Вісточка із задзеркалля

Вони не мають доступу до питної води…
Вони не можуть самостійно сховатися у бомбосховище…
Вони не мають зв’язку зі своїми матерями, дружинами чи доньками…
Вони на власні очі бачили як кришаться стіни від снарядів та помирають люди під завалами…
Вони… Це засуджені за Законами України Державою Україною громадяни, які наразі відбувають покарання на територіях, непідконтрольних українському уряду.

Не раз ми писали, про те як живеться залишеним на тій території засудженим: не життя, а суцільне виживання! http://khpg.org/1536096354

Кожного дня до Харківської правозахисної групи звертаються «ті, хто залишилися» із проханням хоч якось допомогти їм знову опинитися на батьківщині. Ми, зі своєї сторони, робимо все можливе для повернення їх на підконтрольну територію: налагоджуємо зв’язок з їх родичами, звертаємося до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з проханням внести таких осіб у списки та здійснити їх якнайшвидше «етапування» - евакуацію, звертаємося до Міністерства юстиції України, Кримінально-виконавчої служби та до Європейського суду з прав людини.

Нещодавно долетіла вісточка: кілька засуджених, які все ж таки додзвонилися до нас, повідомили - з початку 2019 року їх «вербує» МДБ ДНР (так зване Міністерство державної безпеки Донецької народної республіки»). Вони вимагають, щоб кожний, хто хоче нарешті опиниться на контрольованій урядом території, зобов’язався провадити певну «розвідувальну» діяльність: розповідати про українських солдатів, їх місцезнаходження, тощо. У разі відмови – неможливість повернутися на Батьківщину, та «жорстокий прес» з боку «нової» незаконної адміністрації установ виконання покарань. От і змушені бідні засуджені підписувати такі «угоди про співпрацю». А як інакше, коли на кону стоїть твоє здоров’я, благополуччя та, навіть, життя?

Коли ж евакуація засуджених все ж таки відбувається, то СБУ відкриває на кожного переведеного кримінальне провадження за фактом державної зради та проводить допит, згодом є шанс, що відкриті за цим фактом кримінальні провадження будуть закриті.
На жаль, розслідувати причину, ЧОМУ САМЕ майже третина всіх засуджених України не по своїй волі залишилися на непідконтрольній Україні території, і ХТО САМЕ винний в тому, що евакуація установ виконання покарань не відбулася у строк, органи, що провадять досудове розслідування в Україні, не хочуть або не можуть.

А поки страждають обидві сторони: і ті, хто домоглися «переводу», оскільки замість омріяного спокою та побачень із рідними, вимушені давати пояснення СБУ та хвилюватися за відкриті у їх відношенні кримінальні провадження, і ті, хто залишилися, бо життя там – це пекло!