пошук  
Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
версія для друку
17.02.2020 | Денис Волоха
Хроніка

Історія Сервера Абібулаєва

Фотографії: Владислав Рєзнік/ХПГ
   

Кримський татарин, пройшовши Майдан та отримавши там поранення, три роки жив на київському вокзалі, після чого переїхав до Харкова й зараз готує скаргу до Конституційного Суду, сподіваючись на розслідування смерті своєї доньки.

Шістдесятиоднорічний Сервер Абібулаєв стоїть на харківській площі Конституції, не випускаючи з рук український стяг та демонструючи зацікавленим перехожим посвідчення учасника Революції Гідності. У грудні 2013-го року він купив квиток на потяг Севастополь-Київ, і з того часу не повертався на півострів.

Він запевняє, що є учасником кримськотатарського національного руху «стільки, скільки себе пам’ятає».

 — Під час революції вас поранили?

 — Так, я ветеран Майдану. 19-го лютого десь о четвертій ранку осколок світлошумової гранати влучив мені в щелепу. Я був із прапором Львівської сотні, і цей прапор зараз у мене, це бойовий прапор. Ми стояли вночі на Майдані, хоч стояли це неправильне слово: беркутівці тиснули на нас конкретно, спочатку, я пам’ятаю, стріляли одиночними [пострілами], а потім чергами, із автоматів стріляли, і снайпери стріляли. Я бачив це на власні очі. (…) Хлопці зі Львова знаходили мене по прапору, а коли побачили, що його ніде немає, почали питати: «А де Сервер?». Трішки пройшли — я валяюсь із прапором у крові, щелепа лопнула від гранати. Беркутівці намотували ізострічкою до гранати саморізи, гайки, шурупи, — щоб було більше шкоди.

 — Після цього вас госпіталізували?

 — Так, мене госпіталізували до Михайлівського собору, де складали мертвих, поранених. Мене там лишили, викликали швидку, і швидка повезла в лікарню, де з мене вийняли осколки та гумову кулю, що влучила в ногу. У лікарні до мене підійшов адвокат Майдану і сказав: «Вам не можна тут залишатись. Он бачите, там у куті стоять дві жінки, вони медики, зараз лікарі почали радитись із головним лікарем, і якщо прийдуть, то вас будуть класти в палату… Вам не можна, давайте ми вас заберемо, і ці дві жінки вас будуть доглядати».

Протягом місяця, за словами Сервера Абібулаєва, його доглядали згадані жінки-медики, після чого організація «Шпиталь Майдану» подарувала йому путівку до Трускавця, де він лікувався ще один місяць. Потім київські волонтери відвезли його до управління соцзахисту, де йому знайшли місце в гуртожитку під Києвом.

Через рік Сервера виселили, оскільки з’ясувалося, що цей гуртожиток приватний, і власники попросили плату за проживання (за словами Сервера, його пенсія як людини з інвалідністю та учасника Майдану зараз складає 2061 гривню).

Після виселення він звернувся до КМДА та Мінсоцполітики, проте там йому не допомогли знайти житло, і Сервер оголосив голодування. Згодом, стверджує Абібулаєв, його побили троє невідомих просто під стелою на майдані Незалежності, де він голодував 43 дні, вимагаючи від влади надати йому житло.

Після побиття він пробув місяць у лікарні, звідки поїхав на київський вокзал, де і прожив наступні три роки, щоночі платячи 35 гривень за вхід до зали підвищеного комфорту та купуючи квиток до Фастова, щоб мати дозвіл легально перебувати в приміщенні вокзалу. З проханнями надати житло він більше не звертався ні до влади, ні до волонтерів.

За словами Сервера Абібулаєва, він є учасником Національного руху кримських татар, через що йому неодноразово погрожували та звільняли з роботи, коли він жив у Криму. Зі своєю політичною діяльністю він пов’язує і смерть своєї новонародженої доньки у 2002-му році. За офіційною версією, це перинатальна смерть, тобто смерть у перші тижні після народження через ускладнення, у цьому випадку — з диханням. Проте кримському татарину здається, що йому таким чином помстилася тодішня влада АРК; пояснення лікарів йому здалися непереконливими, і він навіть зірвав зі своєї доньки маску (судячи з усього, для штучної вентиляції легень), відштовхнувши лікарів, які збирались везти дитину на лікування до Сімферополя через кілька днів після її народження.

За скаргою Абібулаєва Печерський райсуд у 2018-му році зобов’язав Генпрокуратуру відкрити провадження й повторно розслідувати смерть його доньки, проте в липні 2019-го року це й же суд закрив кримінальну справу. Апеляційний та касаційний суди також відмовилися поновлювати провадження. 14-го січня  цього року Сервер подав скаргу до Конституційного Суду, яку зараз залишили без руху.

Улітку 2018-го року Абібулаєва в присутності його знайомого побили троє поліцейських на київському вокзалі. Після цього інциденту знайомий умовив його переїхати до нього в Харків, де він і мешкає зараз, виходячи з прапором на майдан Конституції і сподіваючись таким чином отримати від перехожих грошей на їжу та поїздку до Києва, щоб подати до Конституційного Суду виправлену скаргу.

З часу свого від’їзду з Криму Сервер Абібулаєв не спілкувався з рідними. На його думку, таке спілкування може вилитися в репресії з боку окупаційної влади.


Рекомендувати цей матеріал
При передруку посилання на khpg.org обов'язкове. Думки і міркування авторів не завжди збігаються з поглядами членів ХПГ
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль