікарні особі в такому стані буде надано безоплатно таке медичне забезпечення…). Це не похвала в’язничній системі лікування, а розмірковування про те, що сьогодні Кротов опинився на свободі, зовсім не маючи можливості забезпечити своє нове життя, – він у чужому місті, без грошей, сам не здатний пересуватись, фізично слабкий, тяжко хворий, з гострою потребою підтримуючого лікування, яке теж вимагає коштів, потребує постійного догляду… Начальник однієї із колоній, в якій утримувались хворі, розповідав про історії, коли після звільнення особи декілька днів жили при колонії, не маючи коштів кудись виїхати, їх запрошували переночувати й поїсти назад до колонії… Потім дехто з цих осіб умисно вчиняв злочин, щоб повернутись до колонії, до вже звичного для них стану і хоч і не блискучого, але все ж догляду. Ще один показовий індикатор в тій же колонії – за рік там помирає близько 30 засуджених, і практично всіх ховають на імпровізованому кладовищі в полі біля цієї ж колонії – близьких або рідних, які б забрали небіжчика в 8–9 випадках з десяти у таких осіб немає… Безіменне кладовище має скромні цифрові позначення місць захоронень.
Кладовище засуджених у Софіївській ВК-45
Варто зауважити, що з виправної колонії № 45, де Кротов відбував покарання, він прибув етапом в супроводі іншого засудженого, Олександра, який здійснював постійний догляд як під час етапування, так і під час перебування вже в БВК-85 – годував його, допомагав ходити в туалет, мив, переносив з ліжка на інвалідний візок та назад, виконував всю роботу санітара. Отож, в’язнична система створила хоч і далеко не блискучі, але мінімальні умови догляду та лікування для засудженого, однак якогось «містка» між перебуванням у колонії, звільненням і виходом на свободу держава не забезпечує, і це особливо виразно помітно у ситуації, коли йдеться про осіб, які потребують опіки і сторонньої допомоги, є самі неповносправними.
Вихід Кротова на свободу був ініційований адміністрацією виправного закладу через стан здоров’я засудженого, оскільки подальше відбування покарання без відповідного лікування загрожувало його життю. Варто додати, що засудженому надавалась в лікарні паліативна підтримка, це дає відповідь на питання, чому в липні цього року рішення про звільнення суд ухвалив майже без вагань, хоч в минулому 2016 році суди відхиляли клопотання про звільнення. Про «загублений» в 2015 році аудіозапис засідання в режимі відеоконференції та про апеляцію прокуратури на позитивне рішення суду першої інстанції можна було б написати окремо, але це не предмет сьогоднішньої розмови.
17 липня 2017 року Кротов вперше за останні десять років опинився на волі. Паспорта в нього немає, він залишився в РОВД, навіть не був долучений до матеріалів судової справи. Уявляєте, як зручно Кротову адаптуватись в нове життя – без рук, без ніг, без документів, без грошей, без житла, без можливості самостійно пересуватись, без здоров’я… І без якоїсь підтримки з боку держави. З одного боку – така очікувана воля, з іншого – стільки викликів і проблем, які Кротов самостійно просто не в змозі вирішити. Хтось подумав про те, які документи потребує Кротов при виході на свободу, як він зможе їх отримати і хто буде йому в цьому допомагати? Чи зможе він отримувати пенсію за інвалідністю, не маючи жодних документів? На які кошти він зможе жити? Якщо в попередніх судових засіданнях поставало питання про умови життя в разі виходу на волю, суддя запитував, хто буде опікуватись Кротовим, де він буде жити, то під час останнього судового розгляду в цьому році ці питання були просто згадані побіжно, ніхто не досліджував, куди, як, за рахунок яких коштів та за чиєї підтримки буде переміщатись звільнений з-під варти Кротов. Система виконання покарань звільнила Кротова, і разом з тим, звільнила себе від вирішення цих питань, залишивши Кротова на волі, однак, наодинці з його проблемами.
Представники протестантської релігійної організації «Наріжний камінь», які зголосились опікуватись Кротовим, вже наступного дня, 18 липня, зранку помістили Кротова до місцевої лікарні в Бучі, і це відбулось лише тому, що ця організація завдяки своїй благочинній діяльності має певну довіру і авторитет в цій лікарні, і їм пішли назустріч. Сподіваємось, що лікування полегшить стан Кротова і лікування в цивільній лікарні на свободі принесе результат, якого не могли досягнути в лікарні при виправній колонії.