пошук  
Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахисної групи
версія для друку
27.12.1999

ПАМ’ЯТІ ВЯЧЕСЛАВА ЧОРНОВОЛА

   

25 березня 1999 року в автокатастрофі загинув видатний український політик Вячеслав Чорновіл. З його ім’ям пов’язано утворення молодої української держави, боротьби за незалежність, за демократію. Ми не будемо зараз аналізувати діяльність Чорновола як політика. Для редакції «ПЛ» В.Чорновіл був, є, і залишиться людиною, яка у радянські часи відстоювала ціною особистої долі ідею прав людини. Чорновіл є і залишиться людиною, яка створила Рух — демократичну партію європейського зразку, що відстоювала ідею громадянського суспільства і побудови національної держави саме у європейському сенсі. Дисидент і журналіст, освічена і енергійна людина, віддана насамперед ідеї побудови держави, Чорновіл залишиться в історії України і світу.

Редакція «ПЛ» висловлює глибоку скорботу і співчуття рідним та близьким Вячеслава Максимовича Чорновола.

Вячеслав Чорновіл народився 24 грудня 1937 року у родині вчителів, в с.Ярки Черкаської області. В 1955 році закінчив Вільховецьку середню школу з золотою медаллю і поступив у Київський державний університет на факультет журналістики, який закінчив відмінно у 1960 році. Після закінчення університету три роки пра¬цював редактором молодіжних передач на Львівській студії телебачення. У травні 1963 року Чорновіл переїз-дить до Києва. Він прагне продовжити наукову роботу з історії української літератури. Після складання кандидатських іспитів за результатами конкурсу його прийняли до аспірантури Київського педагогічного інституту. Він повинен був почати навчання, але з політичних мотивів його не допустили до занять. Деякий час Чорновіл працював на будівництві Київської ГРЕС, потім начальником відділу у газеті «Молода гвардія», потім у редакції газети «Киевский комсомолец».

Чорновіл був одним із найвидатніших діячів українського дисидентського руху. Ще під час навчання в університеті в нього були негаразди через його політичні переконання. Йому навіть довелося зробити перерву у навчанні у 1958 році. В середині 60-х рр. Чорновіл бере активну участь в діяльності Київського клуба творчої молоді.

З весни 1965 р., за наказом КДБ, на Чорновола починається тиск на роботі, а у вересні 1965 р. Чорновіл виступає у кінотеатрі «Україна» на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» Параджанова з протестом проти репресій відносно української інтелігенції. За це його звільняють з роботи, виключають з аспірантури, починаються обшуки та допити. У квітні 1966 року на закритому політичному процесі у Львові він відмовився свідчити у суді і назвав прокурора та суддю злочинцями. За це він був звільнений з роботи у республіканській газеті «Друг читача».

Чорновіл збирає інформацію про порушення прав людини і радянського законодавства судово-слідчими органами. В травні 1966 р. розповсюджує документальну книгу «Правосуддя чи рецидиви терору?», за що влітку того ж року засуджений до 3 місяців примусових робіт.

В 1967 році у Львові Чорновіл пише ще одну документальну збірку «Лихо з розуму», в якій він публікує матеріали про 20 репресованих у першу хвилю арештів в Україні в 1965 році. Ці книги були перекладені, надруковані за кордоном і принесли Чорноволу міжнародне визнання. Він стає лауреатом міжнародної журна-лістської премії (Велика Британія). У серпні 1967 р. Чорновола було заарештовано. Його звинуватили у «розповсюдженні наклепницьких вигадок (ст. 187 ч.1 КК УРСР). 15 листопаду того ж року він був засуджений Львівським обласним судом на три роки ув’язнення. У 1968 році він пише листа на ім’я Шелеста «Я нічого у вас не прошу», який друкується за кордоном. Чорновола випускають по амністії у лютому 1969 року.

З 1970 року Чорновіл починає видавати «Україн-ський вісник — головне періодичне видання українського самвидаву. На відміну від «Хроники текущих событий», яку видавали у Москві, «Український вісник» друкував не тільки факти порушень прав людини, а й аналітичні статті та художні твори.

У найстрашнішу хвилю репресій на Україні попав і Чорновіл. Його було заарештовано 12 січня 1972 року. 5 місяців його утримували у повній ізоляції у в’язниці КДБ, після чого засудили на 6 років ув’язнення і 3 роки заслання по ст.62 ч.1 КК УРСР за «антирадянську агітацію і пропаганду» з метою подриву радянської влади. Відбував термін в Мордовських таборах. Там він брав участь у численних акціях протесту, голодуваннях, місяці проводив в ШІЗО та ПКТ. Разом із Б.Пенсоном написав книгу «Будни Мордовских лагерей», яка була видана за кордоном.

У 1978 році був переведений на заслання в Якутію. Там він пише брошуру про боротьбу за статус політв’язня. У 1978 році він став членом міжнародного ПЕН-клубу. З 2 травня 1979 року Чорновіл входить до Української Гельсінської Спілки. У вересні 1980 року Чорновіл, за сфальсифікованим звинуваченням у намаганні згвалтування, був заарештований і засуджений на 5 років ув’язнення (ст.117 КК СРСР). Чорновіл відповів 120-денним голодуванням. В останньому слові на суді він звинуватив КДБ і міліцію у фальсифікації і закликав суд не брати участі в злочині. У 1983 році Чорновіл домігся перегляду справи і був звільнений достроково. Тільки в 1985 році вже після перегляду справи, Чорновіл повертається в Україну. Відразу стає одним із лідерів національно-визвольного руху. Влітку 1987 року відновлюється видання «Українського вісника». У липні 1987 році Чорновіл стає співголовою Української Гельсінської Спілки, потім у 1988 — співголовою обласного відділення товариства «Меморіал» і членом Великої Ради Руху. В подальшому починається політична кар’єра Чорновола.

У травні 1990 року Вячеслава Чорновола обирають депутатом Верховної Ради України і головою Львівської обласної Ради.

Восени 1991 року він стає кандидатом у Президенти України. На виборах більше 25 % населення України віддали йому свої голоси, і він зайняв друге місце. У 1992 році його обирають співголовою Народного Руху України, а у 1993 році — Головою.

На виборах 1994 і 1998 р.р. він знов стає народним депутатом України, а партія «Рух» на виборах у 1998 р., що відбулися на багатопартійній основі, займає друге місце. Чорновіл був головою депутатської фракції НРУ в Верховній Раді , аж до того, як стався розкол Руху. Він був членом Парламентської Асамблеї Ради Європи, головним редактором газети «Час-Time», лауреатом державної премії ім. Т.Г.Шевченко 1996 року.

Був одружений, мав двох синів і чотирьох онуків.

Всі політичні і культурологічні процеси на Україні за останні 40 років неможливо уявити без його енергійної діяльності та відданості ідеї побудови молодої української держави.

Рекомендувати цей матеріал
При передруку посилання на khpg.org обов'язкове. Думки і міркування авторів не завжди збігаються з поглядами членів ХПГ
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль