пошук  
Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
версія для друку
05.05.2020 | Людмила Клочко
02

А люди все дзвонять і пишуть…

Фото з відкритих джерел
   

З початку карантину в Україну повернулися українці, що працювали та проживали за кордоном. Міністерство закордонних справ вважає, що таких осіб – 120 тисяч. Необхідно було докладати спеціальних зусиль: домовитися про рейси літаків, узгодити виліт-прибуття в Україну, домовитися, на який спосіб люди будуть добиратися до місця проживання тощо. А що було робити громадянам України, які з різних причин застрягли в «Л/ДНР»? Чи навпаки – застрягли на підконтрольній території, маючи місце постійного проживання на непідконтрольній території.

15 березня о 15:30, за декілька годин до закінчення роботи КПВВ, було оголошено, що перетин лінії розмежування буде здійснюватися виключно за реєстрацією за місцем проживання.

Вже 16 березня перетнути лінію розмежування було неможливо! Нажаль, люди, які зареєстровані як ВПО, але перебували на непідконтрольній території, не потрапили додому на підконтрольну територію України. У зимовій одежі, без грошей, з різними думками про роботу, про можливість посадити городи й отримати врожай, про лікування, про, про…

Ці люди шукають будь-яку можливість потрапити додому, але їх не випускають.

«…Я прописан на оккупированной территории, но живу и работаю в Запорожье на Запорожстали. Имею справку ВПЛ. Находился в очередном отпуске по месту прописки с 10.03.20 по 22.03.20. Узнал 16 марта об ограничении пропуска через КПВВ. Имея справку переселенца, справку с места работы ж. д. билеты в оба направления 18 марта не был пропущен на подконтрольную Украине территорию на КПВВ Марьинка, т. к. я не имею прописки в Запорожье. Все аргументы, что там работа, съемная квартира, документы, автомобиль и личные вещи не убедили пограничников. Сейчас оказался без работы и средств к существованию, жду открытия КПВВ. На предприятии с 22.03.20 нахожусь в отпуске за свой счёт. Не знаю, сколько продлится карантин и как выживать. Правомочны ли действия правительства по отношению к переселенцам? … К.»

«Ми переселенці, але постійно проживаємо в м. Київ та м. Ірпінь. Я онкохвора людина, маю III групу інвалідності. Є тому підтвердження: довідка МСЕК, видана Київським онкодиспансером. З чоловіком, у якого теж є довідка з місця роботи, що він там дійсно працює у м. Ірпінь. Приїхали 15 березня у м. Луганськ на 1 день і не можемо потрапити додому назад. Я повинна приймати щодня ліки, вже півтора місяці я їх не приймаю і мій стан через це суттєво погіршується з кожним днем. Не знаю чи довго ще протягну без ліків та лікування. Тут його не купиш та й нема за що. Ми залишилися без засобів до існування… Я зверталась у Луганську в МИД ЛНР. Вони мене вносили і в минулий раз на перетин КПВВ, який був 24 квітня у станиці, а Україна не захотіла мене пропускати. Я, чесно кажучи, не вірила, що мені таке сказали в МИД ЛНР. Але я писала в штаб ООС і отримала відповідь, зараз вам скину – Відмовлено!»

Можна зрозуміти й маму маленької донечки, яка проживає в Донецьку, але на декілька днів потрапила в Курахово:

«В связи с карантином я со своей маленькой дочкой, которой два годика, не успела пересечь блокпост и все это время нахожусь в Курахово почти без средств к существованию. Все деньги уходят на съем квартиры! Прошу вас о помощи в пересечении блокпоста и в возвращении домой. Помогите, пожалуйста».

Люди, громадяни України, не можуть півтора місяці потрапити додому як з непідконтрольної території, так і з території, що контролюється Україною. Списки ми передали до офісу Уповноваженого з прав людини ВРУ.

А люди все дзвонять і пишуть…

Рекомендувати цей матеріал
При передруку посилання на khpg.org обов'язкове. Думки і міркування авторів не завжди збігаються з поглядами членів ХПГ
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль