пошук  
Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
версія для друку
28.03.2019 | Володимир Глущенко, Ганна Овдієнко, Максим Ревякін

Моніторинговий візит до Жовтоводської виправної колонії № 26

   

23 березня 2019 року моніторингова група ХПГ знову відвідала Жовтоводську виправну колонію № 26. Цього разу ми відвідали приміщення установи, які не були оглянуті під час попереднього візиту, та поспілкувалися із засудженими.

Медична частина

У першу чергу ми направилися до медичної частини, тому що під час минулого нашого візиту було дуже багато скарг на неналежну якість надання медичних послуг в установі.

На момент візиту в медичній частині був лише один співробітник – терапевт. За його інформацією, у відділенні також працює молодший медичний персонал: фельдшери, медсестри, лаборант. Однак, катастрофічно не вистачає спеціалістів. Немає ні стоматолога, ні хірурга, ні психіатра, ні нарколога тощо. А сам терапевт працює в установі не більше місяця, тобто ще місяць тому не було й його.

За словами терапевта, установа забезпечується ліками на достатньому рівні. Але не всякі ліки надаються безоплатно за державними програмами. Тож, ті засуджені, які мають фінансову можливість самостійно купувати ліки, отримують призначення від лікаря на більш дорогі препарати, яких немає в наявності. А ті, що не мають грошей, лікуються тим, що є.

На день візиту в медичній частині перебувало дев’ять осіб. Вони позитивно відзивалися про роботу лікаря-терапевта, але при цьому скаржилися на загальну нестачу медичної допомоги та неналежні умови тримання.

Так, у палатах холодно. Електрообігрівач працює лише в одній із них. Батареї холодні. Засуджені ходять одягнуті та скаржаться, що взимку було ще холодніше.

Великою проблемою є ненадання засудженим дієтичного харчування. На день візиту жоден із більше ніж 500 засуджених не отримував такого харчування, хоча у дуже багатьох є хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, деякі хворіють на діабет, гепатит С, інші важкі захворювання, при яких необхідне дієтичне харчування.

Засуджені скаржилися, що їх не обстежують належним чином. Хоча у колонії є лаборант, але в лабораторії немає ні реактивів, ні обладнання для проведення аналізів на місці. Тому матеріали просто збираються та надсилаються до інших закладів, що потребує значного часу. До того ж, за словами засуджених, аналізи взагалі проводяться дуже рідко.

Крім того, в установі немає флюорографа. З останнього кварталу 2017 року засудженим не проводилася флюорографія. На сьогоднішній момент проблема залишається все ще не вирішеною, хоча, за непідтвердженими даними, для колонії вже закуплений новий флюорограф. Але поки що і засуджені, і адміністрація наражаються на серйозну небезпеку.

В колонії не працює рентген-апарат. Щоби провести обстеження, як і огляд спеціалістів, засуджених повинні вивозити за межі колонії. Але вивозять лише тих, хто може заплатити за пальне. Якщо грошей немає, то ні діагнозу, ні нормального лікування не буде. Так, до нас звернулося декілька засуджених із хворобами вуха, яким не надається лікування.

Медичних журналів моніторинговій групі не надали, посилаючись на те, що вони зберігаються в кабінеті фармацевта, яка зараз на лікарняному, а ключ від кабінету є лише в неї.

ДІЗО ПКТ

Надалі ми направилися до дисциплінарного ізолятору. Причин для цього було декілька. По-перше, самі засуджені повідомляли, що після нашого попереднього візиту до найбільш активних із них адміністрація установи застосувала дисциплінарні стягнення за формальні проступки. По-друге, за словами тих самих засуджених, умови тримання в дисциплінарному ізоляторі навіть гірші, ніж у жилій зоні.

На день візиту в ДІЗО установи утримувалося двоє засуджених, ще один перебував у приміщенні камерного типу (ПКТ). Навіть представники самої адміністрації установи зазначили, що така невелика кількість засуджених у ДІЗО – рідкість. І після нашого попереднього візиту засуджених тут було набагато більше, чим фактично підтвердили активне застосування стягнень після відкритого обговорення проблем установи із засудженими.

Умови тримання у ДІЗО є неналежними. Туалет перебуває в аварійному стані та неогороджений стінками належної висоти. Меблі – старі та занедбані. Бутилі з питною водою немає, лише з крану, яка є неналежної якості, як стверджували респонденти. Також, за поясненнями засуджених, в ДІЗО електрика вимикається з дев’ятої години ранку і до шостої-сьомої години вечора. У камерах є тільки невеликі віконця, тому без електричного освітлення засуджені цілими днями там перебувають у темряві.

На території сектору ДІЗО є дворики для прогулянок. Вони представляють собою невеликі за площею відсіки, огороджені ґратами. У таких відсіках немає ні спортивного інвентаря, ні лав для сидіння.

У приміщеннях ДІЗО ПКТ якраз розпочався ремонт. За словами засуджених, його розпочали саме в день візиту моніторів через те, що цього саме дня із моніторингом в колонії були представники Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, які вказали на неналежні умови тримання.

Через ремонт засуджені скаржилися на гуркіт та бруд у камерах. Також говорили про нестерпний запах фарби, але наші монітори його не відчули. Можливо, тому, що на момент візиту у коридорах були відкриті всі двері для провітрювання.

Опитані в ДІЗО говорили про холод, відсутність питної води, неналежне харчування. На їхню думку, стягнення до них застосовувалися безпідставно – якраз напередодні умовно-дострокового звільнення, щоб вони не звільнилися.

Один із засуджених розповів, що нещодавно вчинив спробу суїциду на знак протесту проти дій адміністрації.

Ще раз про жилу зону

Минулого візиту монітори вже оглядали житлову зону. Цього разу вони знову обійшли сектори, де нічого не змінилося (та й не могло змінитися) за два тижні.

Однак вони завітали й до не оглянутих раніше приміщень.

Зокрема, монітори оглянули тільки-но відремонтований житловий сектор. На день візиту до нього якраз заселялися засуджені. За суб’єктивною думкою моніторів, засуджені, що переселялися, виглядали наляканими, на контакт не йшли.

Однак не можна не відзначити, що самі приміщення житлового сектору – в охайному стані.

Спальні кімнати чисті та тільки-но відремонтовані. Ліжка всі одноповерхові. Біля кожного ліжка є тумбочка для особистих речей засудженого. Вікна в кімнатах – металопластикові. Стіни – щойно пофарбовані (у приміщенні навіть відчувався сильний запах фарби). На жаль, у спальній кімнаті тут настільки ж холодно, як і у невідремонтованих корпусах.

Санітарні кімнати обладнані новою сантехнікою. Крани під’єднані до водопровідних мереж, однак під час візиту води в них не було.

У спеціальній кімнаті для вживання їжі є кухонні меблі, новий холодильник, посуд.

Є також кімната для релаксації засуджених.

Водночас, монітори ще завітали до раніше не оглянутого ними житлового сектора. Туди їх провів один із засуджених.

Цей житловий сектор не обгороджений парканом і, на перший погляд, не охороняється.

Приміщення сектору не просто не мають ремонту. Ремонту там ніколи й не було. Стіни вкриті лише стартовою штукатуркою. Вікна у приміщенні – із величезними щілинами. Ліжка старі. За інформацією засуджених, там проживали ті з них, що здійснювали ремонт одного із житлових секторів.

Промислова зона

Раніше (ще років вісім тому) у колонії процвітало велике виробництво. На сьогодні там виробляють лише дерев’яні піддони. Працюють усього двадцять два засуджених.

За словами засуджених, виробництво не обладнано спеціальними засобами для роботи. Заробітні плати малі – вистачає лише на пачку цигарок. Інколи заробітна плата й виплачується тільки цигарками.

Кореспонденція та зв’язок

Моніторингова група оглянула журнали телефонних розмов та вихідної кореспонденції, оскільки засуджені скаржилися на неможливість відправляти кореспонденцію та зв’язатися з родичами.

Привернула увагу невелика кількість листів, направлених із колонії до державних органів у 2018 році та у першому квартал 2019 року. Так, у 2018 році до Міністерства юстиції було направлено 2 листи, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини також 2 листи, до Генеральної прокуратури України – 5 листів, а у першому кварталі 2019 року був направлений 1 лист до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Водночас, за минулого візиту засуджені віддавали моніторинговій групі цілі пачки заяв. Так, моніторами було загалом перенаправлено за призначенням 83 заяви до Уповноваженого Верховної Ради України, 48 заяви до Міністерства охорони здоров’я, 48 заяв до Генеральної прокуратури України, 11 заяв до Міністерства юстиції України.

Все це наводить на думку, що заяви адміністрацією установи, з великою вірогідністю, справді не відправляються.

Також у Журналі телефонних розмов зафіксована невелика кількість дзвінків. Зі слів представника адміністрації, у засуджених на руках більше ніж 150 мобільних телефонів, якими вони й користуються.

Рекомендувати цей матеріал
При передруку посилання на khpg.org обов'язкове. Думки і міркування авторів не завжди збігаються з поглядами членів ХПГ
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль