пошук  
версія для друку
11.06.2018

Насильницькі зникнення в Україні та зникнення безвісти під час воєнного конфлікту на сході в 2014-2018 рр.

   

Резюме доповіді

17 червня 2015 року Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про захист всіх осіб від насильницьких зникнень, але за три роки нічого так і не було зроблено для імплементації Конвенції до внутрішнього законодавства та практики його застосування. Відсутність в національному законодавстві належної правової кваліфікації насильницьких зникнень не дає можливості для адекватного застосування положень вищезгаданої Конвенції.

Проблема насильницьких зникнень є однією з найбільш серйозних в царині прав людини в Україні. Вони здійснювалися і бойовиками НЗФ в ОРДЛО, і підрозділами українських державних структур на підконтрольній уряду території. Різниця в тому, що в ОРДЛО нема куди скаржитися, і ці злочини залишалися цілком безкарними. На підконтрольній території після створення воєнної прокуратури в таких випадках відкривалися кримінальні провадження за заявами різних суб’єктів, хоча розслідування загалом не можна визнати ефективними.

З листопада 2015 року насильницькі зникнення на підконтрольній території нами не зафіксовані (окрім зникнень, здійснених СБУ для обміну). В ОРДЛО у 2014 році вони відбувалися щоденно. Після переходу воєнного конфлікту в фазу низької інтенсивності кількість зникнень зменшилася, але вони залишаються частими. Про долю зниклих не повідомляється. Лише через певний період, який може тривати від декількох годин до декількох місяців або навіть більше, зниклих впізнають в тілах загиблих із слідами насильства, або з’ясовується, що зниклий знаходиться під вартою під контролем т.зв. МДБ.

Відсутність єдиної методології визначення зниклих безвісти, а також координації між різними державними органами привела до появи різних даних щодо числа зникнень у зоні воєнного конфлікту – від декількох сотень до декількох тисяч людей. 15 лютого 2015 року МВС оприлюднило список з даними 1331 зниклих безвісти в зоні воєнного конфлікту. За даними Управління НПУ в Донецькій області з квітня 2014 року до початку 2017 року на підконтрольній території Донецької області зникли безвісті 2727 чоловік, доля 1053 з них невідома. За даними Луганської обласної ВЦА на території області розшукується 1205 осіб, знайдено 633 людини, доля 572 залишається невідомою. Менша кількість зниклих безвісти за оцінкою СБУ – 403 людини. Усі ці дані стосуються підконтрольної території. Надати оцінку кількості зниклих в ОРДЛО не видається можливим.

Багато зниклих безвісти можуть бути загиблими, а їхні тіла або взагалі не знайдені, або не ідентифіковані. Станом на 1 квітня 2018 року залишаються не ідентифікованими 307 загиблих.

У базі даних ГО «Мирний берег» зібрані дані про 2878 зниклих без вісти за весь час воєнного конфлікту. На кінець травня 2018 року в базі даних нараховується 1148 зниклих, з них військових – 150, цивільних – 998. Невпізнаних загиблих – 152. За даними «Служби розшуку дітей» ГО «Магнолія» станом на 1 червня 2018 року, в 2014-2018 рр. у Донецькій області зникло 102 дитини, з них досі в розшуку – 7 дітей, у Луганській області – 123 дитини, в розшуку не залишилось жодної.

СБУ несе відповідальність за насильницькі зникнення з метою обміну на військовополонених та цивільних заручників, яких утримують під вартою в ОРДЛО. Йдеться про те, що СБУ формує так званий «обмінний фонд»: шукає людей, які причетні до скоєння злочинів, пов’язаних з сепаратизмом, державною зрадою, тероризмом та інших, які є в підслідності СБУ, затримує їх і пропонує обмін на заручників в ЛНР та ДНР замість кримінального переслідування та великих строків покарання. Затримані, як правило, погоджуються на обмін. Тоді їх вивозять в невідомі місця попереднього ув’язнення СБУ, яких за законом у СБУ бути не може, де тримають до обміну без будь-якої комунікації із зовнішнім світом. Де саме знаходяться ці «таємні тюрми СБУ» – незрозуміло. Окремі свідчення та звіти міжнародних організацій вказують на камери в управліннях СБУ східних міст України.

26 травня 2017 року до ВРУ був внесений законопроект №6521, який передбачає створення установ попереднього тримання під вартою, підпорядкованих СБУ. Фактично він пропонує об’єднати в одному органі влади – СБУ – функції проведення розслідування та утримання під вартою, тобто повернутись до інквізиційних практик поводження з ув’язненими колишнього СРСР. Цей законопроект, на наше глибоке переконання, необхідно обов’язково відхилити. Спостерігалися також насильницькі зникнення та передача шукачів притулку в Україні до РФ
та інших країн. У деяких випадках до цих зникнень була прямо причетна СБУ.

З повним текстом доповіді можна ознайомитися ТУТ.

Трансляція презентації доповіді щодо насильницьких зникнень в зоні АТО/ООС:

Рекомендувати цей матеріал
При передруку посилання на khpg.org обов'язкове. Думки і міркування авторів не завжди збігаються з поглядами членів ХПГ
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори