пошук  
Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
версія для друку
22.02.2019 | Ірина Скачко

Без популізму: 10 незручних запитань кандидатам у Президенти

   

Платформа правозахисних організацій «Правозахисний порядок денний» нещодавно підготувала для кандидатів у Президенти 10 незручних запитань. Всі вони пов’язані із захистом прав людини в Україні і здатні краще за будь-яку передвиборчу агітацію показати справжні обличчя політиків.

Чи потребує змін розділ ІІ Конституції України «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина»? Якщо так, то яких?

Українські громадяни ставляться до цієї частини Конституції як до чогось декларативного, відірваного від життя. У 2015 році Конституційна Комісія України розробила зміни до розділу II Основного Закону України, щоб привести його у відповідність до таких документів як Європейська конвенція захисту прав людини та основоположних свобод, Хартія засадничих прав Європейського Союзу, нормативні документи про права людини ООН, прецедентні рішення ЄСПЛ тощо. Але на розгляд Верховної Ради ці зміни так і не було винесено.

Чому це важливо: Президент України, як гарант дотримання прав і свобод людини і громадянина, має висловити своє ставлення до необхідності таких змін. Він повинен мати чітке розуміння, що ж саме він гарантує своїм виборцям.

Чи підтримуєте Ви ратифікацію Римського статуту, щоб Україна стала повноправним членом Міжнародного кримінального суду?

Римський статут – договір, згідно з яким було засновано Міжнародний кримінальний суд, установу, що розслідує серйозні міжнародні правопорушення, такі як геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини. Україна статут підписала, ратифікувала, але потім ратифікацію відкликала. Після подій на Майдані 25 лютого 2014 року Верховна рада прийняла заяву щодо визнання юрисдикції Міжнародного кримінального суду в розслідуванні подій з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року. Схожу заяву Верховній раді довелося прийняти ще раз – після анексії Криму і початку війни на Донбасі. Майже три роки тому було ухвалено зміни до Конституції, згідно з якими Україна вже влітку цього року має ратифікувати Римський статут.

Чому це важливо: Після ратифікації Україна буде зобов’язана дотримуватися стандартів міжнародного гуманітарного права і всередині країни. Ну і, звичайно, наша держава зможе брати участь у роботі суду, а також у виборах суддів і Прокурора МКС. Ставлення кандидата в Президенти до Римського статуту є індикатором його готовності долучатися до міжнародних правових стандартів.

Чи будете Ви ініціювати закріплення в Конституції національної автономії для кримських татар?

Після анексії Криму Росією українські політики раптом пригадали про кримськотатарське питання. А от чи готовий майбутній Президент піти далі і надати багатостраждальному народу національну автономію? Проект внесення змін до конституційного статусу Криму було розроблено ще у 2017 році. Згідно з ним адміністративна територіальна автономія має перетворитися на адміністративну національну. Це б гарантувало збереження та розвиток етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності кримськотатарського народу як корінного народу України.

Чому це важливо: Майбутній Президент має чітко окреслити свої плани щодо створення правових умов для реалізації кримськими татарами свого права на самовизначення у складі України.

Чи підтримуєте Ви заборону російських фільмів, розповсюдження книжок, виданих в Росії, блокування російських телеканалів та соціальних мереж?

Сьогодні питання цензури та обмеження використання російської мови є дуже гострими. З одного боку війна (як реальна, фізична, так і прихована, інформаційна) вимагає від уряду заходів, спрямованих на захист громадян від російської пропаганди. З іншого – більшість сьогоднішніх заборон не є доцільними та справедливими. Більше того, вони суперечать Конституції України.

Чому це важливо: Кандидат у Президенти повинен показати виборцям, яким чином він збирається дотримуватися балансу між національною безпекою та конституційними правами громадян.

Чи є у Вас план подолання наслідків війни та пошуку балансу між прощенням та покаранням? Якщо так, то який?

Питання, яке є найважливішим у поточній ситуації, викликає розгубленість у більшості політиків. Війна колись завершиться, і що держава робитиме з деокупованими територіями та їхніми мешканцями, не зрозуміло. Якою має бути відповідальність громадян, які так чи інакше співпрацювали з окупаційною владою? Певна стратегія має бути напрацьована вже зараз.

Чому це важливо: Виборці мають знати, яким чином майбутній Президент планує діяти, щоб відшкодувати збитки жертвам конфлікту, притягнути винних до відповідальності і головне – запобігти повторенню конфлікту.

Чи готові Ви підтримати ратифікацію Україною Стамбульської конвенції про протидію домашньому насильству?

Деякі політики в Україні досі бояться слова «гендер», вважаючи його мало не лайкою і загрозою для традиційної української родини. Тож не дивно, що Стамбульську конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству, яку було підписано ще 2011 року, досі не ратифіковано.

Чому це важливо: Стамбульська конвенція захищає не тільки жінок, а й чоловіків, якщо проти них здійснюється гендерно-обумовлене насильство. Ратифікація конвенції дає  нашій державі можливість захищати від подібних злочинів своїх громадян за кордоном.

Чи підтримуєте Ви реєстрацію цивільного партнерства та чи вийдете на Марш Рівності?

Марш рівності не можна називати гей-парадом, адже його учасники виступають проти будь-якої дискримінації – за віком, національністю, і, так, сексуальною орієнтацією також. Щодо цивільного партнерства, то тут не йдеться про одностатеві шлюби. Україні до них іще далеко. Існує величезна кількість людей, які за тих чи інших умов не можуть бути визнаними родичами, але ведуть спільне господарство і по суті є сім’єю. Цивільне партнерство має стати соціальним інститутом, яке розширить права офіційно не зареєстрованих пар. Йдеться, наприклад, про право на спадщину чи можливість відвідувати партнера в реанімації.

Чому це важливо: Марш Рівності та цивільне партнерство – це така «перевірка на вошивість» для кандидатів, які називають себе проєвропейськими, але дуже бояться обурити традиціоналістську частину суспільства і намагаються «лише трішечки» відстоювати демократичні цінності.

Чи вважаєте Ви, що Україна зобов’язана виплачувати пенсію всім мешканцям окупованих територій Криму і Донбасу, хто її заробив?

Пенсія – це приватна власність людини. Сотні тисяч українців Криму та Донбасу не отримують своїх законно зароблених пенсій. Отже, порушуються їхні економічні права. З одного боку, існує думка, що відповідальність за життя цивільних на окупованих територіях покладається на державу-окупанта. З іншого – згідно з рішеннями ЄСПЛ держава має захищати всіх своїх громадян, включно із тими, які опинилися в окупації. Наші можновладці не поспішають вирішувати ці питання, адже, між іншим, така бездіяльність створює значну економію держбюджету.

Чому це важливо: Деякі кандидати в Президенти залюбки обіцяють пенсіонерам «золоті гори», не вдаючись, щоправда, в економічні деталі. Непогано було б почути від політиків про реальний сценарій розв’язання пенсійної проблеми на окупованій частині країни.

Чи підтримуєте Ви скасування мораторію на вільну купівлю/продаж землі?

Минулого року ЄСПЛ розглянув справу «Зеленчук і Цицюра проти України» і зобов’язав нашу державу надати власникам сільськогосподарських земель право вільно ними розпоряджатися, адже мораторій на продаж землі порушує права людини. Тепер, згідно з рішенням Європейського суду, Україна має лібералізувати законодавство щодо повного мораторію на продаж землі. Втім, мораторій діє досі.

Чому це важливо: Президент держави повинен чітко озвучити свою політичну волю щодо цього питання.

Чи готові Ви відмовитися від соціальних гарантій, які не відповідають можливостям держави?

Дуже складне й болюче питання. Згідно з Конституцією ми живемо мало не в раю: навіть мінімальні пенсії забезпечують гідний рівень життя, діти з орфанними захворюваннями або онкологією лікуються за рахунок держави, депутати отримують чималі компенсації за проживання в столиці. З усього переліченого наближений до реальності лише останній пункт. Більшість же соціальних гарантій ніколи не фінансувалися в повному обсязі.

Чому це важливо: Під час передвиборчих перегонів легко наобіцяти громадянам різні державні подарунки, тим паче не підкріплені фінансово. Важче бути чесним із виборцями і не тільки не обіцяти нездійсненого, але й, можливо, звузити перелік пільг та соціальних гарантій, щоб підтягнути до прийнятного рівень життя найменш захищених верств населення.

Станом на сьогодні жоден із охочих очолити нашу державу не надав розгорнутих відповідей на ці 10 питань. Бо відповідаючи на них, не нагодуєш слухача «смачним популізмом». Правозахисники закликають журналістів, активістів і простих виборців знову і знову ставити кандидатам незручні питання.

 

Платформа “Правозахисний порядок денний” – неформальна коаліція правозахисних організацій, що займаються вирішенням системних проблем законодавства та практики для захисту фундаментальних прав людини. Учасниками Платформи виступають Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Центр громадянських свобод, Amnesty International в Україні, Центр інформації про права людини, Центр досліджень правоохоронної діяльності, Проект “Без кордонів”, Євромайдан SOS та інші правозахисні організації. Координацію роботи платформи здійснює Центр громадянських свобод. Контакти для зв’язку:

 

Рекомендувати цей матеріал
При передруку посилання на khpg.org обов'язкове. Думки і міркування авторів не завжди збігаються з поглядами членів ХПГ
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль