пошук  
Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
версія для друку
25.01.2019 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 208 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 14.01.2019 – 18.01.2019

   

Надійшло 40 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 9 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, ініціативою дострокового припинення повноважень Голови ЦВК, проведенням парламентських слухань тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект 0208 від 14.01.2019 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Білорусь про співробітництво в галузі вищої та післядипломної (післявузівської) освіти.

Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Білорусь про співробітництво в галузі вищої та післядипломної (післявузівської) освіти вчинена 23 жовтня 2012 року в м. Києві. Ратифікація Угоди дасть змогу унормувати законодавчу базу в галузі освіти з Республікою Білорусь,  а саме: направляти громадян України на навчання за освітніми ступенями «бакалавр» або «магістр» та до аспірантури Республіки Білорусь, заохочувати розвиток і встановлення прямих зв’язків між закладами вищої освіти обох країн, а також організаціями, що реалізують освітні програми післявузівської освіти через укладання договорів між ними тощо.

Незрозумілим у супровідних матеріалах є питання, чому Угоду пропонується ратифікувати лише через 6,5 років після підписання!

Проект 0209 від 14.01.2019 (Президент України) про приєднання України до Європейського фонду підтримки спільного виробництва та розповсюдження художніх кінематографічних та аудіовізуальних творів («EURIMAGES»).

Як зазначається в пояснювальній записці, Європейський фонд підтримки спільного виробництва та розповсюдження художніх кінематографічних та аудіовізуальних творів («EURIMAGES») (далі – Фонд) заснований 26 жовтня 1988 року Резолюцією (88) 15 Комітету Міністрів Ради Європи, зміненою резолюціями (89) 6, (90) 34, (92) 3, (93) 10, (95) 4, (97) 65, (98) 10, (2013) 57 і рішеннями, прийнятими заступниками Міністрів від 15 грудня 1999 року та 19 липня 2000 року, з метою промоції незалежного кіновиробництва через надання фінансової підтримки повнометражним, анімаційним та документальним фільмам спільного виробництва. Щорічний бюджет фонду складає понад 20 млн. євро. Програмою діяльності Кабінету Міністрів України, затвердженою постановою Верховної Ради України від 14.04.2016 № 1099, Законом України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» питання приєднання до Фонду розглядається Міністерством культури України в контексті заходів, спрямованих на заохочення розвитку вітчизняної кіноіндустрії, посилення міжнародного культурного співробітництва та промоцію українського кіно на європейському кіноринку. Проект передбачає прийняття рішення про приєднання України до Фонду, членство в якому набирає чинності для України з дати отримання Генеральним секретарем Ради Європи офіційного повідомлення про приєднання. Приєднання України до EURIMAGES дасть можливість подавати на розгляд Фонду українські проекти спільного кіновиробництва з метою отримання фінансування, брати участь у допоміжних програмах підтримки Фонду, що сприятиме інтеграції України до європейського аудіовізуального простору. Це дасть змогу українським суб’єктам кінематографії отримати додаткове джерело фінансування виробництва кінопроектів та розширить ринок їх збуту. Відповідно, очікується розвиток економічно самодостатньої, стійкої і конкурентоспроможної на міжнародному рівні національної галузі кінематографії.

Проекти 0210, 0211 та 0212 від 14.01.2019 (Президент України) про ратифікацію Договору між Україною та Аргентинською Республікою про взаємну правову допомогу у кримінальних справах, про ратифікацію Договору між Україною та Аргентинською Республікою про видачу правопорушників та про ратифікацію Договору між Україною та Аргентинською Республікою про передачу засуджених осіб.

Усі угоди було укладено 6 серпня 2018 року в м. Буенос-Айрес. Типова група проектів. Лише за час діяльності Верховної Ради України 8-го скликання такі угоди були ратифіковані щодо Шрі-Ланки, Таїланду та Малайзії.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 9477 від 16.01.2019 (Геращенко І. В.) про внесення зміни до статті 5 Закону України «Про санкції».

Пропонується розширити перелік органів, що можуть подавати пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій на розгляд Ради національної безпеки та оборони України, додавши до нього центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій (нині це Міністерство з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України).

Зауважимо, що є певна нелогічність в тому, щоб однаковими правами щодо подання пропозицій про санкції були наділені водночас Кабінет Міністрів України і одне з багатьох міністерств.

Ідеологічні питання

Проект Постанови 9468 від 15.01.2019 (Каплін С. М.) про 10-ті роковини підписання кабальних газових контрактів колишніми прем’єр-міністрами України та Російської Федерації Юлією Тимошенко і Володимиром Путіним (19 січня 2019 року).

Основні пропозиції проекту постанови зводяться до такого: 1. Засудити дії колишнього Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко, які нанесли значну шкоду національним інтересам України та національній безпеці України, та вимагати від усіх посадових осіб органів державної влади та органів місцевого самоврядування діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 2. Доручити Національному антикорупційному бюро України та Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі забезпечити неупереджене та прозоре розслідування обставин проведення переговорів та підписання контракту купівлі-продажу природного газу в 2009-2019 роках та контракту про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України між НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром» від 19 січня 2009 року на предмет наявності ознак зради державних інтересів України в діях колишнього Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко. 3. Кабінету Міністрів України забезпечити проведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади роз’яснювальної роботи щодо негативних наслідків підписання кабальних газових контрактів колишніми прем’єр-міністрами України та Російської Федерації Юлією Тимошенко і Володимиром Путіним.

Проект Постанови 9491 від 18.01.2019 (Мосійчук І. В.) про Звернення Верховної Ради України до Президента України щодо присвоєння звання Героя України посмертно Ярославу Семеновичу Стецьку.

Зміст проекту постанови цілком вичерпується її назвою. Своє негативне ставлення до подібного нагородження історичних діячів минулого ми вже не раз висловлювали в наших оглядах. (Див., наприклад, Бюлетень № 203, коментар до проекту постанови 9368).

Права громадян та їх об’єднань

Проект 4128-д від 16.01.2019 (Княжицький М. Л.) про внесення змін до деяких законів України (щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи).

Формально проект є доопрацьованою в Комітеті з питань культури і духовності редакцією проекту 4128 від 23.02.2016 (Єленський В. Є.) про внесення змін до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» (щодо зміни релігійними громадами підлеглості) (див. Бюлетень № 62), однак спільного між проектами лише один неповний абзац на 7 сторінок тексту «доопрацьованого» проекту, то ж фактично це цілком новий проект. Як зазначається у висновку названого комітету, законопроектом пропонується через внесення змін до статей 7, 8, 14, 18 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», а також до статей 1, 9, 17, 29 Закону України «Про держану реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» передбачити механізми, які встановлюватимуть, в який саме спосіб релігійна організація може змінити свою підлеглість діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням). Змін доволі багато, то ж звернемо увагу лише на головні. Пропонується установити, що релігійна громада має право на вільну зміну її підлеглості у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) шляхом реєстрації нової редакції статуту (положення) та/або внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюються загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін до статуту ухвалюються не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до її статуту (положення). Також пропонується запровадити певні обмеження щодо церковної власності. У проекті зазначається, що релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом. Відповідно, забороняється вчиняти будь-які дії, наслідком яких може стати відчуження майна релігійної організації, зокрема його продаж, обмін, застава, встановлення іпотеки, безоплатна передача у власність та управління інших осіб, до завершення процедури зміни підлеглості у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним об’єднанням шляхом реєстрації нової редакції статуту (положення), ухвалених не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до її статуту (положення) або органами управління, визначеними статутами (положеннями) релігійної організації (релігійного управління і центру, монастирів, релігійних братств, місіонерських товариств (місій), духовних навчальних закладів).

Проект сильно формалізує відносини в релігійній громаді, що, як видається, не зовсім відповідає суті таких відносин. З огляду на таке, а також враховуючи актуальність проблеми в нинішню добу, проект потребує кропіткого аналізу з боку спеціалістів та заінтересованих сторін, зокрема і самих вірних.

Проект 9470 від 16.01.2019 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення мінімальних пенсій та встановлення прожиткового мінімуму на рівень не нижчий рівня фактичного прожиткового мінімуму.

Передбачені зміни до Законів України «Про прожитковий мінімум» та «Про Регламент Верховної Ради України». Пропонується установити, що розмір прожиткового мінімуму на одну особу, а також окремо для тих, хто належить до основних соціальних і демографічних груп населення, перед поданням Кабінету Міністрів України до парламенту має бути визначений за участю та погодженням зі сторонами соціального діалогу. Розмір прожиткового мінімуму встановлюється відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України наборів продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг у середніх цінах за даними державної служби статистики та з урахуванням прогнозованого рівня інфляції на плановий період. Розмір прожиткового мінімуму не може бути встановлений на рівні нижчому ніж фактичний розмір прожиткового мінімуму визначеному статтею 5 Закону України «Про прожитковий мінімум». У разі перевищення фактичного рівня інфляції над плановим більше ніж на три відсотки Кабінет Міністрів України протягом 15 днів ініціює перед Верховною Радою України внесення змін до Державного бюджету України на відповідний рік щодо підвищення розміру прожиткового мінімуму з урахуванням прогнозного рівня інфляції до кінця бюджетного року з метою забезпечення його коригування залежно від зростання цін. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження. На пленарному засіданні Верховної Ради України, на якому Кабінет Міністрів України представляє проект закону про Державний бюджет України, мають бути присутні представники Спільного представницького органу об’єднань профспілок та Спільного представницького органу сторони роботодавців, які на національному рівні представляють свої позиції щодо розміру державних мінімальних соціальних гарантій.

Проект 9471 від 16.01.2019 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо підвищення мінімальних пенсій та встановлення прожиткового мінімуму на рівень не нижчий рівня фактичного прожиткового мінімуму.

Проект складає єдиний пакет з попереднім. Пропонується закріпити, що розмір прожиткового мінімуму не може бути встановлений на рівні нижчому ніж фактичний розмір прожиткового мінімуму, визначений відповідно до статті 5 Закону України «Про прожитковий мінімум». У разі перевищення фактичного рівня інфляції над плановим більше ніж на три відсотки Кабінет Міністрів України протягом 15 днів ініціює перед Верховною Радою України внесення змін до Державного бюджету України на відповідний рік щодо підвищення розміру прожиткового мінімуму з урахуванням прогнозного рівня інфляції до кінця бюджетного року з метою забезпечення його коригування залежно від зростання цін.

Проекти видаються вкрай неоднозначними щодо можливості їх реалізації та фактичного позитивного впливу на рівень соціальної захищеності громадян. Крім того, певні положення, наприклад, яким чином розмір прожиткового має бути визначений за участю та погодженням зі сторонами соціального діалогу не розкриваються і є суто декларативними, що містить загрозу формального бюрократичного ставлення до вимоги у разі її прийняття.

Проект 9477 від 16.01.2019 (Геращенко І. В.) про внесення змін до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (щодо забезпечення прав військовослужбовців Військово-морських сил та Повітряних сил Збройних Сил України на отримання статусу учасника бойових дій).

Пропонується установити, що учасниками бойових дій визнаються також і «члени екіпажів кораблів, катерів, суден забезпечення, літаків та вертольотів, інші особи, які перебуваючи на борту кораблів, катерів, суден забезпечення, літаків (вертольотів) Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України та Національної гвардії України, захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь у виконанні бойових (службових) завдань в умовах безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з військовими формуваннями інших держав і незаконними збройними формуваннями». Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій щодо названих осіб визначається Кабінетом Міністрів України. Зазначається, що дія цього закону поширюється на правовідносини, які виникли з початку тимчасової окупації частини території України (20 лютого 2014 року).

Власне, підстава для таких ініціатив є загальновідомою.

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 9453-1 від 16.01.2019 (Семенуха Р. С.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань захисту тварин від жорстокого поводження.

Альтернативний проекту 9453 від 28.12.2018 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення законодавства з питань захисту тварин від жорстокого поводження (див. Бюлетень № 206).

Проект базується на основному і здебільшого дослівно з ним співпадає. Зазначимо, що в спільних положеннях редакція альтернативного проекту є дещо кращою з технічної та мовної сторін. Головні відмінності стосуються визначення самого поняття жорстокого поводження з тваринами. Зокрема для Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» пропонується таке формулювання: «жорстоке поводження з тваринами – знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, завдання побоїв або вчинення інших протиправних насильницьких дій, що завдали тварині фізичного болю, страждань, тілесних ушкоджень, каліцтва або призвели до загибелі, нацьковування тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, проведення генетичних змін на тваринах, застосування до тварин фармакологічних та механічних засобів допінгу, умисне залишення домашніх та сільськогосподарських тварин напризволяще, а також порушення правил поводження з тваринами, передбачених Законом України “Про захист тварин від жорстокого поводження”», для статті 299 Кримінального кодексу України таке: «Жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних, у тому числі безпритульними тваринами, а також нацьковування тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, якщо ці дії призвели до тілесних ушкоджень, каліцтва чи загибелі тварини, насильницькі дії стосовно тварини, спрямовані на задоволення статевої пристрасті, а так само публічні заклики  до вчинення діянь, які мають ознаки жорстокого поводження з тваринами чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій», а для статті 89 Кодексу України про адміністративні правопорушення наступне: «Жорстоке поводження з тваринами – знущання над тваринами, у тому числі безпритульними, завдання побоїв або вчинення інших протиправних насильницьких дій, що завдали тварині фізичного болю, страждань і не спричинили тілесних ушкоджень, каліцтва чи  загибелі, залишення  сільськогосподарських та домашніх тварин напризволяще, а також порушення правил поводження з тваринами, передбачених Законом України “Про захист тварин від жорстокого поводження”». Також у зв’язку із ініціативою запровадити заборону використання у цирках тварин для участі у виступах з застосуванням вогню, тварин у пересувних цирках, тварин у стаціонарних цирках та створення та/або утримання чи діяльність контактних зоопарків проект пропонує ряд термінологічних новел, зокрема поняття «контактний зоопарк» для Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» та поняття «цирк», «пересувний цирк» та «стаціонарний цирк» до Закону України «Про культуру».

Проект вельми комплексний та неоднозначний. У частині визначень понять названих закладів він має бути обов’язково погоджений з відповідними органами культури з урахуванням позиції співробітників та власників таких закладів. Також неоднозначними є й ініціативи тотальної заборони використання тварин у контактних зоопарках та цирках. Якщо такі ініціативи щодо хижих тварин загалом зрозумілі, то щодо свійських, зокрема таких, що належать до числа промислових, викликають більше питань, ніж дають відповідей. Що ж до інших ініціатив, то проект видається таким, що може бути врахований при підготовці єдиного тексту для внесення до сесійної зали парламенту.

Проект 9480 від 17.01.2019 (Вітко А. Л.) про внесення зміни до статті 175 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат.

Проект фактично містить два важливі ініціативи. Першою є скасування чинної норми про те, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам. Натомість запроваджується відповідальність за безпідставне неперерахування або несвоєчасне перерахування коштів з державного або місцевого бюджету, що призвело до невиплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат, вчинене посадовою особою.

Проект в обох його аспектах є дуже неоднозначним. Невиплати чи несвоєчасні виплати заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам можуть бути зумовлені великою кількістю різних не лише об’єктивних, а й доволі поважних суб’єктивних чинників, саме тому і передбачене чинне звільнення від відповідальності. Ще більш суб’єктивним є поняття «безпідставне неперерахування або несвоєчасне перерахування», адже питання підстав далеко не завжди можна однозначно витлумачити. Відповідальність може наступати як додаткова в разі наявності умислу в діях посадовця, але жодним чином не за формальним критерієм, що базується на многозначному підґрунті.

Проект 9482 від 17.01.2019 (Бублик Ю. В.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за порушення порядку видачі пільгових довготермінових кредитів на будівництво чи придбання житла.

Пропонується доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення новою статтею 149-2 «Порушення порядку видачі пільгових довготермінових кредитів на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам», якою запровадити відповідальність за: «порушення порядку визначення розміру пільгового довготермінового кредиту молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла» та «порушення порядку черговості під час видачі пільгових довготермінових кредитів молодим сім’ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла». Відповідно, розгляд таких справ пропонується покласти на Національну комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Як видається, такі санкції є зайвими, оскільки посадовець має відповідати передусім своєю посадою, а у разі якщо доведено, що такі дії були зумовлені певними корупційними чинниками – нести відповідальність відповідно до законодавства. Формування нових складів правопорушень, в основі яких є суто формальний підхід, видається вкрай сумнівним щодо поліпшення ситуації та неадекватним з огляду на суть таких дій.

Проект 9484 від 17.01.2019 (Данченко О. І.) про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України (щодо вдосконалення порядку застосування окремих заходів забезпечення кримінального провадження).

Основні ініціативи проекту в пояснювальній записці викладені так: передбачається внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексу України в частині уточнення спеціальної термінології галузі інформаційних технологій, вдосконалення змісту поняття «речовий доказ» з урахуванням сучасного стану розвитку інформаційних технологій та вдосконалення положень, які регулюють тимчасовий доступ і вилучення майна і документів, для забезпечення альтернативного адекватного способу їх реалізації. Зокрема, пропонується: доповнити КПК нормою, згідно з якою сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов’язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа – його електронний примірник відповідно до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також візуальне відображення електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством; передбачити в КПК положення, згідно з яким у разі втрати, пошкодження чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа чи пристрою для обробки, передавання та зберігання електронної інформації або його складових, що містили у собі документ в електронному вигляді, вона зобов’язана відшкодувати володільцю витрати, пов’язані з втратою, пошкодженням чи знищенням документа, виготовленням його дубліката та вжити заходів щодо відновлення втраченого документа; доповнити Статтю 100 КПК положеннями, за якими речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді пристроїв для обробки, передавання та зберігання електронної інформації або їх складових, якщо вони використовуються як предмети або засоби праці та/або вилучення яких може завдати істотної шкоди їх власнику (законному володільцю) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження. У разі вилучення зазначених пристроїв або їх складових, особа, яка їх вилучає, зобов’язана на вимогу власника (законного володільця) або його представника надати письмове обґрунтування можливості заподіяння шкоди кримінальному провадженню у разі, якщо зазначений пристрій не буде вилучено. Таке обґрунтування має бути зафіксовано в протоколі огляду, копія якого повинна бути вручена власнику (законному володільцю) пристрою для обробки, передавання та зберігання електронної інформації або його складової (складових). Також пропонується: передбачити норму, згідно з якою тимчасовий доступ до пристроїв для обробки, передавання та зберігання електронної інформації або їх складових здійснюється без їх вилучення (виїмки) шляхом зняття копії інформації, що в них міститься. За результатами копіювання інформації має бути складено окремий протокол, копія якого вручається особі, якій належить пристрій для обробки, передавання та зберігання електронної інформації або їх складових, з якого здійснено копіювання інформації; заборонити вилучати пристрої для обробки, передавання та зберігання електронної інформації або їх складових, а також порушувати роботу комп’ютерних та інших мереж,  якщо знаряддям, засобом або предметом кримінального правопорушення виступає інформація, що в них міститься; увести норму, відповідно до якої у разі вилучення зазначених пристроїв або їх складових, особа, яка їх вилучає, зобов’язана на вимогу власника (законного володільця) надати можливість йому або уповноваженій ним особі копіювати інформацію, що міститься у цих пристроях або їх складових (за винятком випадків, коли така інформація є конфіденційною інформацією про іншу особу, таємною чи службовою інформацією, або якщо поширення, зберігання та інші дії щодо такої інформації заборонено законом). Надання власникові пристрою або його законному володільцю (чи уповноваженій одним з них особі) можливості копіювати інформацію має здійснюватися безпосередньо під час вилучення цього пристрою або його складової, а у випадку неможливості копіювати таку інформацію негайно, – особа, яка вилучає пристрої для обробки, передавання та зберігання електронної інформації або їх складові, повинна надати таку можливість копіювання інформації у будь-який зручний для власника (законного володільця) пристрою час; доповнити статтю 170 КПК положеннями, за якими арешт на майно у вигляді пристроїв для обробки, передавання та зберігання електронної інформації або їх складових, якщо вони використовуються їх власником (або законним володільцем) як предмети або засоби праці або якщо їх арешт може завдати шкоди фізичній чи юридичній особі, яка не є учасником цього кримінального провадження, може бути накладено лише з метою забезпечення можливої конфіскації майна чи спеціальної конфіскації. При цьому недопустимою має бути заборона використання пристроїв для обробки, передавання та зберігання електронної інформації або їх складових, якщо вони використовуються їх власником (або законним володільцем) як предмети або засоби праці. Окрім того, пропонується встановити відповідальність посадових осіб слідчих органів та органів прокуратури за умисне порушення слідчим або прокурором встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку тимчасового доступу до речей і документів або тимчасового вилучення чи арешту майна, а так само порядку вилучення речових доказів під час огляду або обшуку, якщо це завдало істотної майнової шкоди власнику (законному володільцю) даного майна чи документів.

Проект видається цілком актуальним. Ініціативи загалом логічні, однак відповідні ініціативи потребують як мовної, так і змістовної редакції з метою їх уточнення та уникнення можливості різночитань та зловживань.

Проект 9490 від 18.01.2019 (Суслова І. М.) про внесення змін до Закону України «Про попереднє ув’язнення» (щодо збільшення норми площі в камері для однієї взятої під варту особи).

Чинне положення про те, що «Норма площі в камері для однієї взятої під  варту  особи   не може бути менше 2,5 квадратного метра, а для вагітної жінки або жінки, яка має при собі дитину, – 4,5 квадратного метра» пропонується замінити таким: «Норма площі в камері для однієї взятої під варту особи не може бути менше 3 квадратних метрів, а для вагітної жінки або особи, яка має при собі дитину, – 6 квадратних метрів. Норма площі для однієї дитини, яка перебуває разом із особою, взятою під варту, не може бути меншою 4 квадратних метрів. Вагітні жінки або особи, які мають при собі дитину, розміщуються у маломісних (або одиночних) камерах. У разі відсутності можливості розмістити вагітних жінок або осіб, які мають при собі дитину, в маломісних або одиночних камерах, дозволяється їх розміщення в інших камерах. Площа камер для одиночного тримання не може бути меншою 6 квадратних метрів. При обрахуванні площі камер не враховується площа санітарного вузла. Відстань між протилежними стінами камери не може бути меншою 2 метрів».

Покращення умов для перебування осіб взятих під варту справа дійсно важлива. Втім, як видається, враховуючи загалом доволі катастрофічний стан у цьому питанні в країні, особливо стосовно місць попереднього утримання, ініціатива має надзвичайно великий шанс лишитися не більш ніж гарними намірами, адже і чинні нормативи часто-густо не витримуються. Загалом же питання є на багато комплекснішим і потребує невідкладної уваги як держави, так і суспільства загалом.

Охорона здоров’я

Проект 9467 від 14.01.2019 (Кабінет Міністрів України) про затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми протидії захворюванню на туберкульоз на 2018-2021 роки.

Проект передбачає затвердження названої програми. Сама ж програма міститься у додатках до проекту. Ії основу складають різні заходи медичного і профілактичного характеру та вказівки щодо їх фінансування. Порівняно з попередньою однойменною програмою на 2012–2016 роки існує необхідність перегляду та зміни підходів до організації, планування і фінансування програми протидії туберкульозу відповідно до нових глобальних стратегій та керівних документів Всесвітньої організації охорони здоров’я, зокрема нової глобальної стратегії ВООЗ «Покласти край туберкульозу» та цільових орієнтирів Комплексного плану дій щодо боротьби з туберкульозом у Європейському регіоні Всесвітньої організації охорони здоров’я на 2016–2020 роки, які покладені в основу нової програми. Одним із нових стратегічних напрямів є впровадження моделі протитуберкульозної допомоги, орієнтованої на потреби людей з акцентом на лікування на амбулаторному етапі зі стійкими механізмами фінансування та оплати, що розроблені для досягнення більш високих результатів у сфері профілактики та лікування туберкульозу.

Проект 9461-1 від 15.01.2019 (Богомолець О. В.) про внесення змін до Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині».

Альтернативний проекту 9461 від 03.01.2019 (Іонова М. М.) про внесення змін до Закону України «Про застосування трансплантації анатомічних матеріалів людині» (див. Бюлетень № 207). Загалом вирішує ті самі завдання, що й основний проект, але, на думку ГНЕУ, є більш придатним як основа для подальшого опрацювання і підготовки єдиного узгодженого проекту.

Питання сільського господарства та земельних справ

Проект 9475 від 16.01.2019 (Ляшко О. В.) «На захист українських лісів!» (Про внесення змін до Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» щодо запровадження мораторію на експорт дров паливних з метою упередження контрабанди лісу-кругляка та забезпечення населення доступним ресурсом для опалення житла).

Пропонується установити, що тимчасово, до 1 січня 2027 року, забороняється вивезення за межі митної території України в митному режимі експорту деревини паливної у вигляді колод, полін, сучків, хмизу, гілок тощо (код 4401 10 00 00 УКТЗЕД). Ініціатори проекту звертають увагу на те, що така заборона має зупинити контрабанду лісу-кругляка під виглядом дров, яка суттєво обмежує позитивні екологічні та соціально-економічні наслідки від дії мораторію на експорт лісу-кругляка.

Проект 9479 від 16.01.2019 (Мушак О. П.) про внесення змін до Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності».

Пропонується уточнити, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації приймають рішення про викуп земельних ділянок, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб, якщо передбачається місце розташування об’єкта на лише на території двох або більше районів, як у чинному законі, а йу межах міста обласного значення.

Проект 9486 від 18.01.2019 (Демчак Р. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо збереження родючості сільськогосподарських земель.

Проектом передбачається внести зміни до статті 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статей 239, 254 Кримінального кодексу України, статті 211 Земельного кодексу України, статті 34 Закону України «Про охорону земель», якими встановити адміністративну відповідальність за недотримання показників інтенсивності використання земель сільськогосподарського призначення (такі нормативи на даний час затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 р. № 164) та підвищити кримінальну відповідальність за забруднення або псування земель та безгосподарське використання земель.

Проект 9487 від 18.01.2019 (Демчак Р. Є.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо сприяння молоді при створенні фермерських господарств.

У статті 118 Земельного кодексу України пропонується вилучити положення про обов’язкову вимогу наявності досвіду роботи у сільському господарстві для безоплатної приватизації земельних ділянок. Натомість передбачається додати положення про першочергове безоплатне надання земельної ділянки за місцем реєстрації громадянам України, які проживають у відповідній територіальній громаді. У статтю 7 Закону України «Про фермерське господарство» пропонується додати частину другу такого змісту: «Громадяни України віком до 35 років, які мають вищу або професійну (професійно-технічну) аграрну освіту та які на момент подання заяви до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, проживають за місцем реєстрації у відповідній сільській місцевості, першочергово забезпечуються безкоштовною передачею у власність (першочергове відведення) землі сільськогосподарського призначення у межах відповідної територіальної громади за місцем їх проживання в розмірі до 50 га для ведення фермерського господарства. Це положення не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну ділянку, земельну частку (пай)». А у статті 8 Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» визначити однією з форм підтримки підприємницької ініціативи та діяльності молоді «передачу земельної ділянки для створення та ведення фермерського господарства».

Пропозиції не викликають принципових заперечень.

Проекти з інших питань

Проект 9472 від 16.01.2019 (Вілкул О. Ю.) про мораторій на проведення перевірок підприємців контролюючими органами: тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

У проекті пропонується встановити до 31 грудня 2023 року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Установити, що до 31 грудня 2023 року перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік Державною фіскальною службою України та її територіальними органами, Державною фінансовою інспекцією та її територіальними органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб’єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. До 31 грудня 2023 року позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органами державного нагляду (контролю): 1) з підстави, передбаченої частиною другою цієї статті (за погодженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності (далі - Державна регуляторна служба); 2) за письмовою заявою суб’єкта господарювання до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; 3) за рішенням суду; 4) у разі настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку, що було пов’язано з діяльністю суб’єкта господарювання. Позаплановий захід державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб’єктом господарювання її законних прав проводиться органом державного нагляду (контролю) за погодженням Державної регуляторної служби. Для погодження орган державного нагляду (контролю) подає Державній регуляторній службі копію відповідного звернення фізичної особи та обґрунтування необхідності проведення перевірки. Державна регуляторна служба розглядає подані документи та надає погодження або вмотивовану відмову у наданні погодження протягом п’яти робочих днів з дня надходження відповідних документів. Форма та порядок надання погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб’єктом господарювання її законних прав затверджуються Державною регуляторною службою. Суб’єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) для проведення заходів державного нагляду (контролю), якщо їм не пред’явлено таке погодження. Державна регуляторна служба зобов’язана до початку проведення органами державного нагляду (контролю) заходів державного нагляду (контролю) оприлюднити на своєму офіційному веб-сайті погодження на проведення таких заходів. Проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) без оприлюднення погодження Державної регуляторної служби забороняється. На час дії мораторію на здійснення заходів державного нагляду (контролю) суб’єктів господарювання пропонується призупинити дію: другого речення абзацу п’ятого частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про особливості здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності».

Проект 9473 від 16.01.2019 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» щодо поновлення мораторію на проведення перевірок бізнесу контролюючими органами.

Пропонується положення, викладені в попередньому проекті, закріпити також і в новій статті 36 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік».

До обох проектів подано єдину пояснювальну записку, в якій зазначається, що практика 2015–2018 рр., коли в країні діяв відповідний мораторій була вкрай позитивною. Зокрема зазначається таке: досвід наявності в Україні мораторію на перевірки доводить, що обмеження діяльності контролюючих органів є ефективним механізмом для спрощення адміністрування та зменшення навантаження на малий та середній бізнес. Мораторій на перевірки дав змогу виявити неефективні механізми системи державного контролю (нагляду) та  розпочати її реформування. З огляду на зазначене, та з метою забезпечення  балансу між стимулюванням розвитку малого та середнього підприємництва в Україні та виконання конституційних прав громадян законопроектом пропонується  поновлення механізму обмежень на дії контролюючих органів, який гарантує надання державного захисту у разі порушення конституційних прав громадян. Передбачається впровадження законодавчих змін щодо обмежень проведення перевірок, які будуть гарантувати громадянам можливість для захисту своїх прав у разі їх порушення; створювати можливості для громадського контролю; надавати можливості для оперативного реагування на порушення законодавства; спонукати Уряд до більш швидкого реформування системи державного контролю.

Проекти досить цікаві і можуть стати основою для важливої реформи. Вони потребують ретельної уваги з боку заінтересованих сторін і передусім громадських об’єднань та експертів. У деяких питаннях, зокрема щодо пожежної та екологічної безпеки тощо, можливо є сенс запровадити мораторій не на перевірки, а на можливість накладення штрафних санкцій тощо.

Проект 9481 від 17.01.2019 (Дерев’янко Ю. Б.) про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання підприємництва та тимчасової заборони перевірок як форми тиску на бізнес.

У Законі України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» пропонується закріпити, що метою державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні є, зокрема, збільшення частки вироблених суб’єктами малого і середнього підприємництва товарів (виконаних робіт, наданих послуг тощо) в структурі валового внутрішнього продукту України,  ліквідація бар’єрів виходу  малого та середнього підприємництва на зовнішні ринки. Також змінами до цього ж закону пропонується збільшити перелік суб’єктів малого і середнього підприємництва, яким не може надаватися державна підтримка, а саме додати до нього суб’єктів, які: здійснюють видобуток та реалізацію корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення; здійснюють діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату; здійснюють видобуток, серійне виробництво та виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»; є стороною угоди про розподіл продукції; здійснюють виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів; здійснюють діяльність у сфері розваг; здійснюють охоронну діяльність. Пропонується також повністю переглянути основні види фінансової державної підтримки для суб’єктів малого і середнього підприємництва. Натомість у Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» пропонується установити, що до проведення податкової реформи, спрямованої на лібералізацію податкового навантаження на платників податків, забороняється  проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. До проведення згаданої реформи позапланові заходи державного нагляду (контролю) здійснюються органами державного нагляду (контролю): 1) на підставі обґрунтованого звернення фізичної особи про порушення суб’єктом господарювання її законних прав проводиться органом державного нагляду (контролю) за погодженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності (далі - Державна регуляторна служба); 2) за письмовою заявою суб’єкта господарювання до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; 3) за рішенням суду; 4) у разі настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку, що було пов’язано з діяльністю суб’єкта господарювання; 5) у разі настання події, що має значний негативний вплив відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України, на права, законні інтереси, життя та здоров’я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави; 6) для перевірки виконання суб’єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю). В частині пропонованих процедур щодо проведення перевірок проект багато в чому дублює попередні два.

Фактично проект альтернативний попереднім. Як видається, проблема є актуальною і потребує вирішення. І дані проекти цілком можуть бути основою для розв’язання чинної ситуації, хоча б як тимчасовий захід. У межах парламентського розгляду проекти доцільно об’єднати з метою створення на їх основі єдиного проекту.

Проект 9488 18.01.2019 (Дідич В. В.) про внесення змін до частини 2 статті 4 «Прикінцеві положення» Закону України «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу – учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку».

Пропонується норму про те, що дія названого закону поширюється на підприємства оборонно-промислового комплексу, включені до складу Державного концерну «Укроборонпром» станом на дату набрання чинності цим законом, поширити на всі підприємства оборонно-промислового комплексу, включені до складу Державного концерну «Укроборонпром» шляхом виключення слів «станом на дату набрання чинності цим законом».

Як видається, така ініціатива є цілковито безпідставною, не рахуючи того, що вона є також і безграмотною з точки зору юридичної техніки. Якщо є потреба знову впорядкувати питання із заборгованістю підприємств оборонно-промислового комплексу – учасників Державного концерну «Укроборонпром», то слід подати новий законопроект. Інакше проект є не більш ніж ситуативним лобізмом. Особливо «вбивчими» на п’ятому році агресії РФ проти України виглядають такі аргументи з пояснювальної записки до проекту: «Протягом 2014–2018 років, внаслідок значної залежності від російських постачальників комплектуючих виробів та матеріалів спостерігається значне погіршення фінансової ситуації деяких підприємств оборонно-промислового комплексу». Це лише ставить питання про те, що якщо підприємства не можуть функціонувати без постачання комплектуючих виробів та матеріалів з країни-агресора, то чи є потреба в таких підприємствах загалом?

Рекомендувати цей матеріал
При передруку посилання на khpg.org обов'язкове. Думки і міркування авторів не завжди збігаються з поглядами членів ХПГ
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль