пошук  
версія для друку
29.08.2018 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 184 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 09.07.2018 – 13.07.2018

   

Надійшло 67 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 28 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, ініціативою відставки заступників міністра, створенням депутатської робочої групи, проведенням парламентських слухань тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект 0195 від 09.07.2018 (Президент України) про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів.

Конвенцію Ради Європи про доступ до офіційних документів (далі – Конвенція) укладено 18 червня 2009 року в м. Тромсе. Конвенцією визнається широке право громадськості на доступ до офіційних документів з метою забезпечення суспільства джерелом інформації, надання можливості для формування власної думки про стан суспільства та органи державної влади, ефективності роботи і підзвітності органів державної влади, сприяючи, тим самим, зміцненню їх легітимності. Відповідно до статті 16 Конвенції вона набирає чинності в перший день місяця, що настає після завершення тримісячного строку від дати, коли 10 держав-членів Ради Європи висловили свою згоду на обов’язковість для них Конвенції відповідно до положень пункту 2. Станом на 24 травня 2018 року 15 держав підписали та 9 держав ратифікували її. Конвенцію від імені України підписано 12 квітня 2018 року.

Конвенція видається цілком прогресивною. Ось деякі її основні положення. Під поняттям «офіційні документи» розуміється будь-яка інформація, записана у будь-якій формі, складена або отримана, та яка перебуває у розпорядженні державних органів. Кожна Сторона гарантує право кожному, без дискримінації за будь-якою ознакою, на доступ, за вимогою, до офіційних документів, що є в розпорядженні державних органів. Кожна Сторона вживає необхідних заходів у своєму національному законодавстві для впровадження положень щодо доступу до офіційних документів, передбачених цією Конвенцією. Такі заходи повинні бути прийняті не пізніше набрання чинності цією Конвенцією стосовно відповідної Сторони. Кожна Сторона може обмежувати право доступу до офіційних документів. Обмеження повинні бути чітко встановлені у законі, бути необхідними у демократичному суспільстві і бути пропорційними цілям захисту: національної безпеки, оборони та міжнародних відносин; громадської безпеки; попередження, розслідування та судового переслідування кримінальної діяльності; дисциплінарного розслідування; перевірки, контролю та нагляду з боку державних органів; приватного життя та інших законних приватних інтересів; комерційних та інших економічних інтересів; економічної, монетарної політики і політики обмінного курсу держави; і рівності сторін у судовому провадженні та ефективного здійснення правосуддя; навколишнього середовища, або обговорень всередині державного органу або між такими органами стосовно вивчення питання. У доступі до інформації, що міститься в офіційному документі, може бути відмовлено у разі, якщо її розголошення завдасть або ймовірно може завдати шкоди хоча б одному з перелічених інтересів, якщо тільки відсутній переважаючий суспільний інтерес в оприлюднені такої інформації. У разі надання доступу до офіційного документу заявник має право обрати чи ознайомитися з оригіналом або копією, чи отримати копію цього документу в будь-якій доступній формі або форматі за своїм вибором, якщо тільки висловлене побажання не є невиправданим. У разі обмеження доступу до деякої інформації, що міститься в офіційному документі, державний орган повинен, тим не менш, надати доступ до решти інформації, що у ньому міститься. Будь-які пропуски у документі повинні бути чітко позначені. Однак, якщо часткова версія документа вводить в оману або не має сенсу, або покладає явно необґрунтоване навантаження на орган щодо оприлюднення решти документу, у такому доступі може бути відмовлено. Ознайомлення з офіційними документами у приміщеннях державного органу є безкоштовним. Це не перешкоджає Сторонам встановлювати плату за відповідні послуги, що надаються архівами та музеями. За надання копії офіційного документа з заявника може стягуватися збір, який має бути розумним і не перевищувати фактичних витрат на виготовлення копії та доставку документа. Тарифи оплати повинні бути опубліковані.

Проект 0196 від 13.07.2018 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди про фінансування Дунайської транснаціональної програми (Interreg V-B Danube – CCI 2014TC16M6TN001).

Названа Угода була підписана 7–15 грудня 2017 р. трьома сторонами в м. Брюсселі та м. Будапешті. Як зазначається у пояснювальній записці, очікується, що прийняття закону створить правові підстави для фінансування  проектів за участю українських партнерів у розмірі 5 млн. євро на безоплатній основі в рамках Дунайської транснаціональної програми як фінансового інструменту Стратегії Європейського Союзу для Дунайського регіону. Заходи, які мають бути здійснені під час реалізації зазначеної Програми, передбачають реалізацію проектів транскордонного співробітництва, спрямованих на соціально-економічний розвиток української частини Дунайського регіону, що сприятиме виконанню зобов’язань, визначених Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 8577 від 09.07.2018 (Гончаренко О. О.) про внесення змін до Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» щодо визначення підслідності кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованій території.

Як зазначається у пояснювальній записці, після відтворення та початку функціонування прокуратури АР Крим, ГУ Національної поліції в АР Крим та місті Севастополі та ГУ СБУ в АР Крим, Генеральна прокуратура України вважає за доцільне відмовитися від існуючого наразі спеціального порядку визначення підслідності як такого, що втратив свою актуальність. Ініціатори проекту зазначають, що визначення підслідності кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованій території, має відбуватися в загальному порядку, визначеному КПК України, без будь-яких особливостей. Для цього пропонується частину другу статті 12 «Заходи правового реагування на тимчасово окупованій території» зазначеного в назві проекту закону викласти в новій редакції, замінивши чинний текст: «Підслідність кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованій території, визначається Генеральною прокуратурою України. Матеріали досудового розслідування щодо злочинів, кримінальні провадження щодо яких знаходяться на стадії досудового слідства, повинні бути передані органам досудового слідства, визначеним Генеральною прокуратурою України» новим: «Визначення підслідності кримінальних, правопорушень, вчинених на тимчасово окупованій території здійснюється в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України». У перехідних положення також зазначається, що Генеральній прокуратурі України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом слід передати до прокуратури Автономної Республіки Крим матеріали досудового розслідування щодо злочинів, кримінальні провадження щодо яких перебувають на стадії досудового слідства.

Проект 8582 від 10.07.2018 (Матіос М. В.) про внесення змін до деяких законів України з питань проходження військової служби.

Проектом пропонується надати можливість військовослужбовцям Державної прикордонної служби України та Служби безпеки України, визнаних військово-лікарськими комісіями за станом здоров’я непридатними до військової служби, за певних умов бути залишеними на військовій службі, а у разі, якщо такі військовослужбовців проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період – бути прийнятими на військову службу за контрактом. Для цього пропонується скасувати відповідні обмеження у чинних частині четвертій статті 20 та частині десятій статті 23 Законі України «Про військовий обов’язок і військову службу» та у пункті другому Прикінцевих та перехідних положень Закону України ««Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення окремих питань проходження громадянами військової служби».

Проект 8606 від 13.07.2018 (Кабінет Міністрів України) про Статут з охорони Національною гвардією України ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об’єктів та спеціальних вантажів.

Пропонується затвердити названий Статут. У преамбулі Статуту зазначається, що він визначає організацію і порядок несення військової служби з охорони Національною гвардією України ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання державної власності, важливих державних об’єктів та спеціальних вантажів, а також права і обов’язки військовослужбовців Національної гвардії України, які залучаються для несення такої служби.

А ні проект, а ні пояснювальна записка не відповідають на питання, чому саме слід запроваджувати окремий спеціальний Статут для охорони цього виду об’єктів. Також не аргументовані будь-які положення проекту, що робить пояснювальну записку простою формальністю.

Проект 8608 від 13.07.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України.

У Законі України «Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України» пропонується визначити поняття «державні електронні інформаційні ресурси» як відображені в електронному вигляді державні інформаційні ресурси, а також покласти на Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України обов’язок із забезпечення збереження резервних копій державних електронних інформаційних ресурсів. У Законі України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» відповідно пропонується уточнити, що інші терміни вживаються у значенні, наведеному в Законах України «Про Державну службу спеціального зв’язку та захисту інформації України» і «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», а також установити, що органи державної влади, військові формування, утворені відповідно до законів України, державні підприємства, установи та організації з метою усунення можливих наслідків кіберінцидентів та кібератак створюють резервні копії державних електронних інформаційних ресурсів, що перебувають у їх володінні або розпорядженні, та передають такі копії для зберігання до Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України. Порядок передачі, збереження і доступу до зазначених копій визначається Кабінетом Міністрів України. Як зазначається у пояснювальній записці, очікується, що прийняття проекту надасть правову основу для здійснення Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України завдань щодо збереження резервних копій інформації та відомостей державних електронних інформаційних ресурсів, що, своєю чергою, надасть можливість оперативно та ефективно ліквідувати наслідки можливих кібератак та відновлювати стале функціонування інформаційно-телекомунікаційних систем, в яких оброблюються відповідні інформаційні ресурси.

Ідеологічні питання

Проект Постанови 8583 від 10.07.2018 (Сироїд О. І.) про звернення Верховної Ради України до Президента України, Міністра оборони України стосовно Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки.

У проекті зазначається, що: зважаючи на те, що тимчасова окупація Автономної Республіки Крим є одним із наслідків збройної агресії Російської Федерації проти України, яка розпочалася 20 лютого 2014 року; наголошуючи на тому, що спорудження через Керченську протоку мосту, який з’єднав тимчасово окуповану Російською Федерацією Автономну Республіку Крим та Таманський півострів Російської Федерації, є кричущим порушенням норм міжнародного морського права та втручанням у виключну економічну зону України та з огляду на систематичні порушення свободи судноплавства, затримання та перешкоджання Федеральною службою безпеки Російської Федерації суднозаходам в порти України на Азовському морі, Верховна Рада України постановляє: 1) Президенту України подати до Верховної Ради України проект закону про денонсацію Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки, ратифікованого Законом № 1682-IV від 20.04.2004 із подальшою делімітацією державного кордону в Азовському морі. 2) Президенту України, відповідно до п. 5 частини першої ст. 13 Закону України «Про національну безпеку», звернутися з позачерговим посланням до Верховної Ради України про внутрішнє та зовнішнє становище України у зв’язку з спорудженням мосту через Керченську протоку та агресивними діями Російської Федерації в Азовському морі. 3) Міністру оборони України невідкладно прибути на пленарне засідання Верховної Ради України з метою доповіді щодо ситуації, яка склалася в Азовському морі у зв’язку з агресивними діями Російської Федерації.

Проект має суто політичний характер і виглядає доволі радикально.

Проект Постанови 8596 від 12.07.2018 (Дубневич Я. В.) про відзначення 75-ї річниці створення Української Головної Визвольної Ради (липень 2019 року).

Як зазначається у пояснювальній записці, у липні 1944 року біля села Сприня (нині Самбірський район) наприкінці Другої світової війни, з ініціативи УПА й ОУН(б) українські політики, які представляли різні політичні сили, об’єдналися в Українську Головну Визвольну Раду (УГВР) – орган, що мав виконувати функції тимчасового парламенту й уряду до моменту формування структур незалежної України. З нагоди 75-ї річниці цієї події, пропонується у плані відповідних заходів передбачити, зокрема: проведення урочистостей з нагоди відзначення 75-річчя з дня створення Української Головної Визвольної Ради у селі Сприня Самбірського району Львівської області за участі представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, науковців, делегацій з областей; проведення військово-спортивних патріотичних молодіжних змагань «Ігри Нескорених» на території спортивно-туристичного оздоровчого комплексу «Прикарпаття» у селі Сприня Самбірського району Львівської області за участі команд зі всіх областей України; проведення протягом 2019 року із залученням учених, громадськості у навчальних закладах та установах культури тематичних заходів, науково-практичних конференцій, семінарів, круглих столів, присвячених боротьбі Українського народу за незалежність у XX столітті та ролі у ній Української Головної Визвольної Ради; видання наукової та науково-популярної літератури з історії Української Головної Визвольної Ради, спогадів сучасників. Також пропонується проведення ремонтно-будівельних робіт у спортивно-туристичному оздоровчому комплексі «Прикарпаття», який знаходиться в місці, де було утворено Українську Головну Визвольну Раду.

Хоча проект постанови і містить присмак лобіювання інтересів місцевого комунального закладу, сама історична дата заслуговує на увагу.

Проект Постанови 8603 від 13.07.2018 (Антонищак А. Ф.) про відзначення на державному рівні 75-х роковин початку депортації автохтонних українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944–1951 рр. (у 2019 році).

Метою проекту Постанови є відзначення на державному рівні 75-х роковин початку депортації автохтонних українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944-1951 рр. та забезпечення належних організаційно-правових умов проведення відповідних заходів, а також встановлення другої неділі вересня – Днем пам’яті примусового виселення автохтонних українців. Проектом Постанови передбачено рекомендації Президенту України оголосити в Україні 2019 рік Роком Пам’яті депортованих українців з Польщі, доручення Кабінету Міністрів створити відповідний організаційний комітет, розробити, затвердити та забезпечити виконання плану ювілейних заходів, а також різні доручення Міністерству освіти і науки України, Міністерству культури України, Міністерству закордонних справ України та Державному комітету телебачення і радіомовлення України.

Проект видається більш політичним, ніж історично-меморіальним. Прийняття його може викликати непрогнозовану реакцію наших польських сусідів. Подібні проекти, а особливо їх реалізація, загалом вимагають не лише політичної волі, а й зваженості і певного дипломатичного такту.

Проект 8604 від 13.07.2018 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження права на транспортне забезпечення народних депутатів України та на безоплатний проїзд депутатів місцевих рад.

Проект передбачає припинення чинності статті 23 «Право народного депутата України на транспортне забезпечення» Закону України «Про статус народного депутата України» та статті 34 «Право депутата місцевої ради на безплатний проїзд» Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». У пояснювальній записці зазначається, що з пропозицією щодо скасування пільг на транспортне обслуговування депутатів всіх рівнів до народних депутатів України, як до суб’єктів законодавчої ініціативи, звернулись депутати Київської міської ради VIIІ скликання та Львівської обласної ради VII скликання, вважаючи, що в умовах сьогодення, у період війни на сході України, є недоцільним за рахунок державного бюджету України та відповідних місцевих бюджетів забезпечувати народних депутатів України та депутатів місцевих рад безплатним проїздом.

Ініціатива виглядає явним популізмом, але не може викликати якихось заперечень, якщо вона дійсно виходить від самих депутатів.

Участь громадян в діяльності органів законодавчої та виконавчої влади

Проект 8590 від 12.07.2018 (Мураєв Є. В.) про референдуми.

Важливий і великий за обсягом проект, який покликаний заповнити лакуну, що виникла після визнання 26.04.2018 Конституційним Судом України неконституційним Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 06.11.2012, а також ще давнішу (від 2012 р.) прогалину щодо регулювання місцевих референдумів. На цю ж тему в парламенті були зареєстровані проекти: 2535 від 03.04.2015 (Німченко В. І.) про всеукраїнський та місцеві референдуми за народною ініціативою (див. Бюлетень № 16), 2535-1 від 21.04.2015 (Гончаренко О. О.) про місцевий референдум (див. Бюлетень № 19), 2145а від 23.06.2015 (Заліщук С. П.) про всеукраїнський референдум (див. Бюлетень № 28), 2145а-1 від 03.07.2015 (Вілкул О. Ю.) про місцевий референдум (див. Бюлетень № 29), 2145а-2 від 06.07.2015 (Бойко О. П.) про місцевий референдум (див. Бюлетень № 30), 2145а-3 від 08.07.2015 (Нестеренко В. Г.) про місцевий референдум (див. Бюлетень № 30). Значний обсяг проекту виключає можливість його належного аналізу в рамках цього короткого огляду.

Відносини між владними суб’єктами

Проект 8580 від 09.07.2018 (Севрюков В. В.) про внесення змін до статті 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення».

Пропонується установити, що засідання Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення є правомочним, якщо на ньому присутні не менше п’яти, а не шести, як наразі членів Національної ради. Логіка ініціаторів проекту є доволі специфічною. Не аргументуючи по суті, в чому ж проблема зібрати кворум Національної ради, вони звертають увагу на те, що статтею 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» передбачено, що рішення Національної ради вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менше п’яти членів Національної ради. З цього робиться висновок, що, вочевидь, не суперечитиме логіці закону, якщо засідання вважатиметься правомочним, якщо на ньому присутні щонайменше стільки членів Національної ради, скільки має бути достатньо для прийняття рішення.

Як видається, логіка закону якраз в протилежному – щоб кворум був більшим, ніж мінімальна кількість членів, голоси яких потрібні для прийняття рішення. Це є гарантією демократичності Національної ради і дискусійного обговорення різних підходів при прийнятті рішень. Якщо члени Національної ради не вважають за доцільне взагалі обговорювати певне питання, це також є проявом їх громадянської позиції..

Проект 8602 від 13.07.2018 (Данченко О. І.) про публічні електронні реєстри.

Метою проекту проголошено утворення єдиної інтероперабельної системи публічних електронних реєстрів, визначення уніфікованої інституціональної структури функціонування публічних електронних реєстрів та єдиних вимог до їх створення, ведення, взаємодії, адміністрування, модернізації, реорганізації та ліквідації, а також до створення реєстрової інформації та її використання у інших інформаційних системах, у здійсненні дозвільної та іншої управлінської діяльності, наданні адміністративних послуг. Проект визначає систему публічних електронних реєстрів, законодавчі вимоги до публічних електронних реєстрів, реєстрової інформації, а також принципи, організаційні, інституціональні, процесуальні та фінансові засади їх існування й взаємодії. Систему публічних електронних реєстрів мають складати: базові державні реєстри (Єдиний державний демографічний реєстр, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Державний земельний кадастр); інші державні реєстри; комунальні реєстри; визначені законом реєстри саморегулівних організацій; Реєстр реєстрів. Об’єктами публічних електронних реєстрів визначені:фізичні особи та їх об’єднання, юридичні особи; землі та земельні ділянки із розташованими на них об’єктами нерухомого майна; окремі спеціальні статуси фізичних осіб та їх об’єднань, юридичних осіб; сертифікати, ліцензії, декларації, повідомлення, дозволи, інші документи дозвільного характеру; природні ресурси; правові режими використання і забудови територій та окремих об’єктів;рухоме майно, яке відповідно до закону є об’єктом державного обліку; майнові та не майнові права, їх обмеження та обтяження; нормативно-правові акти, нормативні акти та документи технічного характеру, судові рішення, виконавчі документи, довіреності; інші, визначені цим Законом та законами, на підставі яких створено відповідні реєстри, об’єкти. Систему органів та суб’єктів, які здійснюють повноваження у сфері публічних електронних реєстрів відповідно до законопроекту складають: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів; держателі реєстрів; суб’єкти ведення реєстрів (в тому числі акредитовані суб’єкти); публічні реєстратори; створювачі; технічні адміністратори реєстрів. Проектом визначаються основні принципи діяльності у сфері публічних електронних реєстрів, серед яких, зorрема, принципи: єдності методології створення, ведення, адміністрування, реєстрації, взаємодії та ліквідації реєстрів; обов’язковості реєстрації у реєстрах їх об’єктів та внесення інформації (змін до неї) про зареєстровані об’єкти; одноразовості реєстрації та неприпустимості дублювання реєстрової інформації одних реєстрів у інших реєстрах (крім реєстраційних номерів та інших пов’язуючих ідентифікаторів об’єктів реєстрів у відповідних реєстрах) чи повторного внесення тотожної інформації (змін до неї) про зареєстровані об’єкти; інтероперабельності реєстрів; гарантування прав правоволодільця на доступ до будь-якої реєстрової інформації про нього, належні йому майно, майнові, правові та інші спеціальні статуси, крім випадків передбачених законом; обов’язкового інформування правоволодільця про запити будь-яких осіб про інформацію про нього та належні йому майно, майнові, правові та інші спеціальні статуси, крім випадків передбачених законом; використання персональних даних осіб виключно у випадках та для цілей, для яких правоволодільці надали свою згоду, крім випадків, передбачених законом; фіксації у реєстрах всіх дій будь-яких осіб з реєстровою інформацією та реєстровими даними. Втім, формат цього огляду не дає можливості докладнішого висвітлення положень цього проекту.

Проект 8609 від 13.07.2018 (Кацер-Бучковська Н. В.) про засади державної політики у сфері енергетичної безпеки України.

Як зазначається у самому проекті, він визначає основні засади державної політики, спрямованої на забезпечення енергетичної безпеки України та захист національних інтересів в енергетичній сфері. Проект містить ряд досить дискусійних понять, як то енергетична безпека (це стан функціонування паливно-енергетичного комплексу та національної економіки в цілому, за якого усі споживачі мають постійний безперебійний доступ до послуг енергозабезпечення у повному необхідному обсязі за прийнятних економічних, екологічних та соціальних умов, існують умови для запобігання та адаптації різким змінам цін на паливно-енергетичні ресурси та умов їх постачання, а інші країни або внутрішні сили не чинять політико-економічного та силового тиску на вибір та провадження енергетичної політики держави), енергетична дипломатія (діяльність суб’єктів, відповідальних за забезпечення енергетичної безпеки, спрямована на досягнення цілей і завдань енергетичної безпеки у зовнішньополітичній сфері, захист внутрішніх енергетичних ринків від кризових явищ на світових ринках, різкого збільшення рівня залежності від зовнішнього постачання паливно-енергетичних ресурсів та інших несприятливих умов для розвитку національної економіки, а також захист економічних інтересів підприємств паливно-енергетичного комплексу за кордоном) чи паливно-енергетичний комплекс (сукупність галузей економіки України, що забезпечують державу паливно-енергетичними ресурсами). Визначається, що національними інтересами України у сфері енергетичної безпеки є: повне задоволення споживачів паливно-енергетичними ресурсами за прийнятних економічних та екологічних умов; політико-економічна самостійність держави у визначенні та провадженні власної внутрішньої та зовнішньої політики у сфері енергетичної безпеки; побудова відносин України з іншими державами в частині енергозабезпечення на засадах рівноправності та взаємної вигоди, недопущення критичної залежності від зовнішніх постачальників паливно-енергетичних ресурсів; стимулювання конкуренції та забезпечення прозорості діяльності на енергетичних ринках, запобігання та боротьба з проявами монополізму; гармонізація засадничих принципів та підходів до видобутку (виробництва), транспортування (передачі), розподілу та споживання паливно-енергетичних ресурсів з прогресивними сучасними світовими практиками та вимогами міжнародних організацій з метою підвищення ефективності функціонування національної економіки, інтеграції України в європейський політичний, економічний, правовий простір та в євроатлантичний безпековий простір, прискорення імплементації політики сталого розвитку та просування механізмів «зеленої» економіки; підтримання й розвиток наукового потенціалу з метою впровадження нових, ефективних, передових технологій в паливно-енергетичному комплексі України. Проект також містить перелік принципів реалізації державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки, перелік та повноваження суб’єктів у сфері забезпечення енергетичної безпеки, перелік загроз енергетичній безпеці України, перелік пріоритетів та напрямів державної політики у сфері забезпечення енергетичної безпеки, запроваджується посада Уповноваженого з питань енергетичної безпеки, а також створюється підвладне йому Бюро з питань енергетичної безпеки та багато іншого. Проектом передбачені і зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме пропонується доповнити його новою статтею 103-4 «Недотримання вимог щодо розробки та виконання програми управління ризиками, пов’язаними з загрозами енергетичній безпеці», якою запровадити відповідальність за «недотримання підприємством паливно-енергетичного комплексу вимоги щодо обов’язкової розробки програми з управління ризиками, пов’язаними з загрозами енергетичній безпеці» та за «невиконання підприємством паливно-енергетичного комплексу програми з управління ризиками, пов’язаними з загрозами енергетичній безпеці».

Проект вельми цікавий і спрямований на вирішення актуальних питань, однак доцільність саме запропонованих підходів до вирішення проблем енергетичної безпеки лишається слабо аргументованою та дискусійною. Зокрема, створення додаткових бюрократичних структур завжди посилює корупційні ризики.

Проект 8610 від 13.07.2018 (Геращенко І. В.) про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України (щодо удосконалення експертизи законопроектів, пов’язаних з виконанням міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської інтеграції).

Пропонується установити, що пояснювальна записка до законопроекту, проекту іншого акта, який вноситься на реєстрацію, має містити також й інформацію про наявність міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської інтеграції щодо предмета правового регулювання законопроекту (Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, інші міжнародні договори та домовленості України у сфері європейської інтеграції), у тому числі щодо імплементації акта(ів) права Європейського Союзу. Також пропонується установити, що у разі внесення законопроекту, положення якого стосуються міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської інтеграції в частині імплементації акта(ів) права Європейського Союзу, суб’єкт права законодавчої ініціативи зобов’язаний додати інформацію у формі таблиці відповідності, яка містить: положення (статей, частин, пунктів, абзаців тощо) акта(ів) права Європейського Союзу; редакцію відповідних положень (статей, частин, пунктів, абзаців тощо) законопроекту; оцінку відповідності положенням акта(ів)  права Європейського Союзу (відповідає, не суперечить, частково враховує, не відповідає, не врегульовано); у разі, коли положення законопроекту не відповідають акту(ам) права Європейського Союзу, обґрунтування необхідності їх прийняття із зазначенням терміну застосування таких положень. Далі, пропонується закріпити, що кожен законопроект не пізніш як у триденний строк направляється комітетами, до предмета відання яких належать відповідно питання бюджету та оцінки відповідності законопроектів міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції, до Кабінету Міністрів України для здійснення експертизи щодо його впливу на показники бюджету, відповідність законам, що регулюють бюджетні відносини та відповідність міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції. Відповідно пропонується передбачити, що підставою для повернення законопроекту, проекту іншого акта без його включення до порядку денного та розгляду на пленарному засіданні є також висновок комітету, до предмета відання якого належить оцінка відповідності міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції про те, що внесений законопроект оформлений та/або зареєстрований без дотримання вимог пункту 2 частини першої та частини четвертої статті 91 Регламенту.

Положення є дискусійними, але загалом не викликають принципових заперечень. Втім, головна проблема вбачається в тому, що виконання вимог Регламенту нині відбувається на доволі низькому рівні і ставлення до нових вимог буде прогнозовано вкрай формалістичним, як наразі є з вимогою щодо вказівки на фінансові видатки і джерело їх покриття..

Проект 8612 від 13.07.2018 (Діденко І. А.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення системи державного управління у сфері дорожнього руху та його безпеки.

Більшість змін вносяться до Закону України «Про дорожній рух». Пропонуються також деякі уточнення до Законів України «Про автомобільний транспорт» і «Про автомобільні дороги». Проектом акта запропоновано створення окремого органу, який відповідатиме за координацію реалізації державної політики у сфері дорожнього руху та його безпеки. З цією метою передбачається доповнити Закон України «Про дорожній рух» новими статтею 3-1 «Комітет з питань дорожнього руху та його безпеки» та, головним чином, статтею 11-1 «Компетенція центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху». Майже усі інші зміни мають термінологічний та уточнюючий характер. До числа перших належать пропозиції додати до слів «у сфері дорожнього руху» слова «та його безпеки» тощо. Серед інших змін це запровадження переліку органів, які здійснюють державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки, та положення щодо складу та компетенції деяких з них.

Проект має загалом технічний характер. Негативною рисою таких проектів є тенденція до посилення кількості органів управління та, відповідно, бюрократизація дій органів державної влади.

Права громадян та їх об’єднань

Проект 8584 від 10.07.2018 (Білозір О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу.

Пропонується у Законі України «Про освіту» дати визначення поняття «булінг» – «моральне, або фізичне насильство, агресія, у будь-якій формі, або будь-які інші дії, вчинені з метою викликати страх, тривогу, підпорядкувати особу своїм інтересам, що мають ознаки свідомого жорстокого ставлення». Також передбачаються механізми протидії цьому явищу, серед яких: покладання на засновника закладу освіти здійснення контролю за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу; на керівника закладу освіти - затвердження та оприлюднення плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, розгляд заяв про випадки булінгу від  здобувачів освіти, їх батьків, законних представників, інших осіб та видання рішення про проведення розслідування. Змінами до статті 30 передбачено зобов’язання закладів освіти забезпечувати на своїх веб-сайтах відкритий доступ до правил поведінки здобувача освіти в закладі освіти, плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу, порядку подання та розгляду заяв про випадки булінгу від здобувачів освіти, їх батьків, тощо. Крім того, Освітньому омбудсмену надається право: здійснювати перевірку заяв про випадки булінгу в закладі освіти, повноту та своєчасність заходів реагування на такі випадки з боку педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, керівництва та засновника закладу освіти; отримувати інформацію від центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки щодо загального числа випадків булінгу у закладах освіти за визначений період. Найпринциповіша пропозиція полягає у доповненні Кодексу України про адміністративні правопорушення новою статтею 173-4, якою пропонується карати булінг накладанням штрафу від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; а також встановити підвищену відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, або вчинені відносно неповнолітнього, або вчинені з особливою жорстокістю. За вчинення малолітніми, або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, відповідного правопорушення передбачається накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від двадцяти до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Окрема відповідальність пропонується за приховування випадків булінгу педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівником, керівником, або засновником закладу освіти.

Проект стосується дійсно важливої соціальної проблеми, але дискусійним є питання, чи адекватні юридичні засоби пропонуються для її вирішення, зокрема, чи не можна успішно боротися з відповідними негативними явищами і в рамках чинного законодавства. Викликає сумніви і доцільність введення в обіг суто іноземного поняття «булінг» замість пошуку питомо українського відповідника.

Проект 8592 від 12.07.2018 (Дерев’янко Ю. Б.) про внесення змін до статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (щодо удосконалення порядку реалізації права військовослужбовців на отримання одноразової грошової допомоги).

Пропонується з частини четвертої названої статті виключити два застереження: те що вона стосуються періоду тільки двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, і щодо того, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв’язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. В прикінцевих положеннях проекту на Кабінет Міністрів України покладається завдання визначити механізм компенсації втрат військовослужбовцям, які з 1 січня 2017 року отримали відмову у отриманні одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі зміни ними групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

Проект 8593 від 12.07.2018 (Яценко А. В.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо забезпечення державних гарантій та соціальної підтримки.

Як зазначається у пояснювальній записці, в проекті пропонується встановити розміри мінімальних додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю, для учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в залежності від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Передбачається також заборонити будь-яке обмеження, тимчасове чи постійне призупинення виплати пенсій учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, скасувати обмеження пенсій для працюючих пенсіонерів учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та виплачувати їм пенсії у повному розмірі без урахування одержуваного заробітку (доходу) незалежно від місця роботи, заборонивши застосування для них будь-якого обмеження, тимчасового чи постійного призупинення виплати пенсій або щомісячного довічного грошового утримання. Крім того, пропонується відновити у названому законі пільги та компенсації потерпілим дітям та їх батькам. У прикінцевих положеннях пропонується установити, що будь-які обмеження щодо максимального розміру доплат, пенсій і компенсацій, або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не застосовуються до громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Проект 8594 від 12.07.2018 (Яценко А. В.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо забезпечення державних гарантій та соціальної підтримки громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Проект повністю відповідає попередньому і вносить відповідні зміни до названого кодексу.

Проект 8613 від 13.07.2018 (Немировський А. В.) про внесення змін до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо перерахунку та виплати підвищених пенсій окремим категоріям громадян.

Пропонується поширити дію зазначеного закону на громадян України із числа осіб, які перебували на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України, Національному антикорупційному бюро України та Державному бюро розслідувань. Далі, пропонується уточнити, що пенсії особам з числа резервістів, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством для військовослужбовців відповідних прирівняних посад на день звільнення зі служби у військовому резерві, загибелі, смерті або оголошення резервіста померлим, а також «на дату безвісної відсутності, визначену в установленому порядку». Також пропонується припинити чинність положення про те, що «усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв’язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій» та замінити його таким: «Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку та виплаті в повному розмірі у зв’язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв’язку із введенням (встановленням) для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, визначених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, з дати набрання чинності відповідними нормативно-правовими актами, якими змінюються розміри або встановлюються нові види грошового забезпечення. Крім того, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, щорічно перераховуються усі пенсії, призначені за цим Законом, з урахуванням установленого на 1 січня поточного року рівня грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців та інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій». У прикінцевих положеннях проекту зазначається, що він набирає чинності з 1 січня 2019 року і поширюється на всіх пенсіонерів, пенсія яким призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», незалежно від часу звільнення їх зі служби (смерті).

Проект 8614 від 13.07.2018 (Немировський А. В.) про внесення змін до «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Пропонується видалити завдання Уряду України до 1 листопада 2017 року підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України законопроект про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перерахунку пенсій військовослужбовців з урахуванням оновленого грошового забезпечення. Як зазначається у пояснювальній записці, основною метою проекту є усунення викликів щодо псевдореформування пенсійної системи для осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Зазначається, що внесення запропонованих змін до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2148 дасть змогу знизити соціальне напруження, пов’язане з протестом громадян проти антисоціальних ініціатив Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики України, зокрема щодо спроб недолугого реформування системи пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб і зосередити увагу на більш важливих питаннях законотворчої діяльності на благо українського народу та держави.

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 8585 від 10.07.2018 (Немировський А. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження гуманного ставлення до тварин та створення в Україні першого повноцінного Всеукраїнського державного реабілітаційного центру для дельфінів та тварин.

Пропонується запровадити заборону на діяльність будь-яких дельфінаріїв. Для тварин, що наразі перебувають у названих закладах, пропонується створити Всеукраїнський державний реабілітаційний центр для дельфінів та тварин. Відповідні положення пропонується включити до Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» додавши до нього нову статтю 25-1 «Створення в Україні першого повноцінного Всеукраїнського державного реабілітаційного центру для дельфінів, які утримуються в неволі, використовуються у видовищних заходах в комерційних цілях та були конфісковані у юридичних і фізичних осіб, а також тварин, які були вилучені під час контрабандного перевезення», в якій зазначити, що Центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері захисту тварин від жорстокого поводження, з метою пропаганди гуманного  ставлення до тварин, забезпечення їм належних та безпечних умов проживання, в тому числі дельфінам у чистій морській акваторії, що задовольняли б природні фізіологічні потреби тварин у просторі, вільному пересуванні, морській воді, їжі, сні, рухах, контактах із собі подібними особинами, розмноженні, убезпечували від насильства у неволі, примусового впливу людини до виконання невластивих їхній природній поведінці дій, а також медичної реабілітації дельфінів та тварин, повернення їх у природний ареал існування створити в Україні перший повноцінний Всеукраїнський державний реабілітаційний центр для дельфінів та тварин у Чорноморському біосферному заповіднику, розташованому на території та акваторії  Херсонської та частково Миколаївської областей України. Також пропонується посилити санкції статті 89 «Жорстоке поводження з тваринами» Кодексу України про адміністративні правопорушення та однойменної статті 299 Кримінального кодексу України.

Проект 8586 від 11.07.2018 (Драюк С. Є.) про внесення змін до статті 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності водіїв транспортних засобів за спричинення шкоди здоров’ю потерпілого.

Пропонується названу статтю доповнити новою частиною другою, якою встановити відповідальність за «Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров’я або незначну втрату працездатності». Такі дії пропонується карати штрафом від сімдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до двох років.

Проект 8589 від 11.07.2018 (Лапін І. О.) про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності споживачів дитячої порнографії.

Пропонується доповнити названий кодекс новою статтею 301-1 «Придбання продукції, що містить дитячу порнографію, чи отримання доступу до такої продукції через мережу Інтернет», в якій передбачити відповідальність за придбання творів, зображень або кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм, що містять дитячу порнографію за участі неповнолітніх (малолітніх – як обтяжуюча обставина), чи отримання доступу до такої продукції через мережу Інтернет.

Використані у проекті поняття «придбання» і тим більше «отримання доступу» видаються недостатньо чіткими для потреб кримінального законодавства. Наявність доступу до ресурсів порнографічного характеру, які можуть містити доволі різний контент, не є синонімом бажання придбати саме дитячу порнографію. Особливо це стосується сайтів літературного характеру, де користувачі можуть розміщувати будь-які твори. Також неможливо щоб відповідальність наступала через недостовірну інформацію щодо правомірності продукції.Загалом не заперечуючи проти можливості запровадження відповідальності за придбання дитячої порнографії, слід однак звернути увагу на те, що норма має чітко зосереджуватися на меті і винності вчинку, а не самому факті наявності доступу чи факті придбання. В пропонованій редакції ж якраз обраний протилежний шлях, який видається некоректним.

Проект 8597 від 13.07.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку притягнення до відповідальності за порушення, пов’язані з наданням фінансової підтримки політичним партіям та їх фінансовою звітністю.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення пропонується установити, що адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 212-15 «Порушення порядку надання або отримання внеску на підтримку політичної партії, порушення порядку надання або отримання державного фінансування статутної діяльності політичної партії, порушення порядку надання або отримання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення передвиборної агітації або агітації з всеукраїнського або місцевого референдуму», 212-21 «Порушення порядку подання фінансового звіту про надходження і використання коштів виборчого фонду, звіту партії про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру» та 212-22 «Невідкриття політичною партією, її місцевою організацією, яка в установленому порядку набула статусу юридичної особи рахунку» [нова стаття, див. далі – авт. огл.], може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. При цьому у статті 212-15 пропонується приблизно втричі збільшити розмір штрафів, а у статті 212-21 уточнити характер суб’єкта, на якого накладається стягнення: «на посадових осіб політичної партії, розпорядника виборчого фонду політичної партії, її місцевої організації чи кандидата від політичної партії (місцевої організації партії)». Нова стаття 212-22 встановлює відповідальність за невідкриття політичною партією, її місцевою організацією, яка в установленому порядку набула статусу юридичної особи, рахунку в установах банків України. Передбачається ще ряд незначних технічних змін. В Кримінальному кодексі України пропонується викласти в новій редакції частину другу статті 159-1 «Порушення порядку фінансування політичної партії, передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського або місцевого референдуму», виклавши її диспозицію так: «Умисне здійснення внеску на користь політичної партії фізичною особою або від імені юридичної особи у великому розмірі, умисне надання фінансової (матеріальної) підтримки для здійснення передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського або місцевого референдуму фізичною особою або від імені юридичної особи у великому розмірі, а так само умисне отримання внеску на користь партії у великому розмірі, умисне отримання у великому розмірі фінансової (матеріальної) підтримки у здійсненні передвиборної агітації, агітації з всеукраїнського або місцевого референдуму». Суть змін в тому, що тепер положення названої частини поширюються на усіх осіб, а не лише на тих, які не мають на те права (або від імені юридичних осіб, які не мають на те права). Проект підготовлено Національним агентством з питань запобігання корупції з метою, як це зазначається у пояснювальній записці, створення на законодавчому рівні можливості для оптимізації процедури щоквартального звітування політичних партій про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру, урегулювання процедури розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення в судах та утвердження прозорості та відкритості у діяльності Національного агентства, підвищення та невідворотності адміністративної відповідальності за порушення законодавства у цій сфері, запровадження належних механізмів для здійснення повноважень Національним агентством та техніко-юридичне удосконалення положень законодавства, що зробить їх застосування простішим і більш передбачуваним.

Проект видається переважно політичним і має розглядатися передусім саме з цієї точки зору.

Проект 8607 від 13.07.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України.

Проектом пропонується запровадити досить помітні зміни щодо діяльності правоохоронних органів, суду та органів що здійснюють виконавче провадження. Проект має відносно великий обсягу (36 сторінок) і вносить зміни до 26 кодексів та законів України, а також містить значні прикінцеві і перехідні положення. Як зазначається у пояснювальній записці, метою проекту є приведення низки законодавчих актів України у відповідність із Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року. Запропоновані зміни спрямовані на узгодження положень, що стосуються, зокрема: розширення кола осіб, які можуть подати заяву про поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; застосування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи; залучення сурдоперекладача до кримінального провадження, якщо одним із його учасників є особа з порушенням слуху або особа, основним засобом спілкування якої є жестова мова; тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України; перегляду судового рішення у зв’язку з рішенням Європейського суду з прав людини та прийняття постанови Верховного Суду, яка має містити відповідний аналіз з метою встановлення та усунення в подальшому недоліків судового процесу, які призвели до порушень прав заявника, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод; особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України; санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; провадження у справі про банкрутство; змісту та строку пред’явлення виконавчого напису до примусового виконання; органів, які здійснюють заходи забезпечення безпеки суддів, працівників апарату суду та їх близьких родичів; проведення судової експертизи; оскарження рішень третейських судів; підвідомчості справ третейським судам; зміни інстанційної підсудності щодо оскарження рішень третейських судів та отримання виконавчих документів; доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень; суб’єктів надання безоплатної правничої допомоги та суб’єктів права на безоплатну правничу допомоги, а також порядку надання такої допомоги; сплати судового збору; порядку виклику в суд та повідомлення про судове рішення; примусового виконання судових рішень та рішень інших органів; врегулювання питання умов матеріально-побутового забезпечення, медичного, санаторно-курортного та транспортного обслуговування членів Вищої ради правосуддя та інших працівників секретаріату Вищої ради правосуддя; узгодження термінології вищезазначених законів.

Обсяг та кількість змін не дозволяють належним чином охопити їх у цьому короткому огляді. Втім, беззаперечним є те, що проект потребує ретельної уваги з боку спеціалістів, зокрема і правозахисників. Окремо слід черговий раз підкреслити, що останніми роками подані Урядом України законопроекти мають або взагалі не інформативну, або значно відмінну від їх змісту назву (див. також майже таку саму назву проекту 8608 в цьому ж огляді).

Проект 8611 від 13.07.2018 (Геращенко І. В.) про внесення змін до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» щодо забезпечення права осіб, які незаконно позбавлені особистої свободи, на безоплатну вторинну правову допомогу.

Пропонується установити, що положення статей 16-25, пункту 3 частини першої статті 26 та частини другої статті 26 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» не поширюються на відносини щодо надання безоплатної вторинної правової допомоги особам, які позбавлені особистої свободи з політичних мотивів внаслідок дій незаконних збройних формувань, окупаційної адміністрації та/або органів влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та на території держави-агресора. Суб’єктами надання безоплатної вторинної правової допомоги в Україні є адвокати іноземних держав, які надають безоплатну вторинну правову допомогу особам, які позбавлені особистої свободи з політичних мотивів внаслідок дій незаконних збройних формувань, окупаційної адміністрації та/або органів влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та на території держави-агресора. Такі адвокати можуть бути не включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, та Єдиного реєстру адвокатів України. Також визначається, що Кабінет Міністрів України встановлює порядок і умови надання безоплатної вторинної правової допомоги особам, які позбавлені особистої свободи з політичних мотивів внаслідок дій незаконних збройних формувань, окупаційної адміністрації та/або органів влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та на території держави-агресора, в тому числі розмір та порядок оплати діяльності адвокатів іноземних держав, які надають безоплатну вторинну правову допомогу таким особам.

Проект відображає цілком зрозумілу практичну потребу і не викликає якихось принципових заперечень. Утім, деяким юридичним конструкціям, як видається, не вистачає належної юридичної визначеності. Так, слова «які позбавлені особистої свободи з політичних мотивів внаслідок дій незаконних збройних формувань, окупаційної адміністрації та/або органів влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та на території держави-агресора» можна хибно витлумачити так, що йдеться про осіб, які позбавлені особистої свободи на території України через свою політичну діяльність в інтересах незаконних збройних формувань, окупаційної адміністрації та/або органів влади Російської Федерації.

Охорона здоров’я

Проект 8591 від 12.07.2018 (Сисоєнко І. В.) про внесення змін до Закону України «Про лікарські засоби» щодо забезпечення економічної конкуренції та захисту прав пацієнтів при здійсненні роздрібної торгівлі лікарськими засобами.

Метою проекту проголошено підвищення рівня нормативних вимог до організаційно-правових засад здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами. Проект визначає фармацевтичну діяльність у сфері торгівлі лікарськими засобами як професійну діяльність, що здійснюється виключно фахівцями, які відповідають вимогам, встановленим законом.  Пропонується встановити форми здійснення діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами для фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб, а також обмеження щодо здійснення інших видів діяльності, крім виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки. Так, провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами на території України має здійснюватися фізичними особами-підприємцями лише через аптеки (не більше однієї), а юридичними особами – лише через аптеки та їх структурні підрозділи (загалом не більше чотирьох, крім юридичних осіб, що провадять господарську діяльність з виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки або діяльність, пов’язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, яким дозволяється здійснення діяльності через вісім аптек включно з їх структурними підрозділами). Фізичні особи-підприємці та юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, не мають права займатися іншими видами господарської діяльності, крім виробництва (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки. Також змінюються окремі положення щодо можливості видачі ліцензій на здійснення діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами, виходячи з територіальних обмежень щодо розміщення аптек (аптечних пунктів). А саме, ліцензія на здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами не може бути видана, якщо на день подачі заяви про видачу ліцензії відстань по прямій лінії від місця запланованого розташування аптеки до найближчої аптеки становить менше 500 метрів. Проектом передбачено ще ряд інших умов та обмежень.

Питання сільського господарства та земельних справ

Проект 8581 від 09.07.2018 (Шинькович А. В.) про внесення змін до Закону України «Про оренду землі» (щодо забезпечення інтересів українських селян – правовласників земельних ділянок).

Як зазначається у пояснювальній записці, проект розроблено з метою невідкладного забезпечення інтересів українських селян-правовласників земельних ділянок та надання їм можливості реалізовувати свої права одразу ж після скасування заборони на купівлю-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Проектом пропонується розділ IX «Перехідні положення» названого Закону доповнити новими абзацами третім, четвертим та п’ятим такого змісту:

«Протягом дванадцяти місяців з дня скасування заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), за ініціативою орендодавців таких земельних ділянок та земельних часток (паїв) розмір орендної плати може бути переглянутий або договір оренди може бути достроково припинений.

У разі здійснення перегляду орендної плати новий розмір орендної плати застосовується після спливу шести місяців з дня підписання відповідної додаткової угоди про внесення змін до договору оренди.

У разі відмови орендаря підписувати вказану додаткову угоду або за власною ініціативою орендодавець має право в односторонньому порядку достроково припинити договір оренди без виплати орендарю будь-яких відшкодувань. В такому разі договір оренди буде вважатись припиненим після спливу шести місяців з дня надіслання орендодавцем орендарю відповідного повідомлення про дострокове припинення договору оренди».

Позиція ініціаторів проекту є цілком зрозумілою, але пропозиція щодо надання можливості орендодавцю достроково припинити договір оренди без виплати орендарю будь-яких відшкодувань виглядає доволі дискусійною і не зовсім справедливою. Окрім того, внесення змін до перехідних положень закону, прийнятого 20 років тому, слід визнати не найкращим засобом нормопроектування.

Проекти з інших питань

Проект 2475а-д від 09.07.2018 (Козир Б. Ю.) про внутрішній водний транспорт.

Проект є доопрацьованою в Комітеті з питань транспорту редакцією проекту 2475а від 04.08.2015 (Козир Б. Ю.) про внутрішній водний транспорт (див. Бюлетень № 34). У Поданні до проекту наводиться перелік змін та новел, зокрема які з положень були запозичені з проектів 2475а-3 від 16.06.2017 (Вадатурський А. О.) про внутрішній водний транспорт (див. Бюлетень № 129) та 2475а-4 від 07.03.2018 (Вадатурський А. О.) про внутрішній водний транспорт (див. Бюлетень № 166), які були використані при доопрацюванні, а також і перелік вимог ГНЕУ до проекту 2475а, які були враховані. Дублювати їх тут немає особливої потреби.

Проект 8574 від 09.07.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення митних процедур.

Пропонується внести зміни до Законів України «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку», «Про відходи», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», «Про рослинний світ», «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей», «Про радіочастотний ресурс України», «Про тваринний світ», «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з  реалізацією та експортом лісоматеріалів», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту». Як зазначається у пояснювальній записці, метою проекту є створення передумов для запровадження та функціонування механізму “єдиного вікна” на кордоні. При цьому уточнюється, що самого лише названого проекту буде недостатньо для запровадження системи «єдиного вікна», оскільки основна частина регулювання механізму функціонування «єдиного вікна» буде зосереджена на підзаконному рівні, що потребуватиме перегляду більшості існуючих підзаконних нормативно-правових актів, присвячених зовнішньоекономічній діяльності. Відповідно завданням проекту є виключення існуючих на законодавчому рівні бар’єрів для впровадження «єдиного вікна», а саме: скасування положень, які прямо або опосередковано вказують на необхідність подання суб’єктом господарювання паперового документу, виданого одним державним органом, іншому державному органу; скасування необґрунтованих контрольних процедур, пов’язаних із зовнішньоекономічною діяльністю; спрощення процедури проходження контрольних процедур, пов’язаних із зовнішньоекономічною діяльністю. Зміни дуже значні, але переважно стосуються того, що суб’єкт не повинен на кордоні подавати відповідні документи (ліцензію, дозвіл тощо), а органи уповноважені на видачу таких документів мають не пізніше наступного дня після їх видачі надсилати відповідні електронні документи до митних органів.

Загалом проект дуже неоднозначний. Так, ідея «єдиного вікна» цілком позитивна, однак вона ж потенційно створює і можливість для корупційних процедур, оскільки ніяких санкцій для органів та їх службовців за невчасне подання даних до митних органів не передбачено. Натомість суб’єкти позбавляються можливості підтвердити свої права паперовим документом за виключенням ситуації «тимчасової перерви в роботі системи інформаційного обміну між органами доходів і зборів та іншими органами державної влади» (положення парного проекту 8575). І ніяких засобів захисту прав суб’єктів проект не містить. Крім того, проект містить ряд вельми неоднозначних, якщо не небезпечних ініціатив. Зокрема, пропонується з Закону України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» виключити статті 21 «Ввезення культурних цінностей в Україну» та 27 «Порядок тимчасового ввезення культурних цінностей». Такі дії йдуть у розріз з існуючою світовою практикою посилення контролю за переміщенням культурних цінностей, зокрема Нікосійською конвенцією 2017 р., до якої долучилася й Україна.

Проект 8575 від 09.07.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Митного кодексу України щодо спрощення митних процедур.

Проект парний до попереднього і містить відповідні положення, які слід закріпити у названому кодексі. Зокрема там містяться положення щодо випадків, коли допускається подання дозвільних документів на паперових носіях, положення щодо сертифікату походження (перевезення) товару з України тощо.

Проект 8578 від 09.07.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перетворення державних унітарних комерційних підприємств у державні акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належать державі.

Зміни пропонується внести до 20 кодексів та законів України. Практично усі зміни стосуються заміни в усіх відмінках і числі термінів «корпоратизація» та похідних на «перетворення державного унітарного комерційного підприємства у державне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого належать державі» і похідні, як то «приватизації чи корпоратизації об’єктів права державної власності» на «приватизації об’єктів права державної власності чи перетворення державних унітарних комерційних підприємств у державні акціонерні товариства, 100 відсотків акцій яких належать державі». У прикінцевих і перехідних положення пропонується установити, що: 1) підприємства, в яких розпочато та не завершено процес корпоратизації або не завершено продаж акцій, провадять свою діяльність відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом; 2) під час розпорядження майном, що не увійшло до статутного капіталу акціонерного товариства, створеного в процесі корпоратизації, застосовуються норми законодавства, встановленого для майна, що не увійшло до статутного капіталу акціонерного товариства під час перетворення.

Проект 8579 від 09.07.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Податкового кодексу України.

Проект прямо пов’язаний з попереднім. Містить ті самі або пов’язані з цими новелами зміни.

Проект 8601 від 13.07.2018 (Немировський А. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо визначення та оподаткування окремих видів тютюнових виробів.

Як зазначається у пояснювальній записці, проектом пропонується внести зміни до Податкового кодексу України, Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» та Митного тарифу України. Зокрема, передбачається внести зміни і доповнення до Податкового кодексу України щодо: 1) визначення понять «електронні сигарети», «сигари», «сигарили», «малі сигари»; 2) додавання до переліку підакцизних товарів (продукції) рідини, яка використовується в електронних сигаретах; 3) встановлення ставки акцизного податку у фіксованих сумах з одиниці товару (продукції). У Законі України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» наводяться визначення понять «електронні сигарети», «сигари», «сигарили», «малі сигари», встановлюється заборона продажу електронних сигарет неповнолітнім, вимоги до маркування електронних сигарет та введення електронних сигарет на ринок. Очікується, що прийняття законопроекту дасть змогу імплементувати європейський досвід контролю за обігом електронних сигарет, заборонити продаж електронних сигарет неповнолітнім. Зазначається, що жорстке законодавче регулювання поширення електронних сигарет спрямоване на захист здоров’я молоді, створить передумови поліпшенню соціально-економічного стану країни у довгостроковій перспективі. Крім того, на думку ініціаторів проекту, буде унеможливлена мінімізація податкових зобов’язань шляхом реалізації одних тютюнових виробів під видом інших, реалізація яких передбачає інший порядок нарахування акцизного податку. У Митному тарифі України пропонується запровадити ставки мита на «малі сигари з вмістом тютюну».

Проект 8605 від 13.07.2018 (Жолобецький О. О.) про розвиток суднобудівної галузі в Україні.

Як зазначається у преамбулі, цей Закон спрямований на створення нового конкурентоспроможного вигляду суднобудівної промисловості на основі оптимізації виробничих потужностей, модернізації і технічного переозброєння, вдосконалення нормативно-правової бази з метою задоволення потреб держави та бізнесу в сучасній суднобудівної продукції, збільшення робочих місць на підприємствах суміжних галузей. Однак загалом цей законопроект є більшою мірою програмою дій. Зокрема, перша частини статті 4 виглядає ось так: «Запровадити «Національну програму розвитку суднобудування України до 2038 року»», а статті 5 – так: «Для забезпечення безпеки й обороноздатності України в Азово-Чорноморському регіоні запровадити«Державну цільову програму розвитку кораблебудування на період до 2038 року»». Загалом в матеріальних нормах проекту передусім пропонується надати певні преференції щодо можливості участі у спільних підприємствах (статті 2 та 3), а також щодо можливості отримання державної фінансової підтримки (стаття 9). Проект має погану архітектоніку і рваний непослідовний зміст. Так, окрім названих, статті 6 та 7 стосуються суднобудівної діяльності у сфері оборони та національної безпеки, а стаття 8 визначає, що Україна як суб’єкт міжнародного морського права здійснює свою суднобудівну діяльність на засадах рівноправності з іншими державами з урахуванням своїх національних інтересів тощо.

Як видається, проект мав би являти собою програму державної підтримки суднобудівної галузі, в якій, зокрема і прописати певні пільги та особливості їх отримання. Питання компетенції Міністерства оборони України у сфері суднобудівної діяльності взагалі не стосується проблеми підтримки чи розвитку галузі, як і ряд інших положень. Загалом проект відзначає вкрай погана юридична техніка, зокрема невдалий виклад змісту.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори