пошук  
версія для друку
04.12.2018 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 192 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 17.09.2018 – 21.09.2018

   

Надійшло 74 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 30 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, проведенням парламентських слухань, призначенням суддів Конституційного суду України, призначенням на посаду членів Центральної виборчої комісії тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект Постанови 9089 від 17.09.2018 (Ар’єв В. І.) про Заяву Верховної Ради України у зв’язку із ситуацією, що склалася в Парламентській Асамблеї Ради Європи.

У проекті пропонується засудити намагання зняти обмежувальні заходи стосовно постійної делегації Російської Федерації у Парламентській асамблеї Ради Європи в обхід резолюцій Асамблеї та внесення змін до статутних документів, які змінюють засадничі принципи діяльності Організації, і заявляється таке: 1. Питання повноважень національних делегацій у Парламентській Асамблеї Ради Європи та прав, що отримують делегації за наявності повноважень, мають визначну роль для роботи Парламентської Асамблеї Ради Європи як практичні механізми провадження політики Ради Європи, контролю за дотриманням Статуту Ради Європи, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та широкого кола обов’язків та зобов’язань держав-членів Ради Європи. 2. Наявна система правил процедури, що передбачає оскарження повноважень національних делегацій по суті та за формальними ознаками, є ефективним механізмом контролю Парламентської Асамблеї Ради Європи за дотриманням державами-членами принципів та цінностей Ради Європи. 3. В умовах, коли Рада Європи та її Парламентська Асамблея переживають одну з найскладніших криз в історії свого існування, що пов’язана із порушенням державою-членом мети та засад Ради Європи і відходом від добровільно взятих на себе обов’язків та зобов’язань, відмова від механізмів політичного впливу на держави-члени чи суттєве ускладнення порядку їх застосування завдадуть непоправної шкоди Асамблеї, її моніторинговій процедурі та Раді Європи загалом. 4. Підготовка рішення щодо зміни правил процедури Асамблеї у частині скасування можливостей для оскарження повноважень національних делегацій по суті або суттєвого ускладнення порядку такого оскарження є політично вмотивованим та має на меті забезпечити безперешкодне і безумовне повернення до Парламентської Асамблеї Ради Європи делегації Російської Федерації на тлі категоричної відмови цієї держави від виконання законних вимог Асамблеї, пов’язаних із порушенням Росією Статуту Ради Європи та добровільно взятих на себе у рамках членства в Раді Європи обов’язків та зобов’язань та підтримки російськими парламентарями агресивної політики керівництва Російської Федерації. 5. Збереження авторитету й політичної спроможності Парламентської Асамблеї в умовах сучасних викликів у Європі є можливим виключно за умови забезпечення існуючої інституційної здатності Асамблеї та її механізмів провадження власних політик. Усвідомлюючи, що нищення інституційних основ означатиме визнання Парламентською Асамблеєю Ради Європи своєї політичної неспроможності слідувати власним рішенням та публічну демонстрацію відходу від цінностей та принципів Ради Європи – верховенства права, демократії та прав людини, змушуватиме Верховну Раду України та її Постійну делегацію у Парламентській Асамблеї Ради Європи здійснити повний перегляд засад, на яких будується співробітництво з Асамблеєю та механізмів такої співпраці.

Проект Постанови 9107 від 20.09.2018 (Ляшко О. В.) про звернення Верховної Ради України до Президента України стосовно перенесення Посольства України в Державі Ізраїль до м. Єрусалима.

У проекті постанови зазначається, що Верховна Рада України підкреслюючи дружні наміри України до інших країн світу, засуджуючи ганебні заяви Посла Палестини у Російській Федерації щодо визнання Автономної Республіки Крим частиною Російської Федерації, з огляду на заклики прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу дружніх до Ізраїлю країн перенести свої диппредставництва до Єрусалиму та враховуючи те, що Держава Ізраїль у 2018 році святкує 70-річчя незалежності, а  м. Єрусалим є культурним та історичним центром трьох релігій з величезною кількістю священних місць для мусульман, християн та іудеїв, констатуючи беззаперечний факт, що м. Єрусалим є територією Держави Ізраїль, постановляє: Рекомендувати Президенту України та Міністерству закордонних справ України вжити відповідних заходів для перенесення Посольства України в Державі Ізраїль з Тель-Авіва до Єрусалиму.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 9080-1 від 19.09.2018 (Тетерук А. А.) про протимінну діяльність в Україні.

Альтернативний проекту 9080 від 13.09.2018 (Найєм М.-М.) про протимінну діяльність (див. Бюлетень № 191).

Відносно великий проект обсягом понад 30 сторінок. Як зазначається у пояснювальній записці, проектом визначається перелік об’єктів та суб’єктів протимінної діяльності, порядок їх створення, організаційні та процедурні засади діяльності; вимоги до фахівців у сфері протимінної діяльності і розмінування та їх обов’язки; джерела фінансування протимінної діяльності; порядок обліку операторів протимінної діяльності, надання допомоги постраждалим особам (жертвам) від вибухонебезпечних предметів, визначення статусу територій для потреб протимінної діяльності; повноваження інспекції з контролю якості протимінної діяльності та секретаріату центру протимінних операцій тощо. Також зазначається, що проектом передбачені норми, які регулюють питання демократичного цивільного контролю у сфері протимінної діяльності, національних інтересів України у сфері протимінної діяльності, засади міжнародного співробітництва і здійснення господарської діяльності у сфері протимінної діяльності, в тому числі, страхування відповідальності під час здійснення робіт з розмінування та публічних закупівель у сфері протимінної діяльності. Альтернативний проект є значно докладнішим, ніж основний, але загалом зберігає аналогічні доволі складні бюрократичні процедури, що може згодом негативно позначитися на його впровадженні та ефективності. Вельми скрупульозну критику проекту подає ГНЕУ у своєму висновку.

06.11.2018 проект  прийнято у першому читанні.

Проект 9116 від 21.09.2018 (Висоцький С. В.) про внесення змін до Закону України «Про санкції» (щодо синхронізації санкцій з міжнародним співтовариством).

 Пропонується включити до переліку підстав для застосування санкцій (стаття 3 названого Закону) також рішення уповноважених органів Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії та рішення уповноважених органів Сполучених Штатів Америки. Також передбачається закріпити в окремій частині статті 5 Закону, що у разі ухвалення резолюції Генеральної Асамблеї або Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй, рішення або регламенту Ради Європейського Союзу, рішення уповноважених органів Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії або рішення уповноважених органів Сполучених Штатів Америки, що стосується запровадження санкцій, Кабінет Міністрів України зобов’язаний у триденний строк винести пропозицію щодо застосування Україною аналогічних санкцій на розгляд Ради національної безпеки та оборони України. Крім того, у перехідних положеннях Кабінету Міністрів України пропонується у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом винести на розгляд Ради національної безпеки та оборони України пропозицію щодо приєднання України до всіх санкцій, які діють на момент набрання чинності цим Законом та були запроваджені на основі резолюції Генеральної Асамблеї або Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй, рішення або регламенту Ради Європейського Союзу, рішення уповноважених органів Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії або рішення уповноважених органів Сполучених Штатів Америки.

На думку ініціаторів проекту, Україні необхідний дієвий механізм для синхронізації санкцій з міжнародним співтовариством, адже в умовах окупації Росією окремих територій нашої держави надважливою є міжнародна солідарність у боротьбі з агресором. Поділяючи думку про важливість синхронізації санкцій з міжнародним товариством, все ж вважаємо, що застосування санкцій в усіх ситуаціях має бути актом політичної волі суверенної держави, а не її «механічним» обов’язком. Не зовсім політично коректним виглядає і виокремлення двох конкретних держав, чиї рішення про накладення санкцій фактично матимуть для України обов’язковий характер.

Проект 9122 від 21.09.2018 (Вінник І. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо здійснення закупівлі продукції, робіт і послуг оборонного призначення за імпортом.

У проекті пропонується надати можливість державним замовникам  здійснювати закупівлю продукції, робіт та послуг оборонного призначення за імпортом, щоб оптимізувати цей процес та пришвидшити процес закупівель за імпортом у разі такої потреби, а також зекономити кошти за рахунок відсутності плати за посередницькі послуги. Відповідні зміни передбачається внести до Господарського кодексу України та Законів України «Про державне оборонне замовлення», «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання» та «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Проект потребує ретельного фахового опрацювання. Можливі ризики добре ілюструють відповідні зауваження експертів ГНЕУ.

Ідеологічні питання

Проект 9095 від 18.09.2018 (Батенко Т. І.) про внесення змін до Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» щодо визнання депортованими громадян України, які у 1944–1951 роках були примусово переселені з території Польської Народної Республіки.

Метою проекту згідно з пояснювальною запискою є відновлення соціальної справедливості через визнання примусового переселення осіб українського походження у 1944–1951 рр. з місць їх постійного проживання на території Польської Народної Республіки депортацією та здійснення відшкодування моральних та матеріальних збитків, соціальних пільг для людей, що постраждали внаслідок депортації у 1944–1951 рр. Для цього пропонується внесення змін до статей 1, 3, 4, 5, 7 Закону України «Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою» і доповнення даного Закону новою статтею 7-1. Передбачається поширення поняття «депортація» на примусове переселення осіб українського походження у 1944–1951 рр. з місць їх постійного проживання на території Польської Народної Республіки на підставі рішень, прийнятих органами колишнього СРСР та Польської Народної Республіки. Пропонується запровадити щорічну разову матеріальну допомогу для таких осіб, поширити на них пільги, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», як для учасників війни, а на членів сімей депортованих осіб – пільги, передбачені зазначеним Законом для членів сімей учасників війни. Встановити порядок надання статусу депортованої особи має Кабінет Міністрів України «при відповідному міжнародному співробітництві з Республікою Польща».

Проект, як видається, пропонує встановити для осіб українського походження, виселених у 1944–1951 рр. з місць їх постійного проживання на території Польської Народної Республіки, більші пільги, ніж для інших категорій депортованих, що, на нашу думку, не є правильним. Доволі дискусійною виглядає й пропозиція щодо щорічної матеріальної допомоги, особливо у контексті лукавого твердження пояснювальної записки, що «проект Закону на момент внесення не потребує додаткових витрат з Державного бюджету України».

Проект 9097 від 18.09.2018 (Сидорович Р. М.) про внесення змін до Кримінального кодексу України та інших законодавчих актів щодо запровадження додаткового виду покарання – позбавлення права голосу на виборах.

Метою проекту в пояснювальній записці зазначено запровадження нового виду додаткового покарання у виді позбавлення права голосу на виборах за злочини проти основ національної безпеки України, виборчих прав та окремі злочини проти громадської безпеки. На думку ініціатора проекту, це унеможливить використання демократичних інститутів особами, що виступили проти демократії. Основна пропозиція проекту полягає у включенні до Кримінального кодексу України нової статті 55-1 «Позбавлення права голосу на виборах» такого змісту: «1. Позбавлення права голосу на виборах призначається у випадках, передбачених Особливою частиною цього кодексу на строк від п’яти до десяти років. 2. Це покарання поширюється на увесь час відбування основного покарання і, крім цього, на строк, встановлений вироком суду,що набрав законної сили. Строк цього покарання обчислюється з моменту відбуття основного покарання, а у разі застосування статті 77 цього Кодексу – з моменту набрання законної сили вироком». Відповідні зміни вносяться в інші статті Кримінального кодексу України, в окремі приписи Кримінально-виконавчого кодексу України та законодавства про реєстр виборців.

Не зважаючи на доволі розлогу аргументацію ініціатора проекту, конституційність такої пропозиції викликає значні сумніви. Так само, наприклад, можна поставити питання про позбавлення громадянства України за окремі злочини проти основ національної безпеки України.

Проект Постанови 9098 від 18.09.2018 (Лунченко В. В.) про відзначення 100-річчя Гуцульської Республіки (21 січня 1919 року).

Як вважає ініціатор проекту: «21 січня 1919 року у м. Хуст відбулося засідання Всенародного Конгресу українського населення Закарпаття, під час якого було ухвалено рішення про злуку Гуцульської Республіки з Західноукраїнською Народною Республікою». Відповідно, пропонується ряд традиційних заходів «з нагоди відзначення ювілею об’єднання Гуцульської Республіки з Західноукраїнською Народною Республікою та з метою вшанування історичного значення даної події та посилення уваги суспільства до героїчних сторінок історії України». На тлі традиційних ювілейних заходів (створення оргкомітету, випуску пам’ятної монети і поштових марок) звертає на себе увагу пропозиція «передбачити нагородження державною відзнакою України посмертно Президента Гуцульської Республіки,  керівника першої української державності за Карпатами у 1918–1919 роках Степана Клочурака».

Історична аргументація проекту, як видається, не витримує критики, оскільки Гуцульська республіка, що охоплювала лише східну частину закарпатських земель, виникла ще в листопаді 1918 р., а Всекарпатський конгрес (Собор русинів) у Хусті 21 січня 1919 р. (історична подія дійсно гідна відзначення) стосувався усіх земель Закарпаття і передбачав їх об’єднання не із ЗУНР, яка вже уклала і ратифікувала «Передвступний договір» з УНР, а з «Великою соборною Україною».

Проект Постанови 9099 від 18.09.2018 (Лунченко В. В.) про відзначення 80-ї річниці проголошення Акту незалежності Української Держави (15 березня 2019 року).

Незважаючи на абсолютно невідповідну назву, у проекті постанови йдеться про 80-річчя проголошення Карпатської України, дійсно вагому історичну подію. Серед пропонованих (переважно традиційних) заходів є і пропозиція створити меморіальний музей на батьківщині Президента Карпатської України, Героя України Августина Волошина в селі Келечин Міжгірського району.

Текст проекту, як видається, вимагає доопрацювання, але сама ініціатива не викликає принципових заперечень.

Відносини між владними суб’єктами

Проект 9086 від 17.09.2018 (Кабінет Міністрів України) про основні засади діяльності органів державного фінансового контролю.

Пропонується замінити названим проектом чинний Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні». Загалом проект викликає більше питань, ніж дає відповідей. Радикальних ініціатив він практично не містить, на своїх місцях залишилися велика кількість чинних положень практично без зміни редакції. Зокрема, повністю залишені ті самі заходи державного фінансового контролю. Розширення форм державного фінансового аудиту має свідчити про посилення контролю, однак положення ці є досить декларативними і фактично не містять особливих новел. Загалом проект є набагато докладнішим, але фактично уся деталізація присвячена бюрократизації різних аспектів, зокрема стаття «Розгляд скарг на дії посадових осіб органів державного фінансового контролю» збільшилася з трьох до 14 частин. Також на рівень закону пропонується винести чимало положень, які наразі переважно уточнюються підзаконними актами. Так, значна увага приділена особливості проведення зустрічних звірок органами державного фінансового контролю. Проектом пропонується: визначити місію органів державного фінансового контролю; надати Держадитслужбі спеціальний статус та визначити особливості призначення керівників територіальних органів Держаудитслужби; унормувати засади проведення органами державного фінансового контролю аудиту, запровадження стандартів його проведення; запровадити доступ до автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та банків даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи або органи місцевого самоврядування; надати право органам державного фінансового контролю фото та відеофіксації процесу здійснення заходу державного фінансового контролю чи окремих дій під час його проведення; запровадити ризикоорієнтовний підхід у порядку планування заходів державного фінансового контролю; визначити підстави та особливості порядку проведення зустрічних звірок; передбачити відповідальність посадових осіб об’єктів контролю за порушення законодавства з фінансових питань відповідно до змісту правопорушення; передбачити кримінальну відповідальність за невиконання законних вимог та перешкоджання діяльності органу державного фінансового контролю та адміністративну відповідальність за невиконання законних вимог його посадових осіб; установити спрощене позовне провадження за позовами органів державного фінансового контролю щодо, зокрема, забезпечення контрольних дій, які застосовуються під час заходів державного фінансового контролю, та його строки.

Проект не містить головного – належної аргументації у потребі заміни чинного закону новим, а також роз’яснення, чому потрібно настільки сильно бюрократизувати процедури діяльності органів державного фінансового контролю, а рівно й громадян та юридичних осіб при спілкуванні з цими органами. Втім, маємо зазначити, що можливо відповідь на усі питання полягає в тому, що власне сама Держаудитслужба і розробила даний проект щодо впорядкування своєї діяльності.

Проект 9088 від 17.09.2018 (Співаковський О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення рівня охорони і захисту прав інтелектуальної (промислової) власності та удосконалення державного управління сферою інтелектуальної власності.

Проект є розширеною майже вдвічі редакцією урядового проекту 5699 від 23.01.2017 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони інтелектуальної (промислової) власності (див. Бюлетень № 109), який незадовго до внесення цього проекту був 04.09.2018 відхилений парламентом. Слід зазначити, що в спільній для обох проектів частині вони співпадають більш ніж на 90%, а відмінності стосуються лише того, кому передаються повноваження: «установі» в урядовому проекті і Національному органу інтелектуальної власності в проекті 9088. Відповідно, змінені положення щодо компетенції названого органу. Відмінність в обсязі проекту передусім пов’язана із тим, що проект вносить зміни (багато в чому – типово-аналогічні) до більшого кола законів, а саме також до Законів України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на зазначення походження товарів», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем», «Про авторське право і суміжні права», «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних» та «Про адміністративні послуги».

Проект виглядає досконалішим ніж урядовий, але містить і чимало спірних моментів, зокрема не були враховані більшість зауважень ГНЕУ, парламентських комітетів, інших установ і організацій до проекту 5699, з якими можна ознайомитися у висновку Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти до названого проекту. Сама ідея ще більшої бюрократизації сфери інтелектуальної власності загалом не викликає позитивної реакції.

Проект 9090 від 17.09.2018 (Парубій А. В.) про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про Центральну виборчу комісію».

Пропонується збільшити кількість членів ЦВК з 15 до 17. У пояснювальній записці зазначено, що такі зміни мають забезпечити пропорційне представництво парламентських політичних фракцій у ЦВК. По суті, йдеться про певний політичний компроміс, заради якого запропонували навіть не зовсім зручну кількість членів ЦВК (в окремих нормах законодавства, як слушно звернуло увагу ГНЕУ, важливою є позиція третини членів ЦВК).

Вже наступного дня по внесенні проект прийнято за основу і в цілому, а ще за день підписано Президентом України.

Проект 9096 від 18.09.2018 (Батенко Т. І.) про внесення змін до Розділу IV «Прикінцеві положення» Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» щодо продовження терміну включення об’єднаних територіальних громад до перспективних планів спроможних територіальних громад.

У частині п’ятій названого розділу такого змісту: «Уповноважити Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням, без дотримання порядку, визначеного частиною третьою статті 11 цього Закону: 1) визначити перелік спроможних відповідно до цього Закону об’єднаних територіальних громад, у яких перші вибори депутатів сільської, селищної, міської ради та відповідного сільського, селищного, міського голови відбулися у 2016 році; 2) внести зміни до затверджених перспективних планів формування територій громад областей, включивши до них об’єднані територіальні громади, у яких перші вибори депутатів сільської, селищної, міської ради та відповідного сільського, селищного, міського голови відбулися у 2016 році», пропонується слова «у 2016 році» замінити на «у період з 2016 по 2020 роки». У пояснювальній записці зазначається, що проект має за мету законодавчо врегулювати питання усунення правової колізії, що може призвести до припинення надання державою добровільним об’єднанням територіальних громад інформаційно-просвітницької, організаційної, методичної та фінансової підтримки.

Проект 9100 від 19.09.2018 (Писаренко В. В.) про місцеві вибори.

Проектом пропонується викласти Закон України «Про місцеві вибори» у новій редакції запропонувавши замінити недосконалу, на думку ініціатора проекту, пропорційну систему виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах рад. Відповідно, вибори депутатів сільських, селищних рад мають проводитися за мажоритарною системою відносної більшості в одномандатних виборчих округах; вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах рад – за пропорційною виборчою системою в багатомандатному виборчому окрузі за виборчими списками місцевих організацій політичних партій  із закріпленням кандидатів за територіальними виборчими округами, на які поділяється багатомандатний виборчий округ; вибори міського (міст, які є обласними центрами та міських голів Києва та Севастополя) голови – за мажоритарною системою абсолютної більшості в єдиному одномандатному виборчому окрузі, а в інших міських, сільських і селищних голів – за мажоритарною системою відносної більшості в єдиному одномандатному виборчому окрузі.

Значний обсяг проекту (213 сторінок) не дає змоги докладніше висвітлити його основні положення в цьому огляді.

Проект 9074-1 від 21.09.2018 (Корнацький А. О.) про внесення змін до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» щодо розблокування реформи місцевого самоврядування та децентралізації влади.

Альтернативний проекту 9074 від 07.09.2018 (Каплін С. М.) про внесення змін до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» щодо розблокування реформи місцевого самоврядування та децентралізації влади (див. Бюлетень № 190).

Основна пропозиція проекту полягає у внесенні змін до статей 7 та 8 Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад», які мають забезпечити можливість проведення місцевого референдуму для ухвалення рішення щодо добровільного об’єднання територіальних громад (основний проект навпаки виключає проведення такого референдуму). Крім того, у проекті пропонується покласти на Верховну Раду України повноваження прийняття рішення щодо призначення перших місцевих виборів депутатів сільської, селищної, міської ради та відповідного сільського, селищного, міського голови (за чинною редакцією Закону цим повноваженням наділена Центральна виборча комісія).

Проект, як і той закон, до якого пропонується внести зміни, має ряд суттєвих недоліків, відображених у відповідному висновку ГНЕУ, до якого і відсилаємо читачів.

Права громадян та їх об’єднань

Проект 9092 від 18.09.2018 (Мисик В. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо права на визначення імені особи.

У проекті, з посиланням на практику деяких зарубіжних країн  уточнюються положення Цивільного та Сімейного кодексів України щодо визначення імені дитини та його зміни. Пропонується передбачити, що дитині не може бути дано: ім’я, що складається з назв неживих предметів, вигаданих персонажів, географічних назв, титулів, хвороб, абревіатур; ім’я, що містить одночасно букви, символи та (або) цифри; ім’я, що містить нецензурну лексику або ображає суспільну мораль. Зазначені обмеження поширюються і на порядок зміни імені особою. Також пропонується визначити, що рішення органів реєстрації актів цивільного стану про відмову у присвоєнні дитині імені з підстав невідповідності вимогам частини другої цієї статті, може бути оскаржене батьками (або одним з батьків) до органу вищого рівня або до суду.

Наміри ініціаторів проекту виглядають цілком зрозумілими, але чи є в нашій країні реальна потреба у такій забороні? Тому пропозиція, щонайменше в деяких аспектах, видається дискусійною.

Проект 9094 від 18.09.2018 (Мисик В. Ю.) про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо визначення прізвища дитини.

Ініціатива полягає в додатковій регламентації порядку присвоєння дитині подвійного прізвища. Чинні норму (частина статті ) «Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їхніх прізвищ» пропонується доповнити такими реченнями: «у будь-якій послідовності. Подвійне прізвище дитини може складатися не більше ніж з двох слів, з’єднаних під час написання дефісом. У разі присвоєння дитині подвійного прізвища за прізвищами батьків, якщо подвійне прізвище одного із батьків не містить прізвища другого з батьків, при визначенні подвійного прізвища дитини за його вибором дитині може бути присвоєно лише одна частина такого прізвища. Не допускається зміна послідовності приєднання прізвищ батька і матері один до одного при утворенні подвійних прізвищ у повнорідних братів та сестер».

Проект 9093 від 18.09.2018 (Мисик В. Ю.) про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо посилення гарантій захисту прав працівника при укладенні трудового договору).

Пропонується установити, що при укладенні, зміні та припиненні трудового договору особам, які поступають на роботу, та працівникам гарантується право на приватність щодо їх особистого та сімейного життя. Зокрема, при укладенні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про: 1) їх приватне життя та особисті плани на майбутнє, не пов’язані із кар’єрними планами (про наявність чи відсутність партнера, про плани зареєструвати шлюб, про плани народити дитину, про наявність стану вагітності на момент працевлаштування, способи контрацепції тощо); 2) членство у професійній спілці; 3) релігійні переконання; 4) стан здоров’я, крім випадків, передбачених законодавством України; 5) розмір заробітної плати на попередньому місці роботи. У разі, якщо роботодавець вимагає від осіб, які поступають на роботу названі відомості, такі особи мають право відмовити у наданні відповідних відомостей або надати недостовірну інформацію, що не може бути підставою для відмови у прийнятті на роботу або в подальшому підставою для звільнення особи з посади чи притягнення до відповідальності. Роботодавець має право вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про: 1) сімейний стан; 2) вік; 3) перебування на навчанні у закладах освіти (форму навчання, рік навчання тощо); 4) рекомендації з попереднього місця роботи.

Зауважимо, що довести факт надмірних вимог зазвичай доволі складно. Також викликає реальні сумніви узаконення вимоги про надання рекомендацій з попереднього місця роботи за відсутності жодної реальної відповідальності роботодавця за об’єктивність своєї рекомендації.

Проект 9102 від 19.09.2018 (Шинькович А. В.) про внесення змін до пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Пропонується у положенні про запровадження мораторію на виселення з гуртожитків мешканців (крім виселення мешканців гуртожитків за рішенням суду) та відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад відповідно до цього Закону) гуртожитків, що перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форми власності або увійшли до статутних фондів чи капіталів акціонерних чи колективних товариств (організацій), створених у процесі приватизації чи корпоратизації (у тому числі тих, що в подальшому були передані до статутних капіталів (фондів) інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб) змінити строк зазначеного мораторію. Замість чинного «протягом строку реалізації Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад на 2017-2021 роки» встановити «з дня опублікування цього Закону до завершення виконання Загальнодержавної цільової програми передачі гуртожитків у власність територіальних громад». Також у нормі про те, що названий мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як об’єктів нерухомого майна, житлових комплексів та/або їх частин, їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна, а також відповідних земельних ділянок та їх прибудинкових територій на користь фізичних чи юридичних осіб приватного права до 1 січня 2022 року, пропонується скасувати обмежуючий строк.

Пропозиція видається слушною з огляду на повільність запровадження відповідної реформи гуртожитків.

Проект 9104 від 19.09.2018 (Дубінін О. І.) про внесення зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо державних гарантій громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пропонується названий закон доповнити статтею 60-1 «Державні гарантії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в якій встановити, в залежності від медичного стану осіб, розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника та щорічної допомоги на оздоровлення громадянам.

Проект 9108 від 20.09.2018 (Шинькович А. В.) про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (щодо забезпечення працівників колгоспів справедливими пенсіями).

Частину першу статті 25 «Коефіцієнт страхового стажу» пропонується доповнити такими положеннями: Для осіб, які виконували роботу на підставі членства в колгоспах протягом не менше десяти років, величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,5 % незалежно від характеру такої роботи й тривалості перерв. У разі, якщо у осіб, визначених абзацом шостим частини першої цієї статті, значення відношення суми коефіцієнтів заробітної плати (доходу) до страхового стажу за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи, становить менше одиниці, величина оцінки одного року страхового стажу для таких осіб дорівнює 2%.

Несправедливість сучасної пенсійної системи і, зокрема, недостатність нинішнього коефіцієнту страхового стану (1 %) є очевидною, але виправляти становище лише для однієї категорії пенсіонерів – колишніх членів колгоспу теж не виглядає правильним.

Проект 9105 від 19.09.2018 (Найєм М.-М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо спрощення керування транспортними засобами.

У Законі України «Про дорожній рух» пропонується зазначити, що іноземці, особи без громадянства та водії військових транспортних засобів зобов’язані під час керування транспортним засобом на території України мати при собі посвідчення водія відповідної категорії.  Пропонується включити до числа обов’язків водія також і такі: у разі відсутності фото водія у базі даних – мати при собі посвідчення водія або інший документ, що посвідчує особу водія; на вимогу поліцейського чітко та зрозуміло назвати своє прізвище, ім’я, по батькові, повну дату народження – для перевірки поліцейським названих даних з відповідною базою; у разі відсутності у відповідній базі даних про надане власником транспортного засобу право керування особі-водію – мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб; у випадках, передбачених законодавством, мати при собі страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та у разі укладення такого договору в електронній формі – назвати номер такого договору для перевірки поліцейським названих даних з відповідною базою; на вимогу поліцейського прослідувати до найближчого поліцейського відділу у разі відсутності при собі документів, наявність яких вимагається за законом, або відмови назвати на вимогу поліцейського своє прізвище, ім’я, по батькові, повну дату народження, номер укладеного в електронній формі страхового полісу (сертифікату) про укладення договору обов’язкового страхування власників наземних транспортних засобів для перевірки поліцейським названих даних з відповідною базою. Цей перелік пропонується запровадити так: «пункт 1 частини 2 статті 16 викласти у такій редакції», хоча насправді запроваджується декілька нових пунктів, що звісно змінить нумерацію чинних. Також у Кодексі України про адміністративні правопорушення диспозицію частини першої статті 126 пропонується викласти у такій редакції: «Керування транспортним засобом: особою, яка не має права керування транспортним засобом; або особою-водієм, яка відмовилась на вимогу поліцейського чітко та зрозуміло назвати своє прізвище, ім’я, по батькові, повну дату народження та/або номер поліса (договору) (страхового сертифіката «Зелена картка») обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного в електронній формі для перевірки поліцейським даних з даними відповідної бази, або особою-водієм військових транспортних засобів, іноземцем або особою без громадянства, яка не пред’явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії; або без реєстраційного документа на транспортний засіб, у випадках, коли його наявність вимагається». Інші зміни стосуються із ви креслення і з названого закону, і з кодексу згадок про такий адміністративний захід як тимчасове вилучення посвідчення водія.

Ініціативи зрозумілі і мають право на існування, але технічно викладені вкрай некоректно і в пропонованій редакції не можуть бути прийняті, оскільки містять небезпеку виникнення колізій в законодавстві, що своєю чергою ускладнить виконання відповідних нормативних приписів.

Проект 9123 від 21.09.2018 (Суслова І. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визнання особою без громадянства.

Метою проекту в пояснювальній записці заявлено створення процедури визнання особою без громадянства, що в подальшому надасть змогу для таких осіб законно перебувати на території України, отримати документ, що посвідчує їх особу та підтверджує законність проживання на території України – посвідку на тимчасове проживання та посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, а за умови проживання на території України у зазначеному статусі понад 2 роки – отримати дозвіл на імміграцію та посвідку на постійне проживання. Передбачається також внести зміни до Кодексу адміністративного судочинства та Законів України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», «Про імміграцію», «Про безоплатну правову допомогу», «Про судовий збір», «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», «Про виконавче провадження» з метою надання особам, які звернулися із заявою про визнання особою без громадянства, права на безоплатну вторинну правову допомогу та звільнити їх від сплати судового збору та авансового внеску за виконання судових рішень, які стосуються оскарження рішень про визнання особою без громадянства.  Також пропонуються зміни до Закону України «Про зайнятість населення» задля надання можливості особам без громадянства реалізувати право на працю та належні умови життя. 

Пропозиції заслуговують на підтримку, що не виключає необхідності усунення в проекті ряду недоліків суто юридичного порядку, на які, зокрема, звернуло увагу ГНЕУ.

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 9055-2 від 20.09.2018 (Ківалов С. В.) про адвокатуру та адвокатську діяльність.

Альтернативний проектам 9055 від 06.09.2018 (Президент України) про адвокатуру та адвокатську діяльність (див. Бюлетень № 190) та 9055-1 від 14.09.2018 (Писаренко В. В.) про адвокатуру та адвокатську діяльність (див. Бюлетень № 191).

Обсяг і складність проекту виключають можливість його належного аналізу в рамках цього огляду. Зауважимо лише, що в ньому немає ряду положень, які викликали критику під час обговорення в ЗМІ проектів 9055 та 9055-1.

Проект 9113 від 21.09.2018 (Констанкевич І. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання торгівлі незаконно виготовленими алкогольними напоями.

Пропонується посилити санкцію частини першої статті 177 «Придбання самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення» Кодексу України про адміністративні правопорушення. Також пропонується доповнити Кримінальний кодекс України новою статтею 204-1 «Збут самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення», якою запровадити відповідальність за «незаконне виготовлення або зберігання самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення з метою збуту, збут їх» та «виготовлення самогону та інших міцних спиртних напоїв домашнього вироблення з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров’я людей, а так само збут таких товарів, що призвело до отруєння людей чи інших тяжких наслідків».

Проект видається вельми сумнівним, як з точки зору можливості його реального запровадження, так і в частині відповідності іншому діючому законодавству, зокрема чинній статті 204 «Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів» того ж кодексу. Особливо дивують санкції, які для окремої особи, яка кустарно без створення потужностей виробляє на продаж міцний алкоголь запроваджує відповідальність на одному рівні з ділками чорного ринку.

Культура та освіта

Проект 9103 від 19.09.2018 (Співаковський О. В.) про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» (щодо удосконалення порядку обрання та призначення керівника закладу вищої освіти та його заступника).

Пропонується установити, що кандидат на посаду керівника закладу вищої освіти має вільно володіти державною мовою, мати вчене звання професора та науковий ступінь доктора наук (для закладів вищої освіти мистецького спрямування – вчене звання та науковий ступінь або ступінь доктора мистецтва) і стаж роботи на посадах науково-педагогічних працівників не менш як 10 років після присвоєння вченого звання професора. До зазначеного стажу може бути зарахований (але не більше, ніж 5 років) стаж роботи на керівних посадах закладу вищої освіти. Кандидат на посаду керівника закладу державної чи комунальної форми власності має бути громадянином України. Зазначається, що одна і та сама особа не може бути керівником відповідного закладу вищої освіти не просто більше ніж два строки, а саме два строки поспіль. Також у проекті уточнюється порядок обрання керівника. Окрім того, пропонується розділити порядок обрання керівника у закладах вищої освіти, в яких чисельність штатних наукових, науково-педагогічних працівників становить менше 300 осіб та ті, в яких названа чисельність більша. Для перших пропонується залишити чинний порядок, а для других установити, що у закладах вищої освіти, в яких чисельність штатних наукових, науково-педагогічних працівників становить 300 і більше осіб, керівник закладу обирається шляхом таємного голосування членами колегіального органу громадського самоврядування (конференції трудового колективу). Якщо керівник закладу вищої освіти обирається членами конференції трудового колективу, вибори вважаються такими, що відбулися, якщо участь у них взяли більше 75 відсотків загальної кількості членів конференції трудового колективу. Також законодавчо пропонується визначити порядок обрання, призначення та звільнення на посаду заступника керівника (проректора, віце-президента) закладу вищої освіти. Зокрема зазначається, що заступник керівника (проректор, віце-президент) закладу вищої освіти обирається вченою радою закладу вищої освіти більшістю голосів від її складу на підставі пропозицій керівника закладу вищої освіти. Інші питання щодо порядку обрання заступника керівника (проректора, віце-президента) закладу вищої освіти визначаються статутом закладу вищої освіти. Керівник закладу вищої освіти призначає заступника керівника (проректора, віце-президента) закладу вищої освіти строком на п’ять років і не більше, ніж два строки поспіль. Заступник керівника (проректор, віце-президент) закладу вищої освіти може бути достроково звільнений з посади за рішенням вченої ради на підставі подання керівника закладу вищої освіти вищої освіти з підстав, визначених законодавством про працю, за порушення статуту закладу вищої освіти, умов контракту.

Проект містить як позитивні, так і доволі спірні положення. Загалом лишається незрозумілою мета ускладнення існуючих процедур.

Охорона здоров’я та екологія

Проект 9057-1 від 20.09.2018 (Гуляєв В. О.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування тютюнових виробів.

Альтернативний проекту 9057 від 06.09.2018 (Юринець О. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування тютюнових виробів (див. Бюлетень № 190).

Пропонується дещо зменшити ставку акцизного податку на деякі тютюнові вироби. Водночас пропонується запровадити мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну, які має затверджувати Кабінет Міністрів України.

Проект 9058-1 від 20.09.2018 (Кривенко В. В.) про внесенні змін до деяких законів актів України щодо особливостей державного регулювання виробництва і обігу електронних систем доставки нікотину.

Формально альтернативний проекту 9058 від 06.09.2018 (Юринець О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання обігу та вживання електронних сигарет і тютюнових виробів для електричного нагрівання (див. Бюлетень № 190), але зорієнтований на значно вужче коло питань.

Майже цілком проект присвячено проблемі електронних систем доставки нікотину, які визначаються як вироби, що призначені для генерування пари чи аерозолю, що містить нікотин, без застосування процесу горіння, а саме: вироби з тютюну для нагрівання, електронні сигарети, заправні контейнери та одноразові картриджі до них. Увага приділена питанням введення в обіг електронних систем доставки нікотину та порядку визнання електронних систем доставки нікотину такими, що мають властивості зменшувати шкідливий вплив куріння на здоров’я; маркуванню електронних систем доставки нікотину; розміру річної плати за ліцензії на право оптової торгівлі такими системами; а також обмеженням щодо продажу електронних систем доставки нікотину. Чи не єдиною зміною загального характеру, яку пропонує проект, є така: реклама тютюнових виробів, алкогольних напоїв та електронних систем доставки нікотину, а також знаків для товарів та послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються дані вироби та напої, не повинна бути спрямована на неповнолітніх осіб. Реклама тютюнових виробів та електронних систем доставки нікотину, а також знаків для товарів та послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються дані вироби не повинна бути спрямована на заохочення осіб, що не курять.

Враховуючи доволі своєрідний характер проекту він потребує окремої уваги безвідносно до основного проекту. Загалом ініціатива є цікавою і, можливо, досить актуальною щодо впорядкування ринку таких пристроїв, не обмежуючись власне електронними цигарками.

Проект 9058-2 від 20.09.2018 (Дзюблик П. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання виробництва, обігу та споживання електронних сигарет і новітніх тютюнових виробів та приведення законодавства України у відповідність до вимог Директиви 2014/40/ЄС Європейського Парламенту.

Альтернативний попередньому проекту 9058-1 і основному проекту 9058. Власне пропонує ті ж підходи, що й основний проект, але в дещо зваженішому форматі. Втім, питання таких радикальних заборон є переважно політичним, а не юридичним. Звернемо увагу лише на те, що деякі ініціативи, зокрема заборона реклами електронних сигарет чи заправних контейнерів у мережі Інтернет, крім веб-сайтів, призначених для повнолітніх осіб, обов’язковою умовою доступу до яких є попередня ідентифікація віку користувачів, видаються щонайменше неоднозначними, якщо не відверто абсурдними з технічної точки зору.

Проект 9059-1 від 20.09.2018 (Кривенко В. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування окремих тютюнових виробів та рідин для електронних сигарет.

Формально альтернативний проекту 9059 від 06.09.2018 (Кіт А. Б.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування окремих тютюнових виробів та рідин для електронних сигарет (див. Бюлетень № 190).

Загалом проект зосереджує увагу на проблемі митних процедур щодо електронних сигарет. Однак містить він і одну дуже важливу загальну ініціативу, яка стосується усіх імпортерів та продавців тютюнових виробів: обіг тютюнових виробів вітчизняного та імпортного виробництва за кодами УКТ ЗЕД 2402 20 90 10 та 2402 20 90 20 з марками акцизного податку із зазначенням року, відмінного від року, в якому здійснюється така реалізація,  забороняється з 1 квітня.

Проект 9073-1 від 21.09.2018 (Кривенко В. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони тютюнових виробів з характерним смаком чи запахом.

Альтернативний проекту 9073 від 07.09.2018 (Кіт А. Б.) про внесення змін до Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення» щодо заборони тютюнових виробів з характерним смаком чи запахом (див. Бюлетень № 190).

Ідеологічно проекти вкрай близькі, але пропонується дещо інша редакція заборони тютюнових виробів з характерним смаком чи запахом: Забороняється виробництво (крім виробництва для експорту), оптова та роздрібна торгівля та імпорт для реалізації на території України сигарет, сигарил і тютюну для самокруток з характеризуючим ароматом, а також, що містять ароматизатори в будь-якому з наступних компонентів: фільтрах, упаковках, капсулах або будь-яких технічних особливостях, які дозволяють модифікацію запаху або смаку зазначених тютюнових виробів або інтенсивності їх диму. Не забороняється використання добавок, які є необхідними для виробництва тютюнових виробів, у тому числі цукру, задля відновлення цукру, що втрачається під час процесу сушіння тютюну, за умови, що такі добавки не призводять до створення продукту з характеризуючим ароматом та не підвищують до значного або вимірюваного ступеню залежність, канцерогенні, мутагенічні, або репротоксичні властивості тютюнового виробу.

Порівняно з основним проектом альтернативний видається більш наближеним до проблем виробництва, втім сама концепція заборони певного виду тютюнових виробів належить переважно до ідеологічних, а не правових.

Проект 9112 від 21.09.2018 (Дирів А. Б.) про зелені насадження міст та інших населених пунктів.

Проект дослівно повторює третю доопрацьовану редакції від 04.02.2016 проекту 2013авід 04.06.2015 (Балицький Є. В.) про зелені насадження міст та інших населених пунктів (див. Бюлетень № 25), який 20.03.2018 був відкликаний.

Проект 9115 від 21.09.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення зміни до Закону України «Про виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні» щодо привілеїв та імунітетів Глобального фонду.

У проекті пропонується доповнити Закон України «Про виконання програм Глобального фонду для боротьби із СНІДом, туберкульозом та малярією в Україні» (далі – Закон) новою статтею 81, згідно з якою «для виконання програм відповідно до цього Закону Глобальний фонд має правосуб’єктність на території України. З цією метою Глобальному фонду надаються привілеї та імунітети, що містяться у Конвенції про привілеї та імунітети спеціалізованих установ ООН».

Як видається, ГНЕУ слушно звернуло увагу на невизначеність поняття «має правосуб’єктність на території України» і запропонувало вирішення порушеного у проекті питання в інший спосіб, а саме – через підписання відповідного міжнародного договору між Урядом України і Глобальним фондом, як суб’єктом міжнародного права, який вступає в міжнародні зносини.

Питання сільського господарства та земельних справ

Проект 9110 від 20.09.2018 (Івченко В. Є.) про внесення змін до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» (щодо першочергової державної підтримки фермерських господарств та розвитку зрошуваного землеробства України).

Пропонується запровадити компенсацію вартості електроенергії та пального, використаних сільськогосподарськими товаровиробниками для поливу сільськогосподарських культур на зрошуваних землях та визначити порядок її надання. Крім того, пропонується визначити, що з 1 січня 2019 року розподіл бюджетної дотації для розвитку сільськогосподарських товаровиробників, які здійснюють постачання сільськогосподарської продукції, зазначеної у пункті 16-1.3 цієї статті (крім пунктів 16-1.3.10, 16-1.3.14, 16-1.3.16), загальна площа наявних сільськогосподарських угідь у власності та/або користуванні яких не перевищує 500 гектарів, а також обсяг доходу протягом календарного року, отриманого від реалізації відповідної сільськогосподарської продукції, яких не перевищує 10 000 000 грн., з  урахуванням пов’язаних з таким товаровиробником осіб у значенні підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 Податкового  кодексу України, здійснюється в першочерговому порядку.

Як і вбудь-яких проектах про надання певних пільг чи дотацій, можна висунути чимало аргументів як «за», так і «проти». На думку авторів огляду, доцільнішими були б дотації сільгоспвиробниками для  запровадження нових енергозбережуючих технологій тощо.

Проект 9117 від 21.09.2018 (Сисоєнко І. В.) про фортифікацію борошна.

У проекті пропонується визначення правових, економічних та організаційних засад забезпечення населення безпечним та якісним борошном збагаченим вітамінами, мінеральними речовинами та мікроелементами. Зокрема йдеться про запровадження в Україні обов’язкової фортифікації пшеничного борошна вищого та першого сортів фолієвою кислотою (вітаміном В9).

Необхідність прийняття окремого закону з такою метою викликає значні сумніви.

Проект 9120 від 21.09.2018 (Яценко А. В.) про внесення змін до Земельного кодексу України щодо порядку приватизації земель колективних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, утворених в результаті перетворення державних підприємств.

Проект покликаний законодавчо визначити порядок приватизації земель колективних сільськогосподарських підприємств, які не були передані у приватну власність під час розпаювання. Ініціатива зводиться до включення в назву і зміст статті 25 Земельного кодексу України окремої (поруч з «державними і комунальними сільськогосподарськими підприємствами, установами та організаціями») згадки про «колективні сільськогосподарські підприємства, утворені в результаті перетворення державних підприємств».

Проекти з інших питань

Проект 9111 від 20.09.2018 (Міщенко С. Г.) про внесення змін до деяких законів України (щодо права територіальних громад використовувати відновлювальні джерела енергії).

Закон України «Про електроенергетику» та Закон України «Про ринок електричної енергії» пропонується доповнити однаковою нормою про те, що органи місцевого самоврядування мають право на встановлення генеруючих установок, призначених для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру, без відповідної ліцензії, для потреб адміністративних приміщень органів місцевого самоврядування та комунальних закладів, що фінансуються з місцевого бюджету. Порядок обліку такої електроенергії, затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Як видається, слід було б з’ясувати, який саме підхід має застосовуватися не лише органами місцевого самоврядування як приватними споживачами, а загалом й іншими державними органами та юридичними особами, які не мають на меті виробництво електричної енергії з комерційною метою.

Проект 9114 від 21.09.2018 (Добкін М. М.) про внесення змін до Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» щодо збереження лісів України.

Черговий проект на зазначену тему, яких було вже ледь не кілька десятків. Пропонується тимчасово, строком на 8 років, заборонити вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту деревини паливної за кодом 4401100000 УКТЗЕД.

Проект 9118 від 21.09.2018 (Суслова І. М.) про внесення змін до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (щодо обов’язковості будівництва об’єктів громадського обслуговування населення соціальної сфери).

Пропонується установити, що містобудівні умови та обмеження мають містити також і техніко-економічні показники об’єктів громадського обслуговування населення соціальної сфери (заклади дошкільної освіти, заклади загальної середньої освіти, заклади охорони здоров’я тощо), які необхідно збудувати (передбачити) в межах забудови відповідної території (земельної ділянки) за умови забезпечення пішохідної досяжності до закладів, відповідно до державних будівельних норм, стандартів та правил у разі комплексної забудови території та/або будівництва житлових комплексів (будов) або обґрунтовану інформацію щодо відсутності їх потреби. Запроваджується положення про те, що у разі, якщо затвердженою проектною документацією щодо комплексної забудови території та/або будівництва житлових комплексів (будов) передбачено будівництво (влаштування) об’єктів громадського обслуговування населення соціальної сфери (заклади дошкільної освіти, заклади загальної середньої освіти, заклади охорони здоров’я тощо), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів здійснюється за умови попереднього або одночасного прийняття в експлуатацію таких об’єктів разом з іншими об’єктами, які збудовані відповідно до затвердженої проектної документації.

Втім, запроваджувані вимоги не є чітко визначеними, зокрема відсутні визначення, виключний перелік і вимоги до об’єктів громадського обслуговування населення соціальної сфери, а отже, посилюють корупційний фактор.

Проект Постанови 9121 від 21.09.2018 (Бублик Ю. В.) про встановлення порядку обчислення часу на території України.

Проектом пропонується на території України встановити час другого часового поясу міжнародної системи часових поясів протягом всього календарного року без будь-яких переведень годинника на зимовий та літній час.

Питання переходу чи не переходу на зимовий час тягнеться вже багато десятиліть і кінця-краю тут не видно. Чергова пропозиція відповідного ґатунку.

Проект 9124 від 21.09.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до статті 8 Закону України «Про автомобільні дороги».

Пропонується скасувати визначення територіальних автомобільних доріг і розширити визначення регіональних: До регіональних автомобільних доріг передбачається віднести автомобільні дороги, що з’єднують дві або більше області між собою, адміністративні центри Автономної Республіки Крим і областей з адміністративними центрами районів, містами обласного значення, міста обласного значення між собою, а також автомобільні дороги, що з’єднують з дорогами державного значення міжнародні та міждержавні автомобільні пункти пропуску через державний кордон, аеропорти, морські та річкові порти, залізничні вузли, атомні та гідроелектростанції, об’єкти культурної спадщини національного значення та курортного і природо-заповідного фонду. Як зазначається у пояснювальній записці, метою проекту є приведення системи державного  управління автомобільними дорогами загального користування у відповідність до сучасних ринкових конкурентних умов та надання додаткових повноважень органам місцевого самоврядування в частині управління автомобільними дорогами місцевого значення загального користування.

Ідея проекту не викликає принципових заперечень, однак редакційно він не завжди належно оформлений і через важкість конструкцій можлива плутанина та різночитання.

Рекомендувати цей матеріал
При передруку посилання на khpg.org обов'язкове. Думки і міркування авторів не завжди збігаються з поглядами членів ХПГ
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори