пошук  
версія для друку
28.02.2018 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 159 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 15.01.2018 – 19.01.2018

   

Надійшло 47 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 16 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, створенням депутатської робочої групи, ініціативою відставки міністра, зі звільненням суддів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект 7487 від 15.01.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо участі України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.

Йдеться про зміни в Законах України «Про порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав» і «Про участь України в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки», відповідно до яких  стане можливим залучати до участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки в складі національного персоналу або національного контингенту осіб начальницького і рядового складу Національної гвардії України. Така можливість загалом вже передбачена частиною 4 статті 2 Закону України «Про Національну гвардію України» і проект усуває відповідну законодавчу колізію. Ініціатори проекту у пояснювальній записці наголошують, що такі зміни потрібні насамперед для участі підрозділів НГ України у міжнародних навчання  за межами України.

Тим не менш, як видається, ініціатива, що полегшує використання підрозділів НГ України за межами держави, не зовсім відповідає основному призначенню НГ і має бути сформульована не так широко, передбачати певні обмеження щодо такого використання.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект Постанови 7492 від 17.01.2018 (Немировський А. В.) про деякі питання пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб.

В проекті постанови містяться вимоги до Кабінету Міністрів України забезпечити: 1) невідкладне набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»; 2) перерахунок раніше призначених пенсій пенсіонерам органів внутрішніх справ з 1 січня 2016 року з урахування постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»; 3) перерахунок раніше призначених пенсій пенсіонерам Державної кримінально-виконавчої служби з 01 січня 2017 року з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року № 1036 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294»; 4) перерахунок раніше призначених пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим особам, на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з урахуванням згаданої постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року; а також у разі необхідності внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до Державного бюджету України на 2018 рік в частині збільшення видатків на фінансове забезпечення виплат пенсій.

Хоча проект і має нагальне соціальне значення, він є прикладом неприйнятного способу керівництва парламентом урядом, який полягає не у встановленні законодавчих вимог, а у «ручному керуванні» шляхом вказівок.

Проект Постанови 7505 від 18.01.2018 (Третьяков О. Ю.) про Звернення Верховної Ради України до Кабінету Міністрів України щодо створення Міністерства України у справах ветеранів центрального органу виконавчої влади для забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері соціального захисту ветеранів війни.

У проекті пропонується зазначити таке. Сьогодні одним з основних завдань держави є формування чіткої державної стратегії подолання короткострокових і довгострокових наслідків військової агресії проти України, в тому числі створенням ефективної системи соціального захисту ветеранів війни. Протягом трьох останніх років Парламент адаптував законодавство у сфері соціального захисту учасників антитерористичної операції та членів сімей загиблих учасників антитерористичної операції до реалій військової агресії проти України та її наслідків. З цією метою за період VIII скликання Парламентом ухвалено 32 закони. Проте, розгалужена система органів державної влади, які опікується цими питаннями (більше 20 міністерств, відомств, а також органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади), призводить до бюрократичного хаосу та перешкоджає своєчасному та повному вирішенню важливих для учасників антитерористичної операції соціальних питань. Рекомендаціями парламентських слухань на тему «Державні гарантії соціального захисту учасників антитерористичної операції, Революції Гідності та членів їхніх родин: стан і перспективи», схваленими Постановою  Верховної Ради України від 9 лютого 2017 року № 1843-VIII, Кабінету Міністрів України рекомендовано опрацювати питання щодо утворення Міністерства України у справах ветеранів. Однак, Кабінет Міністрів України, підтримуючи зазначену ідею, не вжив жодних заходів щодо утворення Міністерства України у справах ветеранів. З метою створення ефективної системи соціального захисту ветеранів війни, враховуючи міжнародний досвід у цій сфері, Верховна Рада України постановляє звернутися до Кабінету Міністрів України з вимогою створити на базі Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції Міністерство України у справах ветеранів – центральний орган виконавчої влади для забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері соціального захисту ветеранів війни.

Про цей проект можна сказати те саме, що й про попередній.

Проект 7511 від 19.01.2018 (Івченко В. Є.) про внесення змін до Земельного кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення гарантій реалізації учасниками бойових дій та осіб, прирівняних до них, в тому числі учасниками антитерористичної операції, Революції Гідності та їх сім’ями пільг на одержання земельних ділянок, а також припинення корупційних зловживань у сфері розпорядження землями державної та комунальної власності

Пропонується ряд різносторонніх ініціатив. Зокрема, установити, що зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих безоплатно у приватну власність із земель державної чи комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, садівництва, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, протягом 7 років з дня державної реєстрації права власності на них, не допускається. Також протягом 7 років з дня державної реєстрації права власності на земельні ділянки, надані громадянам України із земель державної чи комунальної власності, не допускається передача таких земельних ділянок у користування третім особам на будь-яких правах (крім встановлення земельних сервітутів), а також їх купівля-продаж або іншим способом відчуження (крім передачі в порядку спадкування, відчуження для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону). Громадяни, які отримали грошову компенсацію відповідно до статті 16-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вважаються такими, що скористалися правом на безоплатне одержання земельних ділянок у власність в межах норм, встановлених Земельним кодексом України за відповідними видами використання. Серед інших пропонованих змін слід назвати закріплення виключного списку осіб, які мають право на безоплатне одержання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації, а саме: працівники державних і комунальних закладів культури, педагогічні, медичні і фармацевтичні працівники, які працюють у сільській місцевості, працівники наукових установ, розташованих у сільській місцевості, пенсіонери, які раніше працювали в державних та комунальних закладах культури, закладах освіти сфери культури, медичними, фармацевтичними, педагогічними працівниками у таких населених пунктах і проживають у них, а також громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесені до категорії 1; особи, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особи, визначені пунктами 10-14 частини другої статті 7, пунктом 13 статті 9, абзацами 4-8, 14 пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; громадяни, яким земельні ділянки були передані у користування до набрання чинності цим Кодексом; громадяни, яким належить право власності на будівлі, споруди, що розташовані на земельній ділянці. З числа менш глобальних змін слід назвати, наприклад, визначення граничного розміру земельної ділянки, що надається громадянину в оренду для городництва, яка не може перевищувати 0,6 гектара.

Проект передбачає ряд доволі значних змін і уточнень і в зв’язку з цим вимагає ретельної уваги спеціалістів з огляду на можливе обмеження прав третіх осіб (зокрема не до кінця зрозуміла ситуація у разі смерті власника у визначений семирічний строк обмеження переходу права власності).

Відносини між владними суб’єктами

Проект 7493 від 17.01.2018 (Шахов С. В.) про внесення змін до Закону України «Про місцеві вибори» (щодо створення на законодавчому рівні кваліфікаційних вимог до кандидата в депутати місцевої ради).

Пропонується установити, що для кандидатів в депутати встановлюється обов’язок знання Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Відповідно, зазначається, що кандидат в депутати зобов’язаний пройти тестування на знання Конституції та названих законів. Тестування має проводитися відповідною територіальною виборчою комісією у порядку, встановленому Міністерством юстиції України та Центральною виборчою комісією.

Як видається, сама ідея наявності певних кваліфікаційних вимог до кандидатів у депутати є спробою повернути виборчі цензи та посилити обмеження для представлення інтересів суспільства. Реалізація цієї ідеї створює поживний грунт для різного роду зловживань (навіть, якщо автоматизувати процес тестування). Крім того, суто формально такі вимоги можуть бути встановлені лише Конституцією України.

Права громадян та їх об’єднань

Проект 7512 від 19.01.2018 (Івченко В. Є.) про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (щодо забезпечення діяльності професійних спілок).

Фактично альтернативний проекту 5620 від 28.12.2016 (Білецький А. Є.) про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (щодо вдосконалення порядку державної реєстрації громадських об’єднань та їх відокремлених підрозділів) (див. Бюлетень № 106).

Як зазначається у пояснювальній записці, проект розроблений з метою усунення колізії норм права та вдосконалення положень законодавства щодо державної реєстрації професійних спілок, їх організацій та об’єднань. Зокрема, передбачається уточнення відомостей, які містяться у державному реєстрі, при реєстрації створення, зміни відомостей про професійні спілки, їх організації та об’єднання профспілок, скасування нотаріального посвідчення справжності підписів на рішеннях, які подаються ними для державної реєстрації змін до відомостей про профспілки, спрощення процедури реєстрації організацій профспілок без статусу юридичної особи. Серед конкретних змін слід назвати вказівку на те, що у разі заснування професійної спілки, їх організацій, об’єднань профспілок до Єдиного державного реєстру, окрім інших відомостей про юридичну особу, вносяться і списки (прізвище, ім’я, по батькові) учасників з’їзду, конференції, установчих або загальних зборів членів профспілки. Також пропонується доповнити названий Закон новою статтею 19-1 «Документи, що подаються заявником для державної реєстрації організації профспілки, що не має статусу юридичної особи», якою передбачити, що державна реєстрація організації профспілки, що не має статусу юридичної особи, здійснюється шляхом повідомлення про її  утворення. Для повідомлення про утворення організації профспілки, що не має статусу юридичної особи, подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію; 2) примірник оригіналу рішення про утворення організації профспілки; 3) повідомлення про належність до відповідної профспілки, із зазначенням її найменування, ідентифікаційного коду та місцезнаходження; 4) відомості про керівника організації профспілки (прізвище, ім’я, по батькові, контактний номер телефону та інші засоби зв’язку). Для державної реєстрації змін до відомостей про організацію профспілки, що не має статусу юридичної особи, що містяться у Єдиному державному реєстрі, подаються: 1) заява про державну реєстрацію; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління організації профспілки, що не має статусу юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру. Для державної реєстрації припинення організації профспілки, що не має статусу юридичної особи, подається лише примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління організації профспілки, що не має статусу юридичної особи, про його саморозпуск.

Самі ініціативи не викликають принципових заперечень, однак ідея доповнити Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» спеціальною статтею виключно щодо документів, які подають профспілки, видається такою, що не відповідає структурі закону і його логіці. Подібна ініціатива може відкрити вікно для того, щоб індивідуальні умови реєстрації пропонувалися для кожного виду організацій.

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 7494 від 17.01.2018 (Алексєєв І. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання кримінальних покарань та організаційно-правового забезпечення діяльності органу пробації.

Пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального, Кримінально-виконавчого та Кримінального процесуального кодексів України. Загалом зміни доволі різносторонні, від збільшення максимального рівня годин громадських робіт з 4 до 8 на день і до надання права подання апеляційної скарги представнику персоналу органу пробації, за клопотанням чи поданням якого вирішувалося питання або який брав участь у розгляді відповідного питання в суді. З числа найважливіших змін слід назвати ініціативу доповнення КУпАП новою статтею 188-50 «Невиконання законних вимог уповноваженого органу з питань пробації», якою встановлюється відповідальність за «невиконання законних вимог уповноваженого органу з питань пробації суб’єктом пробації», «невиконання законних вимог уповноваженого органу з питань пробації власником підприємства, установи, організації або посадовою особою уповноваженого ним органу, за місцем відбування покарання чи роботи засудженого, а також посадовою особою органу, який має право анулювати дозвіл на заняття певними видами діяльності» та «ненадання або несвоєчасне надання інформації, необхідної для виконання покладених на уповноважений орган з питань пробації завдань». Дуже неоднозначною є ініціатива доповнити статтю 35 КВК України положенням про те, що у разі зникнення особи, засудженої до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, з місця проживання, вона оголошується у розшук органами Національної поліції за поданням уповноваженого органу з питань пробації. У разі неможливості у шестимісячний строк встановити місцезнаходження особи, засудженої до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, органи Національної поліції за поданням уповноваженого органу з питань пробації вирішують питання про притягнення її до кримінальної відповідальності за статтею 389 КК України. Засуджений до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, стосовно якого оголошено розшук, затримується і конвоюється органом Національної поліції у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством. Як видається такі, дії є зайвими щодо особи, яка отримала такий вид покарання.

Проект видається досить неоднозначним. У питанні термінологічних змін та розширення прав органів пробації він не викликає суттєвих заперечень, однак ініціатива дозволити виконання громадських осіб до 8 годин в день, а рівно й наведений приклад із особливостями нагляду та розшуку осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю видаються цілковито невідповідними.

Проект 7496 від 17.01.2018 (Артюшенко І. А.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо кримінальної відповідальності за злочини проти основ національної безпеки).

Пропонується положення частини першої «дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а також змова про вчинення таких дій» та другої «публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій» статті 109 «Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади» поширити і на захоплення «владних повноважень органів місцевого самоврядування». Що таке «владні повноваження органів місцевого самоврядування» і яким чином їх можна захопити, в проекті не визначено.

Судячи з вкрай плутаної супровідної записки до проекту, він підготовлений як реакція на події в с. Наталівці Запорізького району Запорізької області, які вже майже рік привертають до себе увагу громадськості. Втім, проект більше породжує питання, ніж дає відповіді на них. У разі належної редакції сама ідея чіткого визначення, що таке є захоплення влади, зокрема і органів місцевого самоврядування, не викликає заперечення. Однак пропонована редакція видається неприйнятною.

Проект 7499 від 18.01.2018 (Чекіта Г. Л.) про внесення зміни до статті 368-2 Кримінального кодексу України з метою приведення її положень до вимог Конституції України.

Пропонувалося чинну диспозицію частини першої названої статті «набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі, законність підстав набуття яких не підтверджено доказами, а так само передача нею таких активів будь-якій іншій особі» замінити такою: «незаконне набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність активів у значному розмірі».

Вже за тиждень, 29.01.2018, проект було відкликано.

Проект 7507 від 18.01.2018 (Лапін І. О.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо зміни територіальної підсудності в окремих кримінальних провадженнях в умовах агресії Російської Федерації). Проект є ідейно близьким до проекту 7296 від 16.11.2017 (Немиря Г. М. ) про внесення зміни до статті 32 Кримінального процесуального кодексу України щодо особливостей територіальної підсудності кримінальних правопорушень, вчинених в районах проведення антитерористичної операції, що нині перебуває на розгляді у профільному комітеті (див. Бюлетень № 151) та давнішого проекту 3536 від 26.11.2015 (Мосійчук І. В.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України стосовно місця проведення досудового розслідування та територіальної підсудності у кримінальних провадженнях щодо обвинувачення окремих осіб, постанова про повернення якого на доопрацювання внесена профільним комітетом ще 12.02.2016, але досі не розглянута парламентом (див. Бюлетень № 50). Основна ідея всіх трьох проектів полягає в тому, щоб вилучити з підсудності судів Донецької і Луганської областей певні категорії справ. У проекті 7507 для цього пропонуються відповідні зміни до «Перехідних положень» КПК України, доповнення їх новим пунктом 20-2, в якому визначення підсудності зумовлюється належністю (не належністю) звинувачених до осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, і кваліфікацією інкримінованого злочину. Зазначається, що кримінальні провадження, зазначені у цьому Законі, які на момент набрання ним чинності розглядаються судами Донецької та Луганської областей, підлягають передачі за територіальною підсудністю, визначеною цим Законом, не пізніше місяця з дня набрання чинності цим Законом. Судовий розгляд у таких справах розпочинається спочатку. Мета цих ініціатив викладена в пояснювальній записці: В умовах агресії Російської Федерації, яка триває проти України, надважливим завданням є забезпечення принципу незалежності суду при здійснення правосуддя. Зазначається, що багато суддів, які відправляють правосуддя у Донецькій та Луганській областях, мають близьких родичів та членів сімей на тимчасово непідконтрольній Україні території цих областей, а також періодично пересікають лінію зіткнення. На думку ініціаторів проекту, подібна ситуація створює потенційні можливості для втручання у процес винесення судових рішень з боку представників незаконних збройних формувань та агресивно налаштованих сепаратистських елементів. Відповідно з метою недопущення незаконного впливу на суддів, їх близьких родичів та членів сімей, а також задля забезпечення неупередженого розгляду справ пропонується встановити спеціальний порядок територіальної підсудності щодо окремих категорій справ.

Як видається, у цьому проекті, як і в аналогічних попередніх, фактично ставиться під сумнів об’єктивність однієї з ланок судової системи України (до того ж саме тієї, яка б мала бути самою компетентною у питаннях специфіки суспільних відносин у зоні АТО). За таких обставин є необхідність ретельного вивчення відповідної судової практики. Якщо недоліки, зазначені ініціаторами проекту, дійсно мають місце, то подолання їх, на нашу думку, вимагатиме значно рішучіших заходів, ніж пропонується у проекті. В іншому разі проект слід кваліфікувати як голослівний і безпідставний.

. Проект 7513 від 19.01.2018 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до Цивільного Кодексу України щодо вдосконалення правового регулювання зобов’язання відшкодування шкоди, завданої судом та органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратурою.

Проект є втіленням наукових ідей одного з членів авторського колективу – кандидата юридичних наук С. Ю. Куліцької, яка в 2017 році захистила дисертацію «Зобов’язання відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної судом». Пропонується включити у перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України) « офіційне вибачення відповідного органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, а також їх посадових, службових осіб, внаслідок протиправних рішень, дій або бездіяльності яких особі було заподіяно шкоду». У частині першій статті 1176 ЦК України пропонується передбачити інші випадки істотного порушення суб’єктивних прав фізичної особи, заподіяння значної шкоди її майновим або особистим немайновим інтересам внаслідок незаконних рішень, дій або бездіяльності посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, крім нині вже передбачених законодавством незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. Йдеться, зокрема, про випадки незаконного обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною; незаконного визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; незаконного надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; незаконних примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу або продовження строку примусової госпіталізації. Поруч з обов’язковою компенсацією потерпілим за рахунок державного бюджету проект передбачає зворотну вимогу до відповідних посадових та службових осіб, якщо в їх діях встановлено склад злочину або дисциплінарного проступку (нині можливість такого регресного позову є вкрай обмеженою). Ці та деякі інші пропозиції, на думку ініціатора проект, дадуть змогу захистити інтереси кожного громадянина України від безвідповідальності і злочинних дій окремих посадових чи службових осіб судової та правоохоронної системи.

Виважений і науково обґрунтований проект заслуговує на підтримку, що не виключає необхідності його належного обговорення і юридико-технічного опрацювання.

Культура та освіта

Проект 7506 від 18.01.2018 (Княжицький М. Л.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо державного фінансування вищих навчальних закладів, які здійснюють підготовку фахівців за професією «артист балету».

Пропонується установити, що фінансування вищих навчальних закладах І–ІІ рівнів акредитації державної форми власності, які здійснюють підготовку фахівців за професією «артист балету» здійснюється з державного, а не місцевих бюджетів. Судячи з пояснювальної записки, йдеться про забезпечення фінансування одного єдиного навчального закладу – Київського державного хореографічного училища. Водночас у пояснювальній записці ніяк не розкривається, чому саме цей заклад опинився «практично без фінансування та на межі припинення діяльності». Можливо, слід змінити загальну норму про фінансування з місцевих бюджетів, а не робити виключення з неї, яке може стати небажаним прецедентом.

Проект 7508 від 18.01.2018 (Тимошенко Ю. В.) про внесення змін до статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» щодо підвищення розмірів стипендії та щорічної допомоги.

Ініціативи проекту повністю повторюють ті зміни, які пропонувалося внести до відповідної статті проектом 6191 від 15.03.2017 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до деяких законів України (щодо повернення стипендіального забезпечення осіб, які отримують професійно-технічну, вищу освіту у відповідних навчальних закладах, в тому числі повернення відповідного рівня соціального захисту студентів: інвалідів, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування) (див. Бюлетень № 116), який своєю чергою повторює (іноді з редакційними відмінностями, а іноді й дослівно) ініціативи проекту 5654 від 18.01.2017 (Писаренко В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення порушених прав студентів (див. Бюлетень № 108),

Проект 7510 від 19.01.2018 (Дзюблик П. В.) про внесення змін до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та інших законодавчих актів України із питань охорони природно-заповідного фонду України.

Зміни пропонується внести до Земельного та Кримінального кодексів України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також законів України «Про природно-заповідний фонд України», «Про екологічний аудит» та «Про регулювання містобудівної діяльності». Як зазначається у пояснювальній записці, метою проекту є забезпечення збереження об’єктів природно-заповідного фонду України, удосконалення діяльності природоохоронної галузі, врегулювання повноважень органів державної влади та підвищення відповідальності за правопорушення, вчинені на території об’єктів природно-заповідного фонду. Зокрема зазначається, що нинішня система державної охорони природно-заповідних територій України не відповідає сучасним вимогам і міжнародним стандартам. Низький професійний рівень працівників служби державної охорони, обмеженість їх прав, правова і соціальна незахищеність, відсутність належної матеріально-технічної бази не дають можливості повною мірою забезпечувати охорону природних комплексів. Змін пропонується доволі багато і вони є вельми різносторонніми. Деякі з них мають редакційно-уточнюючий характер, або пов’язані зі змінами назв органів виконавчої влади. Серед більш принципових змін слід вирізнити ініціативу про те, що власники або користувачі земельних ділянок та природних ресурсів, водних та інших природних об’єктів, на яких створені чи оголошені території та об’єкти природно-заповідного фонду, мають взяти на себе зобов’язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження. Пропонується визначити, що забороняється вилучення, передавання у власність та надання у користування земельних ділянок, стосовно яких прийнято рішення про створення чи оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду. Зазначається, що землевласники та землекористувачі, земельні ділянки яких увійшли до складу біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, здійснюють використання цих земель та природних ресурсів, які на них розташовані з урахуванням вимог названого закону, положень Проекту організації території та рекомендацій рішень науково-технічних рад природоохоронних установ. Загальне використання природних ресурсів для потреб місцевого населення, здійснюється за межами заповідних зон біосферних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, за науково-обґрунтованими нормами, відповідно до Проекту організації території та рішень науково-технічних рад природоохоронних установ. Слід звернути увагу і на зміни до КК України та КУпАП, оскільки вони значно розширюють коло караних дій. Зокрема дію частини першої статті 91 «Порушення правил охорони та використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду» КУпАП про те що «Здійснення в межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для подальшого заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об’єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об’єкти природно-заповідного фонду» пропонується поширити і на «ухилення від оформлення охоронного зобов’язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження об’єктів територій та об’єктів природно-заповідного фонду, перешкоджання розробці проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, рекламування або спонукання іншими способами громадян до порушень режиму та правил охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду». Натомість положення частини першої статті 252 «Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду» КК України щодо відповідальності за умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду пропонується поширити на охоронні зони цих територій та об’єктів.

Проект є доволі цікавим і потребує уважного вивчення з боку спеціалістів. Посилення ж захисту та удосконалення процедур забезпечення функціонування природно-заповідного фонду України, зокрема його розширення слід лише вітати.

Охорона здоров’я

Проект 7490 від 16.01.2018 (Мисик В. Ю.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення (щодо підвищення рівня штрафів за порушення правил торгівлі та споживання пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв).

Окрім поширення заборони розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв також на території бульварів і набережних, проект містить лише підняття розмірів штрафів у статтях 156, 178, 179 та 180 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Черговий раз маємо наголосити, що само по собі посилення репресії не може позитивно впливати на покращення певного виду суспільних відносин. Боротьба за здоровий спосіб життя має включати багато чинників, зокрема і розвиток традиції безалкогольного відпочинку тощо. Самі ж лише заборони тут є марними і ведуть виключно до посилення соціальної напруги.

Питання сільського господарства та земельних справ

Проект 7498 від 18.01.2018 (Балицький Є. В.) про внесення змін до Водного кодексу України щодо використання води для забезпечення режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Змінами до статті 48 названого кодексу пропонується визначити, що до спеціального водокористування не належать забір та/або використання води для забезпечення режиму територій та об’єктів природно-заповідного фонду.

Проект 7502 від 18.01.2018 (Іщейкін К. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо моніторингу земельних відносин.

Згідно з пояснювальною запискою проект розроблений з метою створення законодавчих основ для здійснення постійного моніторингу земельних відносин в Україні, що сприятиме підвищенню рівня прозорості земельних відносин, формуванню обґрунтованої земельної політики держави та зниженню рівня корупції у земельній сфері. Передбачається доповнити Земельний кодекс України новим розділом  «Моніторинг земельних відносин», в якому визначити зміст та мету моніторингу земельних відносин (стаття 209-1), принципи моніторингу (стаття 209-2) та організацію моніторингу (стаття 209-3). Під моніторингом земельних відносин розуміється систематичний збір, збереження, узагальнення та оприлюднення інформації про стан земельних відносин за встановленими показниками з метою забезпечення громадян, юридичних осіб та органів влади усіх рівнів актуальною інформацією про використання та охорону земельних ресурсів країни, а також реалізації прав на землю. Організація ведення моніторингу має здійснюватися центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин. Участь уведення моніторингу мають брати центральні органи виконавчої влади і їх територіальні органи та органи місцевого самоврядування, які володіють інформацією про розвиток відповідних видів земельних відносин. Порядок ведення моніторингу земельних відносин має встановлюватися Кабінетом Міністрів України. Також передбачається внесення змін до Земельного, Водного, Лісового кодексів України і до Законів України «Про державну статистику» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з метою визначення повноваження центральних органів виконавчої влади щодо участі у проведенні такого моніторингу.

Проект відображає наукові позиції відомого правознавця, фахівця у галузі земельних відносин П. Ф. Кулинича (члена авторського колективу проекту) і не викликає суттєвих заперечень.

Проект 7503 від 18.01.2018 (Іщейкін К. Є.) про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо моніторингу земельних відносин.

У єдиному пакеті з попереднім проектом пропонується створити законодавчі передумови для участі Державної судової адміністрації України (далі – ДСА) у здійсненні постійного моніторингу земельних відносин в Україні. Для досягнення вказаної мети у проекті пропонується внести до статті 152 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» зміни, якими відповідно розширюється перелік повноважень ДСА.

На думку ГНЕУ, така ініціатива передбачає наділення ДСА непритаманним їй повноваженням, суперечить меті створення цього органу та покладеним на нього завданням. Зауваження заслуговує на увагу, а тому ініціатори проекту мають щонайменше посилити аргументацію щодо необхідності залучення ДСА до проведення моніторингу.

Проект 7504 від 18.01.2018 (Іщейкін К. Є.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо моніторингу земельних відносин.

У проекті йдеться про те, щоб доповнити перелік функції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику таким положенням «бере участь у проведенні моніторингу земельних відносин в межах своєї компетенції»;

Проект не викликає сам по собі якихось заперечень. Утім, він має сенс лише за умови прийняття проекту 7502.

Проекти з інших питань

Проект 7485 від 15.01.2018 (Каплін С. М.) про розвиток цифрової економіки.

Фактично альтернативний проектам 7183 від 06.10.2017 (Єфремова І. О.) про обіг криптовалюти в Україні (див. Бюлетень № 145) та 7183-1 від 10.10.2017 (Рибалка С. В.) про стимулювання ринку криптовалют та їх похідних в Україні (див. Бюлетень № 146).

У преамбулі зазначається, що цей проект визначає загальні засади правового регулювання відносин, пов’язаних з функціонуванням ринку криптовалют та їх похідних в Україні. Натомість далі у статті першій зазначено, що: «На території України запроваджується спеціальний правовий режим у діяльності юридичних осіб зі збереженням принципу екстериторіальності із правом на здійснення в установленому порядку: 1) освітньої діяльності у сфері інформаційно-комунікаційних технологій; 2) діяльності у сфері кіберспорту, включаючи підготовку кіберспортивних команд, організацію і проведення змагань, організацію їх трансляцій; 3) діяльності у сфері штучного інтелекту, створення систем безпілотного управління транспортними засобами». Втім, основний текст проекту має лише 6 статей і цілковито присвячений питанням майнінгу та криптовалютам. Враховуючи обсяги проекту, він загалом видається суто декларативним. Водночас особливістю проекту є великі, обсягом з основний текст проекту прикінцеві положення, якими даються різні завдання та робляться застереження щодо впровадження окремих положень проекту. Зокрема останнім пунктом цих положень зазначається, що «правовий режим, встановлений цим Законом, поширюється на токени, придбані (здобуті) до вступу в силу цього Закону». Є й такі доволі дивні положення: «Резиденти України мають право виступати засновниками (учасниками, акціонерами) організацій, що створюються (створених) за кордоном, брати участь в управлінні ними, у тому числі з території України, в порядку, передбаченому законодавством відповідних держав. Надане право поширюється також на учасників (акціонерів) резидентів України».

З огляду на свій декларативний зміст проект навряд чи може виступати реальним засобом регулювання правовідносин.

Проект 7486 від 15.01.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про дорожній рух» щодо організації дорожнього руху для осіб, які рухаються в кріслах колісних.

Пропонується уточнити, що до учасників дорожнього руху належать, окрім водіїв, пасажирів транспортних засобів, пішоходів, велосипедистів, погоничів тварин, особи, які рухаються в кріслах колісних. Також передбачається заміна ряду термінів, як то «інвалід» на «особа з інвалідністю», «інвалідні коляски без двигунів» на «крісла колісні із швидкістю пішохода» тощо. Центральним же пунктом змін є запровадження окремої статті «Основні права і обов’язки осіб, які рухаються в кріслах колісних». У ній зазначається, що названі особи мають право: рухатися по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках зі швидкістю пішохода; їздити по краю проїзної частини дороги, вулиці чи по узбіччю. Натомість вони зобов’язані: використовувати технічно справні та належно  обладнані крісла колісні; не перевозити вантажі, що заважають керуванню; не буксирувати причепи; не перевозити пасажирів. Особливо підкреслено, що особи, які рухаються в кріслах колісних зі швидкістю пішохода по тротуарах, пішохідних або велосипедних доріжках, мають право на переважне перетинання проїзної частини на позначених пішохідних переходах. Під час руху вони мають виконувати вимоги, що стосуються пішоходів. Особи, які рухаються в кріслах колісних по краю проїзної частини дороги, вулиці чи по узбіччю, мусять пересуватися в напрямку руху транспортних засобів по правій крайній смузі, поворот ліворуч та розворот дозволяється на дорогах з однією смугою для руху в кожному напрямку і без трамвайної колії посередині. Під час руху вони   мають виконувати і вимоги, що стосуються велосипедистів. Крісла колісні повинні бути обладнані світловідбивними пристроями, а  під час руху в темний час доби по краю проїзної частини дороги, вулиці чи по узбіччю – зовнішніми світловими приладами.

Неоднозначний проект, який з однієї сторони є доволі слушним , а з іншої має ознаки надмірної зарегульованості.

Проект 7489 від 16.01.2018 (Бакуменко О. Б.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення заходів стосовно забезпечення простежуваності.

Проект значно посилює бюрократичні тиски на виробників, а також запроваджує вкрай неоднозначні санкції. Зокрема, статтю 22 «Вимоги до операторів ринку стосовно забезпечення простежуваності» Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» пропонується доповнити положенням про те, що «З метою забезпечення простежуваності харчовий продукт та інші об’єкти санітарних заходів обов’язково мають супроводжуватися документом, в якому зазначається: назва харчового продукту, харчової добавки, ароматизатора, допоміжного матеріалу для переробки та іншу інформацію, необхідну для простежуваності продукту; назва та адреса потужності з виробництва та/або обігу харчових продуктів, із зазначенням номеру експлуатаційного дозволу або реєстраційного номеру; номер та об’єм (вага) партії; строк придатності; посилання на санітарні заходи, за наявності – технічні умови, технічні регламенти (в частині маркування) або стандарти; умови зберігання, транспортування та інші умови обігу; дата видачі, ім’я, прізвище, підпис оператора ринку або уповноваженої особи, яка видала документ». Відповідно в статті 166-22 «Порушення вимог законодавства про безпечність та окремі показники якості харчових продуктів» Кодексу України про адміністративні правопорушення запроваджується відповідальність за порушення громадянами вимог щодо забезпечення простежуваності. На яких саме громадян, чому лише на громадян, чи слід під громадянами розуміти і неналежно виконуючих свої обов’язки службовців цілковито незрозуміло. Також проектом робляться жорсткішими вимоги щодо забою тварин, посилюється роль державних інспекторів.

Проект видається яскравим прикладом посилення бюрократичного тиску, зокрема і через загальну нечіткість та невизначеність запроваджуваних каральних норм.

Проект 7475-1 від 17.01.2018 (Шевченко О. Л.) про внесення змін до статті 3 Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» щодо погодження використання коштів територіальних дорожніх фондів органами місцевого самоврядування.

Альтернативний проекту 7475 від 02.01.2018 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» (щодо використання коштів дорожнього фонду) (див. Бюлетень № 158).

На відміну від основного, альтернативний проект передбачає внесення змін лише до частини сьомої статті 3 Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України». Пропонована редакція є гібридом чинної редакції та ініціатив основного проекту, адже пропонує не замінити погодження переліку об’єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного середнього ремонту автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, а додати до числа погоджуючих інстанцій також і Верховну Раду Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські ради.

Не схоже, щоб проект мав якісь переваги перед основним проектом.

Проект 7476-1 від 17.01.2018 (Шевченко О. Л.) про внесення змін до статті 103-1 Бюджетного кодексу України щодо погодження використання коштів територіальних дорожніх фондів органами місцевого самоврядування.

Альтернативний проекту 7476 від 02.01.2018 (Мураєв Є. В.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо погодження використання коштів дорожнього фонду) (щодо використання коштів дорожнього фонду) (див. Бюлетень № 158).

Різниця між проектами зумовлена різницею між проектами 7475 і 7475-1.

Проект 7497 від 17.01.2018 (Ляшко О. В.) про детінізацію ринку металургійної сировини (про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо операцій з металобрухтом).

Проект спрямований на дерегуляцію ринку металургійної сировини. Зокрема, пропонується виключити із Закону України «Про металобрухт» визначення «побутовий металобрухт», «промисловий металобрухт», «первинна металургійна переробка металобрухту», а з категорії «операції з металобрухтом» - заготівлю металобрухту. Скасовується норма про те, що фізичні особи можуть здійснювати операції лише з побутовим металобрухтом, а приймання промислового брухту у фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, забороняється. Та й самі фізичні особи мають вказувати лише свої ФІО у акті приймання металобрухту, а не подавати повний опис документу, який засвідчує їх особу. Для забезпечення цього пропонується навіть необмежено розширити норму статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначивши, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити, «якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України». Відповідно відбувається і певна декриміналізація дії з металобрухтом через заміну чинної редакції частини першої статті 213 «Порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом» Кримінального кодексу України «Здійснення прийому брухту кольорових і чорних металів фізичними особами, здійснення операцій з брухтом кольорових і чорних металів посадовими особами суб’єктів господарської діяльності, відомості про яких не включено до переліку суб’єктів господарювання, що здійснюють операції з металобрухтом, надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту» таким  положенням: «Здійснення переробки брухту кольорових і чорних металів без державної реєстрації як суб’єкта господарювання, надання приміщень та споруд для розташування незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту, організація незаконних пунктів прийому, схову та збуту металобрухту». Також значно обмежуються можливості державного контролю ринку металургійної сировини, зокрема своїх повноважень позбавляються органи місцевої влади тощо.

В умовах, коли розкрадання металу має системний характер і постійно призводить до техногенних катастроф, така лібералізація ринку видається занадто радикальною, а її наслідки – сумнівними.

Проект 7514 від 19.01.2018 (Корчик В. А.) про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях.

У преамбулі зазначається, що цей проект визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях (далі – Державіафонд). Надходженнями Державіафонду є державні збори, що справляються із суб’єктів авіаційної діяльності, а також інші передбачені законом надходження. Державні збори із суб’єктів авіаційної діяльності та інші передбачені законом надходження до Державіафонду є неподатковими надходженнями та є обов’язковими для всіх суб’єктів авіаційної діяльності. Забезпечення надходження та використання коштів Державіафонду здійснює уповноважений орган з питань цивільної авіації. До проекту додається перелік названих зборів. Наразі вони регулюються Положенням про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 1993 року № 819 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 березня 2017 року № 182). Ініціатори проекту звертають увагу на те, що такі види зборів мають прирівнюватися до податків і, відповідно, встановлюватися виключно законами України.

Проект не містить порівняння з тими актами, які він має замінити, а отже повноцінно оцінити належність ініціатив проекту є можливим лише для спеціалістів.

Проект 7515 від 19.01.2018 (Корчик В. А.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо справляння державних зборів із суб’єктів авіаційної діяльності

Проект є залежним від попереднього і передбачає закріплення положення про те, що справляння державних зборів із суб’єктів авіаційної діяльності здійснюється відповідно до Закону України «Про Державний спеціалізований фонд фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях».

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори