MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Права людини в програмах кандидатів. Частина 4

04.02.2019   
Денис Волоха
Відсьогодні ЦВК більше не приймає заявок від охочих стати Президентом. Перелік зареєстрованих претендентів буде відомий 8-го лютого. А ми тим часом продовжуємо знайомитися з тим, що пані та панове кандидатки та кандидати пишуть у своїх програмах. На черзі — Олег Ляшко, Олександр Вілкул, Ілля Кива, Юлія Тимошенко та Олександр Мороз.

Відсьогодні ЦВК більше не приймає заявок від охочих стати Президентом. Перелік зареєстрованих претендентів буде відомий 8-го лютого. А ми тим часом продовжуємо знайомитися з тим, що пані та панове кандидатки та кандидати пишуть у своїх програмах. На черзі — Олег Ляшко, Олександр Вілкул, Ілля Кива, Юлія Тимошенко та Олександр Мороз.


Якби ми повинні були оглядати програми кандидатів у хронологічному порядку їх (кандидатів) народження чи появи в українській політиці, то, поза сумнівом, мусили би почати з політичного Арістотеля України — Олександра Олександровича Мороза. На щастя, такого правила в нас немає, отже, ми почнемо з нього просто так.

Із перших же слів у програмі пана Мороза стає зрозумілим, що він хоче стати найбільшим злом України. Принаймні, саме такий епітет він використовує для означення посади Глави Держави. Але мусимо вказати на неточність у його словах, адже після цього він говорить, що за допомогою інституту Президента Україна управляється з-за кордону! Отже, за правилами субординації, найбільшим злом все ж таки є те, яке керує Україною з-за кордону. Світове зло, так би мовити. Додамо, що ставши посередником між світовим злом та нашою з вами країною, кандидат планує позбутися своєї ж посади, ліквідувавши її через рік-півтора після виборів. Уже протягом перших трьох місяців каденції він обіцяє винести на всеукраїнський референдум проект Конституції, який, зокрема, передбачатиме, що:

  • Україна матиме позаблоковий статус.

  • Земля сільгосппризначення і надра належать українській державі.
    Небезпечна теза, яку, зважаючи на комуністичне партійне минуле пана Мороза, можна трактувати як повернення до радянського земельного устрою. У програмі не згадуються слова «колективізація» та «розкуркулення», але якими тоді методами пропонується перетворити приватну власність на державну (до речі, далі у своїй програмі кандидат обіцяє гарантію права власності, враховуючи досвід Естонії)? Паї на землю може купити лише держава (сама в себе?) з подальшою передачею їх у розпорядження органів місцевого самоврядування, які, в свою чергу, можуть здавати їх в оренду з «обов’язковим страхуванням родючості ґрунту». Для підтримки родючості кожен орендар має завести одну корову на 3 га землі. Орендарями можуть бути лише ті, кого «зареєстрував місцевий орган влади».

  • У піврічний термін ухвалюються закони, внесені президентом, які гарантують збереження і розвиток України. (При відмові парламенту — дострокові вибори).
    На початку програми йдеться про узурпацію влади Президентом і необхідність скасування цього інституту, але, водночас, якщо парламент буде неслухняним та не голосуватиме за закони Президента його треба розпустити. Конституція передбачає всього три підстави для оголошення Президентом дострокових виборів до Ради:

    1. Якщо протягом одного місяця у Верховній Раді України не сформовано коаліцію депутатських фракцій;

    2. Якщо протягом шістдесяти днів після відставки Кабінету Міністрів України не сформовано персональний склад Кабінету Міністрів України;

    3. Якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися.

Тобто, відповідно до Конституції, Президент не має повноважень розпустити Верховну Раду за те, що вона не ухвалює потрібні йому закони.

  • Буде створено трибунал для розгляду відповідальності посадовців за геноцид українського народу в 1991-2018 рр.
    Ніяких уточнень, що саме розуміється під «геноцидом». Чи не стане такий трибунал інструментом розправи з політичними конкурентами?

Олександр Мороз вважає, що Україна є лише полігоном у протистоянні, а «війна потрібна сторонам цього протистояння, але не Україні». Для завершення війни планується надати «особливий статус» кожній області, а також створити «нову базу переговорів» на сході і заході. «Мир буде встановлений без жодних поступок щодо суверенності України, без крові і нових жертв», — красиві слова. На жаль, нездійсненні в реальності.

Для чисельності парламенту кандидат пропонує формулу: один депутат на 65 000 виборців. За його підрахунками, це близько 385 депутатів. За даними Державного реєстру виборців, їх чисельність станом на 31-е січня цього року становить 35 582 184 осіб. 35 582 184 / 65 000 ≈ 547.

«Запроваджується довічне ув’язнення для корупціонерів і хабарників без права застосування амністії». Максимальним строком для розслідування та судового розгляду кримінальних справ пропонується встановити 6 місяців. Неясно, застосовується цей строк сукупно і для досудового слідства, і для розгляду, чи окремо для кожної дії, проте, не всі справи об’єктивно можна якісно розслідувати впродовж такого строку, з’ясувавши всі факти та підготувавши докази. Поспіх у розслідуванні може призвести або до відсутності всебічного розуміння складу злочину, в результаті чого засудити можуть невинних, або до браку доказів, як наслідок — злочинці не будуть покарані.

Енергетику — монополізувати, всі енергоносії — державні, ціни — за собівартістю. Зрештою, пан Мороз висунутий «Соціалістичною партією Олександра Мороза».

«Державні закупівлі спрямовуватимуться переважно тільки на вітчизняні товари і послуги». Це означає, що рано чи пізно Mercedes-Benz S600 Guard із автопарку Президента доведеться лагодити запчастинами виробництва Запорізького автомобілебудівного заводу.

«Благоустрій населених пунктів та розвиток об’єктів життєзабезпечення — лише при підтримці їх місцевими референдумами». Невже для підстригання газонів місцевій владі доведеться проводити референдум?

Олександр Мороз обіцяє протягом п’яти років повернути громадянам борги за заощадженнями до 1992-го року.

«Припиниться злочинне експериментаторство в освіті», — не вказано, що саме розуміється під експериментаторством, але є підозра, що йдеться про відхід від «старої доброї» радянської системи освіти.

Дитячі будинки для хлопчиків 74-х річний соціаліст планує перетворити на військові ліцеї, а для дівчаток — на ліцеї-інтернати, де будуть навчати медицині та веденню господарства. І не говоріть уголос слово «сексизм»!
А ще, у сьогоднішній владі пан Мороз бачить лише «лібералістів», а своєю місією вважає побудувати лівоцентристську політичну платформу. Ура, товарищи!  

Олег Валерійович Ляшко, висунутий «Радикальною партією Олега Ляшка», написав свою програму зі слів шахтаря з Павлограда, фермера з Харківщини, лікаря з Чернігова та виховательки з Черкас. Сподіваємось, що всі співавтори вчасно отримають роялті.

Стилістично його програма нагадує програму пана Корнацького, про яку йшла мова минулого разу. Це масив лірики про тяжку долю — свою та «простих» людей, передусім селян, і владу, яка не дає їм гідно жити. Кількість народних депутаті пан Ляшко планує скоротити до 250, кількість міністерств — до 10 (доведеться пожертвувати дев’ятьма, вам які більше не подобаються?), а посаду Прем’єр-міністра — ліквідувати.

Свинарки та доярки мають отримувати пенсію більшу, ніж у прокурорів. Ціни на ліки та продукти, газ та комуналку — регулюватиме держава. На кожну корову — дотація принаймні 5 000 ₴, купити шаурму в кіоску має бути безпечно для здоров’я.

Ляшко — прибічник протекціонізму та має МВФ-фобію. Про те, чому кандидати страждають на алергію на МВФ, йшлося в попередньому випуску. Хотілося назвати програму пана Ляшка класичним популізмом, але він сам це зробив: (читати голосом Олега Ляшка) «Це все можна назвати «популізмом». Але в нашій країні все, що правильно кажеш — популізм».

Програма Олександра Юрійовича Вілкула, висунутого «Опозиційним блоком», — «за все хороше і проти всього поганого». Припинити війну, заборонити використовувати армію на території країни (мабуть, Міністерство оборони доведеться перейменувати в Міністерство нападу), на Донбас ввести миротворчий контингент дружніх країн і нейтральних держав. До таких країн пан Вілкул відносить Білорусь, Казахстан, Азербайджан, Фінляндію, Швецію та Австрію. Ні слова про Росію, але й не дивно: в його системі координат війна в Україні — громадянська.

Представник «Соціалістичної партії України» Ілля Володимирович Кива в освіті хоче поєднати радянську та фінську моделі. Яким чином командно-адміністративна система, покликана виховувати однакових людей, буде доповнювати ліберальну, особистісно-орієнтовану та свободофільську модель — загадка. Усі випускники будуть забезпечені першим місцем роботи, а «комерційні організації в обов’язковому порядку прийматимуть випускників на відповідні їхній освіті вакансії».

За корупцію в судовому процесі суддя може бути засуджений аж до смертної кари. Чиновники, за розкрадання бюджету, — також.

Кива, як істинний соціаліст, — за припинення співпраці з МВФ та проти ринку землі. Його програма також передбачає введення візового режиму з РФ, відновлення ядерного статусу та містить багато слівбезпробілів.

Ще один титан української політики — Юлія Володимирівна Тимошенко, висунута не ким іншим як «ВО «Батьківщина», та її «Новий Курс України» не потребують зайвої інтродукції, адже за останній рік добре запам’яталися присутністю на банерах Google Ads, в рекламі на YouTube, білбордах, сітілайтах, кавоварках тощо.

Оригінальний автор Нового курсу

Пані Тимошенко — досвідчений політик, який розуміє, що треба казати, а що — не варто, аби сподобатись електорату. Саме тому її програма майже повністю присвячена соціально-економічним питанням, особливо — різноманітним пільгам. А ще — містить багато плагіату та помилок, не говорячи про популізм та економічну необґрунтованість багатьох обіцянок. У цьому, прочитавши повну (401 сторінка), а не скорочену (7 сторінок) для сайту ЦВК версію «Нового Курсу України», переконалися «VoxUkraine»: Не «Новий економічний курс»: пекельна суміш плагіату, самоплагіату, неіснуючих джерел і помилок.

 Поділитися