пошук  
версія для друку
18.04.2018 | Олена Орлова

СІЗО замість онкодиспансеру, або Коли відсутність лікування дорівнює катуванням

   

Правозахисники та медіа звертають увагу на кричущий випадок порушення прав людини, яку утримують у місцях несвободи. Ситуація, що склалася в СІЗО у м. Дніпро, вражає жорстокістю до тяжкохворої засудженої і бездіяльністю з боку кримінально-виконавчої системи, яка за законом має забезпечити надання медичної допомоги особам, узятим під варту.

Температура щовечора – під 40. Все тіло пече, розпухлі на шиї лімфовузли нестерпно болять. Анні всього 20. І в неї одразу два найстрашніших діагнози: СНІД та рак. Вже понад 10 місяців дівчина перебуває у СІЗО. Суд визнав її винною у вчиненні грабежу і тепер їй загрожує 4 роки за ґратами. Анна – сирота, і чекати родинної підтримки їй нізвідки. Водночас ніякого лікування від онкології дівчина не отримувала – і з кожним днем їй стає все гірше…

Ні, це не видуманий сценарій жорсткого фільму. Це відбувається насправді і просто зараз – у СІЗО в Дніпрі (установа виконання покарань № 4).

«Ухвалений вирок у кримінальній справі для дівчини виглядає як смертний вирок»

Анну Солопову затримали 4 липня 2017 року за підозрою у грабежі: зривала золоті ланцюжки з перехожих. Того ж дня дівчину оглянув лікар і встановив діагноз: ВІЛ-інфекція ІV стадії (СНІД) та лімфаденопатія. Останнє свідчить про те, що у хворої сильно збільшені лімфовузли – це могло бути ознакою серйозного захворювання. Що, власне, пізніше і підтвердилося: 23 січня 2018 року після додаткових обстежень Анні встановили діагноз «лімфома Ходжкіна», а вже 2 березня – ІІ-Б стадію онкологічного захворювання та рекомендували лікування: 3 курси хіміотерапії та променеву терапію.

Довідка про стан здоров’я Анни Солопової від 26.01.2018р.
Фото:dengi.informator.ua

Красногвардійський районний суд м. Дніпра 21 лютого 2018 року виніс Анні вирок: визнав винною у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 і 2 статті 186 Кримінального Кодексу України (ККУ) «Грабіж» та призначив покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

Таке рішення суд ухвалив, навіть врахувавши наступні обставини: Анна – інвалід з дитинства (успадкована ВІЛ-інфекція), сирота (батьки покинули її, до 18 років її опікуном була тітка, але зараз, зі слів адвоката Анни, дівчина залишилася без підтримки), раніше не судима, свою вину у вчиненні злочину визнала повністю, страждає на тяжке онкологічне захворювання.

Сторона захисту подала апеляцію на рішення суду, проте розгляд справи в апеляційній інстанції ще триває. Теоретично суд міг звільнити дівчину за ст. 84 ККУ – «Звільнення від покарання за хворобою», або призначити більш м’яке покарання згідно зі ст. 69 ККУ. Але цього не сталося.

Тим часом Анна продовжує перебувати у СІЗО, не отримуючи належного лікування. Чому? Поки що на це питання не можуть дати точної відповіді правозахисники Української Гельсінської спілки з прав людини та Харківської правозахисної групи, які нещодавно долучилися до захисту Солопової. Втім, упевнені: ситуація вимагає обов’язкового правового реагування.

– Справа Анни Солопової є дуже виразною і характеризує собою саме той стан, в якому опиняється хвора особа, яка потрапляє до місць несвободи – неможливість отримати адекватну медичну допомогу у випадку тяжкого захворювання. У випадку Анни ухвалений вирок у порушеній проти неї кримінальній справі для дівчини виглядає як смертний вирок, на жаль, – вважає виконавчий директор УГСПЛ Олександр Павліченко. – Особа, яка перебуває під контролем держави (а Анна є саме в такому становищі), не може приймати рішення про умови свого утримання, обирати належне лікування, тощо – це має забезпечити держава, яка повністю контролює і несе відповідальність за всіх осіб, які поміщені до місць несвободи. На практиці це не завжди відбувається, як ми спостерігаємо.

Олександр Павліченко, виконавчий директор УГСПЛ
Фото: helsinki.org.ua

Адвокат Анни Солопової у кримінальній справі декілька разів подавав клопотання про заміну їй запобіжного заходу через її хворобу, але суд відмовляв у їх задоволенні. Захисники вказують на суворість вироку, аргументуючи тим, що злочин дівчина вчинила вперше і вважають, що не враховано важкий стан її здоров’я.

«Головне тут не причини відмови («тяжкість вчиненого злочину, може переховуватись від слідства та суду та продовжити злочинну діяльність»), а те, що суд не визнав поважною причиною стан її здоров’я, – пояснює адвокат ХПГ Геннадій Токарєв. – СІЗО за 20 днів до ухвалення вироку Солоповій (21.02.2018 р.) направляло до суду медичну довідку про те, що їй терміново потрібно провести обстеження і лікування хіміотерапією, які неможливо зробити в умовах СІЗО, а лише в умовах стаціонару онкодиспансеру.

Геннадій Токарєв, адвокат ХПГ
Фото: euro.kharkiv.ua

Рак «лікують»… анальгіном?

Увагу до справи Анни Солопової медіа привертають не вперше. Ще у березні цього року про свій стан дівчина розповідала журналістам дніпровського інтернет-ресурсу «Інформатор»:

«Сьогодні (3 березня 2018 р. – ред.), коли мене намагалися вивезти на консиліум із 12 лікарів з двох клінік, начальниця медсанчастини довго не давала на це дозвіл. І вона ніяк це не обґрунтовувала: просто „немає і все“. Потім через скандал все ж вивезли… Мене тільки раз вивозили до лікарні… Тільки там може бути огляд… – розповідала тоді Анна. – …Мені ніяку спеціальну медичну допомогу відповідно до діагнозу не дають. Тільки 2 тижні тому почали давати препарати антиретровірусної терапії (АРТ – метод лікування ВІЛ-інфекції, при якому пацієнт приймає ліки, що сповільнюють розвиток вірусу. Завдяки цьому більшість ВІЛ-інфікованих можуть жити звичайним життям, тривалість життя збільшується – ред.). До цього 19 років поспіль я брала АРТ-препарати. Тільки-но потрапила в місця позбавлення волі, мені перестали їх видавати… І зараз мені потрібна хіміотерапія, тому що це рак. Їм просто довелося мені дати препарати, оскільки мій організм просто не може боротися з якимись хворобами. Без ліків, без хіміотерапії... Навіть думати про це страшно...(плаче)».

Анна Солопова. Березень 2018року
Фото: dengi.informator.ua

«Вона утримується у загальній камері, хоча в такому стані має перебувати в медчастині. Випадково поспілкувався з її співкамерницею – та сказала, що дівчина кожного вечора страждає від болю. Час від часу їй дають анальгін або ібупрофен», – вже зараз розповідає Геннадій Токарєв, який востаннє бачив дівчину 11 квітня.

Анні стає дедалі гірше: їй важко ковтати, виникають проблеми із диханням. Тримається підвищена температура, але дівчині не дають навіть термометр, аби постійно виміряти її – правилами це заборонено. Раз на день Анну відвідує лікар…

Камера СІЗО в Дніпрі, в якій утримують Анну Солопову
Фото: dengi.informator.ua

Ситуація винятково тяжка – і типова водночас

При всій дикості ситуації, що склалася з Анною Солоповою, правозахисники говорять і про її типовість.

– З такими випадками я стикаюся практично у кожній справі, коли у людини є серйозні проблеми зі здоров’ям. Ситуація типова в плані поширеності порушення права на медичну допомогу. І кричуща в плані того, що на момент поміщення до СІЗО і впродовж наступних декількох місяців (у засудженої – ред.) були явні показання для проведення дослідження на наявність онкологічного захворювання. Втім, лише через півроку їй поставили діагноз «лімфома» і після цього знов три місяці не лікували, – наголошує Геннадій Токарєв. – Я вбачаю у цьому випадку найбільше порушення закону саме з боку кримінально-виконавчої системи, яка за Законом «Про попереднє ув’язнення» має забезпечити надання медичної допомоги особам, узятим під варту. Щодо суду, то він міг би призначити інший запобіжний захід, зокрема, домашній арешт, але це вже «на розсуд суду», прямого порушення законодавства з його боку немає. Звичайно, можна казати про надмірність застосування тримання під вартою, особливо, з огляду на практику Європейського суду з прав людини, але це вже питання меж розсуду суду, обґрунтованості судових рішень і таке інше.

Сьогодні правозахисники намагаються зробити все, щоб дівчина якомога скоріше отримала належне лікування. Визнають: час, аби врятувати її життя, упущено. Але вказують на можливість замінити реальний строк покарання на умовний, змінити запобіжний захід, що дасть можливість отримувати належне адекватне лікування замість знущання в СІЗО.

– Ситуація з Анною Солоповою є водночас і типовим виявом з боку пенітенціарної системи в її нинішньому стані ставлення до осіб, які були позбавлені волі і опинились в цій системі. Причина – у відсутності належних інституційних механізмів, спрямованих на попередження, виявлення і негайне лікування таких хворих, а в разі неможливості забезпечити належне за протоколом надання медичної допомоги – негайне переведення до спеціалізованих медичних установ поза межами системи. Цього немає.

Так, ситуація Анни Солопової належить до винятково тяжких, і тут потрібно докласти максимум зусиль, щоб зберегти їй життя. Працюємо над цим – це питання не лише юридичного плану (хоча і вони є винятково важливими), але й питання надання медичної допомоги, пошук фінансування для невідкладної хіміотерапії, – коментує Олександр Павліченко.

І зазначає, що партнерську підтримку УГСПЛ саме в цій справі надають спеціалізовані організації, які допомагають людям, що живуть з ВІЛ-СНІДом. Зокрема активісти ініціативи «100% життя» Всеукраїнської мережі ЛЖВ (найбільше в Україні громадське об’єднання людей, що живуть з ВІЛ), шукають для Анни допомогу у Дніпрі, сподіваються здобути для неї медикаменти.

Однак навіть у такій синергії, докладаючи спільних зусиль, правозахисники не в змозі вирішити проблеми всієї пенітенціарної системи України.

– Ми постійно наголошуємо на необхідності реформування пенітенціарної системи, яке відбувається впродовж двох останніх років. І подібний випадок є одним із багатьох, які засвідчують, що при порівнюванні ситуації в пенітенціарній системі, за якою слідкують правозахисники, ніяких реальних змін на краще, окрім імітації і слів, на жаль, немає. УГСПЛ спільно з організаціями, що допомагають людям, які живуть з ВІЛ-СНІД, надає правову допомогу саме таким особам, які мають статус ВІЛ-позитивних осіб і опиняються у критичному вразливому незахищеному становищі, що вимагає правового втручання, – говорить виконавчий директор УГСПЛ.

Правозахисники звертаються до Євросуду

Оскільки зараз на перший план виходять питання можливості проведення адекватного і належного лікування Анни Солопової, яке не забезпечується в місці несвободи, юристи ХПГ звертаються до Європейського суду з прав людини за Правилом 39 Регламенту Суду.

– Це правило передбачає що Палата чи, у разі потреби, голова секції або черговий суддя, може – на прохання однієї зі сторін чи будь-якої особи, якої це стосується, або за власною ініціативою – вказати сторонам на тимчасові заходи, які, на їхню думку, доцільно вжити в інтересах сторін чи в інтересах належного здійснення провадження у справі. Питання, з огляду на стан здоров’я Анни, є невідкладно нагальним, – уточнює Олександр Павліченко.

До програми-максимум правозахисники відносять також невикористані можливості суду апеляційної інстанції, який має взяти до уваги саме можливість, за якої Анна Солопова отримає належне лікування, і змінити умови її перебування в СІЗО або у виправній колонії, де дівчина відбуватиме покарання після того, як ухвалений вирок набуде чинності.

Посилання на рішення суду: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72331238

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори