пошук  
версія для друку
03.01.2018 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 156 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 18.12.2017 – 22.12.2017

   

Надійшло 59 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 19 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, внесенням змін до порядку денного сесії Верховної Ради України, змінами в адміністративно-територіальному устрої тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект Постанови 7434 від 22.12.2017 (Ємець Л. О.) про Заяву Верховної Ради України «Про засудження випробувань зброї масового ураження Корейською Народно-Демократичною Республікою».

Пропонується затвердити заяву такого змісту. Беручи до уваги світову практику щодо зменшення ядерного арсеналу, Договір про нерозповсюдження ядерної зброї 1968 року, Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань 1996 року, резолюцію Генеральної Асамблеї ООН № 984 (1995), резолюції Ради Безпеки ООН щодо випробувань, які проводить КНДР, зокрема останні 2356 (2017), 2371 (2017), 2375 (2017), Будапештський меморандум (Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї) 1994 року, Верховна Рада України звертається із заявою «Про засудження випробувань зброї масового ураження Корейською народно-демократичною республікою». У Заяві зазначається, що КНДР протягом 2016-2017 років значно активізувала свої зусилля щодо розроблення та проведення випробувань ядерної зброї масового ураження та міжконтинентальних балістичних ракет, здатних нести ядерний заряд. Зокрема у вересні 2016 року було оголошено про проведення 5 успішного випробування ядерної зброї, а вже у вересні 2017 року – про успішне випробування водневої бомби. Також, протягом 2017 року КНДР провела ряд тестових запусків балістичних ракет середньої та дальньої дії «Хвасонг 12», «Хвасонг 14» та «Хвасонг 15». Остання відповідно до заяв Пхеньяну, здатна доставити ядерну бомбу на відстань до 13 000 км. Згадані випробування проводяться з грубими порушеннями міжнародного права та створюють реальну небезпеку для країн регіону, зокрема випробування балістичних ракет здійснюється в небезпечній близькості до сусідніх Японії та Республіки Корея, а безконтрольні ядерні випробування порушують базові договори у сфері ядерної безпеки. Верховна Рада України як найвищий орган країни, що добровільно відмовилася від третього за величиною у світі ядерного арсеналу, рішуче засуджує згадані дії КНДР, спрямовані на створення нового арсеналу ядерної зброї та погрози його застосування, що призводить до ескалації напруги у регіоні та всьому світі і може потенційно призвести до численних людських жертв. Верховна Рада України наголошує на тому, що розробленняа невибіркової зброї масового ураження, а тим більше погрози її застосування, є абсолютно неприйнятними у сучасному світі і несуть загрозу світовій безпеці.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 7428 від 21.12.2017 (Президент України) про схвалення рішення Президента України про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2018 році для участі у багатонаціональних навчаннях.

Достатньо типовий проект, оскільки багатонаціональні навчання на території України стають дедалі регулярнішими. Пропонується схвалити допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2018 році для участі у багатонаціональному навчанні з підготовки підрозділів збройних сил, українсько-американському навчанні «Репід Трайдент – 2018», українсько-американському навчанні «Сі Бриз – 2018», багатонаціональному навчанні «Світла Лавина – 2018», багатонаціональному навчанні «Чисте Небо – 2018» та українсько-румунському навчанні «Ріверіан – 2018». Крім того, пропонується дозволити допустити на весь період 2018 року, строком до 365 діб, на територію України підрозділи збройних сил Сполучених Штатів Америки, інших держав – членів НАТО(до 3000 військовослужбовців з озброєнням і військовою технікою, до 6 літаків і вертольотів) в рамках багатонаціонального навчання з підготовки підрозділів збройних сил України. Загалом йдеться про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України у 2018 році чисельністю до 8 тисяч осіб і зі значними підрозділами техніки, зокрема до 30 одиниць кораблів та підводних човнів і до 70 одиниць літаків та гелікоптерів.

Проект є суто технічним, однак плани, які він висвітлює, є дуже амбітними і мають позитивно впливати на підготовку збройних сил України, що з огляду на наявну ситуацію слід лише вітати.

Проект 7438 від 22.12.2017 (Кіраль С. І.) про внесення змін до Закону України «Про санкції».

У проекті пропонується у статті 3 названого Закону доповнити перелік підстав для застосування санкцій такими: факти порушень не лише Загальної декларації прав людини, Статуту Організації Об’єднаних Націй, а й інших міжнародних договорів у сфері прав людини за умови, що такі договори були обов’язковими для іноземної держави на момент вчинення порушення; порушення іноземною державою прав закордонних українців та незаконне ув’язнення іноземною державою громадян України; порушення іноземною державою прав людини для цивільного населення на тимчасово окупованій території, визначених відповідними міжнародними конвенціями;  порушення прав військовополонених, встановлених Женевською Конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 р., з числа військовослужбовців Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів. У статті 4 передбачається додати до існуючого переліку видів санкцій часткове або повне зупинення дії міжнародних договорів,  а також часткове чи повне розірвання або зупинення дипломатичних і консульських відносин. Замість сучасної складної  процедури застосування санкцій, яка включає подання пропозицій Раді національної безпеки та оборони, їхнє прийняття Президентом і затвердження Верховною Радою України, пропонується надати відповідні повноваження одночасно Президенту (після відповідного рішення Рада національної безпеки та оборони України за пропозиціями Президента України, Кабінету Міністрів України, Національного Банку України, Служби безпеки України) та Верховній Раді України. Також запропонована спрощена процедура прийняття рішення про застосування санкцій у разі, якщо Генеральна Асамблея, Рада Безпеки Організації Об’єднаних Націй, Рада Європейського Союзу прийняли рішення про застосування санкцій з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України через надання відповідних повноважень Президенту України. Положення про те, що рішення щодо застосування санкцій має містити строк їх застосування пропонується доповнити альтернативою: «чи настання події, з якою пов’язане виникнення підстав для їхнього застосування».

Дискусійним (таким, що потребує додаткового вивчення) серед усіх цих ініціатив видається лише питання щодо перерозподілу повноважень серед суб’єктів прийняття рішення про застосування санкцій. Інші пропозиції не викликають якихось суттєвих заперечень.

Проект 7439 від 22.12.2017 (Сотник О. С.) про заходи захисту національних інтересів, національної безпеки України та покарання осіб, винних у грубому порушенні прав людини.

Пропонується новий закон про заходи захисту національних інтересів, національної безпеки України та покарання осіб, винних у грубому порушенні прав людини. В ньому передбачається три статті такого змісту:

«Стаття 1. В Україні запроваджуються та діють безстроково персональні обмежувальні заходи стосовно осіб, винних у грубому порушенні прав людини, згідно додатку до цього Закону, який є його невід’ємною частиною.

Стаття 2. Підставою для застосування санкцій є створення реальних та/або потенційних загроз національним інтересам, національній безпеці України та порушення прав і свобод людини, інтересів суспільства та держави особами, зазначеними у додатку до цього Закону.

Стаття 3. Стосовно осіб, винних у грубому порушенні прав людини, запроваджуються та діють одночасно наступні види обмежувальних заходів: блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном; запобігання виведенню капіталів за межі України; відмова в наданні та скасування віз, застосування інших заборон в’їзду на територію України».

В додатку міститься «Список фізичних осіб, щодо яких пропонується застосування персональних санкцій за створення реальних та/або потенційних загроз національним інтересам, національній безпеці України та порушення прав і свобод людини, інтересів суспільства та держави», який включає прізвища 54 осіб.

Як видається, подібні ініціативи мають реалізовуватися виключно в рамках уже чинного законодавства, зокрема Закону України «Про санкції».

Ідеологічні питання

Проект 7425 від 20.12.2017 (Висоцький С. В.) про захист української державності від проявів колабораціонізму.

Метою проекту у формі окремого закону і змін до ряду законів проголошено захист національних інтересів України в умовах агресії Росії, захист української державності від проявів колабораціонізму. Проект запроваджує перевірку щодо колабораціонізму з метою недопущення осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на нанесення шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України, до зайняття посад, пов’язаних з виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування, обмеження інших прав цих осіб, а також оприлюднення інформації щодо діяльності таких осіб.

Колабораціонізм, в розумінні цього Закону, включає дії окремих осіб, які направлені на співробітництво, сприяння та надання допомоги ворогу при здійсненні агресивних дій, розгортанні збройного конфлікту проти України, що передбачає: 1) забезпечення участі регулярних військ, радників, інструкторів і найманців у бойових діях на території України; 2) проведення розвідувально-підривної і диверсійної діяльності; 3) реалізацію дій, спрямованих на розпалювання міжетнічної, міжконфесійної, соціальної ворожнечі і ненависті, сепаратизму і тероризму; 4) створення і всебічну підтримку органів, самопроголошених чи створених ворогом, які виконували чи виконують на тимчасово непідконтрольній Україні території функції, властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування; 5) окупацію та анексію територій України; 6) нарощування військових угруповань біля кордонів України та на тимчасово окупованій території України, зокрема, розміщення тактичної ядерної зброї;7) утворення екстремістських злочинних озброєних угруповань, діяльність яких спрямована на дестабілізацію внутрішньої соціально-політичної ситуації в Україні, порушення функціонування органів державної влади, органів місцевого самоврядування та блокування важливих об’єктів промисловості й інфраструктури; 8) блокування зусиль України щодо протидії монополізації стратегічних галузей національної економіки іноземним капіталом, щодо позбавлення залежності від монопольних постачань критичної сировини, насамперед енергетичних ресурсів; 9) торговельно-економічну війну, вчинення дій, направлених на виснаження української економіки і підриву суспільно-політичної стабільності з метою знищення держави Україна; 10) здійснення інформаційно-психологічної війни, приниження української мови і культури, публічна наруга над Державним Прапором України, Державним Гербом України або Державним Гімном України, фальшування української історії, формування засобами масової комунікації альтернативної до дійсності викривленої інформаційної картини світу. Дії окремих осіб, які співпрацюють з ворогом, сприяють або надають ворогу допомогу під час здійснення агресивних дій, при розгортанні збройного конфлікту проти України та щодо яких застосовуються обмеження, визначені в цьому Законі, та розкривається інформація, можуть бути виражені, але не виключно, в наступному: 1) організація масових заходів політичного характеру (мітинги, демонстрації, пікетування, страйки), в рамках співробітництва з ворогом, з метою сприяння та надання йому допомоги у здійсненні агресивних дій, розгортанні збройного конфлікту проти України, підтримки органів, самопроголошених чи створених ворогом, які виконували чи виконують на тимчасово непідконтрольній Україні території функції, властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування, а також, активна участь у таких заходах з метою підтримки; 2) неодноразове розміщення для загального перегляду у соціально орієнтованому ресурсі мережі Інтернет закликів до підтримки дій ворога у здійсненні ним агресивних дій, розгортанні збройного конфлікту проти України; закликів до підтримки органів, самопроголошених чи створених ворогом, які виконували чи виконують на тимчасово непідконтрольній Україні території функції, властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування, а також розповсюдження такої інформації в мережі Інтернет з метою забезпечення зазначеної підтримки; 3) працевлаштування на політичні та адміністративні посади в органах, самопроголошених чи створених ворогом, які виконували чи виконують на тимчасово непідконтрольній Україні території функції, властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування, якщо такі посади пов’язані з управлінням, прийняттям рішень відповідного органу та / або участю в процесі розробки і ухвалення таких рішень; 4) участь у військових діях, збройному конфлікті на боці ворога, зокрема для забезпечення підтримки органів, самопроголошених чи створених ворогом, які виконували чи виконують на тимчасово непідконтрольній Україні території функції, властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування; 5) проведення заходів щодо пошуку та вербування інших осіб з метою забезпечення здійснення агресивних дій, розгортання збройного конфлікту, зокрема для підтримки органів, самопроголошених чи створених ворогом, які виконували чи виконують на тимчасово непідконтрольній Україні території функції, властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування; 6) передача матеріальних та нематеріальних ресурсів регулярним військам ворога, радникам, інструкторам і найманцям, що направлені ворогом, а також незаконним формуванням, підпорядкованим органам, самопроголошеним чи створеним ворогом, які виконували чи виконують на тимчасово непідконтрольній Україні території функції, властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування; 7) заклики, проведення агітації серед вихованців, учнів, студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів та інших осіб незалежно від форм їх навчання і типів навчальних закладів з метою забезпечення підтримки агресивних дій ворога, розгортання збройного конфлікту проти України; 8) здійснення публічних закликів до підтримки дій ворога у здійсненні ним збройної агресії або збройного конфлікту проти України, закликів до підтримки органів, самопроголошених чи створених ворогом, які виконували чи виконують на тимчасово непідконтрольній Україні території функції, властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування, з використанням засобів масової інформації; 9) організація та участь у проведенні інформаційних компаній, направлених на забезпечення підтримки ворога при здійсненні ним збройної агресії або збройного конфлікту проти України; підтримки органів, самопроголошених чи створених ворогом, які виконували чи виконують на тимчасово непідконтрольній Україні території функції, властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування. Проектом передбачено, що колаборантам забороняється: 1) обіймати будь-які посади державної служби та служби в органах місцевого самоврядування; 2) обиратися до органів державної влади та органів місцевого самоврядування; 3) здійснювати правосуддя у відповідному суді; 4) бути особою рядового і начальницького складу правоохоронних органів та працівником інших органів, яким присвоюються спеціальні звання, військовослужбовцем Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до закону; 5) обіймати (бути призначеним або обраним на) будь-які інші посади, пов’язані з виконанням функцій держави чи місцевого самоврядування; 6) призначатися, обиратися, бути включеним до комісій, робочих груп, інших органів, що утворюються при органах державної влади чи місцевого самоврядування, бути залученим експертом щодо роботи вказаних органів; 7) призначатися на роботу до об’єкта, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави; 8) бути допущеним до державної таємниці; 9) отримувати дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної мисливської, холодної, пневматичної зброї. Водночас передбачає, що зазначені обмеження не буду застосовуватися до осіб, які співпрацювали з ворогом, сприяли йому та надавали допомогу при здійсненні ворогом збройної агресії або збройного конфлікту проти України: 1) за наслідком застосування фізичного примусу до особи або членів її родини, що підтверджується належними доказами; 2) у зв’язку з погрозою вбивством або застосуванням насильства, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення таких погроз та при наявності належних доказів; 3) з метою усунення загрожуючої небезпеки, якщо вона в даній обстановці не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є рівнозначною або менш значною, ніж шкода відвернена (крайня необхідність), що підтверджено належними доказами.

Проект також визначає засади проведення перевірки щодо колабораціонізму, обов’язкові випадки проведення такої перевірки, її максимальні строки тощо, а також статус Комісії з питань розгляду фактів колабораціонізму, яка є допоміжним органом, утвореним Президентом України для забезпечення реалізації його повноважень в сфері національної безпеки та оборони, порядок проведення конкурсу до Комісії, її повноваження, права і обов’язки її членів.

Проект, як видається, заслуговує на увагу. Разом з тим ми вбачаємо щонайменше дві небезпеки, які можуть виникнуть у разі його реалізації: поняттям колабораціонізм почне підмінятися поняття державної зради, нова перевірочна процедура успадкує відомі недоліки нинішньої процедури очищення влади (люстрації), зокрема матиме водночас і формальний (огульний), і вибірковий характер.

Проект 7426 від 20.12.2017 (Висоцький С. В.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо колабораціонізму та посилення відповідальності за державну зраду).

Пропонується доповнити диспозицію статті 111 «Державна зрада» Кримінального кодексу України новим елементом «усвідомлена та добровільна співпраця з державою-агресором, у її інтересах, зайняття посад, зокрема і виборних, в окупаційних органах держави-агресора», а у санкції цієї статті передбачити як додаткове покарання позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю (перелік цих посад доволі великий: від глави Адміністрації Президента України до посад рядового і начальницького складу правоохоронних органів і військовослужбовців). Строк цього додаткового покарання відповідно до змін у статті 55 цього Кодексу має становити десять років.

На нашу думку, ці ініціативи погано узгоджуються зі змістом чинної статті 111 і у разі їх реалізації можуть спричинити багато колізій.

Відносини між владними суб’єктами

Проект 7409 від 18.12.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про запобігання корупції».

Черговий проект, яких за останній місяці внесено вже кільканадцять. Суть його все таж сама – замінити положення, які пов’язані із вимогами колишнього Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», формулюваннями, які відповідають чинному Закону України «Про запобігання корупції». Проект має дуже великий обсяг (33 сторінки), оскільки відповідні зміни вносяться відразу до 50 законодавчих актів.

Проект 7411 від 18.12.2017 (Немировський А. В.) про внесення зміни до Закону України «Про Кабінет Міністрів України» (щодо запровадження невідворотності процесу реалізації реформ в Україні та відповідальності Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів, міністрів за стан справ у дорученій сфері державного управління).

Пропонується доповнити названий закон новою статтею 45-2 «Передача справ» в якій передбачити таке. Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністри зобов’язані при звільненні з посади, відставки чи припинення повноважень передати справи новосформованому Кабінету Міністрів України або новообраному члену Кабінету Міністрів України. Кожний член Кабінету Міністрів України звітує особисто на черговому пленарному засіданні Верховної Ради України  про стан виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України. Новосформований Кабінет Міністрів України або новообраний член Кабінету Міністрів України зобов’язаний прийняти справи. Факт передачі справ засвідчується актом, що складається у трьох примірниках і підписується Прем’єр-міністром України, Першим віце-прем’єр-міністром, віце-прем’єр-міністрами, міністрами, що звільняються з посади або йдуть у відставку чи припиняють повноваження, та новосформованим Кабінетом Міністрів України або новообраним членом Кабінету Міністрів України. Один примірник акта невідкладно (не більше трьох днів) оприлюднюється на офіційному веб-сайті Верховної Ради України, другий примірник акта видається Прем’єр-міністрові України, Першому віце-прем’єр-міністру, віце-прем’єр-міністрам, міністрам, що звільняються з посади або йдуть у відставку чи припиняють повноваження, а третій примірник акта – новосформованому Кабінету Міністрів України або новообраному члену Кабінету Міністрів України. У разі, якщо через невиконання обов’язку щодо передачі справ, створюється істотна загроза публічним інтересам, Прем’єр-міністр України, Перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри, міністри несуть відповідальність згідно із законом. Пояснення того, яку саме відповідальність несуть зазначені особи не наводиться.

Проект викликає лише подив. Сама ідея не лише політичної відповідальності членів уряду за їх діяльність може існувати, але таку відповідальність якнайменше слід пов’язувати з підписанням акта прийому-передачі справ. Це мають бути чітко визначені процедури, зокрема і щодо порядку притягнення до відповідальності, її форм тощо.

Проект 7362-2 від 19.12.2017 (Шкрум А. І.) про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення парламентського контролю.

Альтернативний проектам 7362 від 06.12.2017 (Герасимов А. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення парламентського контролю та 7362-1 від 07.12.2017 (Сотник О. С.) про внесення змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» щодо забезпечення парламентського контролю (обидва див. Бюлетень № 155).

Проект є поєднанням положень обох попередників. Від основного проекту він відрізняється деякими редакційними аспектами і виключенням Уряду України та Президента з числа суб’єктів, які можуть ініціювати розгляд питання про висловлення недовіри Директору Державного бюро розслідувань, заступнику Генерального прокурора – керівнику Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Директору Національного антикорупційного бюро України, члену Національного агентства з питань запобігання корупції. Процедура же розгляду в парламенті звітів названих осіб і їх звільнення повністю повторює ініціативи проекту 7362-1.

Зазначимо, що проект потребує ретельного редагування. Так, внесення змін в Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» проводиться двічі, окремо для новел проекту 7362, окремо для новел проекту 7362-1. Ну й традиційно нагадаємо, що саме формулювання «внести зміни в Закон України «Про Регламент Верховної Ради України»» є некоректним, оскільки зміни вносять в затверджений цим законом Регламент.

Проект 7362-3 від 20.12.2017 (Лещенко С. А.) про внесення змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» щодо забезпечення парламентського контролю.

Альтернативний названим вище. Повторює ініціативи проекту 7361-1 з редакційними відмінностями. До помітних новел слід віднести ініціативу подавати зазначеним особам звіт не один, а два рази на рік.

Усі проекти можуть бути враховані при підготовці єдиного проекту для внесення до сесійної зали. Втім видається, що найбільш проробленим є проект 7362-2, хоча й він вимагає доопрацювання.

Проект 7366-1 від 20.12.2017 (Тимошенко Ю. В.) про вибори народних депутатів України (з відкритими для широкого обговорення партійними списками).

Формально альтернативний проекту 7366 від 06.12.2017 (Барна О. С.) про вибори народних депутатів України (за мажоритарною системою) (див. Бюлетень № 154). За визнанням ініціаторів проекту,  він значною мірою використовує положення закону, відповідно до якого проводились вибори народних депутатів України у 2006 та 2007 роках. Проектом передбачається голосування за загальнодержавний виборчий список із закріплення кандидатів у депутати за регіонами (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь). Черговість у загальнодержавному виборчому списку визначається з’їздом партії і не може бути змінена після реєстрації списку Центральною виборчою комісією. Водночас партія зобов’язана оприлюднити в регіональних друкованих ЗМІ витяги із загальнодержавного списку, до якого включаються перша п’ятірка кандидатів та кандидати, які закріплені за відповідним регіоном.

Як видається, «відкриті списки» і «списки, відкриті для широкого обговорення» це далеко не одне й те саме.

Проект 7366-2 від 20.12.2017 (Ємець Л О.) про вибори народних депутатів України.

Альтернативний попереднім. Проект орієнтований на запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими списками. На думку ініціаторів проекту, він гарантуватиме, що саме виборцям буде надано право вирішувати питання про те, хто персонально з даного списку потрапить у парламент. За такою формою списків відбуватиметься не лише змагання між політичними партіями, а і перерозподіл місць усередині списку. Пропонується встановити, що кількість мандатів, які розподілятимуться у кожному з виборчих регіонів за пропорційною системою визначатиметься кількістю зареєстрованих в окрузі виборців, а не явкою (як передбачено проектом Виборчого кодексу, прийнятим парламентом у першому читанні), і буде фіксованою. Родзинкою проекту є створення Центру підготовки учасників виборчого процесу, проходження навчання в якому претендентами на посади в окружних виборчих комісіях буде однією з умов їх призначення на посади.

Проект 7366-3 від 20.12.2017 (Чумак В. В.) про вибори народних депутатів України.

Альтернативний попереднім. Пропонується застосувати виборчу систему з регіональними виборчими округами з остаточним розподілом мандатів на загальнодержавному рівні (т. зв. «компенсаційний механізм»), що стимулює загальнодержавний характер політичних партій. З числа кандидатів, включених до загальнодержавного виборчого списку, партія на тому ж з’їзді (зборах, конференції) формує і затверджує регіональні списки кандидатів у депутати у кожному виборчому регіоні. Регіональний виборчий список партії має включати не менше п’яти кандидатів. Голосування виборців у регіональному виборчому окрузі відбувається за регіональний виборчий список партії та (за бажанням виборця) за конкретного кандидата у цьому виборчому списку. Порядок черговості кандидатів у регіональному виборчому списку партії визначається кількістю цілих відсотків голосів виборців, отриманих цим кандидатом. При рівній кількості відсотків голосів виборців вищий порядок черговості віддається кандидату, який мав вище місце у списку, встановлене партією при висуванні кандидатів. Кількість мандатів, отриманих партіями у кожному регіональному виборчому окрузі, встановлюється за допомогою методу квот. Невикористані голоси виборців, поданих за партію у регіональному окрузі, підсумовуються у загальнодержавному окрузі. На цьому рівні розподіляються мандати, які залишились незаповненими внаслідок розподілу мандатів у регіональних округах, між кандидатами, включеними до загальнодержавного списку. Кандидати, включені до загальнодержавного списку, отримують мандати у порядку черговості, встановленому партією при висуванні кандидатів, за виключенням кандидатів, визнаних обраними у регіональних виборчих округах.

Проект 7366-4 від 22.12.2017 (Пастух Т. Т.) про вибори народних депутатів України (на засадах пропорційної системи з відкритими виборчими списками).

Альтернативний попереднім. Від проекту 7366-3 відрізняється деякими технічними деталями, зокрема до розподілу мандатів пропонується допустити партії, які отримали на свою підтримку у межах загальнодержавного виборчого округу не менше п’яти (у проекті 7366-3 було трьох) відсотків дійсних голосів виборців, та підвищеною увагою до інформаційного забезпечення виборчого процесу.

Проект 7366-5 від 22.12.2017 (Каплін С. М.) про вибори народних депутатів України.

Альтернативний попереднім. Авторська назва проекту (ймовірно, виправлена у момент реєстрації) – «Про справедливі вибори народних депутатів України». Проектом, як і в інших альтернативних проектах, передбачається, що вибори народних депутатів здійснюватимуться на засадах пропорційної системи з обранням депутатів у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі за загальнодержавними та регіональними виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій і виборчих блоків політичних партій із обов’язковим оприлюдненням списків у офіційних друкованих засобах масової інформації. В пояснювальній записці акцентується увага лише на скасуванні грошової застави, що, на думку ініціатора проекту, «на усіх виборах слугувала перешкодою для участі партій, які не фінансуються різними олігархічними групами».

Проект 7424 від 20.12.2017 (Немировський А. В.) про внесення змін до статті 283 Сімейного кодексу України.

Пропонується норму названої статті про те, що на усиновлення дитини іноземцем потрібна згода центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, доповнити такими положеннями. Для надання згоди на усиновлення дитини іноземцю при центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей, утворюється постійно діюча міжвідомча комісія з питань міжнародного усиновлення, положення та склад якої затверджується цим органом. Інформаційне, організаційне, матеріальне та інше забезпечення діяльності цієї міжвідомчої комісії здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері усиновлення та захисту прав дітей.

Проект 7431 від 21.12.2017 (Богомолець О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності превентивних антикорупційних механізмів.

Пропонується у Законі України «Про запобігання корупції» запровадити поняття «обставин, які є несумісними з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування (обставин несумісності)», до яких віднести наявність непогашеної чи не знятої в установленому законом порядку судимості за корупційний злочин члена сім’ї особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. В ряді положень цього закону наявність обставин несумісності фактично прирівнюється за правовими наслідками до конфлікту інтересів і, зокрема, унеможливлює зайняття посад, пов’язаних з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, особами, чиї родичі мають непогашену або не зняту судимість за вчинення корупційного злочину. Водночас у Кодексі законів про працю України до додаткових підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників (стаття 41) віднести «наявність обставин, які згідно з Законом України "Про запобігання корупції" є несумісними з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування». Також у Кримінальному процесуальному кодексі України пропонується встановити, що до осіб, що вчинили корупційні злочини, застосовуватиметься єдиний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З ініціативою, яка фактично встановлює відповідальність (звільнення з роботи тощо) членів сім’ї корупціонера незалежно від власної вини, важко погодитися. З принципових позицій, як вже не раз зазначалося у наших оглядах, не можна погодитися і з перетворенням запобіжного заходу у різновид досудового кримінального покарання.

Права громадян та їх об’єднань

Проект 7429 від 21.12.2017 (Денісова Л. Л.) про внесення зміни до статті 115 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення дострокової пенсії за віком членам сімей осіб, які загинули (померли) внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі в Революції Гідності.

Пропонується надати право на призначення дострокової пенсії за віком дружинам (чоловікам), якщо вони не взяли повторний шлюб, дітям, які стали інвалідами до досягнення повноліття, і батькам, яким надано статус особи, на  яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до абзацу чотирнадцятого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону – після досягнення чоловіками 55 років, жінками – 50 років та за наявності страхового  стажу  не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 7412 від 18.12.2017 (Каплін С. М.) про внесення змін до статті 341 Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за захоплення та знищення будівель та споруд, що забезпечують діяльність об’єднань громадян, зокрема, професійних спілок, їх об’єднань та/або організацій профспілок).

Пропонується закріпити норму про те, що кримінально караним є «захоплення будівель чи споруд, що забезпечують діяльність об’єднань громадян, зокрема, професійних спілок, їх об’єднань та/або організацій профспілок з метою незаконного користування ними або перешкоджання нормальній роботі підприємств, установ, організацій». Слід зазначити, що покарання за такі дії запропоноване навіть тяжче, ніж за захоплення будівель чи споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади чи органів місцевого самоврядування: «обмеження волі на строк до семи років або позбавлення волі на той самий строк», тоді як чинна норма щодо будівель органів державної влади – до 5 років.

Як сама ідея, так і ініціативи щодо тяжкості покарання, видаються вельми перебільшеними. Більше того, з огляду на події Революції Гідності 2013–2014 рр., проект лишає по собі вкрай неприємний присмак реакційності (у стилі сумної слави «диктаторських законів»).

Проект 7413 від 19.12.2017(Ляшко О. В.) про внесення змін до статті 263 Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вибухових речовин або вибухових пристроїв).

Проект на ту саму тему, що і відкликаний 28.11.2017 проект 7331 від 22.11.2017 (Ляшко О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо посилення відповідальності за носіння, зберігання, придбання, передачу чи збут вогнепальної зброї (див. Бюлетень № 152). Загалом пропонується спростити чинні норми частин першої і другої чинної редакції (які стають відповідно 1 і 4) без зміни санкцій (що передбачалося проектом 7331), натомість додати нові частини два та три такого змісту: «Носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вибухових речовин (крім пороху та капсулів, що використовуються для спорядження боєприпасів) або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу – караються позбавленням волі на строк від семи до дев’яти років» та «Використання зброї, вибухових речовин або вибухових пристроїв, набутих без передбаченого законом дозволу, як знаряддя вчинення злочину, відповідальність за який передбачена статтями 110, 112, 113, 115, 121, 122, 129, 146, 147, 187, 189, 194, 257, 258, 258-3, 260, 261, 294, 241, 342, 345, 345-1, 346, 347, 347-1, 348, 348-1, 349, 349-1, 350, 352, 377, 378, 379, 398, 399, 400 цього Кодексу – карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років». Тобто носіння або зберігання вибухових речовин визнається тяжчим злочином ніж використання таких речовин для скоєння злочину!

З огляду на наведене, проект потребує суттєвого доопрацювання.

Проекти 7414, 7415 та 7416 від 19.12.2017 (Власенко С. В.) про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України (щодо удосконалення механізмів судового розгляду), про внесення змін до Господарського кодексу України (щодо удосконалення механізмів судового розгляду) та про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України (щодо удосконалення механізмів судового розгляду).

Усі три проекти спрямовані на внесення змін до нових редакцій названих кодексів, які були запроваджені Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року. Проекти є досить суттєвими і вносять від 16 до 30 сторінок правок в кожний з кодексів. З огляду на те, що будь-які результати реформи ще не можна оцінити з точки зору практики, ці ініціативи є спробою переглянути попереднє рішення парламенту.

Проект 7421 від 20.12.2017 (Дерев’янко Ю. Б.) про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо забезпечення незалежності суддів.

Пропонується визначити, що у разі будь-якого втручання у здійснення правосуддя суддя зобов’язаний невідкладно розмістити повідомлення про це в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а також повідомити Вищу раду правосуддя та Генерального прокурора. Відповідно закріплюється, що істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнане неповідомлення або невчасне повідомлення суддею Вищої ради правосуддя та Генерального прокурора про випадок втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя, у тому числі про звернення до нього учасників судового процесу чи інших осіб, включаючи осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з приводу конкретних справ, що перебувають у провадженні судді, якщо таке звернення здійснено в інший, ніж передбачено процесуальним законодавством спосіб, а також якщо суддя не розмістив або невчасно розмістив повідомлення про втручання у здійснення правосуддя в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі відразу після того, як йому стало відомо про такий випадок. Також «істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов’язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді» пропонується визнати неподання суддею без поважних причин більше п’яти щоденних звітів судді в Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. Очікується, що прийняття проекту сприятиме посиленню незалежності суддів від «телефонного права», приведенню законодавства України до стандартів ЄС, що сприятиме становленню України як справжньої правової європейської держави, а також забезпечить підвищення рівня довіри громадян до судової гілки влади.

Ініціатива цікава, але видається доволі сумнівною в аспекті можливості її реалізувати. Зокрема навряд чи її застосування буде актуальним у випадку, коли на суддю чиниться тиск з погрозами його життю чи життю його рідних.

Проект 7432 від 21.12.2017 (Ємець Л. О.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо посилення відповідальності за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції та за проїзд на заборонний сигнал світлофора).

Пропонується впровадити таке покарання як довічне позбавлення права керування транспортними засобами та посилити відповідальність за проїзд на заборонний сигнал світлофора та керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння. Зокрема, пропонується установити, що проїзд на заборонний сигнал світлофора тягне за собою накладення покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та позбавлення права керування транспортними засобами на строк десять років. А у разі, якщо таке порушення вчинене особою яка двічі піддавалася адміністративному стягненню за таке саме правопорушення – накладення штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та позбавлення права керування транспортними засобами довічно. Також довічне позбавлення права керування транспортними засобами пропонується установити за порушення передбачене частинами першою (керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції) та другою (ті самі дії, вчинені особами, які не мають права керування транспортними засобами) статті 130. Натомість чинні частини друга і третя статті 130 вилучаються.

Сама ідея запровадження довічного позбавлення права керування транспортними засобами видається слушною. Однак слід було б мабуть почати з більш суттєвих порушень, зокрема передбачених кримінальним, а не адміністративним законодавством. Крім того, видається логічнішим реалізувати такі ініціативи не окремими змінами, а загалом реформувати систему покарань за ДТП. Оскільки за таких пропозицій відкривається простір для корупції з метою перекваліфікації дій порушника можливо і на більш тяжчі, які однак не матимуть настільки жорстких санкцій.

Проект 7440 від 22.12.2017 (Президент України) про Вищий антикорупційний суд.

Давно очікуваний і широко розрекламований президентський проект. Суттєвою, якщо не найсуттєвішою, підставою створення Вищого антикорупційного суду (далі – ВАС) в пояснювальній записці названо міжнародні зобов’язання України. ВАС пропонується визначити як постійно діючий вищий спеціалізований суд у системі судоустрою України, завданням якого є здійснення правосуддя відповідно до визначених законом засад та процедур судочинства з метою захисту особи, суспільства та держави від корупційних і пов’язаних із ними злочинів та судового контролю за досудовим розслідуванням цих злочинів. ВАС має розглядати кримінальні провадження, пов’язані із вчиненням правопорушень, які містять корупційну складову, а саме: корупційні та пов’язані із корупцією злочини, якщо розмір предмета злочину (предметів злочинів) або завданої ним (ними) шкоди в 500 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на час вчинення злочину (злочинів). Проект доволі великий за обсягом і передбачає ряд цікавих положень щодо порядку зайняття посади судді ВАС, особливостей статусу суддів ВАС, особливостей забезпечення ВАС тощо. Через обмеженість обсягу цього огляду звернемо увагу лише на таку особливість, що Громадська рада доброчесності, що утворена і здійснює діяльність відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не залучається до встановлення відповідності кандидатів на посади суддів ВАС антикорупційного суду передбаченим законом критеріям для цілей кваліфікаційного оцінювання. Натомість великі повноваження покладаються на Громадську раду міжнародних експертів.

З проектом пов’язані великі соціальні очікування (на нашу думку, помітно перебільшені). З суто юридичного боку потреба у створенні такого окремого органу є питанням доволі дискусійним.

Проект 7441 від 22.12.2017 (Президент України) про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв’язку з прийняттям Закону України «Про Вищий антикорупційний суд».

Проект поданий в одному пакеті з попереднім. Виокремлення його зумовлено тим, що згідно із Законом України «Про судоустрій і статус суддів» зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4). Запропоновані зміни передбачають, зокрема, деталізацію регулювання питань діяльності палат вищих спеціалізованих судів, закріплення певної інституційної автономності апеляційної палати вищого спеціалізованого суду. Також пропонується визначення вищих спеціалізованих судів головними розпорядниками коштів Державного бюджету України, визначення окремим рядком видатків на утримання апеляційної палати вищого спеціалізованого суду у Державному бюджеті України, деякі інші уточнення.

Культура та освіта

Проект Постанови 7417 від 19.12.2017 (Мусій О. С.) про відзначення 100-річчя від дня народження Олеся Терентійовича Гончара (3 квітня 2018 року).

3 квітня 2018 року виповнюється 100 років від дня народження видатного українського письменника, дійсного члена НАН України, громадського діяча Олеся Терентійовича Гончара (1918–1995). Відзначаючи вагомий внесок Олеся Гончара в розвиток української культури та державності, пропонується урочисто відзначити на державному рівні названий ювілей. У плані заходів рекомендується, зокрема, передбачити: створення Літературного музею Олеся Гончара у приміщенні Київського національного університету імені Тараса Шевченка або Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова; завершити видання повного зібрання творів Олеся Гончара в 12 томах (дві книжки 9 тому і три книжки «Щоденників»); проведення міжнародної наукової і всеукраїнської науково-практичної конференцій у вищих навчальних закладах України з публікаціями їхніх матеріалів; проведення літературно-мистецького свята в Кобеляцькому районі Полтавської області; перевидання книги дружини письменника Валентини Гончар «Я повен любові», книги Миколи Степаненка «Духовний посил Олеся Гончара».

Питання сільського господарства та земельних справ

Проект 7363-1 від 18.12.2017 (Ляшко О. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо стимулювання створення та діяльності дрібних фермерських господарств і деконцентрації повноважень у сфері земельних відносин.

Альтернативний проекту 7363 від 06.12.2017 (Президент України) про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо стимулювання створення та діяльності дрібних фермерських господарств і деконцентрації повноважень у сфері земельних відносин (див. Бюлетень № 154).

Проект має такий же великий обсяг, що й основний (84 сторінки). Водночас, як зазначає ГНЕУ, більшість ініціатив цих проектів є спільними. Проекти 7363 і 7363-1 були оперативно (вже 20.12.2017) розглянуті профільним Комітетом з питань податкової та митної політики і за його висновком пропонується прийняти за основу президентський проект. Хоча ГНЕУ схилялася більше до альтернативного 7363-1.

Проект 7363-2 від 20.12.2017 (Івченко В. Є.) про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо стимулювання створення сімейних фермерських господарств та розвитку сільськогосподарських кооперативів, децентралізації повноважень та припинення корупційних зловживань у сфері земельних відносин, посилення державного контролю за використанням і охороною земель та запобігання рейдерству.

Альтернативний названим вище. Слід зазначити, що цей проект наразі не розглядався ні ГНЕУ, ні Комітетом з питань податкової та митної політики, який, як зазначалося, вже рекомендував прийняти за основу президентський проект. Проект 7363-2 є ще більш монументальним – 121 сторінка змін. Зазначимо також, що проект включив в себе і положення більш ранніх ініціатив від цих же суб’єктів внесення, зокрема проекту 6490 від 24.05.2017 (Івченко В. Є.) про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств (див. Бюлетень № 126), який в свою чергу є розширеною версією двох редакцій (від 14.04.2016 та від 18.05. 2016) проекту 4438 від 14.04.2016 (Івченко В. Є.) про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств) (див. Бюлетень № 69).

Враховуючи еволюційний шлях пропонованих змін, бажано було б, щоб профільний Комітет з питань податкової та митної політики і його врахував при своєму рішенні, щонайменше в частині використання наробок для доопрацювання президентського проекту при підготовці до другого читання.

Проекти з інших питань

Проект 7408 від 18.12.2017 (Шахов С. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо недопущення відключення від теплопостачання об’єктів соціальної інфраструктури.

Проект є дещо «типовим», оскільки подібні проекти вносяться на початку опалювального сезону щорічно. Крім того, це питання є одним з наріжних у проектах щодо впорядкування газо-, тепло- та енергопостачання населенню. У Законі України «Про теплопостачання» пропонується установити, що теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право безперебійно отримувати у необхідному обсязі газ, якщо організація є постачальником послуг для об’єктів соціальної інфраструктури, таких як: заклади освіти; заклади охорони здоров’я. Одночасно цим же організаціям забороняється обмежувати або припиняти постачання теплової енергії названим об’єктам соціальної інфраструктури. Названі положення редакційно відмінно, але так само по суті дублюються у Законі України «Про ринок природного газу».

Проект 7427 від 21.12.2017 (Іоффе Ю. Я.) про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування постачання природного газу побутовим споживачам.

Проект є одночасно альтернативним і попередньому проекту і нещодавно внесеному проекту  5722-д від 14.12.2017 (Домбровський О. Г.) про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу (див. Бюлетень № 155).

У Законі України «Про ринок природного газу» пропонується установити, що постачання природного газу виробникам теплової енергії не може бути припинено в опалювальний період. Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності індивідуального вузла обліку природного газу (лічильника газу). Побутові споживачі у разі відсутності приладів індивідуального обліку природного газу (лічильника газу) споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у частині першій статті 2 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу». Відповідно у Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» пропонується внести ряд змін. Зокрема уточнити, що постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку тільки для приготування їжі – з 1 січня 2020 року (в чинному законі – 2018 р.). Також зазначається, що з метою забезпечення комерційного обліку природного газу, суб’єкти господарювання, що здійснюють розподіл (постачання) природного газу на відповідній території, забезпечують встановлення побутовим споживачам індивідуальних лічильників газу. У разі якщо багатоквартирні будинки обладнані загальнобудинковими вузлами обліку природного газу, такі лічильники не можуть використовуватися для комерційного обліку природного газу. Введення в експлуатацію новозбудованих та/або реконструйованих багатоквартирних жилих будинків здійснюється лише за наявності індивідуальних лічильників газу (це положення спільне для багатьох останніх проектів і для 5722-д також). Встановлення індивідуальних лічильників природного газу може здійснюватися на умовах співфінансування побутових споживачів та суб’єктів господарювання, що здійснюють розподіл (постачання) природного газу на відповідній території, за рахунок тарифу на розподіл (постачання) природного газу. В такому разі, суб’єкти господарювання зобов’язані повідомити побутових споживачів у будинку про умови та вартість (яка не може бути більшою від середньо ринкової вартості) встановлення індивідуальних лічильників таким споживачам шляхом розміщення оголошення. У разі прийняття умов встановлення лічильників від суб’єкта господарювання, що здійснює розподіл (постачання) природного газу на відповідній території, побутові споживачі повинні надати письмову згоду на таке встановлення. Суб’єкти господарювання не мають права відмовити малозабезпеченим категоріям громадян (отримувачам субсидій та інших соціальних виплат) у встановленні індивідуальних лічильників природного газу на умовах розтермінування оплати терміном до 3 років (ці положення, особливо останнє, теж загалом повторюють проект 5772-д). Також уточнюється положення про те, що у разі  невстановлення побутовим споживачам у строки,  зазначені у цьому підпункті, індивідуальних лічильників газу з вини суб’єктів  господарювання,  що здійснюють  розподіл  (постачання) природного  газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення індивідуальних лічильників газу здійснюється за нормами споживання,  встановленими  Кабінетом Міністрів України.

Проект видається достатньо збалансованим. Втім, і він потребує ретельної уваги з боку спеціалістів.

Проект 7430 від 21.12.2017 (Кірш О. В.) про франчайзинг.

Франчайзинг визначається у проекті як підприємницька діяльність, за якою на договірній основі одна сторона (правоволоділець) зобов’язується передати іншій стороні (користувачеві) за винагороду на визначений строк до 3 років комплекс  виключних прав на використання (з обов’язковою поміткою «на умовах франчайзингу») знака для товарів і послуг, фірмового найменування, послуг, технологічного процесу і (або) спеціалізованого обладнання, комерційної інформації, що охороняється законом, а також інших  передбачених договором об’єктів виключних прав. Проект врегульовує основні положення щодо договорів франчайзингу. Втім, проект не містить пропозицій щодо внесення змін і уточнень до інших законодавчих актів, а рівно й посилань на них. Тому лишається незрозумілим, як мають між собою співвідноситися договори комерційної концесії та франчайзингу.

Проект загалом важливий і актуальний, але вбачається необхідним його доопрацювання з метою більш чіткої імплементації в законодавство України, зокрема усунення можливих суперечностей з нормами Цивільного кодексу України.

Проект 7435 від 22.12.2017 (Єднак О. В.) про Єдину інформаційну систему у сфері обігу деревини.

У преамбулі проекту зазначається, що він регулює правові та організаційні основи обігу та обліку деревини, що спрямовані на забезпечення системного контролю в сфері лісової та деревообробної промисловості, а також протидію обігу незаконно заготовленої деревини та незаконним рубкам. Єдиною інформаційною системою у сфері обігу деревини (далі – ЄІС «Обіг деревини») є автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система збирання, зберігання, захисту, обліку, оприлюднення інформації, що створена з метою забезпечення контролю за законністю операцій із необробленою деревиною, забезпечення її обліку та маркування. До складу ЄІС «Обіг деревини» входять: модуль єдиного електронного обліку необробленої деревини, модуль контролю за рухом необробленої деревини, модуль електронної системи декларування походження лісо- та пиломатеріалів. Єдина інформаційна система у сфері обігу необробленої деревини є загальнообов’язковою для використання всіма постійними лісокористувачами, та іншими суб’єктами господарювання, що здійснюють операції із необробленою деревиною, визначені цим законом. Доступ до ЄІС «Обіг деревини» здійснюється за допомогою мережі Інтернет. Дані з ЄІС «Обіг деревини» є офіційною інформацією. Інформація, внесена до ЄІС «Обіг деревини», підлягає невідкладному оприлюдненню як публічна інформація у формі відкритих даних на веб-сайті адміністратора ЄІС «Обіг деревини» із можливістю доступу до інформації за допомогою мережі Інтернет та мобільного додатка. Єдиний електронний облік необробленої деревини здійснюється в ЄІС «Обіг деревини» з обов’язковим внесенням інформації про: постійних лісокористувачів або власників лісів, що здійснюють заготівлю необробленої деревини; лісові ділянки, виділені для заготівлі необробленої деревини; спеціальні дозволи на заготівлю необробленої деревини; облік та маркування необробленої деревини; товарно-транспортні документи на транспортування необробленої деревини, із зазначенням обсягу, маркування, видового (породного) та сортиментного складу; транспортні засоби, якими здійснюється транспортування необробленої деревини. ЄІС «Обіг деревини» забезпечує моніторинг обігу необробленої деревини від місця заготівлі, продавця або місця перетину кордону імпортованою необробленою деревиною до покупця, в режимі реального часу із застосуванням мережі Інтернет та мобільного додатка. Транспортні засоби, що здійснюють перевезення необробленої деревини повинні бути обладнані системами навігаційного моніторингу руху та бути зареєстрованими в ЄІС «Обіг деревини». З метою запровадження цих ініціатив вносяться зміни Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» і трьох кодексів: лісового, про адміністративні правопорушення та кримінального. Зокрема, змінами до КУпАП пропонується доповнити кодекс трьома новими статтями: 68-1 «Порушення вимог щодо транспортування та обліку необробленої деревини», 68-2 «Порушення законодавства про обіг необробленої деревини» та 68-3 «Порушення вимог внесення інформації до ЄІС “Обіг деревини”». Також пропонується доповнити КК України новою статтею 246-1 «Незаконний обіг необробленої деревини», якою встановити відповідальність за «продаж або транспортування необробленої деревини, вартістю понад десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без проведення її обліку» та за «купівлю чи інше приймання необробленої деревини, що необлікована у встановленому порядку, або на яку відсутні документи, що підтверджують законність придбання чи транспортування необробленої деревини, вартістю понад двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».

Без сумніву цікава ініціатива, яка, однак, має бути досконало вивчена на предмет можливостей технічної реалізації. Крім того, в тексті проекту наявна певна термінологічна неоднозначність, якої слід уникати. Зокрема місцями незрозуміла різниця між формулами «Єдина інформаційна система у сфері обігу деревини» та «Єдина інформаційна система у сфері обігу необробленої деревини».

Проект 7436 від 22.12.2017 (Єднак О. В.) про внесення змін до Митного кодексу України щодо Єдиної інформаційної системи у сфері обігу деревини.

Проект спрямований на впровадження попереднього проекту. Зокрема, пропонується установити, що переміщення або дії, спрямовані на переміщення лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів через митний кордон України з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом або шляхом внесення недостовірних даних до електронної декларації про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, мають наслідком накладення штрафу в розмірі 300 відсотків вартості товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил з конфіскацією цих товарів, а також товарів, транспортних засобів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для переміщення товарів – безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Проект 7437 від 22.12.2017 (Одарченко Ю. В.) про внесення змін до Закону України «Про ринок електричної енергії України» щодо порядку запровадження тимчасових державних адміністрацій на підприємствах, що здійснюють постачання електричної енергії.

До повноважень Кабінету Міністрів України у сфері електроенергетики пропонується віднести прийняття рішення про запровадження та припинення діяльності тимчасової державної адміністрації на підприємствах-постачальниках електричної енергії, контроль її діяльність, а до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії – здійснення функції контролю за тимчасовою державною адміністрацією у порядку, визначеному цим Законом. Відповідно названий закон пропонується доповнити новим Розділом ХІІІ-1 «Тимчасова державна адміністрація» у складі восьми статей: 65-1 «Порядок запровадження тимчасової державної адміністрації», 65-2 «Склад тимчасової державної адміністрації», 65-3 «Наслідки призначення тимчасової державної адміністрації», 65-4 «Права та обов’язки тимчасового адміністратора», 65-5 «Запобігання зловживанню майном та коштами електропостачальника до моменту призначення тимчасового державного адміністратора», 65-6 «Контроль за діяльністю тимчасової державної адміністрації», 65-7 «Гарантії права власності у період діяльності тимчасового державного адміністратора» та 65-8 «Застосування тимчасової державної адміністрації на підприємствах-операторах розподілу». Зазначається, що Тимчасова державна адміністрація запроваджується на підприємствах-електропостачальниках на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України у таких випадках: 1) вчинення електропостачальником дій, що ставить під загрозу стабільність об’єднаної енергетичної системи України; 2) порушення електропостачальником вимог цього закону щодо надання універсальної послуги; 3) відмова електропостачальника, який визначений відповідно до цього Закону постачальником «останньої надії», від надання послуги споживачу, який має право на отримання такої послуги відповідно до статті 64 цього Закону; 4) суттєве погіршення фінансового стану електропостачальника, у тому числі у випадках суттєвого збільшення кредитних зобов’язань або виникнення простроченої кредиторської заборгованості перед фінансовими установами; 5) вчинення електропостачальником дій, що перешкоджають розвитку альтернативної енергетики в Україні; 6) порушення провадження у справі про банкрутство електропостачальника; 7) необґрунтованої відмови у наданні на законну вимогу Регулятора документів чи інформації, передбачених законом; 8) порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів; 9) в умовах надзвичайного або воєнного стану.

Проект потребує великої увагу з боку спеціалістів.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори