пошук  
версія для друку
13.02.2018 | Наталія Охотнікова

Зрада відміняється, або Три міфи про рішення ЄСПЛ стосовно виплати пенсій на Донбасі

   

Не минуло й дня з моменту оприлюднення рішення Європейського Суду з прав людини «Цезар та інші проти України», а воно вже поросло міфами та узагальненнями щодо того, що ж насправді хотів сказати ЄСПЛ. Пропонуємо Вашій увазі короткі спростування того, що встигли випустити у ефір «диванні» спеціалісти та заангажовані коментатори.

Міф перший. ЄСПЛ дозволив українській владі не платити пенсії жителям окупованого Донбасу.
Ні, це не так. Рішення ЄСПЛ «Цезар та інші проти України» стосувалося лише сімох конкретних пенсіонерів з Донецьку, які заявляли про те, що не мали можливості отримувати пенсії у період з 2014 до 2015 року, оскільки з різних причин не могли виїхати на підконтрольну Україні територію.
ЄСПЛ вказав, що на окупованих територіях Донецької та Луганської областей Україна не здійснює ефективного контролю, а тому українські суди у 2014 році і припинили там свою роботу. Рішення ЄСПЛ не стосується відмови від системи соціальних гарантій для громадян України, які з різних причин залишилися проживати на території так званих "ЛДНР". Більше того, частина з семи Заявників таки змогли переоформити належні їм пенсійні виплати у 2015 році.
Європейський суд лише вказав на те, що перш ніж подавати скаргу до ЄСПЛ одразу після зупинення виплати пенсій, заявники мали звернутися до судів відповідної юрисдикції на підконтрольній Україні території, і вже якщо ті б відмовили у захисті порушеного права – то лише тоді скарга мала бути направлена до Європейського Суду.


Міф другий. ЄСПЛ склав з України всю відповідальність за те, що відбувається на тимчасово окупованій території.
Wishful thinking - Не так сталося, як гадалося! (англ.).
Ні, незважаючи на декларації Уряду про односторонній відступ від зобов’язань за деякими статтями Конвенції, та на невпинну роботу команди Урядового Уповноваженого з питань ЄСПЛ Івана Ліщини, Суд ще не розглядав по суті питання відповідальності обидвох держав – України та Росії – за дотримання прав, передбачених Конвенцією, на Сході України та у Криму. Нам здається, що Суд спочатку розгляне одну або всі п’ять міждержавних скарг «Україна проти Росії», підготовані Урядом, визначить у рамках даного розгляду межі відповідальності кожної з держав, а вже потім приступить до розгляду скарг індивідуальних.

Міф третій. Тепер немає сенсу звертатися до ЄСПЛ, якщо мої права на виплату пенсій, соціальних пільг, заробітної плати та всього, що є майном у розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, порушені.
Сенс звертатися до Європейського суду є завжди. Однак не треба розглядати його як «четверту гілку судової влади» або арбітра між громадянином та державою. Європейський Суд – орган субсидіарний, це термометр, який вимірює, чи втручання чи обмеження права громадянина з боку держави було пропорційним, а якщо ні – то чи спромоглася держава забезпечити справедливий судовий розгляд скарг потерпілої особи. Якщо ні – Європейським судом з вирогідністю у 99% випадків буде винесено рішення на користь заявника. Однак оскільки ЄСПЛ став заручником свого успіху, з кожним роком він робить жорсткішими формальні підстави для звернення. Одним з трьох наріжних каменів (наявність порушеного права у Конвенції, вичерпання національних механізмів, строк звернення) є як раз та помилка, якої припустились заявники на чолі з пані Цезар. Пенсіонери не зверталися до українських судів, а одразу поскаржились до ЄСПЛ. Що і спричинило швидкий розгляд та рішення не на їх користь.

Отже, «зрада» відміняється. Очікуємо наступних змістовних рішень ЄСПЛ з «донбаських» питань, де заявники були більш уважними та дотримались всіх формальних вимог до подання такого складного документу, як заява до Європейського Суду.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори