MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 165 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 26.02.2018 – 03.03.2018

12.03.2018   
Ігор Усенко, Євген Ромінський
Надійшло 57 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 23 проекти процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, проведенням парламентських слухань тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Надійшло 57 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 23 проекти процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, проведенням парламентських слухань тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

 

Міжнародно-правові відносини

 

Проект Постанови 8064 від 27.02.2018 (Парубій А. В.) про Звернення Верховної Ради України до парламентів іноземних держав та парламентських асамблей міжнародних організацій щодо засудження політичних репресій Російської Федерації проти громадян України внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та звільнення політичних в’язнів – громадян України.

У Зверненні Верховна Рада України закликає парламенти іноземних держав та парламентські асамблеї міжнародних організацій засудити дії Російської Федерації, спрямовані проти територіальної цілісності і суверенітету України, як такі, що суперечать загальновизнаним нормам і принципам міжнародного права, посилювати політико-дипломатичний і санкційний тиск на державу-окупанта до повного припинення нею агресії та відновлення суверенітету і територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаного державного кордону; засудити порушення російською окупаційною адміністрацією основоположних прав і свобод людини і громадянина в Автономній Республіці Крим, місті Севастополь, а також на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, зокрема незаконне, політично і національно вмотивоване переслідування опонентів окупації,  у тому числі  шляхом незаконного ув’язнення і засудження громадських активістів за безпідставними та/або сфальсифікованими звинуваченнями у вчиненні злочинів; використати всі можливі міжнародні політико-дипломатичні та санкційні механізми стосовно Російської Федерації з метою негайного звільнення нею всіх заручників, захоплення яких спричинене збройною агресією Російської Федерації проти України, а також звільнення громадян України, які незаконно утримуються Російською Федерацією за безпідставними та політично вмотивованими звинуваченнями, у тому числі Олега Сенцова, Романа Сущенка, Олександра Кольченка, Павла Гриба, Володимира Балуха, Станіслава Клиха, Миколи Карпюка, Еміра-Усеїна Куку, Мусліма Алієва, Вадима Сірука, Енвера Бекірова, Рефата Алімова, Арсена Джеппарова, Сергія Литвинова, Віктора Шура, Олексія Чирнія, Валентина Вигівського, Руслана Зейтуллаєва, Юрія Прімова, Рустема Ваітова, Ферата Сайфуллаєва, Олександра Костенка, Андрія Коломійця, Енвера Мамутова, Рустема Абільтарова, Зеврі Абсеітова, Ремзі Меметова, Теймура Абдуллаєва, Узеіра Абдуллаєва, Рустема Ісмаілова, Айдера Саледінова, Еміля Джемаденова, Марлена Асанова, Сейрана Салієва, Мемета Белялова, Тимура Ібрагімова, Сервера Зекіряєва, Ернеса Аметова, Євгена Панова, Дмитра Штиблікова, Олексія Бессарабова, Володимира Дудки, Гліба Шаблія, Олексія Стогнія, Миколи Шиптура, Еміля Мінасова, Бекіра Дегерменджи, Асана Чапуха, Кязіма Аметова, Руслана Трубача, Ісмаіла Рамазанова, Євгена Каракашева, а також всіх інших незаконно ув’язнених і незаконно утримуваних громадян України на тимчасово окупованих територіях Автономної Республіки Крим, міста Севастополь, окремих районів Донецької і Луганської областей та на території Російської Федерації; вимагати від Російської Федерації беззастережного виконання наказу Міжнародного суду ООН від 19 квітня 2017 року щодо проміжних заходів у справі України проти Російської Федерації стосовно порушення нею положень Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 21 грудня 1965 року; вимагати від Російської Федерації забезпечити безперешкодний допуск міжнародних місій та правозахисних організацій на тимчасово окуповані території України з метою здійснення постійного моніторингу за ситуацією у сфері додержання прав людини; застосовувати всі можливі види санкцій до посадових осіб органів державної влади Російської Федерації, причетних до переслідування політичних в’язнів – громадян України.

Вже за дві доби (01.03.2018) постанову було прийнято.

 

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

 

Проект 7442-д від 27.02.2018 (Третьяков О. Ю.) про внесення зміни до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо посилення соціального захисту окремих категорій осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Проект є доопрацьованою у профільному Комітеті Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю редакцією урядового проекту 7442 від 26.12.2017 про внесення зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції (див. Бюлетень № 157).

Порівняно з урядовим проектом, відповідні пропоновані права щодо медичного забезпечення пропонується поширити також на різні види учасників добровольчих формувань та осіб, що забезпечували проведення АТО (пункти 12–14 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), а також на учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов’язаних з перебуванням у цих державах (пункт 7 частини другої названої статті 7).

Проект 8068 від 28.02.2018 (Президент України) про національну безпеку України.

Відповідно до пояснювальної записки метою проекту є визначення механізмів керівництва у сфері національної безпеки та оборони, унормування структури і складу сектору безпеки і оборони, системи управління, координації та взаємодії його органів, запровадження комплексного підходу до планування у сфері національної безпеки і оборони для забезпечення сталого та ефективного цивільного демократичного контролю над органами та формуваннями сектору безпеки і оборони. Проект містить п’ять розділів. У Розділі І подано визначення термінів, серед них:  «національна безпека України» – захищеність державного суверенітету, територіальної цілісності, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України від реальних та потенційних загроз; «національні інтереси України» – життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави, реалізація яких забезпечує державний суверенітет України, її прогресивний демократичний розвиток, а також безпечні умови життєдіяльності і добробут її громадян; «демократичний цивільний контроль» – комплекс здійснюваних відповідно до Конституції і законів України правових, організаційних, інформаційних, кадрових та інших заходів для забезпечення верховенства права, законності, підзвітності, прозорості органів сектору безпеки і оборони й інших органів, діяльність яких пов’язана з обмеженням у визначених законом випадках прав і свобод людини, сприяння їх ефективній діяльності й виконанню покладених на них функцій, зміцненню національної безпеки України. Розділ ІІ закріплює правові засади та принципи державної політики у сфері національної безпеки і оборони, фундаментальні національні інтереси України, серед яких забезпечення державного суверенітету і територіальної цілісності, інтеграція України в європейський політичний, економічний, правовий простір, набуття членства в Європейському Союзі та в Організації Північно-Атлантичного договору. Розділ ІІІ визначає засади та механізми цивільного демократичного контролю, повноваження у здійсненні такого контролю законодавчої, виконавчої й судової влади, органів місцевого самоврядування та громадянського суспільства. Розділ IV визначає склад сектору безпеки і оборони (сили безпеки; сили оборони; оборонно-промисловий комплекс; громадяни та громадські об’єднання, які добровільно беруть участь у забезпеченні національної безпеки) та правовий статус основних органів, що входять до його складу (Міністерство оборони України, Збройні Сили України, Державна спеціальна служба транспорту, Міністерство внутрішніх справ України, Національна гвардія України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна міграційна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Служба безпеки України, Управління державної охорони України, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Апарат Ради національної безпеки і оборони України, розвідувальні органи України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику), а також управління та координацію у сфері національної безпеки. Розділ V регулює планування у сфері національної безпеки і оборони, визначає основні документи довгострокового планування, зокрема Стратегію національної безпеки України, Стратегію воєнної безпеки України, Стратегію громадської безпеки та цивільного захисту України, Стратегію розвитку оборонно-промислового комплексу України, Стратегію кібербезпеки України, Національну розвідувальну програму, також порядок їх формування та реалізації у документах середньострокового та короткострокового планування.

Проект видається надзвичайно важливим і таким, що потребує ретельного неквапливого опрацювання за повною парламентською процедурою.

 

Ідеологічні питання

 

Проект 8074 від 28.02.2018 (Розенблат Б. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження присвоєння територіальним громадам почесного звання.

Пропонується у преамбулі Закону України «Про державні нагороди України» зазначити, що він поширюється і на територіальні громади міст – з метою відзначення їх членів, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції. Відповідно дається уточнене визначення Державних нагород України, де вказується, що вони: «є вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною, а також вищою формою відзначення територіальних громад міст, де проживають громадяни, що брали участь у захисті незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції». До числа Державних нагород пропонується віднести почесне звання місто-Герой. Почесне звання місто-Герой присвоюється відповідним територіальним громадам, в яких проживають учасники бойових дій, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, а також проживали учасники таких бойових дій, що загинули (померли) при виконанні бойових (службових) завдань чи з інших причин. Клопотання до Комісії державних нагород та геральдики при Президенті України про присвоєння почесного звання місто-Герой затверджуються на пленарних засіданнях відповідних органів місцевого самоврядування міста. Відповідно у Законі України «Про місцеве самоврядування» пропонується закріпити, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження клопотань до Комісії державних нагород та геральдики при Президенті України про присвоєння відповідній територіальній громаді почесного звання. Особливо пропонується відзначити, що на території України не застосовуються акти органів державної влади і управління Союзу РСР, що присвоюють містам України почесне звання «місто-герой». Відповідно у Законі України «Про столицю України – місто-герой Київ» пропонується прибрати усі згадки про «місто-герой».

Проект є не стільки юридичним документом, скільки декларацією певної політичної позиції. Він суперечить сучасній державній політиці шанобливого ставлення до радянських бойових нагород за звитягу у роки Другої світової війни; доволі плутано визначає суб’єктів нагородження (чи то територіальні громади, чи то учасники бойових дій, які мешкають у цих громадах); орієнтується на сумнівний критерій місця проживання учасників бойових дій, який доволі часто не співпадає з місцем військової звитяги; визнає по суті єдину підставу для присвоєння почесного звання – участь в антитерористичній операції та має ряд інших недоліків.

Проект Постанови 8081 від 01.03.2018 (Королевська Н. Ю.) про забезпечення відновлення конституційних прав громадян на отримання пенсії у повному обсязі у зв’язку з визнанням неконституційними положень щодо оподаткування пенсій.

У проекті зазначається наступне: з метою забезпечення відновлення конституційних прав громадян на отримання пенсії у повному обсязі та у зв’язку з визнанням Конституційним Судом України неконституційним положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, Верховна Рада України постановляє: 1. Кабінету Міністрів України в одномісячний строк з дня прийняття цієї Постанови: 1.1. затвердити порядок відшкодування податку на доходи фізичних осіб, сплаченого із сум пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання у період з 1 липня 2014 року до дня втрати чинності абзацом першим підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (далі – Порядок); 1.2. У разі необхідності внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо внесення змін до Державного бюджету України на 2018 рік у частині фінансування відшкодування податку на доходи фізичних осіб. 2. Кабінету Міністрів України забезпечити відшкодування податку на доходи фізичних осіб, визначеного у підпункті 1.1 пункту 1 цієї Постанови, у повному обсязі протягом трьох місяців з дня затвердження Порядку.

Нагадаємо, що рішення Конституційного Суду України не мають зворотної сили у часі. Для того, щоб відшкодувати вже сплачені суми податку, мають бути, як видається, ініційовані відповідні зміни у законодавстві. Без цього вказівка уряду повернути сплачені суми має всі ознаки популізму.

Проект 8085 від 01.03.2018 (Медуниця О. В.) про особливості провадження гастрольно-концертної діяльності особами, які беруть участь у видовищних заходах на території держави-агресора та на тимчасово окупованій території України.

Згідно з пояснювальною запискою метою проекту проголошено запровадження нових та удосконалення існуючих правових механізмів захисту національної безпеки України для протидії впливу держави-агресора на інформаційний і гуманітарний простір України через популяризацію осіб, які проваджують гастрольно-концертну діяльність на території держави-агресора та на тимчасово окупованій території України. У проекті передбачено: створити умови для формування публічного Реєстру осіб, які провадять гастрольно-концертну діяльність на території держави-агресора та/або на окупованій території України; встановити для громадян України обов’язок повідомляти в Службу безпеки України про намір брати участь у видовищних заходах на території держави-агресора, а також заборону виступати на тимчасово окупованій території; запровадити відповідальність за порушення зазначених вище норм «у вигляді адміністративного штрафу» від 50-ти до 200-от мінімальних заробітних плат; встановити обов’язкове інформування телерадіоаудиторії та споживачів про провадження відповідними особами гастрольно-концертної діяльності на території держави-агресора та/або на окупованій території України при висвітленні їх діяльності у телерадіопросторі, при рекламуванні та реалізації товарів і послуг, створених за їх участі; запровадити «гастрольний збір» для організаторів гастрольних заходів за участі осіб, внесених до Реєстру осіб, які провадять гастрольно-концертну діяльність на території держави-агресора та/або на окупованій території України, надходження від якого мають скеровуватися на потреби Збройних Сил України; визначити підстави для внесення іноземців до вже запровадженого законодавством Переліку осіб, що загрожують національній безпеці Україні.

Ініціатива щодо накладання штрафів на підставі цього закону і у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, видається такою, що суперечить Конституції України (у частині питань, що регулюються виключно законом) і принципам вітчизняного законодавства про адміністративні правопорушення. Некоректною видається й ідея перетворення гастрольного збору на замасковану штрафну санкцію. Інші пропозиції теж видаються доволі дискусійними і потребують глибокого вивчення. Не викликає заперечення хіба що загальна ідея законодавчого визначення підстав для внесення іноземців до Переліку осіб, що загрожують національній безпеці Україні, але і вона, як видається, мала б бути реалізованою не в цьому проекті.

Проект 8086 від 01.03.2018 (Медуниця О. В.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо гастрольного збору і проект 8087 від 01.03.2018 (Медуниця О. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо гастрольного збору.

Обидва проекти внесені в єдиному пакеті з попереднім проектом і мають розділити його долю. На нашу думку, запропоноване «переосмислення» поняття гастрольного збору є неприйнятним.

Проект 8091 від 02.03.2018 (Каплін С. М.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо кримінальної відповідальності народних депутатів України, державних службовців за набуття та використання громадянства іноземних держав).

Пропонується названий кодекс доповнити новою статтею 114-2 «Набуття та використання громадянства іноземної держави народним депутатом України чи державним службовцем», якою передбачити кримінальну відповідальність за «Набуття та використання громадянства іноземної держави народним депутатом України чи державним службовцем, що включає використання виборчого або іншого права, яке йому надає іноземне громадянство, або виконання обов’язків, які на нього покладає іноземне громадянство, що може підтверджуватися даними публічних реєстрів державних органів, органів місцевого самоврядування іноземних держав, інформацією, розміщеною на офіційних веб-сайтах, в офіційних друкованих виданнях державними органами, органами місцевого самоврядування іноземних держав, та/або документами, наданими такими органами, а також використання паспортного документа іноземної держави на території України або під час виїзду з України або в’їзду в Україну, що зафіксовано посадовою чи службовою особою Державної прикордонної служби України або іншого державного органу України». Названі дії пропонується карати позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до п’яти років.

Як видається, набуття громадянства іншою державою є особистим вільним вибором громадянина України. Цей вибір може спричинити певні юридичні наслідки (неможливість обіймати певні посади та інші обмеження), але сам по собі не є суспільно небезпечним і не може визнаватися злочином (кримінальним правопорушенням), бути підставою для кримінальної відповідальності.

 

Відносини між владними суб’єктами

 

Проект 8061 від 26.02.2018 (Яценко А. В.) про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» (щодо законодавчого врегулювання окремих питань виборів народних депутатів України).

Проектом передбачено ряд доволі різносторонніх змін. Із самого початку слід зазначити, що пояснювальна записка є вкрай малоінформативною і не надає пояснення щодо більшості ініціатив проекту. Загалом зміни слід поділити на декілька груп. Насамперед, це вимоги щодо оприлюднення інформації про одномандатні округи за 365 днів до виборів. Зазначається, що після такого оприлюднення, зміни до опису меж одномандатних округів, утворених на постійній основі, вносяться виключно у випадку утворення нової виборчої дільниці, що потребуватиме зміни меж виборчої дільниці, яка існує на постійній основі. Зміна меж одномандатних округів з інших підстав, до встановлення результатів голосування на цих виборах, не допускається. Далі пропонується установити, що посадовим особам Центральної виборчої комісії забороняється вимагати від кандидатів у депутати та/або керівників партії, їх представників: 1) подання (пред’явлення) оригіналів документів (крім документів, що складаються безпосередньо кандидатом у депутати та/або керівником партії), не передбачених цим Законом; 2) зазначення кандидатом у депутати та/або керівником партії у документах, що подаються до Центральної виборчої комісії, інформації (відомостей) або подання документів, не передбачених цим Законом; 3) документи, що підтверджують або спростовують інформацію про кандидата у депутати, які видаються іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування або їх посадовими особами (виписки, витяги, довідки, листи тощо), не передбачені цим Законом. Далі, з числа інформації яку подає про себе кандидат, пропонується виключити відомості про освіту, трудову діяльність, посаду (заняття), місце роботи, громадську роботу (в тому числі на виборчих посадах), склад сім’ї та адресу місця проживання. Натомість уточнюється, що кандидати мають подавати ксерокопії одного із документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України), диплому про вищу освіту (за наявності), трудової книжки (за наявності). В частині змін щодо декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, пропонується зазначити, що помилки, неточності, недоліки, описки, в тому числі, але не виключно, друкарські, технічні, арифметичні, логічні тощо, недійсні та/або недостовірні відомості, виявлені в поданій декларації, не є підставою для відмови в реєстрації кандидата в депутати. Це ж правило пропонується поширити на усі подані кандидатами на реєстрацію документи. Серед інших змін пропонується значного скоротити коло підстав для скасування реєстрації кандидата у депутати, зокрема виключивши з переліку виїзд кандидата на постійне проживання за кордон, набуття іноземного громадянства чи рішення партії, яка висунула кандидата, про відповідне скасування реєстрації кандидата.

Проект містить як цілком слушні (обмеження вимог до подання документів), так і доволі спірні ініціативи (формування одномандатних округів за рік до виборів) і, навіть, не дуже прийнятні та зрозумілі ініціативи (заборона відмовляти в реєстрації за подання недостовірних відомостей, які не є результатом помилки тощо).

Проект 8080 від 28.02.2018 (Литвин В. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо тимчасового виконання обов’язків міністра.

У проекті пропонується встановити, що подання щодо кандидатури на посаду члена Кабінету Міністрів України вноситься відповідно до своєї компетенції Прем’єр-міністром України або Президентом України не пізніше як у двотижневий строк з дня звільнення особи, яка попередньо займала цю посаду. У разі відхилення Верховною Радою України поданої кандидатури нова кандидатура має бути внесена на розгляд не пізніше як у двотижневий строк. Проектом також передбачено, що у разі звільнення члена Кабінету Міністрів України з посади (крім Прем’єр-міністра України, Першого віце-прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів) його обов’язки тимчасово, але не більше двох місяців, виконує його перший заступник (а у разі його відсутності – заступник). Також передбачається визначити, що дія Закону «Про тимчасове виконання обов’язків посадових осіб, яких призначає на посаду за згодою Верховної Ради України Президент України або Верховна Рада України за поданням Президента України» не поширюється на порядок тимчасового виконання обов’язків Міністра оборони України і Міністра закордонних справ України.

Проект не викликає принципових заперечень, хоча запропоновані виключення із загального порядку щодо двох міністрів потребують, як видається, ґрунтовнішої аргументації.

 

 Права громадян та їх об’єднань

 

Проект 8078 від 28.02.2018 (Кривенко В. М.) про внесення зміни до статті 14 Закону України «Про політичні партії в Україні» щодо здійснення внесків на підтримку політичних партій.

Пропонується названу статтю доповнити такою нормою: Грошові внески на користь політичної партії, місцевої організації  політичної партії у розмірі, що менший або дорівнює 3 (трьом) неоподаткованим мінімумам доходів громадян за один місяць від однієї особи, можуть здійснюватися відповідно до порядку ведення касових операцій у національній валюті зі складанням документів, що містять всі реквізити ідентифікації таких осіб відповідно до вимог цього закону, з подальшим внесенням на рахунки політичних партій, місцевих організацій політичних партій в установах банків України через банківські операції. Очікується, що прийняття проекту дасть змогу створити умови для рівної та доступної можливості здійснення невеликої фінансової підтримки діяльності різних політичних партій без створення умов для тінізації фінансування політичних партій.

 

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

 

Проект 8047-1 від 28.02.2018 (Добродомов Д. Є.) про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення законодавства у сфері заборони грального бізнесу.

Альтернативний проекту 8047 від 15.02.2018 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення повноважень органів місцевого самоврядування в сфері заборони грального бізнесу (див. Бюлетень № 163). Втім, проект ближчий за змістом до проекту 8011 від 07.02.2018 (Голубов Д. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за зайняття гральним бізнесом (див. Бюлетень № 162).

Змінами до статті 203-2 «Зайняття гральним бізнесом» Кримінального кодексу України пропонується розширити коло суб’єктів та уточнити диспозицію статті, виклавши її так: «Організація та зайняття гральним бізнесом, проведення або надання можливості доступу до азартних ігор». Натомість частина друга статті містить обмеження її застосування лише до осіб, які раніше засуджені за цією ж статтею. Далі, пропонується уточнити в Законі України «Про заборону грального бізнесу в Україні» визначення «організатор азартних ігор», виклавши його в такій редакції: фізичні особи (незалежно від того, чи зареєстровані вони у встановленому законодавством порядку суб’єктами підприємницької діяльності) та юридичні  особи – суб’єкти  підприємницької  діяльності, що здійснюють діяльність з організації і проведення азартних ігор з метою отримання прибутку. В тому ж законі пропонується закріпити, що застосування фінансових санкцій до суб’єктів господарювання, які організовують і проводять на території України азартні ігри, здійснюється за рішенням суду, ухваленим за позовом органів Національної поліції, органів доходів і зборів та/або органів місцевого самоврядування. І в залежності від того, який суб’єкт оскаржує таку діяльність суб’єктів господарювання, прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри підлягає перерахуванню до Державного бюджету України або до місцевого бюджету територіальних громад.

Проект 8069 від 28.02.2018 (Підберезняк В. І.) про внесення змін до статті 203-2 Кримінального кодексу України (щодо посилення відповідальності за зайняття гральним бізнесом).

Проект слід розглядати у зв’язку з усіма наведеними. Фактично він є альтернативою саме проекту 8011 від 07.02.2018 (Голубов Д. І.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за зайняття гральним бізнесом (див. Бюлетень № 162), оскільки, як і проект 8011, проект 8069 містить зміни до санкцій статті 203-2 Кримінального кодексу України. Пропонується радикально посилити санкції в частині першій з «карається штрафом від десяти тисяч до сорока тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян» на «карається штрафом від сорока тисяч до ста тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років», а в частині другій – з «караються штрафом від сорока тисяч до п’ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян» на «карається позбавленням волі на п’ять років».

Самі по собі ініціативи лише посилення санкцій не є зазвичай ефективними. Однак, як видається, цей проект цілком можна розглядати разом з трьома названими вище профільним комітетом з метою підготовки єдиної зведеної версії. Наразі кожен з проектів має певні вдалі пропозиції.

Проект 8077 від 28.02.2018 (Карпунцов В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих норм з метою невідворотності покарання осіб, які вчинили корупційні злочини.

Абсолютна більшість змін стосуються посиленню санкцій у Кримінальному кодексі України, а саме у статтях: 210, 354, 364, 365-2, 368, 368-2, 368-4, 369 і 375. І лише в останній статті, 375 «Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного судового рішення», пропонується не стільки переробити, скільки уточнити диспозицію, зазначивши, що «постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного судового рішення, тобто такого, що не ґрунтується на вимогах закону, у тому числі шляхом спотворення його змісту, а так само постановлення судового рішення всупереч встановленим обставинам справи або на основі неправдивих фактів та свідчень, про які судді було відомо, без надання правової оцінки доказам або їх неврахування за відсутності відповідного обґрунтування». Також цю статтю пропонується доповнити приміткою такого змісту: «Тяжкими наслідками у цій статті слід вважати безпідставне визнання особи винуватою (засудженою) у вчиненні злочину, створення умов для уникнення відповідальності за корупційні злочини, в тому числі шляхом порушення визначених цим Кодексом засад призначення покарання, обмеження права на свободу шляхом безпідставного застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, позбавлення чи обмеження особи в її майнових чи особистих немайнових правах, іншому неправомірному обмеженні основоположних прав і свобод людини, завдання шкоди державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб». Кримінальний процесуальний кодекс України пропонується доповнити рядом змін, серед яких слід відзначити таку: слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за клопотанням прокурора чи слідчого, погодженим з прокурором, за наявності підстав, передбачених пунктами 5, 6 частини другої статті 155 цього Кодексу, зобов’язаний вирішити  питання про відсторонення особи від посади.

Проект фактично мало пов’язаний із його назвою. Посилення санкцій, як і відсторонення осіб від посади, не є засобами, що забезпечують невідворотності покарання. Загалом проект не видається таким, що має радикально покращити ситуацію у боротьбі із корупцією, натомість розширення розуміння завідомо неправосудного судового рішення скоріше призведе не до покращення правосуддя, а до посилення жорстокості та одностайності судів, що є типовим для тоталітарного суспільства.

Проект 8083 від 01.03.2018 (Кожем’якін А. А.) про Дисциплінарний статут пенітенціарної системи.

Проект доповнює проект 7337 від 24.11.2017 (Мосійчук І. В.) про пенітенціарну систему (див. Бюлетень № 152), що зараз перебуває на парламентському розгляді і яким прямо передбачена необхідність такого акта. У проекті 8083 пропонується визначити сутність службової дисципліни, обов’язки осіб рядового і начальницького складу пенітенціарної системи стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права керівників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

У разі прийняття проекту 7337 цей проект видається цілком придатним для подальшого опрацювання в парламенті.

 

Культура та освіта

 

Проект 8046-1 від 28.02.2018 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про освіту» щодо уточнення деяких положень.

Альтернативний проекту 8046 від 15.02.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до пункту з розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про освіту» щодо уточнення деяких положень (див. Бюлетень № 163).

Проект повністю повторює урядовий в частині змін, пов’язаних з діяльністю НАЗЯВО, а щодо ініціативи строку, до якого особи, що вступили на навчання зо 1 вересня 2018 р. продовжують навчатися за старими правилами, то його пропонується просто скасувати. Ймовірно мається на увазі, що якщо особа вже почала освіту за певними нормами, за ними ж вона має і закінчити. Якщо це дійсно так, то така ініціатива є доволі спірною. Далі, пропонується кілька змін щодо мови освіти. Зокрема, закріплюється, що мовою освітнього процесу в закладах освіти є державна мова, мова корінного народу чи національних меншин України. Особам, які належать до корінних народів, національних меншин України, гарантується право на навчання в комунальних закладах освіти для здобуття дошкільної і загальної середньої освіти, поряд із державною мовою, мовою відповідного корінного народу чи відповідної національної меншини. Приватні заклади освіти мають право як мову освітнього процесу використовувати будь-яку мову без обмежень. Також альтернативний проект приділяє увагу ще одному питанню, яке не порушувалося в основному проекті. Пропонується установити, що кількість та розташування опорних закладів освіти визначається з урахуванням того, що відстань підвезення дітей з інших населених пунктів до опорного закладу освіти становитиме не більш ніж 7 кілометрів.

Маємо зазначити, що вже 05.03.2018 проект було відкликано через подання нового альтернативного проекту (див. далі).

Проект 8046-2 від 02.03.2018 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про освіту» щодо уточнення деяких положень.

Альтернативний проект від того ж народного депутата. Від попереднього відрізняється додаванням лише однієї позиції у Прикінцевих і перехідних положеннях: на Уряд України пропонується покласти завдання забезпечити реалізацію положення частини другої статті 61 цього Закону, передбачивши при цьому до 31 грудня 2018 року збільшення посадового окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії до трьох мінімальних заробітних плат, затвердити відповідні схеми посадових окладів (ставок заробітної плати) та затвердити порядок та строки відшкодування недоотриманої заробітної плати педагогічними працівниками у період з 1 січня до 31 грудня 2018 року.

Нова редакція має більш популістські риси і, за «гарною традицією» не містить розрахунків, де взяти гроші для підвищення окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії більш ніж 2 рази, натомість у відповідному розділі пояснювальної записки зазначається, що «Реалізація положень даного законопроекту витрат Державного бюджету України не потребуватиме».

Проект Постанови 8088 від 01.03.2018 (Литвин В. М.) про проведення Всеукраїнської Естафети Єднання з нагоди 100-річчя проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки.

У проекті постанови зазначається, що 22 січня 2019 року виповнюється 100 років проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. З метою вшанування багатовікової історії національного державотворення, засвідчення поваги до подвигу борців за свободу, незалежність і територіальну цілісність, єднання суспільства у справі розбудови України як високорозвиненої європейської держави, консолідації історичної пам’яті нації, згуртування громад України та відзначення на загальнодержавному рівні 100-річчя проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки, враховуючи звернення Асоціації міст України від Української громади, Верховна Рада України пропонує урочисто відзначити на державному рівні названий ювілей та рекомендувати Президенту України оголосити в Україні 2019 рік Роком Соборності України. У рамках підготовки та проведення урочистих заходів пропонується, зокрема, передбачити організацію та проведення в усіх регіонах України Всеукраїнської Естафети Єднання, розпочавши її 1 грудня 2018 року в місті Фастові Київської області, завершивши 22 січня 2019 року у місті Києві на Софійській площі за участі представників усіх областей України, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя; добудову вокзального комплексу станції Фастів з організацією Музею Соборності України та здійснення в місті інших необхідних робіт, передбачивши на це відповідні кошти з Державного бюджету України. Важливі завдання покладаються на Державний комітет телебачення і радіомовлення України, якому доручається: організувати тематичні теле- і радіопередачі, присвячені пам’ятній події та сприяти висвітленню державними засобами масової інформації заходів, що проводитимуться у зв’язку з її відзначенням; створити документальний фільм, присвячений історії Акту Злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки та розкрити його наслідки у становленні незалежної України; забезпечити відео- та фотофіксацію проведення Всеукраїнської Естафети Єднання з подальшим випуском документального фільму та фотоальбому.

 

Проекти з інших питань

 

Проект 8060 від 26.02.2018 (Іванчук А. В.) Кодекс України з процедур банкрутства.

Значний за обсягом (142 сторінки) проект, в якому мають бути встановлені умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи. Згідно з пояснювальною запискою в проекті пропонується: ліквідувати зайві бар’єри та спростити доступ до процедур, зокрема, самого боржника; збільшити можливості для санації та створити ефективні механізми позасудового врегулювання; виключити всі положення, що можуть розглядатися як підстава для звільнення від боргів, крім випадків, коли кредитори на це погоджуються; об’єднати мирову угоду та санацію в єдину процедуру; покращити умови участі у процедурах банкрутства забезпечених кредиторів; підвищити рівень захищеності прав усіх кредиторів; скоротити строки розгляду справ, зокрема, за рахунок: зменшення кількості оскаржень; удосконалити положення закону, що стосуються продажу активів боржника, чим забезпечити основу для продажу майна за найвищою ціною; , забезпечити стабільність укладених на аукціоні договорів; вдосконалити положення, що забезпечують збереження працюючого бізнесу тощо.

Докладніше висвітлення цього важливого проекту через його значний обсяг не видається можливим. Тим не менш маємо зауважити недоцільність обрання у цьому конкретному разі форми кодексу, оскільки йдеться все ж не про кодифікацію відповідної галузі законодавства, а лише про кодифікацію на рівні окремого інституту законодавства.

Проект 8065 від 27.02.2018 (Недава О. А.) про внесення змін до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» (щодо вдосконалення співпраці органів влади у сфері охорони навколишнього природного середовища).

Пропонується установити, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є гарантування екологічно безпечного середовища для життя і здоров’я людей та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. До основних принципів охорони навколишнього природного середовища передбачається віднести відшкодування шкоди заподіяної навколишньому середовищу в результаті природокористування та компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Також пропонується установити, що обов’язковою кваліфікаційною вимогою для всіх посадових осіб, діяльність яких пов’язана з використанням природних ресурсів та призводить до впливу на стан навколишнього природного середовища є екологічні знання та фахова освіта у галузі екології та/або природничих наук. Втім, основні зміни стосуються посилення координації діяльності Мінприроди України з Комітетом Верховної Ради України з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Проект 8066 від 27.02.2018 (Недава О. А.) про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (щодо врегулювання державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища).

Пропонується установити, що дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не поширюється на відносини, що виникають під час реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Як зазначається у пояснювальній записці, мораторій на перевірки загострив проблему екологічного контролю зокрема у сфері небезпечних відходів. Відсутність контролю призвела до поширення шахраїв на ринку та недобросовісної поведінки утилізаторів отруйних речовин. Враховуючи зазначене, зазначають автори проекту, виникла необхідність надати можливість центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища та його територіальним органам проводити заходи державного нагляду (контролю). Очікується, що таким чином буде усунуто невідповідність у законодавстві, Державна екологічна інспекція України працюватиме, керуючись Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та запобігатиме порушенню природоохоронного законодавства.

Проект 8067 від 27.02.2018 (Недава О. А.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо особливостей розподілу екологічного податку.

Визначається порядок розподілу та подальшого використання названого податку.

Усі три названі проекти формують єдиний блок. Власне до усіх проектів можна визначити єдину мету і завданнями прийняття цього законопроекту є покращення забезпечення прав громадян на безпечне довкілля, які визначенні Конституцією України, та посилення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також поліпшення екологічної ситуації в країні. Загалом проекти потребують ретельної уваги з боку спеціалістів.

Проект 8072 від 28.02.2018 (Купрій В. М.) про внесення змін до Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо скасування мораторію на проведення заходів державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Проект фактично альтернативний проекту 8066 (див. вище). Пропонується норму статті 6 про те, що «Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України» замінити наступною: «Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час проведення заходів нагляду (контролю) центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, а також іншими органами, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України». Очікується, що реалізація проекту сприятиме забезпеченню конституційних прав громадян на безпечне довкілля, відновить повноцінну процедуру проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також покращить екологічну ситуацію в країні.

Проект 8084 від 01.03.2018 (Балицький Є. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо безпечного перебування пасажирів на зупинках маршрутного (міського) транспорту).

У Законі України «Про автомобільні дороги» пропонується установити, що місця для зупинки  маршрутних транспортних засобів мають бути обладнані спеціальними захисними інженерно-технічними конструкціями. Відповідальними за облаштування зупинок такими конструкціями є органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів. Зміни до Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» передбачають надати можливість здійснювати облаштування зупинок маршрутного (міського)  транспорту спеціальними захисними інженерно-технічними конструкціями за рахунок як Державного бюджету України, так і територіальних дорожніх фондів. Відповідно пропонується внести зміни і до Кримінального кодексу України, поширивши дію статті 288 «Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху» зокрема і на «не облаштування зупинок маршрутного (міського) транспорту спеціальними захисними інженерно-технічними конструкціями». Як зазначається у пояснювальній записці, останнім часом інформаційний простір України розривають повідомлення про страшні аварії, пов’язані з виїздом  водіїв на особистому авто чи маршрутному мікроавтобусі на зупинки громадського транспорту. Ініціатори проекту зазначають, що для забезпечення  комплексного вирішення проблем з безпекою пасажирських зупинок, необхідно термінове здійснення таких кроків: по-перше, це планування кожної нової зупинки в кишені – з тією умовою, щоб вона виявилася в стороні від основного напрямку руху; по-друге, обов’язкова установка кабіни на високому постаменті, на висоті в порівнянні з навколишнім ландшафтом, включаючи додатковий бордюр-відбійник в декількох метрах на початку зупинки проти ходу руху; по-третє, обов’язкові заходи з примусу до зниження швидкості для будь-якого транспортного засобу, який опинився в зоні автобусної обстановки, до безпечної; по-четверте, надійне огородження, що перешкоджає як вибігання самого пішохода на проїжджу частину, так і проникнення автомобіля на територію автобусної зупинки; по-п’яте, закріпити на законодавчому рівні відповідальність посадових осіб за не облаштування зупинок громадського  транспорту спеціальними захисними інженерно-технічними конструкціями та передбачити необхідне фінансування з державного та місцевих бюджетів зазначених заходів.

Проект не викликає принципових заперечень, однак бажаним було б ініціювати питання про спеціальне фінансування таких заходів.

Проект 8090 від 02.03.2018 (Кужель О. В.) про внесення змін до статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» щодо вдосконалення захисту права власності у правовідносинах з банками.

Суть та зміст проекту розкритий у його пояснювальній записці: Визначальними цілями та завданнями законопроекту є забезпечення на законодавчому рівні можливості захисту прав власності вітчизняних підприємств та інвесторів, інших осіб - учасників цивільних правовідносин, які порушуються внаслідок недобросовісних та незаконних дій банків, через внесення змін до пункту четвертого частини четвертої статті 4 Закон України «Про виконавче провадження», що передбачають можливість відкриття виконавчого провадження у тих випадках, коли виконавчий документ видано щодо виконання рішення у спорах немайнового характеру, боржником за яким є банк навіть, якщо Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.

Проект 8092 від 02.03.2018 (Писаренко В. В.) про внесення змін до статті 6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо відмови від встановлених загальнобудинкових лічильників.

Пропонується норму про те, що «У разі ненадання співвласниками багатоквартирного будинку згоди на встановлення загальнобудинкового лічильника газу суб’єктам господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється» доповнити таким текстом: «а облік природнього газу до моменту встановлення індивідуальних лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України». Цю ж норму пропонується поширити і на ситуації, коли співвласники багатоквартирного будинку відмовляються від використання загальнобудинкових лічильників, встановлених до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» щодо порядку встановлення лічильників споживачам природного газу» від 21 грудня 2017 року № 2260-VIII.

Уточнення видаються цілком слушними.

 Поділитися