Боротьба за електорат. На чиєму боці грають ЗМІ?
Ще минулого року, незадовго до початку президентської виборчої кампанії, Національна спілка журналістів України (НСЖУ) закликала медіа не піддаватися тиску з боку політиків і штабів, чесно інформувати громадськість про перебіг виборів, а також не вдаватися до фейків та маніпуляцій.
Недавно провідні українські ЗМІ підписали меморандум «Медіа за усвідомлений вибір», спрямований на повернення довіри суспільства до ЗМІ. Меморандум має на меті об’єднати ті медіа, які працюють чесно і якісно, дати можливість українцям отримувати більше інформації якраз з таких засобів масової інформації, адже доступ до якісної інформації допомагає людині робити усвідомлений вибір. Зрозуміло, що особливо важливим це питання стає у період виборчої кампанії.
Академія української преси за підтримки Посольства Великої Британії в Україні провела моніторинг теленовин провідних українських телеканалів під час передвиборчої кампанії і зробила висновки щодо аналізу медіа у період передвиборчих перегонів.
Це важливі кроки, покликані донести до українських мас-медіа меседж про те, що вони мають грати за чесними правилами, доносячи до громадськості перевірену і виважену інформацію.
Однак поки одні ЗМІ мостять свою дорогу до суспільства, керуючись добрими намірами, інші зіштовхують українську спільноту в інформаційне пекло.
Так, НСЖУ вже зафіксувала факти, коли місцеві та регіональні газети опублікували так звану «чорнуху» на деяких кандидатів у президенти України. Зокрема, у повідомленні зазначено, що вдалися до цього певні видання Волині та Дніпропетровщини. Разом з тим, на Харківщині є часописи, які відмовилися від розміщення «чорного піару» на своїх сторінках, хоча за це їм обіцяли подвійну оплату.
І хоч НСЖУ засудила публікацію цих замовних ганебних матеріалів, однак немає впевненості, що процес зупинено. Скоріше є переконання, що до кінця виборів на український загал виллється ще чимало різного передвиборчого бруду, особливо, як вже зазначають експерти, стосовно лідерів президентських перегонів. Тому що і електронні мовники, і друковані часописи завжди сприймалися як важливі ресурси для передвиборчої агітації, для можливості вкинути в суспільство негативну інформацію щодо опонентів.
Але йдеться не тільки про це. Схоже, що ЗМІ, які мають потужних власників, також зацікавлені у просуванні тих чи інших претендентів на найвищий пост у країні.
Це можна прослідити в політичній рекламі, що є присутньою на телеканалах. З самого початку виборчої кампанії на кожному з провідних телеканалів можна побачити політичну рекламу лише конкретних кандидатів.
Та й на різноманітні політичні ток-шоу тут запрошують переважно тих кандидатів, чия політична реклама йде на каналі.
З погляду законодавства, нібито все витримано: кожен з претендентів на високий пост має доступ до центральних ЗМІ.
Але насправді відбувається такий собі розподіл електорального поля. Бо ж, як правило, глядачі мають певні уподобання і одні телеканали дивлять частіше, інші – рідше. Відтак підсвідомо вони фіксують лише кілька знайомих облич, з яких, очевидно, і будуть робити вибір, хоча претендентів на державницький пост набагато більше. Однак вони залишалися поза кадром і для виборця залишаються практично невідомими.
Складається враження, що українські ЗМІ не зацікавлені донести до виборців бодай коротку інформацію про кожного з претендентів на пост президента. За весь час з періоду реєстрації кандидатів і до написання цієї публікації тільки на інформаційному ресурсі ВВС вдалося знайти короткі розповіді про кожного з учасників українських президентських перегонів і про те, що ж вони пропонують виборцям.
А тим часом ця інформація дуже потрібна суспільству, бо на президентське крісло претендує рекордна кількість осіб – аж сорок чотири.
Особливістю нинішньої виборчої кампанії є й те, що значна частина як політичної реклами, так і антиреклами зсунулася в Інтернет. Саме тут найчастіше продукуються «фейки», вкидаються компромітовні дані, а іноді й відверті фальсифікації.
Волонтерський проект «Мисливці за політботами» за місяць свого існування вже зібрав інформацію про 1600 бот-акаунтів, які працюють на введення українського суспільства в оману. Активізація цих «ботоферм» відбулася з початком виборчої кампанії.
Причому, як зазначається, у потоці дезінформації присутній не тільки російський слід. Виявлено «ботоферми», які працюють у інтересах окремих політиків в Україні, і, звичайно ж, впливатимуть на процес волевиявлення.
На жаль, пересічному виборцю, зазвичай, важко розібратися, чи інформаційне повідомлення, присвячене виборам, дійсно створила реальна особа, чи воно є лише штучно сформованим на основі готового шаблону для просування або дискредитації щодо того чи іншого політика-кандидата у президенти.
На фоні того, що український виборець і так не надто навчений оцінювати самих кандидатів з погляду перспективи реалізації їхніх програм, остаточний вибір може виявитися не якісним, або й небезпечним для країни. Принаймні так вважають у Громадській мережі ОПОРА, де запустили нову інформаційну просвітню кампанію, покликану захистити право українців на вільні й чесні вибори та уникнути фальсифікації під час підрахунку голосів.
До цієї просвітницької кампанії, звичайно, могли б долучитися й різні ЗМІ. Але чи захочуть? Бо не становить секрету, що українські мас-медіа, за невеликим виключенням, виборчий процес розглядають лише як хорошу можливість заробити додаткові гроші. Відтак безкоштовне просвітництво їх навряд зацікавить.
Одним словом, нас, очевидно, вже вкотре чекають непрості вибори, коли нелегко буде розібратися і в усьому тому, що викидатиметься в інформаційне поле.
А тому варто усвідомлювати, що далеко не всі українські мас-медіа грають на боці суспільства, що тільки від нас самих залежить, чи зможемо здолати ці ризики, зуміємо пам’ятати, що у виборчій кампанії ми не тільки пересічні громадяни, а й привабливий електорат, за який йде боротьба. Тож обіцяне нам з екрана телевізора чи зі сторінки у часопису може виявитися лише черговим обманом, а не дорожньою картою для майбутнього країни та її громадян.