пошук  
Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
версія для друку
09.06.2020 | Сергій Давидіс
Погляд

Крим: Людей назвали злочинцями лише в результаті анексії та окупації

   

До вашої уваги український переклад статті члена Ради правозахисного центру «Меморіял», керівника програми підтримки політв’язнів Сергія Давидіса. Оригінал опублікований на сайті громадського руху «Кримська солідарність».


Ми вже більше ніж десять років здійснюємо моніторинг політичних репресій, і в першу чергу – політично мотивованого позбавлення волі, яке здійснюється російською владою з моменту окупації (анексії) Криму у 2014 році, коли ці репресії прийшли у Крим.

Фото: «Кримська солідарність»


Звісно, ми провадимо моніторинг цих репресій у складі загального масиву. Ми ведемо списки політв’язнів, спираючись на поняття «політв’язень», яке було введено 2012 року Парламентською асамблеєю Ради Європи, на чіткі критерії, які спираються на це поняття. Через це ми заносимо до списків людей, коли можемо вивчити матеріяли справи, і на підставі цих матеріялів аргументовано обґрунтувати відповідність конкретного випадку переслідування критеріям визнання людини політв’язнем. Тому, на жаль, наші списки, звичайно, не повні, але навіть при всій цій неповноті на сьогодні в наших списках є 59 жителів Криму, і найбільша частина їх – кримські татари. При цьому всього тепер у списках у нас – не повних, стосовно Російської Федерації – теж усього 315 людей. Цілком очевидно, що частка Криму є абсолютно непропорційною співвідношенню населення Криму до населення Росії. Очевидно, що Крим – це територія, найбільш піддана репресіям. У порівнянні з будь-якою внутрішньою територією Росії, набагато більшу кількість політичних репресій відбувається у Криму, і, в основному, це відбувається стосовно кримських татар, здебільшого.

Є справи так званих диверсантів. Слава Богу, істотна частина тих, хто був у Криму притягнутий до кримінальної відповідальності з політичних мотивів і позбавлений волі, у результаті обміну «35 на 35» звільнилася, а проте Володимир Дудка, Олексій Бессарабов, Гліб Шаблій залишаються за ґратами, але це, скоріше, невелика меншість у нашому списку, а переважна більшість жителів Криму, імена яких містяться у списках політв’язнів правозахисного центру «Меморіял» – це кримські татари, і переслідування їх здійснюється в першу чергу у зв'язку з обвинуваченням в участі в «Хізб ут-Тахрір».[1]

Ми принципово не згодні з оголошенням цієї організації терористичною – можна не погоджуватися з її поглядами, але жодних підстав оголошувати її терористичною, як зробив це Верховний суд Російської Федерації у 2003 році, немає. Але стосовно до Криму ситуація багаторазово посилюється і ступінь беззаконня цього переслідування стає набагато вищим у зв’язку з порушеннями міжнародного права, адже якщо це вважається порушенням людських прав і необґрунтованим переслідуванням стосовно до Татарстану або Башкортостану, то стосовно до Криму – це ще і прямий наслідок анексії та окупації.

Людей стали називати злочинцями не тому, що вони порушили якийсь закон, а тільки в результаті анексії та окупації. І за нашими даними не менше ніж 64 кримських татарина за цей період були позбавлені волі. Додатково, крім статті про участь у терористичній організації або організації діяльности терористичної організації, багатьом ставиться за вину стаття 278. Це приготування до насильницького повалення конституційного ладу, що є цілком абсурдним і пов’язане не з якимись діями, а виключно з аналізом доктрини Хізб ут-Тахрір, причому завідомо неправдивими аналізом.

Ми вважаємо, звісно, що переслідування кримських татар за цими обвинуваченнями має на меті придушення національної свідомости, громадянської активности кримських татар. Імена Сервера Мустафаєва, Емір-Усеїна Куку, Нарімана Мемедемінова та багатьох інших, звичайно, – вони яскраво свідчать про цю мету переслідування. Більша частина цих людей – учасники руху «Кримська солідарність», які підтримували інших політв’язнів, затриманих раніше, і люди в результаті стають самі жертвами у зв’язку зі своєю публічною та громадянською позицією.

Мета російської влади, з одного боку, припинити цю публічну активність тих людей, які активно беруть участь у громадській діяльності та висловлюють свою позицію, виявляючи солідарність з ув’язненими, з іншого боку – залякати всіх інших.

І третя мета – це, імовірно, стигматизація кримськотатарського народу – прагнення представити його в очах інших жителів Криму, в очах росіян, та й усього світу – як екстремістів і терористів.

Протистояти цьому необхідно голосно, публічно та всім разом. Тільки об’єднаними зусиллями російського громадянського суспільства, українського громадянського суспільства та міжнародної спільноти можна цьому протистояти, використовуючи в тому числі інструменти та інститути міжнародні.


[1] Міжнародна ісламська політична організація «Хізб ут-Тахрір» називає своєю місією об’єднання всіх мусульманських країн у ісламськім халіфаті, але відкидає терористичні засоби досягнення цього. Верховний суд Російської Федерації заборонив «Хізб ут-Тахрір» у 2003 році, занісши до списку з 15 об’єднань, названих «терористичними». Захисники заарештованих і засуджених у «справі Хізб ут-Тахрір» кримчан вважають їхнє переслідування мотивованим за релігійною ознакою (ХПГ-інформ).


Рекомендувати цей матеріал
При передруку посилання на khpg.org обов'язкове. Думки і міркування авторів не завжди збігаються з поглядами членів ХПГ
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль