пошук  
версія для друку
26.07.2017 | Наталка Ковальчук

«П’ята колона» проти «третього сектора», або чому в Україні не припиняється тиск на неурядові організації?

   

Українці частіше почали звертатися за захистом своїх прав до Європейського суду з прав людини. Так, за даними, наведеними у  http://protokol.com.ua, кількість таких звернень на початку нинішнього року (кінець січня-початок лютого 2017 р.) становила 18150 заяв та скарг і загалом виросла на 30 відсотків.

Взагалі, за останньою статистикою, наша країна п’ята за кількістю звернень до ЄСПЛ

І хоча до розгляду приймаються далеко не всі заяви, та й за кількістю справ, поданих проти України, які розглядає ЄСПЛ, ми також у числі лідерів. Принаймні, за даними, оприлюденими не так давно на https://tsn.ua , з майже 65 тисяч справ 21,4% - подані проти України. Хоча ці показники, звичайно, не є стабільними і можуть змінюватися.

Такий стан справ експерти у сфері захисту прав людини пояснюють різними чинниками. Одні говорять, що цей високий рівень звернень українців до ЄСПЛ свідчить про недосконалість та неефективність вітчизняної судової системи. Що справді має місце.

Інші зазначають, що помітну роль відіграє доступність для суспільства інформації про діяльність такої важливої інституції як ЄСПЛ. І це також відповідає дійсності.

Однак, певно, треба говорити про ще один важливий чинник. В Україні є достатньо потужних неурядових організацій, котрі працюють якраз у сфері захисту прав людини і, як правило, якраз вони найбільшою мірою забезпечують, високий фаховий рівень юридичного супроводу громадянам, які вирішили звернутися до ЄСПЛ за захистом своїх прав.

Однак неурядові громадські організації, або як їх ще називають «третій сектор», активно діють не тільки тоді, коли українцям потрібна допомога на міжнародному рівні, а й, так би мовити, всередині країни.

Так, скажімо, саме вони надають безкоштовну правову допомогу населенню. Причому, діяльність у цій сфері постійно розширюється.

Взяти хоча б тільки останні повідомлення. Харківська правозахисна група анонсувала початок роботи нового інтернет-ресурсу «Правова допомога», який працюватиме on-line. Завдяки цьому громадяни від юристів Громадської приймальні ХПГ зможуть отримати правові консультації щодо порушення прав та шляхів їх захисту. Крім on-line звернень, можна подавати і письмові до Громадської приймальні ХПГ. 

Ще одна правозахисна новина: за підтримки фонду «Відродження» у Харкові стартує проект допомоги ветеранам АТО «Порада. Підтримка. Допомога -2017», правовий супровід якого забезпечуватимуть юристи «Спілки ветеранів АТО» та Харківської правозахисної групи. 

Можна наводити й інші приклади. Важливо те, що правова допомога, яку надають у неурядових громадських організаціях громадянамУкраїни, не тільки фахова, але й безкоштована. Адже отримати її можуть люди незалежно від свого соціального статусу, матеріального чи майнового стану.

На відміну, скажімо, від офіційної системи безоплатної правової допомоги, де іноді справа доходить до казусу. Скажімо, як ось у такому випадку: почувши від інваліда, що правова допомога потрібна не йому, а члену родини, консультацію надавати відмовилися. Але відповідний запис про ніби то надану допомогу у книзі реєстрацій зробили. Тобто спрацювали, як кажуть, для «галочки».

Неурядові організації для «галочки» не працюють. Вони активно впливають на суспільство, використовують різні форми діяльності від сприяння конкретним особам до організації масових тематичних тренінгів, платформ для обміну досвідом, підтримки соціально незахищених групп населення тощо.

Треба говорити і про те, що саме НГО найбільш активно доносять до суспільства правду про реальний стан справ у багатьох важливих сферах нашого життя, проводячи моніторинги роботи, скажімо, тієї ж судової системи, стану боротьби з корупцією, проблем у військовій, освітній, культурній галузях, аж до діяльності органів влади.

Сьогодні на громадянське суспільство в Україні працюють понад 90 тисяч громадських об’єднань. 

Врешті, так і повинно бути. Розвинута система «третього сектору» - обов’язкова складова демократичного суспільства. Наприклад, у США в неурядових організаціях працює майже 1,5 млн. осіб, в Японії – близько 4 млн., у Німеччині, Великобританії та Франції по 1 мільйону осіб. 

Немає сумніву, що й в Україні, як і в інших країнах, громадськість зацікавлена в існуванні й активній роботі НГО, завдяки яким забезпечується прозорість суспільних процесів, доступність до важливої інформації, правова та інша підтримка громадян.

Та незважаючи на це, в Україні на громадський сектор практично постійно здійснюється тиск. Схоже, що разом з розширенням активності НГО в країні формувалася й така собі «п’ята колона», яка будь-якими засобами намагається загальмувати розвиток громадянського суспільства, використовуючи ті чи інші методи.

Це може бути податковий тиск. Так було у 2003 році.

У 2010 році 45 правозахисних організацій Європи, стурбованих посиленням тиску, зокрема, на правозахисників, зверталися до української влади із закликом поважати міжнародні зобов’язання у сфері прав людини. 

Про прийняті минулою владою диктаторські закони 16 січня 2014 року, серед яких були й ті, що обмежували розвиток НГО і громадянського суспільства, й говорити багато не треба.

І сьогодні, хоча вУкраїні й відбувається чимало позитивних демократичних змін, тиск на неурядові організації продовжується.

Про що свідчить недавня Спільна заява Уповноваженого з прав людини, Української гельсінської спілки з прав людини та Харківської правозахисної групи щодо законопроектів №6674 та №6675, внесених на розгляд парламенту, які містять дискримінаційні норми щодо НГО і суперечать п.9 «Фундаментальних принципів щодо статусу неурядових організацій в Європі». 

Чи потрібно після цього дивуватися тому, що за рейтингом за рівнем політичних і громадянських свобод, який проводиться міжнародною організацією Freedom House, Україна віднесена до країн, де громадяни «частково вільні»? 

До того ж, якщо минулого року наша країна посідала 105 місце, то у цьогорічному рейтингу вже 107.

До цього можна додати хіба те, що чим більшим буде тиск на громадянське суспільство чи обмеження його діяльності, тим скоріше ми будем опускатися до рівня тих країн, що визнані «не вільними», де правлять диктаторські режими й існують тоталітарні системи.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори