пошук  
Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
версія для друку
03.07.2019 | Ігор Усенко, Євген Ромінський

Експрес-огляд законотворчої діяльності Верховної Ради України Бюлетень № 222 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 22.04.2019 – 26.04.2019

   

Надійшло 56 проектів законів і постанов Верховної Ради України, зокрема 18 проектів процедурних постанов, пов’язаних із прийняттям за основу, відхиленням або поверненням на доопрацювання окремих законопроектів, зміною та встановленням меж населених пунктів тощо. У цьому огляді, за поодинокими винятками, також не коментуються проекти про запровадження податкових пільг, внесення змін до бюджету тощо.

Міжнародно-правові відносини

Проект 0223 від 23.04.2019 (Кабінет Міністрів України) про ратифікацію Угоди про вільну торгівлю між Кабінетом Міністрів України та Урядом Держави Ізраїль.

Угода про вільну торгівлю між Кабінетом Міністрів України та Урядом Держави Ізраїль підписана 21 січня 2019 р. у м. Єрусалим. Очікується, що Угода сприятиме подальшому розвитку двостороннього торговельно-економічного співробітництва між країнами, дасть змогу вітчизняним товаровиробникам отримати переваги від лібералізації ринку товарів Держави Ізраїль, відкриє можливості для українського бізнесу як для розширення ринків збуту, так і для розвитку та модернізації власного виробництва.

Проект 0224 від 24.04.2019 (Президент України) про ратифікацію Грантової угоди (Проект «Миколаївводоканал» / Розвиток системи водопостачання та водовідведення в місті Миколаїв) за Програмою «E5P» між Україною та Європейським інвестиційним банком.

19 жовтня 2018 року в місті Київ підписано Грантову угоду (Проект «Миколаївводоканал» /Розвиток системи водопостачання та водовідведення в місті Миколаїв) за Програмою «E5P» між Україною та Європейським інвестиційним банком з метою отримання гранту спрямованого на поліпшення ефективної роботи насосних станцій, водопровідних і каналізаційних мереж в місті Миколаїв. Ратифікація Угоди дасть можливість отримати Грант Фонду E5P у розмірі 5.110.000 євро для ефективної реалізації інвестиційного проекту «Розвиток системи водопостачання та водовідведення в місті Миколаїв».

Проект 0225 від 24.04.2019 (Президент України) про ратифікацію Листа про внесення змін № 3 до Фінансової угоди між Україною та Європейським інвестиційним банком (Проект «Миколаївводоканал» / Розвиток системи водопостачання та водовідведення в місті Миколаїв).

19 жовтня 2018 року в місті Київ підписаний Лист про внесення змін № 3 до Фінансової угоди між Україною та Європейським інвестиційним банком (Проект «Миколаївводоканал» / Розвиток системи водопостачання та водовідведення в місті Миколаїв) з метою продовження терміну реалізації інвестиційного проекту для покращення якості питної води шляхом модернізації систем водопостачання та водовідведення в місті Миколаїв. Ратифікація пропонованих змін надасть можливість продовжити реалізацію інвестиційного проекту «Розвиток системи водопостачання та водовідведення в місті Миколаїв» до 2020 року, що сприятиме розширенню мережі водопостачання в місті Миколаїв, який на даний час страждає від забруднення водних свердловин, впровадженню сучасних енергозберігаючих технологій та обладнання, відновленню каналізаційних мереж та підвищенню якості очищення стічних вод.

Обидві угоди є елементом у комплексі заходів із залучення коштів для відновлення та модернізації водопостачання та водовідведення міста Миколаїв, які включають, зокрема, угоду 2010 р. з Європейським інвестиційним банком і рішення 11 листопада 2011 року Асамблеєю вкладників Фонду Східноєвропейського партнерства з питань енергоефективності та екології («Фонд Е5Р») щодо схвалення гранту на суму 5 110 000 (п’ять мільйонів сто десять тисяч) Євро з коштів Фонду Е5Р.

Проект Постанови 10259 від 25.04.2019 (Парубій А. В.) про звернення Верховної Ради України до Організації Об’єднаних Націй, Організації з безпеки і співробітництва в Європі, Ради Європи та їхніх парламентських асамблей, Європейського парламенту, Міжпарламентського союзу, парламентів та урядів країн ЄС, США, Канади, Північноатлантичного Альянсу, дип. представництв іноземних держав в Україні щодо злочинного рішення керівництва Російської Федерації про видачу російських паспортів громадянам України на окупованих Росією територіях Донбасу.

У Зверненні зазначається, зокрема, таке: Як відомо, Державна Дума Федеральних Зборів Російської Федерації 18 грудня 2018 року прийняла федеральний закон, що наділяє Президента РФ повноваженнями визначати в гуманітарних цілях категорії іноземних громадян та осіб без громадянства, які мають право отримати російське громадянство у спрощеному порядку. На підставі цього закону 24 квітня 2019 року Президент Російської Федерації В. Путін видав Указ «Про визначення в гуманітарних цілях категорій осіб, які мають право звернутися із заявами про прийняття до громадянства РФ у спрощеному порядку». Зазначений документ відкриває шлях до незаконної видачі російських паспортів громадянам України, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях України. Цей черговий агресивний крок російської влади відбувся попри те, що ще у 2017 році міжнародне співтовариство засудило визнання Росією «документів», виданих громадянам України на окупованих територіях Донбасу. Зокрема, діючий голова ОБСЄ, міжнародної організації, яка бере безпосередню участь у врегулюванні російсько-українського конфлікту, назвав ці дії такими, що суперечать цілям врегулювання. Верховна Рада України переконана, що такі недружні дії керівництва РФ є грубим втручанням у внутрішні справи України і  підтвердженням і посиленням незаконної окупації українського Донбасу. Вони мають на меті дестабілізацію внутрішньополітичної ситуації в Україні у поствиборчий період. Верховна Рада України рішуче засуджує агресивні дії керівництва РФ, акцентує на неприпустимості відходу від виконання Мінських домовленостей та ескалації напруженості на Донбасі. Особливу стурбованість парламенту України викликає той факт, що практика незаконної паспортизації на окупованих Росією територіях застосовувалася Кремлем в інших тривалих конфліктах як правовий та гуманітарний привід для подальшої агресії з обґрунтуванням нібито захисту своїх громадян, які проживають за межами РФ. У зв’язку з цим Верховна Рада України звертається із наполегливим закликом засудити зазначені деструктивні дії Російської Федерації, які грубо порушують державний суверенітет та територіальну цілісність України, права людини і громадянина в Україні, консолідувати спільні з Україною зусилля з протидії агресивним діям РФ та вжити заходів щодо посилення, у цьому зв’язку, режиму міжнародних санкцій, спрямованих проти РФ. Верховна Рада України також вимагає від Президента РФ В. Путіна скасувати Указ «Про визначення в гуманітарних цілях категорій осіб, які мають право звернутися із заявами про прийняття до громадянства РФ у спрощеному порядку».

Постанова була прийнята вже в день її внесення.

Проблеми національної безпеки, окупованих територій і АТО

Проект 10244 від 23.04.2019 (Унгурян П. Я.) про військове капеланство.

Проект є черговою спробою запровадити інститут капеланства, яка в нинішньому складі парламенту вперше реалізувалася у проекті 1153 від 02.12.2014 (Мірошниченко Ю. Р.) про внесення змін до деяких законів України (щодо запровадження інституту священнослужителів (капеланів) у військових, правоохоронних органах). Ось кілька основних положень нового проекту: Військове капеланство – особливий вид військової служби. Військовим капеланом може бути громадянин України, який є священнослужителем та уповноважений релігійним об’єднанням на виконання функцій військового капелана, має вищу духовну освіту, має не менше трьох років досвіду діяльності священнослужителя, успішно пройшов фахове навчання основам військової справи, військово-гуманітарної та військово-психологічної підготовки та отримав відповідний документ, володіє державною мовою, визнає загальні стандарти діяльності військових капеланів. Військовим капеланам, які здійснюють свої обов’язки за контрактом, при прийнятті їх на військову службу присвоюється первинне військове звання «капітан». Військовому капелану заборонено брати безпосередню участь у бойових діях. Військовому капелану штатна зброя не видається. Помічник військового капелана – військовослужбовець, який за рішенням військового командування і за згодою військового капелана закріплюється за військовим капеланом задля надання йому організаційної та іншої допомоги та збройного захисту у разі бойових дій чи іншої небезпеки, пов’язаної з виконанням його душпастирських обов’язків у Збройних Силах України, інших військових формуваннях, правоохоронних органах.

Проект 10244-1 від 23.04.2019 (Білозір О. В.) про військове капеланство.

Альтернативний попередньому проект. Пропонується закласти правове підґрунтя для створення військового капеланства (служби військового духовенства, капеланської служби), за якого посади військових капеланів не будуть входити до штатів військових частин (органів, підрозділів). Втім, фінансування надання послуг військового капеланства має здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету в межах фінансування потреб національної оборони. «Родзинкою» проекту є ідея створення капеланських об’єднань. Священнослужителі (пастирі) набувають повноважень військових капеланів після їх уповноваження керівником капеланського об’єднання за погодженням з відповідним підрозділом (посадовою особою) з питань військового духовенства (капеланської служби) Збройних Сил та інших військових формувань. Військовим капеланом може бути священнослужитель (пастир), який є громадянином України, володіє державною мовою, має повну вищу духовну освіту, є членом капеланського об’єднання. Водночас для забезпечення релігійних обрядів (культів) віруючих військовослужбовців та працівників, відмінних від віросповідної належності існуючих капеланських об’єднань, запроваджується інститут військових капеланів-волонтерів, які на безоплатній основі можуть здійснювати душпастирську опіку особового складу Збройних Сил та інших військових формувань.

Обидва проекти (основний і альтернативний) не здобули підтримку профільного Комітету з питань національної безпеки і оборони. Тим не менш альтернативний проект прийнято в першому читанні 06.06.2019.

Проект 10245 від 23.04.2019 (Білозір О. В.) про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (щодо військового капеланства).

Пропонується встановити, що звільняються від оподаткування податком на доходи фізичних осіб, строком на десять років з моменту набуття чинності Закону України «Про військове капеланство», доходи отримані військовими капеланами внаслідок укладення з ними договорів душпастирської опіки, в тому числі у разі їх реєстрації як суб’єктів господарювання (самозайнятої особи).

Проект 10248 від 24.04.2019 (Пашинський С. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження принципів прозорості та публічності у сфері формування та реалізації державної військово-промислової політики.

Метою проекту проголошено вдосконалення механізму управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, підвищення економії та ефективності використання бюджетних коштів внаслідок забезпечення прозорості й відкритості проведення процедур закупівель для потреб оборони. Насамперед пропонується через зміни в Законі України «Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» забезпечити ліквідацію Державного концерну «Укроборонпром», визначення повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну військово-промислову політику у сфері управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, визначення особливостей приватизації об’єктів державної власності, здійснення державно-приватного партнерства у зазначеній сфері, а також відновлення платоспроможності боржника – суб’єктів державної власності оборонно-промислового комплексу або визнання їх банкрутом. Належні уточнення вносяться в Закон України «Про державне оборонне замовлення» в частині планування та формування оборонного замовлення, а також визначення порядку укладення державних контрактів з оборонного замовлення. У Законі України  «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони» передбачається поширення дії закону на правовідносини, що виникають у зв’язку із закупівлею товарів, робіт і послуг  для гарантованого забезпечення потреб оборони, що становить державну таємницю. Водночас у Законі України «Про державну таємницю» пропонується розширити  визначення інформації, що може бути віднесена до державної таємниці. Також передбачається внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в частині визначення особливостей відновлення платоспроможності боржника – суб’єктів державної власності оборонно-промислового комплексу або визнання їх банкрутом. Окрім того, в Законах України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і Закону України «Про зайнятість населення» пропонується встановитидля працевлаштування осіб з числа учасників бойових дій на підприємствах, установах та організаціях оборонно-промислового комплексу з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб підвищену квоту у розмірі 10 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік. Незначні зміни пропонуються також до статті 4 Закону України «Про державно-приватне партнерство».

Проект є своєрідною відповіддю на відомі негаразди у військово-промисловому комплексі. Позитивна його спрямованість видається цілком очевидною, але є в ньому, на нашу думку, певні корупційні ризики і суто юридичні недоліки, на які звертається увага у висновку ГНЕУ. Показово, що незважаючи на неодноразові спроби проект поки не вдається включити до порядку денного.

Проект 10252 від 24.04.2019 (Береза Ю. М.) про внесення доповнень до частини третьої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (щодо запровадження поняття «мінімальне місячне грошове забезпечення»).

Пропонується статтю 9 «Грошове забезпечення військовослужбовців» названого закону доповнити такими положеннями: Розмір грошового забезпечення за повний місяць проходження військової служби (без врахування сум, що сплачуються військовослужбовцям у зв’язку з перевищенням визначеної законом загальної тривалості службового часу, та одноразових додаткових видів грошового забезпечення) не може бути меншим розміру мінімального місячного грошового забезпечення, встановленого законом. У разі виплати грошового забезпечення за менший період, ніж місяць, мінімальний розмір грошового забезпечення за такий період обчислюється прямо пропорційно відношенню загальної тривалості службового часу у такому періоді до загальної тривалості службового часу у відповідному місяці. Мінімальне місячне грошове забезпечення – це встановлений законом мінімальний розмір грошового забезпечення за один повний місяць проходження військової служби. До мінімального місячного грошового забезпечення не включаються суми, що сплачуються військовослужбовцям у зв’язку з перевищенням визначеної законом загальної тривалості службового часу, та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Проект 10253 від 24.04.2019 (Береза Ю. М.) про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо визначення законом про Державний бюджет України розміру мінімального грошового забезпечення військовослужбовців).

Проект є безпосередньо пов’язаним із попереднім і пропонує внести згадки про мінімальне місячне грошове забезпечення військовослужбовців (крім курсантів), мінімальне місячне грошове забезпечення курсантів до положень про Бюджетні декларації та Державний бюджет України.

Проект 10260 від 25.04.2019 (Чорновол Т. М.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку комплектування резервістами.

У проекті через зміни до Законів України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Кодексу законів про працю України та Кримінального кодексу України пропонується встанови новий порядок доукомплектування в особливий період Збройних Сил України, інших військових формувань резервістами без оголошення мобілізації. В цьому разі призов на військову службу резервісті здійснюється в спрощеному порядку, але без дотримання багатьох правових гарантій, передбачених для мобілізованих осіб.

Як слушно зауважує ГНЕУ, фактично у проекті пропонується лише на підставі власного вольового рішення Верховного Головнокомандувача України примусово змінювати у громадян статус цивільної особи на статус військовослужбовця,  відривати їх від родини, звичного та усталеного способу життя для проходження військової служби протягом півроку (а, можливо, і року), незважаючи на те, що ці громадяни в переважній більшості вже проходили військову службу і виконали свій конституційний обов’язок перед державою щодо захисту країни. Водночас на розгляді Верховної Ради України наразі перебуває проект (р/н 9307 від 20.11.2018 р про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення комплектування Збройних Сил України резервістами в особливий період (див. Бюлетень № 201)), який також присвячений питанням комплектування Збройних Сил України резервістами. Відповідно, обидва проекти доцільно розглядати одночасно.

Ідеологічні питання

Проект 10267 від 26.04.2019 (Сотник О. С.) про засади державної політики у сфері європейської інтеграції.

Як зазначається у преамбулі проекту, прагнучи утвердити європейську ідентичність України як європейської держави, що поділяє спільні цінності з державами-членами Європейського Союзу (ЄС) і прагне їх підтримувати, з метою реалізації законодавчо визначених основних засад внутрішньої та зовнішньої політики України у сфері європейської інтеграції, забезпечення належного виконання Україною зобов’язань України у сфері європейської інтеграції Верховна Рада України приймає цей Закон. Згідно з пояснювальною запискою у проекті визначено основні напрями та принципи державної політики у сфері європейської інтеграції; передбачено механізми реалізації державної політики у сфері європейської інтеграції; запропоновано інституційні засади формування та реалізації державної політики у сфері європейської інтеграції; визначено порядок участі української сторони в органах асоціації, що створені відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським  Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони; передбачено процедуру моніторингу виконання переліку завдань у сфері європейської інтеграції, а також моніторинг використання міжнародної технічної допомоги; закріплено порядок розроблення проектів нормативно-правових актів та вдосконалено процедуру їх прийняття, передбачено проведення обов’язкової експертизи проектів нормативно-правових актів на відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву ЄС, а також встановлено необхідність перекладів актів ЄС українською мовою; запропоновано створити загальнодержавну електронну мережу з питань європейської інтеграції – державний інформаційний ресурс, що міститиме, зокрема, перелік завдань у сфері європейської інтеграції, централізовану систему (базу) перекладів українською мовою актів права ЄС, експертні висновки щодо проектів нормативно-правових актів на предмет їх відповідності зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції, а також рішення та рекомендації органів асоціації. Зокрема, основним напрямом державної політики України у сфері європейської інтеграції є виконання Україною зобов’язань та реалізація своїх прав у рамках Угоди про асоціацію, угод Світової організації торгівлі, інших міжнародних договорів України у сфері європейської інтеграції.

Проект викликав слушну і доволі критичну оцінку ГНЕУ. Серед зауважень, на нашу думку, насамперед заслуговує на увагу таке: «Чимало положень проекту мають декларативний характер і не відповідають вимогам правової визначеності, у результаті чого неможливо встановити реальний зміст відповідних норм закону. Так, проект перевантажений положеннями, в яких йдеться про принципи, пріоритети, напрями, і тому більше нагадує концепцію або декларацію, а не законодавчий акт».

Відносини між владними суб’єктами

Проект 10239 від 23.04.2019 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про географічні назви» щодо удосконалення діяльності, пов’язаної із встановленням, унормуванням, обліком, реєстрацією, використанням та збереженням географічних назв.

Проектом пропонується внесення змін до статей 4, 6, 7 та 8 Закону України «Про географічні назви» стосовно здійснення державного управління у сфері діяльності, пов’язаної із встановленням, унормуванням, обліком, реєстрацією, використанням та збереженням географічних назв, а також урегулювання правових підстав створення та ведення Державного реєстру географічних назв в електронному вигляді, здійснення обліку та державної реєстрації географічних назв, надання відомостей з Державного реєстру географічних назв. Найбільший інтерес, на нашу думку, викликають такі положення проекту: Спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань географічних назв забезпечує створення та ведення Державного реєстру географічних назв, встановлення, унормування, облік та державну реєстрацію географічних назв, надання відомостей з Державного реєстру географічних назв органам державної влади, органам місцевого самоврядування, юридичним та фізичним особам. Унормовані географічні назви, зареєстровані у Державному реєстрі географічних назв, є офіційними і підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань географічних назв. Користування відомостями Державного реєстру географічних назв, які оприлюднені на офіційному веб-сайті спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань географічних назв, здійснюється у вигляді безоплатного доступу в режимі пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування відомостей.

Проект 10240 від 23.04.2019 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав територіальних громад в процесі добровільного об’єднання територіальних громад та приєднання до об’єднаної територіальної громади.

Проект передбачає дві основні новели. Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» пропонується доповнити новим розділом ІІ-2 «Оскарження рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад та добровільного приєднання до об’єднаної територіальної громади», а Кодекс адміністративного судочинства України – новою статтею 289-1 «Особливості провадження у справах, пов’язаних з добровільним об’єднанням територіальних громад, добровільним приєднанням до об’єднаної територіальної громади». Проектом передбачається, зокрема, визначити процесуальний механізм оскарження рішень сільських, селищних, міських рад про схвалення проекту рішення щодо добровільного об’єднання територіальних громад або добровільного приєднання до об’єднаної територіальної громади, а також рішень сільських, селищних, міських рад про добровільне об’єднання територіальних громад або добровільне приєднання до об’єднаної територіальної громади; віднести справи про оскарження відповідних рішень до категорій термінових адміністративних справ; визначити суб’єктів, що мають право на оскарження таких рішень – громадяни України, місце проживання яких зареєстроване на території адміністративно-територіальної одиниці, що входить до складу відповідної територіальної громади, або сільська, селищна, міська рада, яка ініціювала або надала згоду на добровільне об’єднання (приєднання) територіальних громад; встановити десятиденний строк з дня прийняття для оскарження рішення.

Утім, пропозиції проекту значною мірою дублюють ініціативи проекту 5483 від 05.12.2016 (Князевич Р. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оскарження рішень про добровільне об’єднання територіальних громад (див. Бюлетень № 103), який наразі знаходиться на опрацюванні в профільному парламентському Комітеті з питань правової політики та правосуддя. Обидва проекти мають суттєві недоліки, зокрема щодо позбавлення можливості бути позивачами членів територіальної громади - іноземців та осіб без громадянства. Загалом доцільність створення особливого порядку розгляду зазначеної у проекті категорії спорів викликає обґрунтовані сумніви.

Проект 10241 від 23.04.2019 (Шахов С. В.) про внесення змін до Закону України «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації» щодо опублікування офіційних документів органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Пропонується статтю 22 названого закону викласти в такій редакції: Закони України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення та висновки Конституційного Суду України, постанови Верховного Суду України, нормативно-правові акти вищих спеціалізованих судів, центральних органів виконавчої влади, інших державних органів із спеціальним статусом публікуються в офіційних друкованих виданнях. Ці документи, можуть бути опубліковані в інших друкованих засобах масової інформації лише після їх офіційного опублікування. Нормативно-правові акти інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування публікуються у друкованих засобах масової інформації, визначених ними, на засадах, передбачених договором, укладеним між такими органами та редакціями друкованих засобів масової інформації. Ініційовані зміни зумовлені неможливістю реалізації припису чинної редакції статті 22, яка зобов’язує всі без винятку органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які раніше були засновниками відповідних друкованих засобів масової інформації, публікувати свої рішення в офіційних друкованих виданнях. На думку ініціатора проекту, прийняття проекту дозволить органам державної влади, крім тих, що визначені законом,  та органам місцевого самоврядування публікувати офіційні документи у друкованих засобах масової інформації, які не відносяться до офіційних друкованих видань, що знизить витрати відповідних бюджетів, дасть змогу своєчасно їх публікувати з метою доведення до відома населення.

Втім, слід погодитися з експертами ГНЕУ щодо нераціональності прийняття фрагментарних змін до законодавчих актів з окремих питань, пов’язаних з правотворчістю, а також юридично некоректним вміщення до переліку нормативно-правових актів, які підлягають публікації в офіційних друкованих виданнях, «нормативно-правових актів вищих спеціалізованих судів», оскільки вони є судовими рішеннями. Профільний Комітет з питань свободи слова та інформаційної політики 19.06.2019 погодився з цими зауваженнями і рекомендував Верховній Раді України включити проект до порядку денного сесії і за наслідками розгляду в першому читанні повернути його суб’єкту права законодавчої ініціативи на доопрацювання.

Проекти 10247 від 24.04.2019 (Савчук Ю. П.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про запобігання корупції» та 10251 від 24.04.2019 (Чумак В. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України у зв’язку з прийняттям Закону України «Про запобігання корупції».

Пропонується внести зміни до 32 кодексів і законів України. Зміни пов’язані із приведенням термінології та відсилочних норм у відповідність до Закон України «Про запобігання корупції», який ще 2014 року замінив Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції». Левова частка змін стосується заміни назви старого закону на назву нового тощо. Окремий проект 10251 зумовлений вимогами вносити зміни до Податкового кодексу України спеціальним законом.

Як видається, такий проект слід було б прийняти ще чотири роки тому.

Проект 10254 від 25.04.2019 (Паламарчук М. П.) про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо вдосконалення окремих його положень.

Загальною метою законопроекту проголошено врегулювання питань щодо основних вимог (наявність вищої юридичної освіти та стажу роботи в галузі права не менше як 10 років) до особи, яка претендує на зайняття посади Генерального прокурора України, та внесення змін задля вдосконалення чинного закону. Відповідно і аргументуються у пояснювальній записці лише зміни щодо вимог до кандидата на посаду Генерального прокурора. Інші ж зміни теж важливі. Так, у статтях 9 «Повноваження Генерального прокурора» та 11 «Повноваження керівника регіональної прокуратури» пропонується не поширювати на адміністративні посади вимогу про повідомлення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про наявність вакантної або тимчасово вакантної посади у десятиденний строк із дня вивільнення посади. Також пропонується норму про те, що «Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України з додержанням вимог режиму таємності» замінити такою: «Накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації»».

Положення щодо вимог до кандидата на посаду Генерального прокурора є передусім політичними, а не правовими. Щодо інших положень, то вони видаються дискусійними і такими, що потребують поглиблення аргументації.

Проект 10256 від 25.04.2019 (Ляшко О. В.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання застосуванню «брудних виборчих технологій» під час виборчого процесу.

У проекті пропонуються внести зміни до Законів України «Про вибори Президента України», «Про вибори народних депутатів України», «Про місцеві вибори», якими закріпити законодавчі заходи боротьби з появою так званих кандидатів-двійників. Зокрема, передбачається доповнити обов’язковий перелік документів, що подаються для реєстрації кандидатів, заявою, що містить відомості про наявність чи відсутність факту зміни протягом року, що передує дню виборів прізвища та/ або імені (імен) кандидата на пост Президента України, кандидата в народні депутати, кандидата в депутати місцевих рад, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, старост. Відповідні відомості мають бути відображені практично в усіх матеріалах про кандидата. Крім того, пропонується встановити, що Центральна виборча комісія відмовляє у реєстрації кандидатом у депутати у тому разі, якщо особа, висунута кандидатом у депутати, з будь-яких причин змінила прізвище та/чи ім’я (імена) на таке саме прізвище та/чи ім’я (імена), як у іншої особи, висунутої або зареєстрованої кандидатом у тому ж виборчому окрузі, протягом шести місяців, що передує дню виборів.

Пропозиції містять певне раціональне зерно, але на тлі парламентського «надзавдання» прийняття Виборчого кодексу України вони все ж видаються занадто фрагментарними і загалом не на часі.

Проект 10264 від 26.04.2019 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про Фонд державного майна України».

Проект Закону передбачає внесення змін до Закону України «Про Фонд державного майна України» в частині приведення його норм до пункту 12 частини 1 статті 85 Конституції України, Законів України  «Про центральні органи виконавчої влади», «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади», зокрема в частині звільнення та призначення Голови Фонду державного майна України та його заступників. Крім того, проектом передбачено внесення змін до названого Закону, які спрямовані на узгодження з приписами Закону України «Про державну службу»  у зв’язку із розмежуванням політичних та адміністративних посад та запровадженням інституту керівників апарату. Головні зміни стосуються скасування відповідальності Фонду державного майна України перед Президентом України і, відповідно, розширення впливу на нього з боку уряду та парламенту. Крім того, уточнюються різні окремі положення названого закону: обмежуються права Фонду у сфері оренди державного майна, запроваджується посада Керівника апарату Фонду державного майна України і здійснюється розподіл повноважень між ним та Головою Фонду, уточнюється, що Фонд видає не просто нормативно-правові акти, а саме накази тощо.

Проект 10266 від 26.04.2019 (Сотник О. С.) про внесення змін до Закону України «Про вибори народних депутатів України» щодо створення квот при формуванні виборчих списків.

Пропонується установити, що при визначенні списку кандидатів політична партія зобов’язана врахувати таке. У списку має бути: не більше 70 відсотків кандидатів однієї статі, при цьому різниця черговості в списках кандидатів жінок та чоловіків, що висунуто від політичних партій, не має перевищувати трьох позицій; не менше 10 відсотків кандидатів, що не досягли 35 років, при цьому різниця черговості в списках кандидатів, що не досягли 35-річного віку та старших не має перевищувати дев’яти позицій. Порушення цієї вимоги веде до відмови у прийнятті документів до ЦВК.

Всяке квотування має як позитивні, так і негативні риси. Варто згадати про надзвичайно високу роль різноманітних квот у радянській виборчий практиці. Тому подібні пропозиції потребують як глибокого вивчення та осмислення іноземного досвіду (в пояснювальній записці він майже не відображений), так і широкої громадської дискусії.

Проект 10268 від 26.04.2019 (Севрюков В. В.) про внесення змін до Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» щодо вдосконалення конкурсної процедури.

У проекті пропонується така процедура. Не пізніше як за три місяці до закінчення строку повноважень члена (членів) Національної ради, призначеного (призначених) Верховною Радою України, або протягом трьох днів з дня дострокового припинення ним (ними) повноважень, комітет Верховної Ради України, до компетенції якого віднесені питання телерадіомовлення, оприлюднює через засоби масової інформації та направляє депутатським фракціям і групам у Верховній Раді України оголошення про відбір кандидатур на посаду члена (членів) Національної ради.

Якщо наразі за чинним законодавством конкурс починається після припинення повноважень, то в проекті пропонується проводити його до. Загалом обидва підходи мають право на життя і як позитивні, так і негативні сторони.

Права громадян та їх об’єднань

Проект 10237 від 22.04.2019 (Герасимов А. В.) про внесення змін до Житлового кодексу Української РСР та інших законодавчих актів України щодо підтримки власників (користувачів) приміщень жилого будинку та захисту їхніх прав.

Проект загалом повторює проект 10006 від 05.02.2019 (Герасимов А. В.) про внесення змін до Житлового кодексу Української РСР та інших законодавчих актів України щодо забезпечення прав власників (користувачів) приміщень жилого будинку (див. Бюлетень № 211), який 26.02.2019 не був прийнятий. Проект порівняно з попередником має ряд редакційних змін, зокрема пропонується нове визначення хостелу: «Хостел – це економний засіб розміщення, призначений для тимчасового перебування (тимчасового проживання) громадян. Приміщення, де розміщується хостел має знаходитись в житловому (нежитловому) будинку (секції, під’їзді) і повинно відповідати наступним санітарно-технічним нормам: не менше 4 кв. м. житлової площі на одне ліжко (в тому числі на двоярусне ліжко) і не менше 6 кв. м. загальної площі приміщення на кожну людину, зі зручностями у номері або загальними зручностями та мати окреме приміщення (зону) для спілкування гостей».

Проект 10237-1 від 24.04.2019 (Левченко Ю. В.) про внесення змін до Житлового кодексу Української РСР та інших законодавчих актів України щодо забезпечення прав власників (користувачів) приміщень жилого будинку.

Цей альтернативний проект є новою версією альтернативного проекту 10006-1 від 07.02.2019 (Левченко Ю. В.) про внесення змін до Житлового кодексу Української РСР та інших законодавчих актів України щодо забезпечення прав власників (користувачів) приміщень жилого будинку (див. Бюлетень № 211), який 26.02.2019 не був прийнятий.

Фактично слід констатувати покращення ситуації з проектами, оскільки найбільш одіозні положення поступово знімаються, однак і в нинішній редакції обидва нові проекти є дуже дискусійними, а велика кількість питання лишаються без відповідей та належного врегулювання.

Проект 10250 від 24.04.2019 (Ківалов С. В.) про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо звільнення від оподаткування пасивних доходів (банківських вкладів) окремих категорій громадян.

У Податковому кодексі України та Законах України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про соціальний захист дітей війни» пропонується дещо в різній формі, але синонімічно за змістом запровадити норму про те, що звільняються від сплати податку на пасивні доходи у вигляді процентів на депозитний (вкладний) банківський рахунок діти війни та особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Проект 10255 від 25.04.2019 (Мірошниченко Ю. Р.) про внесення змін до Кодексу законів про працю України (щодо заборони залучення одиноких матерів до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження).

Пропонується поширити на одиноких матерів положення статей 55 «Заборона роботи в нічний час» та 176 «Заборона залучення вагітних жінок, одиноких матерів і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направлення їх у відрядження».

Слід зазначити, що сучасна практика загалом спрямована підтримувати одиноких батьків (опікунів, піклувальників тощо) незалежно від статі. Критерієм тут має бути те, що особа самітньо доглядає дитину, а не статева ознака.

Проект 10258 від 25.04.2019 (Вілкул О. Ю.) про внесення змін до Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства щодо недопущення скасування мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, без прийняття спеціального закону.

Пропонується скасувати таку норму: Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втрачає чинність через один рік з дня введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства. На думку ініціаторів проекту, викладену в пояснювальній записці, питання щодо реструктуризації зобов’язань громадян України за кредитами в іноземній валюті і, відповідно, скасування мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті має вирішуватись окремим спеціальним законом, а не в загальному порядку в зв’язку з прийняттям Кодексу з процедур банкрутства, який не вирішує зазначене питання в повному обсязі.

Проект 10217-1 від 26.04.2019 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення належних соціальних гарантій громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Альтернативний проекту 10217 від 11.04.2019 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (див. Бюлетень № 220). Проект втричі більший за обсягом від основного. Він включає положення ряду попередніх проектів від цих же народних депутатів, зокрема проекту 10175-1 від 08.04.2019 (Королевська Н. Ю.) про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо забезпечення путівками на санаторно-курортне лікування та оздоровлення (див. Бюлетень № 220) тощо.

Автори огляду вже звертали увагу на те, що в останні місяці подано чимало проектів змін щодо уточнення положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині посилення соціальної захищеності постраждалих і, відповідно, актуальним є створення єдиного комплексного проекту з цих питань. Даний проект увібрав в себе значну кількість ініціатив з більш ранніх проектів і міг би виступати базовим для вироблення зведеної парламентської позиції з удосконалення названого закону.

Кримінальне, кримінальне процесуальне і цивільне процесуальне законодавство, судівництво

Проект 10243 від 23.04.2019 (Геращенко І. В.) про внесення змін до статті 24 Кримінально-виконавчого кодексу України (щодо удосконалення порядку відвідування установ виконання покарань).

Метою прийняття проекту проголошено усунення випадків зловживань правом безперешкодного відвідування установ виконання покарань з боку осіб, які не мають повноважень, пов’язаних із забезпеченням законності або з наглядом чи контролем у сфері забезпечення законності. Пропонується суттєво звузити коло осіб, які мають право без спеціального дозволу (акредитації) в будь-який час безперешкодно відвідувати установи виконання покарань для здійснення контролю та проведення перевірок (за бажанням – у супроводі до трьох медичних працівників для медичного огляду засуджених та до двох представників засобів масової інформації), зокрема викреслити з числа таких осіб помічників-консультантів народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів та спеціально уповноважених ними представників (на території відповідної місцевої ради), а також членів громадських рад при центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань та його територіальних підрозділах. Також обмеження стосуються кількості спеціально уповноважених представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: не більше двох осіб у кожній області, Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі. При цьому в пояснювальній записці до проекту звертається увага на те, що такі зміни мають захистити права осіб, які відбувають покарання в установах виконання покарань.

Як видається, такі ініціативи є цілковито неприпустимими, особливо з огляду на сучасний вкрай негативний стан діяльності пенітенціарних органів, ознакою чого є не лише систематичні звернення засуджених до національних судів та ЄСЗПЛ, а також і численні події в установах виконання покарань, про які ледь не щоденно повідомляють ЗМІ. Підкреслимо також, що голослівні твердження про зловживання правом з боку названих вище представників громадськості, не мають жодного конкретного фактичного підтвердження у пояснювальній записці.

Проект 10246 від 24.04.2019 (Котвіцький І. О.) про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за випалювання сміття і залишків рослинності.

Пропонується положення статті 77-1 «Самовільне випалювання рослинності або її залишків» поширити і на самовільне випалювання сміття. Частину другу названої статті пропонується доповнити такими обтяжуючими обставинами: вчинення зазначених у частині першій дій «у смугах відводу автомобільних доріг і залізниць або якщо спричинили до погіршення видимості на автомобільному шляху, в зоні відчуження, зоні безумовного (обов’язкового) відселення на території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пропонується надати право складати протоколи за вчинення дій заборонених названою статтею і уповноваженим особам органів внутрішніх справ. Також пропонується переглянути частину другу статті 119 «Порушення правил користування засобами автомобільного транспорту та електротранспорту», виклавши її в такій редакції: «Викидання недопалків, сміття та інших предметів з вікон і дверей автомобільного транспорту та електротранспорту – тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». У статті 141 «Порушення правил охорони смуги відводу автомобільних шляхів» до караних дій пропонується віднести звалювання рослинності або її залишків та опалого листя у смузі відводу автомобільного шляху.

Зміни є загалом зрозумілими, однак, як видається, самі лише нові адміністративні стягнення не сприятимуть зміні ситуації та не будуть дієвими. Такі дії слід запроваджувати одночасно із спрощенням умов для належного виконання вимог закону, зокрема уповноваженням місцевої влади щодо запровадження доступних місць для утилізації сміття та залишків рослинності та опалого листя тощо.

Проекти з інших питань

Проект 10227-1 від 26.04.2019 (Бабак А. В.) про внесення змін до Закону України «Про ринок електричної енергії» щодо забезпечення постачання електроенергії стратегічно важливим підприємствам Донецької та Луганської областей.

Формально альтернативний проекту 10227 від 12.04.2019 (Недава О. А.) про внесення змін до Закону України «Про ринок електричної енергії» щодо забезпечення постачання електроенергії захищеним споживачам Донецької та Луганської областей (див. Бюлетень № 220).

За змістом проект доволі сильно відрізняється від основного. Зокрема, головна ініціатива зводиться до того, щоб тимчасово, до завершення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, встановити окремий порядок формування тарифів та форми звітності за результатами діяльності для суб’єктів господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги населенню, яким постачання електричної енергії здійснюється суб’єктом зі спеціальними обов’язками щодо постачання електроенергії стратегічно важливим підприємствам Донецької та Луганської областей, згідно з переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України. Суб’єкт зі спеціальними обов’язками щодо постачання електроенергії стратегічно важливим підприємствам Донецької та Луганської областей визначається як суб’єкт господарської діяльності, що здійснює постачання електричної енергії підприємствам вугільної промисловості, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному комплексі та суб’єктам господарювання у сфері централізованого водопостачання і водовідведення, що надають послуги населенню, які розташовані на території Донецької та Луганської областей.

Досить неоднозначна ініціатива, яка має відверто корупційні ознаки, коли замість вільного ринку пропонується для частини підприємств запровадити ручний контрольований через державні органи порядок діяльності. Так, особливий стан прифронтових об’єктів потребує спеціальних гарантій, але це мають бути саме додаткові гарантії в частині негативного впливу бойових дій та агресивної діяльності терористів та окупаційної адміністрації.

Проект 10238 від 22.04.2019 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо об’єктів підвищеної небезпеки.

Основні зміни пропонується внести до Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки». Подається нове визначення основних термінів, запроваджується поділ на класи об’єктів підвищеної небезпеки тощо. Дається визначення сфери дії закону, зокрема вказується, що його дія не поширюється на: полігони небезпечних відходів, крім тих, на яких можливе визначення кількості небезпечних речовин; обладнання, установки, виробництва з наявністю на них лише джерел іонізуючого випромінювання; авіаційні, автомобільні, водні, залізничні транспортні засоби, що здійснюють перевезення небезпечних речовин за межами об’єкта; об’єкти розвідки, видобутку та розробки корисних копалин, включаючи розвідку та розробку морського дна, на яких небезпечні речовини не підняті на поверхню і перебувають у звичайному природному середовищі, у тому числі вуглеводні; підземні шельфові об’єкти природного газу; гідротехнічні споруди, крім тих, що містять речовини, небезпечні для навколишнього природного середовища. До названого закону вноситься багато інших змін: він доповнюється новою статтею 9-1 «Політика запобігання аваріям на об’єкті підвищеної небезпеки», радикально переглянуто і деталізовано статті 10 «Звіт про заходи безпеки на об’єкті підвищеної небезпеки» та 14 «Порядок дій в разі виникнення аварії на об’єкті підвищеної небезпеки» тощо. Також зміни вносяться до Законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та «Про регулювання містобудівної діяльності», а також до Кодексу цивільного захисту України і Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зокрема, в останньому у статті 164 «Порушення порядку провадження господарської діяльності» пропонується запровадити відповідальність за надання суб’єктом господарювання недостовірних відомостей у звіті про заходи безпеки на об’єкті підвищеної небезпеки, передбаченому Законом України «Про об’єкти підвищеної небезпеки».

Проект потребує ретельного опрацювання насамперед з боку спеціалістів. ГНЕУ звернуло увагу на ряд юридичних неузгодженостей проекту.

Проект 10242 від 23.04.2019 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Закону України «Про теплопостачання» щодо вдосконалення механізму формування та встановлення тарифів на теплову енергію, у тому числі вироблену з використанням з альтернативних джерел енергії.

Проект зосереджує увагу на визначенні, порядку формування, умовах встановлення та інших пов’язаних із тарифами (цінами) на теплову енергію питаннях. Дуже багато уваги приділено питанням компетенції щодо регулювання тарифів державних органів та органів місцевого самоврядування. Відносно самостійним є питання щодо особливості формування та встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво для суб’єктів господарювання, що виробляють теплову енергію на установках з використанням альтернативних джерел енергії, включаючи теплоелектроцентралі, теплоелектростанції та когенераційні установки (нова стаття 20-1 названого закону). Дещо розширюється контроль за постачальниками, зокрема пропонується зобов’язати теплопостачальні, тепло транспортні і теплогенеруючі організації надавати галузеву звітність національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а також на вимогу – органу місцевого самоврядування, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям. Маємо зазначити, що опис основних ініціатив проекту у пояснювальній записці до нього займає три сторінки і наводити його тут немає сенсу. Очікується, що реалізація пропонованих змін дасть змогу збільшити частку використання альтернативних джерел енергії у виробництві теплової енергії; зменшити споживання природного газу під час виробництва теплової енергії та забезпечити єдиний  підхід до формування та встановлення тарифів на теплову енергію, у тому числі вироблену на установках з використанням альтернативних джерел енергії.

Враховуючи традиційні заполітизованість та корупційність даної галузі, проект потребує дуже детального аналізу з боку спеціалістів широкого спектру. Цікавий висновок до проекту подало ГНЕУ.

Проект 10257 від 25.04.2019 (Фурсін І. Г.) про внесення змін до Закону України «Про автомобільні дороги» щодо освітлення регульованих та нерегульованих пішохідних переходів доріг загальнодержавного значення.

Пропонується установити, що до повноважень  центрального органу виконавчої влади, що реалізує  державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення, належить також і забезпечення освітлення на регульованих та нерегульованих пішохідних переходах доріг загальнодержавного значення.

Слід зробити два зауваження. По-перше, слід було б не просто віднести це питання до компетенції відповідного органу, а й запровадити дієвіші заходи контролю за належним забезпеченням освітлення на регульованих та нерегульованих пішохідних переходах загалом. По-друге, проект некоректно викладений, оскільки до переліку з багатьох пунктів пропонується додати не новий пункт в кінці, а вставити між наявними і тим самим змінити нумерацію чинних пунктів (частина перша статті 11 Закону України «Про автомобільні дороги»). При цьому, не наводиться жодної інформації, чи потребуватиме це внесення змін до інших актів, які можуть посилатися на відповідні пункти.

Проект 10263 від 26.04.2019 (Дерев’янко Ю. Б.) про внесення змін до Митного кодексу України та Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» щодо продовження строків пільгового ввезення транспортних засобів на митну територію України.

Як зазначається у пояснювальній записці, метою прийняття проекту є продовження строків пільгового ввезення транспортних засобів на митну територію України, тобто  для розмитнення раніше ввезених на митну територію України автомобілів з іноземною реєстрацією, ще на 6 місяців (зі 180 днів до 360 днів). Вже традиційно в якості аргументу на користь таких ініціатив висувається апеляція до пільгового режиму ввезення електромобілів. Той факт, що з огляду на захист довкілля в останні роки весь світ орієнтується на збільшення ролі саме гібридних та електромобілів лишається поза увагою ініціаторів проекту і вони без жодних застережень прирівнюють авто, які були в експлуатації, до нових електромобілів.

Проект 10265 від 26.04.2019 (Сугоняко О. Л.) про внесення змін до Закону України «Про мисливське господарство та полювання» в частині зміни порядку обліку тварин, що віднесені до державного мисливського фонду.

Як зазначається у пояснювальній записці, метою пропонованих змін є впровадження системи відкритого доступу громадськості до стану популяцій мисливських тварин у проведенні їх обліку та встановлення лімітів на їх вилучення (добування), вдосконалення науково-обґрунтованих методик обліку диких тварин з залученням представників науковців, громадських організацій (діяльність яких пов’язана із захистом навколишнього середовища і (або) об’єктів тваринного світу) та інші інституції громадянського суспільства. Для цього пропонується: дозволити здійснювати контрольний облік мисливських тварин у будь-яких мисливських угіддях з ініціативи та за участю інституцій громадянського суспільства (громадян, громадських організацій, чия діяльність пов’язана з охороною навколишнього середовища, органів місцевого самоврядування). В тому числі, це положення реалізує на практиці статті 9 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», згідно з якою кожний громадянин України має право на участь в здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів; встановлює можливість введення заборони на здійснення полювання на певний вид мисливських тварин не менше ніж на 12 місяців та припинення права користування мисливськими угіддями у разі виявлення фальсифікації даними первинного обліку мисливських тварин, віднесених до державного мисливського фонду, (навмисне завищення чисельності і (або) щільності певного виду або групи видів мінімум удвічі) користувачами мисливських угідь або відповідальним за розміщення даних на офіційному сайті.

Цікава ініціатива, яка потребує належної уваги спеціалістів, зокрема і природоохоронних організацій.

Рекомендувати цей матеріал
При передруку посилання на khpg.org обов'язкове. Думки і міркування авторів не завжди збігаються з поглядами членів ХПГ
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль