пошук  
версія для друку
21.07.2018 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 180 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 11.06.2018 – 15.06.2018

   

Надійшло 33 проекти законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 5 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект 0191 від 11.06.2018 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Федеративної Республіки Німеччина про трудову діяльність членів сімей співробітників дипломатичних представництв і консульських установ.

Згадана угода була вчинена у м. Києві 03.01.2018. Ратифікація Угоди має сприяти подальшій реалізації права на працю, підтримки рівня кваліфікації та отримання можливості для подальшого професійного розвитку членам сімей співробітників дипломатичних представництв та консульських установ України у Федеративній Республіці Німеччина, так і навпаки. Угода дасть змогу спростити порядок працевлаштування цієї категорії осіб та створити на взаємній основі правові підстави для працевлаштування як членів сімей працівників дипломатичної служби України в Німеччині, так і членів сімей персоналу дипломатичних та консульських установ Німеччини в Україні, що відповідатиме принципу взаємності.

Типова угода, яких вже чимало було подано для ратифікації за цю парламентську каденцію.

Проект 0192 від 12.06.2018 (Президент України) про ратифікацію Угоди між Україною та Швейцарською Конфедерацією про реадмісію осіб.

Згадану Угоду було вчинено в м. Києві 7 червня 2017 року. Ратифікація Угоди має сприяти подальшому розвитку відносин між Україною та Швейцарською Конфедерацією та дотриманню Україною своїх обов’язків перед світовою спільнотою щодо запровадження ефективних важелів здійснення державної політики у сфері реадмісії осіб.

Ще один типовий проект, декілька аналогічних якому вже було ратифіковано за час роботи парламенту цього скликання.

Проект 0193 від 12.06.2018 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Протоколу між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії про внесення змін до Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, вчиненої у Лондоні 10 лютого 1993 року.

Згаданий Протокол вчинено в м. Лондоні 9 жовтня 2017 р. Протокол запроваджує ставки та порядок оподаткування, відмінні від передбачених чинним законодавством України. Необхідність укладення Протоколу пояснюється тим, що в процесі переговорів з Британською Стороною були узгоджені зміни, які необхідно внести до названої Конвенції.

Загалом бажаним було б, аби до таких проектів додавалася порівняльна таблиця з обома редакціями тексту Конвенції, адже протоколом вносяться конкретні зміни до неї і доволі значні.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 8469 від 11.06.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 21 Закону України «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання».

Пропонується названу статтю, присвячену проблемам митного контролю, доповнити такою нормою: Строк перероблення товарів військового призначення та подвійного використання на митній території України або за межами митної території України може перевищувати 365 днів з урахуванням тривалості процесу перероблення товарів та інших обставин, передбачених зовнішньоекономічним договором (контрактом) про здійснення міжнародних передач товарів, на підставі якого видано дозвіл чи висновок центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного експортного контролю.

Ідеологічні питання

Проект Постанови 8472 від 13.06.2018 (Кіссе А. І.) про Звернення Верховної Ради України до Кабінету Міністрів України щодо капітального ремонту доріг загального користування державного значення Т-16-08 Болград – Червоноармійське – Арциз – Сарата (на ділянці Сарата – Арциз) та Т-16-27 КПП «Серпневе» – Тарутине – Арциз – Татарбунар» (на ділянці Арциз – Тарутине).

У проекті йдеться про те, що враховуючи катастрофічний стан автомобільних доріг на півдні Одеської області, що загрожує життю та здоров’ю населення, відмовою автоперевізників здійснювати пасажирські та вантажні перевезення, зважаючи на зібрані жителями Саратського, Арцизького та Тарутинського районів Одеської області 15 тисяч підписів, пов’язаних із суспільним невдоволенням відсутності належних доріг, якістю дорожніх робіт, та у зв’язку із невиконанням завдань, покладених на Державне агентство автомобільних доріг України, пропонується зобов’язати Кабінету Міністрів України: 1. Розглянути на своєму засіданні питання продовження капітального ремонту згаданих ділянок доріг. 2. Включити до Переліку об’єктів будівництва, реконструкції, капітального та поточного середнього ремонту автомобільних доріг загального користування державного значення у 2018 році та обсягів бюджетних коштів для їх фінансування за програмою 3111020 «Розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування державного значення», затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 січня 2018 року № 78-р, зазначені ділянки доріг. 3. Виділити у 2018 році з державного фонду за бюджетною програмою 3111020 кошти, необхідні для завершення капітального ремонту зазначених ділянок доріг. 4. Про стан виконання Постанови та прийняті рішення Кабінету Міністрів України поінформувати Верховну Раду України не пізніше 20 липня 2018 року.

Проект постанови є яскравим зразком тих лобістських проектів-доручень, які постійно пропонується адресувати уряду через парламент. Загалом подібні проекти, як правило, не включаються в наші огляди, але цей наводимо як дуже характерний приклад такого виду творчості парламентарів.

Проект 8461-1 від 14.06.2018 (Шуфрич Н. І.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо кримінальної відповідальності народних депутатів України за неособисте голосування).

Альтернативний проекту 8461 від 08.06.2018 (Ємець Л. О.) про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо кримінальної відповідальності народних депутатів України за порушення статті 84 Конституції України - неособисте голосування) (див. Бюлетень №179). Пропонується доповнити Кримінальний кодекс України статтею 351-3 у такій редакції: «Стаття 351-3. Неособисте голосування народного депутата України на засіданнях Верховної Ради України – карається штрафом в тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно – карається арештом на строк  до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк».

Проект має ті ж вади, що й основний, але вирізняється ще більшим нехтуванням будь-якими технічними вимогами (не може назва статті кодексу одночасно бути і її диспозицією).

Проект 8485 від 15.06.2018 (Рабінович В. З.) про внесення змін до Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» щодо звільнення громадян похилого віку від оплати житлово-комунальних послуг.

Пропонується установити положення про те, що держава гарантує кожному ветерану праці та громадянину похилого віку належний рівень життя, задоволення різноманітних життєвих потреб, подання різних видів допомоги шляхом, зокрема і шляхом звільнення від оплати житлово-комунальних послуг. Також зазначається, що громадянам похилого віку, які проживають в жилих будинках, що не мають центрального опалення, безоплатно надається паливо в межах норм, встановлених Урядом України.

З огляду на цілковите ігнорування питання будь-яких процедурних моментів впровадження цих положень, а також типове твердження про те, що реалізація законопроекту не потребує додаткових витрат із Державного бюджету України, проект може розглядатися виключно як популістський, спрямований на отримання політичних дивідендів, а не покращення нормативного регулювання суспільних відносин.

Проект 8489 від 15.06.2018 (Барна О. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо заборони публічного прояву будь-яких видів сексуальної орієнтації).

Пропонується Закон України «Про захист суспільної моралі» доповнити нормою про те, що: «Виробництво та обіг у будь-якій формі продукції, що містить інформацію про сексуальну орієнтацію особи або пропагує будь-який вид сексуальної орієнтації особи, забороняється». Відповідно, в Законах України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» та «Про телебачення і радіомовлення» пропонується запровадити однокову за змістом заборону щодо поширення інформації щодо сексуальної орієнтації особи або пропаганди будь-якого виду сексуальної орієнтації особи. В другому з законів також пропонується надати Національній раді з телебачення і радіомовлення право прийняти рішення про стягнення штрафу в разі розповсюдження та/або пропаганду матеріалів, що містять інформацію про сексуальну орієнтацію особи. В Законі України «Про видавничу справу» пропонується заборонити «випускати у світ, виготовляти та/або розповсюджувати видавничу продукцію, що містить інформацію про сексуальну орієнтацію особи або пропагує будь-який вид сексуальної орієнтації особи». А Кодекс України про адміністративні правопорушення пропонується доповнити статтею 180-2 «Виготовлення, поширення продукції, яка містить інформацію про сексуальну орієнтацію особи та публічні дії, спрямовані на пропаганду будь-якого виду сексуальної орієнтації особи», якою запровадити відповідальність за виготовлення, поширення продукції, яка містить інформацію про сексуальну орієнтацію особи або публічні дії, спрямовані на пропаганду будь-якого виду сексуальної орієнтації особи. Під публічними діями, спрямованими на пропаганду будь-якого виду сексуальної орієнтації особи, в проекті пропонується розуміти публічну відкриту чи приховану пропаганду сексуальної орієнтації особи (публічні марші, відкриті зібрання, фестивалі, публічне використання специфічної символіки, поширення тематичних матеріалів в засобах масової інформації, у мережі Інтернет тощо).

Проект видається не більш ніж популістським гаслом. І термінологічно, і технічно він є некоректним.

Відносини між владними суб’єктами

Проект 8474 від 14.06.2018 (Продан О. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента України.

Проектом пропонуються різнопланові і доволі численні (19 сторінок) зміни до Законів України «Про вибори Президента України», «Про політичні партії в Україні» та «Про Державний реєстр виборців». Зокрема, передбачені реєстрація в базі даних Державного реєстру виборців та внесення змін до реєстраційних даних за допомогою веб-ресурсу «Особистий кабінет виборця» з використанням цифрового підпису. Кожний виборець зможе самостійно визначати свою виборчу адресу та виборчу дільницю, на якій він голосуватиме, за заявницьким принципом. Доступ до бази даних Реєстру в режимі читання та запису отримають не лише органи ведення Реєстру, а й дільничні виборчі комісії. З метою унеможливлення незаконного голосування у день виборів, члени дільничних виборчих комісій проставлятимуть службові відмітки у базі даних Реєстру про факт голосування прихильника або виборця. Водночас уможливлюється уточнення списків виборців безпосередньо у день голосування. Закріплюється обов’язковість проведення передвиборних теледебатів між кандидатами на пост Президента. Неучасть у дебатах та відмова від участі у них має наслідком скасування реєстрації відповідного кандидата на пост Президента України. Також проектом визначено перелік питань, що мають обговорюватись в ході дебатів. Пропонується закріпити принцип рівної оплати праці всіх членів виборчих комісій за виконання ними своїх обов’язків. У Законі України «Про політичні партії в Україні» передбачено виключити можливість анулювання реєстраційного свідоцтва партії. Також передбачається встановити, що джерелами формування виборчих фондів на виборах Президента України можуть бути лише внески громадян та громадських об’єднань, які ведуть прозору звітність і оприлюднюють свої детальні фінансові звіти на своїх веб-сайтах.

Більшість пропозицій заслуговує на увагу. Деякі з них виглядають надмірно категоричними (наприклад, скасування реєстрації кандидата на пост Президента України за неучасть у дебатах чи відмову від участі в них або принципове унеможливлювання анулювання реєстрації політичної партії). Сумнівною видається пропозиція оприлюднювати лише ті рішення ЦВК та окружних виборчих комісій щодо виборчого процесу, якістановлять публічний інтерес (не зазначаючи, хто буде визначати наявність цього публічного інтересу). Також недоцільним видається інформацію про голосування на закордонних виборчих дільницях опубліковувати в місцевих ЗМІ, а не розміщувати, як це нині передбачено, на веб-сайтах Міністерства закордонних справ України та відповідних закордонних дипломатичних установ України. Втім, ініціативи проекту охоплюють лише незначну частину проблем сучасного виборчого процесу, а на парламентському розгляді перебуває вже чимало відповідних проектів комплексного характеру.

Проект 8482 від 14.06.2018 (Яценко А. В.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Фактично проект присвячено розширенню компетенції Рахункової палати. Зокрема, в Законі України «Про Рахункову палату» пропонується визначити, що Рахункова палата здійснює контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням, «визначені цим Законом та іншими законами України повноваження» [так в оригіналі – авт. огл.]. До компетенції Рахункової палати пропонується віднести здійснення фінансового аудиту та аудиту ефективності щодо здійснення публічних закупівель, закупівель за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, а також здійснення заходів державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) щодо місцевих бюджетів та/або за зверненням органів місцевого самоврядування, фондів загальнообов’язкового державного соціального і пенсійного страхування, державних підприємств та інших суб’єктів господарювання державного сектору економіки – щодо відповідних місцевих бюджетів та діяльності суб’єктів звернення. Відповідно положення про те, що Рахунковою палатою проводиться державний зовнішній фінансовий контроль (аудит) щодо здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету пропонується замінити таким: Рахунковою палатою проводиться державний зовнішній фінансовий контроль (аудит) щодо здійснення публічних закупівель, закупівель за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів. Відповідні до цих змін положення фіксуються в названому кодексі та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Слід зазначити, що проект не відповідає своїй назві як по формі (згадані зміни лише до кодексу), так і по суті (йдеться не про бюджетний контроль загалом, а про повноваження Рахункової палати). Так, існує вимога щодо внесення змін до Бюджетного кодексу України спеціальними законом і таке порушенням юридичної техніки, як внесення змін до законів через прикінцеві положення закону про внесення змін, мало б сенс, якби зміни подавалися лише в одному проекті, що однак не так (див. наступний проект). По своїй суті ж зміни є дуже принциповими, однак відразу постає питання про можливість їх фактичного впровадження, адже завдання на Рахункову палату покладаються дуже великі, а її штат не змінюється. Крім того, не приділено уваги процедурним аспектам.

Проект 8483 від 14.06.2018 (Яценко А. В.) про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» щодо забезпечення державного зовнішнього фінансового контролю (аудиту) у сфері публічних закупівель.

Частину третю статті 7 названого закону пропонується доповнити нормою, аналогічною наведеним у проекті 8482: Рахунковою палатою здійснюється державний зовнішній фінансовий контроль (аудит) щодо публічних закупівель на всіх стадіях таких закупівель і включає перевірку та аналіз законності та ефективності здійснення закупівель, дотримання передбачених процедур, оцінку своєчасності отримання товарів, послуг та проведення робіт, а також аналіз стану прозорості та додержання встановлених принципів здійснення закупівель.

Права громадян та їх об’єднань

Проект 8480 від 14.06.2018 (Недава О. А.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо компенсації за рахунок коштів Державного бюджету України підприємствам, установам, організаціям, фермерським господарствам, сільськогосподарським кооперативам незалежно від підпорядкування і форми власності та фізичним особам-підприємцям витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу, у тому числі компенсація на виплату середнього заробітку за 2016–2017 рр.

У статті 87 «Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України» кодексу пропонується закріпити, що до числа видатків, що здійснюються з Державного бюджету на соціальний захист та соціальне забезпечення належать також і видатки на «державну програму з забезпечення компенсації  підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (компенсація за рахунок коштів державного бюджету, у тому числі компенсація за рахунок коштів державного бюджету витрат на виплату середнього заробітку за 2016–2017 роки, підприємствам, установам, організаціям, фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам незалежно від підпорядкування та форми власності і фізичним особам – підприємцям витрат на виплату у межах середнього заробітку працівникам,  які призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, а також працівникам, які були призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період та які підлягають звільненню з військової служби у зв’язку з оголошенням демобілізації, але продовжують військову службу у зв’язку з прийняттям на військову службу за контрактом)». Одночасно пропонується скасувати вимогу перехідних положень кодексу про те, що застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування норма частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю. Саму ж частину третю пропонується викласти в такій редакції: За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і компенсується за рахунок коштів Державного бюджету України середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Компенсація за рахунок коштів державного бюджету, у тому числі компенсація за рахунок коштів державного бюджету витрат на виплату середнього заробітку за 2016–2017 роки, підприємствам, установам, організаціям, фермерським господарствам, сільськогосподарським виробничим кооперативам незалежно від підпорядкування і форми власності та фізичним особам – підприємцям витрат на виплату середнього заробітку працівникам, які працювали на таких підприємствах, в установах, організаціях на час призову на військову службу здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проект 8481 від 14.06.2018 (Яценко А. В.) про внесення змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо відтермінування застосування штрафних санкцій до споживачів.

Як зазначено у пояснювальній записці, з метою захисту прав та інтересів населення України – споживачів житлово-комунальних послуг передбачено відтермінування до 1 травня 2019 року введення в дію норми щодо застосування пені до споживачів у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Для цього пропонується відтермінувати до 1 травня 2019 року введення в дію частин другої–четвертої статті 7 «Права і обов’язки споживачів» названого закону. Втім, питанням пені присвячено статтю 26 «Відповідальність за неналежне виконання договору» закону і її частина перша щодо сплати пені споживачем якраз і вводиться в дію з 1 травня 2019 року. Частини ж друга, третя і четверта статті 7 присвячені багатьом питанням і власне пені стосуються лише пункт 7 частини другої та пункт 2 частини четвертої. Зокрема, цілковито незрозуміло навіщо відтерміновувати введення в дію положення щодо прав колективних споживачів.

Як видається, питання наразі загалом вирішено законодавцем, а якщо ініціатори проекту хотіли прописати додаткові гарантії, то слід було б або запроваджувати додаткові зміни до прикінцевих положень щодо недопущення застосування пені раніше певної дати, або відтерміновувати введення в дію конкретних пунктів, а не усіх великих доволі різносторонніх положень.

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 8467 від 11.06.2018 (Ляшко О. В.) про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за фальсифікацію лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів.

Проект передбачає значне посилення санкцій статті 321-1 «Фальсифікація лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів». Зокрема, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут завідомо фальсифікованих лікарських засобів – «караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з конфіскацією фальсифікованих лікарських засобів, сировини та обладнання для їх виготовлення» (наразі 3–5 років без конфіскації); Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або у великих розмірах, або якщо вони спричинили тривалий розлад здоров’я особи, а так само виробництво фальсифікованих лікарських засобів – «караються позбавленням волі на строк від восьми до десяти років з конфіскацією фальсифікованих лікарських засобів, сировини, обладнання для їх виготовлення та майна» (наразі 5–8 років); а дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, або вчинені в особливо великих розмірах – «караються довічним позбавленням волі з конфіскацією фальсифікованих лікарських засобів, сировини, обладнання для їх виготовлення та майна» (наразі 8–10 років).

Неодноразово зверталася увага на те, що саме по собі збільшення санкцій не може слугувати засобом ефективної боротьби проти певних антизаконних дій. Воно лише знищує різницю між менш та більш тяжкими злочинами і спонукає особу до більш зухвалих дій, адже різниця у покаранні відсутня чи є незначною.

Проект 8473 від 14.06.2018 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України (щодо апеляційного оскарження у справах, підсудних Вищому антикорупційному суду).

Пропонується чинну норму перехідних положень названого кодексу щодо того, що з дня початку роботи Вищого антикорупційного суду «суди апеляційної інстанції (крім Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду) продовжують приймати до розгляду апеляційні скарги на судові рішення, які ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених цим Кодексом до підсудності Вищого антикорупційного суду, розгляд яких розпочато у судах першої інстанції до дня початку роботи Вищого антикорупційного суду» замінити такою: «оскарження судових рішень, ухвалених до дня початку роботи Вищого антикорупційного суду, у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених цим Кодексом до підсудності Вищого антикорупційного суду, здійснюється за правилами підсудності, передбаченими цим Кодексом». Як зазначається у пояснювальній записці, чинна норма фактично зводить нанівець саму ідею незалежності Вищого антикорупційного суду та надає реальну можливість уникнути відповідальності корупціонерам, які мають вплив на чинну судову систему, яка вже давно себе дискредитувала. Вказується, що наведене зумовлює необхідність внесення відповідних змін до Перехідних положень КПК з метою забезпечення неупередженого апеляційного провадження у корупційних справах, розглянутих у першій інстанції до утворення Вищого антикорупційного суду. Очікується, що прийняття законопроекту забезпечить належний апеляційний розгляд корупційних справ, розглянутих судом першої інстанції до утворення Вищого антикорупційного суду, та сприятиме недопущенню уникнення відповідальності найвищими посадовцями за вчинення злочинів, пов’язаних з корупцією.

Піднята проблема є вельми актуальною, однак дискусійним лишається пропонований засіб її вирішення. Тут можлива варіативність підходів і для обрання кожного з них потрібна належна аргументація. Натомість у пояснювальній записці до проекту загалом аргументується якраз наявність проблеми. Звернемо увагу, що інший шлях вирішення піднятої проблеми запропонований у висновку ГНЕУ, але можливі й інші.

Проект 8475 від 14.06.2018 (Микитась М. В.) про внесення змін до статті 98 Кримінального процесуального кодексу України (щодо забезпечення визначеності протоколу слідчих дій).

Пропонується норму частини другої статті 98 «Речові докази» названого кодексу такого змісту: «Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті» доповнити наступним виключенням: «крім протоколів процесуальних дій». Згідно з пояснювальною запискою, це має вирішити колізію між статтею 99 (чинна реакція якої допускає можливість визнання протоколу доказом) та статтями 104 і 108 (згідно з якими протокол слідчих дій є лише фіксуванням процесуальних дій).

Проект 8476 від 14.06.2018 (Микитась М. В.) про внесення змін до статті 108 Кримінального процесуального кодексу України (щодо забезпечення належного фіксування показань).

Пропонується додати до статті 108 «Журнал судового засідання» названого кодексу частину 3 такого змісту: «Показання, надані обвинуваченими, потерпілими, свідками, пояснення експертів та спеціалістів, надані під час судового розгляду справи оформлюються окремим протоколом, який є додатком до журналу судового засідання. Вказаний протокол підписується секретарем судового засідання. В разі встановлення сторонами невідповідностей, наявних в цьому протоколі, сторони кримінального провадження мають право подати зауваження». Очікується, що запропоновані зміни дозволять зафіксувати показання сторін в кримінальному процесі, виключаючи можливість їх потім змінювати та спотворювати. Відмова від своїх слів або факту надання показань, після прийняття проекту, стане неможливою. Також, коли людина дала показання один раз, не обов’язково буде потім їх повторювати в інших інстанціях.

З огляду на поставлену проблему фіксації свідчень під час судового засідання слід було б зупинитися на удосконаленні положень щодо змісту журналу судового засідання. Пропоноване ж рішення створює лише нові проблеми та непорозуміння. Зокрема, підпис протоколу лише секретарем дозволяє «змінити» зміст протоколу в будь-який момент, незрозуміло які наслідки матиме подання сторонами кримінального провадження зауважень, чому подавати зауваження можуть лише сторони, а не всі учасники зафіксованого у протоколі засідання тощо.

Проект 8477 від 14.06.2018 (Микитась М. В.) про внесення змін до статті 283 Кримінального процесуального кодексу України (щодо вдосконалення процедури закінчення досудового розслідування).

Пропонується доповнити статтю 283 «Загальні положення закінчення досудового розслідування» частиною четвертою такого змісту: «У разі закінчення строків досудового розслідування та не здійснення прокурором дій, передбачених частиною другою статті 283 цього Кодексу, зацікавлені особи мають право звернутися до слідчого судді з клопотанням про зобов’язання прокурора вчинити такі дії. За результатом розгляду такого клопотання суддя встановлює строк для вчинення дій, передбачених частиною другою статті 283 цього Кодексу». У пояснювальній записці зазначається, що відповідно до частини другої статті 283 КПК України, прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Щодо таких дій КПК України передбачає граничний строк, а саме строк досудового провадження. Проте дуже часто трапляється, що строк досудового розслідування вже пройшов, але прокурор досі не передає провадження до суду. Тому особа тривалий час лишається в незрозумілому юридичному статусі, що порушує її права. Не встановлено дієвої відповідальності за невиконання цієї норми права. Встановлена лише дисциплінарна відповідальність. Відповідно належні дії часто не виконуються прокурором через халатність або зловживання, а в законі не зазначені подальші дії сторін у разі, якщо прокурор не виконав своїх обов’язків у встановлений строк. На практиці сторони подають багато скарг на таку бездіяльність, проте це не впливає на прискорення розгляду справи. Деякі справи так і не передаються до суду й підозрюваний залишається в незрозумілому юридичному статусі. Очікується, що прийняття проекту збереже право на оскарження незаконних дій посадових осіб та забезпечить можливість компенсації матеріальної та моральної шкоди за порушення прав в зв’язку з ними.

Пропонована норма є загалом цікавою, але половинчастою, оскільки не повністю вирішує наявну проблему. Слід було б одночасно врегулювати і питання відповідальності прокурора, і питання статусу особи на час таких процесуальних дій.

Проект 8478 від 14.06.2018 (Микитась М. В.) про внесення змін до статті 374 Кримінального процесуального кодексу України (щодо зазначення всіх доказів у вироку).

Пропонується установити, що у вступній частині вироку має, зокрема, зазначатися перелік всіх доказів, поданих сторонами, а також забезпечених судом. У пояснювальній записці зазначається, щонерідко судді виносять вироки із зазначенням не всіх доказів, що були подані при розгляді справи. Звертається увага не те, що зазвичай судді вказують докази, що підтверджують обставини, які вигідніше висвітлити судді в сенсі доведення власної думки. Скільки загалом було подано доказів у судовому розгляді та чи стверджувала більшість із них про іншу точку зору – не є відомим із вироку.

Проект певною мірою відображає реальні проблеми сучасної судової практики, однак, як видається, не зовсім переконує у перевагах запропонованої формули над чинною нормою, яка передбачає, що у разі визнання особи винною у  мотивувальній частині вироку зазначаються «докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів».

Проект 8479 від 14.06.2018 (Микитась М. В.) про внесення змін до статті 374 Кримінального процесуального кодексу України (щодо забезпечення дослідження всіх обставин кримінального провадження).

Пропонується положення про те, що у мотивувальній частині вироку зазначаються докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, замінити таким: у мотивувальній частині вироку зазначаються докази на підтвердження кожної з встановлених судом обставин, передбачених частиною 1 статті 91 цього Кодексу, а також мотиви неврахування окремих доказів.

У контексті наявності проекту 8478 від того ж ініціатора викликає несприйняття спроба подати два цілком споріднені блоки змін до однієї статті різними проектами. Це логічно в аспекті потенційного «пропихування» проектів, але вкрай недоречно з огляду на юридичну техніку та принципи законотворення.

Культура та освіта

Проект 8466 від 11.06.2018 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до деяких законів України (щодо недопущення тиску на незалежні телеканали через відключення аналогового телебачення).

Закон України «Про телебачення та радіомовлення» пропонується доповнити законодавчим визначення поняття телевізійний рейтинг: телевізійний рейтинг – дані вимірювання телевізійної аудиторії, відсоток населення без обмеження за віком та територією (крім каналів регіонального та місцевого мовлення), яка переглядала відповідний телевізійний контент, в тому числі усереднений рейтинг за день, календарний місяць або рік. Для здійснення вимірювання телевізійної аудиторії та телевізійного рейтингу каналів Національна рада своїм рішенням обирає глобальну компанію, яка надає послуги з вимірювання в Україні та за її межами та займає лідируючі позиції на ринку вимірювання телевізійної аудиторії в Україні. Потреба в запровадженні такого поняття пов’язана з тим, що пропонується доповнити перелік якостей телеорганізації, які надають перевагу під час проведення конкурсу на отримання ліцензії на мовлення наступним положенням: «має вищі показники телевізійного рейтингу за останні дванадцять місяців, що передували місяцю, в якому Національною радою було прийнято рішення про оголошення конкурсу». Крім того, з переліку в 8 якостей пропонується надати перевагу лише трьом, а саме якщо телеорганізація: 1) здатна найкраще забезпечити виконання конкурсних умов; 2) є організацією суспільного телебачення і радіомовлення; та 3) має рейтинг, зазначений вище. Враховуючи той факт, що це перелік саме позитивних якостей, а не обов’язкових вимог, пропозиція про те, що якісь з них, є визначальними видається не зовсім коректною. І лише в двох коротких реченнях автори проекту звертаються до проблеми, яка власне винесена в його назву, а сам пропонується покласти на державу усі фінансові та організаційні аспекти переходу споживачів на отримання телепродукту цифрового мовлення: Перехід від аналогового до цифрового мовлення здійснюється за умови забезпечення безперервності телерадіомовлення. Держава забезпечує населення засобами приймання сигналів цифрового телерадіомовлення за рахунок коштів Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Також у прикінцевих положеннях проекту є норма про те, що при переході від аналогового до цифрового мовлення Національна рада в обов’язковому порядку переоформлює ліцензії на цифрове мовлення на каналах, які мають найвищий телевізійний рейтинг. Проект містить також незначні технічні до наведених положень зміни щодо визначення телевізійного рейтингу до Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення».

Як видається, проект не відповідає своїй назві і торкається переважно дещо інших питань. Також маємо зазначити, що він містить вельми спірні положення, як щодо значення телевізійних рейтингів, так і щодо бюджетного фінансування забезпечення населення засобами приймання сигналів цифрового телерадіомовлення (таке забезпечення, наприклад, може бути за умовами договору покладено на провайдерів послуг тощо). Окремо слід зупинитися на вимозі до Уряду України підготувати та внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону України про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», у якому передбачити кошти для забезпечення населення засобами приймання сигналів цифрового телерадіомовлення, а також передбачити відповідні кошти у проекті Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік». Такі вимоги лише підкреслюють той факт, що автори не надали належної увагу фінансовому обґрунтуванню проекту і зазначили в пояснювальній записці, що реалізація положень Закону «на момент подання» (цікаве формулювання, яке фактично виносить витрати на реалізацію проекту, які власне і слід розкривати, в окреме майбутнє ніби, і не пов’язане з поданням проекту) не потребуватиме додаткових видатків з Державного бюджету України. За цих обставин проект видається цілковито неналежним у поданій редакції. Він дістав негативний висновок ГНЕУ і таку ж реакції профільного Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики.

Питання сільського господарства та земельних справ

Проект 8471 від 12.06.2018 (Шинькович А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо забезпечення економічної стабільності сільського населення).

Пропонується у Законі України «Про державну підтримку сільського господарства України» закріпити, що держава здійснює регулювання гуртових цін окремих видів сільськогосподарської продукції, встановлюючи не лише мінімальні та максимальні інтервенційні ціни, а й граничні ціни, які можуть застосовуватися суб’єктами господарювання. Зміст державного цінового регулювання через встановлення граничних цін, які можуть застосовуватися суб’єктами господарювання, полягає у запровадженні максимально або мінімально допустимого рівня закупівельних цін у виробника. Водночас функції Аграрного фонду щодо цінового регулювання обмежуються лише можливістю встановлювати мінімальні та максимальні інтервенційні ціни. Окрім запровадження цінового регулювання на молоко сире (не піддане будь-якій обробці, переробці чи пакуванню для потреб подальшого продажу), пропонується також установити, що державне цінове регулювання операцій з продажу виробниками сільськогосподарської продукції молока сирого, в обов’язковому порядку підлягає запровадженню Кабінетом Міністрів України через встановлення щорічно мінімально допустимого рівня закупівельних цін у виробника, виходячи з результатів моніторингу аграрного  ринку за попередній рік. Цей рівень не може бути знижений більш як на 20 відсотків у порівнянні з попереднім роком. Одночасно у Законі України «Про ціни і ціноутворення» пропонується додати до переліку адміністративно-господарських санкцій, що можуть застосовуватися до суб’єктів господарювання також санкції за «здійснення закупівлі сільськогосподарської продукції, передбаченої підпунктом 3.3.1 пункту 3.3. статті 3 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» за цінами, нижчими від встановленого мінімально допустимого рівня – на суб’єктів господарювання, що здійснили закупівлю, накладається штраф у розмір 100% вартості закупленої за заниженими цінами продукції».

Як видається, проект майже не зупиняється на проблемах і порядку застосування граничних цін, їх перегляду тощо. Занадто загальною видається і пояснювальна записка до проекту.

Проекти з інших питань

Проект 8468 від 11.06.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про ринок електричної енергії».

Пропонується норму про те, що оператором системи передачі може бути власник системи передачі, доповнити таким положенням: «або суб’єкт господарювання, за яким система передачі закріплена власником на праві господарського відання». Відповідно, таким самим чином уточнюється норма і щодо сертифікації. Загалом питання є доволі дискусійним, оскільки однією з підстав реформи системи енергопостачання і була боротьба з суб’єктами господарювання, які розпоряджаються певним майном на праві господарського відання. В пояснювальній записці таку ініціативу пов’язують з особливостями трансформації ДП «НЕК «Укренерго» в приватне акціонерне товариство. Як видається, це питання слід було б вирішити окремою спеціальною нормою, а не запроваджувати загальну норму з очевидними корупційними ризиками.

Проект 8486 від 15.06.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до статті 1 Податкового кодексу України щодо застосування фінансових санкцій у вигляді штрафів, передбачених Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Пропонується норму про те, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов’язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», погашення зобов’язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, зборів на обов’язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій доповнити положенням про те, що не поширюється його дія і на застосування та стягнення фінансових санкцій у вигляді штрафів, передбачених Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Як зазначається у пояснювальній записці, проект має вирішити існуючу на практиці колізію між Податковим кодексом України та Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у частині накладення ДФС відповідних спеціальних фінансових санкцій.

Проект 8487 від 15.06.2018 (Южаніна Н. П.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування акцизним податком легкових транспортних засобів.

Основні зміни стосуються скасування чинного переліку ставок акцизного податку для транспортних заходів, які відповідають товарній позиції 8703 і запровадження єдиної системи розрахунку ставки податку. Відповідно, скасовується пункт 15 підрозділу 5 «Особливості застосування ставок акцизного податку та екологічного податку» щодо тимчасових до 31 грудня 2018 року ставок податку для транспортних заходів, які відповідають товарній позиції 8703. Також скасовується така податкова позиція як «кузови, що використовувалися для транспортних засобів, визначених у товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД - кузови, які вже були встановлені на транспортних засобах або з моменту виготовлення яких минуло більше одного року». У проекті наявні й термінологічні зміни щодо заміни слів «органи внутрішніх справ» на «органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів». У пояснювальній записці зазначається, що діючі ставки акцизного податку в Україні для легкових транспортних засобів встановлені не рівномірно. За розміром акцизного податку для нових транспортних засобів можна виділити три групи: перша до 1500 куб. см двигуна – до 100 євро на один автомобіль (саме ці легкові автомобілі вироблялися в Україні), друга – від 1500 до 3000 куб. см двигуна – в 5–11 разів вище за першу групу на один автомобіль, та третя – понад 3000 куб. см двигуна – в 100–150 разів вище за першу групу на один автомобіль. Зазначений дискримінаційний підхід посилюється встановленням підвищених ставок для легкових транспортних засобів, що використовувалися до 5 років, які у 7‒20 разів більше за нові, а для легкових транспортних засобів, що використовувалися понад 5 років ‒ у 10–28 разів більше за нові. Для часткового усунення такого дискримінаційного впливу Законом України №1389 від 1 серпня 2016 року до 31 грудня 2018 року ставки акцизного податку для легкових транспортних засобів, вироблених з 1 січня 2010 року, які відповідають ЄВРО–5, встановлені, як для нових автомобілів. Зазначається, що неможливість митного оформлення та реєстрації в Україні легкових транспортних засобів, які не відповідають ЄВРО–5, дискримінаційна система ставок акцизного податку, недосконалість деяких норм діючого митного законодавства, а також неефективні дії окремих органів виконавчої влади в частині контролю за ввезенням громадянами в митному режимі тимчасового ввезення/транзиту транспортних засобів особистого користування та використання таких транспортних засобів на митній території України, призвели до масового ввезення та експлуатації громадянами України на митній території України транспортних засобів з іноземною реєстрацією.

Як видається, найбільш дискусійним моментом проекту є цілковите нівелювання концепції стимулювання поширення автомобілів малого класу. Крім того, окрім електромобілів, не приділяється уваги екологічним аспектам двигунів, їх економічності тощо. Проект отримав підтримку ГНЕУ та профільного комітету і 13.07.2018 прийнятий у першому читанні.

Проект 8487 від 15.06.2018 (Южаніна Н. П.) про внесення змін до Митного кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України.

Проект спрямований на боротьбу з т. зв. євробляхами. Крім внесення змін до названого кодексу, пропонується зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також до Законів України «Про Державну прикордонну службу України», «Про дорожній рух», «Про Національну поліцію» та «Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів». Як зазначається у пояснювальній записці, метою його прийняття є врегулювання питання ввезення транспортних засобів на митну територію України, забезпечення дієвого контролю за переміщенням, цільовим використанням транспортних засобів, поміщених в митний режим транзиту чи тимчасового ввезення, посилення відповідальності громадян за порушення митних правил. Для цього, за словами ініціаторів проекту, пропонуються такі зміни: 1) удосконалення порядку ввезення громадянами в митному режимі тимчасового ввезення/транзиту транспортних засобів особистого користування (у т. ч. таких, що використовуються з комерційною метою), зареєстрованих у відповідних органах іноземних держав, а також використання таких транспортних засобів на митній території України; 2) посилення відповідальності громадян за порушення умов тимчасового ввезення/транзиту на митну територію України транспортних засобів; 3) організацію взаємодії органів доходів і зборів з Державною прикордонною службою України в частині інформування органів доходів і зборів про факти наміру перетинання державного кордону України особами, стосовно яких органами доходів і зборів було виявлено порушення митних правил; 4) організацію взаємодії органів доходів і зборів з Національною поліцією в частині контролю за дотриманням водіями порядку використання таких транспортних засобів на митній території України, недопущення порушення обмежень, встановлених Митним кодексом України, а також удосконалення порядку реєстрації і обліку транспортних засобів; 5) скасування обмежень відповідності екологічним нормам для легкових транспортних засобів, що були в користуванні, при їх митному оформленні та реєстрації. Повний перелік змін до законодавства займає в пояснювальній записці більше чотирьох сторінок.

Загалом проект разом з попереднім спрямовані як на послаблення податкового тиску при ввезенні транспортних засобів (але тільки визначених у товарній позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД), так і на встановлення більш жорстких правил ввезення транспортних засобів на територію України (зокрема і задля транзиту), посилення і розгалуження санкцій за порушення митного законодавства, посилення контролю за незареєстрованими транспортними засобами. Однак в проекті є один дуже неприйнятний аспект – він знімає вимоги щодо відповідності екологічним нормам уживаних автомобілів. У сучасних умовах таке рішення потенційно матиме значні негативні наслідки для екології великих міст, особливо через можливість масового ввезення дешевих азійських автомобілів низької якості. Проект разом з попереднім прийнятий у першому читанні 13.07.2018.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори