пошук  
Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
версія для друку
23.01.2019 | Дмитро Рева, Марина Давидова, Володимир Плетенко

Моніторинговий візит без попередження до «Покровського виправного центру № 79»

   

17 січня 2019 року група моніторів у складі Дмитра Реви, Марини Давидової та Володимира Плетенка відвідала державну установу «Покровський виправний центр № 79» з моніторинговим візитом без попередження. В цій установі перебувають жінки, засуджені до обмеження та позбавлення волі.

На вході моніторів зустріли: начальник відділу нагляду і безпеки майор Коваленко О. О., помічник начальника з працевлаштування засуджених Петриченко Д. З.

На час відвідування моніторами закладу керівниці на робочому місці не було, особи, які зустріли моніторів, загальною проблематикою виправного центру не володіли.

Статистичні дані

Кількість засуджених в установі – 85 осіб, максимальна чисельність – 460 осіб. Кількість адміністрації – 86 осіб. Кількість засуджених за ст. 391 ККУ – 0 осіб, кількість засуджених за ст. 345 ККУ – 0 осіб, кількість засуджених, схильних до самогубства – 0 осіб, кількість засуджених, схильних до самоскалічень – 5 осіб, кількість засуджених, схильних до втечі – 0 осіб, кількість засуджених злісних порушників – 0 осіб, кількість засуджених скаржників – 0 осіб, звільнено за поточний рік – 0 осіб. В центрі відбувають покарання представники трьох релігійних конфесій. Медичного працівника в закладі нема, від початку року два рази викликалась швидка допомога. Осіб, що живуть з ВІЛ у закладі 11, всі вони отримують антиретровірусну терапію.

Ділянка ДІЗО

На час візиту моніторів в ДІЗО перебувало 0 осіб. Приміщення розраховано на 8 осіб. Є одна камера, розрахована на 4 особи, чотири камери – одиначки. Максимальний термін перебування 10–15 діб. Ділянкою давно вже не користувалися. Є подвір’я для прогулянок. Перебування в камерах стандартне, підняте ліжко без постільної білизни, можливість сидіти – лише на лавочці за столом. У камерах ДІЗО світло й чисто.

Їдальня та склади для зберігання їжі

Їдальня ПВЦ № 79 розміщена в окремому приміщенні, використовується для святкових прийомів їжі. На свята тут також вмикається фонтан. Приміщення чисте, сторонніх запахів немає, є фітобар, де засуджені можуть випити лікувального чаю з трав. На барі ємність з кип’яченою водою, до якої є доступ в усіх засуджених. На кухні чисто, персонал одягнутий у спецодяг. В приміщенні кухні є кімнати для приготування м’ясних блюд та блюд із риби. На території є власна пекарня. В теплу пору року на території ПВЦ облаштовується ділянка для вирощування власної городини. Склади чисті, без сторонніх запахів, окремо зберігається картопля, цибуля та інші овочі, є автономне приміщення для збереження консервів: помідори, огірки, квашена капуста. На кожній банці наліплена інформація з датою консервації, до якого періоду її можна вживати та назва продукту.

Від засуджених отримано скаргу на те, що м’ясо (здебільшого це курятина) не подається одним шматком, а розбирається на дрібні волокна, через що неможливо відчути смак страви.

Гуртожиток

Засуджені мешкають у чотирьохповерховому гуртожитку. Наразі два поверхи закриті через малу кількість засуджених. Одна жінка, що відбуває покарання у вигляді позбавлення (а не обмеження, як у більшості) волі мешкає окремо. В її доступі щоденно комп’ютер з виходом в мережу Інтернет для спілкування з родичами, у інших засуджених є телефони. Зі слів засуджених, планшети та ноутбуки мати при собі адміністрація не дозволяє, користуватись стаціонарним не дає. Це ускладнює процес листування з правозахисними організаціями та владними установами. Зі слів ув’язнених, листи, писані рукою, у 100 % випадків проходять цензуру навіть коли це заборонено правилами. Одна з ув’язнених розповіла про тиск з боку адміністрації щодо відправленої нею скарги до Європейського суду з прав людини.

Приміщення для проживання чисті, світлі, з новим ремонтом і квітами. Сторонніх запахів немає, сухо й тепло. У вбиральні одного з поверхів був запах тютюну, хоча на виході з гуртожитку обладнане місце для паління.

На кожному поверсі своя кімната для вживання їжі, в якій є особисті шухляди для зберігання посуду, холодильники й морозильні камери, бойлери та чисті столи. Кімнати чисті, без сторонніх запахів. Є кімнати відпочинку й виховної роботи, наявні м’які меблі та живі квіти, є телевізори. Ремонт і текстильне оформлення створюють затишну атмосферу. В гуртожитку є бібліотека, навчальний клас, кімната для роботи з психологом, на кожному поверсі своя душова з біде, є можливість випрати речі. Ділянка для сушіння речей розташована на дворі.

Загалом приміщення охайні, постільна білизна чиста, спальні місця покриті простирадлами, кімнати світлі та добре провітрені, дуже затишно, для кожного поверху підібрана своя кольорова гама фіранок, на поверхах приємно пахне. Біля гуртожитку є подвір’я з лавочками та волейбольною площадкою, дуже багато квітів, гарно оформлені клумби, є декоративний ставок, обладнано місце для паління. Режим дня стандартний: підйом о 6:00, відбій о 22:00.

Кімнати для побачень

Засуджені користуються кімнатами у встановленому законом порядку, скарг з цього приводу від засуджених не було. Встановлена вартість короткострокового побачення від 11 до 80 грн, тривалого – 110 грн за одну особу на добу, тривале побачення в кімнаті підвищеного комфорту за одну добу – близько 250 грн. Кімнати облаштовані технікою та м’якими корпусними меблями, є необхідні умови для готування їжі. Надходили скарги від засуджених на недостатнє опалення приміщень для тривалих побачень.

Промислова зона

Всі засуджені, які відбувають покарання в установі, мають працювати. На території закладу функціонують два цехи – закрійний і швацький. На час візиту моніторів у них вироблялися рукавиці (для швачок низької кваліфікації) та робочий одяг для працівників ДТЕК. Робочі місця освітлені, пилу та бруду немає, дроти техніки за ізольовані, оголених електродротів монітори не виявили. Засуджені працюють у робі, на головах зав’язані хустки, лунає музика. Є вишивальний цех, на час візиту моніторів там працювали дві ув’язнені.

Перевіркою прокуратури, яка відбулася в липні 2018 року (спікер Генпрокуратури), були виявлені порушення умов праці засуджених на контрагентному виробництві – Нікопольському заводі феросплавів. Під час цього візиту особи, які супроводжували моніторів, про наявність вищезазначеного об’єкту інформації не надали, одначе на виході з установи монітори побачили автобус, який привіз значну кількість жінок до воріт ПВЦ, з чого можна зробити висновок, що праця ув’язнених використовується і за межами показаної моніторам промзони. Зі слів ув’язнених, частину жінок вивозять у ліс для збирання там деревини, яку використовують потім для опалення. Також засуджені працюють на ділянках господарського забезпечення установи. Моніторам надійшла скарга від жінки, яка працює на заготівлі дров для опалення. За її словами, тяжко працювати надворі доводиться за будь-яких погодних умов, дрова пиляють ручною пилкою, ніякого обладнання для полегшення праці немає.

Скарги

Поспілкуватись з моніторами без присутності адміністрації виявили бажання 20 ув’язнених. Типова скарга – на неможливість контролювати кошти на рахунку, відсутність трудових договорів, великі від’ємні рахунки (була озвучена цифра в мінус 18 000 грн) після відрахування всіх платежів на утримання в ПВЦ. Це тягне за собою й неотримання медичної допомоги, адже вона надається за рахунок ув’язнених, і скарги на харчування, адже придбати самотужки і приготувати їжу засуджені не мають змоги через брак коштів. Після звільнення засудженим, з їхніх слів, видається на проїзд в будь-який бік 60 грн, а це менше ніж коштує таксі від ПВЦ до м. Покрову.

Адміністрація з цього приводу пояснила, що трудові відносини в них регулюються наказом про постановку на ділянку роботи, а від’ємні рахунки утворюються через небажання засуджених працювати.

Наступною розповсюдженою скаргою є майже повна відсутність виходів на волю за умовно-достроковим звільненням. Скаржаться як на адміністрацію, яка не враховує характеристики з попереднього місця перебування ув’язнених, оцінює не тільки роботу, а й участь у пісенних і танцювальних колективах тощо, так і на прокуратуру, яка, навіть за наявності подання від ПВЦ, не ухвалює умовно-дострокового звільнення.

Проблему з прокуратурою підтвердила й адміністрація закладу. Відсутність подань на умовно-дострокове звільнення вони пояснили тим, що бажають познайомитись з новоприбулими і впевнитись у тому, що вони стали на шлях виправлення. Засуджених в закладі небагато, тому є змога орієнтуватися щодо кожної особи – виправляється вона чи ні.

За результатами зустрічі було складено колективну заяву на ім’я Генпрокурора, яку підписали 16 засуджених.

Багато засуджених скаржились і на медичне обслуговування, точніше, його повну відсутність. Попередній моніторинговий візит виявив наявність на території ПВЦ фельдшерського пункту, але на час цього візиту медичного працівника там вже не було (звільнився), тому вся допомога тепер у руках самих засуджених. З їхніх слів, вони діляться ліками, роблять одна одній уколи, виміряють тиск. У невідкладних ситуаціях викликається швидка допомога, але, зі слів засуджених, від настання критичного стану до отримання допомоги від медиків може сплинути тривалий час.

Одна з засуджених має сталеву конструкцію в нозі й потребує операції з її вилучення. За оперативне втручання вона має сплатити власні кошти, яких, через зазначені вище проблеми з рахунками, вона не має. На прохання відпустити її для проведення операції до медустанови, в якій була встановлена ця конструкція (там дешевше), адміністрація відповідає відмовою.

Ще одна засуджена має інвалідність третьої групи та потребує щорічної реабілітації у профільних установах. На початку грудня до установи надійшов лист від лікаря та адвоката про необхідність надання медичної допомоги клієнтці, 28 грудня її було обстежено в місцевій лікарні й визначено, що надати допомогу за місцем перебування немає змоги, потрібен профільний заклад. На час візиту моніторів питання вирішено не було, ув’язнена наполягає, що їй було озвучено, що направлення на лікування вона не отримає. Жінка вважає, що її життя і здоров’я перебувають в небезпеці.

Одна з засуджених скаржилась на те, що їй не надали можливості пройти комісію та підтвердити групу інвалідності.

Адміністрація виправного центру має одну відповідь – все медичне обслуговування провадиться за кошт засуджених.

Одна з засуджених звернулася до моніторів з проханням сприяти в питанні переміщення її для відбування покарання до Російської Федерації. Заявляє, що зверталася з цього приводу до бюро вторинної правової допомоги, але відповіді не отримала. З її слів, написану скаргу до ЄСПЛ її змусило забрати керівництво виправного центру.

Наразі юристи ГО «ПГ „СІЧ“» вивчають скарги та особисті документи засуджених для можливості надання вторинної правової допомоги та адвокатської підтримки.

Рекомендувати цей матеріал
При передруку посилання на khpg.org обов'язкове. Думки і міркування авторів не завжди збігаються з поглядами членів ХПГ
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль