Розслідування окремих злочинів терористичної спрямованості (оновлено)

У 2013 році у провадженні СБУ було лише 4 кримінальних справи щодо вчинення терористичних актів. У 2014-2019 рр. для кваліфікації злочинів терористичної спрямованості слідчі СБУ найбільше застосовували статтю 258 КК України (терористичний акт) та статтю 258-3 КК України (створення терористичної групи чи терористичної організації). Так, за даними сайту офісу Генерального прокурора України за статтею 258 у 2014-2019 рр. обліковано 5644 кримінальних провадження, вручено повідомлення про підозру в 130 провадженнях, направлено до суду з обвинувальним актом 65 проваджень. За статтею 258-3 обліковано 1875 кримінальних проваджень, вручено повідомлення про підозру у 932 провадженнях, направлено до суду з обвинувальним актом 301 провадження.

Більшість злочинів, кваліфікованих відповідно до статті 258, стосується дій членів незаконних збройних формувань у контексті захоплення контролю над частинами територій Донецької та Луганської областей та подальшого збройного конфлікту. До 2018 року уряд України не визнавав прямо наявність збройного конфлікті на сході України, офіційно оголосивши це проведенням антитерористичної операції на сході України. Відповідно, багато злочинів, скоєних у контексті збройного конфлікту на сході України, видаються неправильно кваліфікованими як терористичні злочини відповідно до національного законодавства, і це пояснює таку велику кількість кримінальних проваджень за статтею 258, в яких фактично не проводилося розслідування.

Наприклад, у 2016-2017 р. адвокати Харківської правозахисної групи надали багато запитів щодо порушення кримінальних проваджень, змушуючи СБУ порушити 263 кримінальних провадження стосовно фактів смерті або поранень цивільних осіб на підконтрольній уряду території, знищення житла та іншого майна через обстріли тощо. Незважаючи на ці запити, слідчі дії не були проведені та розслідування виявилося неефективним. Слідчі відмовлялися надати постраждалим від злочинів офіційний статус потерпілих, таким чином не надаючи їм та їх адвокатам доступ до матеріалів справи на стадії досудового розслідування. Крім того, не здійснювалися необхідні слідчі заходи, такі як обстеження місця злочину, зібрання свідчень очевидців, і, у випадку отримання запитів щодо проведення необхідних слідчих дій, вони або не реагували, або проводили лише окремі слідчі дії (часто шляхом перенаправлення цих запитів іншим органам розслідування). Крім того, не було проведено спеціальних слідчих дій, які стосувалися бойових дій (тобто встановлення напрямку, дистанції та впливу обстрілів; видів використаної зброї/військового транспорту тощо). В результаті, вичерпавши усі національні засоби правового захисту у 136 таких справах, адвокати ХПГ відправили індивідуальні звернення до ЄСПЛ проти України та Росії, обґрунтовуючи порушення Україною статей 2 або 3 ЄКПЛ бездіяльністю з боку держави.

Велика кількість кримінальних проваджень за статтями 258 та 258-3 КК України вимагає багато часу для їх ретельного дослідження, тому ми обмежимося цими загальними зауваженнями.

Актуальним є аналіз кримінальних проваджень відносно фінансування тероризму (стаття 258-5) та фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади (стаття 110-2), який подається нижче.

Практика застосування статті 258-5 КК України

Ця стаття формулюється таким чином:

Стаття 258-5. Фінансування тероризму

1. Фінансування тероризму, тобто дії, вчинені з метою фінансового або матеріального забезпечення окремого терориста чи терористичної групи (організації), організації, підготовки або вчинення терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, сприяння вчиненню терористичного акту, створення терористичної групи (організації), -

караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або з корисливих мотивів, або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, або якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі, або якщо вони призвели до інших тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

4. Особа, крім організатора або керівника терористичної групи (організації), звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені цією статтею, якщо вона добровільно до притягнення до кримінальної відповідальності повідомила про відповідну терористичну діяльність або іншим чином сприяла її припиненню або запобіганню злочину, який вона фінансувала або вчиненню якого сприяла, за умови, що в її діях немає складу іншого злочину.

Примітка. 1. Фінансування тероризму визнається вчиненим у великому розмірі, якщо розмір фінансового або матеріального забезпечення перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

2. Фінансування тероризму визнається вчиненим в особливо великому розмірі, якщо розмір фінансового або матеріального забезпечення перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Узагальнені дані щодо розслідування злочинів, кваліфікованих за статтею 258-5, взяті з сайту офісу Генерального прокурора, а щодо судових рішень за цією статтею – з Єдиного реєстру судових рішень, і зведені у таблицю:

Вражає невеличка кількість повідомлень про підозру порівняльно з кількістю облікованих кримінальних проваджень – 11.8%, по роках: 2014 – 8.3%, 2015 – не більше 8.6%, 2016 – не більше 9.7%, 2017 – не більше 23.3%, 2018 – не більше 31.1%, 2019 – не більше 6.8%.

Винесені судами вироки доволі сурові. 11 вироків передбачають реальне позбавлення волі, з них 1 вирок - арешт на 5 місяців, 2 вироки – 5 років позбавлення волі без конфіскації майна та 8 вироків з конфіскацією майна: 1 вирок – 15 та 14 років, 3 вироки – 10 років, 3 вироки – 8 років, 1 вирок – 5 років 1 міс. позбавлення волі. 13 вироків, які передбачають 5 років позбавлення волі, винесено з іспитовим терміном: у 10 з них іспитовий термін 3 роки, у у - іспитовий термін 2 роки.

У двох вироках винесено покарання – штраф з конфіскацією майна: 20000 та 5900 НМДГ, у 8 вироках – штраф без конфіскації майна розміром 50000, 25000, 20000, 15000, 11800, 8800, 3000, 2500 НМДГ. Нагадаємо, що в цих рішеннях мається на увазі, що НМДГ дорівнює 17 грн.

При цьому у 23 справах (67.6%) судом затверджено угоду з прокурором про визнання вини. Суди у 25 справах (73.5%) застосували статтю 69 КК України – призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (у 15 справах з цих 25 суд затвердив угоду з прокурором). Водночас у 21 справі на час слідства та суду був обраний запобіжний захід – утримання під вартою, у 8 справах запобіжний захід не обирався.

5 справ розглядалися судами у спеціальному судовому провадженні відповідно до статті 323 КПК України за відсутності обвинуваченого (in absentia). Присутність захисників у цих справах була суто формальною (окрім однієї справи): про них згадується тільки в частині перерахування учасників процесу.

У додатку 1 наведені короткі дані про винесені вироки – дата вироку, назва суду, дані з резолютивної частини вироку.

Огляд рішень судів за статтею 258-5 показує, що їх можна поділити на чотири групи.

В першій групі (6 вироків) підсудні каралися за підтримку терористичних організацій ДНР та ЛНР шляхом перерахування чи пересилці власних коштів чи інших предметів. Так, інженер Запорізької АЕС перерахував своєму другу-сепаратисту в ЛНР 3350 грн., інший обвинувачений перерахував 3250 грн., а ще один – 30 тис. грн. з власних збережень. Ще один обвинувачений придбав ліки та речі та переслав «Новою поштою» дві посилки вагою 10 та 7.5 кг.

Одна справа, на наш погляд, потрапила в цю категорію через непорозуміння. Вирок у ній винесено 17 листопада 2017 року Комінтернівським районним судом Одеської області, затверджено угоду з прокурором про визнання вини та призначено обвинуваченому покарання із застосуванням статті 69 КК України за ч. 1 статті 258-5 КК України – 5 років позбавлення волі з іспитовим терміном 2 роки – за таке діяння.

«У травні 2014 року, більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена, обвинувачений ОСОБА_1, будучи обізнаним щодо факту проведення на території Луганської області антитерористичної операції та про участь ОСОБА_3 у збройному опорі законним діям працівників правоохоронних органів України та Збройних Сил України на території Луганської області і наміри ОСОБА_3 продовжувати свою злочинну діяльність, перебуваючи за місцем реєстрації та колишнього проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, діючи з метою матеріального забезпечення окремого терориста – ОСОБА_3, отримав від його матері ОСОБА_4, яка не була обізнана про його злочинні наміри, наступні предмети: ремінь, портупею, куртку та штани камуфльовані (кольору флектарн-д), флягу.

В подальшому, ОСОБА_1 з метою матеріального забезпечення ОСОБА_3, відправив за власні кошти вищезазначені предмети через можливості поштового оператора «Нова пошта» з відділення № 13, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Семена Палія (колишня назва - Дніпропетровська дорога), буд. 82 на ім’я ОСОБА_3 у м. Лутугіне Луганської області, яке на той час не було підконтрольне українській владі.

Перебуваючи з травня 2014 року у складі «спецвзводу Луганського народно-визвольного батальйону «Заря» Міноборони терористичної організації «Луганська народна республіка» ОСОБА_3 використовував вищезазначені передані ОСОБА_1 військову форму і амуніцію при здійснені збройного опору законним діям працівників правоохоронних органів України та Збройних Сил України, задіяних у проведенні АТО на території Луганської області та вчиненні інших злочинних дій на боці НЗФ терористичної організації «ЛНР».

Таким чином, ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 258-5 КК України, а саме фінансуванні тероризму, тобто дій, вчинених з метою матеріального забезпечення окремого терориста.»

У другій групі 7 вироків, вони винесені за створення фінансових установ для обслуговування мешканців тимчасово окупованих територій. Ось, наприклад, фрагмент такого вироку:

«Крім цього, у серпні 2015 року ОСОБА_1 у м. Луганську, усвідомлюючи, що «ЛНР» вчиняє терористичні акти на території України, веде збройне протистояння правоохоронним органам і Збройним Силам України, спрямовані на зміну меж території та державного кордону в незаконний спосіб, вирішив фінансово забезпечувати злочинну діяльність вказаної терористичної організації. У подальшому ОСОБА_1, знаючи про дефіцит готівки на фінансовому ринку тимчасово окупованої території Луганської області, відсутність банківських установ України та проблеми із забезпеченням учасників терористичної організації «ЛНР» необхідними готівковими коштами, умисно створив на території м. Луганська фінансову установу терористичної організації «ЛНР» - небанківську комерційну фірму «РОСФИНГРУПП», яка знаходиться у вказаному обласному центрі на вулиці Градусова, 4/132. При цьому ОСОБА_1 з метою створення уявного фінансового добробуту і стабільності на тимчасово підконтрольній терористичній організації «ЛНР» території та для власного збагачення, заснував і очолив роботу фірми «РОСФИНГРУПП» під видом компанії по наданню фінансових послуг: переказу, видачі учасникам терористичної організації «ЛНР» готівкових коштів з їх банківських рахунків, обміну валют, забезпечення діяльності пунктів по обміну валют, надання інших фінансових та інформаційних послуг з утриманням від цього прибуткових відсотків.»

Іноді проблеми дефіциту готівки вирішувалися без створення юридичної особи. Так, 6 лютого 2018 року Білокуракинським районним судом Луганської області винесено вирок, яким затверджено угоду обвинуваченого з прокурором та призначено покарання у виді штрафу 255 тис. грн (15000 НМДГ) без конфіскації майна. У вироку зазначено таке.

«У обвинуваченого ОСОБА_1 з метою створення уявного фінансового добробуту і стабільності на тимчасово підконтрольній терористичній організації «ЛНР» території, для власного збагачення, виник злочинний умисел, направлений на організацію на тимчасово окупованій території організованої схеми з надання фінансових послуг: видачі учасникам терористичної організації «ЛНР» готівки в українській і російській валютах з їх банківських рахунків, відкритих у банківських установах України, обміну валют, з утриманням прибуткових відсотків за надані послуги.

Для реалізації злочинного плану ОСОБА_4 узяв на себе роль підшукання на тимчасово окупованій території Луганської області осіб, які не в змозі виїхати на територію підконтрольну Україні з тимчасово непідконтрольній Українській владі території, та самостійно отримати, зняти кошти зі своїх банківських карток. Надалі ОСОБА_4 збирав у вказаних клієнтів картки та за допомогою мешканця смт. Біле, Лутугинського району, Луганської області, ОСОБА_5 (який не обізнаний про злочинну діяльність останнього), на власному автотранспорті, слідуючи маршрутом м. Лутугине Луганської області – м. Харків, систематично здійснював перевезення та передачу вказаних банківських карток ОСОБА_1. Надалі ОСОБА_1 через банкомати українських банків у місті Харкові отримував готівку. Після отримання готівки, ОСОБА_1 передавав її ОСОБА_5, який зворотнім маршрутом здійснював її доставку до м. Лутугине для передачі ОСОБА_4, забезпечення подальшої незаконної роботи фінансової схеми, видачі готівки клієнтам та особистого фінансового збагачення останнього.

За вказані послуги ОСОБА_1 у змові з представником терористичної організації «ЛНР» ОСОБА_4 у рівномірних частках отримують від клієнтів десять відсотків від загальної суми знятих коштів з банківських карток останніх. Згідно відомостей, отриманих під час досудового розслідування, з лютого 2015 року по вересень 2017 року ОСОБА_1 з карткових рахунків клієнтів фінансової схеми, зняв коштів на загальну суму 11 597 542 (одинадцять мільйонів п’ятсот дев’яносто сім тисячі п’ятсот сорок дві) гривні, які знято через банкомати українських банків у місті Харків. Тобто ОСОБА_1 перебуваючи у злочинній змові з представником терористичної організації «ЛНР» ОСОБА_4 заробляв дванадцять – десять відсотків від загальної суми знятих коштів, а саме 503 028 грн, з яких 251 514 грн. останній передав ОСОБА_4.

Таким чином, з лютого 2015 року ОСОБА_1, усвідомлюючи, що ОСОБА_4 є представником терористичної організації «Луганська Народна Республіка», вчинив протиправні дії з метою його фінансового забезпечення готівковими коштами на загальну суму 251 514 грн. Органом досудового розслідування вищевказані дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані за ч.1 ст.258-5 КК України, як фінансування тероризму, тобто дії, вчинені з метою фінансового або матеріального забезпечення окремого терориста, з корисливих мотивів.»

11 вироків третьої групи карають за «вчинення фінансування діяльності терористичної організації шляхом створення на тимчасово окупованій території суб’єкта господарської діяльності та сплати ним непередбачених чинним законодавством так званих «податків» до «бюджету» самопроголошених республік, які надалі використовуються їхніми представниками для втілення злочинних цілей».

Наприклад, 5 лютого 2018 року Білокуракинським районним судом Луганської області винесено вирок, яким затверджено угоду обвинуваченого з прокурором та призначено покарання у виді штрафу 425 тис. грн (25000 НМДГ) без конфіскації майна, обвинувачений звільнений з-під варти в залі суду. Як зазначено у вироку,

«В жовтні 2014 року (більш точну дату в ході досудового розслідування встановити не надалось можливим) у громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5… виник злочинний умисел, спрямований на фінансування діяльності зазначеного псевдодержавного утворення - терористичної організації «ЛНР». Забезпечуючи виконання плану дій, з метою отримання прибутку ОСОБА_1, 7 жовтня 2014 року Головою «ЛНР» призначено виконуючим обов’язки генерального директора державного підприємства «Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат» (код ЄДРПОУ 00187369, Луганська область, м. Лутугине, вул. Заводська, буд. 2), а в подальшому 26 березня 2015 року «головою Ради міністрів ЛНР» призначений генеральним директором даного підприємства, поновив фінансово-господарську діяльність підприємства на неконтрольованій українською владою території Луганської області з виробництва прокатних валків та протиправно (без дозволу органу управління державним підприємством - Державного агентства управління державними корпоративними правами та майном України) провів так звану «державну реєстрацію» ДП «ЛНВВК» в податкових органах т.з. «ЛНР» за кодом ЄДРЮО 61201066, за адресою м. Лутугине, вул. Заводська, 2. Крім того, для здійснення безготівкових платежів підприємством в «Державний банк ЛНР» (МФО 400008, м. Луганськ, вул. Т.Шевченко,1) відкрито поточний рахунок.

Згідно податковій звітності так званого Державного комітету податків та зборів «ЛНР», 01.12.2015 ДП «Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат» сплачено «податок з обороту» на суму 500000.00 (п’ятсот тисяч) рублів РФ (згідно офіційного курсу НБУ гривні до рубля РФ складає 139337,866 грн.).»

Інші діяння обвинуваченому не інкриміновано.

10 вироків четвертої групи карають також за фінансування терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР» шляхом сплати «так званих податків» в «бюджети» самопроголошених республік, але ми їх виділили в окрему групу, оскільки у цих справах йдеться про ввезення до самопроголошених республік продуктів харчування, напоїв та непродовольчих товарів ( в одній справі – вивезення товарів на підконтрольну територію).

У додатку 1 наведені короткі дані про винесені вироки – дата вироку, назва суду, дані з резолютивної частини вироку. 

Практика застосування статті 110-2 КК України

Стаття 110-2 введена у КК України Законом № 1533-VII від 19.06.2014 і формулюється так:

Стаття 110-2. Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України

1. Фінансування дій, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, -

карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.

2. Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, -

карається позбавленням волі на строк від п’яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років та з конфіскацією майна.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені повторно або з корисливих мотивів, або за попередньою змовою групою осіб, або у великому розмірі, або якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди, -

караються позбавленням волі на строк від шести до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

4. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі, або якщо вони призвели до інших тяжких наслідків, -

караються позбавленням волі на строк від восьми до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

5. Особа, крім керівника організованої групи, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені цією статтею, якщо вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні нею злочину добровільно заявила про те, що сталося, органу, службова особа якого наділена законом правом повідомляти про підозру, про відповідну незаконну діяльність або іншим чином сприяла її припиненню або запобіганню злочину, який вона фінансувала або вчиненню якого сприяла, за умови, що в її діях немає складу іншого злочину.

Примітка. 1. Фінансуванням дій, передбачених у цій статті, є дії, вчинені з метою їх фінансового або матеріального забезпечення.

2. Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України, визнається вчиненим у великому розмірі, якщо розмір фінансового або матеріального забезпечення перевищує шість тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України, визнається вчиненим в особливо великому розмірі, якщо розмір фінансового або матеріального забезпечення перевищує вісімнадцять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Узагальнені дані щодо розслідування злочинів, кваліфікованих за статтею 110-2, взяті з сайту офісу Генерального прокурора, а щодо судових рішень за цією статтею – з Єдиного реєстру судових рішень, і зведені у таблицю:

Звертає на себе увагу швидке зростання кількості відкритих кримінальних проваджень у 2018-2019 рр. Кількість вручених повідомлень про підозру відстає, ще більше відстає кількість ухвалених судами вироків – лише 14.9% від кількості обвинувальних актів, спрямованих до судів. 

Лише один вирок з 18 передбачає реальне позбавлення волі на 10 років з конфіскацією майна. Він винесений у спеціальному судовому провадженні за відсутністю обвинуваченої (in absentia) – Катерини Матющенко, міністра фінансів ДНР. Один вирок – штраф 15000 НМДГ, тобто 255 тис. грн. Решта 16 вироків передбачають покарання з випробуванням (88.9%). Детальніше, винесено 7 вироків у виді покарання на 5 років позбавлення волі з іспитовим терміном 3 роки (один з них передбачає додаткове покарання – позбавлення на 1 рік права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю) та 9 вироків, які передбачають позбавлення волі на 3 роки з іспитовим терміном 1 рік (5 вироків), 2 роки (4 вироки, 3 з них містять додаткове покарання – позбавлення на 1 рік права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю).

Такі вироки були наслідком укладення угоди обвинуваченого з прокурором про визнання вини в 12 справах (66.6%), у 6 справах з цих 12 суд застосував статтю 69 КК України – призначення покарання нижче нижньої межі санкції.

У додатку 2 наведені короткі дані про винесені вироки – дата вироку, назва суду, дані з резолютивної частини вироку. У 6 справах був обраний запобіжний захід - утримання під вартою, в одній справі застосована застава.

Які ж діяння були покарані в цих вироках?

У 7 рішеннях суду йшлося про передачу коштів тими, хто підтримував терористичні організації і бажав допомогти їм власними коштами. Так, у вироку, винесеному 19 листопада 2018 року Київським районним судом м. Харкова, вказується , що у обвинуваченого «з особистих політичних переконань, виник злочинний умисел, спрямований на фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, або захоплення державної влади, шляхом перерахування грошових коштів з метою їх подальшого використання при підтримці армії самопроголошеної ДНР», і він перерахував 1380 грн. благодійному фонду «Доброта» в Донецьку з призначенням платежу «помощь армии ДНР». Як стверджується у вироку, на розрахункові рахунки цього фонду «надходили різноманітні грошові кошти, які за допомогою різноманітних платіжних систем оплати і переказів, перераховувались до фонду «Гуманитарные волонтеры Новороссии» (місце Донецьк) з метою допомоги та підтримки діяльності зазначених організацій на сході України у вигляді закупівлі спорядження, обмундирування та медикаментів т.з. підрозділу 100-й окремої мотострілкової бригади республіканської гвардії «ДНР» - Бригада «Купол»». Проте фонд «Доброта», який принципово не допомагає комбатантам, про що постійно заявляє, повернув кошти, чому є документальне підтвердження, а з вищезгаданими «Гуманитарными волонтерами Малороссии» не має жодних стосунків і взагалі не підозрює про їх існування. Слідів цього фонду ми не знайшли. Дивний вирок, м’яко кажучи, чи не так?

В інших 6 вироках підсудні передали з мотивів підтримки різних інституцій в самопроголошених республіках 10 тис. руб., 40 тис. руб., 23 300 руб., $1000, $2000, ще в одній справі працівниця банку зробила таку послугу: замінила отримані від сепаратистів зношені купюри на суму 50 тис. грн, які підлягали виведенню з обігу, придбала рублі та долари й передала їх.

У 9 вироках каралися дії, спрямовані на ввезення до непідконтрольної уряду території різноманітних товарів, майна та обладнання (в одному випадку – вивезення з непідконтрольної території). Так, в одній справі обвинувачений створив «Донецкую топливную компанию» і організував поставку з Росії нафтопродуктів, при цьому платилися мито, акциз і податок на обіг. В іншій справі обвинувачений домовився про поставку молочної продукції, придбаної в Харкові. Він придбав 47 голівок сирного продукту «Вершковий», заплатив трохи більше 24.5 тис. грн., і повіз його. По дорозі був затриманий працівниками СБУ. Не дуже зрозуміло, чому продаж цього сирного продукту означає фінансування дій, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу… У трьох вироках каралися члени групи, які забезпечували купівлю трьох іномарок в Німеччині і перевезення їх для потреб трьох офіцерів міліції в так званій ЛНР. В 3 вироках каралося намагання перевезти радіодеталі для АО «Макеевский завод шахтной автоматики»; поверхнево-активну речовину, що використовується для видобутку газу, для так званого «Міністерства палива, енергетики та вугільної промисловості ДНР»; виготовлені два фланці для станків на Луганському патронному заводі. В одній справі планувалося виготовляти в Донецьку вогнетривкі суміші для металургійної промисловості та перевезення їх на підконтрольну територію транзитом через Росію.

Штраф був присуджений за створення фінансової установи «Луганський комерційний центр», яка надавала фінансові послуги мешканцям ЛНР. Цей вирок дуже схожий на 7 вироків за статтею 258-5, винесених за аналогічні діяння. Взагалі статті 258-5 та 110-2 дуже схожі: за цими статтями КК суди карають за близькі діяння.

Коментар

Наскільки коректно стверджувати відносно підприємців, які ведуть бізнес на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей, що сплата податків в самопроголошених республіках є складом злочину за статтями 258-5 та 110-2, оскільки означає фінансування тероризму?

Не треба пояснювати, що підприємництво нерозривно пов’язано з власністю, тобто певними матеріальними цінностями (станками, обладнанням, інструментами, нерухомістю, грошима, тощо), які використовуються задля створення нових благ: виготовлення продукції, виконання робіт та надання послуг. Той, хто по-справжньому важко працював на цій ниві, чесно став господарем власності, не може кинути зароблене напризволяще. Тут доречно навести диспозицію, використану законодавцем у ст. 13 Конституції і ст. 319 ЦК України, запозичену з Конституції Німеччини – «власність зобов’язує». Слід враховувати, що підприємці юридично і морально відповідають ще й за людей, які працюють на їхніх підприємствах. Як відомо, підприємництво несе на собі значну частку соціального навантаження. Державні органи повинні розуміти, що злочинно перетворювати тимчасово окуповані території на мертву зону, ще й радіти, що там вимерли українці, а все те, що називається власністю й створено руками людини і навіть природою, втратило свої властивості та якості й не підлягає відновленню. Добре відомо, що ті, хто оголосив про створення республік, на рівні своїх документів встановили таке: якщо не буде пройдено реєстрацію й не сплачуватимуться податки, громадян України спочатку очікуватиме тимчасове адміністрування їх бізнесу, а потім і його абсолютна втрата.

На необхідність корегування національного кримінального законодавства вказує й ст. 13 Міжнародної конвенції ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму (прийнята 09.12.1999 р., ратифікована Україною 12 вересня 2002 р.): «Жодний із злочинів, зазначених у статті 2, не розглядається для цілей видачі або взаємної правової допомоги як злочин, пов'язаний з податками». Таким чином, той, хто дійсно фінансує тероризм, має самостійно, без примусу, вчинити активну дію, яка проявляється у вигляді збору, передачі, переказу, пересилання чи переправлення іншим шляхом коштів адресату для організації, підготовки і вчинення окремим терористом, терористичною групою або терористичною організацією терористичного акту, втягнення у вчинення терористичного акту, публічних закликів до вчинення терористичного акту, створення терористичної організації. Треба враховувати, що слово тероризм походить від латинського terror – «жах». У широкому сенсі тероризм використовує (або загрожує застосуванням) насильство для досягнення політичної, релігійної, ідеологічної або іншої мети. Для того, щоб переконатись, що таке жах, відчути його на власній шкірі, добре було б в якості експерименту, щоб той, хто на практиці застосовує відповідні норми кримінального законодавства, пересік лінію розмежування і деякий час пожив на окупованій території.

Доцільно згадати про повідомлення для засобів масової інформації Олександра Тимофєєва, який в самопроголошеній ДНР обіймав посаду міністра доходів і зборів (позивний «Ташкент», він хоч і відійшов від справ, але підхід залишився незмінним). Ця особа визнала, що збирання податків на початковому етапі відбувалося із застосуванням збройних підрозділів та легкої бронетехніки. Також Тимофєєв вказував і на невідворотність стягнення податків і значні штрафи за їх несплату.

Таким чином, підприємства, активи яких зосереджені на тимчасово окупованій території Донецької і Луганської областей, опинилися в умовах повної правової невизначеності – з одного боку співробітники та майно таких підприємств перебувають в небезпеці, до працівників будь-якої миті може бути застосована груба сила з боку незаконних формувань у випадку відмови співпрацювати з ними, з іншого боку українська влада не здійснює заходів, спрямованих на роз'яснення позиції держави щодо функціонування підприємств на непідконтрольній території. Вона веде себе абсолютно асиметрично, а в багатьох випадках ще більш образливо і зухвало, ніж поводяться на непідконтрольній території. 

Начебто правоохоронні органи держави повинні враховувати вищеназвані обставини й припинити порочну практику безпідставного відкриття кримінальних проваджень за ст. 258-5 та 110-2 КК України стосовно безвинних громадян. Але ми бачимо, навпаки, суттєве збільшення таких кримінальних проваджень. Очевидно, законодавцю треба терміново корінним чином переробити зазначену норму таким чином, щоб у слідства не було жодної спокуси зловживати правом. 

Пропонується ч.5 ст. 258-5 КК України викласти в такій редакції: «Особа не підлягає кримінальній відповідальності за дії, передбачені цією статтею, якщо з неї, або з організації, з якою вона перебуває в трудових, службових, засновницьких, інших професійних відносинах, адміністрацією тимчасово непідконтрольних уряду територій України стягувалися податки, інші обов’язкові збори та платежі, що не вважається злочином відповідно до статті 13 Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, прийнятої ООН 09.12.1999 р. Дане положення не розповсюджується на осіб, зайнятих виробництвом, випробуванням, реалізацією, поширенням іншим чином зброї та боєприпасів».

Ще раз наголосимо, чому сплату податків, інших обов’язкових платежів, які встановлені окупаційною владою, ні в якому разі не можна кваліфікувати як злочин:

1. На законодавчому рівні в Україні не заборонено займатися підприємницькою діяльністю на тимчасово окупованій території. В цій частині держави працювало і продовжує працювати достатньо багато промислових підприємств – ПАТ «Єнакієвський металургійний завод», ПРАТ «Макіївкокс», ПРАТ «Єнакієвський КХЗ», ПРАТ «Алчевський металургійний комбінат», підрозділи Укрзалізниці й інші.

2. Нормативними актами України передбачена можливість поставки товарів через лінію розмежування як з території, підконтрольної уряду Україні, так і з тимчасово окупованих територій. Переміщення транспортних засобів і вантажів здійснюється відповідно до Тимчасового порядку здійснення контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів і вантажів вздовж лінії розмежування у Донецькій та Луганській областях.

3. Відповідно до абзацу другого статті 64 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 р. окупаційна держава «може поширювати на населення окупованої території дію положень, які є необхідними для виконання нею зобов'язань, що покладаються на неї відповідно до цієї Конвенції, підтримання ефективного управління територією, забезпечення безпеки окупаційної держави, особового складу та власності окупаційних сил та адміністрації, а також об'єктів та комунікаційних ліній, які ними використовуються».

4. На тимчасово окупованій території, зокрема, самопроголошеної ДНР, незаконними владними структурами було ухвалено (мовою оригіналу) «Временное положение о налоговой системе ДНР», яким передбачено обов'язкову сплату податків на даній території, а також «Уголовный кодекс ДНР», яким встановлено кримінальну відповідальність за ухилення від сплати податків.

5. Самопроголошені ДНР/ЛНР мають воєнізовані формування, незаконні правоохоронні органи, незаконну судову систему, місця тримання ув'язнених, що вказує на наявність достатніх засобів для примушування до виконання вимог незаконних владних структур. 

А навіщо, власне, відкриваються кримінальні провадження за статтями 258-5 та 110-2? Доводилося неодноразово почути таке пояснення.

Зазвичай кримінальне провадження відкривається не проти когось з підозрюваних, а лише за фактом начебто правопорушення. Таке провадження є такою собі рибальською сіттю. Вона закидається в те місце, де при доброму розкладі вдасться поживитись чимось цінним. Рано чи пізно на лінії розмежування обов’язково з’явиться наївний і недосвідчений підприємець середньої руки (оперативники зробили своє попереднє заключення: гроші в такого повинні водитись). Ще краще, коли частина будинків, споруд, земельних ділянок у таких підприємців знаходяться не на окупованій, а саме на підконтрольній уряду території України. Тоді забрати майно набагато простіше. Як тільки працівники СБУ вручають постанову про оголошення підозри, то одразу підозрюваного позбавляють волі. Згодом, через два-три дні суд санкціонує тримання під вартою в СІЗО до закінчення слідства. Ну, а що роблять з людиною, коли вона залишається в камері наодинці зі слідчим та його підручними, яких достатньо і всередині СІЗО, пояснювати не треба. Винаходи по веденню слідства, віднайдені ще царем Іваном Грозним, потім розвинуті та модифіковані в 37-му році, ще ніхто не забув, вони передаються з покоління до покоління. Тому після всіх випробувань, які випадають на долю підозрюваних, що перебувають в СІЗО, аби якнайшвидше припинити фізичні та моральні знущання, укладається угода зі слідством на його умовах. Підкріплюється документ значною сумою відкупних, яка є секретним додатком до угоди. В межах України подать підприємця на звільнення від катувань коливається від 150 000 до 250 000 доларів США. Таким нехитрим шляхом окремі працівники СБУ на робочому місці займаються грабунками й відвертим бандитизмом.

Можна навести багато конкретних прикладів. Розглянемо тільки один.

Слідчим відділом Головного управління Служби Безпеки України у місті Києві та Київській області в середині серпня 2017 року відкрите кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258-5 КК України. Доручили розслідування слідчому Б.

Що ж було з’ясовано? Виявилося, що підприємство Х, керівний склад якого проживає на окупованій території і основне виробництво також знаходиться там, продовжує здійснювати фінансово-господарську діяльність, реалізує на платній основі результати роботи серед місцевого населення й сплачує те, що квазівлада за лінією розмежування називає податками. Раз так, вважає слідчий, значить має місце фінансування тероризму, і, як наслідок, злочинців треба засудити за ст.258-5 КК України. Деякі інші службовці СБУ аналогічні дії кваліфікують за статтею 110-2 КК України.

Б. знав, що йому треба робити: затаївся і став очікувати на жертву. Засновники і керівництво підприємства Х. не очікували на підступність: займались евакуацією бізнесу з окупованої території України (держава, звісно, не допомагала, а стояла осторонь). У важких умовах адміністрація виводила активи з окупованої території, і як ощадливі відповідальні господарники гроші вкладали в основні фонди, інші товарні та матеріальні цінності. Для роботи побудували в Білій Церкві поліклініку, потрібні для роботи об’єкти інфраструктури. По мірі можливості навіть придбали для працівників житлові приміщення, щоб майже всім колективом переїхати до нового місця, відчувати себе більш-менш комфортно і займатись господарюванням, від якого користь всім, і державі не в останню чергу.

Нарешті момент нападу був обраний. 28 вересня 2017 року Б. на чолі групи оперативників (десь осіб п'ятнадцять) розпочали затверджену керівництвом операцію. Як водиться, з собою прихватили чергових на все згодних понятих. В домоволодінні були родичі підприємця, які знайшли тимчасовий прихисток від вибухів в Калинівці. Вони в ніч трагедії виїхали звідтіля разом з малими дітьми. В літній кухні хвора старенька жінка. Але грабіжникам з СБУ немає ніякої справи до погорільців, хворих, малих та стареньких. Пред’явили отетерілим громадянам під ніс папір про обшук і горохом розкотились по всім кімнатам. Кожен тягнув, що хотів, не соромлячись, відчували себе як риби в воді. Не забули з гаражу горілку винести. Поцупили в залі планшета. Його було куплено сину підприємця, який трагічно загинув в Харцизську. В планшеті зберігались фото дитини, інша цінна приватна інформація, яка стосується лише сім’ї, пам’яті про дитину, яка загинула.

На цьому загін СБУ не зупинився. В цей же день поїхали до офісу підприємця в Білій Церкві. Перед початком обшуку за планом розкарячили охоронну електронну систему слідкування за об’єктом, щоб ніхто не побачив, що і куди поділось. Вилучили всю електронну техніку, забрали медикаменти. Загалом вкрадено медикаментів й інших матеріальних цінностей на 90 000 грн.

На допиті, який учинили свідкам, як водиться, били, лякали, знущались: застосовували весь потужний арсенал засобів розкриття злочину. Пригрозили людям, якщо будуть зайве базікати, у двір ненароком може влетіти граната, або зроблений влучний випадковий постріл, або знайдеться інший спосіб покарати. Одному зі свідків, Т., комерційному директору харцизького підприємства, який вивозив в Україну майно підприємства, довелось на окупованій території побувати в катівнях Безлера. Коли він порівнював тортури, якими піддавали його в Горлівці, захопленій терористами, і в Києві в ІТТ СБУ, що в Аскольдовому провулку, то його висновок був однозначним: в Горлівці було легше, там били сильно, але київські кати набагато жорстокіші. Коли свідків випустили з СІЗО на волю, від усяких посередників посипались пропозиції, як можна владнати справу.

Справу таки владнали, і ті, хто вже переїхав, були змушені повернутися назад, до Харцизьку.

Висновки

У двох третинах справ за статтями 258-5 та 110-2 обвинуваченим була укладена угоду з прокурором про визнання вини. Внаслідок цього юридична практика, що вже склалася в цій сфері, є надто формальною, позбавлена пізнавальної складової та носить здебільшого констатуючий характер. Судді часто-густо взагалі не досліджують докази вини, а лише затверджують угоди та задовольняють клопотання прокурорів про звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності, не вдаючись при цьому до проблематики правильності кваліфікації, аналізу складу злочинів, тощо. Апеляційні скарги сторонами майже не подавалися. В жодному рішенні за статтею 258-5 не досліджується, як саме фінансування в тій чи іншій формі проявляється в організації, підготовці та вчинення окремим терористом, терористичною групою або терористичною організацією терористичного акту або у створенні терористичної організації – це вважається самозрозумілим. Те ж саме стосується рішень за статтею 110-2. Зокрема, не досліджується, чи спрямоване майно чи обладнання, яке ввозиться до самопроголошених республік, на воєнні потреби. Достатньо факту, що при цьому сплачуються податки та інші обов’язкові платежі чи збори – і це вже складає подію злочину, хоча поставка товарів через лінію розмежування не заборонена.

Правова позиція, за якою сплачення податків та інших обов’язкових платежів та зборів на непідконтрольних уряду територіях Донецької та Луганської областей є ознакою злочину за статтями 258-5 та 110-2 КК України, суперечить статті 13 Міжнародної конвенції ООН про боротьбу з фінансуванням тероризму (ICERD) і тому має бути змінена.

Скачати у формат MS Word – Додаток 1. Вироки за ст. 258-5 КК України, ухвалені в період 2014–2019 рр та Додаток 2. Вироки за ст. 110-2 КК України, ухвалені в період 2014–2019 рр.