пошук  
версія для друку
Періодика › Бюлетень "Права Людини"199911
28.12.1999

Чинним законодавством України не забороняється батькам загиблих військовослужбовців подавати позов на Міністерство Оборони

   

Голові Харківської обласної організації матерів загиблих військовослужбовців у мирний час п.Биковій Л.0.

Шановна Людмило Олексіївно!

Звернення групи солдатських матерів м.Харкова до Президента України з приводу удосконалення законодавства України про надання пільг батькам загиблих військовослужбовців розглянуто.

Інформую Вас, що Президент України підтримав пропозиції солдатських матерів щодо внесення змін до ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дії якої б поширювались на сім’ї усіх загиблих військовослужбовців, а також на тих, хто став інвалідом під час проходження військової служби у мирний час. Ця та інші пропозиції зараз опрацьовуються у відповідних державних структурах та будуть подані Міністерством оборони на розгляд Верховної Ради України для затвердження.

Крім того, на прохання солдатських матерів для єдиного тлумачення і розуміння чинного законодавства з питань соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей на травень поточного року Мініс-терством оборони України планується проведення круглого столу за участю активістів організації солдатських матерів та представників (фахівців) відповідних міністерств і відомств.

Що стосується пропозиції про внесення в Кримінальний кодекс України спеціальної статті про кри-мінальну відповідальність офіцерів за загибель підлеглих військовослужбовців, то такої необхідності немає. Кримінальним Кодексом України передбачено ряд статей за посадові злочини. Тому, якщо судом буде доказано вину офіцера в загибелі його підлеглого, він може притягуватись до кримінальної відповідальності.

Повідомляю також, що чинним законодавством України не забороняється батькам загиблих військово-службовців подавати позов на Міністерство оборони за завдані моральні та матеріальні збитки.

З повагою, генерал-полковник Т.Собков

Донченко Т. Ф.

Харьковская область, Дергачевский район, с. Подворки, ул. Свердлова, 24/73

Сообщаю, что Ваша жалоба на судебные решения в отношении Паныча и Искандаряна, осужденных за умышленное убийство Вашего сына Донченко, рассмотрена в Верховном Суде Украины.

Изучением имеющихся материалов установлено, что Паныч и Искандарян осуждены обоснованно, их вина доказана совокупностью исследованных в судебном заседании доказательств, а преступные действия квалифицированы правильно. Мера наказания осужденным назначена в соответствии с характером и степенью общественной опасности ими содеянного.

В соответствии с требованиями закона разрешены судом и заявленные Вами гражданские иски в части возмещения расходов на погребение и морального вреда.

На предварительном следствии и в судебном заседании проверялась причастность других лиц, в том числе и должностных лиц части, к убийству Донченко, однако вины в их действиях (бездействии) не установлено. Поскольку Паныч и Искандарян совершили преступление не при исполнении служебных обязанностей, то суд, в соответствии с действующим законодатель-ством, обоснованно присудил произвести взыскания непосредственно с виновных лиц, т.е. с осужденных, а не с воинской части, как Вы утверждаете в жалобе.

Что касается размера присужденного к возмещению морального вреда в сумме 10 000 грн., то суд определил его с учетом всех обстоятельств дела и тяжести наступивших последствий.

В кассационном порядке дело рассмотрено судьями в соответствии с уголовно-процессуальньм законом, требования которого ими не нарушены. В судебном заседании Вы присутствовали и Вам было предоставлено слово для выступления в обоснование поданной Вами кассационной жалобы.

При таких обстоятельствах оснований к опротестованию судебных решений не имеется, поэтому Ваша жалоба оставлена без удовлетворения.

Заместитель Председателя Верховного Суда Украины В.В.Денисенко

Коментар «ПЛ». Ми друкуємо лист Генерального інспектора Генеральної військової інспекції при Президенті України, який отримала у відповідь голова Харківської спілки сімей військовослужбовців, які загинули у мирний час, Л.А.Бикова. Маємо надію, що соціальні проблеми, про які йшлося в зверненні, будуть найближчим часом вирішені. А от щодо позовів до Міністерства оборони і карної відповідальності офіцерів за загибель підлеглого внаслідок нестатутних відносин, ми ніяк не згодні з шановним паном Собковим.

Перед нами справа, якою ХПГ та ХОССМ займається із 1996 року. Це справа Дмитра Донченка, молодого харків’янина, який загинув у 1995 році, під час служби у будбаті, під Одесою. Хлопця по-звірячому вбили вій-ськовослужбовці тієї ж частини через те, що він опирався нестатутним відносинам. Під час судового засідання в м. Одесі, з’ясувалось, що в частині панувало повне безладдя. Солдати залишалися на ніч без офіцерів, пиячили, били солдат першогодків. Свідки все це підтвердили, але обласний суд Одеського військового гарнізону відмовив батькам у позові до Міністерства оборони. Суд задовольнив позов тільки до вбивць.

На жаль, Верховний Суд України підтвердив вирок, зазначивши, що вбивці Искандерян та Панич знаходились не при виконанні службових обов’язків. Але, у тому ж вироку Одеського суду визначено, що Дмитра Донченко було вбито при виконанні службових обов’язків. Всі три солдата — і вбитий, і вбивці — солдати будбату, вбивство було вчинено вночі, коли всі вони не виконували ніяких обов’язків. І якщо б у частині був порядок, ніхто б із них у п’яному вигляді без дозволу не опинився поза частиною.

Рекомендувати цей матеріал
X




забув пароль

реєстрація

X

X

надіслати мені новий пароль


догори