MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Пам’яті Мальви Ланди

05.07.2019   
ХПГ-інформ
3 липня на 101-му році життя померла Мальва Ланда – правозахисниця, дисидентка, член Московської Гельсінської групи, «найстаріша учасниця демократичного руху в СРСР, жінка легендарна та незвичайна», – як каже про неї Олександр Подрабінек.

3 липня на 101-му році життя померла Мальва Ланда – правозахисниця, дисидентка, член Московської Гельсінської групи (МГГ), «найстаріша учасниця демократичного руху в СРСР, жінка легендарна та незвичайна», – як каже про неї Олександр Подрабінек.

Мальва Ланда. Після заслання. 1978 рік

Мальва Ноєвна Ланда народилася в серпні 1918 року в Одесі. У радянській державі зневірилися у п’ятнадцятирічному віці – після того, як її батько, повернувшись із в’язниці, розповів їй про тортури (Ноя Вікторовича розстріляли в 1938 році).

За фахом Мальва Ланда була геологінею. До правозахисного руху приєдналася доволі пізно – у 1971 році, але незабаром стала однією  з найактивніших його учасниць.

Протягом першої половини 1970-х вона підписала безліч документів на захист політв’язнів і кожні пів року зазнавала трусів і допитів. У 1974 році вона підтримала заяву Сергія Ковальова, Тетяни Великанової і Тетяни Ходорович, які брали на себе відповідальність за видання «Хроніки біжучих подій» (рос. «Хроника текущих событий»): «…Маю за свій людський обов’язок сприяти розмноженню та розповсюдженню „Хроніки біжучих подій“, а також іншої цінної безцензурної, такої, що офіційно не видається в Рад. Союзі літератури…»

У 1976 році разом з Тетяною Ходорович Мальва Ланда написала лист на захист репресованого українського поета Василя Стуса.

У 1976 році вона приєдналася до Московської громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод в СРСР (МГГ), хоча й писала, що не розраховує, що «в умовах Радянської соціялістичної системи можлива повага до людських прав і, відповідно, дотримання положень Гельсінських Угод (гуманітарні статті); я не знаю, чому „сприяти“, і вступаю до Групи, щоби ще ефективніше викривати ситуацію з людськими правами в Першій у світі країні соціялізму».

Мальва Ланда підготувала величезну кількість документів, присвячених конкретним політв’язням, причому завше ці документи підписувала власним ім’ям (зазвичай такі довідки про політв’язнів та їхні справи були анонімними). Крім того, вона є авторкою двох важливих документів МГГ – «Десять років по тому» про вторгнення радянських військ до Чехословаччини та «30-річчя Загальної декларації прав людини».

У лютому 1977 року Мальва Ланда стала однією з розпорядниць Фонду допомоги політв’язням та їхнім родинам.

У грудні 1976 року у квартирі Ланди за дивних обставин сталася пожежа. Кілька адвокатів відмовилися захищати жінку, адже справа була з політичним підкладом. Тому, попри численні суперечності, Мальву Ноєвну визнали винною й засудили до 2 років заслання до Читинської області. За 8 місяців амністували, але вертатися не було куди: право на житлову площу Мальва Ланда втратила через заслання. Вона знайшла напіврозвалену хату в Пєтушках, живучи в якій продовжувала правозахисну діяльність.

У 1980 році на неї завели кримінальну справу за розповсюдження «свідомо неправдивих вигадок». Під час допитів Мальва Ноєвна мовчала. 26 березня 1980 року її засудили до 5 років заслання до Казахстану. На засланні тривали допити в різних справах, але як завше Ланда відмовлялася свідчити.

У 1990-і роки Мальва Ноєвна працювала в кіоску «Експрес-Хроніки» в Москві, виступала проти війни в Чечні.

Останні роки вона прожила в Ізраїлі – прикута до ліжка.

«Вона була невгамовною та привітною, доброю з друзями й непоступлива із владою. Її можна було переконати, але неможливо зламати. Вона ніколи не думала про еміграцію як про засіб особистої безпеки. Вона безстрашно зустрічала небезпеку, не ухиляючись від неї, не тікаючи, не вишукуючи виправдання для відступництва. Вона ніколи не просила про помилування чи полегкість собі. Вона була по-справжньому мужньою людиною, що було дано не всім навіть у демократичному русі. Вона була людиною чести і слова. Це так багато важить за наших часів. Як, утім, і за будь-яких часів. Ми будемо згадувати про неї з теплотою та вдячністю. Навіть просто знати її було великою удачею в нашому безладному та мінливому житті», – написав про Мальву Ланду Олександр Подрабінек.

Використано матеріяли Міжнародного Меморіялу

 Поділитися