пошук  
Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
версія для друку
23.10.2020 | Владислав Должко
Кримінально-виконавча система

Звільнення за хворобою (Харківська область)

© Владислав Рєзнік/ХПГ
   

Звіт
за результатами дослідження відкритих даних
Єдиного реєстру судових рішень щодо клопотань
про звільнення за хворобою (ст. 84 КК України)

Область

Харківська

Досліджуваний період

01.01.2017 – 30.09.2020

Інстанція

Перша

1. Загальна інформація

1.1. За період було досліджено 359 рішень суду, з яких:

– задоволено 219 клопотань, що складають 61% від загальної кількості;

– відмовлено в задоволенні 140 клопотань, що складають 39% від загальної кількості.

1.2. Класифікація за роками в межах досліджуваного періоду:

Рік

Загалом

Задоволено

Відмовлено

2017

139

60

43,17%

79

56,83%

2018

82

55

67,07%

27

32,93%

2019

90

67

74,44%

23

25,56%

2020 (до 30.09.2020)

48

37

77,08%

11

22,92%

Вбачається тенденція на зменшення кількості звернень до суду з досліджуваного питання.

2. Класифікація за суб’єктом подання клопотання (подання)

2.1. Загальна статистика за суб’єктом подання клопотання (подання):

Рік

Подано адміністрацією установи виконання покарань

Подано засудженим

2017

19

13,67%

120

86,33%

2018

65

79,27%

17

20,73%

2019

72

80,00%

18

20,00%

2020 (до 30.09.2020)

38

79,17%

10

20,83%

Спостерігається значне збільшення відносної кількості звернень адміністрації установи виконання покарань порівняно з кількістю звернень засуджених.

Протягом останніх трьох років спостерігаються близькі за значенням відсотки звернень, поданих адміністрацією та засудженими. «Провал» 2017 року, скоріш за все, пов’язаний із тим, що у зв’язку з реформуванням тюремної медицини не працювали лікарські комісії, а тому неможливо було отримати висновок. Саме тому, на нашу думку, в той рік майже не було подань адміністрації.

2.2. Статистика щодо розгляду клопотань, поданих адміністрацією виконання покарань:

Рік

Задоволено

Відмовлено

2017

16

84,21%

3

15,79%

2018

55

84,62%

10

15,38%

2019

64

88,89%

8

11,11%

2020 (до 30.09.2020)

37

97,37%

1

2,63%

Вбачається явна тенденція на задоволення судом питомої більшості клопотань, поданих адміністрацією установи виконання покарань, причому відсоток задоволених подань серед загальної маси звернень має тенденцію до зростання.

Варто зазначити, що в більшості рішень форма, структура та аргументація ухвали суду, а також надані разом із поданням адміністрації докази та документи відзначаються значною схожістю.

Зазначені вище аспекти можуть свідчити про відсутність індивідуального підходу до вирішення кожної окремої ситуації, а навпаки все більшого застосування «шаблонної» процедури здійснення подання та вирішення справи в судовому порядку.

2.3. Статистика щодо розгляду клопотань, поданих засудженими:

Рік

Задоволено

Відмовлено

2017

44

36,67%

76

63,33%

2018

0

0,00%

17

100,00%

2019

3

16,67%

15

83,33%

2020 (до 30.09.2020)

0

0,00%

10

100,00%

Здається сумнівною загальна тенденція останніх років на тотальну відмову в задоволенні клопотань засуджених у порівнянні з всеохоплюючим задоволенням подань адміністрацій установ виконання покарань.

Зважаючи на аргументацію відмови, яка характеризується схожістю в більшості рішень окремого суду або судді, та на загальний процент відмов, можна припустити наявність певних обставин, що ускладнюють реалізацію права на звільнення за хворобою у разі звернення самостійно засудженим або спрощують реалізацію зазначеного права у разі звернення від імені адміністрації установи виконання покарань.

3. Класифікація за участю у справі адвоката

3.1. Загальна класифікація за участю у справі адвоката:

Рік

Адвокат присутній

Адвокат відсутній

2017

7

5,04%

132

94,96%

2018

15

18,29%

67

81,71%

2019

8

8,89%

82

91,11%

2020 (до 30.09.2020)

2

4,17%

46

95,83%

Простежується тенденція на відсутність адвоката у справі,  в тому числі адвокатів БПД, що частково пояснюється тим, що більшість звернень до суду є поданнями адміністрації установи виконання покарань.

Також в таких випадках засуджені, як правило, подають клопотання про розгляд справи без його участі, покладаючись на спроможність адміністрації установи обґрунтувати в суді необхідність їх звільнення.

4. Основні причини відмови в задоволенні клопотання

В результаті досліджених матеріалів можна виділити дві категорії аргументацій, якими обґрунтована значна кількість відмов у задоволенні клопотання про звільнення за хворобою. Відтак, цитуючи аргументації судів, можна виділити два критерії оцінки стану особи, які використовуються в подальшій відмові:

1. Медичний критерій, який, зазвичай, є результатом аналізу судом висновку лікарської комісії про належність або неналежність захворювання засудженого до Переліку захворювань. Відтак аргументація відмови за цим критерієм має, зазвичай, такий вигляд: «Захворювання засудженого не підпадають під Перелік захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання…», тобто розглядається формальна належність захворювань, встановлених висновком лікарсько-консультативної комісії про медичний огляд засудженого. Варто зазначити, що згідно з правовою позицією, викладеною ЄСПЛ в рішенні «Єрмоленко проти України», не можна оцінювати сумісність стану здоров’я заявника з триманням під вартою спираючись виключно на вичерпний перелік захворювань, без будь-якого розгляду з боку національних судів.   

2. Критерій, який базується на попередній злочинній діяльності особи та поведінці під час відбування покарання до подання заяви. Відтак аргументація відмови за цим критерієм має, зазвичай, такий вигляд: «Захворювання засудженого передбачено Переліком захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, проте суд бере до уваги дані про …» й далі містяться посилання на одну чи декілька з наступних обставин:

– особу засудженого;

– наявність у нього «злочинного досвіду», при цьому в рішеннях відсутнє роз’яснення суду щодо значення, в якому застосовується поняття «злочинний досвід», оскільки у всіх засуджених є «злочинний досвід», тому зазначене поняття потребує судового уточнення;

– тяжкість злочину і його наслідки;

– поведінка за весь час відбування покарання;

– характеристика з установи виконання покарань;

– ступінь виправлення;

– фактичне не розкаяння, яке «повинно бути дієвим і відображатися у його поведінці при відбуванні покарання» (цитата з рішень);

– відсутність згоди рідних та близьких на догляд за ним;

– відсутність переконливих даних про бажання та можливість продовжити ефективне лікування та безповоротно відмовитися від продовження злочинної діяльності.


Рекомендувати цей матеріал
При передруку посилання на khpg.org обов'язкове. Думки і міркування авторів не завжди збігаються з поглядами членів ХПГ
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль