пошук  
Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
версія для друку
29.09.2020 | ХПГ-інформ
Право на життя

29 вересня – День пам’яти жертв Бабиного Яру

Монумент «Пам’ять заради майбутнього» у Бабиному Яру (архівне фото: УНІАН)
   

Нацисти захопили Київ 19 вересня 1941 року, перший масовий розстріл відбувся 27 вересня. Його жертвами стали пацієнти психіятричної лікарні ім. І. Павлова, розташованої неподалік від Бабиного яру – загалом 752 людини.

27–28 вересня по місту були розклеєні оголошення українською, російською та німецькою мовами з таким текстом:

«Наказується всім жидам міста Києва і околиць зібратися в понеділок дня 29 вересня 1941 року до год. 8 ранку при вул. Мельника – Доктерівській (коло кладовища).
Всі повинні забрати з собою документи, гроші, білизну та інше.
Хто не підпорядкується цьому розпорядженню, буде розстріляний.
Хто займе жидівське мешкання або розграбує предмети з тих мешкань, буде розстріляний».

Люди йшли зі всього міста і зливалися в один потік на вулиці Мельника – в основному жінки, діти, старі, адже чоловіки були призвані до війська. У кінці вулиці був улаштований пропускний пункт, через який заводили по 30–40 людей. Там у них забирали документи, примушували роздягатися, виводили до краю яру – з іншого краю на спеціяльно обладнаній платформі сидів кулеметник. Під кулеметний вогонь поліцаї заганяли людей палицями. Тіла падали в яр. Грала музика, над яром кружляв літак.

З 29 вересня до 11 жовтня було знищене майже все єврейське населення Києва – понад 50 тисяч людей.

Розстріли в Бабиному Яру тривали до кінця окупації. За різними оцінками протягом 1941–43 років було вбито від 100 до 150 тис. людей – євреїв, караїмів, ромів, учасників українського національного опору, радянських військовополонених.

До 1966 року трагедія Бабиного Яру в Радянському Союзі замовчувалася. Проте 29 вересня того року, у 25-у річницю початку розстрілів, в урочищі відбувся мітинг громадськости, одним з організаторів якого був старший науковий співробітник обсерваторії АН УРСР Емануїл Діамант (дивіться його спогади на нашому сайті: http://archive.khpg.org/index.php?id=1600793241). У мітингу взяли участь письменники Віктор Некрасов, Анатолій Кузнецов, літературознавець Іван Дзюба.

«Бабин Яр – це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому українець не має права забувати про неї так само, як і єврей. Бабин Яр – це наша спільна трагедія, трагедія перш за все єврейського і українського народів», – сказав тоді у своєму виступі Іван Дзюба.

Віктору Некрасову належать слова: «Так, у Бабиному Яру були розстріляні не тільки євреї, але тільки євреї були розстріляні тут лише за те, що вони були євреями».

Того ж року в журналі «Юность» уперше був опублікований роман-документ Анатолія Кузнецова «Бабин Яр». Правда, у скороченому вигляді.

Цього року 27 вересня у Києві відбулася жалобна церемонія «Дорогою смерти», присвячена початку масових розстрілів у Бабиному Ярі. У заході взяли участь представники єврейських організацій Києва та України, праведники, які рятували євреїв під час Другої світової війни, представники місцевого самоврядування, громадських організацій і дипломатичного корпусу.

Фото: Сергій Нужненко (Радіо Свобода)


Рекомендувати цей матеріал
При передруку посилання на khpg.org обов'язкове. Думки і міркування авторів не завжди збігаються з поглядами членів ХПГ
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль