пошук  
версія для друку
28.09.2018 | Максим Ревякін

Найкраща приправа до їжі - голод... (Сократ)

   

Харчування людини є одним з найважливіших чинників, які впливають на її здоров’я.
Харчування сприяє профілактиці захворювань, продовженню життя і створює умови для адекватної адаптації людини до навколишнього природного середовища. Тому питання здорового харчування є одним з найголовніших у реалізації соціальної політики держави. Однак, держава ігнорує потреби в належному харчуванні певних категорій осіб. Насамперед це стосується ув’язнених.
16 червня 1992 року Кабінет міністрів Україні своєю постановою №336 затвердив норми харчування ув’язнених. Цією постановою передбачено, що їжа в їдальнях колоній готується у відповідності з меню тричі на добу: на сніданок, обід і вечерю. При цьому на сніданок і вечерю готується по одній другій страві, на обід салат, перша і друга страви. Проміжок часу між прийомами їжі не перевищує 7 годин. Норма харчування при триразовому харчуванні розподіляється відповідно до калорійності таким чином: на сніданок – 30-35%, на обід – 40-45% і на вечерю – 20-30%. У всіх їдальнях встановлено лінії самообслуговування, а якість приготування їжі контролюється медпрацівником, черговим помічником начальника колонії. Крім того, періодично проводиться контроль калорійності і хімічного складу їжі.
Ці норми були прийняті 26 років тому та в подальшому ніяких змін, які б стосувалися норм харчування в’язнів, прийнято не було. Вони порушують безліч Європейських та міжнародних стандартів, починаючи з порушення релігійних та культурних прав та закінчуючи правом на життя та здоров’я.
Про невідповідність національних норм харчування ув’язнених існуючим міжнародним нормам зазначала і сама Україна у «Сьомій періодичній доповіді України Комітету ООН з прав людини до статті 40 Пакту про громадянські і політичні права 2011 року», де вказала, що Державним науково-дослідним центром з проблем гігієни харчування ведеться робота з перегляду та приведення у відповідність до вимог цього часу існуючих норм харчування ув’язнених, які були затверджені ще постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.1992 року № 336 ". Однак, протягом 7 років до норм харчування ув’язнених було внесено лише 4 зміни, жодна з яких не стосувалася власне харчування.

Зазначені норми не відповідають не тільки Європейському та міжнародному законодавству, а й, навіть, і національним нормам Міністерства охорони здоров’я з приводу фізіологічних потреб людини в основних харчових речовинах і енергії. Зазначені норми МОЗ визначають енерговитрати дорослої людини за критеріями статі, віку, ваги та фізичної активності, в залежності від яких визначається реальна добова потреба дорослої людини. Окремих норм відповідно до статі, віку та ваги у постанові КМУ № 336 немає, а є одна загальна норма для всіх в’язнів. Окремих норм відповідно до фізичної активності ув’язнених також немає, є лише норма для ув’язнених, зайнятих на тяжких роботах, хоча існування таких окремих норм цілком доцільно та необхідно, адже характер виконуваних трудових обов’язків ув’язненими, стосовно витрачених фізичних сил, може досить різнитись, і відповідно, їхні потреби в харчуванні можуть бути досить різними. Це ставить під загрозу здоров’я в’язнів з певними антропометричними даними, віком, статтю та фізичною активністю. Наприклад, 30-річний чоловік з вагою 75 кілограмів та середньою фізичною активністю за Нормою МОЗ має отримувати 106 г. білків, 107 г. жирів, та 478 вуглеводів, а отримує за нормою харчування в’язнів 95 г. білків, 91 г. жирів та 457 г. вуглеводів.
Постановою №336 передбачено, що особи, які хворіють на шлунково-кишкові захворювання, згідно з висновками лікаря, на час амбулаторного лікування забезпечуються продуктами харчування за дієтичними нормами. Однак, на дієтичне харчування заліковується не більше трьох відсотків від облікової чисельності осіб, які тримаються в установі. Ця норма порушує ст. 6 ЗУ "Основи законодавства України про охорону здоров’я" та ст. 25 Загальної декларації прав людини 1948 р., де зазначено, що кожна людина має право на такий життєвий рiвень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та необхiдне соцiальне обслуговування, який є необхiдним для пiдтримання здоров’я i добробуту її самої та її сiм’ї . У випадку перебільшення 3 - відсоткового показника хворих, виходячи з постанови № 336, здоров’я та нормальна життєдіяльність певної кількості осіб разом із їх правами будуть порушеними.
В раціоні харчування ув’язнених існує колосальний дефіцит вітамінів та мікроелементів. За загальною нормою харчування ув’язнених вони отримують втричі меншу кількість кальцію (410 г.) від норми, визначеної МОЗ (1200 г.). Це загрожує негативним впливом на нервову систему, захворюванням кісток і суглобів, погіршенням зовнішнього вигляду, стану м’язів, зубів, нігтів. Також особи, які знаходяться у відповідних установах, не отримують зі свого раціону достатньої кількості вітаміну В2. Їх раціон передбачає лише 1.52 мг. при нормі 2. Дефіцит цього вітаміну може викликати хвороби зору, анемію та нервові розлади. Майже в 2 рази перевищена кількість заліза у раціоні, що загрожує пригніченням антиоксидантної системи організму, виникненням пухлин, розвитком діабету, атеросклерозу , артриту. Вітамін В1 у раціоні перевищує норму більше ніж у 2 рази. Це може призвести до підвищення артеріального тиску, перебоїв в роботі печінки, провокування розвитку атеросклерозу. 


У в’язнів в раціоні близько 55 відсотків продуктів з високим глікимічним індексом (хліб, картопля), перелік таких продуктів наведений в Наказі МОЗ від 14.01.2013 №16. Це загрожує, відповідно до зазначеного наказу, підвищеним ризиком цукрового діабету, ішемічною хворобою серця та раковими пухлинами.
Наша моніторингова група наголошує, що умови харчування в’язнів навіть гірше, ніж це задекларовано в і без того нелюдських нормах в Постанові №336. Майже у всіх установах виконання покарання їжа є одноманітною та непоживною. Поширеною є практика заміни м’ясних продуктів рибою або рибними консервами. Наглядним прикладом застосування таких норм заміни є те, що ми побачили під час візиту до Чорноморської виправної колонії № 74, де в’язні протягом місяця не отримують м’ясо, а харчуються рибою в перемішку із кашею. 

В’язні постійно скаржаться на погану якість їжі та на наявність сторонніх предметів в їжі, які не мають із їжею нічого спільного.

Окремої уваги заслуговує дієтичний стіл, з якого мають харчуватись засуджені, хворі на різні хвороби, який в більшості установ взагалі відсутній.
Моніторингова група зазначає, що в раціоні відсутні фрукти та овочі, які є незамінними постачальниками вітамінів в організм людини. 

Це лише ті проблеми, які лежать на поверхні та з яких випливає висновок про скрутне та нелюдське становище в’язнів в нашій пенітенціарній системі та про необхідність докорінних змін у цій системі не тільки на законодавчому рівні, а й на практичному в першу чергу. Треба, щоб з в’язнями почали поводитись, як з людьми, а не як з заручниками.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори