пошук  
Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
версія для друку
19.02.2020 | Ірина Скачко
Впровадження норм європейського права

Верховний Суд звільнив довічника в залі суду

   

«...Мамо, ти сидиш? Тільки не хвилюйся, у мене новини!..» – дізнавшись про рішення суддів, довічник Олексій у першу чергу телефонує матері. Новини у нього дійсно приголомшливі: Велика Палата Верховного суду задовольнила його заяву про перегляд судових рішень 2006 року. Ще у квітні ЄСПЛ визнав: щодо чоловіка було порушено право на справедливий суд (стаття 6 Європейської конвенції). Він встиг відсидіти 15 років.

«Велика Палата ВС скасувала вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 січня 2006 року та ухвалу Верховного Суду України від 3 жовтня 2006 року в частині засудження О.Малого за пунктами 1, 4, 6 ч.2 ст. 115 КК України і ч. 4 ст. 187 КК України та направила справу у цій частині на новий судовий розгляд. Засудженого було звільнено з-під варти в залі суду. У частині визнання О.Малого винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 187, ч.2 ст.186, ч. 3 ст. 262, ст. 257, ч. 2 ст. 345, ч.1 ст. 263 КК України, судові рішення залишені без змін», – йдеться на офіційній фейсбук-сторінці ВС.

Олексія арештували на початку 2005 за підозрою у кількох озброєних пограбуваннях ювелірних крамниць та банків. Чоловік майже одразу зізнався у всьому. Ще й подвійне вбивство взяв на себе – правоохоронці тоді саме розслідували загибель сімейної пари і слідство зайшло у глухий кут. Спочатку підозрювали сина вбитих, ще підлітка. П’ятнадцятирічний хлопець пробув під арештом три місяці і нарешті зізнався у вбивстві батьків, аж потім у слідчих з’явився більш «зручний» і дорослий підозрюваний. Навіть не дивує, що й він згодом взяв на себе страшну вину. Як потім Олексій пояснив, «явка з повинною» була результатом тривалих катувань та тиску з боку правоохоронців – чоловіка били гумовим кийком по нирках, погрожували згвалтувати.

Крім того, на початковому етапі справи у нього не було адвоката – Олексій нібито сам відмовився від юридичної допомоги. І зробити це, запевняв згодом чоловік, його також змусили міліціонери. Без адвоката слідчі провели і процедуру впізнання, на якій син загиблих вказав на Олексія як на особу, що вбила його батьків. На впізнанні Олексій сильно відрізнявся від інших присутніх чоловіків: на ньому єдиному був брудний зимовий одяг. Під час судового засідання Олексій відмовився від свого зізнання у вбивстві. Але вирок судді був не на його користь. Олексія засудили до довічного ув’язнення. І перебуваючи у СІЗО, і вже в колонії, він неодноразово скаржився до прокуратури на катування і погане поводження, але марно. 

У 2007 році Олексій звернувся до Європейського суду з прав людини. Це йому вдалося не одразу – адміністрація колонії перешкоджала його спробам подати заяву до ЄСПЛ і цим порушувала ст.34 Конвенції. За десять років, вже у 2017-му, справу було передано на комунікацію українському уряду. Саме тоді до неї долучилися юристи Центру стратегічних справ Харківської правозахисної групи – Ганна Овдієнко та Наталія Охотнікова. 11 квітня 2019 року, Європейський суд з прав людини виніс рішення, визнавши поводження з Олексієм під час розслідування – жорстоким, а судовий розгляд у його справі – несправедливим.

Відповідно до глави 34 Кримінального процесуального кодексу, у разі, якщо ЄСПЛ визнає порушення шостої статті Європейської конвенції, рішення національного суду можна переглянути. 

Керівник Центру стратегічного захисту Харківської правозахисної групи Геннадій Токарев подав до Верховного Суду відповідну заяву. Верховний Суд став на бік довічника і застосував заходи індивідуального характеру: скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

 – Коли Європейський суд з прав людини визнає порушення шостої статті Конвенції, тобто несправедливість національного суду і неприпустимість деяких доказів, українські суди мають враховувати практику ЄСПЛ і так само визнати, що вказані докази отримано незаконним шляхом, – розповідає про особливості цієї справи Геннадій Токарев. – У цьому випадку йшлося про те, що свідчення підозрюваний давав без адвоката, під тиском. Було порушено його право не свідчити проти самого себе. І ось ЄСПЛ визнав ці докази неприпустимими. Виникає питання – а чи вистачає для вироку всіх інших доказів?

Досить часто Верховний Суд вилучає кілька доказів, а в цілому вирок залишає у силі. Це практично нічого не дає засудженому. А враховуючи, що найчастіше йдеться про довічників, така тенденція в діях ВС позбавляє людей останньої надії на справедливий суд. 

Геннадію Токареву вдалося довести, що у цій справі доказів провини залишилося не достатньо, щоб тримати людину все життя за ґратами. Справу Олексія, який уже відбув 15 років покарання, направлено на новий судовий розгляд. Олексій тим часом отримав змогу нарешті поїхати до матері. 

Рекомендувати цей матеріал
При передруку посилання на khpg.org обов'язкове. Думки і міркування авторів не завжди збігаються з поглядами членів ХПГ
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль