пошук  
Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
версія для друку
20.04.2019 | Марко Сировой

Хто і навіщо стежитиме за українцями на вулицях?

   

 

(Іллюстрація: Flat Cap Studios)

Поки увага мільйонів людей була прикута до найбільш яскравого виборчого процесу в історії незалежної України, не менш важливі події відбувалися у законотворчій сфері. Йдеться про законопроект №10120 щодо систем моніторингу стану безпеки, яким передбачається внесення змін до ЗУ «Про національну безпеку України», ЗУ «Про національну поліцію», ЗУ «Про місцеве самоврядування» та КУпАП. Комітет Верховної Ради з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності вже рекомендував парламентарям прийняти його за основу.

Законопроектом пропонується встановлення централізованих систем спостереження на вулицях українських міст та у громадських місцях. Як це відбуватиметься? Для чого? Які можливі позитивні і негативні наслідки може нести втілення у життя положень проекту – далі у нашому аналізі.

Створення «комплексних систем моніторингу стану безпеки»

Під цим складним словосполученням автори проекту розуміють розміщення у громадських місцях технічних засобів, приладів, пристроїв, у тому числі з функціями фото-, аудіо-, відеозапису, які працюють в автоматичному режимі. Якщо по-людськи, то дана норма означає фактичне обладнання вулиць та інших людних місць камерами, здатними записувати і відео, і звук у якості, достатній для розпізнавання осіб та номерів транспортних засобів. Окрім того, камери будуть обладнані програмно-апаратними комплексами, які оброблятимуть, аналізуватимуть та передаватимуть отримані дані до єдиної інформаційної системи МВС.

Повноваження щодо створення та експлуатації систем моніторингу народні обранці пропонують надати силам безпеки. До них входять правоохоронні та розвідувальні органи, державні органи спеціального призначення, сили цивільного захисту та органи, на які Конституцією та законами України покладено функції із забезпечення національної безпеки.

Іншими суб’єктами, які, на думку депутатів, повинні мати аналогічні повноваження, є органи державної влади, а також органи місцевого самоврядування.

Хто матиме доступ до зібраної інформації?

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування матимуть доступ до інформації, зібраної виключно за допомогою власних систем моніторингу. Сили ж безпеки матимуть безпосередній доступ в режимі реального часу до інформації, зібраною за допомогою комплексів безпеки й інших уповноважених суб’єктів. Також слід зазначити, що служби безпеки матимуть у разі прийняття законопроекту  доступ до дещо більш широкого об’єму інформації. Виключно вони матимуть право доступу до результатів ідентифікації номерних знаків транспортних засобів та облич осіб.

Щоб отримати доступ до інформації із систем моніторингу, кожна посадова особа має пройти процедуру ідентифікації. Факт витягу нею інформації фіксуватиметься у самій базі даних. Тобто буде відомо: хто і коли переглядав дані, зібрані системами моніторингу.  

Для чого збиратимуть інформацію?

Цілями запровадження систем моніторингу є:

  1. Забезпечення національної безпеки;
  2. Охорона прав і свобод людини;
  3. Підтримання громадської безпеки і порядку;
  4. Протидія злочинності;
  5. Запобігання надзвичайним ситуаціям.

Як планують захистити зібрані дані?

У разі прийняття законопроекту, на КМУ буде покладено обов’язок із розробки єдиних функціональних та технічних вимог до комплексів безпеки, а також детальний порядок доступу до зібраної інформації. При цьому має бути дотримано вимоги законодавства про інформацію, про захист персональних даних, про доступ до публічної інформації, про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах.

Аби мотивувати осіб не вчиняти неправомірні дії, планується зробити більш жорсткими заходи адміністративної відповідальності. Так, за незаконний доступ до даних, зібраних за допомогою систем моніторингу, передбачається накладення штрафу у розмірі від 500 до 1000 нмдг (8 500 – 17 000 грн), а також конфіскація незаконно виготовлених або розповсюджених баз даних та коштів, отриманих від збуту таких баз. 

Які позитивні наслідки несе нововведення?

1. Підтримання стану безпеки

Де-факто вулиці великих міст вже давно обладнані камерами. Створення же чіткої централізованої системи із ширшими технічними можливостями може стати позитивним імпульсом для підвищення ефективності роботи правоохоронних органів. Відтак, вони знатимуть, як і де їм дістати необхідні дані із місць вчинення правопорушень. Окрім того, вони більше не матимуть необхідності взаємодіяти із приватними власниками камер відео-нагляду. Все це має пришвидшити процес розслідування протиправних діянь, а також сприяти кращому попередженню, виявленню та припиненню правопорушень. Слід розуміти, що особливої актуальності ефективність роботи служб безпеки набуває в умовах гібридної війни, оскільки протидія диверсійним групам чи окремим особам, діяльність яких спрямована на підрив конституційного ладу, територіальної цілісності та громадської безпеки є ключовою задачею у боротьбі за збереження нашої держави у нелегкі часи.

2. Розвиток населених пунктів

Якщо широко розуміти ціль «підтримання громадської безпеки та порядку», то очевидним стає, що системи моніторингу можуть стати ефективним механізмом розвитку окремих населених пунктів. Так, органам місцевого самоврядування легше буде виявляти актуальні проблеми суспільного простору. За допомогою камер, наприклад, можна чітко визначити, які будівлі знаходяться у аварійному стані, класифікувати їх за терміновістю проведення реставраційних робіт – та створити дійсно якісну «реставраційну мапу міста».   

3. Протидія надзвичайним ситуаціям

Окрім того, при належному використанні зібраної інформації, можна досягти підвищення ефективності боротьби із надзвичайними подіями. Швидке виявлення тих самих маленьких загорянь у приватних секторах, які відбуваються ледь не кожної весни через спалювання старого листя, допоможе швидко їх ліквідовувати та не допускати великих пожеж.

Які ризики несе подібне нововведення?

Однак, кожна медаль має обидві сторони. І впровадження систем моніторингу може нести серйозні ризики. Так, якщо міста будуть нашпиговані камерами, ідентифікування особи, визначення її місця перебування та діяльності у конкретний проміжок часу не буде більше непосильною задачею. Значну небезпеку можуть складати зловживання повноваженнями на моніторинг з боку органів публічної влади чи служб безпеки, а також недостатня технічна захищеність як самих пристроїв фіксування, так і баз даних, у яких зберігатиметься зібрана інформація. 

1. Зловживання повноваженнями

Слід розуміти, що формулювання мети впровадження системи моніторингу як «забезпечення національної безпеки» та, особливо, «підтримання громадського порядку» є доволі абстрактними категоріями. Це надає уповноваженим на використання системи суб’єктам певну свободу дій. На жаль, правосвідомість посадових осіб служб безпеки, органів державної влади та місцевого самоврядування не завжди знаходиться на високому рівні. Відтак, виникають побоювання, що під гаслами забезпечення безпеки та порядку інформація може використовуватися задля обмеження низки політичних прав громадян, зокрема, права на мирні зібрання. Особливої актуальності дана загроза набуває у електоральний рік.

2. Захищеність системи моніторингу

Хотілося б вірити у всемогутність вітчизняних програмістів, однак великі побоювання виникають щодо технічного захисту систем моніторингу та інформаційних баз. Свіжим у пам’яті є інцидент з вірусом «petya», який влітку 2017 року паралізував роботу органів публічної влади та крупних комерційних структур. Якщо ж певні віруси проникнуть у системи моніторингу, то під загрозою може опинитися не тільки приватна інформація мільйонів громадян, а й наріжний камінь нововведень – національна безпека. Адже невідомо, до чиїх рук може потрапити зібрана інформація, яка в умовах гібридної війни є справжньою зброєю. 

Рекомендувати цей матеріал
При передруку посилання на khpg.org обов'язкове. Думки і міркування авторів не завжди збігаються з поглядами членів ХПГ
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль