пошук  
Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
версія для друку
19.11.2020 | Ірина Скачко
Боротьба з торгівлею людьми

Коли скінчиться кошмар – жертви торгівлі людьми чекають на звільнення

Фото: Shutterstock
   

Цей страшний сон почався для Павла з оголошення на сайті hithunter.ua – «Потрібні працівники, здатні орієнтуватися на місцевості та чітко виконувати вказівки керівництва, зі знанням російської мови для роботи в Російській Федерації». Павло натрапив на нього влітку 2015 року. Робота була йому вкрай необхідна. Професійний кухар, через стан здоров’я він не міг працювати за фахом. Річ у тім, що у 2010 році, коли Павло служив у війську, у нього виявили тяжке онкологічне захворювання – меланому шкіри. Дві операції, курси хіміотерапії, друга група інвалідності і – заборона перебувати у приміщеннях з високою температурою.

Тож не дивно, що чоловік зацікавився вакансією, яка передбачала роботу на свіжому повітрі. Він залишив на сайті свої контактні дані, і за декілька днів йому зателефонували. Співрозмовник пояснив, що потрібно приїхати до Києва на співбесіду.


Ми неодноразово розповідали про сотні жертв транснаціонального злочинного угруповання, що діє в Україні як мінімум з 2015 року. Його члени обманом вивозять громадян України до Росії і там шантажем і погрозами примушують розповсюджувати наркотики. Чотири роки тому українська поліція затримала чотирьох таких вербувальників – трьох українців і одного громадянина Молдови. Правоохоронці припускали, що кількість їхніх жертв може сягати тисяч осіб. Злочинний бізнес мав дуже складну структуру: із власними юристами, службою безпеки, «відділом кадрів», менеджерами з реклами.


У столиці Павло зустрів буцімто співробітник компанії-вербувальника. Він пояснив: фірма поважна, робота легальна, платять добре. Після цього новий знайомий узяв у Павла паспорт, щоб зробити копію, видав мобільний телефон із уже встановленим додатком «Coverme», пояснив, як користуватися цією програмою для зв’язку з офісом. Також він купив Павлу квиток на потяг з Києва до Москви. Так Павло опинився в Росії.


Обираючи жертву, злочинці легко помічають осіб у вразливому стані: хтось втратив роботу, у когось тяжко хворіє рідна людина, а дехто планує створити сім’ю і хоче швидко заробити на весілля. Схема однакова: вербувальники одразу пропонують золоті гори – орендовану коштом фірми квартиру, телефон, банківський рахунок з «підйомними». Проблеми починаються, коли людина розуміє, в яку халепу потрапила, і намагається звільнитися. Втекти додому – неможливо. Щойно «роботодавці» розуміють, що кур’єр не хоче порушувати закон, вони звертаються в поліцію.


Щойно чоловік приїхав до столиці Росії, на його робочий мобільник зателефонували. Відтепер він був на постійному зв’язку з «координатором». Той спочатку примусив підлеглого попоїздити: спочатку до Ярославля, потім до Бєлгорода, потім знов до Москви. Лише після цього Павлу було доручено перше завдання. Він мав забрати вантаж і перевезти його до Ярославля, щоб передати іншій людині. Це не викликало ніяких підозр, поки Павло не отримав адресу з фотографією місцезнаходження «вантажу» – просто на вулиці, серед кущів. Звичайно, у Павла одразу виникли питання, він зателефонував «координатору». І отримав відповідь: людині, яка мала передати «вантаж», стало зле, і її забрала швидка. Тож Павло, мовляв, має поспішати і якнайшвидше забрати цінну посилку.

Він довіз пакунок до Ярославля і віддав за вказаною адресою. Отримувач «вантажу» був єдиною пов’язаною з вербувальниками людиною, яку Павло побачив на власні очі в Росії. З усіма іншими зв’язок був лише телефоном.

Наступним завданням було знов повернутися до Москви і забрати інший пакунок. Павло поїхав, але все повторилося: пакунок знову «загубився» у кущах. Він написав про це координатору. Відповідь отримав уже не таку чемну, як раніше: він має чітко виконувати свою роботу, а не ставити питання, бо це його не стосується, він повинен забрати товар в одному місці і передати в інше. Розгубившись, Павло погодився і забрав пакунок.

Втім, у Ярославлі він не витримав: відкрив-таки пакунок. Коли чоловік побачив його вміст, одразу зв’язався з координатором. Цього разу йому сказали правду: у пакунку наркотики, і Павло «вже вляпався». Він, сам того не відаючи, перевозив заборонені речовини. Він, мовляв, навіть не уявляє собі, з якими людьми зв’язався. Вони мають повну інформацію про нього та його сім’ю і знайдуть його де завгодно. У них дуже великі зв’язки, вони можуть зробити, що забажають, з-під землі дістануть і його самого, і його рідних.


«Торгівля людьми» означає здійснювані з метою експлуатації вербування, перевезення, передачу, приховування або одержання людей шляхом загрози силою або її застосування або інших форм примусу, викрадення, шахрайства, обману, зловживання владою або уразливістю положення, або шляхом підкупу, у вигляді платежів або вигод, для одержання згоди особи, яка контролює іншу особу. Експлуатація включає, як мінімум, експлуатацію проституції інших осіб або інші форми сексуальної експлуатації, примусову працю або послуги, рабство або звичаї, подібні з рабством, підневільний стан або вилучення органів.

Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми (до Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності)


Фото: Shutterstock


Після цієї розмови Павло залишив усі пакунки в квартирі, яку орендував, і побіг на залізничний вокзал. Там купив квитки до Києва і повернувся в квартиру по свої речі. Однак на порозі вже чекала поліція. Після особистого огляду квитки порвали і викинули, а Павла заарештували за підозрою в розповсюдженні наркотиків. Під час обшуку в квартирі знайшли пакунки з наркотиками. Це сталося 24 липня 2015 року. Відтоді Павло перебуває за ґратами.


У Росії жертв цієї злочинної схеми судять як кур’єрів-одинаків. Російські правоохоронці не розслідують безпосередньо факт вербування, не зважають на те, що це частина однієї великої системи. І це при тому, що українці готові свідчити: хто їх завербував, на який спосіб з ними контактували «керівники» і навіть де шукати ватажків. Зазвичай вирок російського суду – від 5 до 20 років позбавлення волі.


За рік, 26 серпня 2016 року вироком Фрунзенського районного суду міста Ярославля Павло був визнаний винним у замаху на незаконний збут наркотичних речовин у великому, а також в особливо великому розмірі. Його засудили до позбавлення волі строком на 7 років. Суди апеляційної та касаційної інстанцій відмовили у перегляді вироку.


Міністерство юстиції Росії погоджується на передачу засудженого в Україну тільки у тому випадку, якщо строки позбавлення волі в Україні точно співпадать зі строками, призначеними в Росії. Перед цим необхідно спалтити штраф, який може сягати 200 000 грн. Проте навіть повернення в Україну і офіційний статус жертви торгівлі людьми не гарантує швидкого звільнення для таких людей.


Після набрання вироком законної сили Павло звернувся із заявою до Федеральної служби виконання покарань Міністерства юстиції Росії про його передачу в Україну для подальшого відбування покарання. У серпні 2017 року Іллічівський міський суд Одеської області задоволенив клопотання Міністерства юстиції України про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України. Суд визначив, що за кримінальне правопорушення, вчинене Павлом, відповідальність передбачена за ст. 307 ч. 2, 3 КК України. Строк позбавлення волі становить 7 років без конфіскації майна. Відповідно до постанови російського суду заявника передано для подальшого відбування покарання в Україну. Він є потерпілим у кримінальному провадженні за ст. 149 КК України. Влітку 2019 року йому встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми.

Під час перебування в колонії у Павла знов виявили новоутворення. Він потребує постійного нагляду лікаря-онколога. Чоловік звернувся до Президента із заявою про помилування, але Комісія з питань помилування при Президенті йому відмовила. Єдиною надією для жертв торгівлі людьми залишається амністія. Харківська правозахисна група пропонує застосувати щодо жертв торгівлі людьми в Росії саме цей захід гуманістичної спрямованості. Тим часом Павло чекає, коли скінчиться цей багаторічний кошмар, який розпочався з його необачної згоди на пропозицію рекрутера.


Дана публікація була профінансована грантом від Бюро з міжнародних питань у сфері боротьби з незаконним обігом наркотиків та правоохоронних питань (INL) Державного департаменту США. Думки, результати та висновки, викладені в цій публікації, є авторськими і не обов’язково відображають позицію Державного департаменту США.

This publication was funded by a grant from the Bureau of International Narcotics and Law Enforcement Affairs (INL) United States Department of State. The opinions, findings and conclusions stated herein are those of the authors and do not necessarily reflect those of the United States Department of State.


Рекомендувати цей матеріал
При передруку посилання на khpg.org обов'язкове. Думки і міркування авторів не завжди збігаються з поглядами членів ХПГ
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль