пошук  
Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
версія для друку
28.02.2018 | Ігор Усенко, Євген Ромінський
Політика і права людини

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 159 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 15.01.2018 – 19.01.2018

   

Надійшло 47 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 16 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням депутатської робочої групи, ініціативою відставки міністра, зі звільненням суддів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект 7487 від 15.01.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо участі України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Йдеться про зміни в Законах України «Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав» і «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки», відповідно до яких  стане можливим залучати до участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки в складі національного персоналу або національного контингенту осіб начальницького і рядового складу Національної гвардії України. Така можливість загалом вже передбачена частиною 4 статті 2 Закону України «Про Національну гвардію України» і проект усуває відповідну законодавчу колізію. Ініціатори проекту у пояснювальній записці наголошують, що такі зміни потрібні насамперед для участі підрозділів НГ України у міжнародних навчання  за межами України.

Тим не менш, як видається, ініціатива, що полегшує використання підрозділів НГ України за межами держави, не зовсім відповідає основному призначенню НГ і має бути сформульована не так широко, передбачати певні обмеження щодо такого використання.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект Постанови 7492 від 17.01.2018 (Немировський А. В.) про деякі питання пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

В проекті постанови містяться вимоги до Кабінету Міністрів України забезпечити: 1) невідкладне набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; 2) перерахунок раніше призначених пенсій пенсіонерам органів внутрішніх справ з 1 січня 2016 року з урахування постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»; 3) перерахунок раніше призначених пенсій пенсіонерам Державної кримінально-виконавчої служби з 01 січня 2017 року з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1036 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294»; 4) перерахунок раніше призначених пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з урахуванням згаданої постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року; а також у разі необхідності внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до Державного бюджету України на 2018 рік в частині збільшення видатків на фінансове забезпечення виплат пенсій.

Хоча проект і має нагальне соціальне значення, він є прикладом неприйнятного способу керівництва парламентом урядом, який полягає не у встановленні законодавчих вимог, а у «ручному керуванні» шляхом вказівок.

Проект Постанови 7505 від 18.01.2018 (Третьяков О. Ю.) про Звернення Верховної Ради України до Кабінету Міністрів України щодо створення Міністерства України у справах ветеранів центрального органу виконавчої влади для забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері соціального захисту ветеранів війни.

У проекті пропонується зазначити таке. Сьогодні одним з основних завдань держави є формування чіткої державної стратегії подолання короткострокових і довгострокових наслідків військової агресії проти України, в тому числі створенням ефективної системи соціального захисту ветеранів війни. Протягом трьох останніх років Парламент адаптував законодавство у сфері соціального захисту учасників антитерористичної операції та членів сімей загиблих учасників антитерористичної операції до реалій військової агресії проти України та її наслідків. З цією метою за період VIII скликання Парламентом ухвалено 32 закони. Проте, розгалужена система органів державної влади, які опікується цими питаннями (більше 20 міністерств, відомств, а також органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади), призводить до бюрократичного хаосу та перешкоджає своєчасному та повному вирішенню важливих для учасників антитерористичної операції соціальних питань. Рекомендаціями парламентських слухань на тему «Державні гарантії соціального захисту учасників антитерористичної операції, Революції Гідності та членів їхніх родин: стан і перспективи», схваленими Постановою  Верховної Ради України від 9 лютого 2017 року № 1843-VIII, Кабінету Міністрів України рекомендовано опрацювати питання щодо утворення Міністерства України у справах ветеранів. Однак, Кабінет Міністрів України, підтримуючи зазначену ідею, не вжив жодних заходів щодо утворення Міністерства України у справах ветеранів. З метою створення ефективної системи соціального захисту ветеранів війни, враховуючи міжнародний досвід у цій сфері, Верховна Рада України постановляє звернутися до Кабінету Міністрів України з вимогою створити на базі Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції Міністерство України у справах ветеранів – центральний орган виконавчої влади для забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері соціального захисту ветеранів війни.

Про цей проект можна сказати те саме, що й про попередній.

Проект 7511 від 19.01.2018 (Івченко В. Є.) про внесення змін до Земельного кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гарантій реалізації учасниками бойових дій та осіб, прирівняних до них, в тому числі учасниками антитерористичної операції, Революції Гідності та їх сім’ями пільг на одержання земельних ділянок, а також припинення корупційних зловживань у сфері розпорядження землями державної та комунальної власності

Пропонується ряд різносторонніх ініціатив. Зокрема, установити, що зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих безоплатно у приватну власність із земель державної чи комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, садівництва, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, протягом 7 років з дня державної реєстрації права власності на них, не допускається. Також протягом 7 років з дня державної реєстрації права власності на земельні ділянки, надані громадянам України із земель державної чи комунальної власності, не допускається передача таких земельних ділянок у користування третім особам на будь-яких правах (крім встановлення земельних сервітутів), а також їх купівля-продаж або іншим способом відчуження (крім передачі в порядку спадкування, відчуження для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону). Громадяни, які отримали грошову компенсацію відповідно до статті 16-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вважаються такими, що скористалися правом на безоплатне одержання земельних ділянок у власність в межах норм, встановлених Земельним кодексом України за відповідними видами використання. Серед інших пропонованих змін слід назвати закріплення виключного списку осіб, які мають право на безоплатне одержання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації, а саме: працівники державних і комунальних закладів культури, педагогічні, медичні і фармацевтичні працівники, які працюють у сільській місцевості, працівники наукових установ, розташованих у сільській місцевості, пенсіонери, які раніше працювали в державних та комунальних закладах культури, закладах освіти сфери культури, медичними, фармацевтичними, педагогічними працівниками у таких населених пунктах і проживають у них, а також громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесені до категорії 1; особи, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особи, визначені пунктами 10-14 частини другої статті 7, пунктом 13 статті 9, абзацами 4-8, 14 пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; громадяни, яким земельні ділянки були передані у користування до набрання чинності цим Кодексом; громадяни, яким належить право власності на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці. З числа менш глобальних змін слід назвати, наприклад, визначення граничного розміру земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, яка не може перевищувати 0,6 гектара.

Проект передбачає ряд доволі значних змін і уточнень і в зв’язку з цим вимагає ретельної уваги спеціалістів з огляду на можливе обмеження прав третіх осіб (зокрема не до кінця зрозуміла ситуація у разі смерті власника у визначений семирічний строк обмеження переходу права власності).

Відносини між владними суб’єктами

Проект 7493 від 17.01.2018 (Шахов С. В.) про внесення змін до Закону України «Про місцеві вибори» (щодо створення на законодавчому рівні кваліфікаційних вимог до кандидата в депутати місцевої ради).

Пропонується установити, що для кандидатів в депутати встановлюється обов’язок знання Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Відповідно, зазначається, що кандидат в депутати зобов’язаний пройти тестування на знання Конституції та названих законів. Тестування має проводитися відповідною територіальною виборчою комісією у порядку, встановленому Міністерством юстиції України та Центральною виборчою комісією.

Як видається, сама ідея наявності певних кваліфікаційних вимог до кандидатів у депутати є спробою повернути виборчі цензи та посилити обмеження для представлення інтересів суспільства. Реалізація цієї ідеї створює поживний грунт для різного роду зловживань (навіть, якщо автоматизувати процес тестування). Крім того, суто формально такі вимоги можуть бути встановлені лише Конституцією України.

Права громадян та їх об’єднань

Проект 7512 від 19.01.2018 (Івченко В. Є.) про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (щодо забезпечення діяльності професійних спілок).

Фактично альтернативний проекту 5620 від 28.12.2016 (Білецький А. Є.) про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (щодо вдосконалення порядку державної реєстрації громадських об’єднань та їх відокремлених підрозділів) (див. Бюлетень № 106).

Як зазначається у пояснювальній записці, проект розроблений з метою усунення колізії норм права та вдосконалення положень законодавства щодо державної реєстрації професійних спілок, їх організацій та об’єднань. Зокрема, передбачається уточнення відомостей, які містяться у державному реєстрі, при реєстрації створення, зміни відомостей про професійні спілки, їх організації та об’єднання профспілок, скасування нотаріального посвідчення справжності підписів на рішеннях, які подаються ними для державної реєстрації змін до відомостей про профспілки, спрощення процедури реєстрації організацій профспілок без статусу юридичної особи. Серед конкретних змін слід назвати вказівку на те, що у разі заснування професійної спілки, їх організацій, об’єднань профспілок до Єдиного державного реєстру, окрім інших відомостей про юридичну особу, вносяться і списки (прізвище, ім’я, по батькові) учасників з’їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів профспілки. Також пропонується доповнити названий Закон новою статтею 19-1 «Документи, що подаються заявником для державної реєстрації організації профспілки, що не має статусу юридичної особи», якою передбачити, що державна реєстрація організації профспілки, що не має статусу юридичної особи, здійснюється шляхом повідомлення про її  утворення. Для повідомлення про утворення організації профспілки, що не має статусу юридичної особи, подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію; 2) примірник оригіналу рішення про утворення організації профспілки; 3) повідомлення про належність до відповідної профспілки, із зазначенням її найменування, ідентифікаційного коду та місцезнаходження; 4) відомості про керівника організації профспілки (прізвище, ім’я, по батькові, контактний номер телефону та інші засоби зв’язку). Для державної реєстрації змін до відомостей про організацію профспілки, що не має статусу юридичної особи, що містяться у Єдиному державному реєстрі, подаються: 1) заява про державну реєстрацію; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління організації профспілки, що не має статусу юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру. Для державної реєстрації припинення організації профспілки, що не має статусу юридичної особи, подається лише примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління організації профспілки, що не має статусу юридичної особи, про його саморозпуск.

Самі ініціативи не викликають принципових заперечень, однак ідея доповнити Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» спеціальною статтею виключно щодо документів, які подають профспілки, видається такою, що не відповідає структурі закону і його логіці. Подібна ініціатива може відкрити вікно для того, щоб індивідуальні умови реєстрації пропонувалися для кожного виду організацій.

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 7494 від 17.01.2018 (Алексєєв І. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання кримінальних покарань та організаційно-правового забезпечення діяльності органу пробації.

Пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального, Кримінально-виконавчого та Кримінального процесуального кодексів України. Загалом зміни доволі різносторонні, від збільшення максимального рівня годин громадських робіт з 4 до 8 на день і до надання права подання апеляційної скарги представнику персоналу органу пробації, за клопотанням чи поданням якого вирішувалося питання або який брав участь у розгляді відповідного питання в суді. З числа найважливіших змін слід назвати ініціативу доповнення КУпАП новою статтею 188-50 «Невиконання законних вимог уповноваженого органу з питань пробації», якою встановлюється відповідальність за «невиконання законних вимог уповноваженого органу з питань пробації суб’єктом пробації», «невиконання законних вимог уповноваженого органу з питань пробації власником підприємства, установи, організації або посадовою особою уповноваженого ним органу, за місцем відбування покарання чи роботи засудженого, а також посадовою особою органу, який має право анулювати дозвіл на заняття певними видами діяльності» та «ненадання або несвоєчасне надання інформації, необхідної для виконання покладених на уповноважений орган з питань пробації завдань». Дуже неоднозначною є ініціатива доповнити статтю 35 КВК України положенням про те, що у разі зникнення особи, засудженої до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, з місця проживання, вона оголошується у розшук органами Національної поліції за поданням уповноваженого органу з питань пробації. У разі неможливості у шестимісячний строк встановити місцезнаходження особи, засудженої до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, органи Національної поліції за поданням уповноваженого органу з питань пробації вирішують питання про притягнення її до кримінальної відповідальності за статтею 389 КК України. Засуджений до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, стосовно якого оголошено розшук, затримується і конвоюється органом Національної поліції у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством. Як видається такі, дії є зайвими щодо особи, яка отримала такий вид покарання.

Проект видається досить неоднозначним. У питанні термінологічних змін та розширення прав органів пробації він не викликає суттєвих заперечень, однак ініціатива дозволити виконання громадських осіб до 8 годин в день, а рівно й наведений приклад із особливостями нагляду та розшуку осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю видаються цілковито невідповідними.

Проект 7496 від 17.01.2018 (Артюшенко І. А.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо кримінальної відповідальності за злочини проти основ національної безпеки).

Пропонується положення частини першої «дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій» та другої «публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій» статті 109 «Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади» поширити і на захоплення «владних повноважень органів місцевого самоврядування». Що таке «владні повноваження органів місцевого самоврядування» і яким чином їх можна захопити, в проекті не визначено.

Судячи з вкрай плутаної супровідної записки до проекту, він підготовлений як реакція на події в с. Наталівці Запорізького району Запорізької області, які вже майже рік привертають до себе увагу громадськості. Втім, проект більше породжує питання, ніж дає відповіді на них. У разі належної редакції сама ідея чіткого визначення, що таке є захоплення влади, зокрема і органів місцевого самоврядування, не викликає заперечення. Однак пропонована редакція видається неприйнятною.

Проект 7499 від 18.01.2018 (Чекіта Г. Л.) про внесення зміни до статті 368-2 Кримінального кодексу України з метою приведення її положень до вимог Конституції України.

Пропонувалося чинну диспозицію частини першої названої статті «набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі» замінити такою: «незаконне набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі».

Вже за тиждень, 29.01.2018, проект було відкликано.

Проект 7507 від 18.01.2018 (Лапін І. О.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо зміни територіальної підсудності в окремих кримінальних провадженнях в умовах агресії Російської Федерації). Проект є ідейно близьким до проекту 7296 від 16.11.2017 (Немиря Г. М. ) про внесення зміни до статті 32 Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей територіальної підсудності кримінальних правопорушень, вчинених в районах проведення антитерористичної операції, що нині перебуває на розгляді у профільному комітеті (див. Бюлетень № 151) та давнішого проекту 3536 від 26.11.2015 (Мосійчук І. В.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України стосовно місця проведення досудового розслідування та територіальної підсудності у кримінальних провадженнях щодо обвинувачення окремих осіб, постанова про повернення якого на доопрацювання внесена профільним комітетом ще 12.02.2016, але досі не розглянута парламентом (див. Бюлетень № 50).