пошук  
версія для друку
10.08.2017 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 130 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 19.06.2017 – 23.06.2017

   

Надійшло 96 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 38 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект 0149 від 22.06.2017 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Додаткового протоколу між Урядом України та Урядом Республіки Хорватія про внесення змін до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Хорватія про сприяння та взаємний захист інвестицій.
Угода між Урядом України та Урядом Республіки Хорватія про сприяння та взаємний захист інвестицій була ратифікована ще 10.02.2000 р. Додатковий протокол між Урядом України та Урядом Республіки Хорватія про внесення змін до Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Хорватія про сприяння та взаємний захист інвестицій був вчинений 21 листопада 2016 р. в м. Київ. Положення Додаткового протоколу спрямовані на удосконалення норм щодо надання інвесторам обох держав режиму найбільшого сприяння і національного режиму щодо розпорядження інвестиціями та міжнародно-визнаних процедур врегулювання інвестиційних спорів. З огляду на відсутність в Угоді порядку внесення змін, набрання чинності Додатковим протоколом до неї, враховуючи статтю 39 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, потребує виконання відповідних внутрішньодержавних процедур, аналогічних тим, що були застосовані для набрання чинності Угодою, тобто ратифікації Верховною Радою України. Під час ратифікації Додаткового протоколу пропонується висловити заяву Української сторони про не застосування положень відповідної Угоди до територій Автономної Республіки Крим, м. Севастополь та окремих районів Донецької та Луганської областей з метою інформування потенційних інвесторів Республіки Хорватія та уникнення можливих інвестиційних позовів, пов’язаних з інвестуванням до зазначених територій до відновлення над ними юрисдикції України.

Проект Постанови 6597 від 20.06.2017 (Вілкул О. Ю.) про Звернення Верховної Ради України до Ради ЄС, Європейського Парламенту, Європейської Комісії та Кабінету Міністрів України з метою скасування ввізного мита, зборів та інших платежів на продукцію походженням з України, тарифні квоти на яку були вичерпані з початку цього року українськими експортерами продовольчих товарів різних груп згідно з Угодою про повну та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та ЄС.
У названому проекті Верховна Рада України має звернутися до Ради ЄС, Європейського Парламенту, Європейської Комісії та Кабінету Міністрів України з метою покращення економічного становища України шляхом скасування ввізного мита, зборів та інших платежів на продукцію походженням з України, тарифні квоти на яку були вичерпані з початку цього року українськими експортерами продовольчих товарів різних груп згідно з Угодою про повну та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та ЄС із закликом до Ради ЄС, Європейського Парламенту ухвалити відповідну законодавчу ініціативу щодо запровадження скасування ввізного мита, зборів та інших платежів на продукцію походженням з України, тарифні квоти на яку були вичерпані з початку цього року українськими експортерами продовольчих товарів різних груп, зокрема, на цукор; ячмінну крупу та борошно, пшеницю м’яку, пшеничне борошно та гранули, зерно зернових злаків, оброблене іншими способами; солод і пшеничну клейковину; оброблені томати; виноградні та яблучні соки; мед; м’ясо птиці та напівфабрикати м’яса птиці. На Уряд України покладається завдання напрацювати спільно з представниками Європейської Комісії відповідну законодавчу ініціативу щодо скасування ввізного мита, зборів та інших платежів на зазначену сільськогосподарську продукцію походженням з України.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 6605 від 21.06.2017 (Продан О. П.) про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо гарантій забезпечення земельними ділянками ветеранів війни.
Як зазначається у самому проекті, з метою забезпечення реалізації пільг, передбачених пунктом 14 частини першої статті 12, абзацом другим пункту 18 частини першої статті 13, пунктом 13 частини першої статті 14, абзацом другим пункту 15 частини першої статті 15 названого закону в частині першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, створюється та ведеться Державний реєстр земельних ділянок для ветеранів війни. Власне, порядку ведення названого реєстру і присвячений проект. Утім, слід звернути увагу на ще одне положення, а саме: можливість для осіб, визначених пунктами 19, 20 частини першої статті 6, пунктами 10-14 частини другої статті 7, абзацами 4-8, 14 пункту 1 статті 10 названого закону, отримати грошову компенсацію з державного бюджету замість земельних ділянок. Порядок виплати та розмір грошової компенсації встановлюється Кабінетом Міністрів України. Це останнє положення видається доволі спірним, адже суть самої ініціативи забезпечення земельними ділянками ветеранів війни полягає в створенні можливостей для розвитку таких осіб, а не у наданні певної винагороди.

Проект 6622 від 22.06.2017 (Лапін І. О.) про порядок відновлення статусу військовослужбовця, працівника органу (підрозділу) внутрішніх справ особами, які у складі добровольчих формувань захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України у 2014–2016 роках.
Проектом передбачається, що статус військовослужбовця, працівника органу (підрозділу) внутрішніх справ може бути відновлено, якщо відповідне добровольче формування, членом якого був доброволець, включено до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. Статус військовослужбовця, працівника органу (підрозділу) внутрішніх справ може бути відновлено добровольцям, які: залучалися до проведення антитерористичної операції на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування у районах її проведення; брали безпосередню участь у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, у проведенні розвідувальних заходів, а також які отримали поранення, контузії, каліцтва, що унеможливило подальше виконання ними відповідних завдань (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби) незалежно від кількості днів залучення їх до проведення антитерористичної операції. У разі загибелі (смерті) добровольця під час проведення антитерористичної операції статус військовослужбовця, працівника органу (підрозділу) внутрішніх справ може бути відновлено за ініціативою членів сім’ї, батьків та утриманців загиблого (померлого) добровольця.

Проект 6628 від 22.06.2017 (Довгий О. С.) про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо відновлення обсягу пільг ветеранам.
Пропонується у статтях 12–15 названого закону здійснити однакову заміну чинного положення «знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання» на таке: «знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах подвійного розміру соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами, щодо оплати яких держава надає пільги та встановлює субсидії».

Проект 6643 від 23.06.2017 (Унгурян П. Я.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо соціального захисту військових капеланів під час проведення антитерористичної операції.
Метою проекту є законодавче визначення статусу військових священників (капеланів), які перебували або перебувають у зоні проведення антитерористичної операції, а також поширення на них соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Пропонується внести зміни до Законів України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту», «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про боротьбу з тероризмом», «Про Збройні Сили України», якими надати статус учасника бойових дій військовим капеланам, які брали участь у забезпеченні проведення операції у зоні АТО; надати статус учасника війни капеланам, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції; поширити на військових капеланів інші соціальні та правові гарантії, передбачені для військовослужбовців.
Проект повторює стрижеві ідеї та ряд конкретних ініціатив проекту 1153 від 02.12.2014 (Мірошниченко Ю. Р.) про внесення змін до деяких законів України (щодо запровадження інституту священнослужителів (капеланів) у військових, правоохоронних органах. Зазначений проект дістав доволі критичну оцінку з боку ГНЕУ (висновок від 08.07.2016) і практично лежить без руху в парламентському комітеті. До проекту 6643 так само можна висловити зауваження щодо порушення в ньому конституційного принципу відокремлення церкви від держави, зокрема у пропозиції замінити принципове положення частини 4 статті 6 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» про те, що «держава не несе зобов’язань щодо задоволення потреб військовослужбовців, пов’язаних з їх релігійними переконаннями та відправленням релігійних обрядів» на «держава сприяє задоволенню потреб військовослужбовців, пов’язаних з їх релігійними переконаннями та відправленням релігійних обрядів». Сумнівною є і пропозицій ввести до цього Закону нову статтю 18-1 «Соціальний захист військових капеланів», в якій, зокрема, передбачається, що військові капелани «отримують грошове забезпечення, розмір якого становить не нижче посадового окладу осіб офіцерського складу та визначається Кабінетом Міністрів України». Адже законодавством передбачено, що держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій і не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії. Як видається, питання про статус військових капеланів (військових священнослужителів) дійсно потребує свого вирішення, але загального, а не зі штучним прив’язуванням до проблем АТО, і, ймовірно, зовсім не на тих засадах, які пропонуються в проекті.

Проект 6646 від 23.06.2017 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу».
Назва проекту є некоректною адже пропонуються не зміни, а цілковито нова редакція закону. Маємо зазначити, що до проекту не подано порівняльної таблиці щодо відмінностей проекту від чинного закону, що значно утруднює його оцінку. Втім, ознайомлення з його текстом наводить на думку, що він відрізняється від діючого переважно редакційно (статті отримали назви, у розділі про порядок проходження служби кардинально перемішано абзаци між статтями, що дозволило скоротити одну статтю, залишивши усі її положення) за виключенням того, що він містить майже усі зміни, які передбачені проектом 4485 від 21.04.2016 (Унгурян П. Я.) про внесення змін до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» (щодо строків подання заяви) (див. Бюлетень № 70) в редакції від 25.07.2016 і який підтримали ті самі народні депутати, що вносили і цей проект.
Самостійного значення проект не має і його доцільно розглядати разом із проектом 4485.

Ідеологічні питання

Проект 6623 від 22.06.2017 (Княжицький М. Л.) про внесення змін до деяких законів України щодо особливостей розповсюдження фільмів та іншої аудіовізуальної продукції, створеної за участю держави-агресора.
У Законі України «Про кінематографію» пропонується подати визначення «Фільм держави-агресора – будь-який фільм, створений та/або вперше оприлюднений (демонстрований) після 1 січня 2014 року, одним з виробників якого є юридична особа, створена за законодавством та/або зареєстрована в державі-агресорі, або який відповідно до оцінних елементів бальної системи, передбаченої цим Законом, набрав принаймні один бал за рахунок участі у створенні фільму громадянина держави-агресора, або за рахунок того, що місце зйомок, монтажу, знімальної студії чи отримувачі передбачених цим Законом витрат розташовані на території держави-агресора». Відповідно, уточнюється, що фільм, який відповідно до названого закону визнається фільмом держави-агресора, вважається таким, що не набрав жодного балу для кваліфікації його національним фільмом. При обчисленні кількості балів, достатньої для визнання фільму фільмом держави-агресора, застосовуються правила врахування оцінних елементів бальної системи, передбачені статтею 10-1 Закону України «Про кінематографію». При цьому врахуванню підлягають, відповідно, громадянство держави-агресора, розташування на території держави-агресора студії, іншого місця зйомки, місця монтажу, або те, що передбачені частиною другою статті 10-1 Закону України «Про кінематографію» витрати здійснені на користь осіб, постійне місце проживання (реєстрації) або місцезнаходження яких розташоване на території держави-агресора. Зміни ж до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» доповнюється аналогічним визначенням «продукт держави-агресора – фільми держави-агресора, а також телепередачі, які повністю або частково створені та/чи профінансовані громадянами держави-агресора, юридичними особами, які мають місцезнаходження (місце реєстрації) в державі-агресорі або юридичними особами, які прямо або опосередковано контролюються ними». Зазначається, що програми, передачі, їх частини, які повністю або частково створені та/чи профінансовані юридичними або фізичними особами держави-агресора, не вважаються власним продуктом телерадіоорганізації. Окремо закріплюється таке: трансляція продукту держави-агресора заборонена. Виключно з інформаційною метою допускається використання в інформаційних та інформаційно-аналітичних телепередачах, які є власним продуктом телерадіоорганізації, окремих фрагментів продукту держави-агресора. Фрагменти продукту держави-агресора, трансляція якого дозволяється відповідно до попереднього абзацу, мають бути ідентифіковані за допомогою титрів з текстом «фрагмент фільму держави-агресора» або «фрагмент передачі держави-агресора» в залежності від типу продукту, фрагменти якого транслюються. Титри повинні мати контрастний колір, а їх висота повинна бути не меншою 10% висоти кадру, що використовується в трансляції. Титри транслюються впродовж всього часу трансляції відповідного фрагменту.
Як видається, ініціатори проекту у боротьбі за захист національного телевізійного простору від впливу пропаганди держави-агресора значною мірою перегинають палку і вводять заборону і на будь-які інформаційні продукти, створені в РФ незалежно від їх змісту. Це призводить до того, що Україна втрачає можливість у своїй боротьбі застосовувати та спиратися на опозиційні чинному російському режиму сили. Загалом політичні міркування домінують над суто культурними потребами розвитку телевізійного простору, що не завжди є виправданим.

Відносини між владними суб’єктами

Проект 6612 від 21.06.2017 (Безбах Я. Я.) про внесення змін до пункту 5 розділу ХІІI «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення слідчих органів прокуратури.
Пропонується чинну норму про те, що «Положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури до початку діяльності державного бюро розслідувань» замінити такою: «Положення цього Закону, в тому числі статті 86, що регулює пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури, поширюється на слідчих органів прокуратури, в тому числі і пенсіонерів». Як зазначається у пояснювальній записці, метою зазначеного законопроекту є відновлення гарантій соціального захисту слідчих органів прокуратури та пенсіонерів органів прокуратури, які вийшли на пенсію з посади слідчого прокуратури.
Проект видається суто лобістським і спрямованим виключно на забезпечення корпоративних інтересів співробітників прокуратури.
Проект 6626 від 22.06.2017 (Котвіцький І. О.) про внесення змін до Закону України «Про Національну поліцію» щодо окремих повноважень поліції.
Уточнюються положення щодо діяльності поліції з регулювання дорожнього руху та контролю за дотриманням Правил дорожнього руху, зокрема щодо контролю за транспортними засобами з іноземною реєстрацією, які тимчасово перебувають на території України.
Проект 6636 від 22.06.2017 (Федорук М. Т.) про порядок утворення, ліквідації районів, встановлення і зміни їх меж.
Проект, як зазначається у його преамбулі, визначає порядок утворення, ліквідації районів, встановлення і зміни меж районів в процесі формування об’єднаних територіальних громад відповідно до Закону «Про добровільне об’єднання територіальних громад». Передбачаються такі форми реорганізації районів: об’єднання районів через ліквідацію одного з них, зміна меж між районами без ліквідації одного з них та створення нового району шляхом надання нової назви району. Відповідний закон, що закріплює конкретну реорганізацію, у кожному разі має містити перелік територіальних громад, які входять в район (райони), перелік районів, які ліквідуються (в разі об’єднання районів), відомості про адміністративний центр (центри) району (районів).
Ініціатори проекту намагалися обійтися без перевиборів і скасування бюджетних та інших рішень, але запропоновані ними механізми кооптації депутатів скасованих районних рад в інші ради, передача повноважень щодо розпорядження бюджетними коштами і власністю від скасованих органів місцевого самоврядування іншим суб’єктам не ґрунтується на законі і породжує чимало проблем, на що слушно звертає увагу ГНЕУ. Слід погодитися з парламентськими юристами і щодо того, що першочерговим завданням законодавця є прийняття закону про територіальний устрій, де будуть встановлені основоположні правила регулювання відповідних відносин, в тому числі і тих, які є предметом регулювання проекту, що розглядається.

Проект 6640 від 22.06.2017 (Шинькович А. В.) про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України (щодо листа підтримки законопроектів).
Пропонується запровадити лист підтримки законопроекту. Зазначається, що зареєстрований законопроект потребує підтримки народних депутатів загальною кількістю, яка з врахуванням кількості депутатів – ініціаторів законопроекту, повинна бути не меншою від кількості, необхідної для формування фракції відповідно до статті 58 Регламенту Верховної Ради України. Підтримка законопроекту здійснюється шляхом заповнення листа підтримки законопроекту, який видається при реєстрації законопроекту, підписами народних депутатів. Законопроект, внесений народними депутатами, може бути підтриманий урядом. Лист підтримки законопроекту реєструється апаратом Верховної Ради після його заповнення необхідною кількістю народних депутатів, або на підставі листа підтримки законопроекту урядом. Лише після реєстрації листа підтримки проект направляється у належні парламентські комітети для попереднього розгляду і підготовки експертних висновків.
Проект спрямований на зменшення кількості проектів законів та постанов, що вносяться до парламенту (а ця кількість наразі величезна, що видно зокрема і з даних оглядів). Утім, як видається, пропонований підхід є спробою обійти положення Конституції України і прямо порушує права народних депутатів.

Проект 6641 від 23.06.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо утворення, реорганізації і ліквідації, найменування і перейменування місцевих державних адміністрацій.
Пропонується визначити, що утворення, реорганізація і ліквідація, найменування і перейменування місцевих державних адміністрацій здійснюється Кабінетом Міністрів України. Відповідні зміни вносяться до законів України «Про місцеві державні адміністрації» та «Про Кабінет Міністрів України».

Права громадян та їх об’єднань

Проект 6599 від 21.06.2017 (Одарченко Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення права на пенсію у випадках не перерахування роботодавцями страхових внесків.
Змінами до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пропонується установити, що у разі, якщо застрахована особа отримувала заробітну плату або інший дохід, але з вини роботодавця у певний період часу не здійснювалося перерахування внесків на обов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, такий період зараховується до пенсійного стажу цієї особи і, відповідно, така заробітна плата (дохід) зараховується до суми заробітної плати (доходів), що використовується для мети розрахунку розміру пенсії застрахованої особи. Натомість зміни до Кодексу адміністративного судочинства України спрямовані на те, щоб у спорах оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг суд за клопотанням позивача, що досяг пенсійного віку, зобов’язаний відстрочити сплату судового збору до вирішення справи в суді першої інстанції.

Проект 6614 від 22.06.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій.
На 62 сторінках пропонуються зміни до 32 законодавчих актів. За таких обсягів здійснити належний огляд окремих положень проекту не видається можливим. Як зазначається у пояснювальній записці, проект має на меті створити справедливу систему пенсійного страхування, для чого пропонується: відновити диференціацію розмірів пенсій залежно від отриманого заробітку та страхового стажу через проведення перерахунків пенсій з 01.10.2017 з використання єдиного показника заробітної плати, який використовується для призначення пенсій в 2017 році на рівні 3 764 гривні 74 копійки та показника вартості одного року страхового стажу на рівні 1 відсотка; переглянути умови перерахунку (індексації) пенсій, що призначені згідно з Законом № 1058, та здійснювати щорічний перерахунок пенсій через збільшення показника середньої заробітної плати, з якого обчислена пенсія, на 50 % росту зарплати в попередньому році та на 50 % індексу споживчих цін; змінити механізм відшкодування пільгових пенсій на сплату роботодавцями підвищеної ставки єдиного внеску за працівників, зайнятих на особливо шкідливих та особливо важких роботах за списками № 1 та № 2 на рівні 15 % та 7 % відповідно; запровадити єдині підходи для обчислення пенсій відповідно до норм Закону № 1058 держслужбовцям, науковцям, посадовим особам місцевого самоврядування, прокурорам, працівникам Національного антикорупційного бюро та Національного агентства з питань запобігання корупції; звільнити солідарну систему від невластивих для неї видатків, зокрема, від відшкодування доплати до прожиткового мінімуму, від виплати цільової грошової допомоги на прожиття інвалідам війни та учасникам бойових дій, від відшкодування єдиного внеску за працюючих інвалідів на підприємствах УТОС, УТОГ, від видатків на фінансування пільгових пенсій. Для зменшення демографічного навантаження на солідарну систему пропонується зберегти право виходу на пенсію: в 60 років для осіб, які матимуть 25 років страхового стажу в 2018 році, який щороку збільшуватиметься на 12 місяців до досягнення 35 років в 2028 року; в 63 роки для осіб, які матимуть від 15 до 25 років страхового стажу в 2018 році, який щороку збільшуватиметься на 12 місяців до досягнення 35 років в 2028 році; в 65 років для осіб, які матимуть 15 років страхового стажу, проте не матимуть 16 років (вимога для виходу в 63 року) в 2019 році та, відповідно в 2028 році матимуть 15 років, проте не матимуть 25 років (вимога для виходу в 63 роки). Особам, які не матимуть 15 років страхового стажу призначатиметься державна соціальна допомога після досягнення 65 років. Для пом’якшення негативного впливу підвищення вимог до страхового стажу на перехідний період введено тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючим особам, які не мають необхідного страхового стажу. Крім того, з метою удосконалення пенсійного законодавства пропонується: переглянути розмір та умови призначення мінімальної пенсії за віком: за наявності страхового стажу 30/35 років для жінок та чоловіків – на рівні прожиткового мінімуму; у разі відсутності повного страхового стажу – розрахована пенсія. Доплата до прожиткового мінімуму здійснюється з урахуванням сукупного доходу; за наявності страхового стажу 30/35 років для жінок та чоловіків після досягнення ними 65 років – на рівні 40 відсотків від мінімальної заробітної плати, але не менше ніж розмір прожиткового мінімуму; змінити джерело фінансування виплати компенсації роботодавцям за створення робочого місця. Виплату здійснювати не з бюджету Пенсійного фонду України, а з бюджету Державної служби зайнятості; уточнити умови призначення пенсії за особливі заслуги перед Україною органами Пенсійного фонду України; відновити розмір пенсії за дзеркальним принципом жінкам, яким призначено достроково пенсію в 55 років; зараховувати за довідками страховий стаж військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за періоди з 1 липня 2000 року, за які відсутні відомості в Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування; визначити умови призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок трудового каліцтва; удосконалити умови щорічного перерахунку (індексації) страхових виплат та визначити максимальний розмір щомісячної страхової виплати від нещасного випадку на виробництві на рівні 10 розмірів прожиткового мінімуму, установленого для працездатних осіб.
Проект отримав доволі критичний висновок ГНЕУ, проте за поданням профільного Комітет з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення він був прийнятий за основу в першому читанні 13.07.2017, а матеріали 4 альтернативних йому проектів, які були розглянуті комітетом, вирішено врахувати при підготовці проекту до другого читання.

Проекти 6615 22.06.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до статті 588 Митного кодексу України з питань пенсійного забезпечення, 6616 22.06.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Податкового кодексу України з питань пенсійного забезпечення та 6617 22.06.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо підвищення пенсій.
Усі проекти є частиною реформи, запровадженої попереднім проектом, і подаються окремими проектами через особливості формальних вимог до внесення змін до трьох названих кодексів.

Проект 6614-1 від 23.06.2017 (Каплін С. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій.
Альтернативний попередньому. Проект десь на третину менший від урядового, але певна частина змін в них співпадають. За результатом розгляду має бути врахований при доопрацюванні до другого читання проекту 6614.

Проект 6630 від 22.06.2017 (Бурбак М. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, визнання недійсними та знищення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус.
У пояснювальній записці до проекту зазначається, що у зв’язку з військовою агресією РФ на непідконтрольній Україні території залишилася інформація та матеріали щодо осіб та документування їх відповідними документами, розпорядником якої є ДМС. Відповідна інформація використовувалася ДМС для ідентифікації осіб при оформленні документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус. Відсутність можливості використання зазначеної інформації зменшує достовірність перевірки інформації про особу у разі оформлення біометричних документів та ускладнює виконання ДМС своїх функцій. Тому пропонується передбачити в Законі України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», що особи, стосовно якої відсутня інформація в наявних базах даних та картотеках заяв (або доступ до яких відсутній) територіальних органів та територіальних підрозділів розпорядника Реєстру або яку не можливо ідентифікувати, верифікувати, подають оригінали (у разі їх відсутності – копії) документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, та інші документи, в тому числі з фотокарткою (приписне свідоцтво, військовий квиток, посвідчення водія, пенсійне посвідчення тощо). Перевірка інформації про особу та подані нею документи, здійснюється за даними наявних державних та єдиних реєстрів, інших інформаційних баз, що перебувають у власності держави або підприємствах, установах (банківських установах) та організаціях, у тому числі з отриманням фотозображення обличчя особи. Змінами до інших законів передбачається розкриття розпоряднику Єдиного державного демографічного реєстру банками банківської таємниці в частині надання інформації щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, які подала фізична особа для обслуговування в банківській установі, а також фотозображення обличчя фізичної особи (у разі наявності); надання доступу до інформації Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Державного реєстру виборців. Також пропонується встановити, що згода фізичної особи на отримання та обробку її персональних даних для цілей ідентифікації особи, верифікації та встановлення особи для оформлення, видачі, обміну, визнання недійсними та знищення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус не потрібна.
Загалом пропозиції видаються слушними, що не виключає необхідності їх ретельного опрацювання.

Проект 6632 від 22.06.2017 (Кацер-Бучковська Н. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правового механізму дії колективних договорів.
Пропонується у Кодексі законів про працю України (стаття 17) та Законі України «Про колективні договори і угоди» (стаття 9) дослівно однаково викласти такі положення. Колективний договір набирає чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у ньому. Колективний договір, укладається на строк не більше трьох років. За згодою сторін строк дії колективного договору може бути продовжений, але щоразу не більше ніж на наступні три роки. Після закінчення строку чинності колективний договір продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або продовжать строк дії чинного, але не більше одного року з дня закінчення строку дії, зазначеного в колективному договорі. Протягом одного року з дня закінчення строку дії колективного договору, сторони повинні розпочати переговори щодо укладення нового чи продовження строку дії чинного колективного договору, угоди. Якщо протягом одного року з дня закінчення строку дії колективного договору, зазначеного в договорі, сторони не продовжили строк дії колективного договору, договір вважається припиненим. При продовженні строку дії колективного договору його окремі положення можуть бути переглянуті за згодою сторін. У прикінцевих положеннях проекту зазначається, що з моменту набрання чинності цим Законом, положення цього Закону також застосовуються до відносин між сторонами колективного договору, який діє більше 3 років на дату набуття чинності цим Законом. Якщо, протягом одного року з дати набуття чинності цим Законом, сторони не приведуть положення колективних договорів у відповідність до норм цього Закону, такі колективні договори вважатимуться припиненими.

Проект 6637 від 22.06.2017 (Журжій А. В.) про внесення змін до статті 313 Цивільного кодексу України щодо спрощення порядку виїзду за межі України осіб, які не досягли 16-річного віку.
Пропонується чинне положення про те, що «Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними» замінити таким: «Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою одного з батьків (усиновлювачів), опікунів (піклувальників) та в його супроводі або в супроводі особи, яка уповноважена ним. За заявою будь-кого з батьків (усиновлювачів), опікунів (піклувальників) відомості про особу, яка не досягла шістнадцяти років, можуть бути внесені до бази даних осіб, яким тимчасово обмежено право виїзду з України. У такому разі виїзд особи, яка не досягла шістнадцяти років, за межі України дозволяється лише за наявності згоди всіх осіб, які подали щодо неї заяви згідно цього абзацу, або в їхньому супроводі чи в супроводі особи, яка уповноважена ними, або за рішенням суду. Порядок подання заяв та використання бази даних осіб, яким тимчасово обмежено право виїзду з України, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Проект спрямований на вирішення ситуації із ускладненням виїзду дитини до 16 років за кордон без отримання дозволу від обох батьків, яка виникла після прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус, спрямованих на лібералізацію Європейським Союзом візового режиму для України» 14.07.2016. Втім незважаючи на цілком належне спрямування він видається скоріше небезпечним ніж доцільним. І тут є дві застороги: по-перше, запровадження принципу мовчазної згоди без належного інформування суспільства призведе лише до збільшення кількості конфліктів і потенційно сприятиме можливим протизаконним діям. По-друге, оскільки не зазначається про те, що один з батьків про свою заборону має повідомити іншого, про таку заборону будуть дізнаватися переважно на кордоні, коли заборонятимуть виїзд дитині. Окрім суто моральних, це пов’язане зі значними матеріальними втратами, які однак не можуть бути відшкодовані. З огляду на це проект потребує суттєвого доопрацювання.

Проект 6647 від 23.06.2017 (Палатний А. Л.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо порядку виїзду дитини за межі України.
Фактично альтернативний попередньому і спрямований на вирішення тієї ж проблеми. Змінами пропонується надати можливість батькам (чи іншим законними представниками дитини) надавати дозвіл на виїзд дитини за кордон зі строком дії дозволу до 3 років «та передбачати згоду на один або декілька виїздів дитини за межі України, як без обмежень, так із визначенням країн, до яких дозволено або заборонено в’їзд, у супроводі одного з батьків (законних представників) дитини або інших осіб», а у разі відсутності згоди з боку одно з батьків можна звернутися до суду для отримання дозволу на виїзд за межі України. Суд приймає рішення про надання згоди на виїзд дитини за межі України або про відмову у наданні згоди, враховуючи найкращі інтереси дитини. Суд може прийняти рішення про надання згоди на виїзд дитини за межі України на постійне проживання або на один чи декілька тимчасових виїздів дитини за межі України як без обмежень, так із визначенням країн, до яких дозволено або заборонено в’їзд. Крім того, визначається, що дитина має право на тимчасовий виїзд за межі України за згодою одного з батьків чи інших законних представників та за відсутності згоди іншого з батьків (законних представників) за дозволом органу опіки та піклування у таких випадках: 1) для лікування хвороби за наявності обґрунтування необхідності надання медичної допомоги за межами України; 2) для участі в міжнародних олімпіадах; 3) для участі в міжнародних програмах обміну школярів; 4) для участі в міжнародних музичних, художніх та інших творчих конкурсах; 5) для участі в міжнародних екологічних, наукових, технічних, художньо-естетичних, туристичних, освітньо-культурних заходах, міжнародних дитячих змаганнях; 6) для участі в спортивних заходах.
На відміну від попереднього, проект є більш збалансованим. Утім, і він не позбавлений ряду дискусійних положень. Зокрема, дещо неоднозначно виписані зміни до статті 313 Цивільного кодексу України щодо надання батьками нотаріально посвідченого дозволу («Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України за згодою батьків чи інших законних представників, яка підлягає нотаріальному посвідченню, та в супроводі батьків (інших законних представників) або одного з них або в супроводі осіб, які уповноважені ними»). Таке формулювання фактично вимагає наявності нотаріального посвідчення дозволу навіть у разі виїзду дитини у супроводі обох батьків, що по суті є нонсенсом.

Проект 6558-1 від 23.06.2017 (Довгий О. С.) про внесення змін до розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо забезпечення права жінок на заслужену пенсію.
Альтернативний проекту 6558 від 08.06.2017 (Констанкевич І. М.) про внесення змін до розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо забезпечення права жінок на заслужену пенсію (див. Бюлетень № 128). Від основного проекту відрізняється редакційно, а також пропозицією зняти норму основного проекту про те, що для виходу на пенсію у 55 років жінки мають відповідати таким умовам: за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. Положення альтернативного проекту видаються ширшими, але технічно прописаними гірше від редакції основного проекту.

Проект 6642 від 23.06.2017 (Унгурян П. Я.) про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (щодо оформлення документів релігійних організацій).
Пропонується чинний порядок щодо оформлення документів громадськими об’єднаннями та благодійними організаціями поширити на релігійні організації. А у питанні пільг зі сплати адміністративного збору за державну реєстрацію змін до відомостей прирівняти релігійні організації до професійних спілок, їх організацій або об’єднань. Крім того, пропонується викласти в новій, доволі спрощеній редакції абзац другий пункту 12 статті 15 названого закону, а саме замінити чинну норму: «Дія абзацу першого цього пункту в частині нотаріального засвідчення справжності підпису не поширюється на державну реєстрацію створення державного органу, органу місцевого самоврядування або на державну реєстрацію змін до відомостей про державний орган, орган місцевого самоврядування, громадське об’єднання чи благодійну організацію, що містяться в Єдиному державному реєстрі» наступною: «Дія абзацу першого цього пункту в частині нотаріального засвідчення справжності підпису не поширюється на державну реєстрацію державного органу, органу місцевого самоврядування, громадського об’єднання, релігійної організації чи благодійної організації».
Проект є доволі суперечливим. Особливо дискусійними видаються зміни до абзацу другого пункту 12 статті 15, які значно виходять за межі мети проекту.

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 6593 від 20.06.2017 (Безбах Я. Я.) про внесення змін до статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо удосконалення порядку формування та діяльності Громадської ради доброчесності).
Пропоновані зміни стосуються уточнення положень щодо складу Громадської ради доброчесності (далі – ГРД), а саме зазначається, що: одна і та сама особа не може здійснювати повноваження члена ГРД два строки поспіль; не можуть бути членами ГРД також і особи, які протягом останніх п’яти років працювали на посаді судді або які є членами громадський рад при інших державних органах, а також особи які на день призначення: 1) є членом або обіймає посаду в політичній партії, іншій організації, яка має політичні цілі або бере участь у політичній діяльності; 2) є обраною на виборну посаду в органі державної влади (крім судової) чи органі місцевого самоврядування, має представницький мандат; 3) бере участь в організації або фінансуванні політичної агітації чи іншої політичної діяльності; член ГРД має відповідати критерію політичної нейтральності; члени ГРД мають у своїй діяльності та поза її межами дотримуватися найвищих стандартів етичної поведінки, в тому числі принципів та правил етики, які застосовуються до суддів; члени ГРД, які є адвокатами, на час виконання повноважень членів Громадської ради доброчесності повинні зупинити адвокатську діяльність та участь в органах адвокатського самоврядування; щодо кандидата до складу ГРД подається перелік не більше п’яти осіб, які можуть надати рекомендацію такому кандидату щодо його відповідності критеріям політичної нейтральності та доброчесності. Також зазначається, що у разі встановлення обставин невідповідності призначеного члена ГРД вимогам, передбаченим частинами третьою та четвертою статті 87 названого закону, грубого порушення членом ГРД засад етичної поведінки або вчинення аморального вчинку, Вища кваліфікаційна комісія суддів України достроково припиняє своїм рішенням повноваження такого члена ГРД з дня виявлення вказаних обставин чи вчинення ним відповідних дій. Окреме місце в проекті займає таке положення: прийняття висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності з порушенням вимог до членів ГРД, визначених частиною восьмою статті 87 названого закону [а саме: 1) якщо він перебуває у дружніх чи інших особистих стосунках із суддею чи кандидатом на посаду судді; 2) якщо він причетний до справ, які розглядав чи розглядає такий суддя; 3) за наявності іншого конфлікту інтересів або обставин, що викликають сумнів у його неупередженості. – авт. огл.], має наслідком його нікчемність.
Основні зауваження викликають додаткові і, як вбачається, зайві обмеження щодо членів ГРД стосовно розширеного розуміння участі у політичній діяльності. Навряд чи будь-яка участь у фінансуванні «політичної агітації чи іншої політичної діяльності» є достатньо поважною причиною, особливо з огляду на доволі розпливчастість визначень і їх невиключність.

Проект 6598 від 21.06.2017 (Дзюблик П. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив ЄС у сфері охорони тваринного та рослинного світу).
Черговий проект на цю тематику. Проект загалом доволі близький за змістом до проектів 4082 від 16.02.2016 (Білецький А. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту тварин від жорстокого поводження), який був відкликаний 23.06.2016 (див. Бюлетень № 61), 4895 від 05.07.2016 (Яценко А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо захисту тварин від жорстокого поводження) (див. Бюлетень № 81) та 4895-1 від 13.07.2016 (Білецький А. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії жорстокому поводженню з тваринами (див. Бюлетень № 82), 5119 від 14.09.2016 (Ляшко О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гуманного ставлення до тварин з метою морального розвитку суспільства (див. Бюлетень № 91), який не був прийнятий 04.04.2017 на противагу альтернативному проекту 5119-1 від 14.09.2016 (Немировський А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо запровадження гуманного ставлення до тварин) (див. Бюлетень № 91), який був прийнятий у другому читанні 22.06.2017 та невдовзі підписаний Президентом України.
Пропонуються зміни до Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також Законів України «Про захист тварин від жорстокого поводження», «Про тваринний світ» і «Про мисливське господарство та полювання». Слід зазначити, що на розгляді в парламенті вже перебуває проект від частини тих же депутатів, що підтримали внесення і цього проект, яким зміни вносяться до тих самих законів і кодексів, а подекуди – до тих самих статей цих актів, а саме проект 5621 від 28.12.2016 (Дирів А. Б.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо покращення раціонального користування тваринним та рослинним світом) (див. Бюлетень № 106), чергова третя доопрацьована редакція якого була внесена того ж місяця, що й проект 6598. Чому не можна було викласти пропозиції в одному проекті жодним чином не пояснюється. Крім того, наступного дня після реєстрації даного проекту був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження гуманного ставлення до тварин» (згаданий вище проект 5119-1) який регулює ті ж правовідносини, зокрема це подання нового визначення «жорстокого поводження з тваринами», уточнення положень ст. 89 КУпАП та ст. 299 КК України тощо. З огляду на зазначене, проект для подальшого проходження мав би бути опрацьований щодо його відповідності змінам внесеним названим законом (наразі порівняльна таблиця до проекту містить неактуальні редакції положень, які пропонується змінити).

Проект 6607 від 21.06.2017 (Недава О. А.) про внесення змін до деяких законів України (щодо впровадження Єдиного реєстру осіб засуджених за злочини проти статевої свободи та недоторканності малолітньої чи малолітнього та посилення відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та недоторканності малолітньої чи малолітнього).
Проект є черговим проектом на цю тему. Серед фактично альтернативних йому слід назвати проект 6151 від 01.03.2017 (Яценко А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за злочини, вчинені проти статевої свободи та недоторканості малолітнього (малолітньої) (див. Бюлетень № 114) та проект 6449 від 16.05.2017 (Ляшко О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за злочини, вчинені щодо малолітньої чи малолітнього, неповнолітньої чи неповнолітнього та особи, яка не досягла статевої зрілості (див. Бюлетень № 125).
Загалом проект приділяє увагу тим же питанням, що й названі проекти: запровадження хімічної кастрації осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та недоторканості малолітньої чи малолітнього, запровадження реєстру таких осіб і встановлення більш жорстких умов адміністративного нагляду за такими особами. Порівняно з названими проектами даний вирізняється більшою увагою к процедурним питанням та кращим викладом положень. Крім того, деякі положення проекту є більш поміркованими, зокрема запровадження хімічної кастрації не є як обов’язкового заходу, а у формі «добровільного заходу медичного характеру».

Проект 6613 від 21.06.2017 (Журжій А. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України та іншого закону України щодо унеможливлення тиску на бізнес шляхом призначення документальних позапланових перевірок/ревізій на підставі рішення суду (слідчого судді) винесеного у кримінальному провадженні
Доволі незвична назва проекту означає, що в його основному тексті пропонуються зміни виключно до Податкового кодексу України, а в Прикінцевих та перехідних положеннях – зміни до Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні». Пропонується повністю скасувати можливість проведення позапланових перевірок/ревізій на підставі рішення суду (слідчого судді), винесеного у кримінальному провадженні. Натомість пропонується установити, що позапланова виїзна ревізія проводиться також у разі отримання від органів прокуратури, органів доходів і зборів, Національної поліції, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України інформації, що свідчить про порушення підконтрольною установою чи суб’єктом господарської діяльності, не віднесеного цим Законом до підконтрольних установ, законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції органів державного фінансового контролю, якщо відповідний суб’єкт не надасть інформацію, документи і матеріали на обов’язковий письмовий запит органу державного фінансового контролю протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Але і тут створюються додаткові обмеження, а саме пропонується установити, що позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду, винесеного в адміністративній справі. У пояснювальній записці звертається увага на те, що станом на сьогодні актуальною проблемою є поширена практика винесення ухвал слідчими суддями про призначення документальних позапланових перевірок/ревізій у рамках кримінальних проваджень за клопотаннями слідчих, прокурорів без наявних для цього законодавчих підстав. Тим не менш, автори проекту не зосереджують свою увагу на покращенні законодавства щодо порядку видачі таких ухвал і посиленні вимог до аргументації відповідних клопотань слідчих, прокурорів. Відповідно, робиться висновок, що задля запобігання випадків подвійного трактування норм законодавства щодо проведення документальних позапланових перевірок/ревізій за ухвалою слідчого судді та при цьому недопущення ухилення винних осіб від відповідальності вбачається за необхідне виключити із законодавства згадки про такі перевірки/ревізії поруч із закріпленням додаткової підстави для проведення позапланової ревізії.
На погляд авторів огляду, заявляючи загалом слушну мету, автори проекту пішли цілковито не тим шляхом її досягнення. Слід було уточнити чинні положення, якими власне і унеможливити неоднозначне трактування законодавства, посилити вимоги до обґрунтованості клопотань про проведення перевірок тощо. Пропонована ж редакція не спростить, а дедалі більше заплутає законодавство.

Проект 6627 від 22.06.2017 (Рибак І. П.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законодавчих актів України (щодо відповідальності за порушення законодавства про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів).
Названий кодекс пропонується доповнити рядом новий статей та окремих положень. Зокрема, це нова стаття 41-4 «Ухилення сторін колективного трудового спору (конфлікту) від утворення примирних органів або від участі в примирних процедурах», якою встановлюється відповідальність за ухилення сторін колективного трудового спору (конфлікту) від утворення примирних органів або від участі в примирних процедурах (примирної комісії, трудового арбітражу), стаття 41-5 «Відповідальність сторін колективного трудового спору (конфлікту) за невиконання зобов’язань за протоколом та/або угодою, досягнутих в результаті примирних процедур (примирної комісії, трудового арбітражу)», яка визначає санкцію за невиконання сторонами або їх представниками зобов’язань за протоколом та/або угодою, досягнутою в результаті примирних процедур (примирної комісії, трудового арбітражу), стаття 188-49 «Порушення законодавства про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», яка встановлює відповідальність за порушення посадовими особами центральних та місцевих органів виконавчої влади законодавства про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) в частині ухилення від утворення примирних органів, та стаття 188-50 «Невиконання законних вимог посадових осіб державного органу, що сприяє врегулюванню колективних трудових спорів (конфліктів), щодо утворення примирних органів або створення перешкод для діяльності цього органу», яка передбачає відповідальність за невиконання законних вимог посадових осіб державного органу, що сприяє врегулюванню колективних трудових спорів (конфліктів), щодо усунення порушень законодавства про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) або створення перешкод для діяльності цього органу. Відповідно, до числа органів, що уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення пропонується віднести «державний орган, що сприяє врегулюванню колективних трудових спорів (конфліктів)» (нова стаття 224-22). Цей орган має складати та розглядати у випадках, передбачених законодавством, протоколи про адміністративні правопорушення, пов’язані з невиконанням законних вимог посадових осіб цього органу щодо усунення порушень законодавств про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) або створенням перешкод для діяльності цього органу (стаття 188-50). Від імені цього органу складати та розглядати протоколи про адміністративні правопорушення мають право керівник органу, його заступники та інші уповноважені керівником посадові особи. Однак у змінах до статті 255 зазначається, що названі посадові особи мають право складати протоколи про правопорушення, передбачені усіма чотирма названими статтями. Також не зрозуміло, хто має розглядати справи, передбачені статтею 188-50, адже змінами передбачено, що судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені в статтях 41-4, 41-5 та 188-49. Відповідно на реалізацію цих змін уточнюються положення Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» щодо повноважень Національної служби посередництва і примирення, до компетенції якої пропонується також віднести і складання та розгляд у випадках, передбачених законодавством, протоколів про адміністративні правопорушення, а також перевірку, в разі необхідності, достовірності наданих даних суб’єктами профспілок та організацій роботодавців.
Проект відзначається вкрай низьким опрацюванням і потребує дуже докладної редакції для усунення всіх невідповідностей та двозначностей.

Проект 6651 від 23.06.2017 (Бублик Ю. В.) про внесення зміни до статті 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення адміністративної відповідальності.
Пропонується у 5–12 разів збільшити розмір штрафів, передбачених санкцією названої статті 152 «Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів», а також доповнити її частиною другою, якою встановити підвищену відповідальність за «ті самі діяння, вчинені повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення».

Проект 6652 від 23.06.2017 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії насильству в сім’ї.
Черговий проект, спрямований на імплементацію положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами. Слід зазначити, що наразі вже прийняті в першому читанні і готуються до другого проект 4952 від 12.07.2016 (Луценко І. С.) про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами (див. Бюлетень № 82) та проект 5294 від 20.10.2016 (Кабінет Міністрів України) про запобігання та протидію домашньому насильству (див. Бюлетень № 96).
Даний проект є найлаконічнішим і передбачає внесення змін до однієї статті (172-3) Кодексу України про адміністративні правопорушення та доповнення двома новими статтями 2-1 «Принципи протидії насильству у сім’ї» і 11 «Надзвичайний охоронний ордер» Закону України «Про попередження насильства в сім’ї». Зміни мають те ж спрямування і дуже подібні по суті до ініціатив проекту 5294. Зокрема, диспозицію частини першої статті 172-3 пропонується викласти таким чином: «Вчинення насильства в сім’ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного, сексуального чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, завдання одного удару особі по тих частинах тіла, удар по яких не може спричиняти ушкодження різним внутрішнім органам, що не викликало тілесних ушкоджень; погрози, образи, переслідування, залякування та інші дії, визначені законодавством як психологічне насильство; дії сексуального спрямування, які не мають кримінального характеру; позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), унаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання надзвичайного охоронного ордеру та/або захисного припису особою, стосовно якої такі винесені, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім’ї». Статтю пропонується доповнити новою частиною, якою встановити відповідальність за «розголошення відомостей про насильство в сім’ї особами, яким вони стали відомі у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків, та особами – учасниками адміністративного провадження» а також приміткою такого змісту: «відповідальність за цією статтею наступає за вчинення особою в сім’ї будь-яких злочинно караних дій, провадження за якими було закрито на підставі пункту 7 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України». Пропозиція запровадити надзвичайний охоронний ордер загалом відповідає ініціативі запровадження термінового заборонного припису у проекті 5294 (стаття 25). Проектом 6652 пропонується таке: для забезпечення безпеки потерпілого і за відсутності складу злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України, за заявою потерпілої особи, за наявності підстав вважати, що для особи є небезпека від агресора, дільничним інспектором підрозділу поліції виноситься надзвичайний захисний ордер, який вручається потерпілій особі та особі, що вчинила насильство, під розписку. У разі відмови від підписання в надзвичайному захисному ордері робиться позначка про це. Особі в разі вручення надзвичайного охоронного ордеру забороняється: входити до будинку (квартири), контактувати з дітьми, жінкою, іншою особою, що стала потерпілою від насильства в сім’ї, наближатися до потерпілих осіб, намагатися зустрітися чи контактувати з ними, використовуючи мобільні та інші способи зв’язку. Інші дії, які забороняються вчиняти особі в разі вручення їй надзвичайного охоронного ордеру, визначені в частині другій статті 13 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї». Строк надзвичайного охоронного ордеру діє до розгляду справи в суді. Перевірку щодо дотримання вимог надзвичайного охоронного ордеру здійснює дільничний інспектор міліції раз на тиждень. Порушення вимог надзвичайного охоронного ордеру має наслідком відповідальність, установлену Кодексом України про адміністративні правопорушення. До цієї ініціативи слід висунути ті ж зауваження, що й до ініціативи проекту 5294 – у такому формулюванню вона відкриває найширше поле для зловживань, адже особі яка постраждана навіть не потрібно доказувати факт реального спільного проживання із особою, на яку подано скаргу, не має потреби медично підтверджувати побої чи іншим чином засвідчувати факти насильства. За таких умов можливі як зловживання із безпідставними обвинуваченнями, так і небезпека занадто обережного застосування таких ордерів з боку уповноважених осіб. Тому слід було б належним чином викласти процедуру та підстави видання цих ордерів, а рівно й відповідальність за неправомірні дії щодо особо, на яку безщпідставно було подано скаргу.
Як видається, проект не містить принципових позитивних рішень порівняно з раніше внесеними проектами. Крім того, він є недостатньо докладним та погано відредагованим (наприклад, одночасно вживаються терміни «захисний» і «охоронний» щодо ордерів).

Проект 6653 від 23.06.2017 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за умисне знищення або пошкодження об’єкта життєзабезпечення.
Передбачено скасування ряду статей Кримінального кодексу України, а саме статті 194-1 «Умисне пошкодження об’єктів електроенергетики», статті 270-1 «Умисне знищення або пошкодження об’єктів житлово-комунального господарства», статті 292 «Пошкодження об’єктів магістральних або промислових нафто-, газо-, конденсатопроводів та нафтопродуктопроводів» і статті 360 «Умисне пошкодження ліній зв’язку» і заміна їх єдиною новою статтею 194-1 «Умисне знищення або пошкодження об’єкта життєзабезпечення», якою передбачається відповідальність за «умисне знищення або пошкодження об’єкта життєзабезпечення, що спричинило тимчасове припинення отримання споживачами товарів та послуг, надання яких забезпечується за допомогою функціонування об’єктів, вказаних у примітці до цієї статті, або майнову шкоду у великому розмірі, або шкоду здоров’ю людини». Обтяжуючими кваліфікуючими обставинами у частинах 2 та 3 визначаються «те саме діяння, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, загальнонебезпечним способом або щодо магістральних трубопроводів, магістральних та міждержавних електричних мереж, а також особливо важливих об’єктів електроенергетики й магістральних теплових мереж» та «діяння, передбачене частиною першою або другою цієї статті, якщо воно призвело до майнової шкоди в особливо великому розмірі або спричинило через необережність загибель людини, значне забруднення довкілля чи інші тяжкі наслідки». Водночас Кодекс України про адміністративні правопорушення пропонується доповнити новою статтею 150-1 «Умисне знищення або пошкодження об’єкта життєзабезпечення». Також відредаговано статтю 194 «Умисне знищення або пошкодження майна», яка стала тепер складатися не з 2, а з 3 частин. Натомість умисне знищення або пошкодження чужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, перестало бути кваліфікуючою обставиною, що обтяжує відповідальність. Інші зміни мають переважно редакційний характер та спрямовані на впровадження наведених вище положень.
Проект має бути докладно проаналізований спеціалістами у сфері протидії злочинності та кримінального права. Ми ж маємо зазначити, що проектом продовжена сумна традиція створення в КУпАП статей-відповідників до статей КК України, які лише ускладнюють кваліфікацію протиправних діянь через свої зазвичай вкрай загальні формулювання.

Охорона здоров’я

Проект 6625 від 22.06.2017 (Балицький Є. В.) про внесення змін до статті 2 Закону України «Про публічні закупівлі» (щодо модернізації окремих положень в галузі санітарно-епідемічного благополуччя населення).
Проект спрямований на те, щоб чинний порядок публічних закупівель не застосовувався до певного виду закупівель. Наразі пропонується, щоб дія названого закону не поширювалася на випадки, якщо предметом закупівлі є товари, роботи і послуги, закупівля яких здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики та його територіальними органами для проведення протиепідемічних ветеринарно-санітарних заходів відповідно до рішень державних надзвичайних протиепізоотичних комісій з метою недопущення проникнення на територію України хвороб тварин та зоонозів з територій інших держав або карантинних зон. Пояснювальна записка містить лише загальні алармістські заклики і не пояснює потреби у саме таких змінах.
Проект, як видається, є спрямованим не на вдосконалення законодавства, а на спробу його обійти для спрощення роботи окремих державних органів, породжуючи водночас нові корупційні ризики.

Проект 6634 від 22.06.2017 (Сисоєнко І. В.) про первинну медичну допомогу на засадах сімейної медицини.
Проектом згідно з пояснювальною запискою визначаються правові, організаційні, економічні та соціальні засади забезпечення громадян України та інших осіб, які перебувають на її території, первинною медичною допомогою, встановлюються засади функціонування та розвитку сімейної медицини, зокрема: основні пріоритети і засади сімейної медицини; мета та основні завдання первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини; види і суб’єкти первинної медичної допомоги; облік і звітність суб’єктів первинної медичної допомоги; державна політика у сфері охорони здоров’я з надання первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини; організація надання первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини; порядок взаємодії суб’єктів первинної медичної допомоги з закладами охорони здоров’я, що надають інші види медичної допомоги населенню; права та обов’язки пацієнтів; кадрове, фінансове, матеріально-технічне та інформаційне забезпечення суб’єктів первинної медичної допомоги; освіта та наука у сфері первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини; участь громадськості у сфері первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини та міжнародне співробітництво; відповідальність за порушення законодавства у сфері первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини.
Проект видається перенасиченим різного роду визначеннями і положеннями, які не несуть прямого нормативного навантаження. Не зовсім ясною є і потреба в окремому первинному законі для регулювання відповідних правових відносин.

Питання сільського господарства та земельних справ

Проект 6527-1 від 20.06.2017 (Тимошенко Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо становлення і розвитку сільськогосподарської кооперації та її державної підтримки. 27.06.2017 подано нову редакцію на заміну, яка тут і розглядається.
Формально альтернативний проекту 6527 від 31.05.2017 (Лабазюк С. П.) про сільськогосподарську кооперацію (див. Бюлетень № 127). Утім, проекти мають мало спільного. Як зазначається у пояснювальній записці до нового проекту, він пропонує альтернативний підхід до вирішення питання системного та комплексного узгодження між собою норм чинного законодавства, якими регулюються питання кооперації, порівняно із проектом Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» (реєстр. № 6527 від 31.05.2017 року). З цією метою відповідні зміни вносяться до Цивільного, Господарського, Земельного кодексів України, а також до Законів України «Про кооперацію», «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про державну підтримку сільського господарства України». Зокрема, проектом пропонується: забезпечити отримання сільськогосподарськими обслуговуючими кооперативами статусу неприбутковості; надати можливість таким кооперативам отримувати в оренду земельні ділянки державної і комунальної власності без проведення аукціону для сінокосіння і випасання худоби; унормувати питання пайових внесків, кооперативних виплат та розподілу голосів у сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах; законодавчо закріпити можливість створення та функціонування кооперативних банків; надати сільськогосподарським обслуговуючим кооперативам, у разі виробничо-технологічної необхідності, можливість тимчасово надавати послуги особам, які не є членами кооперативу, за умови, що сукупно розмір таких послуг не перевищує 20% загального обороту кооперативу за попередній податковий (звітний) рік; встановити можливість ведення бухгалтерського обліку в сільськогосподарських обслуговуючих кооперативах за загальними та окремими правилами; встановити державну, зокрема і фінансову підтримку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів; забезпечити моніторинг сільськогосподарських кооперативів.
Враховуючи доволі різні підходи, закріплені в основному й альтернативному проекті, будь-яким законодавчим рішенням має передувати широка суспільна дискусія про напрями подальшого розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні.

Проект 6594 від 20.06.2017 (Купрій В. М.) про внесення зміни до Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України щодо першочергового права громадян України - спадкоємців осіб, які мали у постійному користуванні земельні ділянки, на оренду такої землі.
Пропонується доповнити названий розділ таким положенням: «Громадяни України – спадкоємці осіб, які мали в постійному користуванні земельні ділянки, мають першочергове право на укладення договору оренди щодо такої земельної ділянки без проведення земельного аукціону». У пояснювальній записці зазначається, що наразі відсутнє чітке законодавче врегулювання порядку реалізації прав на земельні ділянки, що були наданні у постійне користування для фермерського господарства, та порядку їх переоформлення після смерті особи, яка таку землю отримала на зазначеному праві. Зазначається, що громадяни України, які не можуть реалізувати свої спадкові права на такі земельні ділянки, вимушені звертатися до судів. Правовою позицією Верховного Суду України у справі за № 6-2329цс16 від 5 жовтня 2016 р. встановлено, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право. Ініціатори проекту зазначають, що це унеможливило навіть у судовому порядку громадянам реалізувати свої спадкові права, що своєю чергою призводить до припинення діяльності фермерських господарств, погіршення соціального та економічного рівня життя у сільській місцевості, а тому потребує додаткового законодавчого врегулювання. Відповідно, метою проекту визначається забезпечення реалізації конституційного права громадян на право користуватися землею через надання можливості спадкоємцям переоформити права на землю з права постійного користування, що перебувало в спадкодавця, у право оренди між державою та спадкоємцями.
Ініціатива видається цілком зрозумілою, хоча і має характер тимчасового компромісу між двома радикальними альтернативами: визнанням повної відсутності всяких прав у спадкоємців і визнанням земель, що раніше перебували в постійному користуванні, придатними для приватизації спадкоємцями.

Проекти з інших питань

Проект 6601 від 21.06.2017 (Курило В. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо фінансових послуг у галузі поштового зв’язку.
Проект спрямований на розширення можливостей Укрпошти надавати послуги фінансового характеру. У пояснювальній записці зазначається, що на даний час у законодавстві України відсутні положення, які б давали змогу повною мірою використовувати потенціал національного оператора поштового зв’язку при наданні фінансових (банківських) послуг. Відкриття національними операторами поштового зв’язку поштових рахунків своїм клієнтам є доволі поширеною практикою в світі. Такі поштові рахунки, не будучі повноцінними банківськими рахунками, мають власний особливий режим відкриття та використання, який визначається регулятором у сфері банківської діяльності. В Україні на сьогоднішній день національний оператор поштового зв’язку позбавлений можливості відкривати поштові рахунки, і як результат значна кількість коштів населення не залучена і не може бути використана в інтересах економіки України. Водночас значні обсяги коштів, що виплачуються як пенсії чи соціальні допомоги пересилаються поштовими переказами, можуть розміщуватись на відповідних відкритих національним оператором поштових рахунках, на умовах, визначених Національним банком України. Як національний оператор поштового зв’язку Укрпошта є єдиним загальнодержавним механізмом адресного спілкування громадян та найдоступнішою установою для отримання населенням фінансових послуг. Укрпошта впродовж багатьох років надає фінансові послуги, які в доходах підприємства складають майже 42%. Особливістю цієї діяльності є те, що Укрпошта ніяким чином не використовує кошти клієнтів у своїй господарській діяльності, а лише виконує роль посередника в процесі руху коштів від їх власників до отримувачів. Залучення національного оператора до надання фінансових (банківських) послуг як самостійно, так і на агентських умовах економічно вигідне для всіх учасників відносин, пов’язаних із їх наданням. Для бізнесу, органів місцевого самоврядування та населення банківські послуги стануть більш доступними, оскільки для їх отримання не буде необхідності відвідувати банківську установу, розташовану за декілька кілометрів. Банки через розгалужену мережу відділень поштового зв’язку зможуть надавати свої послуги більш широкому колу осіб, в тому числі і мешканцям населених пунктів, в яких відсутні відділення банківських установ. Проектом передбачено внесення змін до Господарського та Цивільного кодексів України, Законів України: «Про банки та банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про поштовий зв’язок», «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про оплату праці», «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду землі» Серед основних положень слід назвати: визначення поняття поштового рахунку, як рахунку, що відкривається національним оператором поштового зв’язку фізичній та/або юридичній особі, на договірній основі для зарахування коштів, в тому числі заробітної плати, пенсії, державних соціальних допомог, торгівельної виручки, тощо, та здійснення розрахунково-касових операцій, у порядку, встановленому Національним банком України для національного оператора поштового зв’язку; визначення положення, що на поштові рахунки можуть зараховуватись грошові кошти фізичних та юридичних осіб, перекази, пенсії та грошова допомога, заробітна плата, тощо, виплата яких здійснюється через національного оператора; повноваження Національного банку України затвердити порядок відкриття, використання і закриття поштових рахунків та порядок здійснення національним оператором усіх видів операцій на поштових рахунках; передбачити можливість випуску національним оператором поштового зв’язку до поштових рахунків платіжних карток; надати можливість банкам надавати своїм клієнтам (крім банків) банківські послуги шляхом укладання агентського договору з національним оператором поштового зв’язку; передбачити що пенсійні виплати, заробітна плата та інші соціальні виплати можуть перераховуватись на поштові рахунки тощо.
Загальним спрямуванням проекту є надання можливості Укрпошті використовувати кошти, які тимчасово перебувають на її рахунках, а також надавати певні види фінансових послуг. В умовах еволюції поштового зв’язку, відмирання старих форм діяльності пошти і виникнення нових, такі ініціативи цілком можуть бути слушними. Втім, звісно, проект вимагає ретельної уваги з боку спеціалістів, особливо у питанні захисту соціальних виплат та визначення належного порядку взаємодії між Укрпоштою та банківськими установами у питанні надання саме фінансових послуг.

Проект 6633 від 22.06.2017 (Курило В. С.) про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» щодо усунення перепон для конкуренції на ринку фінансових послуг.
Проект безпосередньо пов’язаний з попереднім і має те саме спрямування. Пропонується чинне положення про те, що дія названого закону не поширюється на випадки, коли предметом закупівлі є послуги, закупівля яких здійснюється банками для надання ними банківських послуг та проведення банківських операцій відповідно до законів України «Про банки і банківську діяльність» та «Про Національний банк України» поширити і на фінансові послуги, які надаються національним оператором поштового зв’язку відповідно до Закону України «Про поштовий зв’язок».

Проект 6602 від 21.06.2017 (Дирів А. Б.) про внесення змін до Закону України «Про відходи» (щодо імплементації вимог директив ЄС у сфері поводження з відходами).
Назва проекту не повною мірою відображає його сутність, адже запропонована нова редакція Закону України «Про відходи», а не певні зміни. Фактично проект є дещо доопрацьованою редакцією проекту 4838 від 16.06.2016 (Дирів А. Б.) про відходи (див. Бюлетень № 78). Утім, правильніше було б говорити про певне підбиття підсумків законодавчих ініціатив з питань регулювання поводження з відходами цим проектом, адже він увібрав в себе чимало положень з раніше внесених проектів, зокрема проектів 1742 від 14.01.2015 (Куліченко І. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері поводження з побутовими відходами, проект відкликано 03.02.2016 та 1742-1 від 17.01.2015 (Кодола О. М.) про внесення змін до деяких законів України у сфері поводження з побутовими відходами, проект відкликано 01.11.2016, 2950 від 22.05.2015 (Тригубенко С. М.) про внесення змін до Закону України «Про відходи» (щодо поводження з небезпечними відходами) (див. Бюлетень № 23), який не був прийнятий 21.04.2016, 3198 від 30.09.2015 (Недава О. А.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері поводження з відходами щодо запобігання негативної дії відходів кінцевого споживання продукції на навколишнє природне середовище (див. Бюлетень № 42), 3374 від 29.10.2015 (Недава О. А.) про внесення змін до Закону України «Про відходи» (щодо вдосконалення державного регулювання поводження з відходами), 5354 від 03.11.2016 (Рибак І. П.) про внесення змін до деяких законів України щодо поводження з небезпечними відходами тощо.
З огляду на фундаментальність змін, проект потребує значної уваги з боку спеціалістів, зокрема й громадських активістів. Водночас, як видається, далеко не завжди ініціаторами проекту були вибрані найкращі та технічно вивірені формули порівняно з тими проектами, звідки такі ініціативи були запозичені. Також наявна і певна невідповідність та плутанина, зокрема щодо визначення та ролі паспорту відходів та паспорту місця зберігання відходів тощо.

Проект 6603 від 21.06.2017 (Мірошніченко І. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння розвитку виноградарства.
Проект спрямований на впровадження особливого порядку регулювання оренди земельних ділянок, призначених для виноградарства. Зміни вносяться до Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі». Головні з них стосуються встановлення строку не менш як 25 років для користування земельними ділянками під виноградниками або для їх закладання. Також врегульовуються питання відшкодування користувачу у разі дострокового припинення права користування земельною ділянкою його витрат, здійсненних на закладення (посадку) та / або догляд за виноградниками, а також завданих збитків. Також зазначається, що пропоновані зміни не поширюються на договори оренди землі, договори емфітевзису, укладені в установленому законом порядку до дня набрання чинності цим законом. Водночас до перехідних положень ЗК України пропонується внести якраз протилежну норму та ще й доволі неоднозначну: «установити, що господарське товариство, до статутного капіталу якого у процесі приватизації державного майна в агропромисловому комплексі були внесені виноградники, а також його правонаступники мають право на відшкодування їх вартості від власників земельних ділянок у разі, якщо земельна ділянка не перебуває у користуванні такого товариства або його правонаступників». Містить проект і більш загальні положення, наприклад таке: особа, яка користується чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на підставі відповідного договору з власником земельної ділянки та яка належно виконує свої обов’язки за договором, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) на новий строк (поновлення договору емфітевзису). Реалізація цього права здійснюється за правилами, встановленими статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
Проект не повною мірою відповідає своїй назві, адже містить і більш загальні положення, які, слід зазначити, не отримали належного висвітлення у супровідних документах. Основна ідея проекту є слушною, однак ряд положень, особливо щодо відшкодування збитків, потребують уточнення, зокрема і щодо уникнення конфлікту між різними нормами законів.

Проект 6606 від 21.06.2017 (Бакуменко О. Б.) про внесення змін до статті 4 Закону України «Про пестициди та агрохімікати» щодо ввезення пестицидів на митну територію України.
Пропонується скасувати вимогу про обов’язковість при завезенні та застосуванні незареєстрованих в Україні пестицидів документального підтвердження їх державної реєстрації в країні, де вони виробляються. Ініціатори проекту в пояснювальній записці звертають увагу на те, що цю норму у ряді випадків на практиці виконати неможливо, оскільки інноваційні експериментальні препарати можуть не мати реєстрації в країні, де вони виробляються, та одночасно перебувати в процесі державних випробувань в країні-виробнику в Україні, а також в інших країнах з високим рівнем розвитку сільського господарства, до яких належить і Україна, для перевірки дієвості таких препаратів у різних умовах. Виробники засобів захисту рослин, зазвичай, виготовляють на одному заводі велику кількість різних препаратів, призначених для ринків різних країн. Водночас через відсутність у країні виробництва препарату шкідників, хвороб та сільськогосподарських культур, які є в країні призначення такого препарату, реєстрація в країні виробництва компаніями не проводиться у зв’язку із фактичною неможливістю польових досліджень. Також вони зазначають, що ця норма, не передбачаючи жодних виключень, фактично та безальтернативно встановлює обов’язок подання реєстраційних документів. Хоча питання наявності (відсутності) певних документів може вирішуватись виключно законодавством іноземної держави. Зазначається, що дана норма – в порушення принципів міжнародного права – створює додаткові вимоги до подання документів, наявність (відсутність), зміст та перелік яких можуть визначатися законодавством іноземної держави.
Головне зауваження до проекту стосується того, що скасування, як і введення певних заборон – це як правило найгірший шлях. Ініціатори проекту звертають увагу на процедурні проблеми застосування чинних правових вимог щодо вживання лише зареєстрованих (в Україні чи в країні походження) пестицидів, а, отже, на вирішення їх і мали бути спрямовані сили законодавців. Просте ж скасування таких вимог призведе до можливості використання будь-яких речовин фактично безконтрольно, що навряд чи відповідає інтересам України.

Проект 6608 від 21.06.2017 (Різаненко П. О.) про внесення змін до статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо особливостей проведення процедури ліквідації банку.
Пропонується установити, що Національний банк України одночасно з прийняттям рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку вносить відповідний запис про виключення такого банку з Державного реєстру банків. Уточнюється, що розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена або припинена, у тому числі у разі скасування підстав для її початку. Натомість пропонується скасувати чинне положення про те, що Національний банк України вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора. Мета проекту в пояснювальній записці визначається як встановлення чітких законодавчих приписів щодо неможливості зупинення або припинення виконання рішення Національного банку України про відкликання ліцензії та ліквідацію банку (навіть у разі його скасування судом) з огляду на відсутність механізму повернення банківської установи на ринок після початку процедури ліквідації та зважаючи на підвищені ризики такого повернення для банківської системи загалом.

Проект 6609 від 21.06.2017 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посвідчення заповіту та довіреності у сільській раді).
Пропонується скасувати застереження про те, що довіреність особи та заповіт, крім секретного, можуть бути посвідчені уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування лише в тих випадках, коли у населеному пункті немає нотаріуса. У пояснювальній записці фактично наводиться лише один аргумент проти чинної редакції – можливості зловживань своїм становищем «нотаріусів-монополістів», а, відповідно, і високу плату за їхні послуги. Той факт, що нотаріальні дії передбачають не лише факт формального посвідчення, а також і компетентну оцінку змісту документу з боку юристів зі спеціальною освітою, до уваги при цьому не береться.

Проект 6624 від 22.06.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Загальнодержавної програми зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему.
Як зазначається у пояснювальній записці до проекту, загальною метою Програми є не тільки зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, а й створення умов для захисту наступних поколінь від дії іонізуючого випромінювання та радіоактивних речовин. Термін виконання першочергових заходів Програми, запланованих на 2009–2012 роки згідно із Законом України від 15 січня 2009 р. № 886-VI «Про Загальнодержавну програму зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему», вичерпано. Для забезпечення безумовного виконання подальших робіт протягом наступних років (до 2065 року) і бюджетного фінансування цієї діяльності до 2020 року необхідно внести зміни до Програми. Також необхідно виконати нові заходи, спрямовані на зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему. Таким чином, необхідно продовжити термін дії Програми та доповнити її новими заходами як такої, що не втратила актуальності та є основоположною для забезпечення виконання робіт на майданчику Чорнобильської АЕС. Загалом нові заходи розраховані на період 2017–2020 рр.

Проект 6635 від 22.06.2017 (Констанкевич І. М.) про внесення змін до статті 21 Закону України «Про ринок електричної енергії України» щодо запровадження стимулюючого тарифоутворення при приєднанні електроустановок до електричних мереж.
У чинному положенні про те, що кошти, отримані оператором системи передачі, операторами систем розподілу як плата за приєднання на створення (будівництво) електричних мереж лінійної частини приєднання, підлягають поверненню замовнику, пропонується скасувати застереження про те, що це можливе лише «за умови, що такі активи після переходу відповідного оператора системи передачі, оператора системи розподілу до стимулюючого регулювання віднесено відповідним оператором системи передачі, оператором системи розподілу до регуляторної бази активів». Також замість норми про те, що повернення оператором системи передачі, операторами систем розподілу коштів, залучених як згадана плата, здійснюється у порядку, визначеному Регулятором, пропонується прямо зазначити, що таке повернення здійснюється рівними частинами протягом п’яти років.

Проект 6644 від 23.06.2017 (Корчик В. А.) про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт» (щодо дотримання учасниками ринку автомобільних вантажних перевезень норм законодавства в частині вагових та габаритних параметрів транспортних засобів).
Проект дослівно повторює проект 4660-д від 23.12.2016 (Дубневич Я. В.) про внесення змін до Закону України «Про автомобільний транспорт» (щодо дотримання вагових або габаритних норм та/або умов, визначених у дозволі на участь у дорожньому русі) (див. Бюлетень № 105), який 04.04.2017 не був прийнятий парламентом.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори