пошук  
версія для друку
24.12.2017 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 151 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 13.11.2017 – 17.11.2017

   

Надійшло 60 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 22 проекти процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, проведенням парламентських слухань, змінами адміністративно-територіального устрою областей тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 7295 від 16.11.2017 (Підберезняк В.І.) про проведення експерименту з переселення на постійне місце проживання внутрішньо переміщених осіб, які є власниками житла на непідконтрольних територіях Донбасу.

Цей Закон визначає порядок проведення експерименту з переселення на постійне місце проживання на територію Кіровоградської та Миколаївської областей внутрішньо переміщених осіб (далі – ВПО), які є власниками житла на території окремих районів Донецької та Луганської областей, на яких, відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей», запроваджено особливий порядок місцевого самоврядування (далі – експеримент). Експеримент має здійснюватися протягом трьох років – 1 січня 2018 року до 31 грудня 2020 року включно. Метою проведення експерименту є обмін житла, що знаходиться на непідконтрольних територіях і перебуває у власності ВПО-власників, на інше рівноцінне (або краще) житло, яке перебуває в державній власності на територіях заселення, задля створення умов для переселення ВПО на постійне місце проживання в безпечні регіони країни. Також передбачається згідно з відповідними обласними програмами створення нових робочих місць на територіях заселення для працевлаштування ВПО та інших осіб, які проживають на території заселення. Для придбання житла і створення нових робочих місць обласним бюджетам зазначених регіонів з державного бюджету мають надаватися щорічні субвенції. Житло, яке за договором міни стає державною власністю, перебуває в розпорядженні Кіровоградської та Миколаївської облдержадміністрацій до встановлення українською владою контролю над непідконтрольними територіями, а після звільнення територій Донецької і Луганської областей від терористів передається в спільну комунальну власність територіальних громад зазначених областей.

Після завершення експерименту Кіровоградській і Миколаївській облдержадміністраціям доручається доповісти Уряду про наслідки експерименту і надати пропозиції щодо його продовження, поширення на інші регіони, чи інші пропозиції залежно від результатів експерименту.

Проект 7304 від 17.11.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про житловий фонд соціального призначення».

Проект присвячений проблемі першочергового забезпечення житлом з фонду соціального призначення тимчасово переміщених осіб, а також проблемі доступності такого житла особам з інвалідністю. Зокрема, уточнюється, що соціальне житло має відповідати архітектурно-планувальним і технічним нормам, санітарно-гігієнічним вимогам, будівельним нормам, стандартам і правилам стосовно доступності для маломобільних груп населення, установленим державними будівельними нормами щодо такого житла, потребам осіб з інвалідністю та бути придатним для проживання. Соціальний квартирний облік внутрішньо переміщених осіб з інвалідністю здійснюється  відповідними органами місцевого самоврядування за місцем перебування на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб, при цьому члени сім’ї внутрішньо переміщеної особи з інвалідністю беруться на квартирний облік разом із нею незалежно від місця такого обліку). Зазначається, що правом взяття на соціальний квартирний облік користуються внутрішньо переміщені особи з інвалідністю та члени їх сімей, які не мають житла для проживання на підконтрольній українській владі території, або житло яких зруйновано чи стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції. За умови, що їх середньомісячний сукупний дохід яких за попередній рік з розрахунку на одну особу в сумі меншій від величини опосередкованої вартості найму житла в даному населеному пункті та прожиткового мінімуму, встановленого законодавством. Під час визначення середньомісячного сукупного доходу не враховується вартість майнових прав чи прав власності внутрішньо переміщеної особи з інвалідністю та членів її сім’ї на нерухоме майно, що розміщене на тимчасово окупованій території, в населених пунктах, які розташовані на лінії зіткнення або на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють своїх повноважень, а також на майно, яке зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції. Уточнюється, що пункт 8 частини першої статті 11 і пункт 3 частини першої статті 12 поширюються і на взятих на облік внутрішньо переміщених осіб. Внутрішньо переміщена особа з інвалідністю до заяви про взяття на соціальний квартирний облік, окрім зазначених документів, додає копію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та копії довідок про взяття на такий облік членів її сім’ї.

Проект 7305 від 17.11.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 25 Закону України «Про відпустки» (щодо відпусток працівникам на період проведення антитерористичної операції).

Пропонується уточнити, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку працівникам на період проведення антитерористичної операції, які працюють у населеному пункті, внесеному до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, або до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджених Кабінетом Міністрів України, з урахуванням  часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більше як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції або про виключення населеного пункту із зазначених переліків. Працівник, який перебуває у такій відпустці і працює в населеному пункті, не внесеному до зазначених переліків, може бути відкликаний із відпустки власником або уповноваженим ним органом.

Ідеологічні питання

Проект 7291 від 15.11.2017 (Сюмар В. П.) про мораторій на підняття тарифів на доставку україномовних друкованих видань на території України та періодичних регіональних і місцевих видань на підконтрольній Україні території Донецької і Луганської областей.

Проект передбачає два основні змістовні положення: забороняється підняття тарифів на приймання передплати та доставки за передплатою друкованих засобів масової інформації, що видаються українською мовою, тимчасово на строк три роки з дати прийняття Закону; на час особливого періоду встановлюється мораторій на підняття тарифів на приймання передплати та  доставки за передплатою вітчизняних періодичних друкованих засобів масової інформації регіональної та місцевої сфери розповсюдження на підконтрольній Україні території Донецької і Луганської областей.

Як видається, наведені два положення не зовсім узгоджуються між собою. Окрім того, як слушно зауважує ГНЕУ, відповідно до чинного законодавства державна цінова політика є складовою частиною державної економічної та соціальної політики і спрямована на забезпечення, зокрема, необхідних економічних гарантій для виробників. У разі ж відсутності належного механізму відшкодування  суб’єктам господарювання витрат, пов’язаних з прийняттям проекту, його мета не буде досягнута.

Проект 7292 від 15.11.2017 (Береза Б. Ю.)  про внесення змін до Податкового кодексу України щодо податку на видавничу продукцію, яка має виняткове походження з території держави-агресора та/або тимчасово окупованої території та переміщується (пересилається) з території держави-агресора та/або з тимчасово окупованої території України та Проект 7293 від 15.11.2017 (Береза Б. Ю.) про внесення змін до Митного кодексу України щодо порядку переміщення та оподаткування видавничої продукції, яка має виняткове походження з території держави-агресора та/або тимчасово окупованої території України та переміщується (пересилається) з території держави-агресора та/або з тимчасово окупованої території України.

Два взаємопов’язаних однотипних проекти, спрямованих на реалізацію положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо обмеження доступу на український ринок іноземної друкованої продукції антиукраїнського змісту» від 8 грудня 2016 р. Як видається, запропоновані податкові та митні перепони для російськомовної продукції все ж мають занадто огульний характер і мали принаймні не зачіпати суто наукову або мистецьку продукцію.

Проект 7299 від 16.11.2017 (Сюмар В. П.) про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення» щодо інформаційної безпеки та протидії пропаганді держави-агресора.

Пропонується доповнити новими частинами статтю 9 названого закону: «8. З метою захисту інтересів держави та інформаційних потреб громадян України, зокрема тих, які проживають на тимчасово окупованих територіях України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах інформаційного суверенітету України має право у встановленому Законом порядку замовляти виробництво телерадіоорганізаціями передач, які за своїм змістом спрямовані на запобігання та нейтралізацію реальних і потенційних загроз національній безпеці України (у тому числі протидію пропаганді держави-агресора та/або держави-окупанта) та будуть поширюватись на тимчасово окупованих територіях України, в мережі Інтернет. Такі передачі, зважаючи на їхнє цільове призначення та необхідність поширення на тимчасово окупованих територіях України, можуть бути виконані будь-якою мовою та зараховуються до частки передач  та/або фільмів виконаних державною мовою за умови наявності відповідних угод з  центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах інформаційного суверенітету України. При цьому до обов’язкового тижневого обсягу мовлення державною мовою телерадіоорганізаціям зараховується не більше 4 годин трансляції передач виконаних іншими мовами, виробництво яких було здійснено на замовлення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах інформаційного суверенітету України» та «9. Національна суспільна телерадіокомпанія  України має право не здійснювати трансляцію заходу, у тому числі спортивного або розважального, проведення якого відбувається на території держави-агресора та/або держави-окупанта, якщо така трансляція може містити елементи пропаганди та нести загрозу інформаційній безпеці України і щодо чого прийняте відповідне рішення Правління ПАТ “Національна суспільна телерадіокомпанія України“».

Перша з ініціатив не викликає принципових заперечень і загалом є логічною. Друга ж є спробою через законодавство обійти вимоги міжнародних договорів щодо трансляцій різних заходів. Зокрема, наразі найдискусійнышим в суспільстві є питання трансляції чемпіонату світу з футболу 2018 року, який має відбутися в Російській Федерації. В цьому аспекті пропозиції є відверто заідеологізованими.

Відносини між владними суб’єктами

Проект 7287 від 14.11.2017 (Каплін С. М.) про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» (щодо прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів про трудові та соціальні права громадян).

Передбачається доповнення названого закону статтею 26-1 «Нагляд за додержанням і застосування законів про трудові та соціальні права громадян» такого змісту: Предметом  нагляду  за додержанням і застосуванням законів про трудові та соціальні права громадян є: 1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам, якими закріплені трудові та соціальні права громадян; 2) додержання законів про трудові та соціальні права громадян, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів – також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству».

Проект 7297 від 16.11.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо статутів територіальних громад.

Як видно з назви, проект присвячений питанню статутів територіальних громад. Сам статут визначається наступним чином – прийнятий територіальною громадою на місцевому референдумі або сільською, селищною, міською радою нормативно-правовий акт, який визначає відповідно до закону питання організації та здійснення місцевого самоврядування відповідною територіальною громадою. У статуті відповідної територіальної громади з урахуванням особливостей здійснення місцевого самоврядування у цій територіальній громаді можуть бути, зокрема, визначені такі питання: 1) загальна характеристика територіальної громади (площа території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, чисельність населення тощо); 2) система місцевого самоврядування територіальної громади, засади її організації та функціонування; 3) компетенція територіальної громади; 4) форми участі членів територіальної громади у здійсненні місцевого самоврядування; 5) засади планування розвитку території територіальної громади та її облаштування для забезпечення доступності осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення, зокрема із сенсорними порушеннями (в тому числі слуху та зору) до об’єктів транспортної та соціальної інфраструктури; 6) права та обов’язки членів територіальної громади, їх гарантії щодо участі у вирішенні питань місцевого значення; 7) засади відносин органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з інститутами громадянського суспільства; 8) матеріальна та фінансова основи територіальної громади відповідно до законодавства (перелік майна комунальної форми власності; фінансові ресурси, які є у власності територіальної громади, тощо); 9) форми громадського контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб; 10) підстави та форми відповідальності органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб; 11) засади взаємовідносин відповідної територіальної громади з іншими територіальними громадами, їх органами місцевого самоврядування та посадовими особами; 12) засади міжнародних зв’язків територіальної громади; 13) символіка та атрибути територіальної громади. Також статутом, з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», визначається порядок внесення місцевої ініціативи на розгляд ради, в тому числі перелік суб’єктів розроблення проектів рішень ради з питань, внесених на її розгляд за місцевою ініціативою. Зазначається, що акти ради та інших органів і посадових осіб місцевого самоврядування повинні прийматися на основі статуту територіальної громади і відповідати йому.

Найскладнішим видається питання прийняття статуту. Хоча у визначенні вказані два шляхи, а саме: «прийнятий територіальною громадою на місцевому референдумі або сільською, селищною, міською радою», далі в проекті йдеться лише про другий з цих шляхів. Зокрема зазначається, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить «прийняття статуту територіальної громади».

Враховуючи значне коло питань, які будуть впорядковуватися статутом, видається більш доцільним прийняття його виключно на місцевому референдумі. Крім того, цілком випущене питання про порядок діяльності групи, комісії тощо з підготовки статуту, можливості громадськості впливати на процес підготовки тощо. За таких обставин проект видається таким, що скоріше обмежує на користь місцевої влади, ніж розвиває інститути громадського контролю та самоорганізації населення.

Проект Постанови 7301 від 16.11.2017 (Батенко Т. І.) про внесення змін до Положення про Почесну грамоту та Грамоту Верховної Ради України.

Пропонується уточнити, що група народних депутатів України в кількості, яка є не меншою за кількість народних депутатів найменшої депутатської фракції/групи також може бути ініціатором подання про нагородження Почесною грамотою та Грамотою Верховної Ради України стосовно: працівників Апарату Верховної Ради України; військовослужбовців, працівників Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, працівників Служби безпеки України, органів внутрішніх справ, органів прокуратури, митної служби, податкової міліції; членів всеукраїнських об’єднань громадян. Також клопотання про нагородження інших осіб та трудових колективів підприємств, установ і організацій вносяться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, центральними органами виконавчої влади після прийняття рішення сесією відповідно Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських рад або колегією центрального органу виконавчої влади, а також головами депутатських фракцій (депутатських груп) у Верховній Раді України після прийняття відповідного рішення депутатською фракцією (депутатською групою), групою народних депутатів України в кількості, яка є не меншою за кількість народних депутатів найменшої депутатської фракції (групи). Як зазначається в пояснювальній записці, проект спрямований на захист прав позафракційних депутатів.

Проект 7308 від 17.11.2017 (Гончаренко О. О.) про внесення змін до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» щодо суб’єктів добровільного об’єднання громад.

Пропонується визначити, що суб’єктами добровільного об’єднання територіальних громад, у тому числі у випадках, передбачених статтями 8-1 – 8-3 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», можуть бути несуміжні територіальні громади сіл, селищ, міст у разі входження їх до складу спроможної територіальної громади, визначеної перспективним планом формування територій громад Автономної Республіки Крим, області. Це не узгоджується із загальним правилом, яке передбачає, що територія об’єднаної територіальної громади має бути нерозривною, межі об’єднаної територіальної громади визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, що об’єдналися.

Питання є вельми дискусійним, як і вся реформа щодо створення об’єднаних територіальних громад.

Проект 7313 від 17.11.2017 (Власенко С. В.) про внесення змін до Закону України «Про державну службу» щодо уточнення переліку документів, необхідних для участі в конкурсі.

Пропонується у положенні про те, що особа, яка бажає взяти участь у конкурсі, подає в установленому порядку до конкурсної комісії посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою вилучити слово «вільного», а також уточнити, що можна подавати копію посвідчення. Пояснювальна записка містить лише одну сторінку і є суто формальною.

Права громадян та їх об’єднань

Проект 7289 від 14.11.2017 (Барна О. С.) про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (щодо забезпечення автомобілями деяких категорій осіб з інвалідністю).

Пропонується пункт 22 частини першої статті 13 названого закону доповнити абзацами такого змісту: «Інваліди війни з числа вояків Української повстанчої армії, які отримали інвалідність внаслідок участі у бойових діях проти німецько-фашистських загарбників на тимчасово окупованій території України в 1941–1944 роках, не вчинили злочинів проти миру і людства та реабілітовані відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем, забезпечуються ним безоплатно першочергово із числа позачерговиків або забезпечуються грошовою компенсацією для купівлі автомобіля у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України» та «Інваліди війни із числа осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, внаслідок чого отримали інвалідність, за наявності медичних показань для забезпечення автомобілем, забезпечуються ним безоплатно першочергово із числа позачерговиків або забезпечуються грошовою компенсацією для купівлі автомобіля у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».

Проект не має іншого фінансово-економічного обґрунтування, окрім посилання на використання «додаткових незапланованих надходжень до державного бюджету», що не є задовільним в контексті вимог статті 91 Регламенту Верховної Ради України та статті 27 Бюджетного кодексу України щодо необхідності подання суб’єктами права законодавчої ініціативи фінансово-економічного обґрунтування, які стосуються законопроектів, прийняття яких призведе до змін показників бюджету не лише у поточному році, а й у подальшому.

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 7286 від 14.11.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху.

Проект значною мірою повторює проект 5314 від 27.10.2016 (Геращенко А. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (див. Бюлетень № 97), який 03.10.2017 було повернуто на доопрацювання ініціатору внесення.

Змін досить багато, як сутнісних, так і процедурних і технічних. Зокрема, у Кодексі України про адміністративні правопорушення пропонується визначити, що положення статті 22 «Можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності правопорушення» не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою – четвертою статті 126 та статтею 130 КУпАП. Допускається перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів не більш як на десять кілометрів на годину (наразі – до 20). Семикратно збільшується максимальний розмір санкції за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п’ятдесят кілометрів на годину. Повертається вимога саме передавати, а не пред’являти для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»). Пропонується скасувати норму про те, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного,  наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування  під впливом лікарських препаратів, що знижують  його увагу та швидкість реакції, має проводитися поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів лише за наявності двох свідків. Проект передбачає два варіанти, або використання спеціальних технічних засобів, або свідки. Також КУпАП пропонується доповнити новою статтею 317-1 «Порядок виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом». У Кримінальному кодексі України у ст. 55 пропонується уточнити, що позбавлення права керувати транспортними засобами  як додаткове покарання призначається на строк до десяти років. Натомість у статті 286 «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами» пропонується як розширити коло обставин, що обтяжують відповідальність, так і значно посилити санкції до усіх частин статті. У Законі України «Про дорожній рух» пропонується чинну редакції пункту першого частини другої «Обов’язки водія» статті 16 замінити такою: «мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, – поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), інші документи, що визначені Правилами дорожнього руху; на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України: зупинити транспортний засіб з дотриманням вимог Правил дорожнього руху; вимкнути двигун транспортного засобу та вийняти ключ із замка запалювання (у разі наявності такого ключа); передати для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, – поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат «Зелена картка»), інші документи, що визначені Правилами дорожнього руху; перебуваючи у транспортному засобі, покласти руки на кермо, тримаючи їх у полі зору поліцейського, та не виходити з нього без дозволу поліцейського; на вимогу поліцейського вийти з транспортного засобу». А у Законі України «Про Національну поліцію» пропонується знов таки повернути право поліції при перевірці вимагати «відкрити кришку багажника (навісний багажний пристрій), капот, двері салону, ніші, які можливо оглянути без їх розбирання, причепи та надати можливість перевірити відповідність ідентифікаційних номерів транспортного засобу».

Проект виглядає односторонньою спробою повернути працівникам поліції всі ті права, яких вони не так давно були позбавлені у зв’язку із скасуванням ДАЇ та певною лібералізацію відносин між водіями і поліцією.

Проект 7275-1 від 15.11.2017 (Семенуха Р. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування.

Альтернативний урядовому проекту 7275 від 10.11.2017  про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення дотримання прав учасників кримінального провадження та інших осіб правоохоронними органами під час здійснення досудового розслідування (див. Бюлетень № 150). Як видається, від основного проекту він відрізнявся лише більшою деталізацією окремих положень.

Проект втратив свою актуальність, оскільки вже наступного дня після його внесення, 16.11.2017 основний проект був прийнятий як закон і невдовзі підписаний.

Проект 7279-1 від 16.11.2017 (Сотник О. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень.

Альтернативний проекту 7279 від 10.11.2017 (Кожем’якін А. А.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень (див. Бюлетень № 150). Як і в основному проекті, передбачено визначення в кримінальному законодавстві поруч зі злочинами такого виду кримінального правопорушення, як кримінальний проступок. В основному проекті кримінальними проступками пропонується вважати ті правопорушення, які сьогодні визначаються як «злочини невеликої тяжкості». Натомість в альтернативному проекті передбачається насамперед криміналізувати і визнати кримінальними проступками групу найбільш соціально шкідливих адміністративних деліктів. Пропонується і низка інших змін кримінального процесуального і матеріального законодавства та законодавства про адміністративні правопорушення.

Загалом обсяг ініціатив видається завеликим, щоб належно розглянути їх у межах цього огляду. Відповідний доволі критичний висновок ГНЕУ займає 13 сторінок з одинарним міжрядковим інтервалом.

Проект 7296 від 16.11.2017 (Немиря Г. М.) про внесення зміни до статті 32 Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей територіальної підсудності кримінальних правопорушень, вчинених в районах проведення антитерористичної операції.

Пропонується статтю 32 «Територіальна підсудність» названого кодексу доповнити частиною четвертою такого змісту: «4. У разі, якщо кримінальне правопорушення вчинено в районі проведення антитерористичної операції особами, які здійснювали захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, то кримінальне провадження здійснює суд, визначений в порядку, передбаченому частиною 3 статті 34 цього Кодексу, області, найбільш територіально наближеної до області, в межах території якої вчинено кримінальне правопорушення (крім областей, де проводиться антитерористична операція)». У прикінцевих положеннях зазначається, що кримінальні провадження з обвинувальними актами щодо осіб, визначених у цьому Законі, які на дату набрання ним чинності розглядаються судами в областях, де проводиться антитерористична операція, підлягають передачі за територіальною підсудністю, визначеною цим Законом, не пізніше місячного терміну з дня опублікування цього Закону.

Аргументується така ініціатива в пояснювальній записці не якимось технічними складнощами в областях, де проводиться антитерористична операція, а численними зверненнями від військовослужбовців, обвинувачених у вчиненні злочинів під час участі в антитерористичній операції, «які виказують недовіру до судового розгляду кримінальних проваджень на території Донецької та Луганської областей, та вважають, що судовий розгляд кримінальних проваджень стосовно військовослужбовців-учасників АТО повинен здійснюватися поза районами АТО». Зазначається, зокрема, що у багатьох випадках судді судів Донецької та Луганської областей, які розглядають справи щодо учасників АТО, побоюються за своє та членів своїх родин життя та безпеку.

Як видається, у проекті фактично ставиться під сумнів об’єктивність однієї з ланок судової системи України (до того ж саме тієї, яка б мала бути самою компетентною у питаннях специфіки суспільних відносин у зоні АТО). За таких обставин є необхідність ретельного вивчення відповідної судової практики. Якщо недоліки, зазначені ініціаторами проекту, дійсно мають місце, то подолання їх, на нашу думку, вимагатиме значно рішучіших заходів, ніж пропонується у проекті. В іншому разі проект слід кваліфікувати як голослівний і безпідставний.

Проект 7298 від 16.11.2017 (Дзюблик П. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо державного контролю за використанням і охороною надр та посилення відповідальності за незаконне видобування, використання та незаконні операції з корисними копалинами місцевого та загальнодержавного значення.

У Кодексі України про надра пропонується діяльність державного геологічного контролю поширити і на контроль за геологічним видобуванням надр. Уточнюється, що орган державного геологічного контролю, зокрема, має право зупиняти діяльність підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та господарювання, громадян України, іноземців та осіб без громадянства, а також юридичних осіб – нерезидентів, що займаються геологічним вивченням та видобуванням надр без спеціальних дозволів або з порушенням умов, передбачених цими дозволами. Відповідно, у Кримінальному кодексі України пропонується значно розширити положення статті 240 «Порушення правил охорони або використання надр» і не лише посилити санкції, а й розширити диспозиції, зокрема відповідальність наступає за: «Порушення встановлених правил охорони надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи навколишнього природного середовища, а також незаконне видобування корисних копалин (надр) місцевого значення у значному розмірі» та «Порушення встановлених правил використання надр, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей чи навколишнього природного середовища, а також незаконне видобування корисних копалин (надр) місцевого значення у великому розмірі або корисних копалин (надр) загальнодержавного значення». Зміни ж до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» стосуються відповідного уточнення  компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проект 7307 від 17.11.2017 (Лубінець Д. В.) про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» щодо повернення додаткового авансування витрат виконавчого провадження стягувачу.

Пропонується уточнити, що у разі повернення виконавчого документа до суду, який його видав, авансовий внесок та кошти додаткового авансування витрат виконавчого провадження повертаються стягувачу, якщо інше не передбачено цим Законом. Відповідно встановлюється, що передусім повертається авансовий внесок стягувача на організацію і проведення виконавчих дій та «кошти, внесені стягувачем на додаткове авансування витрат виконавчого провадження».

Проект 7315 від 17.11.2017 (Безбах Я. Я.) про внесення змін до статті 214 Кримінального процесуального кодексу України (щодо особливостей початку досудового розслідування по окремим категоріям правопорушень).

Названу статтю пропонується доповнити новою частиною 9 такого змісту: «Відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст.ст. 366-1, 368-2 Кримінального кодексу України, можуть бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань лише у разі наявності висновку щодо недостовірності задекларованих відомостей або наявності ознак незаконного збагачення, в рішенні центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, прийнятому за  результатами здійснення повної перевірки декларації (декларацій) осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування». У пояснювальній записці зазначається, що основним джерелом встановлення обставин, що можуть свідчити про декларування недостовірної інформації чи незаконного збагачення, мають бути лише висновки, що містяться у відповідному рішенні НАЗК, прийнятого за наслідками здійснення повної перевірки декларації. При цьому, дуже важливим є розуміння того, що висновки не є автоматичним підтвердженням вчинення кримінального правопорушення, а є лише однією з обставин, що, поряд з іншими, можуть свідчити про наявність складу такого кримінального правопорушення.

Культура та освіта

Проект Постанови 7309 від 17.11.2017 (Лопушанський А. Я.) про відзначення 140-річчя від дня народження Станіслава Людкевича (24 січня 2019 року).

24 січня 2019 року виповнюється 140 років із дня народження видатного українського композитора, музикознавця, фольклориста Станіслава Пилиповича Людкевича. Враховуючи вагомий внесок С. Людкевича у розвиток вітчизняної і світової музичної культури, Верховна Рада України пропонує урочисто відзначити зазначений ювілей на державному рівні. Серед рекомендацій слід назвати: проведення у січні 2019 року в містах Києві, Львові, Івано-Франківську урочистих зборів працівників закладів освіти та культури, представників громадських організацій за участю Президента України, народних депутатів України, членів Кабінету Міністрів України та іноземних гостей, присвячених цій даті; проведення музичних вечорів пам’яті С. Людкевича у січні 2019 році в Національній філармонії України, Львівській обласній філармонії, Львівській національній музичній академії імені Миколи Лисенка; залучення державних органів влади до організації та проведення фестивалю ЛюдкевичФест у Львові у 2019 році за участі відомих сучасних українських співаків, музикантів та композиторів та широких кіл громадськості.

Проект 7314 від 17.11.2017 (Барна О. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення обов’язковим харчуванням учнів закладів загальної середньої освіти).

Пропонується закріпити, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх компетенції, визначеної законом, забезпечують: організацію безкоштовного харчування дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з неповних та багатодітних сімей, дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються у спеціальних і інклюзивних класах, та дітей із сімей, які отримують допомогу відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям»; організацію обов’язкового харчування учнів 1–11 (12) класів закладів загальної середньої освіти державної та комунальної форм власності. В останньому разі, батьки або особи, які їх замінюють, вносять плату за харчування дітей у розмірі, що не перевищує 70 % від вартості харчування, що визначається органами місцевого самоврядування. Відповідні зміни пропонується внести до Законів України «Про загальну середню освіту», «Про охорону дитинства» та «Про освіту».

Проектів на цю тему було вже доволі багато. Головна їх проблема полягає в тому, що будь-яка вимога про обов’язкове харчування пов’язана з обов’язковою платою, а тому має містити і відповідні гарантії щодо контролю за якістю харчування з боку батьків, а також можливість відмови від такого харчування.

Питання сільського господарства та земельних справ

Проект 7290 від 14.11.2017 (Барна О. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо суборенди земельних ділянок).

Пропонується установити, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда) тільки за письмовою згодою орендодавця, посвідченою нотаріально за місцем розташування земельної ділянки. Орендарі земельних ділянок сільськогосподарського призначення на період дії договору оренди можуть обмінюватися належними їм правами користування рівноцінними земельними ділянками, різниця площ яких становить не більше десяти відсотків, в межах території одного розпайованого господарства чи однієї сільської ради шляхом укладання між ними договорів суборенди відповідних ділянок тільки за письмовою згодою орендодавця, посвідченою нотаріально за місцезнаходженням земельної ділянки. В інших випадках суборенда земель сільськогосподарського призначення забороняється. Також пропонується скасувати пільги для індустріальних парків щодо непотрібності попереднього погодження з орендодавцем договорів суборенди з учасниками індустріальних парків, якщо це не суперечить договору оренди такої земельної ділянки. Втім, реальних аргументів на користь пропонованих ініціатив не наводиться.

Проект доволі неоднозначний і можливі аргументи як за, так і проти. Особливо це стосується питань обміну правами користування. Загалом проект потребує ретельної уваги з боку спеціалістів.

Проекти з інших питань

Проект 7285 від 14.11.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Податкового кодексу України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про запобігання корупції».

Проект має технічний характер і проводить заміну формулювань в редакції колишнього Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» на відповідні формулювання чинного Закону України «Про запобігання корупції». Також скасовуються деякі положення щодо податкової міліції.

Проект 7114-д від 15.11.2017 (Довбенко М. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо створення та ведення Кредитного реєстру Національного банку України та вдосконалення процесів управління кредитними ризиками банків.

Проект підготовлений у Комітеті з питань фінансової політики і банківської діяльності на основі трьох проектів: 7114 від 15.09.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо створення та ведення Кредитного реєстру Національного банку України (див. Бюлетень №142), 7114-1 від 28.09.2017 (Рибалка С. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо створення та ведення Єдиного реєстру значних кредитних зобов’язань (див. Бюлетень №144) і 7114-2 від 03.10.2017 (Довбенко М. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення якості управління кредитними ризиками банків шляхом створення Кредитного реєстру (див. Бюлетень №145). Слід зазначити, що в основних положеннях проекти є доволі близькими і ця спорідненість відбилася і на доопрацьованому проекті. Серед найцікавіших позицій проекту слід назвати такі положення: Національний банк України у встановленому ним порядку надає банкам та бюро кредитних історій доступ до інформації з Кредитного реєстру про кредитні операції боржника, загальна заборгованість якого перед одним банком (за основною сумою та відсотками), відповідно до даних Кредитного реєстру, дорівнює або перевищує розмір 100 мінімальних місячних заробітних плат (або еквівалент цієї суми в іноземній валюті за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на перший робочий день місяця, наступного за звітним). Зазначимо, що саме щодо суми заборгованості й точилися значні суперечності.

Вже наступного дня після реєстрації, 16.11.2017 був прийнятий у першому читанні, але 07.12. 2017 повернутий на повторне друге читання.

Проект 4924-д від 16.11.2017 (Сюмар В. П.) про внесення змін до Закону України «Про рекламу» (щодо удосконалення регулювання реклами послуг народної медицини (цілительства), послуг, пов’язаних із залученням коштів населення, об’єктів будівництва, цінних паперів та фондового ринку на радіо).

Проект є доопрацьованою у Комітеті з питань свободи слова та інформаційної політики редакцією проекту 4924 від 07.07.2016 (Севрюков В. В.) про внесення змін до Закону України «Про рекламу» (щодо удосконалення регулювання реклами послуг, пов’язаних із залученням коштів населення, об’єктів будівництва, цінних паперів та фондового ринку на радіо та телебаченні) (див. Бюлетень № 81). Проект зберіг усі основні вимоги основного проекту натомість став ще більш жорстким: він поширений також і на рекламу товарів та/або послуг саморегульованих організацій професійних учасників фондового ринку та на рекламу послуг уповноважених рейтингових агентств. Крім того, виключення з вимог скорочені з телебачення та раді лише до радіо. Інші новели стосуються жорстких вимог щодо ще одного виду реклами: «Реклама послуг народної медицини (цілительства) та осіб, які їх надають, дозволяється лише за наявності відповідного спеціального дозволу на заняття народною медициною (цілительством), виданого центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, і, за виключенням реклами на радіо,повинна містити номер, дату видачі зазначеного дозволу та назву органу, який його видав».

Проект 7306 від 17.11.2017 (Кабінет Міністрів України) про Митний тариф України.

Необхідність прийняття проекту обґрунтовується потребою приведення законодавчої бази України у відповідність до системи загальновизнаних норм міжнародного права, врахування нової версії Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, побудованої на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів 2017 року і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу, з  урахуванням зобов’язань в рамках СОТ.

Проект 7300 від 16.11.2017 (Мисик В. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про туризм» щодо визначення поняття «альтернативні заходи надання туристичного продукту» та конкретизації переліку істотних умов та форми договору на туристичне обслуговування.

У проекті під альтернативними заходами з надання туристичного продукту розуміються «заходи, що здійснює туроператор щодо надання послуг з перевезення, розміщення, харчування та інших складових туристичного продукту, еквівалентних чи вище якості, категорії, класу, типу, об’єму, що були первинно замовлені/погоджені, у передбачений договором на туристичне обслуговування строк без скорочення терміну споживання туристичної послуги». Зазначається, що договір на туристичне обслуговування є публічним договором, якщо з характеру діяльності організатора туризму (туроператора) не випливає інше. Типова форма договору на туристичне обслуговування затверджується Кабінетом Міністрів України та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті в мережі Інтернет протягом трьох робочих днів з дня набуття ним чинності.  Пропонується віднести до числа істотних умов договору на туристичне обслуговування, окрім чинних, також і: повне та скорочене найменування, адресу туроператора (турагента); відомості про туриста, а також про іншого замовника та його повноваження (якщо турист не є замовником) в обсязі, необхідному для реалізації туристичного продукту; у випадку укладання договору із турагентом, зазначається інформація про те, що особою (виконавцем), що надає туристу і (або) іншому замовнику послуг, що входять в туристичний продукт за договором на туристичне обслуговування, є туроператор, його повне та скорочене найменування, адреса, поштова адреса, дата і номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців про видачу ліцензії, а також інформація про способи зв’язку з туроператором (номери телефонів, факсів, адреса сайту в інформаційно-телекомунікаційній мережі «Інтернет», адреса електронної пошти); права, обов’язки та відповідальність сторін; умови зміни та розірвання договору. Зазначається, що у разі, коли туроператор не в змозі надати передбачений договором на туристичне обслуговування туристичний продукт з власної вини та/або ініціативи (неправильне бронювання з боку працівника туроператора та/або несвоєчасна оплата туроператором послуг іноземного партнера та/або скасування туроператором чартерного рейсу з підстав його недостатньої завантаженості тощо), вжиття туроператором альтернативних заходів є неправомірним. У такому разі турист має право відмовитися від договору на туристичне обслуговування і вимагати від туроператора відшкодування збитків та моральної (немайнової) шкоди.

Проект 7312 від 17.11.2017 (Помазанов А. В.) про внесення змін до параграфу 4 глави 61 Цивільного кодексу України щодо удосконалення правового регулювання відносин із проведення пошукових та (або) проектних робіт.

Пропонується визначити, що договір підряду на проведення пошукових та (або) проектних робіт укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору на проведення пошукових та (або) проектних робіт для будівництва, поряд з предметом, є ціна та строк виконання таких робіт, а також інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Предметом договору підряду на проведення пошукових та (або) проектних робіт є пошукові та (або) проектні роботи для будівництва, а також відображені в технічному звіті дані, отримані внаслідок пошукових робіт, та (або) розроблена за завданням замовника проектно-кошторисна документація. Втім, основні новації пов’язані зі змінами чинних положень. Так, норму про те, що «підрядник зобов’язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи» пропонується замінити на «підрядник (проектувальник, вишукувач) зобов’язується на підставі вихідних даних виконати пошукові та (або) проектні роботи для будівництва, та передати їх результат замовникові». Далі, положення про те, що «замовник зобов’язаний передати підрядникові завдання на проектування, а також інші вихідні дані, необхідні для складання проектно-кошторисної документації» замінити таким: «замовник зобов’язаний передати підрядникові вихідні дані для проведення цих робіт». Останнє положення доповнюється новелою про те, що у разі неподання замовником вихідних даних для проведення пошукових та (або) проектних робіт у встановлений в договорі строк, підрядник має право відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків. У деяких випадках зміни є досить суттєвими. Так, положення про те, що замовник зобов’язаний «використовувати проектно-кошторисну документацію, одержану від підрядника, лише для цілей, встановлених договором, не передавати проектно-кошторисну документацію іншим особам і не розголошувати дані, що містяться у ній, без згоди підрядника» замінюється наступним: замовник зобов’язаний «повторно використовувати проектно-кошторисну документацію на іншій земельній ділянці, без врахування особливостей якої створювалася така документація, та повторно використовувати проектні рішення, які містяться у проектно-кошторисній документації, лише за згодою підрядника». Положення ж про те, що замовник зобов’язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, брати участь разом з підрядником у погодженні готової проектно-кошторисної документації з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування скасовується загалом. Дуже значними є новели нової статті 890-1 про те, що підрядник гарантує якість результатів проведення пошукових та (або) проектних робіт протягом періоду будівництва об’єкта та десяти років від дня прийняття об’єкта, створеного на основі результатів таких робіт, в експлуатацію, якщо більший гарантійний строк не встановлений договором або законом.

Зміни є дуже значними і важливими, але пояснювальна записка не містить жодних конкретних пояснень саме названих ініціатив і аргументів на їх користь, зосереджуючись на загальних питаннях недосконалості законодавства про договір підряду на проведення пошукових та (або) проектних робіт.

Проект 7316 від 17.11.2017 (Остапчук В. М.) про залізничний транспорт України.

Великий (61 сторінка) спеціальний закон, який передбачає значну реформу залізничного господарства. Як зазначається у пояснювальній записці, основною метою законопроекту є створення ефективного конкурентного середовища на ринку залізничних перевезень з урахуванням основних вимог законодавства ЄС, зобов’язання щодо імплементації яких Україна взяла на себе відповідно до Угоди про асоціацію України та ЄС. Завданням проекту названо вдосконалення ринкових механізмів господарювання на залізничному транспорті, побудова нової структури відносин учасників перевізного процесу. Окрім того, проектом передбачено: визначення правових, економічних та організаційних засад функціонування ринку залізничних перевезень; створення нової нормативної бази діяльності на залізничному транспорті; забезпечення недискримінаційного та рівноправного доступу до послуг інфраструктури, що поширюється на всіх осіб, заінтересованих в отриманні таких послуг; створення системи державного управління у сфері безпеки на залізничному транспорті відповідно до вимог положень законодавства Європейського Союзу, імплементація яких передбачена Угодою про асоціацію, що дасть змогу підвищити рівень безпеки перевезень в умовах розвинутої конкуренції на ринку залізничних перевезень; особливості проектування, будівництва, реконструкції, утримання та розпорядження об’єктами інфраструктури залізничного транспорту. Очікується, що реалізація проекту сприятиме підвищенню конкурентоспроможності залізничного транспорту на внутрішньому і міжнародному ринках транспортних послуг, створить додаткові можливості залучення інвестиційних ресурсів для техніко-технологічної модернізації галузі, уможливить реалізацію відповідних положень Угоди про асоціацію та інтеграцію залізничного транспорту України в єдину залізничну систему Європейського Співтовариства.

Проект є завеликим і занадто спеціальним для аналізу в межах даного огляду. Втім, безсумнівно, що він потребує значної уваги спеціалістів та громадськості.

Проект 7317 від 17.11.2017 (Бурбак М. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері убезпечення експлуатації колісних транспортних засобів відповідно до вимог Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони.

Проект містить 24 сторінки змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» і «Про міський електричний транспорт», а також розлогі прикінцеві положення. Як заявляють самі автори проекту у пояснювальній записці, основною метою проекту є вдосконалення законодавчого урегулювання ринку послуг автомобільного транспорту в Україні, задоволення потреб суспільства і економіки у безпеці перевезень, ефективне споживання ресурсів та зменшення техногенного впливу автомобільних транспортних засобів шляхом адаптації норм законодавства України до норм актів ЄС згідно з Угодою про асоціацію Україна – ЄС. Основними завданнями імплементації регламентів та директив є: використання реєструвального обладнання (тахографів) на автотранспорті; встановлення мінімальних вимог щодо організації робочого часу для поліпшення здоров’я та забезпечення безпеки осіб, які здійснюють автотранспортну діяльність, покращення безпеки на дорогах та створення рівних умов конкуренції; створення системи періодичної підготовки водіїв автотранспортних засобів для надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів, яка базується на набутті необхідних знань з правового забезпечення надання послуг; запровадження чітких, спільних з країнами - учасницями ЄС правил щодо часу керування, перерв та періодів відпочинку водіїв автотранспортних засобів, залучених до здійснення національних і міжнародних автомобільних перевезень, через впровадження скоординованих дій між Україною та країнами - учасницями ЄС відповідно до принципу пропорційності; гармонізації умов конкурентоспроможності серед різних видів перевезень усередині держави та стосовно дорожньо-транспортного сектора зокрема, а також покращення умов праці водіїв та забезпечення безпеки під час здійснення таких автомобільних перевезень; вирішення питання інституційного забезпечення контролю робочого часу водіїв для міжнародних та внутрішніх перевезень автомобільним транспортом; обладнання обмежувачами швидкості автомобільних транспортних засобів категорій автобуси та вантажні автомобілі, внаслідок чого зменшуються ризик потрапляння таких автомобільних транспортних засобів у дорожньо-транспортні пригоди та потенційні масштаби наслідків таких дорожньо-транспортних пригод; установлення мінімальних вимог до системи періодичної технічної перевірки придатності до експлуатації зареєстрованих автотранспортних засобів та створення умов взаємного визнання результатів перевірок придатності до експлуатації транспортних засобів між державами – членами ЄС і Україною. Серед прикінцевих положень слід назвати таке. Транспортні засоби, призначені для перевезення пасажирів із кількістю місць для сидіння не більше ніж дев’ять із місцем водія включно, що використовуються для забезпечення потреб, не пов’язаних з підприємницькою та/або господарською діяльністю, підлягають перевірці на придатність до експлуатації з 1 січня 2021 року. Національна поліція України здійснює контроль з 1 січня 2021 року на вулично-дорожній мережі за дотриманням зазначених вимог. Установити, що до 1 січня 2021 року перевірка придатності транспортних засобів до експлуатації, призначених для перевезення пасажирів із кількістю місць для сидіння не більше ніж дев’ять із місцем водія включно, що використовуються для забезпечення потреб, не пов’язаних із підприємницькою та/або господарською діяльністю, проводиться у разі: реєстрації/перереєстрації транспортного засобу; зміни власника транспортного засобу; зміни або модифікації систем чи їх складових, що впливають на безпеку дорожнього руху або навколишнього природного середовища; виїзду транспортного засобу за межі зони митного контролю України (до 1 січня 2021 року – добровільно, обов’язковий для застосування з 1 січня 2021 року). Транспортні засоби комерційні, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та вантажів, мають бути обладнані з 1 липня 2018 року пристроями  для обмеження швидкості. Транспортні засоби комерційні, що здійснюють внутрішні перевезення пасажирів та вантажів, повинні бути обладнані з 1 січня 2019 року пристроями для обмеження швидкості. Водії транспортних засобів комерційних, що здійснюють міжнародні та/або внутрішні перевезення пасажирів та вантажів, повинні мати з 1 січня 2019 року свідоцтво професійної компетентності водія. Транспортні засоби комерційні, що здійснюють міжнародні  перевезення пасажирів та вантажів, мають бути обладнані з 1 липня 2018 року цифровими тахографами. Транспортні засоби комерційні, що здійснюють внутрішні перевезення пасажирів та вантажів, мають бути обладнані з 1 березня 2019 року тахографами. Документом, що засвідчує відповідність транспортних засобів вимогам технічних регламентів та національних стандартів, є свідоцтво про  придатність транспортного засобу до експлуатації, а у випадках, передбачених законодавством,сертифікат або інший документ про підтвердження відповідності, виданий згідно із законодавством України, що вказує, якому саме рівню екологічних норм відповідає за конструкцією транспортний засіб («ЄВРО-2» – «ЄВРО-6» або іншому рівню).

Проект потребує ретельної уваги з боку спеціалістів. Утім, складнішою видається проблема реалістичності в такі короткі строки господарюючим суб’єктам виконати пропоновані вимоги.

Проект 7318 від 17.11.2017 (Бурбак М. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю.

Зміни пропонується внести до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Законів України «Про автомобільний транспорт» і «Про джерела фінансування дорожнього господарства України». Передбачається установити, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної  політики  з  питань безпеки  на  наземному транспорті, забезпечує здійснення нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю. Порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачені частиною четвертою статті 48 та абзацом третім частини п’ятої статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», можуть бути зафіксовані в автоматичному режимі в порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.Адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачені названими статтями, зараховуються до державного дорожнього фонду України. Плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких під час здійснення габаритно-вагового контролю перевищують нормативні,  стягується відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, і зараховуються до державного дорожнього фонду України. У статті 122-2 «Невиконання водіями вимог про зупинку» КУпАП пропонується до «Невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів – вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу» прирівняти також і невиконання «водіями транспортних засобів, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та/або вантажів – вимог уповноважених посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті та його територіальних органів». Відповідно, визначається, що уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з  питань безпеки на наземному транспорті, мають право складати протоколи  про адміністративні правопорушення, передбачені статею 122-2 у частині, що стосується автомобільних перевезень пасажирів та/або вантажів. Як зазначається у пояснювальній записці, метою проекту є попередження передчасного руйнування автомобільних доріг перевантаженими транспортними засобами. Тим самим виключаються надмірні витрати бюджетних коштів на усунення наслідків такого руйнування та поліпшуються умови безпечного руху на автомобільних дорогах.

Слід зауважити, що це далеко не перший проект щодо боротьби з перевантаженням автотранспорту. На нашу думку, слід було б на рівні профільного комітету провести парламентські слухання та розробити єдиний зведений проект.

Проект 7319 від 17.11.2017 (Бурбак М. Ю.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо надходжень від здійснення габаритно-вагового контролю.

Проект поданий разом з попереднім і спрямований на забезпечення можливості зарахування до державного дорожнього фонду України адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачених частиною четвертою статті 48 та абзацом третім частини п’ятої статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Проект 7320 від 17.11.2017 (Бурбак М. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про автомобільні дороги» щодо аудиту безпеки автомобільних доріг.

Аудит безпеки автомобільних доріг – це системний, детальний, технічний, незалежний процес оцінювання інженерних рішень щодо складових автомобільних доріг з метою визначення їх впливу на забезпечення безпеки дорожнього руху, який здійснюється:  на усіх стадіях проектування, передбачених чинним законодавством,  відповідно до класу наслідків об’єкту аудиту безпеки автомобільних доріг; на стадії будівництва (нового будівництва, реконструкції, ремонту) автомобільних доріг; на стадії введення в експлуатацію  автомобільної дороги. На стадії експлуатації автомобільної дороги проводиться інспекційний аудит безпеки автомобільних доріг не рідше, ніж один раз на три роки. Основними принципами аудиту є незалежність, законність, наукова обґрунтованість, об’єктивність, неупередженість, достовірність, документованість, конфіденційність, персональна відповідальність аудитора. Основні правові та організаційні засади здійснення аудиту безпеки автомобільних доріг, спрямованого на підвищення безпеки автомобільних доріг, регулюються Законом України «Про автомобільні дороги». Об’єктами аудиту є автомобільні дороги України. Аудит безпеки автомобільних доріг є обов’язковим на міжнародних автомобільних дорогах та на дорогах, які суміщаються за напрямками з міжнародними та національними транспортними коридорами. Замовниками аудиту безпеки автомобільних доріг є балансоутримувачі автомобільних доріг. Також замовниками аудиту безпеки автомобільних доріг можуть бути інші юридичні та/або фізичні особи, які мають намір замовити аудит безпеки автомобільних доріг за рахунок власних коштів або з інших джерел, не заборонених законодавством. Копія звіту такого аудиту безпеки автомобільних доріг має надаватися балансоутримувачу дороги. Аудитор безпеки автомобільних доріг – це фізична особа, яка має відповідну кваліфікацію, підтверджену сертифікатом на право проведення аудиту безпеки автомобільних доріг, і не була залучена до процесу планування, проектування, будівництва або експлуатаційного утримання об’єкту аудиту. Реєстр виконавців аудиту безпеки автомобільних доріг веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику  у галузі транспорту. Вимоги до аудитора безпеки автомобільних доріг, порядок здійснення аудиту безпеки автомобільних доріг встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Ініціатива видається доволі цікавою, але викладеною занадто загально.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори