MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 155 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 11.12.2017 – 15.12.2017

27.12.2017   
Ігор Усенко, Євген Ромінський
Надійшло 34 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 11 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, проведенням парламентських слухань тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Надійшло 34 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 11 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, проведенням парламентських слухань тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект 0173 від 14.12.2017 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Республіки Хорватія про співробітництво у сфері запобігання катастрофам та ліквідації їх наслідків.

Зазначена Угода була учинена в Києві 21 листопада 2016 р. Очікується, що ратифікація Верховною Радою України Угоди дасть можливість оперативно і своєчасно надавати взаємодопомогу, здійснювати обмін інформацією з метою запобігання надзвичайним ситуаціям, а в разі їх виникнення організовано і ефективно вирішувати питання ліквідації їх наслідків.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 7389 від 12.12.2017 (Кабінет Міністрів України) про створення та виробництво озброєння, військової і спеціальної техніки.

У преамбулі проекту зазначається, що він визначає організаційно-правові основи провадження діяльності, пов’язаної із створенням, виробництвом та забезпеченням інших стадій життєвого циклу озброєння, військової і спеціальної техніки як складової державної військово-промислової політики. Робиться застереження, що його дія не поширюється на діяльність, пов’язану із створенням та виробництвом газової, спортивної, мисливської, сигнальної, колекційної та демілітаризованої зброї і боєприпасів (патронів) до неї, комплектувальних виробів та матеріалів загальнотехнічного призначення, які застосовуються в озброєнні, військовій і спеціальній техніці та їх складових частинах, а також спеціальних технічних засобів для зняття інформації з каналів зв’язку, інших засобів негласного одержання інформації для потреб розвідувальних, контррозвідувальних та правоохоронних органів.

Проект є здебільшого доволі загальним, визначаючи основні принципи і підходи щодо правового регулювання створення та виробництва озброєння, військової і спеціальної техніки, але закріплює і ряд прямих норм, наприклад щодо можливості введення державної адміністрації на приватних виробниках озброєння, залучення іноземних інвестицій тощо.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 7401 від 14.12.2017 (Гончаренко О. О.) про внесення змін до Закону України «Про звернення громадян» щодо приведення норм закону у відповідність до Конституції України та чинного законодавства.

У статті 28 названого закону, присвяченої суб’єктам контролю за дотриманням законодавства про звернення громадян, пропонується замість Верховної Ради України, народних депутатів України і Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України передбачити право парламентського контролю лише у «Верховної Ради України через Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України», повністю позбавляючи такого права народних депутатів України.

На думку ініціаторів проекту, «відповідно до своїх повноважень, наданих Конституцією України, Законами України «Про Регламент Верховної Ради України» та «Про статус народного депутата України», Верховна Рада України та народні депутати України не наділені правом контролю за дотриманням законодавства про звернення громадян». Також висловлюється думка, що «відповідно до законодавства України, тільки Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради з прав людини реально може здійснювати контроль за дотриманням Закону України «Про звернення громадян» тому, що тільки його уповноважені мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення за частиною 6 статті 212-3 КУпАП щодо незаконної відмови у прийнятті та розгляді звернення та інші порушення Закону України «Про звернення громадян».

Як видається, наведені твердження не враховують, що Верховна Рада України має повноваження здійснювати парламентський контроль за додержанням законодавства загалом, зокрема і законодавства про звернення громадян. Так, відповідно до пункту 33 статті 85 Конституції України до повноважень Верховної Ради України належить «здійснення парламентського контролю у межах, визначених цією Конституцією та законом. А стаття 89 Конституції України передбачає, що Верховна Рада України для здійснення законопроектної роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій відповідно до Конституції України створює з числа народних депутатів України комітети Верховної Ради України та обирає голів, перших заступників, заступників голів та секретарів цих комітетів. Водночас у статті 14 Закону України «Про комітети Верховної Ради України зазначається: «1. Контрольна функція комітетів полягає в: 1) аналізі практики застосування законодавчих актів у діяльності державних органів, їх посадових осіб з питань, віднесених до предметів відання комітетів, підготовці та поданні відповідних висновків та рекомендацій на розгляд Верховної Ради України…». Тож не має жодних підстав стверджувати, що Верховна Рада України не здійснює парламентський контроль за реалізацією (застосуванням, додержанням тощо) законодавства про звернення громадян і в інших формах, а не лише через Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Дуже спрощеним виглядає і ототожнення контрольних повноважень (засобів парламентського контролю) лише з можливістю складати протоколи про адміністративні правопорушення. З урахуванням наведеного ініціатива видається такою, що не заслуговує на підтримку.

 

Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 6439-д від 14.12.2017 (Власенко С.В.) про внесення змін до деяких законів України щодо посилення державних гарантій для гірських та високогірних населених пунктів.

Проект є доопрацьованою в Комітеті з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування редакцією проекту 6439 від 12.05.2017 (Княжицький М. Л.) про внесення змін до деяких законів України щодо посилення державних гарантій для гірських та високогірних населених пунктів (див. Бюлетень № 124).

Доопрацьований проект включає в себе усі положення проекту 6439 і лише деякі з них подані в дещо відредагованому форматі. Крім того, додано статтю 1-1 «Принципи державної гірської політики» і статтю 2-1 «Пріоритети державної підтримки розвитку гірських населених пунктів» декларативного характеру. Також список державних гарантій доповнено такими позиціями: «розроблення і підтримку виконання програм збереження і відновлення культурної спадщини та місцевих звичаїв», «формування сприятливого бізнес-середовища, грантова допомога для молодих людей, що розпочинають сільськогосподарський бізнес на гірських територіях» і «залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій, коштів міжнародних фондів і організацій».

Проект 7406 від 15.12.2017 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо перерахунку пенсій науковим працівникам, журналістам, працівникам органів місцевого самоврядування та іншим).

До Законів України «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про службу в органах місцевого самоврядування» та «Про державну службу» вносяться дещо відмінні редакційно, але по суті однакові зміни, а саме: «За особами, яким призначено пенсію до набуття чинності Закону України від 3.10.2017 року №2148-19 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», зберігається право на перерахунок пенсії на тих підставах, які діяли на час виходу особи на пенсію, у тому числі у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим науковим працівникам. Перерахунок пенсій здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування працюючого наукового працівника відповідної посади на момент виникнення права на перерахунок пенсії. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій науковим працівникам визначаються Кабінетом Міністрів України»; «Для журналістів державного або комунального засобу масової інформації, яким призначено пенсію до набуття чинності Законом України  від 3.10.2017 року №2148-19 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», застосовуються норми, методика та порядок перерахунку пенсії державному службовцю. Ця норма також поширюється на журналіста реформованого друкованого засобу масової інформації, який працював у такому засобі масової інформації до завершення процесу його реформування»; «За особами, яким призначено пенсію до набуття чинності Закону України  від 3.10.2017 року №2148-19 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», зберігається право на перерахунок пенсії у порядку, передбаченому для державних службовців із сум заробітної плати, на які нараховується збір на обов’язкове державне пенсійне страхування за останньою виборною посадою на день призначення пенсії» і «За особами, яким призначено пенсію до набуття чинності Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» на підставі Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу», зберігається право на перерахунок пенсії на тих підставах, які діяли на час виходу особи на пенсію, в тому числі й у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям за посадою, з якої була призначена пенсія. Перерахунок пенсій здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України». Відповідно пропонується уточнити положення пункту 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо того, що «У разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про службу в органах місцевого самоврядування","Про державну службу" та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування та перерахунку цих пенсій встановлюється відповідними законами».

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 7388 від 12.12.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про запобігання корупції».

Назва проекту повністю відповідає його суті – зміни є суто редакційними і спрямованими на викладення положень в редакції Закону України «Про запобігання корупції». Наприклад, «законодавство у сфері запобігання корупції» замінюється на «Закон України «Про запобігання корупції»», або ж «особи, на яких протягом останнього року накладалося адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією» на «особи, які вважаються такими, що піддані адміністративному стягненню у виді позбавлення права обіймати посади або займатися діяльністю, що пов’язані з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за вчинення адміністративного правопорушення» тощо.

Проект 7392 від 13.12.2017 (Сугоняко О. Л.) про внесення змін до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» щодо вимог несумісності.

Проект спрямований на ту ж мету, що й попередній – заміна посилання на пункт, частину і статтю Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» посиланням на пункт, частину і статтю Закону України «Про запобігання корупції».

Проект 7393 від 13.12.2017 (Сугоняко О. Л.) про внесення змін до статті 212-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо посилення відповідальності за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Пропонується у санкції частини п’ятої названої статті розмір штрафу збільшити з 25–50 до 300–350 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проект 7407 від 15.12.2017 (Москаленко Я. М.) про внесення змін до статті 5 Закону України «Про судовий збір» (щодо суб’єктів, на які покладено завдання з вирішення питань охорони здоров’я та освіти і науки).

Пропонується віднести до числа осіб, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, також органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчі органи міських рад, на які покладено завдання щодо вирішення питань «охорони здоров’я, освіти і науки».

 

Культура та освіта

 

Проект 7396 від 13.12.2017 (Геращенко А. Ю.) про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення у доступі до правничих професій осіб, які мають освітньо-науковий, науковий рівень вищої освіти у галузі права.

Проект спрямований на вирішення реально існуючої парадоксальної ситуації, коли кандидати юридичних наук (доктори філософії) і доктори юридичних наук з базовою філософською, політичної та іншою освітою, мають менші можливості щодо доступу до деяких посад, ніж звичайні випускники юридичних вишів і факультетів.

Питання давно назріло і перезріло.

Проект Постанови 7398 від 14.12.2017 (Ляшко О. В.) про відзначення 100-річчя з дня заснування Товариства Червоного Хреста України (18 квітня 2018 року).

18 квітня 2018 року виповнюється 100 років з дня заснування Товариства Червоного Хреста України – найбільшої за чисельністю в країні громадської організації, основним завданням якої є сприяння органам державної влади в їх діяльності в гуманітарній сфері. Враховуючи вагомий внесок у медико-соціальну підтримку найуразливіших верств населення країни, у вирішення проблем захисту життя, здоров’я та гідності людини, полегшення людських страждань, утвердження ідей гуманності в суспільстві пропонується урочисто відзначити на державному рівні назване свято.

Проект 7402 від 14.12.2017 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про освіту» щодо врахування висновків Венеційської комісії стосовно положень Закону України «Про освіту» що регулюють використання державної мови та мови національних меншин в освіті.

На думку ініціатора проекту, «положеннями частини першої статті 7 Закону України «Про освіту» встановлюються дискримінаційні переваги (привілеї) за мовними ознаками та етнічним походженням: особам, які належать до корінних народів України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної і загальної середньої освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідного корінного народу, порівняно з особами, які належать до національних меншин України, яким гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття лише дошкільної та початкової освіти поряд із державною мовою, мовою відповідної національної меншини». Тому у проекті пропонується внести зміни до Закону України «Про освіту», гарантувавши особам, які належать до національних меншин України, право на здобуття не лише дошкільної, а й загальної середньої освіти поряд із державною мовою мовою відповідної національної меншини. Водночас приватні заклади освіти отримають право як мову освітнього процесу використовувати будь-яку мову без обмежень. Крім того, пропонується продовжити перехідний термін для осіб, які належать до корінних народів, національних меншин України і розпочали здобуття загальної середньої освіти до 1 вересня 2018 року до закінчення їх навчання та які будуть продовжувати здобувати таку освіту відповідно до правил, які існували до набрання чинності новим Законом України «Про освіту».

Маємо підкреслити, що Венеційська комісія категорично рекомендувала лише продовження строків «перехідного періоду». Інші проблемні питання, на думку експертів Венеційської комісії, не потребують обов’язкової зміни рамкового за своїм характером Закону України «Про освіту», а можуть бути вирішені у новій редакції  Закону України «Про середню світу».

 

Відносини в сфері ЗМІ, кіно, телебачення і радіомовлення

 

Проект 7395 від 14.12.2017 (Сюмар В. П.) про внесення змін до деяких законів України щодо порядку інформування діяльності суб’єктів владних повноважень.

Пропонується внесення змін до Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні»,  Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Змін доволі багато, але усі вони вкладаються в три групи:  реформування друкованих засобів масової інформації і заміни офіційних ЗМІ офіційними друкованими виданнями; діяльність публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» (далі – НСТУ) та його відносини з органами центральної влади;  діяльність телеканалу «Рада» та газети «Голос України». Даючи визначення офіційних друкованих видань (бюлетенів, збірників) зазначається, що це видання Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, центральних органів виконавчої влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, що видаються з метою опублікування нормативно-правових актів, рішень цих органів та інформації, обов’язковість опублікування якої передбачена законодавством, під час підготовки яких не використовується творча праця журналістів. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування поширюють відкрито і прозоро інформацію про свою діяльність через власні веб-сайти мережі Інтернет, інформаційні служби, агентства, в аудіовізуальних та друкованих засобах масової інформації, а також через надання відповідей на запити, звернення. Суб’єкти державного іномовлення з метою захисту національних інтересів України за кордоном, формування та підтримання позитивного іміджу України у світі шляхом оперативного, об’єктивного інформування про події в Україні, офіційну внутрішню і зовнішню політику та позицію держави висвітлюють діяльність органів державної влади відповідно до Закону України «Про систему іномовлення України». Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають право на висвітлення своєї діяльності в недержавних засобах масової інформації виключно на підставі відповідно оформлених угод, укладених між органом державної влади чи органом місцевого самоврядування та недержавним засобом масової інформації. Інформація, яка відповідно до укладених угод поширюється недержавними засобами інформації, має містити маркування про використання коштів платників податків відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування та бути чіткою і зрозумілою для сприйняття. Угода має містити інформацію про ідентифікацію відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, періодичність і обсяг розміщеної інформації, відомості про обсяги оплати за опублікування відповідних повідомлень органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Зазначається, що офіційні друковані видання не підлягають державній реєстрації. Спеціальне виключення зроблене щодо Міністерства оборони: висвітлення діяльності в особливий період здійснюється також аудіовізуальними та друкованими засобами масової інформації Міністерства оборони України, які фінансуються з державного бюджету України. За зверненням Президента України, НСТУ та інші аудіовізуальні засоби масової інформації надають йому прямий ефір для екстрених офіційних виступів з важливих питань державного життя або передають тексти відповідних виступів, отриманих від прес-служби Президента України, на безоплатній основі. Аудіовізуальні засоби масової інформації висвітлюють діяльність Президента України безпосередньо або через оприлюднення офіційної інформації, отриманої від прес-служби Президента України НСТУ та інші аудіовізуальні засоби масової інформації мають маркувати відповідний виступ позначкою «Екстренний виступ». Такій позначці має бути відведено не менше 10 відсотків площі (обсягу) екрану. Колір тексту такої позначки має контрастним до кольору фону. Народні депутати України мають право на висвітлення публічним акціонерним товариством «Національна суспільна телерадіокомпанія України» своєї депутатської діяльності (виступ з питань діяльності разом із звітом перед виборцями) у визначеному НСТУ порядку в передачі, тривалість якої складає не менш ніж 25 хвилин. Висвітлення депутатської діяльності здійснюється відповідним відокремленим структурним підрозділом НСТУ. Право на висвітлення своєї діяльності мають депутати, обрані в одномандатному виборчому окрузі або обрані у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі і закріплені за певною областю України депутатською фракцією (групою). Телеканал Верховної Ради України «Рада» здійснює трансляцію аудіовізуального контенту, забезпечує он-лайн трансляцію пленарних засідань парламенту, засідань комітетів, погоджувальних рад та парламентських слухань, тощо, а також здійснює запис засідань Верховної Ради України. Телеканал «Рада» забезпечує висвітлення діяльності Верховної Ради України, керівництва Верховної Ради України, депутатських фракцій і груп, комітетів, тимчасових спеціальних комісій та тимчасових слідчих  комісій, народних депутатів України. Друковане видання Верховної Ради України «Голос України» забезпечує оприлюднення законів та нормативно-правові актів України; висвітлення діяльності Верховної Ради України, керівництва Верховної Ради України, депутатських фракцій і груп, комітетів, тимчасових спеціальних комісій та тимчасових слідчих комісій, народних депутатів України. Висвітлення діяльності здійснюється шляхом публікації звітів про діяльність народного депутата України, пояснень щодо особливостей застосування законодавчих нормативно-правових актів, інформування про практику застосування ухвалених законодавчих ініціатив народного депутата України. Народний депутат має право на публікацію під своїм авторством з питань його депутатської діяльності не частіше одного разу в квартал. Редакція друкованого видання Верховної Ради України «Голос України» зобов’язана публікувати подані народним депутатом матеріали не частіше одного разу на квартал обсягом до 1/16 загальної газетної площі.

Загалом ініціативи видаються цілком зрозумілими, хоча деякі з них є доволі неоднозначними.

Проект 7397 від 14.12.2017 (Сюмар В. П.) про внесення змін до Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Значний за обсягом (132 сторінки) проект, центральним елементом якого є фактично нова редакція названого закону, оскільки змінюється навіть його назва на «Про аудіовізуальні медіа-сервіси». Проект пропонується поширити і на відповідне мовлення в мережі Інтернет, а тому повністю змінюється термінологія  галузі. Серед змін присутня і пропозиція визнати таким, що втратив чинність, Закон України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення». Також зміни прикінцевими положеннями вносяться ще до 13 законодавчих актів.

Враховуючи обсяги проекту його аналіз в межах цього короткого огляду не видається можливим. Зазначимо лише, що проект потребує уважної роботи коректора, бо помилок і збоїв нумерації дуже багато.

 

Охорона здоров’я

 

Проект 7333-2 від 12.12.2017 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо медичного забезпечення постраждалих та потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Альтернативний проектам 7333 від 22.11.2017 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо забезпечення безоплатними лікарськими засобами) (див. Бюлетень № 152) та 7333-1 від 05.12.2017 (Тимошенко Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (щодо забезпечення лікування постраждалих громадян) (див. Бюлетень № 154). Як зазначено в пояснювальній записці, цілком і повністю поділяючи ідею основного проекту, в альтернативному проекті пропонується також порушити питання щодо медичного забезпечення дітей учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та евакуйованих із зони відчуження.

Спільне обговорення всіх трьох проектів і підготовка узгодженого тексту видаються неминучими.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 7394 від 13.12.2017 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо регулювання правовідносин, які виникають у випадку добросовісного набуття майна.

Проектом пропонується повністю змінити орієнтацію чинного законодавства у питанні добросовісного набуття майна, відчуженого особою, яка не мала на це права. Якщо за чинним законодавством насамперед захищаються права власника, то за ініціативами проекту – права добросовісного набувача. Зокрема, скасовується стаття 388, в т. ч. і її норма про те, що «Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках». У питання доходів та поліпшень речі ініціатори проекту теж стоять суто на боці добросовісного набувача. Серед інших новел досить неоднозначною є така: «З моменту виникнення у добросовісного набувача права власності на майно припиняються всі обтяження та права третіх осіб на це майно, про які набувач не знав і не міг знати». Таке положення відкриває можливості до найширшого шахрайства щодо застави тощо. Іншою особливістю проекту є велика кількість окремих ініціатив, які регулюють питання добросовісного набуття майна щодо окремих видів речей і майна.

Проект загалом видається доволі сумнівним, зокрема і через те, що процедурно ініціативи гірші від чинної редакції. Натомість в частині регулювання наслідків добросовісного набуття окремих видів речей і майна пропозиції є доволі цікавими і щонайменше частково можуть бути врахованими.

Проект 5722-д від 14.12.2017 (Домбровський О. Г.) про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу.

Проект є доопрацьованою у Комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки редакцією проекту 5722 від 27.01.2017 (Бабак А. В.) про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу (див. Бюлетень № 109).

Між проектами більше різного, ніж спільного. Хоча декілька положень однакові, головна ініціатива проекту 5722 про те, що «Побутові споживачі (населення) можуть самостійно забезпечити встановлення індивідуальних приладів обліку природного газу (індивідуальних лічильників) з подальшою компенсацією таких витрат за рахунок коштів, які ними сплачуються за природний газ суб’єкту  господарювання,  що здійснює розподіл природного газу на відповідній території» не була прийнята авторами доопрацьованого проекту. Натомість запропоновано таке: «Встановлення індивідуальних лічильників природного газу може здійснюватися на умовах співфінансування побутових споживачів та суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території за рахунок тарифу на розподіл природного газу. В такому разі, суб’єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов’язані повідомити побутових споживачів у будинку про умови та вартість (яка не може бути більшою від середньо-ринкової вартості) встановлення індивідуальних лічильників таким споживачам шляхом розміщення оголошення. У разі прийняття умов встановлення лічильників від суб’єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу на відповідній території, побутові споживачі повинні надати письмову згоду на таке встановлення. Суб’єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, не мають права відмовити малозабезпеченим категоріям громадян (отримувачам субсидій та інших соціальних виплат) у встановленні індивідуальних лічильників природного газу на умовах розтермінування оплати терміном до 3 років».

Такий підхід є набагато менш сприятливим для побутових споживачів і лише підкреслює їх залежність від суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території. Не дуже вдалою видається й ініціатива про те, що «У разі ненадання побутовими споживачами згоди на встановлення індивідуальних лічильників газу суб’єктам господарювання,  що здійснюють  розподіл  природного  газу  на  відповідній території, розподіл природного газу таким споживачам припиняється». Справа в тому, що цілком незрозумілими при такому формулювання статті лишаються питання того, як саме має бути подана згода, в якій формі має бути здійснений запит, на яких умовах може бути запропоноване встановлення індивідуальних лічильників тощо. Тому проект вбачається цілковито несприятливим для рядових побутових споживачів і обмежує їх права на користь юридичних осіб – монополістів, що здійснюють розподіл природного газу.

Проект 7404 від 15.12.2017 (Писаренко В. В.) про внесення змін до Закону України «Про акціонерні товариства» щодо спрощення умов ведення бізнесу.

У статті 15 названого закону пропонується норму про те, що «Обов’язковою умовою збільшення статутного капіталу акціонерним товариством є відповідність розміру статутного капіталу після його збільшення вимогам, передбаченим частиною першою статті 14 цього Закону, на дату реєстрації змін до статуту товариства» замінити такою: «Розмір збільшення статутного капіталу визначається акціонерним товариством на власний розсуд». Відповідно у частині першій статті 14 пропонується виключити згадку про реєстрацію.

На жаль, пояснювальна записка є суто формально і не містить жодних пояснень, як саме пропоновані зміни вплинуть на позитивну еволюцію правового регулювання умов ведення бізнесу.

Проект 7405 від 15.12.2017 (Дубневич Б. В.) про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (щодо врегулювання питання надання документів на земельну ділянку).

Як зазначається у пояснювальній записці, проект розроблено з метою врегулювання питань отримання містобудівних умов та обмежень, якщо наміри забудови підпадають під дію частини четвертої статті 34 названого закону, згідно з якою  реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об’єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані, реконструкція або капітальний ремонт автомобільних доріг, залізничних колій, ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій у межах земель їх розміщення, а також комплексна реконструкція кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду і нове будівництво об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності можуть здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою. Зокрема, надання у складі пакету документів на отримання містобудівних умов та обмежень документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, стає необов’язковим, витяг із Державного земельного кадастру може бути замінено черговим кадастровим планом.

 Поділитися