пошук  
версія для друку
Про ХПГ › Наші успіхи
15.12.2017 | Роман Клименко

Три роки знадобилось, щоб довести очевидне

   

Адвокат Роман Клименко

Відповідно до доручення РЦ з надання БВПД у Харківській області від 08.12.2014 р. мене було призначено захисником обвинуваченого «N» для здійснення захисту за призначенням у Апеляційному суді Харківської області.

Обвинуваченому «N» інкримінували два епізоди збуту небезпечного наркотичного засобу – опію ацетильованого, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 307 КК України.

На час вступу у справу обвинуваченого «N» вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 22.08.2014 р. було визнано винним за ч. 2 ст. 307 та призначено покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

З матеріалів судової справи витікало, що в суді першої інстанції обвинуваченому було відмовлено у заміні безоплатного захисника, хоча обвинувачений посилався на неузгодженість лінії захисту.

У судових дебатах обвинувачений просив його виправдати, а «захисник» просив призначити покарання нижче нижчої межі (ст. 69 КК України) та звільнити від відбування покарання з випробуванням (ст. 75 КК України). «Захисник» апеляційної скарги не подав, та обвинувачений вимушений був самостійно оскаржувати вирок.

У судове засідання апеляційного суду «захисник» не з’явився і апеляційний суд ухвалив призначити нового безоплатного захисника.

Після вступ у справу мною було підготовлено уточнений текст апеляційної скарги від імені обвинуваченого, в якій викрито всі недоліки наданих стороною обвинувачення доказів, та висловлена вимога скасувати вирок та закрити провадження у зв’язку з недоведеністю обвинувачення.

Прокурор в апеляційній скарзі вважав призначене покарання занадто м’яким та просив призначити покарання у вигляді 8 (восьми) років позбавлення волі з конфіскацією майна. Після уточненої апеляційної скарги обвинуваченого просив суд скасувати вирок та направити на новий розгляд.

Апеляційний суд 22.01.2015 р. скасував вирок з направленням справи на новий розгляд до місцевого суду у зв’язку з порушенням права на захист.

При новому розгляді мною здійснювався «активний» захист. Перш за все,  за клопотанням захисту обвинуваченого було звільнено з металевої клітки, та обвинувачений перебував у судових засіданнях на лаві сторони захисту поруч з захисником. Також на начальній стадій судового розгляду було подано клопотання про визнання очевидно недопустимими ряду доказів, вже залучених стороною обвинувачення при первісному розгляді судом першої інстанції, а також витребування ряду доказів на захист обвинуваченого. Не обійшлось і без відводу головуючому, який хоча й не було задоволено, але подальший судовий процес здійснювався вже в рамках КПК України.

Вже через два місяці після початку повторного розгляду суд за клопотанням захисту змінив запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. Згодом цілодобовий режим домашнього арешту було змінено на нічний.

За приведеним у захисній промові аналізом досліджених в суді доказів по справі мав бути постановлений виправдальний вирок.

І підставою для цього є і очевидна провокація злочину, і недопустимість абсолютно всіх доказів сторони обвинувачення, і навіть фальсифікація процесуальних рішень.

Так, стороною обвинувачення:

-      не було надано доказів того, що обвинувачений «N» здійснював збут наркотичних засобів іншим ніж залегендований агент особам;

-      не були відкриті постанови прокурорів про контроль за вчиненням злочинів, в яких прокурор мав обгрунтувати відсутність провокації;

-      не були відкриті ухвали слідчих суддів про дозволи на здійснення аудіо- відео- контролю;

-      не було отримано дозволу на здійснення негласних слідчих дій у житловому приміщенні;

-      в якості залегендованого агента було залучено особу з сумнівною репутацією (декілька судимостей, у тому числі за шахрайство, відбула загально близько 15 років у місцях позбавлення волі), яка підбурювала обвинуваченого, викликаючи жалість посиланням на т.з. «ломку»;

-      в якості понятих при оперативних закупках були залучені особи, які самі вже притягались до кримінальної відповідальності, звільнені від відбування покарань з випробуванням, а також відповідно до угоди про визнання винуватості взяли зобов’язання сприяти виявленню та розкриттю злочинів. Захистом було надано докази участі цих «незацікавлених осіб» в іншій аналогічній справі;

-      надані протоколи оперативних закупок були проведені не уповноваженим слідчим;

-      на підтвердження вилучення у обвинуваченого наркотичних засобів було надано протокол огляду місця події, в той час, як відповідно до протоколу затримання нічого не вилучалось;

-      надані письмове повідомлення про підозру та клопотання про застосування до обвинуваченого тримання під вартою були підписані прокурором, що не мав повноважень у цьому кримінальному провадженні (не входив до групи процесуальних керівників);

-      надані суду постанови про створення групи прокурорів, які не відповідають постановам, що містяться у наглядовій справі прокурора, та суперечать відомостям в ЄРДР, тобто є сфальсифікованими;

-      у судовому засіданні не було надано для дослідження речових доказів (вилучених наркотичних засобів та помічених грошей, начебто вилучених у обвинуваченого).

Це лише стисле описання недоліків доказів обвинувачення. Фактично стороною захисту було приведено доводи про недопустимість КОЖНОГО доказу сторони обвинувачення.

Однак суд 18.12.2015 р. виносить вирок, яким виправдовує обвинуваченого «N» у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України (збут наркотиків), але визнає його винним за ч. 1 ст. 309 КК України (виготовлення наркотиків для власного споживання) та застосовує амністію.

Мною була подана апеляційна скарга на цей вирок, в якій наполягав на закритті кримінального провадження у зв’язку з недоведеністю вчинення «N» будь-якого злочину.

На час розгляду апеляційної скарги обвинувачений «N» помер (після побиття невідомими). Сторона обвинувачення наполягала на закритті кримінального провадження у зв’язку зі смертю обвинуваченого. Однак мати померлого обвинуваченого за підтримки Харківської правозахисної групи уклала договір зі мною і наполягала на продовженні справи для реабілітації сина.

І знову апеляційний суд 24.03.2016 р. скасовує вирок та направляє справу на новий розгляд суду першої інстанції.

Прокурор, що супроводжував справу терміново переводиться з обласного центру у тихий районний центр.

Протягом вже третього судового розгляду, який тривав більш ніж півтора роки були допитані лише 2 з допитаних при перших двох судових розглядів 6 свідків. У тому числі невдалось допитати залегендованого свідка – «закупного». Сторона обвинувачення також не змогла надати суду для дослідження наркотичні засоби, які начебто були предметом злочину, та гроші, що були начебто вилучені у обвинуваченого «N».

14.12.2017 р. у судовому засіданні прокурор, якому довелось продовжувати справу після «попередніка» відмовився від підтримки обвинувачення «N», після чого суд вийшов до нарадчої кімнати та 15.12.2017 р. проголосив ухвалу про закриття провадження у зв’язку з відмовою прокурора від обвинувачення.

Три роки знадобилось, щоб довести очевидне.

 В цій справі проявились суттєві недоліки як правоохоронної системи.

Тут і бажання правоохоронців у погоні за показниками провокаціями спонукати до вчинення злочинів, і низький рівень знань вимог КПК слідчими та оперативниками, і нецурання відвертими фальсифікаціями прокурорами в намаганні приховати свої недоліки, і «недопрацювання» адвокатами (найчастіше «безоплатними»), і небажання суддів заміняти такого адвоката, який не робить зайвих проблем обвинуваченню, а інколи й допомагає обвинуваченню, і відвертий обвинувальних нахил у судах, і намагання суддів прикрити недоліки та навіть злочинні дії сторони обвинувачення.

Але слід і відзначити, що то, чим закінчився розгляд цього кримінального провадження, вселяє надію на позитивні зміни у системі.

«Помиляється кожний. Визнає помилки – мудрий. Просить вибачення – сильний. Відновлює відношення – той що любить». Це висловлювання приписують Омару Хайяму.

Сьогодні прокуратура прийняла мудре рішення. Попереду вирішення питання про відшкодування шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. Можливо за наслідками цієї справи будуть вирішуватись питання про притягнення до кримінальної відповідальності слідчого, прокурора та суддів.

На жаль «N» не дожив до цього.  Деякі обставини дозволяють припустити, що смерть N пов’язана з небажанням правоохоронців отримати виправдальний вирок по сфабрикованій справі. А тому є наміри перевірити обставини смерті N та ефективність розслідування цієї смерті.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори