MENU
Гаряча лінія з пошуку зниклих безвісти в Україні
Документування воєнних злочинів в Україні.
Глобальна ініціатива T4P (Трибунал для Путіна) була створена у відповідь на повномасштабну агресію Росії проти України у лютому 2022 року. Учасники ініціативи документують події, у яких є ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду (геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини) в усіх регіонах України

Законотворча діяльність Верховної Ради України ІХ скликання Огляд № 1 Законопроекти, зареєстровані в парламенті за період 29.08.2019–02.09.2019 Частина 1

25.09.2019   
Ігор Усенко, Євген Ромінський
Перша сесія Верховної Ради України ІХ скликання тривала всього три робочі дні, однак за цей час було зареєстровано 368 проектів законів і постанов Верховної Ради України. З них 123 проекти були прийняті в першому читанні Верховною Радою України попереднього скликання. А проект 7203 щодо зняття недоторканості з народних депутатів ще за часів діяльності попереднього складу парламенту пройшов попередні процедури та отримав висновок Конституційного Суду України. Ці проекти вже були розглянуті у відповідних оглядах під час їх першого внесення до Верховної Ради України VIII скликання. З числа зареєстрованих за час роботи сесії 244 нових проектів законів і постанов Верховної Ради України, більше десяти відсотків (28) склали проекти процедурних постанов щодо різних аспектів діяльності парламенту. Цей огляд розділений на три частини через технічну неможливість надати навіть найкоротшу інформацію відразу щодо такої великої кількості законопроектів. Більш докладна інформація надається про найбільш значущі, на нашу думку, проекти. Деякі, менш важливі проекти не коментуються, але згадуються з тим, щоб читачі могли самостійно ознайомитися з ними. Стан проходження проектів у цьому огляді визначається на кінець робочого дня 23.09.2019.

Перша сесія Верховної Ради України ІХ скликання тривала всього три робочі дні, однак за цей час було зареєстровано 368 проектів законів і постанов Верховної Ради України. З них 123 проекти були прийняті в першому читанні Верховною Радою України попереднього скликання. А проект 7203 щодо зняття недоторканості з народних депутатів ще за часів діяльності попереднього складу парламенту пройшов попередні процедури та отримав висновок Конституційного Суду України. Ці проекти вже були розглянуті у відповідних оглядах під час їх першого внесення до Верховної Ради України VIII скликання.

З числа зареєстрованих за час роботи сесії 244 нових проектів законів і постанов Верховної Ради України, більше десяти відсотків (28) склали проекти процедурних постанов щодо різних аспектів діяльності парламенту. Цей огляд розділений на три частини через технічну неможливість надати навіть найкоротшу інформацію відразу щодо такої великої кількості законопроектів. Більш докладна інформація надається про найбільш значущі, на нашу думку, проекти. Деякі, менш важливі проекти не коментуються, але згадуються з тим, щоб читачі могли самостійно ознайомитися з ними.

Стан проходження проектів у цьому огляді визначається на кінець робочого дня 23.09.2019.

 

Національна безпека і оборона

 

Проект 1007 від 29.08.2019 (Президент України) про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності Національної гвардії України. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Згідно з пояснювальною запискою проект розроблений з метою унормування, спрямування та координації  діяльності Національної гвардії України, забезпечення реалізації державної політики у цій сфері,  політичних та стратегічних цілей, принципів і напрямів її розвитку. Наявність зазначених законодавчих механізмів дасть змогу ефективніше використовувати можливості Національної гвардії України та повноцінно реалізовувати конституційні повноваження Президента України у сфері національної безпеки і оборони. Основна пропозиція проекту передбачає внесення змін до Законів України «Про Національну гвардію України» та «Про національну безпеку України», відповідно до яких Національна гвардія України виводиться з під адміністративного та військово-політичного керівництва Міністерства внутрішніх справ України із одночасною передачею функцій останнього Президентові України та командувачеві Національної гвардії.

Ініціатива видається щонайменше дискусійною, оскільки Президент України відповідно до Конституції України здійснює керівництво в сфері національної безпеки і оборони, але при цьому є Верховним Головнокомандувачем лише Збройних Сил України, а не будь-яких збройних формувань і правоохоронних органів. Сучасний стан законодавства, коли Національна гвардія підпорядковується для виконання завдань з оборони під час воєнного стану як військове формування – Міністерству оборони України та Президентові України, а з питань здійснення правоохоронних функцій – Міністру внутрішніх справ України, на нашу думку, є доволі логічним. Перепідпорядкування Національної гвардії, яка, до речі, є основним суб’єктом з припинення масових заворушень, безпосередньо Президентові України виглядає певним кроком до надмірної концентрації влади у глави держави і потребує дуже обережного ставлення.

Проект 1011 від 29.08.2019 (Президент України) про внесення змін до Закону України «Про оборону України» щодо організації оборони держави. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Проектом Закону передбачено законодавче врегулювання видання Плану оборони України та надання права Президенту України затверджувати його структуру.

ГНЕУ загалом підтримало проект, хоча і визнало логічнішим внесення відповідних змін до Закону України «Про національну безпеку України». Проект прийнятий 12.09.2019 у першому читанні за основу із скороченням строку підготовки, а 20.09.2019 в цілому як закон і вже підписаний Президентом України.

 

Діяльність вищих органів влади:

 

Проект 1012 від 29.08.2019 (Президент України) про особливу процедуру усунення Президента України з поста (імпічмент). Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Проект з певними уточненнями повторює внесений до парламенту попереднього скликання тим же суб’єктом проект 10340 від 29.05.2019 про особливу процедуру усунення Президента України з поста (імпічмент) (див. Бюлетень № 226). Нечисленні зміни здебільшого стосуються повноважень спеціального прокурора і спеціальної тимчасової слідчої комісії.

Слід нагадати, що спрямований на врегулювання тих самих відносин Закон України «Про тимчасові слідчі комісії і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України», прийнятий 06.06.2019, тривалий час перебував у невизначеному стані і лише 23.09.2019, тобто вже після прийняття за основу і в цілому проекту 1012 і направлення його на підпис Президенту України, був повернутий до парламенту з пропозиціями Президента України.

10.09.2019 проект був розглянутий Верховною Радою України за скороченою процедурою, послідовно прийнятий спочатку за основу, а згодом і в цілому. Незважаючи на певні зауваження народних депутатів під час обговорення і висновок ГНЕУ про необхідність доопрацювання проекту, він був прийнятий без жодних текстуальних змін. Група народних депутатів зареєструвала проект постанови 1012-П від 11.09.2019 (Забродський М. В., Павленко Р. М. + 11) про скасування цього рішення, яка була відхилена Парламентом 18.09.2019. Наступного дня прийнятий проект закону направили на підпис Президенту України.

Проект 1035 від 29.08.2019 (Фролов П. В., Совгиря О. В. + 23) про внесення змін до деяких законів України щодо втрати права народних депутатів України на фінансове забезпечення у разі пропуску без поважних причин пленарних засідань Верховної Ради України та засідань комітетів Верховної Ради України.

Пропонується, зокрема, установити, що якщо народний депутат без поважних причин не бере особисту участь у більш, ніж одній третині пленарних засідань Верховної Ради України або більш, ніж половині засідань комітету Верховної Ради України, до складу якого він входить, протягом календарного місяця упродовж однієї чергової сесії Верховної Ради України, такий народний депутат втрачає право на виплати, пов’язані з виконанням депутатських повноважень за цей календарний місяць на підставі відомостей щодо обліку присутності народних депутатів. Припинення виплат, пов’язаних з виконанням депутатських повноважень, здійснюється за поданням комітету, до предмету відання якого входять питання депутатської етики, Головою Верховної Ради України.

Аналогічні ініціативи вже неодноразово пропонувалися раніше. Втім, видається вкрай сумнівним, що такі пропозиції реально можуть вплинути на покращення ситуації із відвіданням народними обранцями сесійної зали, а тим більше щодо належної їх діяльності. Певні зауваження до проекту внесло ГНЕУ. 12.09.2019 проект був заслуханий і відхилений з прийняттям за основу альтернативного проекту, в якому на думку профільного комітету, вже були враховані сутнісні зауваження ГНЕУ.

Проект 1036 від 29.08.2019 (Фролов П. В., Клочко А. А. + 20) про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення відкритості та прозорості діяльності Верховної Ради України. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

У пояснювальній записці метою проекту проголошено запровадження відкритості діяльності Верховної Ради України та спрощення доступу громадян до інформації щодо цієї діяльності. Втім, зміст проекту не зовсім відповідає заявленій меті та його офіційній зайві. Фактично йдеться лише про зміни до Регламенту Верховної Ради України і Закону України «Про статус народного депутата України», якими уточнюється порядок внесення депутатських запитів, способи офіційного оприлюднення законів та форма майнової декларації, яку подають народні депутати. Так, пропонується на пленарному засідання замість оголошення короткого змісту депутатських запитів лише інформувати про загальну кількість внесених протягом пленарного тижня депутатських запитів із зазначенням кількості депутатських запитів відповідно до органів Верховної Ради, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і  форм  власності, а докладніше з оголошенням короткого змісту запиту розглядати лише питання щодо прийняття рішень про підтримку та направлення депутатських запитів до Президента України. Принагідно пропонується скасувати в Регламенті норму про необхідність прийняття рішення про направлення запитів до інших суб’єктів однією п’ятою від конституційного складу Верховної Ради України, але вона залишається в Законі України «Про статус народного депутата України». Повні тексти депутатських запитів до Президента України чи відповідних органів або посадових осіб, до яких їх звернуто, та тексти відповідей на депутатські запити (за винятком тих, що містять інформацію з обмеженим доступом) мають розміщуватися на веб-сайті Верховної Ради протягом п’яти робочих днів після їх одержання. Чинну норму про те, що «на одному пленарному засіданні може бути оголошено не більше двох депутатських запитів одного народного депутата», пропонується викласти так: «на одному пленарному тижні може бути внесено не більше двох депутатських запитів одного народного депутата». Також пропонується прирівняти до офіційного оприлюднення законів їх розміщення на офіційному веб-сайті Верховної Ради України. Передбачається також, що народний депутат України зобов’язаний під час оформлення на роботу у Верховну Раду України, а потім щороку протягом здійснення своїх повноважень, але не пізніше 1 квітня, подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» (у чинній нормі йдеться про обов’язок подавати за місцем роботи декларацію на паперовому носії).

З наведених ініціатив викликає несприйняття насамперед пропозиція про надання офіційного значення текстам, розміщеним на офіційному веб-сайті Верховної Ради України, адже надрукований текст вже неможливо виправити за бажанням, натомість текст в електронній базі, який подається в простому електронному форматі, можна виправлять коли-завгодно та як-завгодно. Такий текст, як видається, не може слугувати єдиним джерелом підтвердження автентичності тексту закону. На зазначені нами недоліки звернуло увагу і ГНЕУ. Проект був розглянутий Верховною Радою України 13.09.2019 і відхилений з наданням переваги альтернативному проекту, який буде розглянутий в наступних оглядах відповідно до хронології внесення.

Проект 1037 від 29.08.2019 (Веніславський Ф. В., Клочко А. А. + 18) про внесення зміни до Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Пропонується виключити згадку про Спеціальну контрольну комісію Верховної Ради України з питань приватизації (статтю 9) з названого закону на тій підставі, що парламент не має функції створювати спеціальні контрольні комісії, зазначена комісія працювала не ефективно і відповідні контрольні функції доцільно покласти на профільний парламентський комітет. Також передбачається визнати такою, що втратила чинність, постанову Верховної Ради України «Про Контрольну комісію Верховної Ради України з питань приватизації».

Аргументи ініціаторів проекту заслуговують на увагу, але орган чи принаймні функція парламентського контролю за приватизацією державного майна має існувати. Тому слушною видається пропозиція ГНЕУ замість статті, що вилучається, включити до Закону України «Про приватизацію державного майна і комунального майна» положення про парламентський контроль за приватизацією державного майна. Без пропозиції подібного спрямування проект справляє враження односторонньої спроби обмежити контрольні функції парламенту.

11.09.2019 проект був розглянутий за скорченою процедурою та прийнятий без жодних змін первісного тексту за основу і в цілому «з необхідними техніко-юридичними правками» (доволі незвична і занадто невизначена формула!), а наступного дня направлений на підпис Президенту України.

Проект 1038 від 29.08.2019 (Веніславський Ф. В., Клочко А. А. + 19) про внесення змін до Закону України «Про статус народного депутата України» (щодо приведення Закону України «Про статус народного депутата України» у відповідність із Конституцією України). Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Ініціатори проекту зазначають, що відповідно до статті 81 Конституції України, народний депутат України, обраний від політичної партії, зобов’язаний увійти до складу депутатської фракції цієї політичної партії у Верховній Раді України. Разом із тим Закон України «Про статус народного депутата України», закріплює право, а не обов’язок кожного народного депутата України вільно входити до складу депутатської фракції та виходити з її складу, що прямо суперечить зазначеній нормі Конституції України. Тому проектом пропонується внести зміни до Закону України «Про статус народного депутата України», відповідно до яких народний депутат України, обраний від політичної партії, зобов’язаний увійти до складу депутатської фракції цієї політичної партії. Крім того, передбачається, що у разі невходження народного депутата до депутатської фракції політичної партії, за списками якої його було обрано народним депутатом України у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі чи яка була суб’єктом його висування у одномандатному виборчому окрузі, або припинення його членства в такій фракції, його повноваження припиняються з моменту ухвалення рішення вищим керівним органом відповідної політичної партії в порядку, визначеному статутом політичної партії.

Втім, як слушно зауважує ГНЕУ, остання пропозиція термінологічно і змістовно відрізняється від приписів частини 6 статті 81 Конституції України згідно з якими «у разі невходження народного депутата України, обраного від політичної партії (виборчого блоку політичних партій), до складу депутатської фракції цієї політичної партії (виборчого блоку політичних партій) або виходу народного депутата України із складу такої фракції його повноваження припиняються достроково на підставі закону за рішенням вищого керівного органу відповідної політичної партії (виборчого блоку політичних партій) з дня прийняття такого рішення». Отже, у разі прийняття передбачених у проекті змін підставою для дострокового припинення мандату народного депутата України, крім його виходу зі складу фракції за власною ініціативою, може бути і його виключення зі складу фракції за рішенням останньої, що не узгоджується з приписами Конституції України. З огляду на наведене слід констатувати, що прагнення ініціаторів проекту юридично закріпити залежність народних депутатів від відповідних фракцій лише частково ґрунтується на нормах Конституції України.

Водночас профільний парламентський комітет підтримав загалом проект, запропонував деякі редакційні зміни, які не стосувалися питання про виключення зі складу фракції, і з урахуванням їх рекомендував прийняти проект за основу і в цілому.

Проект 1039 від 29.08.2019 (Фролов П. В., Савчук О. В. + 23) про внесення змін до статті 116 Регламенту Верховної Ради України» щодо вимог до пропозицій і поправок до законопроекту, що готується до другого читання. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Чинна редакція згаданої у назві проекту статті передбачає, що пропозиції та поправки до законопроекту, який готується до другого читання, можуть вноситися лише до того тексту законопроекту (статей, їх частин, пунктів, речень), який прийнятий Верховною Радою за основу. Пропонується установити, що під час підготовки проекту до другого читання, як виняток, головним комітетом може бути прийнято рішення про внесення пропозицій і поправок до тексту законопроекту в частині, що не була предметом розгляду Верховної Ради у першому читанні, якщо внесення таких пропозицій і поправок зумовлене необхідністю внесення виправлень, уточнень, усунення помилок та/або суперечностей у тексті законопроекту, який готується до другого читання.

Пропозиція розширити для підвищення ефективності законодавчої діяльності тематику поправок та пропозицій, які можуть подаватись перед розглядом законопроекту у другому читанні, не є новою та загалом вже не раз висловлювалася в експертному середовищі. Втім, запропоноване нове формулювання статті видається не достатньо послідовним через застосування конструкції «як виняток» і не достатньо юридично визначеним через певну абстрактність запропонованих критеріїв необхідності внесення пропозицій і поправок.

Проект був розглянутий Верховною Радою України 12.09.2019 і відхилений з наданням переваги альтернативному проекту, який буде проаналізований у наступних оглядах відповідно до хронології внесення.

Проект 1040 від 29.08.2019 (Фролов П. В., Савчук О. В. + 23) про внесення змін до деяких законів України щодо права законодавчої ініціативи народних депутатів України. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Як зазначається в пояснювальній записці, проект підготовлений з метою запровадження системи протидії законодавчому спаму. Пропонується установити в Законі України «Про статус народного депутата України», що народні депутати мають право законодавчої ініціативи, яке реалізується ними у порядку та в кількості, визначеному Регламентом Верховної Ради України, а в Регламенті Верховної Ради України, що право законодавчої ініціативи у Верховній Раді належить народним депутатам у кількості, що складає не менше чисельності найменшої, зареєстрованої на першій сесії Верховної Ради депутатської фракції (групи), або більшості затвердженого персонального складу комітету Верховної Ради.

ГНЕУ у висновку на проект відзначило ряд технічних недоліків викладу його змісту, підтримало загалом ідею кількісного визначення конституційної формули, що право законодавчої ініціативи належить «народним депутатам України» (у множині), але поставило під сумнів доцільність запровадження другого критерію («більшості затвердженого персонального складу комітету Верховної Ради»). Втім, як видається, виходячи з основ парламентаризму, щонайменше на стадії реєстрації законопроектів індивідуальні права народних депутатів мають бути збережені. Для подальшого просування проекту, можливо, доцільно запровадити обов’язкову процедуру його підтримки підписами певної кількості народних депутатів.

Профільний парламентський комітет вирішив не підтримувати проект, віддаючи перевагу одному з альтернативних проектів, де, на думку членів комітету, вже враховані зауваження ГНЕУ.

Проект 1043 від 29.08.2019 (Фролов П. В., Монастирський Д. А. + 21) про внесення змін Регламенту Верховної Ради України щодо протидії зловживанням прав народних депутатів у ході законодавчої процедури. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Проект логічно продовжує ініціативи, які були запропоновані в проекті 1040. Зокрема, пропонується установити, що внести проект постанови Верховної Ради про скасування рішення Верховної Ради про прийняття закону, постанови чи іншого акта Верховної Ради в цілому може не менш як одна третина від конституційного складу народних депутатів, Президент України або Кабінет Міністрів України. Нині такий проект може подати кожен народний депутат, попередні заяви якого були залишені без розгляду. Звернемо увагу, що в цій пропозиції не має прив’язки до чисельності найменшої, зареєстрованої на першій сесії Верховної Ради депутатської фракції (групи), а поріг є значно вищим. Також обмежується право окремих депутатів щодо врахування їх правок при розгляді і голосуванні проекту у другому читанні (статті 120 та 121). Якщо наразі парламент на пропозицію народного депутата має розглянути відхилені головним комітетом правки та проголосувати кожну окремо, то в пропонованій редакції для цього потрібне попереднє процедурне рішення парламенту, яке потребує підтримки все тієї ж третини від конституційного складу парламенту. Аналогічної підтримки вимагає порушення питання про обговорення врахованої головним комітетом пропозиції, поправки з наступним голосуванням щодо її прийняття, виключення в цілому чи її частини.

Ініціативи виглядають доволі сумнівно і фактично унеможливлюють вплив на розгляд проектів та їх прийняття позафракційних депутатів та невеликих фракцій, створюючи умови для «комфортного» диктату більшості та  ігнорування позиції опозиції в стінах парламенту. На необґрунтованість встановлення кількісної кваліфікаційної вимоги для народних депутатів України у розмірі «не менш як одна третина від конституційного складу народних депутатів» задля отримання можливості внести проект постанови Верховної Ради про скасування рішення Верховної Ради про прийняття закону, постанови чи іншого акта Верховної Ради в цілому та на деякі інші суттєві недоліки проекту звернули увагу експерти ГНЕУ.

Проект 10.09.2019 був прийнятий за основу із скороченим строком підготовки до другого читання.

Проект 1045 від 29.08.2019 (Фролов П. В., Совгиря О. В. + 19) про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо приведення у відповідність із Конституцією України. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Ініціатива у багатьох положеннях повторює проект 5522 від 09.12.2016 (Пинзеник П. В., Арешонков В. Ю. + 5) про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України», який був підготовлений Комітетом з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України VIII скликання (див. Бюлетень № 103), згодом замінений на доопрацьований текст від 10.02.2017, але так і не був розглянутий упродовж минулої парламентської каденції.

Метою проекту проголошено приведення окремих положень Регламенту Верховної Ради України у відповідність з положеннями Конституції України. Переважна частина запропонованих змін спрямована на усунення колізій з нормами Конституції України та заповнення прогалин у процедурних питаннях щодо кадрових повноважень Президента України та Верховної Ради України, а саме: щодо порядку призначення Верховною Радою України за поданням Президента України Прем’єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України, призначення за поданням Прем’єр-міністра України інших членів Кабінету Міністрів України, Голови Антимонопольного комітету України, Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Голови Фонду державного майна України, звільнення зазначених осіб з посад, вирішення питання про відставку Прем’єр-міністра України, членів Кабінету Міністрів України. Також пропонується врегулювати в Регламенті Верховної Ради України питання призначення на посаду та звільнення з посади за поданням Президента України Голови Служби безпеки України. Закріплюється неможливість відкликання Голови Верховної Ради України на його прохання у разі виконання ним обов’язків Президента України і загалом уточнюються повноваження Голови Верховної Ради України. Окремі новели передбачають техніко-юридичне удосконалення та деталізацію регламентних норм та процедур, а саме: щодо зміни послідовності розгляду питань на першій сесії новообраної Верховної Ради, отримання бюлетенів при голосуванні за Голову Верховної Ради України

Запропоновані зміни здебільшого не викликають заперечень, оскільки як слушно зауважує ГНЕУ, зміст оновлених норм узгоджується з Конституцією України, а рівень деталізації цих питань є питанням доцільності. Втім, дискусійними видаються пропозиції щодо умови формування депутатських фракцій (депутатських груп), уточнення суб’єктів права законодавчої ініціативи, запровадження відкритого голосування за обрання Голови Верховної Ради України, урегулювання в Регламенті питань офіційного оприлюднення законів і постанов Верховної Ради України. Профільний парламентський комітет, звертаючи особливу увагу на узгодженість цього проекту з іншими ініціативами, рекомендує його відхилити, надаючи перевагу альтернативному проекту, який відповідно до хронології реєстрації буде розглянуто у подальших оглядах.

Проект 1066 від 29.08.2019 (Фролов П. В., Шуляк О. О. + 3) про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Метою і завданням законопроекту проголошено спрощення порядку прийняття на державну службу та звільнення з неї, підвищення відповідальності державних службовців за досягнення результатів їх діяльності, а також запровадження можливості контрактної державної служби та врегулювання окремих проблемних питань, зумовлених практичним впровадженням Закону, та усунення надмірного (на рівні закону) регулювання відповідних суспільних відносин. Проектом вноситься низка суттєвих змін до Законів України «Про державну службу», «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади» та «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів». Запропоновані зміни стосуються обмеження дії законодавства про працю на державну службу, спрощення порядку прийняття на державну службу та звільнення з неї, підвищення відповідальності державних службовців за досягнення результатів своєї діяльності, усунення зайвих проміжних органів оскарження, при збереженні безумовного права на судове оскарження, запровадження можливості контрактної державної служби та усунення надмірного (на рівні закону) регулювання зазначених суспільних відносин, а відповідні повноваження делегуються Кабінету Міністрів України.

У проекті є чимало дискусійних положень. Зокрема, пропонується встановити, що «дія норм законодавства про працю не поширюється на державних службовців, окрім випадків прямо передбачених цим Законом». Як слушно зауважило ГНЕУ, такий підхід може спричинити появу величезної прогалини у регулюванні трудових відносин державних службовців. Недостатньо визначеною видається і назва проекту.

Проект був прийнятий за основу із скороченням строку підготовки 10.09.2019. Щодо тексту до другого читання, то він викликав низку критичних зауважень Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України, яке запропонувало відправити проект на повторне друге читання, але тим не менш він був прийнятий в цілому як закон 19.09.2019.

 

Антикорупційне законодавство

 

Проект 1009 від 29.08.2019 (Президент України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих положень кримінального процесуального законодавства. Проект визнаний Президентом України як невідкладний.

Проект дуже насичений. Тут і поширення вимог щодо судових експертів у кримінальних справах на всіх судових експертів, і розширення кола випадків закриття кримінального провадження. Особливої уваги заслуговує новий порядок обчислення строків досудового розслідування, які в проекті взагалі не обчислюються до моменту повідомлення про підозру, новим є і порядок продовження таких строків, зокрема скасовується вимога судового розгляду для такого продовження. Проектом скасовується застереження, що «Суд може визнати доказами показання з чужих слів, якщо сторони погоджуються визнати їх доказами». Пропонується скасувати можливість у судовому порядку скасувати повідомлення про підозру, а також право вимагати «оголошення обвинувального акта в повному обсязі» на початку судового розгляду. Пропонується установити, що психіатрична експертиза на вимогу слідчого, прокурора здійснюється без потреби у відповідній ухвалі слідчого судді. У Національному антикорупційному бюро України пропонується запровадити посади негласних штатних працівників, натомість пропонується виключити Державну кримінально-виконавчу службу України з числа органів, що здійснюють досудове розслідування.

Змін настільки багато, що неможливо навіть назвати усі в короткому огляді. Вкрай небезпечним є те, що знову розширюється компетенція прокуратури, а роль суду під час слідчих дій натомість помітно звужується. Такі ініціативи роблять громадян,в тому числі і народних депутатів, більш залежними від волі слідства, що відкриває ширші простори для корупції та інших зловживань.

Хоча проект і отримав вкрай негативну реакцію з боку широких правозахисних кіл, 10.09.2019 він був прийнятий у першому читанні за основу. Проте 19.09.2019 він не знайшов підтримки парламентарів і був направлений на повторне друге читання.  

Проект 1010 від 29.08.2019 (Президент України) про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Проектом пропонується внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» стосовно визначення правового статусу викривачів корупції, їх прав та гарантій захисту; забезпечення умов для розкриття інформації про корупцію; унормування порядку розкриття викривачем корупції інформації; звільнення від юридичної відповідальності викривачів корупції за розкриття інформації про корупційне або пов’язане з корупцією правопорушення; забезпечення державного захисту викривачів корупції, зокрема захисту їх трудових прав. Також проектом пропонується низка взаємоузгоджених змін до Кодексу законів про працю України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Цивільного кодексу України, Кримінального процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, Законів України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», «Про звернення громадян», «Про безоплатну правову допомогу», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про запобігання впливу корупційних правопорушень на результати офіційних спортивних змагань».

Ключові положення проекту про захист прав викривачів, як видається, сформульовані занадто широко, особливо в частині захисту трудових прав близьких осіб викривачів, і можуть призвести до зловживання правом. Те саме стосується розширення повноважень Національного агентства з питань запобігання корупції та компетенції, зокрема покладення на нього «погодження призначення та звільнення керівників уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції», в тому числі в системі законодавчої та судової влади. Дискусійною видається своєрідна легалізація «анонімних повідомлень про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону». Не  завжди відповідають принципу юридичної визначеності запропоновані термінологічні новели. Окрім того, є неузгодженість окремих положень цього проекту і одночасно поданого на розгляд Верховної Ради України Президентом України проекту № 1029. ГНЕУ висловилося за доопрацювання проекту.

13.09.2019 проект був прийнятий за основу із скороченням строку підготовки до другого читання.

Проект 1029 від 29.08.2019 (Президент України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Згідно з пояснювальною запискою проект розроблений з метою зниження рівня корупції та підвищення суспільної довіри до антикорупційних органів шляхом вдосконалення інституційного механізму запобігання корупції. Проектом пропонується внести зміни до Закону України «Про запобігання корупції» та інших законодавчих актів (Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України, Кримінально процесуального кодексу України, Законів України «Про нотаріат», «Про політичні партії», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», «Про запобігання корупції», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», «Про вибори народних депутатів України», «Про депозитарну систему України», «Про Національне антикорупційне бюро України», «Про державну службу») з метою посилення інституційного механізму запобігання корупції, зокрема: змінити форму урядування Національного агентства з питань запобігання корупції з колегіальної на одноосібну та провести конкурс на зайняття посади Голови Національного агентства; змінити порядок формування та склад конкурсної комісії з відбору Голови Національного агентства, забезпечити участь у ній представників міжнародних організацій і відсутність осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; встановити, що спеціальна перевірка проводитиметься після призначення відібраного кандидата на посаду Голови Національного агентства (у разі непроходження такої перевірки в подальшому повноваження особи, що призначена на посаду Голови Національного агентства, припиняються достроково); забезпечити гарантії незалежності Голови Національного агентства, зокрема, через визначення вичерпного переліку підстав для дострокового припинення його повноважень, які не передбачають можливості політично мотивованого звільнення; посилити спроможність Національного агентства здійснювати покладені на нього функції, зокрема, через усунення законодавчих прогалин щодо забезпечення належного доступу Національного агентства до реєстрів та баз даних, адміністратором (держателем) яких є державні органи, скасування обов’язкової державної реєстрації актів Національного агентства в Міністерстві юстиції України, розмежування повноваження із складання протоколів про адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, між Національним агентством і органами внутрішніх справ; посилити механізми підзвітності Національного агентства, а саме: змінити порядок формування та розширити повноваження Громадської ради при Національному агентстві; передбачити створення підрозділу внутрішнього контролю Національного агентства; встановити обов’язкове створення чи визначення уповноважених підрозділів (уповноважених осіб) з питань запобігання та виявлення корупції в органах влади різного рівня; удосконалити механізм фінансового контролю та усунути інші недоліки, що містяться в Законі України «Про запобігання корупції», зокрема через уточнення кола осіб, на яких поширюється дія Закону (включення до цього кола, наприклад, посадовців Офісу Президента України і виключення представників громадськості та іноземців – нерезидентів), загальне уточнення і розширення для окремих категорій суб’єктів декларування;змісту повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, а також виключити із Закону України «Про вибори народних депутатів України» виняток з обов’язку подання декларації, встановлений для кандидатів на позачергових виборах».

Значний обсяг різносторонніх змін унеможливлює їх належний аналіз. ГНЕУ загалом підтримало проект, але запропонувало до нього більше 4 сторінок зауважень і пропозицій. Профільний комітет рекомендував прийняти  його за основу і в цілому, із урахуванням кількох конкретних текстуальних змін. 13.09.2019 проект був прийнятий за основу із скороченням строку підготовки до другого читання.

Проект 1031 від 29.08.2019 (Президент України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Ініціатива є поліпшеною версією не включеного до порядку денного Парламентом VIII скликання однойменного президентського проекту 10358 від 03.06.2019 (див. Бюлетень № 227). Порівняно з попередньою версією обсяг проекту збільшився майже удвічі. Головною відмінністю видається підвищення порогу для визнання незаконних активів такими, що спричинюють кримінальну відповідальність, з дванадцяти тисяч до п’ятнадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. До Цивільного кодексу України вносяться додаткові уточнення, що «перебіг позовної давності за вимогами про визнання необґрунтованими доходами активів та їх стягнення в дохід держави починається від дня набуття оспорюваних активів відповідачем» і «право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлена судом». Багато додаткових змін запропоновано до Цивільного процесуального кодексу України, зокрема докладніше викладені норми про забезпечення відповідного позову, про активи, щодо яких може подаватися позов. Суттєво збільшилась кількість передбачених уточнень і щодо інших законодавчих актів України.

Враховуючи обсяг і соціальну значущість пропозицій, проект потребує зваженого і неквапливого розгляду. ГНЕУ зробило ряд суттєвих зауважень і запропонувало доопрацювати проект. 11.09.2019 проект був прийнятий за основу із скороченням строку підготовки до другого читання.

 

Судова влада і прокуратура

 

Проект 1008 від 29.08.2019 (Президент України) про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Метою і завданням проекту проголошено комплексне врегулювання питань організації діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України і Вищої ради правосуддя. Проектом вноситься низка суттєвих змін до Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про очищення влади» та «Про Вищу раду правосуддя. Тим самим порушується вимога чинної частини другої статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Більше того у проекті пропонується скасувати цю вимогу загалом. Кількість членів Верховного суду передбачається зменшити удвічі, а винагороду їм зменшити з 75 до 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Пропонується унормувати діяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя, зокрема запровадити новий порядок формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, за яким призначення на посади дванадцяти членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України здійснюватиметься Вищою радою правосуддя за результатами конкурсу. Вища рада правосуддя утворюватиме конкурсну комісію, до складу якої входитимуть: три особи, обрані Радою суддів України із числа її членів; три особи з числа міжнародних експертів, запропонованих міжнародними організаціями, з якими Україна співпрацює у сфері запобігання та протидії корупції відповідно до міжнародних договорів України, до складу Громадської ради міжнародних експертів, утвореної згідно із Законом України «Про Вищий антикорупційний суд». Також передбачається створення Вищою радою правосуддя комісії з питань доброчесності та етики. Уточнюється порядок подання дисциплінарних скарг на суддю. Суддівську винагороду передбачається встановлювати за єдиними правилами для всіх суддів незалежно від умов проходження ними кваліфікаційного оцінювання, оскільки усі судді судової системи мають єдиний правовий статус і є рівними перед законом. Пропонується поширити заходи з очищення влади (люстрацію) на осіб, які обіймали сукупно не менше одного року у період з 21 листопада 2013 року по 19 травня 2019 року посаду (посади) Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Голови Державної судової адміністрації України, їх заступників, а також заборонити бути членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України особам, які будь-коли були членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради юстиції, Вищої ради правосуддя (навіть, якщо вони звільнилися із цих посад у свій час цілком правомірно та не були визнанні винними у вчиненні будь-яких адміністративних чи кримінальних правопорушень.

ГНЕУ критично оцінило відступ в проекті від вимог статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зауважило, що порушуються дотеперішні принципові засади очищення влади і створюється «небезпечний прецедент політичного переслідування осіб, щодо яких відсутній обвинувальний вирок суду, виключно на тій підставі, що вони працювали за часів попередньої влади», надало ряд інших суттєвих зауважень і пропозицій. 12.09.2019 проект був прийнятий в першому читанні.

Проект 1026 від 29.08.2019 (Президент України) внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підстав передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду та щодо строків повернення адміністративних справ. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Пропонується у ГПК, ЦПК та КАС України обмежити коло випадків, що не допускають передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. А саме, не допускається розгляд у разі, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, при розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції не заявляв про порушення правил предметної чи суб’єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб’єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об’єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб’єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Ініціатива видається небезспірною, оскільки, як слушно зауважили ГНЕУ, запровадження більш жорстких обмежень стосовно подання касаційних скарг.  призведе до обмеження конституційного права особи на оскарження судового рішення. Слід також враховувати передбачену чинним процесуальним законодавством можливість відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. 12.09.2019 проект був прийнятий за основу із скороченням строку підготовки до другого читання.

Проект 1032 від 29.08.2019 (Президент України) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Основною метою законопроекту проголошено створення передумов для побудови системи прокуратури, діяльність якої базується на засадах ефективності, професійності, незалежності та відповідальності Передбачається запровадження першочергових і, багато в чому, тимчасових заходів, пов’язаних передусім із кадровим перезавантаженням органів прокуратури шляхом атестації чинних прокурорів, а також надання можливості всім доброчесним кандидатам, які мають належні теоретичні знання та практичні навивки, на конкурсних засадах зайняти посаду прокурора у будь-якому органі прокуратури. Найбільш важливою і неоднозначною ініціативою проекту є ліквідація військової прокуратури. Також проект зупиняє дію значної кількості положень щодо призначення прокурорів та щодо дисциплінарних проваджень і діяльності дисциплінарних органів прокуратури. Окрім того, проект містить як досить формальні зміни уточнюючого (заміна Генеральна прокуратур України та Офіс генерального прокурора України, регіональні і місцеві прокуратури на обласні та окружні прокуратури тощо) або організаційного (змінюється кількість та назви заступників Генерального прокурора, уточнюються деякі питання оскарження рішень кваліфікаційних комісій тощо) характеру, так і дуже загальні положення. Зокрема, йдеться про запровадження обмежень застосування трудового законодавства до працівників прокуратури. Втім, слід звернути увагу на те, що пропоновані зміни до статті 40 «Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу» Кодексу законів про працю України значно виходять за межі проекту і стосуються усіх громадян, а саме пропонується закріпити, що: «Особливості звільнення окремих категорій працівників на підставі, зазначеній у пункті 1 частини першої цієї статті [Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників – тут і далі у квадратних дужках примітки авт. огл.], а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42 [Переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці], 42-1 [Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу], частин першої, другої і третьої статті 49-2 [Порядок вивільнення працівників] цього Кодексу, встановлюється законом, що регулює їхній статус». Пропонована редакція змін в цій частині є дуже дискусійною і такою, що відкриває можливість запроваджувати особливі вимоги щодо звільнення та прийняття на роботу працівників в обхід КЗпП України і спеціального трудового законодавства загалом. Такі самі розпливчасті положення щодо застосування певних норми з урахуванням особливостей, визначених законом для окремих категорій працівників пропонується внести і до статті 12 «Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них» Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Проект є дуже неоднозначним у частині змін до спеціального законодавства. Зокрема, вельми дискусійною є ініціатива знову ліквідувати військові прокуратури. Втім, значно більше уваги заслуговують зміни до трудового законодавства, оскільки вони не мають належної визначеності і допускають можливість досить довільно їх розширювати окремими законами. Як видається, ініціативи щодо внесення змін до КЗпП України мають щонайменше редакційно уточнені та конкретизовані.

Незважаючи на дужі суттєві і великі за обсягом зауваження ГНЕУ та ГЮУ, проект прийнятий 10.09.2019 у першому читанні за основу із скороченням строку підготовки, а 19.09.2019 в цілому як закон.

 

Політико-історичні проекти

 

Проект 1075 від 29.08.2019 (Наталуха Д. А., Шуляк О. О. + 9) про внесення змін до Закону України «Про правонаступництво України» щодо скасування дії актів СРСР та УРСР на території України. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Згідно з пояснювальною запискою метою проекту є забезпечення права кожного знати свої права та обов’язки, а також скасування дії нормативно-правових актів, застосування яких є складним або неможливим. Проект загалом є дещо уточненою версією проекту 4650 від 11.05.2016 про внесення змін до Закону України «Про правонаступництво України» щодо скасування дії актів СРСР на території України, поданого групою народних депутатів до парламенту попереднього скликання (див. Бюлетень № 73). Він передбачає, що з його прийняттям на території України не діятимуть акти СРСР і УРСР, крім Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року, Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, актів, що стосуються адміністративно-територіального устрою України та державного кордону України, актів, якими надано згоду на обов’язковість міжнародних договорів, укладених Українською РСР, актів організаційно-розпорядчого характеру та індивідуальних актів. Окрім того, ще деякі акти мають продовжувати діяти тимчасово. Їх перелік дещо скорочено порівняно з попередньою версією.

Профільний парламентський комітет загалом підтримав проект, пропонуючи основну його пропозицію сформулювати так: «Стаття 3. Закони та інші акти органів державної влади і управління Союзу РСР та Української РСР, крім Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року, Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, актів, що стосуються Автономної Республіки Крим, адміністративно-територіального устрою України та державного кордону України, актів, що стосуються членства Української РСР в міжнародних організаціях, актів, якими надано згоду на обов’язковість міжнародних договорів, укладених Союзом РСР або Українською РСР, актів організаційно-розпорядчого характеру та індивідуальних актів, не діють на території України».

Втім, навіть в удосконаленому форматі проект залишається недостатньо юридично визначеним та непослідовним у визначенні актів, які віднесені саме до законодавства УРСР, а не сучасної України, що викликало слушну критику ГНЕУ. Сумнівними видаються і терміни, запропоновані для підготовки нових актів замість тих, що мають втратити чинність. У першому читанні 12.09.2019 проект не знайшов достатньо голосів на свою підтримку і був знятий з розгляду.

 

Економіка та свобода підприємництва

 

Проект 1067 від 29.08.2019 (Безгін В. Ю., Фролов П. В. + 1) про внесення змін до деяких законодавчих актів України та  визнання таким, що втратив чинність Закону України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» щодо прискорення дерегуляції у сфері господарської діяльності. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Проект містить багато новел, однак найрезонанснішою є така. Пропонується встановити, що необхідність одержання документів дозвільного характеру та їх види; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності; перелік та вимоги до документів, які суб’єкту господарювання необхідно подати для одержання документа дозвільного характеру, визначаються Кабінетом Міністрів України, а не, як у чинній нормі, виключно законами, які регулюють відносини, пов’язані з одержанням документів дозвільного характеру.

Як видається, вимога саме законодавчого визначення пов’язана з тим, щоб обмежити можливість довільної зміни вимог, забезпечити стабільність роботи тощо. Повна передача таких повноважень уряду призведе до можливості виконавчої влади довільно і безконтрольно запроваджувати будь-які вимоги до бізнесу, що містить дуже великі як корупційні ризики, так і ризики надмірного контролю над економічною сферою. На початку незалежності України для впорядкування подібних питань в економіці певний час існував спеціальний інститут Декретів, але навіть за тих буремних часів ніхто не пропонував віддати уряду тотальний контроль над економікою та бізнесом. Як слушно зауважило ГНЕУ, ініціатива є сумнівною і в контексті її конституційності.

Проект 1080 від 29.08.2019 (Гетьманцев Д. О., Підласа Р. А. + 6) про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо зменшення тиску на бізнес. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Назва загальніша від змісту. Пропонується скасувати відповідальність за фіктивне підприємництво (виключити статтю 205 Кримінального кодексу України і посилання на цю статтю в Кримінальному процесуальному кодексі України) та суттєво підняти розміри сум коштів, які ведуть до кваліфікуючого обтяження покарання (визнання розміру коштів значним, великим і особливо великим) у статті 212 «Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)».

Декриміналізація фіктивного підприємництва, як слушно зауважило ГНЕУ, видається якщо не помилковою, то принаймні належно не аргументованою. А ГЮУ, окрім того, звернуло увагу, що у разі прийняття Верховною Радою України цього проекту як закону після набрання ним чинності виникнуть законні підстави для закриття деяких кримінальних проваджень за статтею 212 Кримінального кодексу України, а до відповідних бюджетів не надійде значна сума грошових коштів. Незважаючи на ці зауваження, проект прийнятий 10.09.2019 у першому читанні за основу із скороченням строку підготовки, 18.09.2019 в цілому як закон і вже підписаний Президентом України.

Проект 1081 від 29.08.2019 (Шуляк О. О., Безгін В. Ю. + 11 та ін.) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення порядку надання адміністративних послуг у сфері будівництва та створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Метою проекту проголошено покращення якості надання адміністративних та інших визначених законом послуг у сфері будівництва, зниження корупційних ризиків при їх наданні, забезпечення публічності надання таких послуг. Пропонується внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Повітряного кодексу України, Законів України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про нотаріат»,  «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації», «Про архітектурну діяльність» та деяких інших законодавчих актів Цими змінами, зокрема, пропонується: створення Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва у складі містобудівного кадастру, компонентом якої є Реєстр будівельної діяльності; визначення порядку подання документів для отримання адміністративних та інших послуг у відповідній сфері та отримання результатів їх розгляду; запровадження електронної взаємодії між державними електронними інформаційними ресурсами та відкритого доступу до інформації, яка міститься у зазначеній системі  (крім персональних даних); запровадження єдиного порядку присвоєння та зміни адрес об’єктам нерухомого майна та ін. Пропозиції є дуже різноплановими: від уточнення функцій місцевих держадміністрацій щодо перейменування вулиць і до запровадження адміністративної відповідальності за «порушення суб’єктом надання адміністративної послуги строку надання адміністративної послуги». Всього на 82 сторінках вносяться зміни до 24 законодавчих актів.

Проект видається яскравим прикладом неналежної юридичної техніки. Його назва не відповідає змісту, а текст включає багато не завжди пов’язаних між собою ініціатив. Окремо слід зупинитися на проекті змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме новій статті 166-27 «Порушення законодавства у сфері надання адміністративних послуг», в якій об’єднані цілковито різновидові питання, деякі з яких належать до сфери дисциплінарної відповідальності (порушення строків), а інші скоріше слід розглядати в царині кримінального, а не адміністративного права (вимога додаткових виплат тощо). Відзначимо, що ГНЕУ надало на проект більше 5 сторінок зауважень і пропозицій. Проте 11.09.2019 проект був прийнятий за основу із скороченням строку підготовки до другого читання.

Проект 1059 від 29.08.2019 (Президент України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Метою проекту проголошено поліпшення інвестиційного клімату України за окремими напрямами, обраними внаслідок комплексної оцінки відповідності законодавства України кращим світовим практикам, описаним Групою Світового банку у методології рейтингу Doing Business. Згідно з пояснювальною запискою передбачаються такі основні положення проекту. У сфері захисту прав акціонерів: відповідальність осіб із заінтересованістю та посадових осіб акціонерного товариства за збитки, завдані правочином із заінтересованістю, укладеним на неринкових умовах, згода на вчинення якого була надана мажоритарним акціонером або призначеними ним особами; включення питання про вибір незалежного аудитора публічного акціонерного товариства до виключної компетенції загальних зборів акціонерів; поширення правила про обов’язкову пропозицію викупу на акціонерів, які придбавають 50% акцій товариства; розширення переліку правочинів, які вважаються правочинами із заінтересованістю. У сфері правосуддя: забезпечення можливості витребовування господарським судом групи однотипних доказів (без зазначення індивідуальних ознак кожного документа, що витребовується); впровадження стандарту доказування «більшої вірогідності» в господарських справах. У сфері забезпечення виконання договірних зобов’язань: зобов’язання може бути забезпечене шляхом передання кредиторові у довірчу власність майна – об’єкта забезпечення; кредитор виступає власником майна (на відміну від застави) та може реалізувати об’єкт забезпечення від свого імені у випадку невиконання боржником своїх зобов’язань; об’єкт забезпечення не входить до ліквідаційної маси боржника або кредитора, а тому порушення провадження у справі про банкрутство не зможе завадити зверненню стягнення на майно (на відміну від застави, де процедура банкрутства може заблокувати звернення стягнення на майно на кілька років); боржникам надаються певні гарантії, які зменшують ризики зловживання кредиторами (довірчими власниками) своїми правами; статус кредитора як довірчого власника обмежує можливість боржника вивести об’єкт забезпечення з-під обтяження та уникнути виконання зобов’язання. У сфері будівництва скасовується обов’язок сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту. У сфері договорів застави земельних ділянок скасовується обов’язковість проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок приватної власності, які передаються у заставу. У сфері діяльності товариств з обмеженою відповідальністю визначаються особливості створення та діяльності товариств з обмеженою відповідальністю, що діють на підставі модельного статуту.

Аналіз такого значного числа змін у рамках цього огляду не видається можливим. Зауважимо лише негативні наслідки для розвитку місцевого самоврядування пропозиції щодо скасування обов’язку сплати пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту та теоретичну і практичну дискусійність багатьох питань так званої довірчої власності. ГНЕУ у своєму висновку запропонувало відхилити проект, а ГЮУ у своїх зауваженнях перед другим читанням висловилося за його техніко-юридичне доопрацювання. Незважаючи на це, проект прийнятий 11.09.2019 у першому читанні за основу із скороченням строку підготовки, а 20.09.2019 в цілому як закон.

 

Проекти, які подаються без коментарів

 

Проект 1030 від 29.08.2019 (Президент України) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відтермінування застосування штрафних санкцій за порушення порядку ввезення транспортних засобів на митну територію України. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Прийнятий в цілому як закон 12.09.2019.

Проект 1042 від 29.08.2019 (Фролов П. В., Совгиря О. В. + 25) про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо планування та системності законотворчої діяльності Верховної Ради України.

За основу 13.09.2019 прийнятий альтернативний проект 1042-1.

Проект 1044 від 29.08.2019 (Фролов П. В., Клочко А. А. + 24) про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України щодо запровадження електронного документообігу, пов’язаного із законодавчим процесом.

За основу 13.09.2019 був прийнятий альтернативний проект 1044-1.

Проект 1046 від 29.08.2019 (Наталуха Д. А., Підласа Р. А. + 2) про концесії.

Доопрацьована редакція проекту внесена 10.09.2019 р. і прийнята за основу із скороченням строку підготовки до другого читання 13.09.2019.

Проект 1047 від 29.08.2019 (Кубраков О. М., Костюк Д. С. + 4) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

В основі однойменний проект 9391 від 10.12.2018 (Бурбак М. Ю.) (див. Бюлетень № 204), зареєстрований, але не розглянутий упродовж попередньої парламентської каденції.

Прийнятий в цілому як закон 11.09. 2019.

Проект 1049 від 29.08.2019 (Наталуха Д. А., Шуляк О. О., Клочко А. А.) про внесення змін до деяких законів України щодо запровадження єдиного рахунку для сплати податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Проект повторює основні ініціативи проекту 7034 від 21.08.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до деяких законів України щодо запровадження єдиного рахунку для сплати податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування (див. Бюлетень № 139).

Прийнятий за основу із скороченням строку підготовки до другого читання 13.09.2019.

Проект 1051 від 29.08.2019 (Гетманцев Д. О., Кубраков О. М.) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо запровадження єдиного рахунку для сплати податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування.

Проект повторює основні ініціативи проекту 7035 від 21.08.2017 (Кабінет Міністрів України) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо запровадження єдиного рахунку для сплати податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове  державне соціальне страхування (див. Бюлетень № 139).

Прийнятий за основу із скороченням строку підготовки до другого читання 13.09.2019.

Проект 1053 від 29.08.2019 (Гетманцев Д. О., Шуляк О. О. + 2) про внесення змін до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» щодо детінізації розрахунків в сфері торгівлі і послуг.

За основу 10.09.2019 і в цілому як закон 20.09.2019 прийнятий альтернативний проект 1053-1.

Проект 1055 від 29.08.2019 (Мовчан О. В., Підласа Р. А. + 5) про оренду державного та комунального майна.

За основу 13.09.2019 прийнятий альтернативний проект 1055-1.

Проект 1056 від 29.08.2019 (Шуляк О. О., Безгін В. Ю. + 2) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту права власності.

За основу 12.09.2019 був прийнятий альтернативний проект 1056-1.

Проект 1058 від 29.08.2019 (Безгін В. Ю., Ткаченко О.В. + 7) про внесення змін до Закону України «Про державну підтримку кінематографії в Україні» щодо державної субсидії для повернення частини кваліфікованих витрат, здійснених іноземним суб’єктом кінематографії при виробництві (створенні) фільму в Україні.

Прийнятий за основу 12.09.2019 і в цілому як закон 20.09.2019.

Проект 1060 від 29.08.2019 (Підласа Р. А., Шуляк О. О. + 1) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку ліцензування господарської діяльності.

Прийнятий за основу із скороченням строку підготовки до другого читання 13.09.2019.

Проект 1065 від 29.08.2019 (Підласа Р. А., Фролов П. В., Шуляк О. О.) про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правової охорони географічних зазначень.

Прийнятий за основу 11.09.2019 і в цілому як закон 20.09.2019.

Проект 1069 від 29.08.2019 (Медяник В. А., Мурдій І. Ю. + 2) про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо удосконалення функцій із державного регулювання ринків фінансових послуг.

Проект знятий з розгляду 12.09.2019 через прийняття в першому читанні альтернативного проекту.

Проект 1070 від 29.08.2019 (Гетманцев Д. О., Струневич В. О. + 5) про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення процедури проведення фінансової реструктуризації. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Проект прийнятий 11.09.2019 у першому читанні за основу із скороченням строку підготовки, а 19.09.2019 в цілому як закон і вже підписаний Президентом України.

Проект 1073 від 29.08.2019 (Гетманцев Д.О., Підласа Р. А. + 2) про внесення змін до Податкового кодексу України щодо детінізації розрахунків в сфері торгівлі і послуг.

Проект прийнятий 10.09.2019 у першому читанні за основу із скороченням строку підготовки, а 20.09.2019 в цілому як закон.

Проект 1076 від 29.08.2019 (Підласа Р. А., Шуляк О. О. + 5) про внесення змін до Закону України «Про публічні закупівлі» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель.

Проект прийнятий 10.09.2019 у першому читанні за основу із скороченням строку підготовки, а 19.09.2019 в цілому як закон.

Проект 1082 від 29.08.2019 (Гетманцев Д. О., Струневич В. О. + 4) про режим спільного транзиту та запровадження національної електронної транзитної системи. Проект визначений Президентом України як невідкладний.

Прийнятий як закон 12.09. 2019 і вже підписаний Президентом України.

Проект 1083 від 29.08.2019 (Федієнко О. П., Крячко М. В. + 4) про електронні комунікації.

Через вкрай негативну реакцію громадськості проект відкликано вже 04.09.2019.

Проект 1086 від 29.08.2019 (Федієнко О. П., Крячко М. В. + 4) про радіочастотний ресурс України.

В основі однойменний проект 5051 від 30.08.2016 (Данченко О. І.) (див. Бюлетень № 89), зареєстрований, але не розглянутий упродовж попередньої парламентської каденції.

Проект відкликаний 04.09.2019.

 Поділитися