пошук  
Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
версія для друку
09.11.2020 | Євген Захаров
Політика і права людини

Висновок щодо політичних мотивів кримінального переслідування та порушень прав людини у справі Сергія Пашинського

   

Передісторія

Сергій Пашинський з 2006 року обіймав керівні посади в партії «Батьківщина». У 2011 році він став заступником керівника партії та центрального штабу ВО «Батьківщина». Після арешту Юлії Тимошенко в 2011 році брав активну участь у судових засіданнях та у організації політичних заходів на її підтримку. Пашинський активно працював у Комітеті опору диктатурі, який було створено 5 серпня 2011 року політичними партіями з метою узгодження опозиційної діяльності та недопущення політичних репресій в Україні[1]. На парламентських виборах в Україні 2012 року у складі ВО «Батьківщина» він втретє поспіль пройшов до Верховної Ради України. З грудня 2012 року був обраний заступником голови фракції «Батьківщина». У 2012-2013 роках разом із О.Турчиновим, А.Парубієм, В.Кличком, А.Яценюком, О.Тягнибоком та іншими опозиційними політиками, стає одним із найрадикальніших опонентів режиму Віктора Януковича[2]. Організовував заходи проти політичних переслідувань Тимошенко, яку було ув’язнено у Качанівській колонії в Харкові[3]: на знак солідарності із екс-прем’єром у Харкові зібралися сотні її прихильників та однодумців із різних областей України. Серед народних депутатів – лідер фракції Арсеній Яценюк, а також Сергій Власенко, Андрій Кожем’якін, Сергій Пашинський, Микола Княжицький та інші[4]; у Харків прибули близько 20 депутатів Верховної Ради, серед яких Сергій Пашинський, Андрій Кожем’якін, Микола Княжицький та Сергій Сас[5]. Сергій Пашинський зосередив свою діяльність на захисті від політичних переслідувань і звільненні Юлії Тимошенко[6]. Він говорив про неможливість підписання Асоціації з ЄС держави, в якій наявні політичні переслідування[7]. З приводу рішення апеляційного суду у справі Юлії Тимошенко Сергій Пашинський заявив: «Рішення Київського апеляційного суду у справі Юлії Тимошенко, який залишив у силі беззаконний вирок Печерського суду, свідчить, що режим Януковича остаточно знищив правосуддя в Україні. Віднині в Україні не стало навіть тих жалюгідних решток демократії, про які ще наважувалися говорити оптимісти»[8]. Він не цурався критики режиму і жорстких заяв: «Для мене питання життя і смерті – подолати Януковича»[9].

Сергій Пашинський (фото з сайту ukrinform.ua)


Влітку 2011 року правозахисниками був створений Громадський комітет захисту від політичних переслідувань в Україні[10]. Члени Комітету: Зиновій Антонюк, Аркадій Бущенко, Євген Захаров, Йосиф Зісельс, Людмила Клочко, Микола Козирєв, Ігор Коліушко, Катерина Левченко, Мирослав Маринович, Василь Овсієнко, Олександр Павличенко, Ірина Рапп, Євген Сверстюк, Володимир Яворський – відомі правозахисники, колишні дисиденти і в’язні сумління радянських таборів – заявили про політичні переслідування в Україні. Згодом, порушення прав людини з політичних мотивів підтвердив Європейський суд з прав людини, який вказав на наявність порушення 18 статті Європейської конвенції з прав людини у справах «Тимошенко проти України»[11] та «Луценко проти України»[12].

З листопада 2013 по лютий 2014 року Сергій Пашинський був заступником керівника Штабу національного спротиву, що координував протестні акції на Майдані та по всій країні. Був одним з ключових «менеджерів революції», на яких трималося матеріально-технічне, фінансове та організаційне забезпечення Революції гідності. За словами екс-керівника СБУ В.Наливайченка, прізвище С. Пашинського було серед «орієнтувань» на першочергове знищення у разі прийняття рішення про повну зачистку Майдану від протестантів[13]. Відповідно до відеоматеріалів, він був одним із небагатьох народних депутатів, хто не покинув Майдан в ніч із 18 на 19 лютого, а також зранку 20 лютого 2014 року, коли очікувалася повна зачистка наметового містечка та вже загинуло кілька десятків людей[14].

Сергій Пашинський протягом п’яти років був заступником голови фракції «Народний фронт», яка перемогла на виборах у 2014 році[15]. У 2014 році був обраний головою Комітету Верховної Ради України з питань безпеки та оборони[16]. Протягом каденції було внесено на розгляд ВРУ 240 законопроектів авторства Пашинського[17], з них набрали чинності 20 законів[18].

Обставини справи

31 грудня 2016 року о 17 год. 10 хв. між народним депутатом України Сергієм Пашинським та громадянином Вячеславом Хімікусом, які перебували на автомобільній дорозі «Київ-Одеса» в районі с. Хлепча Васильківського району Київської області, виник словесний конфлікт з приводу місця розташування транспортного засобу «Volkswagen ЛТ 31» та принизливих образ Хімікусом Пашинського та його дружини. Під час вказаного конфлікту Вячеслав Хімікус став погрожувати Пашинському розправою, який в свою чергу дістав, зареєстрований за ним пістолет, та здійснив попереджувальний постріл у повітря. Після цього, Хімікус тримаючи в руках скляну пляшку з-під слабоалкогольного напою, наблизився до Пашинського та наніс нею йому удар в область голови та став погрожувати розочкою від пляшки. Далі Пашинський, захищаючись від протиправних дій Хімікуса, підвівшись з асфальту, здійснив постріл із пістолета у верхню частину лівої ноги Хімікуса, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді вогнепального перелому стегнової кістки лівої ноги. Одразу після цього Сергій Пашинський попросив свою дружину викликати швидку допомогу та поліцію, а сам перетягнув своїм ременем поранену ногу потерпілому. Того ж дня Пашинський звернувся до поліції із заявою про злочин. Було розпочато розслідування за фактом хуліганських дій Хімікуса.

9 лютого 2017 року па підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва було розпочато розслідування за фактом заподіяння Пашинським тілесних ушкоджень Вячеславу Хімікусу.

З 31.12.2016 по 02.01.2017 слідство в кримінальному провадженні здійснювалось слідчими Васильківського відділу поліції. Не зважаючи на те, що кримінальне провадження не є складним, його 03.01.2017 було передано до слідчого управління прокуратури Київської області, а вже 06.02.2017 до Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України для продовження розслідування. Причиною передачі провадження вказана неефективність розслідування, без конкретизації обставин, на підставі яких такий висновок зроблений, чи осіб, винних у цьому.

18 липня 2017 року постановою прокурора Генеральної прокуратури України обидва кримінальні провадження об’єднані. 26 липня 2017 р. за результатами слідства кримінальне провадження стосовно Пашинського та Хімікуса було закрито за відсутністю складу злочину.

13 грудня 2017 року за скаргою Хімікуса слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва скасована постанова про закриття кримінального провадження. Підставою стали взаємовиключні висновки досудового слідства про відсутність протиправної поведінки Хімікуса одночасно з наявністю умов для необхідної оборони Пашинського, порушення процесуальних прав потерпілого Хімікуса. Справа була направлена для продовження досудового розслідування.

9 січня 2018 року суддею винесена ухвала про закриття матеріалів стосовно Хімікуса за ч. 1 ст. 173 КУпАП. Суд вказав, що його дії підпадають під ознаки кримінального правопорушення за ст. 296 КК України (хуліганство).

12 березня 2018 року винесена постанова про відмову у визнанні потерпілим Хімікуса, тому що слідством не встановлено заподіяння шкоди (фізичної, моральної, матеріальної) кримінальним правопорушенням. А 17 травня 2018 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Хімікусу відмовлено у задоволені скарги на відмову у визнанні його потерпілим.

Хід розслідування у провадженні проти Вячеслава Хімікуса

24 квітня 2018 року постановою процесуального керівника-прокурора Генеральної прокуратури України виділено матеріали в окреме провадження з кримінального провадження № 12016110140003023 за заявою Пашинського за фактом скоєння хуліганських дій Хімікусом за ч. 2 ст. 296 КК України. 14 листопада 2018 року в межах виділеного кримінального провадження Хімікусу повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 296 КК України (хуліганство). 6 серпня 2019 року Хімікусу було повідомлено про нову підозру за ч. 1 ст. 296 КК України та додатковою ч. 1 ст. 289 КК України. А 1 листопада 2019 року постановою прокурора Генеральної прокуратури кримінальне провадження щодо Вячеслава Хімікуса закрито за відсутністю в його діях складу злочину.

Хід розслідування у провадженні проти Сергія Пашинського

7 лютого 2019 року постановою заступника Генерального прокурора змінена група прокурорів у кримінальному провадженні проти Пашинського. Підставою такої дії вказана нібито «особлива складність провадження, великий обсяг слідчих (розшукових) дій, які необхідно виконати для отримання доказів». Група склала 14 прокурорів Генеральної прокуратури України. 31 жовтня 2019 року постановою Генерального прокурора у кримінальному провадженні проти Пашинського змінена група прокурорів. Підставою такої дії вказана: «актуальність кримінального провадження та суспільний резонанс», «забезпечення повного, всебічного і неупередженого дослідження всіх обставин кримінального правопорушення», «необхідність проведення значного обсягу слідчих (розшукових) та процесуальних дій для отримання доказів». Група була збільшена до 21 прокурора Генеральної прокуратури України. Старшим групи визначений Генеральний прокурор України. 13 січня 2020 року постановою Генерального прокурора змінена група прокурорів у кримінальному провадженні проти Пашинського. Підставою такої дії вказана: «складність провадження, великий обсяг слідчих і процесуальних дій, з метою забезпечення належного здійснення повноважень прокурора під час досудового розслідування і судового розгляду, ураховуючи створення Офісу Генерального прокурора». Група була скорочена до 13 прокурорів Офісу Генерального прокурора. Під час зміни групи прокурорів, всупереч вимогам ч. 2 ст. 37 КПК, не була забезпечена участь прокурорів з початку кримінального провадження і до його завершення. Повноваження прокурорів у даному проваджені були покладені на інших осіб без поважних причин, як того вимагає ч. 3 ст. 37 КПК. У справі з одним підозрюваним, за одним епізодом завдання тілесних ушкоджень у стані необхідної оборони, під час побутової сварки процесуальне керівництво здійснювалось групами прокурорів Генеральної прокуратури в кількості від 13 до 21 особи на чолі з Генеральним прокурором.

18 березня 2019 року за результатами слідства кримінальне провадження щодо Пашинського було закрито за відсутністю складу злочину. Слідство встановило, що Пашинський діяв у стані необхідної оборони. Але 11 вересня 2019 року було скасовано постанову про закриття кримінального провадження щодо Пашинського постановою заступника Генерального прокурора. Заступник Генпрокурора вказав на те, що під час закриття кримінального провадження не були встановлені обов’язкові ознаки необхідної оборони. 4 жовтня 2019 року Пашинському повідомлено про підозру у заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, передбаченого ст. 121 ч. 1 КК. Загалом, за час досудового розслідування було проведено 12 слідчих дій за участю Пашинського.

Тримання Сергія Пашинського під вартою. Застосування запобіжного заходу

7 жовтня 2019 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва до Пашинського застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 4 грудня 2019 року. Посилаючись на матеріали, надані прокурором, слідчий суддя вказав на обґрунтованість підозри щодо Пашинського. При цьому суддя не досліджував безпосередньо покази свідків, а лише послався на протоколи їх допитів. Також суддя встановив наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, посилаючись на тяжкість можливого покарання. Статус колишнього народного депутата України, у минулому посаду голови комітету ВРУ, членство у Військовій Ради «Народного фронту» суддя витлумачив як «наявність тісних соціальних зв’язків з керівниками органів державної влади та правоохоронних органів», які Пашинський може використати з метою уникнення кримінальної відповідальності. Також суддя послався на неодноразовий перетин державного кордону Пашинським. Крім того, в обґрунтування необхідності тримання під вартою Пашинського суддя вказав, що Пашинський підозрюється у чиненні тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи. Враховуючи, що на час вчинення кримінального правопорушення Пашинський обіймав посаду голови комітету ВРУ, така поведінка є явно неприйнятною для особи такого рангу, яка має ряд нагород та відзнак. В свою чергу це «створило в очах громадськості негативне враження, безладдя, безкарності у системі органів державної влади». Суддя не розглядав можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу.

11 жовтня 2019 року захисники Пашинського подали апеляційну скаргу на ухвалу Печерського районного суду м. Києва про застосування запобіжного заходу. В скарзі заявники зазначають, що:

  • слідчим були порушені правила територіальної підсудності під час подачі відповідного клопотання, і слідчий суддя не мав повноважень розглядати таке клопотання
  • слідчий суддя не досліджував жоден із документів, доданих до клопотання слідчого
  • в обґрунтування підозри слідчий суддя послався на документи, які не були долучені до клопотання слідчого і взагалі не були в розпорядженні суду
  • Пашинський добровільно з’являвся на численні слідчі дії, не переховувався від слідства як до закриття кримінального провадження, так і після його поновлення
  • слідчий суддя самостійно встановив наявність ризику використання соціальних зв’язків з метою уникнення відповідальності, який не заявлявся стороною обвинувачення
  • позитивні характеристики Пашинського у вигляді відповідальних посад, нагород та відзнак суддя використав як обґрунтування необхідності тримання Пашинського під вартою.

18 жовтня 2019 року апеляційну скаргу захисників Пашинського залишено без задоволення ухвалою Київського апеляційного суду. Підтримуючи доводи слідчого судді апеляційний суд знов послався на тяжкість можливого покарання. При цьому суд не навів жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню. Більш того, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини (без зазначення конкретного рішення) апеляційний суд стверджує, що «рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства». Очевидно, що апеляційний суд помилково розуміє позицію Європейського суду в питанні дотримання права на свободу. Доводи Сергія Пашинського та його захисників, наведені в апеляційній скарзі, суд залишив без уваги.

29 листопада 2019 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва Пашинському продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29 січня 2020 року. З посиланням на протоколи допиту свідків, без їх допиту в судовому засіданні суддя встановив обґрунтованість підозри щодо Пашинського. Слідчий суддя також послався на необхідність виконання великого комплексу процесуальних дій, необхідність вчинення яких прокурор довів під час судового засідання. Однак суддя не вказав, які конкретно дії необхідно вчинити прокурору та які обставини перешкодили стороні обвинувачення вчинити їх до закінчення строку тримання під вартою. Без посилання на конкретні факти і докази суддя встановив наявність всіх ризиків, передбачених ст. 177 КПК, навіть тих, які не були встановлені під час обрання запобіжного заходу. Відомі політики виявили бажання клопотати перед судом про передачу заявника на поруки, зокрема це були: Народні депутати України VIII скликання: М.Бондар, С.Висоцький, О.Масоріна, О.Сочка, А.Тетерук, М.Величкович (також колишній заступник Міністра внутрішніх справ України), В.Сюмар (також колишній заступник секретаря Ради національної безпеки і оборони України, заступник Голови фракції «Народний фронт»), О.Турчинов (також секретар Ради національної безпеки і оборони України, Голова ВРУ, виконувач обов’язків Президента України, Перший Віце-Прем’єр міністр України, Голова Служби безпеки України). Без жодного обґрунтування поручителям було відмовлено у задоволення їх заяв про взяття заявника на поруки. Суд не розглянув можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу.

3 грудня 2019 року захисники Пашинського подали апеляційну скаргу. Адвокати зазначають, що слідчим суддею знов були порушені правила територіальної підсудності, і суддя не мав права розглядати відповідне клопотання слідчого. Також захисники вказали на наступні порушення:

  • суддя залишив без уваги доводи захисників щодо необґрунтованості підозри та не надав оцінки доказам, представленим захисниками;
  • заявлені слідчим ризики не підтверджується фактичними даними;
  • суддя залишив поза увагою докази належної процесуальної поведінки Пашинського, підтвердженої протоколами, складеними за його участі;
  • без посилання на будь-які докази суддя встановив наявність всіх п’яти ризиків, передбачених КПК України. Хоча, під час застосування запобіжного заходу слідчий суддя встановив лише два ризики.

18 грудня 2019 року ухвалою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу захисників Пашинського задоволено частково. Суд відмовив у продовження тримання під вартою Пашинського і застосував до нього цілодобовий домашній арешт. Апеляційний суд встановив відсутність належного обґрунтування ризиків перешкоджання кримінальному провадженню. Апеляційний суд врахував, що в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що перебуваючи на волі, Пашинський переховувався від органів досудового розслідування та суду, перешкоджав кримінальному провадженню, вчиняв інші кримінальні правопорушення, зокрема здійснював незаконний вплив на свідків, потерпілого у цьому кримінальному провадженні. Разом з тим, суд не навів жодних фактичних даних, які б підтверджували необхідність застосування домашнього арешту до Сергія Пашинського.

28 січня 2020 року ухвалою слідчого судді Пашинському продовжено запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до 27 березня 2020 року. Слідчий суддя обґрунтував своє рішення тяжкістю кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється Пашинський. Без зазначення конкретних обставин справи, без посилання на будь-які докази суд загальними фразами вказав на те, що прокурор довів наявність ризику переховування Пашинського, неможливість застосування більш м’якого запобіжного заходу. 31 січня 2020 року захисниками Пашинського подана апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді про продовження запобіжного заходу, яку апеляційний суд залишив без задоволення.

Наявність політичного мотиву переслідування

Переслідування особи має політичні мотиви, якщо дії державних органів та їх посадових і службових осіб викликані: а) нелегітимними міркуваннями суспільно-політичного характеру; або б) діями переслідуваної особи із захисту прав, свобод і законних інтересів громадян[19].

Політичним в’язнем ми пропонуємо вважати будь-якого ув’язненого, у кримінальному чи адміністративному переслідуванні, в якому істотно значущу і достовірно визначену роль відіграють політичні мотиви влади, і тільки такого ув’язненого[20]. При цьому не має значення, чи саме політичні причини спонукали до діяння, що інкримінується в якості злочину чи правопорушення; значимо лише наявність політичного інтересу влади в результаті справи. Оскільки в сфері правозастосування принципово не допустимі позаправові оцінки і судження, політична мотивація у судочинстві може тягнути за собою процесуальні і матеріальні порушення, такі як:

  • Елементи фальсифікації в обвинуваченні;
  • Необґрунтовано жорстокі запобіжні заходи або покарання;
  • Неправосудні вироки або рішення про адміністративні правопорушення;
  • Тенденційність суду в оцінці доказової сили доводів захисту й обвинувачення;
  • Різноманітні обмеження у можливості захищати себе, у тому числі за допомогою захисника;
  • Свавілля у виборі доказів, ігнорування очевидних фактів;
  • Застосування нерелевантних до вчиненого норм права;
  • Вибірковий (дискримінаційний) характер судового переслідування в порівнянні з аналогічними випадками інших осіб[21].
  • Викривальна пропагандистська кампанія, публікації дифамаційного характеру, часто із розголошенням негласних слідчих розшукових даних[22].

Справа Сергія Пашинського має виразно політичний характер.

У зв’язку з посадою голови Комітету Верховної Ради України з питань безпеки та оборони і виконанням роботи, пов’язаної з підвищенням обороноздатності Української армії, Сергій Пашинський став об’єктом постійних медіа-атак з боку Російської Федерації, яка в Україні на законодавчому рівні визнана країною-агресором:

  • сюжет на НТВ про розстріл Майдану[23], замовний фільм, нібито знятий італійськими журналістами[24],
  • «М’ясник Майдану Пашинський»[25],
  • «Хто такий Пашинський, і як він потрапив до влади»[26],
  • відео Шарія: «розслідування по Пашинському – тероризм»[27], нібито розмови Пашинського[28],
  • відео Шарія: «Сергій Пашинський – казнокрад з історією»[29],
  • «Недоторканний: яка роль «стрілка» Пашинського в справі про вбивства на Майдані»[30],
  • «Парубій, Пашинський та Аваков винні в загибелі «небесної сотні»? Фотофакти для укроскептіков»[31],
  • «Пашинський стріляв зі свого автомата короткими чергами»[32].
  • «Андрій Клюєв назвав нардепа Сергія Пашинського одним з організаторів розстрілів на Майдані»[33] та багато іншого.

У результаті моніторингу інформаційних атак, які посилювалися перед кожним судовим засіданням, було виявлено на низці чорних бірж на DarkNet[34] розміщення запиту на негативні коментарі до відео з тегом Пашинський на Youtube. Усі проплати за негативні коментарі відбувалися в рублях. Моніторинг проплачених інформаційних повідомлень, а також замовних статей, сюжетів програм та відеоблогів показав, що на знищення репутації Пашинського та створення образу злодія витрачаються мільйони євро.

Після приходу до влади Володимира Зеленського і партії «Слуга народу», Сергій Пашинський, який програв вибори до парламенту, став зручною мішенню для піару нової влади. Враховуючи великий запит суспільства на репресивні методи боротьби з корупцією, кандидат в президенти Володимир Зеленський у своїй передвиборчій кампанії обіцяв швидкі «посадки» підозрюваних у корупції. Головним слоганом його передвиборчої кампанії став вислів: «Весна прийде – саджати будемо»[35]. Іншою його передвиборчою обіцянкою було встановлення миру на Донбасі та повернення тимчасово окупованих територій до складу України[36].

Правозахисники неодноразово заявляли, що Кремль використовує заручників для досягнення політичних цілей. І, незважаючи на те, що такі дії є брутальним порушенням міжнародного гуманітарного права, що їх можна кваліфікувати, як воєнний злочин, вони стали частиною Мінського процесу. Джерела говорять про те, що однією з умов звільнення в’язнів Кремля, обміну полоненими і подальшого мирного врегулювання є кримінальне переслідування лідерів Майдану, які прийшли до влади після Революції гідності і очолили спротив окупації частини території України. Депутат Державної думи Російської Федерації Сергій Марков заявив, що Грицак, Аваков, Муженко, Турчинов, Пашинський і Парубій – «люди, які найбільш відповідальні за терор 2014 року», і у Кремлі Зеленському виставили ультиматум: щодо вищевказаних осіб повинно бути проведено ретельне розслідування, всі вони повинні отримати реальні дуже великі тюремні терміни. «Але до того часу, поки вони залишаються на свободі, ні про яке возз’єднання Донбасу з Україною мови бути не може»[37].

Також загальновідомо, що в Кремлі традиційно люблять дати. Взяття міст, вторгнення і показові репресії до святкових дат. Багато хто вважає невипадковим арешт Пашинського на день народження Путіна: «Посадка Пашинського цілком укладається в нову зовнішньополітичну логіку України. Логіка ця називається «мир за всяку ціну». І має не тільки військову, але й ідеологічну складову. У рамках якої дуже здорово показати нашим Північним сусідам, що офіційний Київ як би кається за «гріхи Майдану», шкодує про початок операції АТО на сході», – зазначила шеф-редактор LB.ua Соня Кошкіна – «Голови» Пашинського і Парубія (а може навіть ще і Турчинова) – шикарний подарунок для росіян. Особливо коли посадка першого відбувається ... в день народження Володимира Путіна. Цікавий збіг, правда?»[38]. У переслідуванні Пашинського простежується і зацікавленість путінського режиму, і колишніх українських політиків з оточення Януковича[39]. Суд над Сергієм Пашинським і його ув’язнення супроводжувалися хвилею інформаційних атак проти нього[40].

Іншою метою переслідування Пашинського можна вважати передвиборчу обіцянку президента про «посадки». Під час прес-марафону президента України Володимира Зеленського він, відповідаючи на питання журналістів, заявив: «Коли я прийшов, на другий день я думав, ми будемо всіх саджати – всіх корупціонерів. При цьому, коли перші наручники наділи… всі сказали «ай яй яй», президент не має права впливати на правоохоронні органи. Я: «ок», а я можу збирати наради і говорити з правоохоронцями, які їхні дії? Ага, так можна. А якщо ходить бандит по вулиці, мені дзвонять всі і кажуть: «ця людина вбиває, бреше, вона була депутатом»… я можу їх спитати: де посадки таких людей? Ну ви можете, але дуже обережно. То я повинен підбирати слова. Не дай Боже, це буде вплив… Вийдіть на вулицю і запитайте людей, Пашинський – це бандит чи ні? Я даю вам 100%, сто людей запитаєте – сто людей скажуть "так"»[41].

Президент у своєму виступі грубо порушив принцип презумпції невинуватості, що закріплений у ст. 62 Конституції України і §2 ст. 6 ЄКПЛ. У справі «Криволапов проти України» ЄСПЛ констатував, що необережні публічні заяви представників держави щодо вини особи на етапі розслідування порушують принцип презумпції невинуватості та впливають на неупередженість суду. ЄСПЛ наголосив, що відповідно до усталеної прецедентної практики, §2 ст. 6 Конвенції забороняє посадовим особам проголошувати особу винною до моменту її засудження судом. Суд також вказав, що такі заяви посадових осіб держави спонукали громадськість повірити у винуватість заявника та вплинули на оцінку фактів відповідним судовим органом[42]. Наявність системних порушень презумпції невинуватості з боку державних органів ЄСПЛ констатував і у справі «Шагін проти України»: «Суд повторює, що принцип презумпції невинуватості, закріплений у пункті 2 статті 6 Конвенції (995_004), є одним з аспектів права на справедливий судовий розгляд кримінальної справи, гарантованого пунктом 1 статті 6 (див. рішення у справі «Альне де Рібемон проти Франції» (Allenet de Ribemont v. France) від 10 лютого 1995 року, п. 35, серія A, N 308). Цей принцип не лише забороняє передчасне висловлення думки самим судом про те, що особа, «яку обвинувачено у вчиненні злочину», є винною, тоді як це ще не доведено відповідно до закону, а й поширюється на заяви, що їх роблять інші державні посадові особи стосовно проваджень, що тривають, у кримінальних справах, і які спонукають громадськість до думки про вину підозрюваного та визначають наперед оцінку фактів компетентним судовим органом (див. висновки з відповідної практики Суду, наприклад, в рішенні у справі «Хужин та інші проти Росії» (Khuzhin and Others v. Russia), N13470/02, п.93, від 23 жовтня 2008 року)[43].

7 листопада 2019 р. в своєму відеоблозі Президент України заявив: «Не дуже багато посадок? Поки що це не почалося? І згоден, і ні. Дивіться: справа Свинарчуків – є, Пашинський – є, Микитась – є, Дубневич – є. І ви навіть бачили, що у Верховній Раді за (подання на – ред.) Дубневича не всі голосували. Всі бояться, що до них буде таке саме ставлення. І правильно бояться, воно буде таким. А далі будуть вироки цим людям, про кого я сказав. А не будуть – буде відкрито інші справи, і ніхто не буде зупинятись»[44]. Висловлювання президента: «А далі будуть вироки цим людям, про кого я сказав. А не будуть – буде відкрито інші справи, і ніхто не буде зупинятись» точно відповідає відомій фразі А. Вишинського «Был бы человек, а статья найдётся»[45]. Його можна тлумачити лише таким чином, що головною метою переслідування є особа, а не вчинене нею правопорушення.

У фільмі «Рік президента Зеленського», Володимир Зеленський критикує правоохоронні органи, Генеральну прокуратуру та суди за відсутність «посадок» і, зокрема, відзначає: «Був Свинарчук, Пашинський, Гримчак, інші... І що в результаті? Суд відпустив їх. Судова реформа, м’яко кажучи, недосконала і в цьому напрямку залишається ще дуже і дуже багато роботи»[46]. Таким чином, президент дає установку судам на реалізацію своїх передвиборчих обіцянок – «посадок».

Шеф-редактор LB.ua Соня Кошкіна на своїй сторінці в соціальній мережі Фейсбук написала: «В Офісі Президента дійсно проводилося більше нараду з силовиками, на предмет того «а де посадки?». Причому не просто посадки, але «щоб швидко і сподобалося людям». Не/законність – не важлива (не жартую). Саме в такій тональності було обговорено. Ключове «швидко» і «сподобалося людям». В рамках розмови визначили чотири пріоритетних справи. Перше – Порошенко (тут все зрозуміло). Друге – Пашинський. Третє – Жеваго (його вчора в розшук оголосили). Четверте я поки не знаю. Займаюся. Чесно кажучи, я не повірила спершу. Подумала, що джерело не так передає сенс – недоговорює, спотворює тощо. Тому що не може в ОП обговорюватися порядок (!!) і пріоритетність (!!) справ, щоб «швидко» і «сподобалося людям»… Але виявилося, що не тільки в ОП, але ще і з вузьким колом депутатів, які ... голосували за це руками (проти висловилися вісім чоловік)»[47]. Про цю нараду в ОП з силовиками нам стало відомо ще раніше з інших джерел, які ми назвати не можемо.

Після наради з президентом вищі посадові особи: директор ДБР Роман Труба і Генеральний прокурор України Руслан Рябошапка, який здійснював процесуальне керівництво у справі Пашинського, теж активно брали участь у дискредитації Сергія Пашинського, коментуючи не тільки обставини розслідування даної справи, що становить суспільний інтерес, а висловлювали свою тенденційну позицію, додаючи, що він стане фігурантом інших резонансних справ, пов’язаних з корупцією:

  • Рябошапка бачить «певний зв’язок» між справою Гладковського і Пашинським[48];
  • Пашинський може стати фігурантом ще трьох кримінальних проваджень – Рябошапка[49];
  • Слідчі Генеральної прокуратури покривали колишнього народного депутата Сергія Пашинського – Труба[50];
  • ГПУ «модерувала розслідування на користь народного депутата» – Труба[51]

Про наявність політичного характеру переслідування свідчать і постійні зміни групи прокурорів, всупереч вимогам ч. 2 ст. 37 КПК, без поважних причин, як того вимагає ч. 3 ст. 37 КПК. Той факт, що у справі з одним підозрюваним, за одним епізодом завдання тілесних ушкоджень у стані необхідної оборони, під час побутової сварки процесуальне керівництво здійснювалось групами прокурорів Генеральної прокуратури в кількості від 13 до 21 особи на чолі з Генеральним прокурором є прямим свідченням переслідування з політичних мотивів.

Іншим фактом, який свідчить про політичні мотиви переслідування є також політично вмотивоване звільнення прокурора Віталія Мартиненка, який свого часу закрив справу проти Пашинського[52].

ЄСПЛ вже розглядав справи, в яких кримінальне переслідування мале на меті приховані політичні або економічні мотиви (Gusinskiy v. Russia, §73-78; Khodorkovskiy v. Russia, §254; OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia, §665; Khodorkovskiy and Lebedev v.Russia, §889; Nastase v.Romania (dec.), §109; Tchankotadze v. Georgia, §114; Merabishvili v. Georgia [GC], §332). У справі «Тимошенко проти України»[53], §296 ЄСПЛ вказує на загальну подібність її обставин до обставин, що розглядалися у справі «Луценко проти України»[54]. В обох справах, невдовзі після зміни влади, заявники, які були колишнім Прем’єр-міністром України та Міністром внутрішніх справ, були обвинувачені у зловживанні владою та притягнуті до кримінальної відповідальності. Багато національних та зарубіжних спостерігачів, включаючи різноманітні неурядові організації, засоби масової інформації, дипломатичні кола та окремих публічних осіб, вважали ці події частиною політично-вмотивованого переслідування лідерів опозиції в Україні[55].

Інформаційна кампанія з дискредитації Сергія Пашинського мала серйозний вплив на його приватне та сімейне життя. І тут ми вбачаємо порушення права на повагу до приватного життя у контексті статті 8 ЄКПЛ, при чому йдеться про порушення цього права з боку одразу двох держав: Російської Федерації і України. Ця справа може стати новелою у практиці ЄСПЛ за ст.8, тому що досі практика ЄСПЛ у цій частині стосувалася балансу свободи слова (ст.10 ЄКПЛ) і поваги до приватного життя (ст.8 ЄКПЛ). Коли йдеться про публічну особу, то суд оцінює ступінь публічного інтересу до інформації та ступінь публічності особи. Також суд оцінює добросовісність публікації. Але ця практика стосується справ про захист честі, гідності та ділової репутації публічних осіб, про яких поширювали інформацію незалежні журналісти і ЗМІ «Ojala and Etukeno Oy v. Finland»[56], «Bladet Tromsø and Stensaas v. Norway»[57] та ін. У справі «Ганновер (принцеса Ганноверська) проти Німеччини» Суд наголосив на надзвичайно важливому значенні захисту приватного життя з точки зору розвитку особистості кожної людини і заявив, що кожен, у тому числі й люди, відомі громадськості, повинні мати «легітимне очікування», що їхнє приватне життя буде захищене[58]. Але в даному випадку має місце цілеспрямована кампанія з дискредитації Сергія Пашинського, інспірована РФ, а також висловлювання Президента України та інших вищих посадових осіб держави.

Невиправдано жорстокий і такий, що очевидно порушує право на свободу та особисту недоторканність, запобіжний захід теж є однією з ознак політичного переслідування. Для нас безсумнівним є порушення ст. 5 ЄКПЛ, що полягає у наступному.

Під час застосування запобіжного заходу слідчий суддя встановив обґрунтованість підозри Пашинського, однак безпосередньо не дослідив покази свідків, а лише послався на протоколи їх допитів. Також суддя встановив наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, посилаючись лише на тяжкість можливого покарання. Статус колишнього народного депутата України, у минулому посада голови комітету ВРУ, членство у Військової Ради «Народного фронту» суддя помилково витлумачив як «наявність тісних соціальних зв’язків з керівниками органів державної влади та правоохоронних органів, які Пашинський може використати з метою уникнення кримінальної відповідальності». Також суддя послався на неодноразовий перетин державного кордону підозрюваним, що очевидно не може свідчити про ризик втечі. Позитивні характеристики Пашинського у вигляді відповідальних посад, нагород та відзнак суддя використав як обґрунтування необхідності тримання підозрюваного під вартою. Суддя не розглядав можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу. Ризики перешкоджання кримінальному провадженню не підтверджені фактичними даними.

У справі «Тимошенко проти України» (§266) ЄСПЛ наголошує на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи – незалежно від того, наскільки коротким він є – повинно бути переконливо доведено державними органами, а в §270 ЄСПЛ зазначає що ймовірне перешкоджання встановленню істини у справі не включені в список підстав, які могли би виправдати позбавлення свободи за підпунктом «с» пункту 1 статті 5 Конвенції [59].

Слідчим були порушені правила територіальної підсудності під час подачі відповідного клопотання, і слідчий суддя не мав повноважень розглядати таке клопотання, однак розглянув його. Слідчий суддя не досліджував жоден із документів, доданих до клопотання слідчого, однак ухвалив рішення, спираючись на них. В обґрунтування підозри слідчий суддя послався на документи, які не були долучені до клопотання слідчого і взагалі не були в розпорядженні суду. Пашинський добровільно з’являвся на численні слідчі дії, не переховувався від слідства як до закриття кримінального провадження, так і після його поновлення. Слідчий суддя самостійно встановив наявність ризику використання соціальних зв’язків з метою уникнення відповідальності, який не заявлявся стороною обвинувачення. Позитивні характеристики Пашинського у вигляді відповідальних посад, нагород та відзнак суддя помилково використав як обґрунтування необхідності тримання підозрюваного під вартою. Апеляційний суд не виправив помилок слідчого судді. При цьому апеляційний суд не навів жодних фактичних даних, які б свідчили про наявність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню. Більш того, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини (без зазначення конкретного рішення) апеляційний суд стверджує, що «рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав і інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства». Вказане свідчить про помилкову уяву апеляційного суду щодо вимог ст. 5 Конвенції. Доводи захисту, наведені в апеляційній скарзі, суд залишив без уваги.

Продовжуючи запобіжний захід, слідчий суддя знов порушив правила територіальної підсудності і розглянув клопотання слідчого, не маючи на це повноважень. Також суддя послався на необхідність виконання великого комплексу процесуальних дій, необхідність вчинення яких прокурор довів під час судового засідання. Однак суддя не вказав, які конкретно дії необхідно вчинити прокурору та які обставини перешкодили стороні обвинувачення вчинити їх до закінчення строку тримання під вартою. Без посилання на конкретні факти і докази суддя встановив наявність всіх ризиків, передбачених ст. 177 КПК, навіть тих, які не були встановлені під час обрання запобіжного заходу. Без жодного обґрунтування поручителям було відмовлено у задоволенні їх заяв про взяття Пашинського на поруки. Суд не розглянув можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу. Також слідчий суддя залишив без уваги доводи захисників щодо необґрунтованості підозри та не надав оцінки доказам, представленим захисниками. Суддя залишив поза увагою докази належної процесуальної поведінки підозрюваного, підтвердженої протоколами, складеними за його участі.

Апеляційний суд хоча і врахував, що в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що перебуваючи на волі, підозрюваний переховувався від органів досудового розслідування та суду, перешкоджав кримінальному провадженню, вчиняв інші кримінальні правопорушення або здійснював незаконний вплив на свідків чи потерпілого. Разом з тим, суд не навів жодних фактичних даних, які б підтверджували необхідність застосування домашнього арешту до підозрюваного.

Під час продовження запобіжного заходу Пашинському слідчий суддя знов обґрунтував своє рішення тяжкістю кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється заявник. Без зазначення конкретних обставин справи, без посилання на будь-які докази суд загальними фразами вказав на те, що прокурор довів наявність ризику переховування підозрюваного, неможливість застосування більш м’якого запобіжного заходу. При цьому суддею знов порушенні правила територіальної підсудності для розгляду клопотання слідчого. Також, суддя встановив обґрунтованість підозри Пашинському на підставі протоколів допиту інших осіб без їх виклику та допиту безпосередньо в судовому засіданні. Суддя не взяв до уваги докази, надані стороною захисту і не навів аргументів, через які він їх не приймає. Суддя не дослідив всіх матеріалів, доданих до клопотання слідчого та відмовив у витребуванні від сторони обвинувачення додаткових доказів, які були отримані в ході слідства та свідчили на користь Пашинського. Суддя не вказав, як з плином часу і проведенням слідчих дій заявлені ризики не зменшились і продовжують існувати. Також суддя не навів переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м’яких запобіжних заходів, із покладенням відповідного обов’язку не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти навіть уявним ризикам. Суд не дав оцінку бездоганній процесуальній поведінці підозрюваного.

ЄСПЛ часто встановлював порушення пункту 3 статті 5 Конвенції у випадках, коли національні суди продовжували тримання заявника під вартою, посилаючись в основному на тяжкість обвинувачень та використовуючи шаблонні формулювання, навіть не розглядаючи конкретних фактів або можливості застосування альтернативних запобіжних заходів, – «Орловський проти України»[60], «Харченко проти України»[61], «Третьяков проти України»[62] та ін. У справі «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria), §84, ЄСПЛ наголошує, що продовження тримання під вартою може бути виправданим лише за наявності конкретних ознак справжньої вимоги суспільних інтересів, яка, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає правило поваги до особистої свободи[63].

На нашу думку, тримання Пашинського під вартою та застосування домашнього арешту не було необхідним в даних конкретних умовах.

Слідчий суддя вказав, що на час вчинення кримінального правопорушення заявник обіймав посаду голови комітету Верховної Ради України, а така поведінка «є явно неприйнятною для особи такого рангу, яка має ряд нагород та відзнак». В свою чергу це «створило в очах громадськості негативне враження, безладдя, безкарності у системі органів державної влади». Таким чином, суд до вирішення питання про винуватість Пашинського, вже висловився про нього, як про особу, яка вчинила злочин, що знов таки засвідчує порушення принципу презумпції невинуватості (п.2 ст. 6 ЄКПЛ).

Висновок

Сергій Пашинський є жертвою політичних переслідувань. Сукупний аналіз фактів справи вказує на те, що політичні мотиви переслідування Пашинського викликані нелегітимними міркуваннями суспільно-політичного характеру вищих посадових та службових осіб держави. Раптове поновлення досудового розслідування щодо нього та ініціювання його кримінального переслідування через тривалий термін після закриття кримінального провадження та після спливу максимальних встановлених законом строків досудового розслідування відбулося з політичних мотивів, а саме бажання Президента Зеленського з його новою командою показати, що він виконує свої обіцянки боротися зі злочинністю, зокрема, з корупційними злочинами, ініціювати кримінальні переслідування та забезпечити «посадки» відомих осіб з числа представників попередньої влади і таким чином підвищити свій політичний рейтинг. Також політичні переслідування Пашинського були викликані помстою політичних опонентів за його опозиційну діяльність, захист прав політичних в’язнів часів режиму Януковича, участь та сприяння в організації Революції Гідності, а також захист суверенітету і територіальної цілісності України під час збройного конфлікту з Російською Федерацією. Порушення прав Сергія Пашинського можуть розглядатися в контексті порушення права на свободу та особисту недоторканність (ст. 5 ЄКПЛ), порушення права на справедливий суд в частині порушення презумпції невинуватості (п.2 ст.6 ЄКПЛ), порушення права на повагу до приватного життя (ст. 8 ЄКПЛ) і політичних цілей обмежень конвенційних прав і свобод (ст. 18 ЄКПЛ).


[1] https://www.youtube.com/watch?v=98lu-AYioos

[2] https://www.youtube.com/watch?v=6SzFkf97n_o 

[3] https://poltava.to/news/23480/

[4] https://ukranews.com/ua/news/205452-100-prykhylnykiv-tymoshenko-vymagayut-ii-zvilnennya-v-kharkovi

[5]http://www.ukrrudprom.com/digest/Sergy_Pashinskiy_Pslya_Kachanvsko_kolon_Timoshenko_perede_odrazu_na_Bankovu.html 

[6] https://glavcom.ua/interviews/121987-sergij-pashinskij-jakshcho-do-30-veresnja-timoshenko-ne-vipustjat-asotsiatsiji-ne-bude.html

[7] https://www.zhitomir.info/news_101246.html

[8]https://ipress.ua/news/v_zakoni_pro_amnistiyu_maie_buty_peredbachene_zvilnennya_yulii_tymoshenko__pashynskyy_42191.html 

[9]https://gazeta.ua/articles/politics/_pashinskij-dlya-mene-pitannya-zhittya-i-smerti-podolati-anukovicha/451536

[10] https://helsinki.org.ua/articles/v-ukrajini-stvorenyj-hromadskyj-komitet-zahystu-vid-politychnyh-peresliduvan-dodano-video-z-pres-konferentsiji/

[11] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_924

[12] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_852

[13]https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D1%88%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

[14] https://youtu.be/1dxggBeSzBE

[15] https://itd.rada.gov.ua/mps/fraction/page/2612

[16] https://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2014/wp300pt001f01=910.html

[17]http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc2_5_1_J?ses=10009&num_s=2&num=&date1=&date2=&name_zp=&av_nd=%EF%E0%F8%E8%ED%F1%FC%EA%E8%E9&prof_kom=0&is_gol_kom=0&dep_fr=0&stan_zp=0&date3=&is_zakon=0&n_act=&gneu_decision_present=&sub_zak=0&type_doc=0&type_zp=0&vid_zp=0&edition_zp=0&is_urgent=0&ur_rubr=0&sort=0&out_type=&id=&page=1&zp_cnt=20

[18]http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc2_5_1_J?ses=10009&num_s=2&num=&date1=&date2=&name_zp=&av_nd=%CF%E0%F8%E8%ED%F1%FC%EA%E8%E9+%D1%E5%F0%E3%B3%E9+%C2%EE%EB%EE%E4%E8%EC%E8%F0%EE%E2%E8%F7&prof_kom=0&is_gol_kom=0&dep_fr=0&stan_zp=44&date3=&is_zakon=0&n_act=&gneu_decision_present=&sub_zak=0&type_doc=0&type_zp=0&vid_zp=0&edition_zp=0&is_urgent=0&ur_rubr=0&sort=0&out_type=&id=

[19] Визначення Громадського Комітету захисту від політичних переслідувань: http://khpg.org/index.php?id=1312443141

[20] Визначення належить відомому російському правозахиснику, першому омбудсману РФ Сергію Адамовичу Ковальову.

[21] http://khpg.org/index.php?id=1312443141

[22] http://khpg.org/index.php?id=1540388414&w

[23] https://youtu.be/rG_DTj5YfR4

[24] https://www.youtube.com/watch?v=rGWGnNM4FV8&has_verified=1

[25] https://www.youtube.com/watch?v=iQURoe1Hirc

[26] https://www.youtube.com/watch?v=LjWos1N37sQ

[27] https://www.youtube.com/watch?v=vTPWSGLMakM

[28] https://www.youtube.com/watch?v=x8JFWxr4cMg&feature=emb_title

[29] http://argumentua.com/stati/sergei-pashinskii-kaznokrad-s-istoriei

[30] https://ukraina.ru/exclusive/20180213/1019922408.html

[31] https://jpgazeta.ru/parubiy-pashinskiy-i-avakov-vinovnyi-v-gibeli-nebesnoy-sotni-fotofaktyi-dlya-ukroskeptikov/

[32] https://www.crimea.kp.ru/daily/26794/3828743/

[33]https://gordonua.com/news/politics/klyuev-zayavil-chto-snayperov-na-maydan-privez-pashinskiy-164349.html

[34] DarkNet (також відома як «Прихована мережа», «Темна мережа», «Тіньова мережа», «Темний веб») – прихована мережа, з’єднання якої встановлюються тільки між довіреними пірами, («друзями»), з використанням нестандартних протоколів портів. Анонімна мережа не пов’язаних між собою віртуальних тунелів, що надає передачу даних в зашифрованому вигляді. Даркнет відрізняється від інших розподілених тимчасових мереж, оскільки файлообмін відбувається анонімно (оскільки IP-адреси недоступні публічно), отже, користувачі можуть спілкуватися без особливих побоювань і державного втручання) https://en.wikipedia.org/wiki/Darknet

[35] https://glavcom.ua/publications/sadzhati-budemo-do-chogo-gotuyutsya-zelenskiy-i-yogo-komanda-613267.html

[36] https://www.president.gov.ua/news/inavguracijna-promova-prezidenta-ukrayini-volodimira-zelensk-55489

[37]https://replyua.net/putin/167167-v-kremle-vystavili-zelenskomu-ultimatum-ili-vy-sazhaete-ih-v-tyurmu-ili-nikakogo-vossoedineniya-ukrainy-s-donbassom-ne-budet.html

[38] https://lb.ua/news/2019/10/08/439203_keys_pashinskogo_pereyaslavskaya_rada.html

[39] https://texty.org.ua/fragments/96984/Pashynskyj_u_2014_nakazav_vybyty_Girkina_zpid-96984/

[40] https://news.rambler.ru/other/42958497-vor-i-bespredelschik-ot-maydana-chem-znamenit-sergey-pashinskiy-na-ukraine/

[41]https://censor.net.ua/ua/video_news/3153166/zapytayite_u_lyudeyi_na_vulytsi_pashynskyyi_bandyt_upevnenyyi_100_lyudeyi_zapytayite_100_vidpovist_tak

[42] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_d94

[43] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_612

[44] https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2814026-zelenskij-pererahuvav-rezonansni-posadki-j-anonsuvav-novi.html

[45] https://bulvar.com.ua/gazeta/archive/s49_62568/5017.html

[46] https://www.youtube.com/watch?v=VCkbYp8g4u0&vl=uk (18:04)

[47] https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=2878104142212068&id=100000375314745

[48]https://nv.ua/ukr/ukraine/politics/ryaboshapka-sprava-gladkovskogo-pashinskiy-novini-ukrajini-50048853.html

[49]https://tsn.ua/politika/pashinskiy-mozhe-stati-figurantom-sche-troh-kriminalnih-provadzhen-ryaboshapka-1428600.html

[50]https://www.ukrinform.ua/rubric-polytics/2795900-truba-zvinuvacue-gpu-u-pokrivanni-eksdeputata-pasinskogo.html

[51] https://www.radiosvoboda.org/a/news-sprava-pashynskogo-dbr-truba/30207449.html

[52]https://m.censor.net.ua/resonance/3159437/prokuror_vtalyi_martinenko_ya_gotoviyi_do_rozslduvannya_chi_zakonno_ya_zakriv_spravu_pashinskogo_pitannya

[53] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_924#n543

[54] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_852

[55] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_924#n543

[56] https://hudoc.echr.coe.int/fre#{%22itemid%22:[%22001-139991%22]}

[57] https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22appno%22:[%2221980/93%22],%22itemid%22:[%22001-58369%22]}

[58] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/980_324

[59] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_924

[60] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_a92

[61] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/974_662

[62] https://court.gov.ua/sud2590/2536/233223/343

[63] http://echr.ketse.com/doc/33977.96-en-20010726/view/


Рекомендувати цей матеріал
При передруку посилання на khpg.org обов'язкове. Думки і міркування авторів не завжди збігаються з поглядами членів ХПГ
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль